Субстантивація як явище переходу в системі частин мови на матеріалі роману Марії Матіос "Нація"
Характеристика традиційної класифікації частин мови. Розгляд ступенів частиномовної транспозиції. Представлення субстантивації дієслова, прикметника, займенника, числівника та прислівника у вибірці репрезентативних цитат із роману М. Матіос "Нація".
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.10.2011 |
| Размер файла | 97,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Незначна частина субстантивованих прикметників має тільки форму множини, напр.: добові, командировочні (гроші), комахоїдні [5, с. 120].
Тільки декілька прикметників, субстантивуючись, набувають нового лексичного значення; наприклад, прикметники молодий та молода набули значення "що збираються взяти шлюб": "А що людей тутешніх не знаєш, добре: й люди по селах тебе не знають, так, як і правдивого Василинчиного молодого не знають"; "Поруч із молодою ступав старший офіцер, притримуючи її за лікоть" [1, гл. 7].
Субстантивація прикметників не завжди пояснюється зникненням іменника. Деякі слова ніколи не виступали в означальній функції. Наприклад, такі слова, як ланкова, їздовий, підданий, зв'язкова зразу ввійшли в українську мову як іменники -- назви осіб за характером виконуваної ними роботи: "Усі роки, відколи стала на цей шлях -- шлях змагання з червоним ворогом, -- вона була особистою зв'язковою між двома надрайоновими провідниками: другом "Березою" й другом "Кленом" [1, гл. 7]; "…одна тисяча дев'ятсот сорок п'ятого року подобрілий москаль процідив крізь зуби євреям -- колишнім румунським підданим -- забиратися з совіцької тепер Буковини в свою Румунію" [1, гл. 3]. При такому слові, як пальне, не можна уявити іменника, який би воно пояснювало. Це слово утворилося на підставі поширеного вживання форм середнього роду, як і інші субстантивовані прикметники типу майбутнє, сучасне, минуле: "… Наздогнало минуле…" [1, гл. 7]; "Але говорив мало, та й то лише про теперішнє" [1, гл. 3] [7, с. 102].
Ступінь віддалення прикметника від розряду слів з відносно-якісним значенням і переходу їх у клас слів з предметним значенням може бути різний. В зв'язку з цим розрізняють субстантивацію повну або неповну.
До прикметників, що повністю субстантивувались, належать:
а) Прикметники, що цілком перейшли в розряд іменників і вже не вживаються як прикметники, напр.: днювальний, накладна, лісовий, мостова, набережна, придане, уповноважений, провожатий. "Фрозину збив піт: на порозі стояв уповноважений від МҐБ Дідушенко" [1, гл. 6]; "Він зазирав мало не під коров'ячі хвости, шукаючи схованок для лісових, а вже як котра молодиця припізнювалася, то часом огрівав її такими словами, що ліпше би огрів батогом" [1, гл. 2].
б) Субстантивовані за походженням назви населених пунктів, залізничних станцій: Михайловське, Лозова, Царицино, Київ (від ім'я Кия - Київ город).
Другу продуктивну і найбільш численну групу прикметників становлять слова, що неповністю субстантивувались і можуть вживатись то як прикметники, то як іменники (в останньому випадку мають місце вказані вище вузькість і конкретизація лексичного значення слова). Сюди відносяться:
а) Назви осіб за їх походженням, професією, соціальним станом, напр.: військовий, рядовий, вожатий, безробітний, полонений, старший, чужий та ін. "Корнелія іноді думала: чому ці Чернівці, наче змащену медом жінку, так люблять військові й міліція?"; "-- Зачєм тебе ето? -- перебив його старший і першим вийшов на ґанок" [1, гл. 7]; "Домашні вдень набігаються, та й трохи придрімають, а чужі можуть сидіти, в бесідах коло тіла ніч легко минає" [1, гл. 26].
б) Назви осіб за їх внутрішньою або зовнішньою ознакою (але не соціальною і не професійною): зустрічний, знайомий, малий, кінний, піший, хворий, поранений. "Сільська вулиця безлюдна й тиха. Лише чиясь заблудла корова збиває хвостом куряву й відгонить поодиноких оводів, та ще блаженна Маріка, що від досвітку й до обіду ходить із кінця в кінець села, питаючи стрічних, чи не бачили її Івана" [1, гл. 26]; "А може, Шльома Бухбіндер, Абрам Машталер і Леон Райх, кожен зі своїм постійно поповнюваним кагалом старих і малих..." [1, гл. 3]; "Який подорожній не топтав гостинець -- не минав Климишиної хати..."; "…вони не були з нею в лісі, не ридали в кулак над раненими й убитими, не місили з нею сніги й не спали в листі, не били воші по криївках і не їли воду, запиваючи її водою"; "-- І нє цепляйся ти к дєвкє. Та, что ми іщєм, постарше, і она ушла с бєспалим" [1, гл. 7].
в) Назви тварин за їх зовнішньою ознакою: гнідий, чалий, вороний.
г) Назви предметів (в широкому розумінні): їстівне, гаряче (найбільше число в цій групі становлять назви приміщень у формі прикметників жіночого роду: прийомна, закусочна, операційна, диспетчерська, учительська; назви воєнних позицій: вогнева, передова.) "Коли Оксана йшла на нічне чергування, Дмитро … брав Танині фотографії й дивився то на себе, то на них. Було добре, поки рука не доходила до кольорових, де біло звивалася густа й грубезна Танина коса й ворушила розрослу в грудях гадюку" [1, гл. 25]; "Хочу дивитися на тебе в весільному" [1, гл. 7]
д) Назви абстрактних понять (найчастіше вони мають середній рід): майбутнє, давне, колишнє, минуле, сучасне, нове, старе, громадське, особисте, слизьке. "Після наглої загибелі чоловіка Естер довго ходила в чорному" [1, глава 3]; "Не слухай мене… Я дурне кажу" [1, гл. 5]; "І не посилає [Бог] кари ні на кого, начебто й справді прийшов останній день тривання всього живого й совісного"; "Двобій між чужим, неприродним, неморальним, -- тим, що намагалося вкоренитися тут після великої війни, й тим, що рятувало свій прадавній уклад та звичаї, свою натуру й маєток, сягав, здавалося, апогею" [1, гл. 6] [5, с. 118].
2.3 Субстантивація займенників, числівників та прислівників у романі
Субстантивації зазнають вказівні займенники такий, цей, означальний займенник інший та присвійні займенники твій, ваш,свій. Якщо співвідносний з прикметником займенник мислиться як такий, що вказує не на ознаку, а на предмет, то можна говорити про субстантивацію цього займенника: "Від такого не те що стрімголов штаненята завісиш, - сам стрімголов підеш"; "Є людина, нема людини - для такого нічого не значить" [1, гл. 2]. Вказівний займенник такий співвідноситься з прикметником, має відповідну парадигму відмінювання. Але в цьому контексті він указує на особу чоловічої статі, а не на її ознаку. Так само можна окреслити функції означального та присвійних займенників: "Іншого не послухав би - а йому я сам боржник ще з фронту"; "Чи просив хто за твоїх, коли їх живцем німці у вогні палили..?";"Але браття… Свій на свого! На кров смертельну!" [1, гл. 2]; "Та поки що троє молодих і здорових людей вдихають гострі, смачні запахи передосіннього лісу, дивлячись на пінисті води невтомного водоспаду, - й кожен думає своє" [1, гл. 7] [16, с. 183]. (див. додаток 4)
Непродуктивною в сучасній українській літературній мові є відчислівникова субстантивація, хоча для неї характерні всі три різновиди: синтаксичний, морфологічний і семантичний. Синтаксичний різновид відчислівникової субстантивації виявляється в переміщенні числівника в синтаксичні позиції іменника, без зміни формально-морфологічних числівникових ознак, наприклад, у реченні П'ять поділіть на два, де вихідні числівники п 'ять і два стоять в іменниковій формально-синтаксичній позиції валентно поєднаного й керованого другорядного члена речення та об'єктній семантико-синтаксичній позиції. За морфологічної відчислівникової субстантивації утворюються іменники типу четвірка, п'ятірка, вісімка, десяток, сотня з відповідним іменниковим суфіксальним і флексійним оформленням й іменниковими морфологічними категоріями відмінка, числа й роду, напр.: Ось ця четвірка й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну і холодну зброю (Г. Тютюнник); Тарас дав знак п'яній п'ятірці запорожців (О. Довженко). Наявні і явища, пов'язані з семантичною відчислівниковою субстантивацією, коли морфологізований відчислівниковий іменник набуває нових значень, які тільки опосередковано стосуються числівникової семантики кількості. Зокрема, іменники двійка, четвірка, п'ятірка, вісімка функціонують із такими якоюсь мірою віддаленими від власне-числівникової семантики значеннями: двійка - зі значенням "спортивний човен із двома веслярами", четвірка - зі значенням "чотиривесловий човен, шлюпка", п'ятірка - зі значенням "грошовий знак або сума у п'ять грошових одиниць, зокрема гривень", вісімка - зі значенням "восьмивесловий човен" тощо, напр.: Тут були величезні вісімки, важкі й солідні, легкі четвірки і двійки, зовсім маленькі одиночки, стояли байдарки і каное (В. Собко); Середнім, туго налитим жиром пальцем, ніби граючись, ловко викидав [Січкар] з заяложеної калитки золоті п'ятірки чи срібні карбованці (М. Стельмах) [21, с. 126].
Найменш продуктивною є відприслівникова субстантивація. Це узгоджується з найглибшою периферійністю прислівника, зокрема втратою ним морфологічних категорій вихідних для нього частин мови. Прислівник найменше пов'язаний з явищами субстантивації. В інших сферах відприслівникових транспозицій спостерігаємо більшу продуктивність. Крім того, у процесах відприслівникової транспозиції, спрямованої в іменник, представлено не всі її різновиди. Вона характеризується тільки початковим (синтаксичним) ступенем субстантивації: Наше завтра буде здобуте самовідданою працею.
Обмеження щодо морфологічного і семантичного завершень субстантивації у прислівникові засвідчує те, що він більшою мірою спрямований у сферу ознакових слів, ніж у сферу слова з семантикою предметності [25, с. 315].
Одже, якщо зіставити процеси поповнення іменника іншими частинами мови, то виявляється, що найбільшими транспозиційними іменниковими можливостями наділене дієслово, далі - прикметник та деякі займенники, потім -- числівник, найменшою мірою - прислівник.
Порівняно з дієсловом прикметникові властива відчутна несамостійність у виявленні словотвірних спроможностей, спрямованих в іменниковий клас слів. Можна констатувати, що іменникове словотворення від прикметників ґрунтується на інших, зовнішніх для іменника, морфологічних або синтаксичних одиницях: зокрема, синтаксичний ступінь переходу прикметника в іменник зумовлений редукцією субстантивних словосполучень, а морфологічний - попереднім формально-синтаксичним функціонуванням прикметника у сфері дієслова.
Власне кажучи, синтаксичний ступінь переходу прикметника в іменник опосередкований словосполученням з опорним іменниковим компонентом, а морфологічний - попереднім формально-синтаксичним функціонуванням прикметника у позиції присудка. [5, с.115]
ВИСНОВКИ
Частини мови не являють собою замкнутих, відокремлених одна від одної груп слів. У живій мовній діяльності відбувається не тільки процес морфологічного утворення слів однієї частини мови від слів іншої, але й уживання слів одного лексико-граматичного розряду в значенні іншого. Питання переходу слів із однієї частини мови в іншу повністю ще не з'ясоване, у ньому залишається багато дискусійних моментів. Один із них, спостережений О.Кушликом - віднесення факту переходу слів до різних способів словотворення: лексико-семантичного (О. Потебня), лексико- синтаксичного (В.Ващенко[3]), синтаксичного (О.Шахматов), морфолого-синтаксичного (В.Виноградов[4], О.Пєшковський, І.Ковалик[11], М.Плющ[22],) та морфологічного (Н. Голубєва). О. Селіванова перехід однієї частини мови до іншої без участі афіксів уважає конверсією - неморфологічним, морфолого-синтаксичним способом творення слів [17, с.247]. Перехідні явища частин мови стали спеціальним об'єктом дослідження В.Ващенка [3], Г.Мукан [15], О.Кушлика [13].
Процес переходу засвідчує складні й різноманітні зв'язки між частинами мови, але не порушує встановлену між ними системну організацію, оскільки не впливає на їхні якісні характеристики [15, с. 49].
Працюючи над курсовою роботою, було докладно вивчене один з видів частиномовної транспозиції, а саме субстантивація. Розглянуті історія її дослідження, сутність, а також її ступені та види на матеріалі роману Марії Матіос "Нація". Отже, мета роботи досягнута та поставлені завдання виконані.
У результаті проведеної роботи було виявлено:
1. Критерії поділу слів на частини мови: семантичний, морфологічний, синтаксичний, словотворчий;
2. Субстантивація як один з видів транспозиції являє собою складний процес, що привертає до себе увагу цілого ряду лінгвістів. У науці існує кілька аспектів вивчення і точок зору щодо теоретичних питань явища субстантивації. Дослідниками визначено причини виникнення цього явища, ступіні, способи та види субстантивації.
3. У результаті переходу лексичної одиниці з однієї частини мови в іншу змінюється комплекс її ознак: 1) синтаксична функція, 2) категоріальне значення; 3) лексичне значення, 4) граматичні властивості.
4. Різновиди субстантивів за трьома ступенями переходу частин мови, достатньо широко представлені у творі, частотність іх вживання та різноманітність лексичних значень невелика. Були визначені також варіанти синтаксичної ролі субстантивованих прикметників та їх граматичні особливості.
Кількісний аналіз субстантивів у романі М.Матіос "Нація" дав такі результати: із 214 субстантивів в тексті найбільше відприкметникових - 139, з них 46 - синтаксичного ступіню субстантивації та 93 - морфологічного. Віддієслівних субстантивів - 58, відзайменникових - 17.
Частиномовна транспозиція не є поширеним явищем, тобто використання різних видів субстантивації нечастотне явище. Найчастіше у мові твору використані такі субстантиви:
- живий, свій - 7 разів
- сватання - 5 разів
- старий, дурний, вінчання - 4 рази
- убієнний, невинний, мертвий,військовий,чужий, інший, терпіння, старість, млість, ясність,такий - 3 рази
- інші по 2 рази та по одному.
Відібраний мовний матеріал роману (субстантиви) має різноманітні лексичні та семантичні значення, які залежать від історичного часу, в якому відбуваються події у творі - уповноважений, піддані, неписемний, невіддана, зв'язкова, засланий ("Чуже сито -- невидиме й безжальне, без серця в грудях і Бога в душі -- просіювало Черемошне від ґаздовитих і чесних родин, як згіркле борошно від червів, забираючи в далекі, холодні світи всіх без пощади: калік і здорових, старих і молодих, удів і нешлюблених, грамотних і неписьменних"; "Було -- як було, а вдовиць тепер, відей, більше, ніж шлюбних чи невідданих" [1, гл. 6]; "…їх усіх хтось продав! Чи то свій, чи засланий -- але продав" [1, гл. 7]); а іноді й форми слів, які застарілі для сучасної української мови: вмерлі, убієнний, нешлюблені, подорожній, стрічні ("Він що, не знає, що перед Дмитрієм три тижні дідівні, що за поману треба давати, вмерлих згадувати?" [1, гл. 2]; "Потім Шльома читав юдейську молитву по убієнному..." [1, гл. 3]).
Також, у зв'язку з перебігом історії у зображуваний час, дуже часте використання субстантивів на позначення явищ смерті та похмурих настроїв (вмерлі, мертві, живі, убієнні,убиті,винні, невинні,останні,заслані,бідні, чуже, неприродне, неморальне, ранені, дурне, чорне, високосний; заламування, втихомирення, ридання, переселення, чекання, перенапруження, виживання, попередження, мовчання, повернення, поранення, голосіння; млість, невідомість, несправедливість, ненависть, обережність,непевність, неясність, вічність, лютість), влади (прийшлий, уповноважений, сторонній, підданий, військовий, чужий; панування, чергування; зухвалість, жорстокість, лояльність; ці, інші, свої, ваші, наші), релігійності та народних звичаїв (нечистий, православний, наречений, молодий, весільний; вбрання, народження, частування, благословення, прощення, помилування,випробування, вінчання, віддання, сватання,співання; нечисть, святість, вдячнсть.)
Значення перехідних явищ у сучасній українській мові полягає в тому, що вони роблять мову гнучкішою, багатшою, адже за допомогою таких переходів утворюються граматичні омоніми (омоформи), які сприяють збагаченню лексичного запасу мови.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1) Марія Матіос "Нація": http://librus8.ilive.ro/marja_matos_nacja_40936.html
2) Безпояско О.К., Городенська К .Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія . - К.: Либідь, 1993. - 337с.
3) Ващенко В.С. Явища переходу в системі частин мови // Українська мова в школі. - 1953. - №6. - С. 14-15.
4) Виноградов В.В. Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологии // Исследования по русской грамматике. -М., 1975. -371с.
5) Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / За ред. І. Вихованця. - К.: Пульсари, 2004. - 400с.
6) Горпинич О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. - К., 1999. - 207с.
7) Гринчишин Д.Г. Явище субстантивації в українській мові. - К.: Наук. думка, 1965. - 112 с.
8) Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс СУЛМ. - К.:Радянська школа, - 1965. - 424с.
9) Історія української мови. Лексика і фразеологія / Ред. кол.: В.М. Русанівський (відп. ред.) та інші. - К.: Наукова думка, 1983. - 744 с.
10) Карпенко Ю.О. Ще раз про критерії виділення частин мови // Мовознавство. - 2001. - №3. - С. 76-80.
11) Ковалик І.І. Питання іменникового словотвору в східнослов'янських мовах у порівнянні з іншими слов'янськими мовами. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. - Ч. 1. - 155 с.
12) Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. -- К.: Академія, 2001. - 368с.
13) Кубрякова Е.С. Конверсия в словообразовании // Лингвистический энцикл. словарь. М., 1990. -с.235.
14) Курс сучасної української літературної мови / За ред. дійсн. члена Акад. наук УРСР Л.А. Булаховського. - К.: Рад.школа, 1951. - Т. І. - 520 с.
15) Кушлик О.П. Комплексне визначення частиномовного статусу "перехідних" одиниць // Мовознавство. - 1997. - №4-5. - С. 45 -49.
16) Леонова М.В. СУЛМ. Морфологія. - К.:Вища школа, 1983. - 265с.
17) Мукан Г.М. Перехідні явища в системі частин мови // Українська мова та література в школі. - 1976. - №11. - С. 15-22
18) Розенталь Д.Э. Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. Пособие для учителей. / Изд. 2-е, испр. и доп. - М.: "Просвещение", 1976. - 543 с.
19) Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. - Полтава: Довкілля, 2006. - 716с.
20) Словотвір сучасної української літературної мови / Відп. ред. М.А. Жовтобрюх. - К.: Наук. думка, 1979. - 406 с.
21) Сметанська О. Місце субстантиватів у словотвірному процесі . - К.,1987. - 120 с.
22) Сучасна українська мова За редакцією О. Д. Пономарева. - К.:Либідь. - 2001. - 400с.
23) Сучасна українська літературна мова /За ред. А.П. Грищенка. - К.: Вища школа, - 1997.- 493с.
24) Сучасна українська літературна мова/ За ред. М.Я. Плющ. - К., 1994.- 432с.
25) Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. акад. АН УРСР І.К. Білодіда. - К.: Наук. думка, 1969. - 584 с.
26) Українська мова. Енциклопедія / Ред. кол.: В.М. Русанівський, О.О.Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. - К.: Вид-во "Укр. енц." ім. М.П. Бажана, 2004. - 824 с.
ДОДАТКИ
ДОДАТОК 1
ВІДДІЄСЛІВНА СУБСТАНТИВАЦІЯ
|
Ступінь субстантивації дієслова |
Приклади |
|
|
Синтаксичний |
"І Юр'яна вже збиралася висунутися в двері без "будь здоров". [1, глава 2] |
|
|
Морфологічний |
- "Тоді вона робила три роботи одночасно: викручувала шмаття, топтала гадину в череві й рахувала своїх умерлих до чи після народження дітей." - "За столом закінчувалося повільне й вже не дуже веселе частування, коли Довгопол поклав на Грицькову скрипку гроші." - "Від думання можна заслабнути." - "І коли Юр'яну стиснуло залізними обручами попід груди останнє тої ночі ридання, якась сила їй сказала: "Я знаю. Вставай!" [1, глава 2] - "У неділю, до сходу сонця, після сходу сонця й заходу, до служби Божої, під час читання Євангелія й після триразового панотцевого благословення, в Тисовій Рівні на повен голос і пошепки іншої бесіди, ніж про те, що або зачнеться нова война, або на край упаде яка інша кара..." - "Тисову Рівню, враз схарапуджену неймовірною новиною від млина на в'їзді до млина на виїзді, після жіночого лементу й хапливого заламування рук, після мовчазного чоловічого втихомирення, цікавили лише дві речі..." - "І через те в Маріїній голові все сплуталося водномить від сорому за незнання юдейського звичаю…" - "Починалося ще одне велике переселення люду, поріділого в нетривкі часи миру і в сповільнені часи воєн." [1, глава 3] - "За правду, що вже не знає прощення й помилування." [1, глава 6] - "Чесання коси завжди вгамовувало нерви й давало ясність думки." - "…совіти хотіли показати, що хоч таким чином -- дрібною лояльністю -- покращують враження про себе, яке склалося тут в місцевого населення за роки совітського панування." - "Та сьогодні, на третю добу чекання, Корнелія про сварку з "Березою" чи Климихою не думала." - "Вона ще не спала, коли зверху почулося шарудіння, хтось скидав кушур і шукав кільце від ляди." - "А загалом -- діяти на власний розсуд, але обов'язково на виживання." - "Ні, це від утоми й перенапруження нервів." - "Пані Стефанія тоді хвалила Корнелію за швидке вміння перевтілюватися…"[1, глава 7] - "Я не вірю в повернення війська…"[1, глава 8] - "До закінчення тілесного посту Іларієві лишалося три дні." - "Іларій був би й тиждень не сушив собі голову думанням." - "…усі знають, що старий Гафтиняк по Анниному відданні лишить їй усі свої ліси..." [1, глава 22] - "Я пообіцяла віддати листи їхнім адересатам у день закінчення дітьми школи." [1, глава 24] - "… А Таня, твоя старшенька, таки на мене похожа, таки на мене… ти лишень придивися… -- та й п'яно похилитався в передрання, навіть не озираючись на спантеличену пару, яка, однак, начебто й не вчула Петрового белькотіння." - "… Оксана завагітніла після їхнього тритижневого перебування на морі." - "Однак споглядання Татаринового обличчя в депо не приносило заспокоєння …" - "Однак споглядання Татаринового обличчя в депо не приносило заспокоєння …"[1, глава 25] - "Його ніхто не запрошував, а він сам ходив і за весільний попоїдок три дні гостям за столом до співання грав…" - "Про смерть скажіть їм без плачу й без голосіння." - "Скільки там того вмивання?" - "А тіло не любить торгання." [1, глава 26] |
|
|
Семантичний |
- "Зроду-віку Юр'яна знала, що випране вбрання треба вішати, як і носити, по-людськи: грудьми до схід сонця, а штанинами до землі." [1, глава2] - "І через те в Маріїній голові все сплуталося водномить від сорому за незнання юдейського звичаю, а ще більше -- від несподіваного запрошення Машталерчиної дитини." - "Вона застара, щоб носити в ліс штафетки -- повідомлення." - "Кожному з нас уготована своя участь під небесами Господніми, й свій шлях, і свої випробування." [1, глава 6] - "Вона й справді збиралася в місто, як до вінчання:…" - "Її молоді братове без вагання склали свої буйні голови, а червона гадина розлазиться в усі шпари -- й ніхто не може її спинити." - "Даєш пояснення крізь схлипи." - "Тоді в своїй гарячці Коляй натворив такого, що надрайонова служба безпеки хотіла його віддати під суд, не зважаючи на його тяжке поранення." - "Як можна було так зробити з нею без попередження?" - "Запало довге мовчання." [1, глава 7] - "Сій з ридання солоний мак." [1, глава 21] - "Отоді десь глибоко, що й не сказав би де, -- бо воно не належало жодній окремій частині ні тіла, ні розуму, -- відкривалася чорна прірва бажання:…" - "…Та він і це пережив -- сватання." - "Іларій хотів зазирнути в Аннині очі, які блукали по ньому весь вечір, поки він з Гафтиняком замочував сватання, - а втрапив у пропасницю Маріїного блідого обличчя." - "Піст аж до самого вінчання." - "Але тоді, в сватання, старий Гафтиняк після легкої згоди твердо -- аж жорстко -- сказав на ґанку:…Але така моя воля: до вінчання з Анною не дам вам видітися, Іларію…" - "То ж можна провалитися під коня від такої ваги вбрання!" - "Він схиляється над нею так само, як у сватанні, цілувати її й чує, що смертельна пропасниця пронизує всі його члени:…" - "А ще треба встати з коня і зняти до вінчання Анну… та ні… таки Марію." [1, глава 22] - "Вона здокуплювала своє гніздо словами, слізьми, прокльонами, терпінням, погрозами, покорою, лайкою, відчаєм -- усім, на що спроможна жіноча фантазія." [1, глава 24] - "Ще довше розчісував поріділе волосся, то пригладжуючи, то скуйовджуючи його, то роблячи проділ, то чілку, не втрачаючи, однак, при цьому терпіння й спокою." - "Коли Оксана йшла на нічне чергування, Дмитро ретельно зашторював вікна, сідав перед трильяжем, брав Танині фотографії й дивився то на себе, то на них." - "Вона в амбулаторію на чергування -- й він під амбулаторні стіни." [1, глава 25] - "…а Тонця, Антоніна моя найменша, сплакалася на нитку, бо то було акурат перед її сватанням, то дівка боялася, аби свати не подумали, що мама її не сповна розуму." - "Але ж бо наш тато заслужив такого знання -- дня й години свої смерті." - "Не всі шофери терпіння мали їхати за похороном." [1, глава 26] |
ДОДАТОК 2
ВІДПРИКМЕТНИКОВА СУБСТАНТИВАЦІЯ
|
Ступінь субстантивації прикметника |
Приклад |
|
|
Синтаксичний |
- "Збігленят і вмерлих у Юр'яни було багато:…" - "Він зазирав мало не під коров'ячі хвости, шукаючи схованок для лісових, а вже як котра молодиця припізнювалася, то часом огрівав її такими словами, що ліпше би огрів батогом." - "В Юр'яни випало з рук яблуко й покотилося просто до ніг прийшлого." - "Та Штефуряки її вигнали, як пса. Тяжку вигнали, знали, що тяжка, що дитина в череві вже б'ється." - "І вона би запротоколила свою душу й нечистому, аби лиш їм нічого не грозило." - "А тепер прийшло гірше войни." - "Він що, не знає, що перед Дмитрієм три тижні дідівні, що за поману треба давати, вмерлих згадувати?" - "Але вона лихе про нього думає." - "Ти маєш панську голову, Юр'яно, а таке дурне придумала…" - "На вас люди серця не будуть мати, як будете карати невинних." - "Це бандерівське кодло підстрелило його уповноваженого…"[1, гл. 2] - "Єдина правда полягала в тому, що Тимофій Сандуляк суботнього ранку таки вернувся з того світу, де нікому бути ще не доводилося, звідки живим ніхто ще не вертався." - "Підвівся з ліжка так несподівано впевнено, що сторонньому, коли б тоді такий нагодився в хаті, могло видатися: чоловік добре й не встиг задрімати, а вже невтихомирені хорти чи всюдисущий гонихмарник-дідько підбивають його зробити дрібну шкоду в господарці." - "Відтак невістка чи то сіла, чи то приклеїлася до підлоги, проте за мить схопилася й вилетіла в сіни так нагло, що застряглу, очевидно, в горлянці трубку, старий… висмикував звідти довше, ніж моторошний жіночий крик розтинав порожнє вранішнє подвір'я." - "Тисову Рівню…цікавили лише дві речі. Перша - що буде з Сандуляками далі. Друга стосувалася обізнаніших із давньою й дивною історією цієї відлюдькуватої родини…" - "А може, Шльома Бухбіндер, Абрам Машталер і Леон Райх, кожен зі своїм постійно поповнюваним кагалом старих і малих..." - "Після наглої загибелі чоловіка Естер довго ходила в чорному." - "Сандулякова витирала мокрі руки об фартух і гарячково згадувала юдейські свята, щоправда, не такі чисельні, як у них, православних." - "Марія в чорному стала на порозі Машталерової хати." - "Потім Шльома читав юдейську молитву по убієнному..." - "Це каже тобі старий Фейґеле Коган, який нагадує живим про мертвих, а вони не завжди його чують." - "Сандулячка знала, що воно, звичайно, не годиться юдеям Кадіш відчитувати з православними." - "І від того наглого, непередбачуваного й неможливого відчаю єднання непоєднуваного, на подвір'ї Абрама Машталера, під нічним оборогом і хитрим світлом літнього місяця майже вимушено таки побраталися Аман із Мордехаєм…" - "Однак велика таємниця, що лежала поміж двома людьми - Тимофієм Сандуляком і Естер Машталер - залишилася б навіки таємницею, коли б не та колісниця, що неслася цілим світом і цими горами, і не дивилася під свої колеса, переїжджаючи ними винних і невинних, пов'язаних між собою коли любов'ю, коли ненавистю." - "…одна тисяча дев'ятсот сорок п'ятого року подобрілий москаль процідив крізь зуби євреям - колишнім румунським підданим - забиратися з совіцької тепер Буковини в свою Румунію." - "Але говорив мало, та й то лише про теперішнє."[1, гл. 3] - "Двоє військових чухали голови." - "Прийшлі відійшли вбік, тихо про щось радилися між собою." [1, гл. 4] - "Не слухай мене… Я дурне кажу." [1, гл. 5] - "Чуже сито - невидиме й безжальне, без серця в грудях і Бога в душі - просіювало Черемошне від ґаздовитих і чесних родин, як згіркле борошно від червів, забираючи в далекі, холодні світи всіх без пощади: калік і здорових, старих і молодих, удів і нешлюблених, грамотних і неписьменних." - "Двобій між чужим, неприродним, неморальним, - тим, що намагалося вкоренитися тут після великої війни, й тим, що рятувало свій прадавній уклад та звичаї, свою натуру й маєток, сягав, здавалося, апогею." - "І не посилає [Бог] кари ні на кого, начебто й справді прийшов останній день тривання всього живого й совісного." - "Онде з Яблуниці й панотця з паніматкою забрали, як простих." - "Було - як було, а вдовиць тепер, відей, більше, ніж шлюбних чи невідданих." - "Фрозина не з відважних, але й не з боязливих." - "Фрозину збив піт: на порозі стояв уповноважений від МҐБ Дідушенко." [1, гл. 6] - "Вони повільно йшли містом: завтрашній наречений і його мама." - "Корнелія іноді думала: чому ці Чернівці, наче змащену медом жінку, так люблять військові й міліція?" - "Який подорожній не топтав гостинець - не минав Климишиної хати..." - "Усі роки, відколи стала на цей шлях - шлях змагання з червоним ворогом, - вона була особистою зв'язковою між двома надрайоновими провідниками: другом "Березою" й другом "Кленом". - "…Корнелія з жахом думала, що не встигає навідуватися до місць убієнних." - "…вони не були з нею в лісі, не ридали в кулак над раненими й убитими, не місили з нею сніги й не спали в листі, не били воші по криївках і не їли воду, запиваючи її водою." - "Такі нерви й такий страх мала два роки тому, навесні, перед самим Юрієм, коли чекала в Чорному Потоці зв'язкову з Косова." - "Її товаришка Марічка - дружина чотового "Остапа" - також думала бути до останнього." - "Наперед хвалиться лиш дурний…" - "А що людей тутешніх не знаєш, добре: й люди по селах тебе не знають, так, як і правдивого Василинчиного молодого не знають." - "Не спіши долучатися до мертвих." - "Хочу дивитися на тебе в весільному." - "За нею йшло двоє військових." - "Веселіться здорові." - "- Зачєм тебе ето? - перебив його старший і першим вийшов на ґанок." - "- І нє цепляйся ти к дєвкє. Та, что ми іщєм, постарше, і она ушла с бєспалим." - "…їх усіх хтось продав! Чи то свій, чи засланий - але продав." - "Поруч із молодою ступав старший офіцер, притримуючи її за лікоть." - "А ми повинні захищати невинних." - "Я розумію, що прошу велике, дуже велике, але ти одна мене можеш вирятувати." - "… Наздогнало минуле…" - "Все одно минуле навідує його ночами." [1,гл.7] - "Убієнних всіх скорботні тіні//Я тримаю, наче чорний стяг"[1, гл. 8] - "Ліси не давали спати багатьом." [1, гл. 23] - "Ніхто не зрозумів, що мала на увазі начальниця, кажучи про добро, проте присутні на пошті схвально закивали головами." - "Ось лист Вашого сина. А помилки в ньому -- не найважливіше." [1, гл. 24] - "…Дмитро ретельно зашторював вікна, сідав перед трильяжем, брав Танині фотографії й дивився то на себе, то на них. Було добре, поки рука не доходила до кольорових, де біло звивалася густа й грубезна Танина коса й ворушила розрослу в грудях гадюку." [1, гл. 25] - "Сільська вулиця безлюдна й тиха. Лише чиясь заблудла корова збиває хвостом куряву й відгонить поодиноких оводів, та ще блаженна Маріка, що від досвітку й до обіду ходить із кінця в кінець села, питаючи стрічних, чи не бачили її Івана." - "Це кажу тобі, й аби ти це знала: живе - навіть коли воно звірина, все-таки живе й жити хоче." - "Бувало, бідний прийде в хату та просить кусень хліба, а вона, як утвориться, та так, як та брама, що навстіж: "Було добре робити, то мали би'сте свій хліб, а ні по чужих хатах старцювати". - "Ото кажу тобі: якби в разі чого домашні не додивилися й я умерла без свічки, то не забудьте передати мені на той світ свічку." - "Нема гірше, як покійник живих мучить із того світа…" - "Домашні вдень набігаються, та й трохи придрімають, а чужі можуть сидіти, в бесідах коло тіла ніч легко минає." - "Так що я тобі скажу, що непослухенство буде стілько, скілько світ буде. А старі будуть нарікати на молодіж." - "Але Бог навертає до розуму дурних та недумаючих." - "Бідний іде селом, ніхто не плює йому вслід, багатий іде - ніхто не скидає капелюха." - "Вже вдовиць подивися скільки лише коло нас зробилося за цей рік. Високосний - він і є високосний." - "Я ніколи не шкодувала ні своєму, ні чужому ні хліба, ні до хліба." - "Мертві сорому не мають. А тепер якось так є, що людину доводять до того, щоби й живі вже не мали сорому." [1, глава 26] |
|
|
Морофологічний |
- "Уперше Юр'яна так і не дізналася, хто був зачатий у жмені кривавої маси, яку закопали не в довгій могилі на цвинтарі, де покоїлася родина й діти Джуряків, а під розчахнутим від старості горіхом у кінці городу." - "Та коли Довгопол раптово скидав їх догори, дивлячись майже незрушно, тобі в момент ломилася воля й гаряча млість діставала кінців пальців." - "Може, навіть вас одна мама родила. Миріться! Миріться межи собою та й разом женіть цю нечисть, що присіла отут наші гори." - "Вона майже перед старістю, а не знає, як заплатити чужому чоловікові за свого." - "Велика гарячість шугнула в мозок."[1, гл.2] - "…мовчазна думка про кару Божу, що наздоганяє людину саме тоді, коли людина перестала думати навіть про можливість цієї кари." - "Жодна відьма, ані чортиця, ані упириця, ні інша нечисть не залізуть уночі до корови й не зіп'ють її молоко, коли у дворі є осиковий прут." - "Далі, зрозумілими для Марії словами, він казав про віру у Всевишнього, спокуту й порятунок, а ще далі - прославляв святість Бога." - "Наші звичаї дозволяють нам мати й такі свята - з особливої вдячності комусь за добру справу." [1, гл.3] - "І не було такої сили, що спинила б зухвалість і жорстокість, яких ці гори не знали, відколи світ та сонце й самі гори." - "То вже й не сито - смертельна коса рубала попід самий корінь цвіт Черемошного й пускала свій укіс у бульбінь {діал. коловорот.} невідомості, звідкіль іще ніхто не подав не те що доброї - будь-якої - звістки." - "Смерть і вигнання зависли над горами, як отой новий прапор над сільрадою, ніби зумисне вимащений у кривавий колір людського мозолю, що ним благословлялася все нова й нова несправедливість, підступи й чорна ненависть до тих, хто своїм приходом сюди закрутив природні людські стосунки, як крутіж верету." - "Але зомліла від страху й горя, добре, що черевата була, списали на тяжбу її млість." [1, гл.6] - "Дивилася в дзеркало і, може, вперше за багато років не відчувала відрази до свого дуже повного тіла, виокруглілого обличчя, а найдужче - слоновості ніг." - "Колись її прудкі ноги змагалися з прудкістю ніг лісової косулі..." - "Чесання коси завжди вгамовувало нерви й давало ясність думки." - "…совіти хотіли показати, що хоч таким чином - дрібною лояльністю - покращують враження про себе, яке склалося тут в місцевого населення за роки совітського панування." - "Корнелин хліб - нічні дороги, ретельно заховані на тілі повідомлення, знайомі люди й максимум обережності." - "Її природна винахідливість і воля ні разу не зрадили." - "Зате цілодобово, а найдужче - вночі кусюча нечисть бешкетувала на тілі." - "Корнелія не має смілості заподіяти собі смерть..." - "Ще інших - із примусу чи зі слабкості продали вчорашні свої." - "І свою нібито слабкість на голову, якщо погодитися на їхній план, вона має показувати перед Коляєм?!" - "Вони давно змучені непевністю свого теперішнього становища й неясністю майбутнього." - "Я за три доби невідомості три життя пережила, але що з того, що зараз я буду кипіти чи гудити ваш план з кутською ворожкою?" - "А нерви й злість не дають голові ясності." - "Ну, хіба яка випадковість може перебити." - "У літі би мольфарила від тучі, в зимі - говорила з вітрами, та й так котила би дні до старості." - "Та провід мав відомості, що ліси блоковані зусібіч." - "Звідти війнуло затхлістю й вогкістю." - "- Ми для вас тут одну приємність маємо, пані молода…"[1, гл.7] - "Подивись: у смерті в чорних кігтях//Вічностей убитих імена…"[1, гл.17] - "Але дрижить у відчаї рука,// І серце обливає тихо млістю,// Що все одно гуртується десь військо.// …хіба у віршах Герасим'юка…"[1, гл.18] - "І коли б не пригода на дорозі, Дмитро й не подумав би мати на нього зуб і смертельну ненависть." - "…він бачив не осліплими очима все більшу й більшу схожість між обличчям своєї дитини й Петра Татарина." - "Але ж не може ревність заступити весь розум чоловікові, мамо!" [1, гл.25] - "Хто й коли до схід сонця сповіщає нещасну жінку про чиюсь смерть -- ніхто не знає, зате всі знають, що її відсутність на сільській вулиці до полудня віщує для когось смертну свічку якщо не зранку, то впродовж дня точно." - "Та так у своїй лютості й стала перед найпершим секретарем." [1, гл.126] - "…То тверда і незрадна впертість// Між вітрів, Верховинських псів." [1, гл.27] |
|
|
Семантичний |
У романі не представлений |
ДОДАТОК 3
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ СУБСТАНТИВОВАНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
|
Член речення, яким виражений субстантив |
Приклад |
|
|
Підмет |
- "Та Штефуряки її вигнали, як пса. Тяжку вигнали, знали, що тяжка, що дитина в череві вже б'ється." - "А тепер прийшло гірше войни." [1, гл.2] - "Відтак невістка чи то сіла, чи то приклеїлася до підлоги, проте за мить схопилася й вилетіла в сіни так нагло, що застряглу, очевидно, в горлянці трубку, старий, таки більше схожий на мару, ніж на живого чоловіка, висмикував звідти довше, ніж моторошний жіночий крик розтинав порожнє вранішнє подвір'я." [1, гл.3] - "Двоє військових чухали голови." - "Прийшлі відійшли вбік, тихо про щось радилися між собою." [1, гл.4] - "Фрозину збив піт: на порозі стояв уповноважений від МҐБ Дідушенко." [1, гл.6] - "Вони повільно йшли містом: завтрашній наречений і його мама." - "Корнелія іноді думала: чому ці Чернівці, наче змащену медом жінку, так люблять військові й міліція?" - "Який подорожній не топтав гостинець - не минав Климишиної хати..." - "Наперед хвалиться лиш дурний…" - "Веселіться здорові." - "За нею йшло двоє військових." - "- Зачєм тебе ето? - перебив його старший і першим вийшов на ґанок." - "…їх усіх хтось продав! Чи то свій, чи засланий - але продав." - "… Наздогнало минуле…" - "Все одно минуле навідує його ночами." [1, гл.7] - "Ніхто не зрозумів, що мала на увазі начальниця, кажучи про добро, проте присутні на пошті схвально закивали головами." [1, гл. 24] - "Це кажу тобі, й аби ти це знала: живе -- навіть коли воно звірина, все-таки живе й жити хоче." - "Бувало, бідний прийде в хату та просить кусень хліба, а вона, як утвориться, та так, як та брама, що навстіж: "Було добре робити, то мали би'сте свій хліб, а ні по чужих хатах старцювати". - "Ото кажу тобі: якби в разі чого домашні не додивилися й я умерла без свічки, то не забудьте передати мені на той світ свічку." - "Домашні вдень набігаються, та й трохи придрімають, а чужі можуть сидіти, в бесідах коло тіла ніч легко минає." - "Так що я тобі скажу, що непослухенство буде стілько, скілько світ буде. А старі будуть нарікати на молодіж." - "Бідний іде селом, ніхто не плює йому вслід, багатий іде -- ніхто не скидає капелюха." - "Вже вдовиць подивися скільки лише коло нас зробилося за цей рік. Високосний -- він і є високосний." - "Мертві сорому не мають. А тепер якось так є, що людину доводять до того, щоби й живі вже не мали сорому." [1,гл.26] |
|
|
Додаток |
- "Збігленят і вмерлих у Юр'яни було багато:…" - "І вона би запротоколила свою душу й нечистому, аби лиш їм нічого не грозило." - "Він що, не знає, що перед Дмитрієм три тижні дідівні, що за поману треба давати, вмерлих згадувати?" - "Але вона лихе про нього думає." - "Ти маєш панську голову, Юр'яно, а таке дурне придумала…" - "Це бандерівське кодло підстрелило його уповноваженого…"[1,гл.2] - "Підвівся з ліжка так несподівано впевнено, що сторонньому, коли б тоді такий нагодився в хаті, могло видатися: чоловік добре й не встиг задрімати, а вже невтихомирені хорти чи всюдисущий гонихмарник-дідько підбивають його зробити дрібну шкоду в господарці." - "Сандулякова витирала мокрі руки об фартух і гарячково згадувала юдейські свята, щоправда, не такі чисельні, як у них, православних." - "Сандулячка знала, що воно, звичайно, не годиться юдеям Кадіш відчитувати з православними." - "Тисову Рівню…цікавили лише дві речі. Перша - що буде з Сандуляками далі. Друга стосувалася обізнаніших із давньою й дивною історією цієї відлюдькуватої родини…" - "І від того наглого, непередбачуваного й неможливого відчаю єднання непоєднуваного, на подвір'ї Абрама Машталера, під нічним оборогом і хитрим світлом літнього місяця майже вимушено таки побраталися Аман із Мордехаєм…" - "…одна тисяча дев'ятсот сорок п'ятого року подобрілий москаль процідив крізь зуби євреям -- колишнім румунським підданим - забиратися з совіцької тепер Буковини в свою Румунію." - "Але говорив мало, та й то лише про теперішнє."[1, гл.3] - "Не слухай мене… Я дурне кажу."[1, гл.5] - "Двобій між чужим, неприродним, неморальним, - тим, що намагалося вкоренитися тут після великої війни, й тим, що рятувало свій прадавній уклад та звичаї, свою натуру й маєток, сягав, здавалося, апогею." [1, гл.5] - "Чуже сито -- невидиме й безжальне, без серця в грудях і Бога в душі -- просіювало Черемошне від ґаздовитих і чесних родин, як згіркле борошно від червів, забираючи в далекі, холодні світи всіх без пощади: калік і здорових, старих і молодих, удів і нешлюблених, грамотних і неписьменних." - "Було -- як було, а вдовиць тепер, відей, більше, ніж шлюбних чи невідданих." - "Онде з Яблуниці й панотця з паніматкою забрали, як простих."[1, гл.6] - "Усі роки, відколи стала на цей шлях - шлях змагання з червоним ворогом, - вона була особистою зв'язковою між двома надрайоновими провідниками: другом "Березою" й другом "Кленом". - "…вони не були з нею в лісі, не ридали в кулак над раненими й убитими, не місили з нею сніги й не спали в листі, не били воші по криївках і не їли воду, запиваючи її водою." - "Такі нерви й такий страх мала два роки тому, навесні, перед самим Юрієм, коли чекала в Чорному Потоці зв'язкову з Косова." - "А що людей тутешніх не знаєш, добре: й люди по селах тебе не знають, так, як і правдивого Василинчиного молодого не знають." - "Не спіши долучатися до мертвих." - "- І нє цепляйся ти к дєвкє. Та, что ми іщєм, постарше, і она ушла с бєспалим." - "Поруч із молодою ступав старший офіцер, притримуючи її за лікоть." - "А ми повинні захищати невинних." - "Я розумію, що прошу велике, дуже велике, але ти одна мене можеш вирятувати."[1, гл.7] - "Убієнних всіх скорботні тіні // Я тримаю, наче чорний стяг"[1, гл.8] - "Ліси не давали спати багатьом. " [1,гл.22] - "Коли Оксана йшла на нічне чергування, Дмитро ретельно зашторював вікна, сідав перед трильяжем, брав Танині фотографії й дивився то на себе, то на них. Було добре, поки рука не доходила до кольорових, де біло звивалася густа й грубезна Танина коса й ворушила розрослу в грудях гадюку."[1, гл.25] - "Нема гірше, як покійник живих мучить із того світа…" - "Але Бог навертає до розуму дурних та недумаючих." - "Я ніколи не шкодувала ні своєму, ні чужому ні хліба, ні до хліба."[1, гл.26] |
|
|
Означення |
- "А може, Шльома Бухбіндер, Абрам Машталер і Леон Райх, кожен зі своїм постійно поповнюваним кагалом старих і малих..." - "Після наглої загибелі чоловіка Естер довго ходила в чорному." - "Марія в чорному стала на порозі Машталерової хати." - "Потім Шльома читав юдейську молитву по убієнному..." - "Це каже тобі старий Фейґеле Коган, який нагадує живим про мертвих, а вони не завжди його чують."[1, гл.3] - "Фрозина не з відважних, але й не з боязливих."[1, гл.6] - "Та з часом стежки заростали, могилки западали й рівнялися із землею, березові хрести перекошувалися - й Корнелія з жахом думала, що не встигає навідуватися до місць убієнних." - "Хочу дивитися на тебе в весільному."[1, гл.7] |
|
|
Обставина |
- "В Юр'яни випало з рук яблуко й покотилося просто до ніг прийшлого." - "На вас люди серця не будуть мати, як будете карати невинних."[1, гл.2] - "Єдина правда полягала в тому, що Тимофій Сандуляк суботнього ранку таки вернувся з того світу, де нікому бути ще не доводилося, звідки живим ніхто ще не вертався."[1, гл.3] - "Її товаришка Марічка -- дружина чотового "Остапа" -- також думала бути до останнього." [1, гл.7] |
|
|
Іменна частина складного присудка |
- "Ось лист Вашого сина. А помилки в ньому - не найважливіше."[1, гл.24] - "Вже вдовиць подивися скільки лише коло нас зробилося за цей рік. Високосний -- він і є високосний." [1, гл.26] |
|
|
Звертання |
У романі не знайдено |
Додаток 4
ВІДЗАЙМЕННИКОВА СУБСТАНТИВАЦІЯ
|
Розряд займенника |
Приклад |
|
|
Вказівні (такий, цей) |
- "Від такого не те що стрімголов штаненята завісиш, -- сам стрімголов підеш." - "Є людина, нема людини -- для такого нічого не значить." - "Що ота її сила була таки розумною, Юр'яна зрозуміла в сороковому році, через місяць по тому, як у Товарницю прийшли ці."[1, гл.2] - "Отаке тут написано, жінко." [1, гл.3] - "- Найважче буде перейти ближні села - скрізь облави. Розправляються з останніми повстанцями, - вперше подав голос Юрко. -Це вони так думають, що з останніми! - Корнелія перебила Юрка. - Від цих останніх їм іще не раз ікнеться, - ніби пригрозила комусь." [1, гл.7] |
|
|
Означальні (інший) |
- "З одного боку, він був у Нижній Товарниці й через нього страждали інші, а з другого боку -- його не існувало для Джуряків." - "Іншого не послухав би -- а йому я сам боржник ще з фронту." [1, гл.2] - "Ще інших -- із примусу чи зі слабкості продали вчорашні свої." [1, гл.7] |
|
|
Присвійні (свій, твій, ваш) |
- "До людей своє більше доходить." - "Але браття… Свій на свого! На кров смертельну!" - "Видно, хтось обмовив Уласія. То й забрали ваші." - "Чи просив хто за твоїх, коли їх живцем німці у вогні палили…" [1, гл.2] - "Та поки що троє молодих і здорових людей вдихають гострі, смачні запахи передосіннього лісу, дивлячись на пінисті води невтомного водоспаду, -- й кожен думає своє." - "Ще інших -- із примусу чи зі слабкості продали вчорашні свої." - "Чи то свій, чи засланий -- але продав."[1, гл.7] - "Я ніколи не шкодувала ні своєму, ні чужому ні хліба, ні до хліба." [1, гл.26] |
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Функціональна класифікація лексики сучасної української мови, її типи: активна та пасивна. Лексика творів Марії Матіос: суспільно-політична як засіб зображення епохи, побутова. Особливості використання діалектизмів у відомих творах даного автора.
курсовая работа [49,3 K], добавлен 20.05.2015Вивчення діалектизмів на сучасному етапі та в історичному розрізі, їх походження та розвиток української мови. Діалектизми як лексика обмеженого функціонування. Аналіз використання діалектизмів у творі Марії Матіос "Солодка Даруся". Лексичні діалектизми.
курсовая работа [44,3 K], добавлен 29.03.2009Місце займенника в системі частин мови, їх морфологічна характеристика, синтаксична роль і стилістичні функції. Синтаксичні функції займенників у прозі М. Хвильового, значення даної частини мови в творчій спадщині відомого українського письменника.
курсовая работа [62,2 K], добавлен 14.05.2014Особливості і методика реалізації принципу наступності в процесі вивчення частин мови в початкових класах, а також його вплив на мовленнєвий розвиток школярів. Лінгвістичні основи і лінгвістично-дидактичні принципи вивчення частин мови в початковій школі.
курсовая работа [101,9 K], добавлен 15.09.2009Основні етапи виникнення та становлення української мови, її роль і місце серед інших мов світу, особливості та відмінні риси. Проблеми мови та її значення в закріплення української державності в радянські часи та на сучасному етапі, шляхи її укріплення.
книга [235,7 K], добавлен 07.03.2010Частки функції, групи за значенням. Правопис заперечних часток. Стилістичні функції модальних, заперечних часток. Естетична цінність часток. Повнозначні частини мови. Вигуки і модальні слова. Взаємоперехід частин мови. З історії вивчення частин мови.
реферат [52,8 K], добавлен 21.11.2010Словотвір як лінгвістична дисципліна, предмет її досліджень. Класифікація способів словотвору. Словоскладення основ різних частин мови в сучасній англійській мові. Лінійні та нелінійні моделі словотвору основ усіх частин мови. Сутність поняття "реверсія".
курсовая работа [71,7 K], добавлен 29.01.2010Реалії як лінгвістичне явище, їх визначення та суть, класифікація та структура. Реалії в системі безеквівалентної лексики. Переклад англійських реалій на матеріалі перекладів роману Чарльза Діккенса "Домбі та син". Зіставлення перекладів: різниця та збіг.
курсовая работа [39,8 K], добавлен 07.01.2016Поняття числівника як частини мови, його морфологічні ознаки і вираження в реченні. Утворення прислівників прикметникового, іменникового, займенникового й дієслівного походження. Вживання для утворення особливих, властивих тільки їм, суфіксів і префіксів.
реферат [31,1 K], добавлен 07.11.2011Місце дієслова в системі частин мови у китайській мові. Формальні особливості організації дієслівної парадигми в китайській мові. Граматичні категорії дієслова. Категорії виду і часу. Аналітична форма справжнього тривалого часу. Минулий миттєвий час.
курсовая работа [50,4 K], добавлен 05.06.2012
