Проблеми засвідчення агентивно-професійних назв жінок у класифікаторах професій

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ І. Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі у мовознавчих дослідженнях

До словникового складу сучасної української мови входять різноманітні шари лексики, які різняться між собою за сферами свого вживання. Помітне місце в ньому займає термінологічна лексика, яка належить до лексичної підсистеми обмеженого функціонування і має залежний характер відносно загальнонародного словника.

Однією з суттєвих особливостей термінології є те, що вона найбільше піддається свідомому творенню у процесі подальшого розвитку термінологічного фонду літературних мов, удосконалення якого дедалі набуває все більшого значення.

Найбільш поширеною є думка, за якою термінологія - частина загальнолітературної мови (О.С.Ахманова, В.П.Головін, О.А.Реформатський, І.І.Ковалик, Г.П.Мацюк). В.П. Даниленко відзначає, що термінологія належить до лексики наукової мови, яка є самостійним функціонуючим різновидом загальнонаукової мови. За твердженням учених, лексика мови науки охоплює три шари: загальновживану, загальнонаукову і термінологічну лексику.

У досліджуваній нами терміносистемі на позначення осіб за професією та видом діяльності не зафіксована загальновживана та загальнонаукова лексика. Агентивно-професійні найменування входять до складу термінологічної лексики, оскільки термінологічна лексика є основним шаром лексики мови науки.

Важливою проблемою дослідження термінології є її системність, яку вперше порушив у своїх працях Д.С.Лотте. Сучасні науковці по-різному підходять до проблеми системності у термінології. Так, О.В.Суперанська вважає, що терміни-слова групуються не в порядку, зумовленому системою певної мови, а у зв'язку з системністю науки, яку вони обслуговують. На думку Л.О.Симоненко, системність термінів повинна розглядатися у двох аспектах: словотвірному та поняттєвому, причому поняттєва (логічна) системність не завжди збігається зі словотвірною.

Е.Ф.Скороходько вказує на трьохаспектне розуміння системності: плану змісту, плану вираження, а також відповідності між планом змісту і планом вираження.

Тому головне завдання термінолога - працювати над підвищенням рівня системності термінолексики як на внутрішньому, так і на міжгалузевому рівні, хоч досягти абсолютної системності загалом неможливо.

Дослідження у сфері термінології неможливе без вивчення історії її формування та становлення, історичних змін, характерних особливостей і тенденцій, що допоможе у виборі та реалізації принципів та способів упорядкування..

В експериментальних дослідженнях лексичної семантики НЖ спеціально не вивчалися, а були поодинокими вкрапленнями у списки досліджуваних слів. У гендерній лінгвістиці, в тому числі серед вітчизняних науковців, увага до агентивно-професійної номінації жінок зосереджується переважно на англійському мовному матеріалі і передусім у контексті мовного сексизму і політичної коректності. Для ефективного дослідження агентивно-професійної номінації жінок видається доцільним використовувати здобутки і традиційних підходів, і гендерних, методологічне і методичне взаємозбагачення яких сприятиме з'ясуванню об'єктивного стану речей у зазначеному питанні.

1.1 Лексикографічне засвідчення НЖ та методичні засади аналізу лексикографічних праць

Для отримання цілісної картини лексикографування НЖ слід проводити дослідження не тільки в синхронії, а й в діахронії, особливо продуктивно - зіставляючи серії перевидань словника, укладеного тим самим авторським колективом, що дає змогу виявити зміни у характері лексикографічного опрацювання лексичних одиниць (динамічний аспект). Зіставлення таких серій (п'ять видань Рус.-франц. сл. Л.В.Щерби (1936-1969), шість видань Рус.-англ. сл. О.С.Ахманової (1948-1991), дев'ять видань Сл. рус. яз. С.І.Ожегова (1949-1991) (ОЖ) та ін.) показує, що зміни у лексикографуванні НЖ зумовлені не стільки відображенням реальних мовних процесів (узусом), скільки дією комплексу мовознавчих та соціальних чинників. Напр., у виправлених і доповнених виданнях ОЖ-1949, 1952, 1961 НЖ маникюрша подається без позначки, а в наступних, зокрема ОЖ-1981, 1989, 1990 має позначку разг., саме ж тлумачення не змінилося - “специалистка по маникюру”, як не змінилося і функціонування цієї лексеми в російській мові (тим більше, що вона входила до класифікаторів професій СРСР відповідного часового періоду).

Важливим є також врахування гендерного чинника, який стосовно лексикографічної практики виявляється передусім через відображення у корпусі словника наявних у суспільстві гендерних стереотипів і впливає на різні складові лексикографічної роботи, зокрема формування реєстру, тлумачення, стилістичну характеристику та ін.

Однією із центральних у лексикографії є проблема узуальності і нормативності. Адже характер засвідчення словником мовних одиниць і сам факт їх включення до реєстру багато в чому залежить від нормативної чи узуальної спрямованості словника.

Відображаються у лексикографії і процеси маскулінізації, передусім у дефініціях та в ілюстративному матеріалі словників різних типів. Так, у 10-мовному розмовнику (Прага,1962) біля слова товарищ наведено позначки ч. і ж. Пор., напр., ілюстрацію до НЖ іноземка у СУМі: “Громадяни СРСР можуть одружуватися як один з одним, так і з іноземцями та іноземками” (виділення наше - Я.П.). Лексема громадяни вживається тут в узагальненому значенні і стосується осіб обох статей, тим часом як паралельно використовуються кореляти за родом - НЧ іноземцями та НЖ іноземками, що призводить до викривлення змісту, адже існує загальновживана НЖ громадянка, з іншого боку, можна було б обмежитися тільки НЧ - іноземцями.

1.2 Характеристика засвідчення назв жінок у лексикографічних працях

У тлумаченні НЖ однією з основних проблем є те, що словотвірно і семантично співвідносні НЖ і НЧ у словниках можуть мати відмінності у дефініціях -передусім у різному поданні семантичної структури і обсягу значень. Напр., у СУМі Виконавець “1. Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь: виконавець робіт; 2. Той, хто виконує музичний, літературний та інший твір або певну роль у театральній виставі, кінофільмі і т.ін. 3. Особа, що виконує розпорядження якогось органу влади: судовий виконавець.” Пор. при цьому Виконавиця “Жін. до виконавець 2”. У румунському словнику “Dicюionarul explicativ al limbii romвne” 1975 р. (DEX) подібна асиметрія проявляється у відступі від прийнятого там запису назв осіб. Пор., напр., “stenograf, г… s. m єi f.” і “istoriograf, s. m”. Незважаючи на однакову фіналь основи остання назва не поширюється на жінок. Подібні відмінності слід розглядати у контексті проблеми узуальності і нормативності в лексикографії, а також як відображення маскулінізації та гендерних стереотипів.

Семантична асиметрія у словотвірних корелятів ч. і ж. р. може бути набагато більшою, коли НЖ набувають виразного негативного забарвлення, що у гендерній лінгвістиці трактується як “семантичне приниження” (semantic derogation). Напр., англійські слова governor (можновладний, правитель) і governess (бідна жінка, яка наглядає за дітьми); master (компетентний або владний чоловік) і mistress (з конотацією сексуальної та економічної залежності); tramp (бездомний чоловік) і tramp (жінка-повія).

У деяких випадках асиметричність тлумачення є не відображенням наявних відмінностей у семантиці, а проявом дієвості гендерного чинника в лексикографії і, відповідно, відображенням гендерної упередженості укладачів словника. Пор. у СУМі перше значення НЖ відьма - “За народним повір'ям - жінка, яка, знаючись з “нечистою силою”, завдає людям шкоди” (виділення наше - Я.П.), чаклунка”; і тлумачення НЧ відьмак - “За народним повір'ям - чоловік, який знається з “нечистою силою”, чаклун”. У дефініції НЧ відсутній виразно негативний компонент “завдає шкоди людям”. Проте асиметрія у тлумаченні не завжди є проявом суб'єктивізму, а зумовлюється об'єктивними чинниками, напр., у СУМі: Корифейка “Жін. до корифей 2, 3.” Оскільки Корифей “1. У старогрецькій трагедії - керівник і заспівувач хору...”, то непоширення першого значення НЧ корифей на відповідник ж. р. зумовлене тим, що керувати хором і заспівувати у давньогрецькій трагедії міг тільки чоловік.

Серед основних проблем стилістичної характеристики НЖ є, зокрема, непослідовність їх маркування позначками розм. та заст. Багатозначна лексема залежно від значення може набувати стилістичного забарвлення, пор. у СУМі: секретарка “1. жін. до секретар 1; 2. розм. жін. до секретар 3” (виділення наше - Я.П.). Це є підтвердженням того, що словотворчий формант -ка в українській мові не є стилістично забарвленим, на відміну від форманта -ша в російській мові, стилістична маркованість якого є сталою. Не відповідає реаліям сьогодення наявність позначки заст. біля НЖ гувернантка у Словнику синонімів української мови (т.1, 1999). Про актуальність цієї лексеми свідчать не тільки оголошення в пресі, а й те, що відповідна професія включена, напр., до довідника «Твоя майбутня професія» (1999), де на її позначення використовуються лексеми гувернантка, гувернер, гувернант.

Хоча агентивно-професійні НЖ загалом не мають емоційно-оцінного параметра, проте вони надаються до порівняння з назвами осіб узагалі з метою виявлення впливу гендерних стереотипів. Напр., за СУМом у парі бабище - дідище, ілюстрованої рівнозначними цитатами з того самого твору, НЖ набуває порівняно з НЧ виразного негативного забарвлення через уведення позначки зневажл.: Бабище “...зневажл. Збільш. до баба1 2, 3. Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, сухая. (Котл. І, 1952, 115)” і Дідище “Збільш. до дід 2. […] Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередував, як в греблі біс. (Котл. І, 1952, 132)”.

Аналіз лексикографічного опрацювання НЖ у перекладних словниках показує, що крім загальних чинників, які впливають на лексикографування НЖ, виділяються специфічні, зокрема, взаємодія вхідної і вихідної мов словника. Причому має місце як вплив вхідної мови на вихідну, так і зворотний. Під впливом вхідної мови у вихідній мові (правій частині словника) може з'явитися неіснуюче або мало вживане чи застаріле слово, яке не фіксується словниками цієї мови відповідного періоду, - напр., поява у двомовних словниках російських слів маникюрщик (Итал.-рус. сл. Москва, 1977), гончарка, прачечник, педагогичка (Болг.-рус. сл. Софія, 1960 ), яких немає у словниках російської мови відповідного періоду (за Сводным сл. совр. рус. лексики, 1991). Система номінації жінок у вихідній мові словника може впливати на формування реєстру вхідною мовою, про що, напр., зазначається у передмові: “У словнику не наводяться іменники ж. р., які позначають національну належність, професію тощо, оскільки в грузинській мові переклади ч. і ж. р. цих слів збігаються” (Крат. Р.-груз. сл. Тбилиси, 1959).

1.3 Термінологічний статус агентивно-професійних назв осіб жіночої статі

У сучасному мовознавстві питання термінологічного статусу НЖ досі взагалі не порушувалося, а стосовно назв осіб залишається нерозв'язаним, враховуючи, зокрема, і розмежування між термінологією і номенклатурою, яке проводить сучасне термінознавство. Зважаючи на це, говорити про термінологічний статус НЖ можна тільки після з'ясування термінологічного статусу назв осіб. Це питання залишається все ще до кінця не розв'язаним, хоча і досліджувалося, зокрема, у працях О.І.Моїсеєва, Л.А.Шкатової та ін.

Одним і центральних завдань указаного мовознавчого напряму було виявлення мовного сексизму (закріплених у мові стереотипів підпорядкованого становища жінки) і пошук шляхів його подолання.

Цікаво відзначити, що в кінці 80-х на початку 90-х рр. відбулося зміщення акцентів з фемінного контексту сексизму на інтегральне вивчення проявів фемінності і маскулінності в мові. Це відбулося в руслі загальної тенденції, яку умовно можна назвати переходом від феміністичних до гендерних досліджень в соціогуманітарних науках. Характерним прикладом цього є стаття "Sexism" в енциклопедії Д.Кристала "The Cambridge Encyclopedia of Language" 1987 р. [21] і стаття "Gender issues" в його ж енциклопедії "The Cambridge Encyiclopedia of the English Language" 1996 р.[22], які майже цілком збігаються за змістом.

Комплексні дослідження української мови з власне гендерних позицій ще не проводилися, особливо це стосується мовного сексизму. Не претендуючи на всеохопність, спробуємо окреслити окремі аспекти проявів сексизму в українській мові.

Непослідовність у вживанні агентивно-професійних назв жінок, зокрема в офіційно-діловому стилі мови, непослідовність у засвідченні цього класу назв лексикографічними працями - це те підґрунтя, яке живить гендерні асиметрії в мові. Звернемо нашу увагу на систему звертань.

Однією з перших була піддана критиці з позицій феміністичної лінгвістики традиційна тричленна система звертань в англійській мові - Mr., Mrs., Miss. “Історично Mrs. і Miss вживалися для розрізнення дітей і дорослих жіночої статі (пор. застаріле розрізнення Master-Mister), але в кінці 18 ст. стали пов'язуватися з розрізненням сімейного стану. Критики висували звинувачення, що крім внутрішньо притаманного сексизму в асиметричному ставленні до чоловіків і жінок і в маркуванні жінок як “придатних до спарювання” чи ні, використання Miss стосовно жінок, старших 25 років розвинулося у додаткове значення соціальної небажаності, непривабливості”. Саме тому, ще в 40-х роках 20 ст. було створено Ms. як нейтральну альтернативу для звертання до жінок, однак це звертання почало поширюватися тільки в кінці 60-х. Сприяли цьому не стільки профеміністичні симпатії, скільки труднощі у виборі потрібної форми звертання у випадках, коли сімейний стан адресатки невідомий. Це стосується як усної, так і письмової форми спілкування. Останнім часом використання Ms. вже не викликає дискусій, оскільки вважається прийнятною новацією.

Проте слід зазначити, що “призначене для заміни як Miss, так і Mrs., звертання Ms. стало використовуватися (якщо взагалі використовується) для звертання тільки до неодружених жінок. Єдиний контекст, в якому воно звичайно застосовується до всіх жінок, - це в ділових й офіційних листах для звертання до незнайомих жінок. В такий спосіб можна уникнути мимовільної образи адресатки помилковим визначенням її сімейного стану” [20 : 191]. На нашу думку, не останню роль в цьому відіграла фонетична близькість Miss [mIs] і Ms. [mIz, mqz].

Процес спрощення системи звертань має об'єктивний характер. Адже демократизація суспільних відносин і підвищення соціального статусу жінок, а також зміни в поглядах на інститут шлюбу звели нанівець відмінності у статусі одружених і неодружених жінок. Тепер же єдиним наочним показником “заміжжя” залишається обручка. Оскільки зараз жінки задіяні в усіх сферах суспільного життя, то виникає проблема визначення сімейного стану при заочному звертанні, якої не було за часів суцільного “домогосподарювання” жінок.

З огляду на викладене, видається доцільним урахувати в українській мові сучасну тенденцію до уніфікації і спрощення системи звертань. Уведення симетричного панич до панна видається менш вдалим, як з погляду можливостей визначення сімейного стану і жінок, і чоловіків, так і відмінностями у семантичній структурі цих назв. Так, у словнику Б.Грінченка “панна 1) дева, девица; 2) барышня. Употребляется по отношению к девушке таким же образом, как слова пан, пани по отношению к мужчине и женщине”. “Панич 1) баричь, барчук; белоручка; 2) холостяк; 3) иносказ. чорт” [13]. Словник української мови [14] (далі СУМ) у тлумаченні лексеми панич також не наводить, на відміну від тлумачення лексеми панна, значення “ввічлива форма звертання”.

У сучасному мовознавстві питання термінологічного статусу НЖ досі взагалі не порушувалося, а стосовно назв осіб залишається нерозв'язаним, враховуючи, зокрема, і розмежування між термінологією і номенклатурою, яке проводить сучасне термінознавство. Зважаючи на це, говорити про термінологічний статус НЖ можна тільки після з'ясування термінологічного статусу назв осіб. Це питання залишається все ще до кінця не розв'язаним, хоча і досліджувалося, зокрема, у працях О.І.Моїсеєва, Л.А.Шкатової та ін.

Труднощі у встановленні термінологічного статусу назв осіб пов'язані з тим, що, з одного боку, вони мають основну характеристику терміна - мотивованість, а з другого - їм притаманні ознаки, які відносять їх до номенклатури - предметність, конкретність без абстрагованої понятійності їх значення. Ця суперечність розв'язується через запропоноване нами розуміння структури терміносистеми, яку складають терміни (власне терміни і предметні терміни) і номенклатура (номени і номенклатурні одиниці), причому предметні терміни і номенклатурні одиниці становлять проміжний шар у терміносистемі, через який відбувається взаємопроникнення термінології і номенклатури.

Таким чином, встановлено, що особливості термінологічного статусу назв осіб за професіями полягають у двоїстості їх природи - з одного боку, вони є предметними термінами, а з другого - номенклатурними одиницями, що підтверджується включенням їх і до загальномовних та термінологічних словників, і до класифікаторів, тарифно-кваліфікаційних довідників тощо. Назви осіб набувають термінологічного статусу у терміносистемі вищого порядку узагальнення і функціонують у терміносистемах тих наук, де об'єктом і / або предметом дослідження виступає людина, у випадку назв осіб за професією - професійна характеристика людини, напр., в економіці праці.

Усі наведені вище характеристики термінологічного статусу назв осіб поширюються і на НЖ. Особливостями ж НЖ є набагато вужче їх термінологічне функціонування порівняно з НЧ, про що свідчить і диспропорція у включенні НЖ до термінологічних словників. Це зумовлене здебільшого тими самими проблемами, які характерні для лексикографування НЖ загалом.

1.4 Агентивно-професійна номінація жінок в офіційно-діловому стилі мовлення

Надзвичайно складною є проблема номінації осіб жіночої статі в офіційно-діловому стилі мови.

“В офіційно-діловому мовленні перевага віддається формам чоловічого роду, навіть, коли є жіночий відповідник в загальнонародній мові. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини а її службове й соціальне становище” , “форма чол. роду професійної номінації віртуально не асоціюється з особою чоловічої статі. Проте на практиці простежується непослідовність у вживанні форм чоловічого і жіночого роду агентивно-професійних назв осіб.

Наприклад із 16 назв посад, наведених у “Покажчику приміщень ректорату” Київського університету імені Тараса Шевченка тільки одна назва вжита у формі жіночого роду - завідуюча господарством, а всі інші у формі чоловічого роду - проректор, начальник відділу (3), заступник (3), головний бухгалтер, головний інженер, інспектор (5), виконроби . Співвідношення ж осіб, які обіймають ці посади 1:2 - 5 чоловіків і 11 жінок (станом на середину березня 2000р.). Причому усі ці назви посад, крім проректор і виконроб, мають в українській мові кореляти жіночого роду - начальниця, заступниця, бухгалтерка, інженерка, інспекторка, засвідчені СУМом, а назва завідуюча має корелят завідуючий. Слід зазначити, що деякі з наведених назв жінок цим словником трактуються як не повністю тотожні своїм відповідникам чоловічого роду за обсягом значення і стилістичним забарвленням (докладніше про це див. нижче).

Таким чином, з одного боку, не дотримуються вказані вище настанови стилістики, а з другого, за наявності відповідних назв жіночого роду, - нехтується реальне співвідношення за статтю посадових осіб.

Навіть в стандартизованих офіційних документах простежуються подібні непослідовності. Ось що показав аналіз Державного класифікатора професій України [2] (далі КП). У цьому КП назви професій, посад, занять подані у формі іменника чоловічого роду. Із загальної кількості вміщених в ньому назв професій близько 7 тисяч налічується лише 38 назв жіночого роду. Проте деякі назви професій мають різновиди, наприклад вишивальниця і вишивальниця текстильно-галантерейних виробів. Отже тільки 21 з них мають різні основи: акушерка, вишивальниця, ворожка, в'язальниця текстильно-галантерейних виробів, друкарка, квіткарка, килимарниця, манікюрниця, мереживниця, модистка головних уборів, молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.), нянька, педикюрниця, покоївка, секретар-друкарка, секретар-стенографістка, сестра медична, сестра-господиня, стенографістка, швачка, а також санітарка, прибиральниця й буфетниця, які, щоправда, не є реєстровими одиницями, а входять як уточнення назви - 5132 молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.). Окремо можна виділити назви головна медична сестра і молодша медична сестра. Де прикметники головна і молодша вказують на ієрархічний рівень посади (молодша медична сестра, сестра медична, головна медична сестра), на відміну від інших назв-словосполучень, в яких узгоджені означення позначають різновид заняття (сестра медична операційна та ін.) і, до речі, стоять в постпозиції стосовно означуваного іменника.

Наявність у цьому КП назв жіночого роду, з огляду на незначну їх кількість, яка становить 0.54% від загальної кількості назв у класифікаторі, можна розглядати швидше як виняток із тенденції до подачі назв у формі чоловічого роду.

Висновки до РОЗДІЛУ І

У контексті антропоцентричного підходу сучасного мовознавства до аналізу явищ мови й мовлення актуальним є всебічне дослідження такого соціально чутливого явища, як агентивно-професійна номінація жінок. Адже нині активізуються процеси залучення жінок до усіх сфер суспільної діяльності. Особливий інтерес становить дослідження взаємодії та впливу різних чинників - мовних і позамовних на формування і функціонування назв жінок. Крім того, слід брати до уваги різноспрямовані процеси, які простежуються у номінації осіб жіночої статі, пов'язані із вимогами політичної коректності - від намагання послідовного уведення назв осіб жіночої статі (НЖ) у мовну практику до повного нівелювання протиставлення форм роду.

В даному розділі ми розглядали, по-перше, засвідчення агентивно-професійних назв жінок у лексикографічних працях, їх термінологічний статус, і, по-друге, агентивно-професійну номінацію жінок в офіційно-діловому стилі мовлення.

Дослідження у сфері термінології неможливе без вивчення історії її формування та становлення, історичних змін, характерних особливостей і тенденцій, що допоможе у виборі та реалізації принципів та способів упорядкування.

Значну увагу ми приділили характеристиці засвідчення агентивно-професійних назв осіб жіночої статі. У тлумаченні НЖ однією з основних проблем є те, що словотвірно і семантично співвідносні НЖ і НЧ у словниках можуть мати відмінності у дефініціях -передусім у різному поданні семантичної структури і обсягу значень.

У сучасному мовознавстві питання термінологічного статусу НЖ досі взагалі не порушувалося, а стосовно назв осіб залишається нерозв'язаним, враховуючи, зокрема, і розмежування між термінологією і номенклатурою, яке проводить сучасне термінознавство. Зважаючи на це, говорити про термінологічний статус НЖ можна тільки після з'ясування термінологічного статусу назв осіб. Це питання залишається все ще до кінця не розв'язаним, хоча і досліджувалося, зокрема, у працях О.І.Моїсеєва, Л.А.Шкатової та ін.

Одним і центральних завдань указаного мовознавчого напряму було виявлення мовного сексизму (закріплених у мові стереотипів підпорядкованого становища жінки) і пошук шляхів його подолання.

РОЗДІЛ ІІ. Проблеми засвідчення агентивно-професійних назв жінок у класифікаторах професій

Принципи включення НЖ (назви жінок) до класифікаторів професій залишалися поза увагою дослідників. З цього приводу знаходимо лише констатацію у Л.І.Скворцова: “Усі професії в довіднику (Единый тарифно-квалификационный справочник - Я.П.) подані у формі чоловічого роду, крім кількох споконвічно жіночих: ковровщица, кружевница, вышивальщица тощо”. І, справді, кружевница не має корелята чоловічого роду. Але це твердження щодо двох інших назв не можна назвати коректним, адже ковровщица і вышивальщица мають кореляти чоловічого роду ковровщик і вышивальщик, які фіксуються не тільки загальномовними словниками, а й включені до того ж самого ЕТКС (і в наступні Общесоюзные классификаторы) паралельно з наведеними вище жіночими корелятами. Крім того ці НЧ мають тривалу історію включення до словників занять.

Таким чином можна припустити існування кількох основних, так би мовити імпліцитних, принципів включення НЖ до класифікаторів, серед яких можна виділити мовні і позамовні. Мовні: існування у мові назви певної професії тільки у формі жіночого роду без корелята чоловічого роду (мереживниця) і відмінності у семантиці корелятивних назв осіб чоловічого і жіночого роду (друкар, друкарка). Позамовний: статистичний - НЖ входить до КП, коли більшість жінок мають професію, заняття нею позначувану.

В офіційно-діловому мовленні перевага віддається формам чоловічого роду, навіть, коли є жіночий відповідник в загальнонародній мові. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини а її службове й соціальне становище” , “форма чол. роду професійної номінації віртуально не асоціюється з особою чоловічої статі. Проте на практиці простежується непослідовність у вживанні форм чоловічого і жіночого роду агентивно-професійних назв осіб.

Наприклад із 16 назв посад, наведених у “Покажчику приміщень ректорату” Київського університету імені Тараса Шевченка тільки одна назва вжита у формі жіночого роду - завідуюча господарством, а всі інші у формі чоловічого роду - проректор, начальник відділу (3), заступник (3), головний бухгалтер, головний інженер, інспектор (5), виконроби . Співвідношення ж осіб, які обіймають ці посади 1:2 - 5 чоловіків і 11 жінок (станом на середину березня 2000р.). Причому усі ці назви посад, крім проректор і виконроб, мають в українській мові кореляти жіночого роду - начальниця, заступниця, бухгалтерка, інженерка, інспекторка, засвідчені СУМом, а назва завідуюча має корелят завідуючий. Слід зазначити, що деякі з наведених назв жінок цим словником трактуються як не повністю тотожні своїм відповідникам чоловічого роду за обсягом значення і стилістичним забарвленням (докладніше про це див. нижче).

Таким чином, з одного боку, не дотримуються вказані вище настанови стилістики, а з другого, за наявності відповідних назв жіночого роду, - нехтується реальне співвідношення за статтю посадових осіб.

Навіть в стандартизованих офіційних документах простежуються подібні непослідовності. Ось що показав аналіз Державного класифікатора професій України [2] (далі КП). У цьому КП назви професій, посад, занять подані у формі іменника чоловічого роду. Із загальної кількості вміщених в ньому назв професій близько 7 тисяч налічується лише 38 назв жіночого роду. Проте деякі назви професій мають різновиди, наприклад вишивальниця і вишивальниця текстильно-галантерейних виробів. Отже тільки 21 з них мають різні основи: акушерка, вишивальниця, ворожка, в'язальниця текстильно-галантерейних виробів, друкарка, квіткарка, килимарниця, манікюрниця, мереживниця, модистка головних уборів, молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.), нянька, педикюрниця, покоївка, секретар-друкарка, секретар-стенографістка, сестра медична, сестра-господиня, стенографістка, швачка, а також санітарка, прибиральниця й буфетниця, які, щоправда, не є реєстровими одиницями, а входять як уточнення назви - 5132 молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.). Окремо можна виділити назви головна медична сестра і молодша медична сестра. Де прикметники головна і молодша вказують на ієрархічний рівень посади (молодша медична сестра, сестра медична, головна медична сестра), на відміну від інших назв-словосполучень, в яких узгоджені означення позначають різновид заняття (сестра медична операційна та ін.) і, до речі, стоять в постпозиції стосовно означуваного іменника.

Наявність у цьому КП назв жіночого роду, з огляду на незначну їх кількість, яка становить 0.54% від загальної кількості назв у класифікаторі, можна розглядати швидше як виняток із тенденції до подачі назв у формі чоловічого роду.

2.1 Класифікатори професій, їх признаки, функціональний статус, структура

Нормативні та узуальні класифікатори професій є джерелами для укладання текстів офіційно-ділового стилю (штатні розклади, накази, трудові книжки тощо), їх, поза сумнівом, варто також кваліфікувати як лексикографічні термінологічні джерела, оскільки вони відповідають необхідним і достатнім умовам, щоб вважатися різновидом термінологічних словників. Серед основних лексикографічних параметрів, репрезентованих у КП - комплекс нормативних параметрів (для нормативних КП) та параметр синонімії (для узуальних КП).

У всіх проаналізованих нормативних КП наявні назви жінок, зіставлення яких виявило, що НЖ в основному семантично співвідносяться, утворюючи при цьому добре простежувані групи за галузями діяльності. Напр., у групах “середній медичний персонал” і “друкарки” подано такі НЖ у Класифікаторі професій (Державному класифікаторі України) (2001) (ДК): акушерка, сестра медична, нянька; друкарка, секретар-друкарка, секретар-стенографістка, стенографістка; КП Росії (1995): акушерка, медицинская сестра, няня; машинистка, секретарь-машинистка, секретарь-стенографистка, стенографистка; КП Румунії (1995): moasa (акушерка), sora medicala (сестра медична), ingrijitoare de copii (няня); dactilografa (друкарка), secretara dactilografa (секретарка друкарка), stenografa (стенографістка); КП Естонії (1999): дmmaemand (акушерка), хde (сестра (медична); КП Міжнародної організації праці (1988) (англійською мовою): midwife (акушерка), nurse (нянька), sister (сестра). Переважна більшість зазначених НЖ мають тривалий період функціонування в мові, при цьому дуже часто з позамовних соціальних причин не маючи корелятів у формах ч. р., оскільки чоловіки не виконували тієї чи іншої роботи. А співвідносність між списками НЖ з різних КП пояснюється подібними історичними процесами соціалізації жінок у різних суспільствах, що відповідно і закріпилося в різних мовах.

Зважаючи на незначну кількість (0,5-1,5% від загальної кількості професій), наявність назв жінок у КП, укладених “родовими” мовами, можна розглядати швидше як виняток із правила включення назв у формі ч. роду. Принципи включення НЖ до класифікаторів залишалися поза увагою дослідників. З огляду на це зроблено припущення про існування кількох основних “імпліцитних” критеріїв включення НЖ до КП, серед яких можна виділити 1) власне мовні: a) існування у мові назви певної професії тільки у формі ж. р. без корелята ч. р. (критерієм чого буде фіксація слова мовними словниками), б) відмінності у денотативній семантиці формально корелятивних назв осіб ч. і ж. р.; 2) позамовні: a) статистичний - НЖ входить до КП, коли більшість жінок у відповідному етномовному соціумі мають професію, позначувану цією назвою, б) слідування традиції включення певних НЖ до КП.

Згідно з мовними критеріями до класифікаторів мали б включатися тільки ті НЖ, які або не мають відповідників ч. р., або мають відмінності у семантиці з корелятивними НЧ. Проте у КП наявні НЖ, які мають корелятивні НЧ з тотожним значенням, тобто їхні словникові дефініції відрізняються тільки семою “стать” У ДК: вишивальниця, в'язальниця, завідувачка, килимарниця, стенографістка (у СУМі: В'язальниця... Жін. до в'язальник). У російськомовному варіанті цього видання: вышивальщица, вязальщица, заведующая, ковровщица, стенографистка, цветочница (в ОЖ 1991: вышивальщик... Человек, занимающийся вышиванием / вышивальщица). У КП Румунії: dactilografa, calcatoreasa (у DEX: dactilograf, г s.m. si f. persoana care are ca ocupatie de baza dactilografia). З огляду на включення зазначених НЖ можна говорити про недотримання мовних критеріїв при включенні НЖ до КП.

Відповідно до статистичного принципу вибір форми ч. чи ж. роду агентивно-професійної назви особи для включення до КП залежав би від реальної (статистично достовірної на момент укладання КП) частки осіб обох статей, зайнятих тією чи іншою роботою. Усі НЖ представляють ті професії і посади, де зайняті переважно жінки. Проте не всі назви переважно жіночих професій вміщено у класифікаторах у формі ж. р. Тобто, частина назв професій, занять і посад, де більшість становлять жінки, вміщена в КП у формі ч. р., незважаючи на те, що відповідна НЖ в мові існує. Підтвердженням цього є порівняння, напр., даних переписів населення про реальну зайнятість осіб обох статей і наявність відповідної назви професії у формі відповідного роду. Так, за даними довідника Итоги всесоюзной переписи населения 1970 года (т. 6, 1973) жінки-доярки становили 99% серед осіб цієї професії, жінки-офіціантки - 97%, телефоністки 95%, а відповідні назви професій подано в тогочасних КП у формі ч. р., що має місце і в сучасних КП.

2.2 Загальна характеристика засвідчення НЖ в узуальних класифікаторах професій”

В узуальних КП, на відміну від нормативних, широко представлені синоніми і варіанти НЖ. В узагальненому списку НЖ з узуальних КП, вміщеному у додатках до дисертації, налічується понад 100 спільнокореневих словотвірних угруповань, які складаються з 5 назв (одна група), з 4-х (три групи), решта - три та двочленні: 5 - шпулевщица, шпулечница, шпульница, шпульщица, шпулярка; 4 - вязалка, вязальщица, вязея, вязчица; доильщица, дойка, дойщица, доярка; швачка, швейка, швейница, швея; 3 - ажуристка, ажурница, ажурщица; бобинажница, бобиночница, бобинщица та ін; 2 - блузочница, блузница; нянька, няня та ін. Крім словотвірних варіантів, виділяються також синонімічні назви професій, що видно із системи посилань, напр., - моталки (катушечницы, перегонщицы-цевочницы, мотовильщицы), зарядчицы (см. укладчицы коробок), латочницы (штопальщицы) та ін.

Спостерігається хитання у родовій формі професійних назв між окремими КП. Крім того, розбіжності виявляються між абетковою та систематичною частинами одного словника, напр. у Классификации профессий... 1919 р. (далі наводиться тільки рік видання відповідного узуального КП). Абеткова частина - метельщики (метят белье), официанты, петельщики, систематична частина - метельщицы (метят белье), официанты -ки, петельщицы.

Проведений у роботі аналіз КП починаючи від їх появи і до новітніх чинних видань (1903-2001) дав змогу простежити особливості становлення професійної номінації жінок. Зіставлення списків НЖ з класифікаторів різних синхронних зрізів стосовно корелятивних НЧ показало досить несподівані результати. Назви професій, які у нормативних КП мають форму ж. р., в узуальних КП могли вміщуватися також у формі ч. р. як паралельно з відповідною НЖ, так і окремо. Напр., вязальщики (1903), вязальщики і вязальщицы (1919), вязальщики (1925), вязальщицы (1928); сестры милосердия (1903), сестры и братья милосердия (1919), сестры і сестры и братья медицинские (1925, 1928); стенографы (1903), стенографисты і стенографистки (1919), стенографисты (1925, 1928). Більше того, деякі назви професій, які в сучасній мові (за словниками) навіть не мають корелята ч. р., спочатку її мали: маникюрщик (1919), педикюрист (1959).

2.3 Проблеми функціонування назв жінок в узусі

Розглянемо чинники, які зумовлюють функціонування НЖ в узусі, - це мовна ситуація (зокрема взаємодія мов), явище маскулінізації, гендерна чутливість. Так, напр., при сучасному геополітичному становищі України найбільший вплив і навіть тиск на українську мову справляють російська і англійська мови. І якщо українсько-російська мовна взаємодія має вже тривалу історію, то безпосередні українсько-англійські мовні контакти активізувалися на початку 90-х рр. XX ст. з набуттям Україною незалежності. У російській мові існують семантико-стилістичні обмеження на вживання багатьох агентивно-професійних НЖ, переважно утворених за допомогою форманта -ша, який має яскраво виражене стилістичне забарвлення (напр. профессорша). В українській же мові стилістичні та інші обмеження в утворенні та вживанні НЖ не так яскраво виражені. І саме у впливі російської мови вбачається чи не основна причина посилення тенденції маскулінізації в українській мові. Стосовно України питання мовної взаємодії набувають нині нових вимірів. Якщо раніше йшлося лише про однобічний вплив російської мови, то тепер простежується і вплив української мови на російську. Про це свідчать, зокрема, і результати включеного спостереження над усним мовленням в одній із жіночих тренінгових груп гендерної спрямованості. Вплив української мови виявляється тут у більш широкому вживанні таких слів, як исследовательница, ученая, футуристка та ін., і особливо авторка, содиректорка, які можна вважати новотворами.

Вплив англійської мови на професійну номінацію осіб виявляється передусім у відтворенні запозичуваних назв способом транскрибування або транслітерування, напр., менеджер, промоутер, супервайзер, мерчендайзер. Інколи спостерігається навіть використання в кириличному тексті латинської графіки, що свідчить про незавершеність процесу освоєння запозиченої професійної назви: “...потрібні дівчата (вік 18-25 років) модельної зовнішності на посаду HOSTES-адміністратор, офіціант” (“AVISO”, 2003, № 84). У двомовному українсько-англійському виданні під впливом англійської мови використовуються складені професійні назви жінок з прикладками леді, пані, жінка: леді рівність - lady equality, пані міністр - female minister, чиновники-жінки - women-executives (Очима жінок, 2002).

Маскулінізація - це мовне явище, яке полягає у використанні для називання жінок назв ч. р. як за наявності корелятивних НЖ, так і за їх відсутності. Явище маскулінізації виділяють найчастіше у мовах з розвинутою категорією роду. Це передусім слов'янські, романські, деякі германські мови. Крім того, про наявність маскулінізації, хоча й меншою мірою, можна говорити також у тих мовах, де рід є прихованою категорією, проте в них існують, хоча б і нерегулярні корелятивні відношення між НЖ і НЧ, напр. в англійській: author - authoress, poet - poetess. Серед основних причин маскулінізації виділяють (напр., І.Фекета) мовні і позамовні. Мовні: фонетико-структурні особливості твірної основи чоловічих назв на -пт, -кт, -тр, рг, -лог; прагнення уникнути омонімії; двозначність окремих суфіксів (пор. директорка, директорша - “жінка-директор” і “дружина директора”); непродуктивність словотворчої моделі; позамовні: використання в ролі жіночих низки чоловічих назв, які мають давню традицію вживання тільки в ч. р. (вождь, ворог, предок); неутворення назв жінок через соціально-історичні причини (академік, декан). Ми доповнюємо цей перелік такими мовними чинниками: прагнення до економії мовних засобів, семантичні асиметрії в корелятивних парах НЖ і НЧ (“престижність” найменувань ч. р.), вплив офіційно-ділового стилю мови, стилістичне забарвлення НЖ. На нашу думку, стосовно НЖ позамовні соціальні чинники слід кваліфікувати як гендерні. В основі проблем у функціонуванні НЖ в узусі, а також у лексикографічній інтерпретації НЖ лежить дія гендерних стереотипів.

Гендерна чутливість. Цей чинник реалізується через дотримання принципів політичної коректності, яка стосовно номінації осіб полягає передусім в елімінації проявів мовного сексизму. З погляду дії чинника гендерної чутливості сучасна мовна практика характеризується двома основними підходами до агентивно-професійної номінації жінок та ширше - до мовної репрезентації статей взагалі - традиційним і гендерночутливим, причому останній є менш поширений і нині сфера його реалізації досить обмежена. У межах традиційного підходу можна виокремити нейтральний та консервативний різновиди. При нейтральному підході використання НЖ і НЧ, а також узгодження за родом відбувається стихійно, безсистемно (лікарка прийшла, це наша терапевт / терапевтка, у неї висока кваліфікація). Консервативний підхід відрізняється від нейтрального послідовним використанням стосовно жінок назв з граматично оформленим ч. р., а в крайньому його прояві відбувається проведення не логічного (лікар прийшла, це наша терапевт, у неї висока кваліфікація), а формального узгодження (стосовно жінки: лікар прийшов, це наш терапевт, у нього висока кваліфікація). У гендерночутливому підході теж можна виокремити два різновиди - поміркований і радикальний. Під поміркованим розуміємо послідовне вживання стосовно жінок назв з граматично оформленим ж. р. А в статево не визначених контекстах часто наявна тенденція до уникнення форм ч. р., зокрема через перебудову повідомлення (напр., коли фраза “студентів і співробітників університету запрошуємо взяти участь у конкурсі...” з метою уникнення вживання форм ч. р. коригується: “усіх творчих особистостей, хто навчається і працює в університеті, запрошуємо...”). Прикладом поміркованого підходу є мовно-редакційна політика вітчизняної програми новин “Вікна-СТБ”, де при представленні жінок послідовно використовуються форми ж. р. Радикальний підхід відрізняється від поміркованого намаганням послідовно використовувати в статево неозначених контекстах форм і ч., і ж. р., а при ультрарадикальному підході - тільки форм ж. р. Останнє спостерігається у мовознавчих працях гендерного напряму. Така позиція репрезентована, напр., у роботах Дебори Камерон (“Feminism and linguistic theory”) та Міри Аріел (“Accessing to noun phrases antecedents”).

Для повноти розуміння функціонування системи агентивно-професійної номінації осіб узагалі і осіб жіночої статі, зокрема, виділяємо за аналогією до маскулінізації явище фемінізації - використання для називання осіб чоловічої статі назв ж. р. як за відсутності корелятивних НЧ, так і за їх наявності. Процес фемінізації відрізняється від маскулінізації не тільки кількісно - низькою поширеністю, а й якісно. На відміну від маскулінізації, однією з причин якої є престижність для жінок іменуватися назвами ч. р., фемінізація часто має знижений характер, пор., напр., використання стосовно чоловіка НЖ баба (засвідчене і у СУМі). Як засіб привернення уваги використовується фемінізація і в рекламі: “Чоловіче! Сьогодні твій день бути господаркою” (з реклами бульйонних кубиків “Маггі”). Приклади фемінізації наявні у текстах офіційно-ділового стилю. Як показало наше дослідження (розділ 3), у КП деякі професійні назви вміщено тільки у формі ж. р. (при тому, що не існує законодавчої заборони чоловікам займатися відповідними професіями), у ДК: кастелянка, манікюрниця, мереживниця та ін., КП Росії: заведующая машинописным бюро, педикюрша та ін., КП Румунії: dactilografa, stewardesa та ін. Саме ці НЖ і вносяться до трудової книжки особи незалежно від статі або інших документів, де використовуються професійні назви.

Аналіз засвідчення НЖ у класифікаторах професій і словниках занять різних синхронних зрізів показав наявність у різних мовах ядра агентивно-професійної номінації жінок, причому НЖ у багатьох випадках семантично збігаються, що свідчить про універсальність мовних процесів і їх кореляцію із суспільним розвитком певного історико-культурного регіону.

Функціонування системи агентивно-професійної номінації жінок характеризується невпорядкованістю, що проявляється як в усному, так і в писемному мовленні різної стильової належності. Про це свідчать також проведені у рамках цієї роботи опитування мовців.

Встановлено, що основними чинниками, які впливають на функціонування НЖ є взаємодія мов, маскулінізація, гендерна чутливість. Виявлено основні тенденції у функціонуванні агентивно-професійної номінації жінок, серед яких - традиційний підхід, у межах якого слід виділяти нейтральний і консервативний різновиди, та гендерно чутливий з поміркованим і радикальним різновидами. Реалізація жодного із цих підходів не може вважатися оптимальною. З огляду на це досягнення повної послідовності у функціонуванні системи агентивно-професійної номінації жінок видається малоймовірним, проте впорядкування в окремих проблемних питаннях і можливе, і доцільне.

Висновки до РОЗДІЛУ ІІ

назва жінка професія узус

В даному розділі ми розглядали основні проблеми засвідчення агентивно-професійних назв жінок у класифікаторах професій. Принципи включення НЖ (назви жінок) до класифікаторів професій залишалися поза увагою дослідників. Аналіз засвідчення НЖ у класифікаторах професій і словниках занять різних синхронних зрізів показав наявність у різних мовах ядра агентивно-професійної номінації жінок, причому НЖ у багатьох випадках семантично збігаються, що свідчить про універсальність мовних процесів і їх кореляцію із суспільним розвитком певного історико-культурного регіону.

Функціонування системи агентивно-професійної номінації жінок характеризується невпорядкованістю, що проявляється як в усному, так і в писемному мовленні різної стильової належності.

Встановлено, що основними чинниками, які впливають на функціонування НЖ є взаємодія мов, маскулінізація, гендерна чутливість. Виявлено основні тенденції у функціонуванні агентивно-професійної номінації жінок, серед яких - традиційний підхід, у межах якого слід виділяти нейтральний і консервативний різновиди, та гендерно чутливий з поміркованим і радикальним різновидами. Реалізація жодного із цих підходів не може вважатися оптимальною. З огляду на це досягнення повної послідовності у функціонуванні системи агентивно-професійної номінації жінок видається малоймовірним, проте впорядкування в окремих проблемних питаннях і можливе, і доцільне.

Отже, ми розглянули особливості засвідчення агентивно-професійних назв осіб жіночої статі, виданих у різних країнах і укладених відповідно українською та англійською мовами. У всіх проаналізованих нормативних класифікаторах професій наявні назви жінок, зіставлення яких виявило, що НЖ в основному семантично співвідносяться, утворюючи при цьому добре простежувані групи за галузями діяльності. Напр., у групах “середній медичний персонал” і “друкарки” подано такі НЖ у Класифікаторі професій (Державному класифікаторі України) (2001) (ДК): акушерка, сестра медична, нянька; друкарка, секретар-друкарка, секретар-стенографістка, стенографістка; КП Міжнародної організації праці (1988) (англійською мовою): midwife (акушерка), nurse (нянька), sister (сестра).

Переважна більшість зазначених НЖ мають тривалий період функціонування в мові, при цьому дуже часто з позамовних соціальних причин не маючи корелятів у формах ч. р., оскільки чоловіки не виконували тієї чи іншої роботи. А співвідносність між списками НЖ з різних КП пояснюється подібними історичними процесами соціалізації жінок у різних суспільствах, що відповідно і закріпилося в різних мовах.

Размещено на Allbest.ru