Іменник в англійській і українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Вже в глибокій старовині люди звертали увагу на те, що слова, якими вони користувалися в своїй рідній мові, ведуть себе в мові по-різному. Одні слова називають предмети, інші - дії, процеси, треті - якості, властивості предметів. Одні слова схиляються за відмінками, інші змінюються за особами та часам і тощо. Ці спостереження, які були відзначені давньоіндійськими і давньогрецькими граматисти, дали їм підставу для виділення двох чітко виражених розрядів слів - імені і дієслова. Аристотель (384-322 до н. Е..) Виділяв три частини мови - імена, дієслова та спілки.

Іменник - частина мови, що позначає предмет і відповідає на питання: хто це? (Who is this?) або що це? (What is this?)

Як і в українській мові, іменники в англійській мові за своїм значенням поділяються на власні (John Black - Джон Блек, Great Britain - Великобританія) і загальні (a table - стіл,snow - сніг, freedom - свобода). Загальні поділяються на конкретні (a book - книга) і абстрактні (joy- радість), істоти (a cat - кіт) і неістоти (a cup - чашка).

Іменники також поділяються на обчислювальні (a house - будинок,houses - будинки) і необчислювані (bread - хліб, advice - порада,weather - погода, furniture - меблі та ін.)

Формальними ознаками іменників є здатність виражати граматичні категорії числа, відмінка і семантичну категорію роду. Ці категорії практично однакові в обох мовах, тому ми розглянемо тільки деякі їх особливості, характерні для англійської мови.

Розподіл іменників на власні і загальні аналогічно відповідному поділу в російській мові, за винятком того, що іменники власні в англійській мові включають в себе також: 1) назви місяців і днів тижня (January - січень; Sunday - неділя), 2) назви національностей та національних мов (the English - англійці; the English language - англійська мова).

Іменник в англійській мові

Якщо в українській мові іменник характеризується наявністю трьох граматичних категорій: 1) категорії відмінка, вираженої парадигмою відмінювання, що складається з шести відмінків, 2) категорії числа, що складається з двох чисел - єдиного і множинного, 3) категорії граматичного роду, що представляє три роди - чоловічий, жіночий та середній, які мають відповідне морфологічне вираження, то в англійській мові іменник характеризується наявністю двох граматичних категорій: 1) категорії числа, що складається з двох чисел - однини і множини, 2) категорії детермінатівності (визначеності - невизначеності), вираженої артиклями в препозиції.

Іменники в англійській мові, як і в українській, за своїм складом бувають прості, похідні та складні (складені).

Прості іменники (Simple Nouns) -- це слова, які складаються тільки з одного кореня без префіксів і суфіксів, наприклад: a pen, a town, milk, noise і т. ін.

Похідні іменники (Derivative Nouns), крім кореня, в своєму складі мають ще префікси або суфікси: a teacher , beginning , a mistake.

Складні (складені) іменники (Compound Nouns) складаються з основ двох (рідко трьох) слів. Наголос у складних іменниках звичайно падає на першу основу: a 'schoolgirl, a 'railwayman (залізничник).

За значенням іменники поділяються на загальні і власні.

Іменники загальні (Common Nouns) означають цілі класи предметів: a book, a house, a day і т. д.

Іменники власні (Proper Nouns) означають імена або назви одиничних осіб або предметів. Сюди належать особові власні імена -- Імена і прізвища людей (Магу, Jack London, Peter); географічні власні імена -- назви країн, гір, річок, островів, морів, міст (Ukraine, Britain, the United States, London, the Thames); назви вулиць, площ, газет і т. п. (Trafalgar Square, the Daily Worker).

Власні імена пишуться з великої букви. На відміну від української мови, в англійській мові назви днів тижня, місяців і національностей також пишуться з великої букви: Sunday, Tuesday, April, November, an American, a Ukrainian і т. п.

Загальні іменники в англійській мові звичайно поділяються на обчислювальні (Countable Nouns) і необчислювальні (Uncountable Nouns).

Обчислювальні іменники означають предмети, які можна полічити. Вони мають форми однини і множини, наприклад: a book -- three books, a day -- two days.

Обчислювальні іменники можуть вживатися як з неозначеним, так і з означеним артиклем: a book -- the book.

У множині вони можуть вживатися з займенниками many, few, a few і кількісними числівниками:

I haven't many English books.

I have few English books.

I have a few English books.

I have five English books.

Обчислювальні іменники можуть бути конкретними (Concrete Nouns) -- a cat, a desk, a pupil -- і абстрактними (Abstract Nouns) -- a month, a night, a song, a talk. Необчислювані іменники означають предмети і поняття, які не можна полічити. У зв'язку з цим вони звичайно не вживаються у множині. Необчислювані іменники не вживаються з неозначеним артиклем і з кількісними числівниками і сполучаються із займенниками much, little, a little, some, any .

Will you have tea or coffee?

Do you like much sugar in your tea?

There is some milk in the jug.

До необчислюваних іменників належать деякі абстрактні, наприклад: freedom, anger, love, і речові (Material Nouns), наприклад: air, snow, steel, salt, sugar.

Деякі іменники в одному з своїх значень бувають необчислюваними, а в іншому -- обчислюваними. Наприклад, іменник glass у значенні скло та іменник beauty -- краса необчислювані, а в значеннях відповідно склянка, красуня обчислювані: a glass -- two glasses, a beauty -- beauties.

Таблиця. Іменники також поділяються на:

В англійській мові, на відміну від української, є тільки два відмінки іменників: загальний (the Common Case) і присвійний (the Possessive Case), причому ці відмінки мають тільки іменники, що означають назви живих предметів.

Іменники, що означають назви неживих предметів, як правило, не мають форм присвійного відмінка. Значення відмінків іменників української мови передаються в англійській мові сполученнями прийменників of, to, for, by і with з іменниками у формі загального відмінка, а також порядком слів -- певним розміщенням слів у реченні і словосполученні.

Н. в.

Я вчитель. - I am a teacher.

Мій дідусь дуже старий. - My grandfather is very old.

P. в.

побудова демократії - the building of Democracy

населення Києва - the population of Kyiv

Д. в.

Передай привіт Мишкові! - Give my regards to Mike!

3. в.

Я не дивився цей фільм. - I haven't seen this film.

О. в.

Я звичайно пишу самописною ручкою. - I usually write with a fountain-pen. Це оповідання було написано Джеком Лондоном. - This story was written by Jack London.

M. в.

Він любив розповідати нам про своє життя. - Не liked to tell us about his life.

Іменник в українській мові

Імемнник -- самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.

Іменники в українській мові поділяються на загальні та власні.

Загальний іменник -- це назва, що є спільною для ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять. Наприклад: хлопець, газета, критика, простір, час, добро, пароплав, обід.

Власний іменник -- це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого. Це прізвища, імена, по батькові людей, клички тварин, географічні та астрономічні назви, назви державних посад, установ, свят, книг, журналів тощо. Іменники, які є власними назвами характеризуються тим, що пишуться з великої літери, мають або тільки однину (Дунай, Львів), або тільки множину (Карпати, Черкаси).

Власні і загальні назви різняться граматично і орфографічно. Власні назви мають одну форму числа і пишуться з великої літери: Суми, Орел, Земля, Урал. Іменники, що відповідають на питання хто?, об'єднуються в семантичну групу назв істот. Сюди належать: назви людей (хлопець, дядько, бабуся, дочка, дитя, мандрівник, інженер, професор, балерина, Микола, Олеся); назви тварин, птахів (ведмідь, лось, козуля, корова, вівця, Рябко, Мурчик, журавель, чапля, півень, індик, качка, синиця, снігур); назви міфологічних істот (лісовик, змій, відьма, русалка); назви померлих (мрець, покійник, небіжчик); назви карт, шахових фігур (валет, пішак) та ін.

Решта іменників відповідає на питання що? і становить групу назв неістот: земля, острів, будинок, думка, мрія, питання. До цієї групи належать також іменники, що позначають сукупності людей, тварин тощо: юрба, натовп, загін, армія; зграя, табун, рій.

Поділ іменників на ці дві групи має формальне вираження. В іменників - назв істот форми знахідного відмінка однини і множини чоловічого роду збігаються з формами родового відмінка, а неістот - із формами називного відмінка: бачу (кого?) брата, братів; шукаю (кого?) помічника, помічників; знаю (кого?) сусіда, сусідів; але бачу (що?) автомобіль, автомобілі; шукаю (що?) рукопис, рукописи; знаю (що?) вірш, вірші. Для іменників жіночого і середнього роду така диференціація характерна тільки у формі знахідного відмінка множини: бачу (кого?) сестер, каченят, але бачу (що?) картини, вікна.

Іменники поділяються й на інші семантико-граматичні групи, що залежить від особливостей їх лексичного значення. В основі такого поділу, як правило, лежить протиставлення за якоюсь ознакою (назви конкретні - абстрактні, одиничні - збірні, предметні - речовинні та ін.).

Іменники - назви предметів, явищ навколишньої дійсності, що пізнаються органами чуття людини, називаються конкретними: сніг, книга, гребінь, квітка, Сиваш.

Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища, властивості, які не можна сприйняти органами чуття: читання, простота, сум, виховання. Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм: прикрість, убозтво, навчання, класицизм, героїзм. Абстрактні іменники вживаються переважно у формі однини.

Збірні іменники є назвами сукупності однакових чи подібних предметів, що сприймаються як єдине ціле: братство, козацтво, гарбузиння, гайвороння, зілля, бадилля. Збірні іменники не мають форми множини.

Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину: тісто, молоко, залізо, кисень, папір, камінь, цемент. Речовинні іменники можуть мати форму тільки однини (азот, горох, бузина, срібло) чи множини (дріжджі, гроші).

Більшість іменників української мови змінюється за числом, належать до одного з трьох родів і змінюються за відмінками. За відмінюванням іменники української мови поділяються на 4 відміни.

Більшість українських іменників мають як однину так і множину: дівчина -- дівчата, книга -- книги, село - села.

Окрему групу іменників складають такі, що мають лише однину (singularia tantrum): Україна, щастя, гордість.

Іменники, які мають тільки множину утворюють групу pluralia tantum: Карпати, штани, ножиці.

В діалектах української мови та в архаїчній мові збереглася двоїна: руці, нозі. В українській мові всі іменники, що мають однину, належать до одного з трьох родів: чоловічого (стілець, стіл, кіт), жіночого (ніч, дівчина, ковдра) або середнього (вікно, сонечко, яблуко). Рід іменника не змінюється на відміну від роду інших частин мови: прикметників, займенників, числівників. В українській мові іменник має сім відмінків: називний, родовий, давальний,знахідний, орудний, місцевий і кличний. Відмінювання іменників служить для встановлення функції іменника в реченні й здійснюється за допомогою зміни закінчень та прийменників. Відмінювання характерне також для інших флексичних мов, хоча кількість відмінків у різних мовах може бути різною. В українській мові всі іменники належать до однієї з чотирьох відмін -- груп іменників із спільними правилами утворення відмінків.

Таблиця

Висновок

Таким чином, для кожної частини мови, в тому числі іменника, можна виділити властиву тільки їй словотвірну парадигму. Категорія числа в англійській мові носить більш обмежений характер, ніж в українській. Категорія граматичного роду - чоловічий, жіночий, середній - була колись властива іменником давньоанглійського періоду. Однак історичний розвиток морфологічної структури англійської мови призвело до того, що категорія граматичного роду істотно модифікувалася. Таким чином, рід - це така морфологічна категорія, яка в різних мовах і навіть в одному і тому ж мові на різних етапах його розвитку по-своєму характеризує однакові предмети і явища. На відміну від української в англійській мові тільки два відмінка - називний і присвійний. Необхідно також зазначити, що розбіжності в ладі української та англійської мов надають великі труднощі для перекладу. Ці труднощі коливаються в досить широкому діапазоні: від окремих неперекладних елементів до всього вихідного тексту. Найбільш часто при перекладі іменників перекладачі використовують такий прийом, як заміна.

Список літератури