Способи словотворення у німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

2

План

Вступ

Розділ І. Особливості словотвору німецької мови

Розділ ІІ. Характеристика способів словотвору в німецькій мові

2.1 Словотворчі моделі сучасної німецької мови

2.1.1 Кореневі слова

2.1.2 Модель імпліцитного (безафіксного) словотвору

2.1.3 Префіксальна модель

2.1.4 Суфіксальна модель

2.1.5 Словоскладання

2.1.6 Спеціальні способи словотворення

Розділ ІІІ. Система словотвору німецької мови

3.1 Словотвір прикметника

3.2 Словотвір дієслова

3.2.1 Основні поняття

3.2.2 Словоскладання

3.2.3 Деривація

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Перебуваючи в постійному русі, мова безперервно розвивається, удосконалюється, маючи своє сьогодення, минуле і майбутнє. Збагачення словника - це один з найважливіших чинників розвитку мови, свідчення його динамічного характеру. Лексика мови знаходиться в стані безперервної зміни відповідно до мовних законів. З розвитком суспільства з'являються нові предмети, явища, вони відображаються в нових словах і нових значеннях.

Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується підвищеним інтересом до вивчення словотвору. Піднімаються питання про статус словотворчих одиниць, про словотворчих значеннях і т.п. Словотвір - розділ мовознавства, що вивчає всі аспекти створення, функціонування, будови і класифікації похідних і складних слів [6].

Питаннями словотворення в різний час займалися вчені - мовознавці, такі як Бодуен де Куртене, Л.В. Щерба, В.В. Виноградов, Ф. Фляйшер [8], М.Д. Степанова, Якоб Грімм, Ф. Беккер, В.Г Чуваева [7], В. Хенце [9], Е. Матер [11], І. Ербен [10] та інші.

Бодуен де Куртене вважає словотвір «розділом морфології, який включає, крім того, етимологію (вивчення кореня), вчення про флексії» [8]. Саме словотвір він розглядає як науку «... про словотворчі суфікси, з одного боку, і теми або основи, з іншого боку» [8], вперше у вчення про словотвір включається вивчення основ, бо до цього в вчення про словотвір входило дослідження тільки словотворчих афіксів.

Визнаючи постійне розвиток мови, Бодуен де Куртене поширює принцип мінливості на всі елементи слова - корінь, префікс, суфікс і закінчення - і вважає за необхідне, розкладаючи слово на морфеми, слідувати живому чуттю мови, оперувати не «якимись фікціями, що витають в туманній атмосфері прамови..., але живими частинами відмінюваних слів» [12].

Л.В. Щерба називає словотвором «живі схеми для позначення нових понять і вважає метою словотворення - показати, як дійсно утворюються або можуть утворюватися слова для нових понять в говірці в даний час »[13]. М.Д. Степанова вважає, що «словотвір в системі мови тісно пов'язане як з граматикою, так і з лексикою, тому що глибоке вивчення словотворчих засобів дозволяє більш точно розглянути лексичний склад мови» [4].

Актуальність даної проблеми в тому, що знання законів, способів і засобів словотворення не тільки сприяє огляду всього кола лексики тієї чи іншої мови в теоретичному плані, але має і безпосередньо практичне знання для оволодіння нерідною мовою.

Предметом дослідження є словотвір німецької мови.

Об'єктом дослідження є способи словотвору німецької мови.

Мета роботи - розгляд способів словотворення у німецькій мові.

Відповідно до даної мети в роботі передбачається вирішити наступні завдання:

1. Дати характеристику словотвору німецької мови.

2. Охарактеризувати способи словотворення в німецькій мові;

3. Виявити семантичну роль словотворення при побудові художнього тексту.

Матеріал дослідження складають німецькі академічні словники.

Розділ І. Особливості словотвору німецької мови

Словотвір німецької мови - це розділ німецького мовознавства, що вивчає структуру слів і закони їх освіти, спираючись на модельний апарат. Останній є класифікацією всіх відомих способів словотворення, що включають найбільш загальні ознаки (наявність або відсутність словотворчих афіксів, морфолого-синтаксичний метод як спосіб утворення нових лексем і т. д.).

Словотвір не має чітко визначеного місця ні в системі німецької мови, ні в загальному мовознавстві. Тенденція розглядати його як частину безпосередньо граматики (у складі морфології) наочно виявлялася ще на початку XX століття, що викликало безліч суперечок серед вчених-лінгвістів. З відокремленням лексикології в розряд самостійних розділів і як дисципліни мовознавства словотвір стали розглядати як його частину [1]. До кінця XX століття збереглися обидві точки зору [2] [3] [4], з огляду на те, що словотвір знаходить зв'язок з граматикою і лексикологією через структуру і семантику слова, а також через граматичні категорії і парадигми частин мови. Категорії словотворення мають широке лексико-семантичний значення, наочно виражаються через морфеми (наприклад, значення позбавлення, відсутності, що даються суфіксом - los, або навпаки - наявність, визначається префіксами be-, ver-). Крім того, в чисельному відношенні словотворчі засоби мають більш розгалужену і складну структуру, ніж граматичні, узагальнюючи лексичні явища, але, в той же час, підкреслюючи їх індивідуальність. Це і дозволяє віднести німецький словотвір і словотвір взагалі в самостійну категорію [5].

Німецьке словотвір оперує цілим рядом понять, так чи інакше, відносяться до лексики, морфології або граматики в цілому. До таких понять належать синхронія і діахронія, тобто статистичний та історичний аспекти. Хоча вони і співвідносяться з іншими розділами мови, саме в словотворенні викликають певні складності. Наприклад, граматичні, синтаксичні норми-архаїзми вийшли з ужитку або є інструментом німецької стилістики, а лексика виходить з ужитку і вже не має впливу на мову, що дозволяє провести чітке розмежування між «старим» і «новим». Сучасна словотворча форма, на противагу іншому, входить в протиріччя з історичним аспектом. Наприклад, стан сучасних німецьких односкладових кореневих морфем знаходить відображення в минулому з похідних складних слів на кшталт субстантивованого давньоверхньонімецького прикметника mennisco (від давньо- та середньонижньонімецького man), в сучасній мові має вигляд Mensch.

Поряд з синхронією і диахронією словотвір використовує поняття «мотивовані» і «мотивуючі» слова. Оскільки діахронія відображає історичний аспект, то поняття синхронії відносне, тобто представляє виключно «зріз» на певному етапі, а також не виключає можливості утворення нових лексем. У зв'язку з цим розрізняють продуктивні і непродуктивні способи словотворення, які, однак, не завжди збігаються з частотністю або нечастотністю деяких моделей. Наприклад, часто зустрічається суфікс іменників жіночого роду-t, який не є продуктивним, але деякі рідкісні суфікси - розширені варіанти суфікса іменників чоловічого роду-er - досить продуктивні.

Одне з основних понять німецького словотворення - модель. Вона являє собою структуру, здатну наповнюватися лексичними основами в рамках спільних для всіх елементів закономірностей, і також перетинається з процесуальним та статистичними аспектами (в тому плані, що моделі, які застосовуються в процесі історичного функціонування лексеми, не завжди збігаються з сучасною моделлю даного слова). Засобом словотвірної моделі є афікси, які формують основу, а також кореневі зміни (наприклад, умлаут). Останній засіб має фонетичний характер, а тому є умовністю і не завжди ставиться до всього набору словотворчих засобів.

У словотвірному аналізі німецької мови центральним поняттям є морфема - мінімальна значуща одиниця лексеми. Всі морфеми німецької мови поділяються на лексичні (тобто словотворчі) і граматичні. Останні спостерігаються в складі граматичних форм у вигляді суфіксів (суфікси числа), префіксів і флексій (наприклад, флексія від Genetiv). Всі морфеми чітко помітні.

У загальному значенні словотворчий аналіз є морфемним розбором, способи реалізації якого різні. Можливе виділення виключно словотворчих морфем з слова. Наприклад: unglьcklich - un-glьck-lich. У цьому випадку показана лише структура слова, що включає префікс un-, корінь glьck і суфікс -lich. Семантика проявляє себе при аналізі по безпосередньо складовим: unglьcklich ? Unglьck +-lich ? Un-+ Glьck. Прикметник unglьcklich є продуктом суфіксального словотворення від іменника Unglьck, який, в свою чергу, префіксально утворений від іменника Glьck. Таким чином, показано напрям похідності (від прикметника до іменника) і однозначна модель кожного ступеня членування (суфіксальним, префіксальним). Існують випадки, коли таке членування також не може дати однозначної картини (наприклад, у випадках складання основ і суфіксом особи, коли допускається дві альтернативи розбиття) або коли є «сторонні елементи» (наприклад, флексії Genetiv, перехідна -t-).

Розділ ІІ. Характеристика способів словотвору в німецькій мові

Вираз спосіб словотвору вживається з метою об'єднання в понятті більш високого рівня найбільш загальних структурних властивостей різних моделей або типів словотворення, що визначаються особливостями НС (безпосередньо-складових) [4].

Слова або словотворчі конструкції, що складаються з точки зору мовної «субстанції», як правило, з двох НС (тобто бінарні конструкції), або одиниці, членування яких на дві НС неможливо. В останньому випадку може мати місце або симплекс або ж слово, яке з точки зору формального і семантичного відношення до інших вільним одиницям може розглядатися як «похідне»: Griff < greifen, Erwerb < erwerben, дериват (похідне слово) без словотвірної морфеми (словотворчого суфікса) або - за іншою термінологією - освіта за допомогою нульової морфеми. Тому такі слова називають імпліцитними дериватами. Це слова, що складаються з вільної або вільної конструкції, які в цілому мотивовані своїм семантичним і формальним ставленням до інших вільних морфем або до іншої конструкції. У цих випадках завжди спостерігається транспозиція в іншу частину мови, частіше дієслова в іменник.

Особливим випадком імпліцитної деривації - в якому деривація також не пов'язана з членуванням на дві НС - є конверсія. У цьому випадку форма дериватів збігається з «основною формою» виробляє одиниці. Словотворчі конструкції з двох НС можуть розчленяться згідно статусу їх НС. Вони можуть складатися з таких складових:

1) тільки з вільних НС,

2) з вільної та зв'язковий НС,

3) тільки з зв'язкових НС.

Вільні НС можуть бути представлені кореневими морфемами, конструкціями з декількох морфем, словосполученнями або іноді навіть пропозиціями. Ця внутрішня структура можливих НС в принципі несуттєва для класифікації словотвірної конструкції за способом словотворення.

Словотворчі конструкції з вільних НС є композитами. Якщо одна НС підпорядкована інший, то композит може бути охарактеризований як означальний, тобто предмет, позначений «основним словом» (= другу НС) детермінується, «визначається визначником» (= перший НС); загальна назва поняття перетворюється в спеціальне. Послідовність НС запропонована твердо. Якщо вона змінюється, змінюється вся конструкція: Hochhaus - haushoch.

Якщо обидві частини НС пов'язані зчленуванням, то в наявності композит копулятивний. Тут друга частина НС не може позначати ціле, а обидві частини НС однаково беруть участь у формуванні значення словотворчої конструкції. Обидві НС повинні ставитися до однієї і тієї ж частини мови, і їх перестановка не тягне за собою семантичний змін: sьsssauer - sauersьss.

Коли словотворча конструкція складається з однієї вільної НС і однієї пов'язаної НС, вони утворюють або префіксальної слово, або дериват, але на відміну від імпліцитного, дериват експліцитно.

У префіксальному слові вільна НС закінчує слово: Un-glьck, ur-alt, er-klingen.

У експліцитно дериватому - вільна НС не закінчує слово: Schцn-heit, sand-ig.

Існують концепції, згідно з якими різниця між префіксом і суфіксом не є диференціюючим критерієм способу словотворення. Всі словотворчі конструкції з одного НС (байдуже, з суфіксом або префіксом) у цьому випадку класифікується як деривати.

Таким чином, словотвір в німецькій мові існує декілька словотворчих моделей, кожна з яких має свої особливості і властивості [5].

2.1 Словотворчі моделі сучасної німецької мови

У сучасній граматиці розрізняють такі словотворчі моделі сучасної німецької мови:

1. Модель кореневих слів.

2. Модель безафіксного (імпліцитного) словотворення.

3. Префіксальна модель.

4. Суфіксальна модель. Модель словоскладення.

2.1.1 Кореневі слова

Кореневі слова володіють двома особливостями: нероздільність їх основ на морфеми і невмотивованістю. Кореневі німецькі слова зазвичай включають один - два склади, наприклад: Tisch, klug, hier, Abend, oben, nieder, wieder, aber; двоскладові кореневі дієслова рідкісні, якщо не вважати дієслів з унікальними і зв'язківцями основами. Що стосується запозичених слів з неподільними на німецькому ґрунті основами, то вони можуть бути не тільки двоскладовою, наприклад: Perlon, Perkal, але й можуть включати більшу кількість складів, наприклад: Rendezvous, Magnolie та ін. Саме запозичені слова поповнюють склад кореневих слів, в той час як склад німецьких кореневих слів стабільний.

Основи кореневих слів беруть участь в словотворі через вироблення основ, а також поповнюють фонд словотворчих засобів.

2.1.2 Модель імпліцитного (безафіксного) словотвору

У даному випадку мова йде про взаємопереходів частин мови (конверсії, «морфемно-синтаксичному» способі словотворення). Особливістю даної моделі є труднощі відрізнити в плані синхронії похідну основу від виробленого через відсутність словотвірного афікса. Спроби визначити напрям вмотивованості, тобто з позицій семантики (наприклад: Antwort як назва дії, мотивоване дієсловом antworten тощо), не завжди приводять до бажаних результатів. Найбільш раціональним представляється розглядати дану модель як функціонування однієї і тієї ж основи в умовах різної дистрибуції (тобто різного оточення): мова йде про різні парадигмах, що відповідають різним частинам мови (наприклад: grьnen, grьn, Grьn), і різної синтаксичної сполучуваності.

2.1.3 Префіксальна модель

Ця модель представлена в дієсловах (наприклад: verkaufen, bekleiden, entlaufen), іменників (наприклад: Unruhe, Urgrossvater, Misston), прикметників (наприклад: unfдhig, uralt, missgelaunt). Семантична сутність моделі полягає в додаванні слову певної категоріальної ознаки (постачання, видалення, заперечності, посилення і т.п.). Для німецьких префіксів характерно їх чіткий розподіл на іменні та дієслівні. Німецькі префікси продуктивні. Число німецьких префіксів невелике, але більшість з них багатозначні, тобто висловлюють різні категоріальні ознаки.

2.1.4 Суфіксальна модель

Суфіксальна модель представлена у всіх частинах мови (наприклад: seid-en, gold-en, Freund-heit і т.д.). Сутність її полягає в тому, що суфікс підводить відповідну лексичну одиницю під більш широку семантичну категорію, при цьому багато німецьких суфікси багатозначні, тобто здатні виражати різні семантичні категорії (наприклад:-er позначає різні відтінки значення осіб, неживі предмети, дія;-heit має основні значення стану з подальшими підрозділами і т.д.). Більшість суфіксів спеціалізовані щодо певної частини мови і мають здатність переводити одну частину мови в іншу (наприклад: Lehrer - lehren, Zwanziger - zwanzig і т.д.).

Суфікси можуть бути продуктивними і не продуктивними, число перших переважає.

2.1.5 Словоскладання

Словоскладання - дуже поширений спосіб словотворення у німецькій мові, причому продуктивність його безперервно зростає. У складі моделі словоскладання розрізняють означальні і невизначальні складання. До першого типу відноситься поєднання двох компонентів; вони можуть мати різну словотворчу структуру, однак членування складного слова завжди бінарно, наприклад: Freiheits-liebe (обидва компоненти - суфіксальні основи), Arbeiter-erholungshiemn (перший компонент - суфіксальним, другий - складна основа). Як правило, перший компонент визначає другий, а другий дає загальну морфологічну і семантико - категоріальну характеристику з'єднання.

Другий тип складання включає «імперативні імена» типу Vergissmeinnicht, Tischleindeckdich і т.д., сурядні складання і деякі інші види з'єднань, наприклад: Ohnebart (з'єднання іменника з прийменником). Складні слова можуть мати різну ступінь переосмислення, аж до повного стирання вмотивованості.

Найбільш поширені і продуктивні означальні словоскладання. Вони відіграють велику роль в оформленні лексичних одиниць, але також тісно пов'язано з синтаксисом: складні слова можуть семантично збігатися з словосполученнями, наприклад: Abteilfenster - Fenster des Abteils, Briefmarkenverkauf - Verkauf von Breifmarken.

2.1.6 Спеціальні способи словотворення

Деякі способи словотворення, що грають в літературній мові незначну роль, не розглянуті в даній роботі. Ці моделі мають малу продуктивність, а відповідні словотворчі конструкції маловживані. Мова йде про наступні способи:

1. Подвоєні утворення.

Вони зустрічаються у формі простих подвоєнь (Mama, Papa, Pinkepinke - «гроші»), римованих утворень (Hokuspokus, Klimbim).

2.Контаміновані (схрещені) слова, що є продукт злиття кількох (частіше двох) слів: Erdtoffel - «Kartoffel» з Erd-(-apfel) і (Kar-)-toffel. Нерідко ця можливість використовується в художній літературі для досягнення експресивних ефектів: Formular + Larifari = Formularifari і т.д.

3. Скорочені слова істотно відрізняються від всіх інших способів словотворення тим, що в більшості своїй вони є словотворчими варіантами, не представляючи собою «істинного» збагачення словникового складу. У крайньому випадку в цій групі зустрічаються словотворчі синоніми.

Огляд цього способу словотворення буде дано в розділі про словотвір іменників, так як у складі інших частин мови він навряд чи грає якусь роль [4].

Таким чином, російська та німецькі мови мають багато спільного у своїх системах словотворення. Однак відносини між способами словотворення в даних мовах різні: російській мові більш властива афіксація, німецькій - словоскладання.

Розділ ІІІ. Система словотвору німецької мови

3.1 Словотвір прикметника

Словотвір прикметника, який тут не може бути представлено у всіх подробицях, не відрізняється принципово від словотворення іменника. Тут також домінує словоскладання і суфіксальні деривації. Друга НС композитів представлена прикметником; перша може бути іменником (reaktoinsschnell), прикметником (frьhreif, bьrgerlichprogressiv), дієслівної основою (rutschfest, treffgenau), абревіатурою (DDR-spezifisch). Ад'єктивними композитами слід вважати словотворчі конструкції. Відмежовані повинні бути експліцитні деривати з суфіксом-d і словосполученням у функції виконує основи wegweisend - Weg weisen, diensthaben < Dienst haben.

Словотворчі конструкції, як, напр., Barfuss, lauthals (останнє вживається тільки адвербіального) з іменником в якості другої НС представляють непродуктивний тип. Як і в іменників, розрізняються означальні і копулятивні композити-прикметники. Словотвірне значення означальних композитів виявляє ті ж категорії, що й іменники («цільове» publikationsreif; «причинне»: altersschief; «інструментальне»: luftgekьhlt тощо), деякі відсутні в іменників («орнативні»: efeubewachsen, pelzgefьttert); в цілому виявляється менше семантичне розмаїття.

Найважливішим завданням ад'єктивних дериваційних суфіксів є синтаксична транспозиція іменників, дієслів (і прислівників) у прикметники, і частіше, ніж у іменника з цим не пов'язана подальша семантична модифікація. Це стосується, зокрема, утворень з дериваційні суфіксом-isch в поєднанні з запозиченими словами і власними іменами (realistisch, biologisch, kanadisch; з іменами осіб з варіантом-sch: Grimmsche Mдrchen). Деривати позначають, будучи відносними прикметниками, загальне ставлення до поняття, вираженого субстантивом, виконує основою, вони не можуть мати ступенів порівняння (інакше йде справа при з'єднанні їх з німецькими іменами загальними, що позначають, головним чином, осіб, службовцями переважно для вираження негативної оцінки будь-яких понять: schurkisch, erpresserisch; kindisch). Суфікс-lich також утворює переважно отсубстантівние відносні прикметники (amtsдrztilich, herbstlich). Віддієслівним транспозитивуючим суфіксом є-d (diensthabend), отнаречним-ig (sofortig, heutig). Семантична модифікація (семантичні елементи, додатково виникають у виконує основи) з'являється, напр., При словотвірному значенні «складатися з чого-небудь» (-еn: golden, papieren), «орнативності» (-ig: sandig, grobfaserig), «привативності », «відсутності властивості, позначеного виконує основою» (-los: konzertionslos), «порівняння»(milchig, glockig).

З дериватів на-ig, поряд з mдssig, розвинулися в якості більш-менш самостійних дериваційних елементів або елементів композитів -artig, -fдhig, -fцrmig, -tьchtig, -trдchtig.

Стандартним суфіксом для утворення віддієслівних прикметників є-bar зі словотвірним значенням «можливість здійснити процес, виражений дієслівної основою» (або «пасивна можливість» при дієсловах, здатних утворювати пасив, або при неперехідних дієсловах, не здатних до подібної трансформації): auffindbar, brennbar.

Що стосується префіксальних утворень, то словотворчі значення конструкцій, утворених за допомогою німецьких префіксів, значною мірою виявляють ті ж відносини, як і в іменників, однак, в німецькій мові префіксальним освіти - прикметники взагалі менш розвинені. Префікси іменників в цілому споживані і у прикметників.

Таким чином, ми приходимо до висновку, що система словотворення імені прикметника в німецькій мові в чому схожа з системою словотворення іменника. Тут також домінує словоскладання і суфіксальна деривація [4].

3.2 Словотвір дієслова

3.2.1 Основні поняття

Словотвір дієслова відрізняється в багатьох відносинах від словотворення прикметників (тобто імені). При цьому виникають особливі проблеми класифікації і опису, які різними авторами вирішуються неоднаково. Слід вказати на наступні проблеми.

1) Визначення інфінітивного суфікса - (е)n. Якщо цей суфікс розглядається тільки як «граматична» морфема всередині дієслівної флективною парадигми, то він не може вважатися словотвірної морфемою. Тоді такі дієслова, як hechten, reifen, повинні ставитися до імпліцитних дериватів (з мотивуючої основою прикметника reif і відповідного, іменника Hecht), а саме, до дериватів без виробляє монеми або до безафіксальний похідним. Навпаки, якщо ж - як це має місце тут - при словотвірному аналізі розглядати інфінітив як «основну форму» дієслова, то - (е)n виконує подвійну функцію - як граматичної, так і словотворчої морфеми. Інфінітивний суфікс - (e) n може тоді бути єдиним елементом вербалізації. Елементи-l-і-ig-в дієсловах типу krдnkeln, steinigen є «розповсюджувачами суфікса», які - як і в ім'я - можуть бути варіантами суфікса або розвинутися в самостійний суфікс (як-ler через l-ЕR у імені.

2) Визначення елементів ab-, аn-, аus-, аuf-, durch-, ьber-ін, яким протистоять омонімічні вільні морфеми в якості прийменників або прислівників. З'єднуючись з дієсловом, вони розвинули в цих конструкціях відповідні словотворчі значення і тому розглядаються в них як префікси.

3) Визначення словотворчих конструкцій типу erfrischen, verarzten. Вони співвідносяться з іменниками і прикметниками як мотивуючими виробляють основами (Frisch, Arzt); немає дієслів «frischen» і «arzten», до яких могли б приєднуватися префікси ver-і er-. Якщо - (е)n не вважається дериваційної морфемою, тоді словотворчі конструкції повинні розглядатися як префіксальним деривати.

4) Визначення структури як словотворчої конструкції або як синтаксичного словосполучення. У той час як синтаксичні словосполучення у сфері імені в більшості випадків мають флективно-формальну характеристику, остання відсутня у синтаксичних словосполучень, що складаються з дієслова та імені або прислівникової частки, з одного боку, формальне розходження між словосполученням grosser Teil і словотворчої конструкцією Grossteil з іншого боку, відсутність такої відмінності між словосполученням gross machen і словотворчої конструкцією grossmachen. Тому вирішити, коли перед нами дієслівний композит, важче.

Таким чином, в даний час немає єдиної класифікації дієслова в німецькій мові, залишаються невирішеними безліч проблем, пов'язаних з визначенням різних дієслівних елементів і дієслівних словотворчих конструкцій.

3.2.2 Словоскладання

Дієслівні основи Тип: дієслівна основа + дієслівна основа + еn (schwatzlachen) підпорядковується сильним функціональним обмеженням. Менш обмежено вживання також щодо малопродуктивною і малочастотної моделі: інфінітив + інфінітив, де в якості другої НС краща група певних дієслів:-bleiben (bestehen-, haften-).

Подібно вживання моделі - причастя II + інфінітив: bekanntmachen, gefangennehmem.

Іменник в якості першої НС

Відносяться сюди утворення, що виявляють семантичні відносини, можливі між предикатом і об'єктом (відповідно обставиною): ефіцірований об'єкт (formgeb, (kegelschieben, schritthailen), інструментальне (radfahren), локальне відношення (kopfstehen), модальне відношення (kettenrauchen) та ін.

Від дієслівних композитів з іменником слід відрізняти деривати, утворені від субстантивних композитів (від Bildhauer - bildhauern, від Frьhstьck - frьhstьсken).

У багатьох випадках композит з субстантивованим інфінітивом слід вважати мотивуючої виконує основою: kopfrechnen < das Kopfrechnen < im Kopf rechnen та ін. Іноді слід припустити наявність двох дериваційних відносин. Нарешті, треба відзначити існування «дефразеологічної деривації».

Більшість цих дієслів має лише зачатки дієслівної парадигми або її зовсім немає для них в якості «нормальних», в першу чергу, можна вважати інфінітивні форми, фінітних тільки за певних умов, а саме в підрядному реченні, де вони не порушують правил побудови німецького пропозиції.

Прикметник в якості першої НС

Ця модель розвинена сильніше, ніж попередня. Вона, перш за все, розрізняє три групи залежно від відносини першої НС: а) до об'єкта в аккузатіве (Fussboden - blank), б) до суб'єкта (weil die Beleidigten kaltbleiden: die Beleidigten - kalt);

с) до другої НС (arbeiten - kurz).

Кожна група розчленовується ще в залежності від семантичного відношення, існуючого між обома НС, на чому детально зупинятися ми тут не можемо.

словотворчий німецький прикметник дієслово

3.2.3 Деривація

Дієслівні деривати в цілому майже всі мають слабке відмінювання.

Є кореневі субстантиви, які виробляють основи (як у askern, fдrben), а також похідні деривати (правда, визначених типів, так, напр., Nomina agentis на-er, Nomina agentis на-el.

Синтаксико-семантична класифікація субстантивних дієслів залежно від синтаксичної функції виробляє іменника у відповідних пропозиціях виглядає наступний спосіб:

1) Іменник як предикатива, що відноситься до суб'єкта: er schauspielert - er ist einverhдlt sich wie ein Schauspieler; сюди ж відносяться деривати від найменувань тварин (здебільшого в переносному сенсі): hamstern, unken, ochsen.

(2) Іменник як предикатива, що відноситься до об'єкту: er knechtet ihn - er macht ihn zum Knecht; сюди ж відносяться, напр., Schroten. Більш споживані тут префіксальним дієслова (verschrotten, -trusten) і дієслова з-ieren (skizzieren).

(3) Іменник як обстоятельственного члена, а саме:

а) з «орнатівним значенням» («versehen mit») - ehren, kennzeichnen, zuckern;

б) з «інструментальним значенням» - baggern ("mit dem Bagger arbeiten"), bьrsten, trommeln, gondeln;

в) з «локальним значенням» - thronen, landen;

г) з «прівативним значенням» - («entfernen») - schдlen; flцhen.

4) Іменник як афіновані об'єкта - kalben, keimen, rosten.

Прикметник як виконує роль основи

Цей тип розвинений слабкіше, ніж попередній. За своїм значенням словоутворюючому розрізняються:

1) Фактитивні дієслова (об'єкт набуває якість, виражене прикметником) - bessern, glдtten. Дієслова перехідні. Гласний основи, здатний приймати умляути, як правило, його має.

2) Інхоативні дієслова (суб'єкт набуває якість, виражене прикметником, або переходить у відповідний стан, не виступаючи об'єктом якого-небудь дії) - faulen, reifen.

Суб'єкт набуває якість, виражене прикметником (можливий предикат з ist)-kranken.

Дериваційні відношення формально виражаються в зміні гласного основи (Umlaut, Hebung, Sekung). Модель більше не продуктивна, проте відповідні освіти ще представлені в словниковому складі і можуть розглядатися як словотворчий тип. Мотивуючої виконує основою частіше є сильне дієслово, дериватом - слабке. Таким чином, проаналізувавши способи словотворення дієслова в німецькій мові, приходимо до висновку, що найбільш продуктивним способом словотворення є словоскладання. Також у системі словотворення дієслова є ті способи словотворення, які зараз не продуктивні, але такі словотворчі конструкції представлені в сучасній німецькій, тому вони можуть розглядатися як окремий словотворчий тип.

Висновки

Вивчення словотвору має важливе значення для розгляду мови як на сучасному етапі його розвитку, так і з історичної точки зору. З синхронічним і діахронічним підходом до словотворення перехрещуються його процесуальний і статичний аспекти, тобто словотвір розглядається в русі і статиці. Розглянувши способи словотворення в німецькій мові, можна виділити продуктивні та непродуктивні способи словотворення.

До продуктивних способів словотвору можна віднести: в іменниках - словоскладання, суфіксація, префіксація і модель імпліцитного словотвору: у дієслова - словоскладання, префіксація і деривація; в прикметниках - також словоскладання, суфіксація і префіксація. Розглядаючи систему словотворення німецької мови, потрібно приділити увагу також морфології, граматиці, синтаксису та семантиці цієї мови, так як словотвір повністю включається в морфологію, враховується його зв'язок з лексикою і семантикою, тому треба звертати увагу на події, при цьому семантичні явища, зв'язок словотворчих морфем з основами певного значення. У граматиці німецької мови існує багато особливостей, головною з яких є домінуюча позиція словоскладання серед способів словотворення всіх частин мови. Але система словотворення німецької мови багато в чому схожа з системою словотворення в українській мові. Тільки для німецької мови найбільш продуктивним способом, як уже говорилося, є додавання, а для української афіксація.

Список використаної літератури

1. Зав'ялова, В., Ільїна, І. Практичний курс німецької мови [Текст] / В. Зав'ялова, І. Ільїна. М.: Лист Нью, 2003.

2. Зуєв А.Н., Мошанова І.Д., Мурясов, Р. З. Словник словотворчих елементів німецької мови [Текст] / О.М. Зуєв, І.Д. Мошанова, Р.З. Мурясов. М.: Російська мова, 1979.

3. Миколаїв, Г.А. Конфіскація та її німецькі еквіваленти [Текст] / / Німецько-російський діалог у філології, Frankfurt am Maine: Peter Lang, 2001.

4. Степанова, М.Д., Фляйшер, В. Теоретичні основи словотворення у німецькій мові [Текст] / М.Д. Степанова, В. Фляйшер. М.: Вища школа, 1984.

5. Степанова, М.Д., Чернишова, І.І. Лексикологія сучасної німецької мови [Текст] / М.Д. Степанова, І.І. Чернишова. М.: Академа, 2005.

6. Тюріна, Р.Я. До питання про статус словотвору в сучасній русистиці [Текст] // Актуальні питання словотворення і мотивологіі. Томськ: Літера, 2006.

7. Чуваева, В.Г. Практична граматика німецької мови [Текст] / В.Г. Чуваева, М.: Вища школа, 1976.

8. Fleischer, W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache [Текст] / W. Fleischer, Aufl.: Leipzig, 1976.

9. Henzen, W. Deutsche Wortbildung [Текст] / W. Herzen, Aufl.: Tьbingen, 1965. Erben, J. Einfьhrung in die deutsche Wortbildungslehre [Текст] / J. Erben, Berlin: West, 1975. Mater E. Deutsche Verben. Artder Zusammensetzung [Текст] / E. Mater, Leipzig: West, 1966.

10. www.kls.ru

11. www.biblioteka.ru

Размещено на Allbest.ru