Труднощі при перекладі реалій у науково-публіцистичних текстах

A nuclear weapon is an explosive device that derives its destructive force from nuclear reactions, either fission or a combination of fission and fusion. Both reactions release vast quantities of energy from relatively small amounts of matter. The first fission ("atomic") bomb test released the same amount of energy as approximately 20,000 tons of TNT. The first thermonuclear ("hydrogen") bomb test released the same amount of energy as approximately 10,000,000 tons of TNT.

Ядерна зброя - вибуховий прилад, який отримує свою знищуючу силу від ядерних реакцій - розпад або поєднання розпаду і синтезу. Обидві реакції звільняють велику кількість енергії зі зрівняно маленької кількості речовини. На першому тесті енергія, яку виділила атомна бомба, приблизно дорівнювала тієї, яку виробляє 20 тисяч тон тринітротолуолу (ТНТ), а термоядерна (воднева) - таку кількість, яка дорівнює енергії майже 10 мільйонам ТНТ.

A modern thermonuclear weapon weighing little more than a thousand kilograms (2,200 pounds) can produce an explosion comparable to the detonation of more than a billion kilograms (2.2 billion pounds) of conventional high explosive. Thus, even single small nuclear devices no larger than traditional bombs can devastate an entire city by blast, fire and radiation. Nuclear weapons are considered weapons of mass destruction, and their use and control has been a major focus of international relations policy since their debut.

Сучасна ядерна зброя, вагою ненабагато менше за тисячу кілограмів (2200 фунтів), може вибухнути так, як мільярд кілограмів (2,2 мільярда фунтів) звичайної вибухової речовини. Таким чином, навіть один маленький ядерний прилад ненабагато більший за традиційні бомби може знищити ціле місто вибуховою хвилею, вогнем і радіацією. Ядерна зброя вважається зброєю масового знищення, ось чому у політиці міжнародних відносин особливу увагу приділяють її використанню та контролю над нею з часів її появи.

In the history of warfare, only two nuclear weapons have been detonated offensively, both near the end of World War II. The first was detonated on the morning of 6 August 1945, when the United States dropped uranium gun-type device code-named "Thin Man" on the Japanese city of Hiroshima. The second was detonated three days later when the United States dropped a plutonium implosion-type device code-named "Fat Man" on the city of Nagasaki, Japan. These two bombings resulted in the deaths of approximately 200,000 Japanese people (mostly civilians) from acute injuries sustained from the explosion.

Військова історія має тільки два випадки вибуху ядерної зброї. Обидва належать до кінця Другої Світової Війни. Уперше атомна бомба вибухнула у ранці 6 серпня 1945, коли Сполучені Штати скинули урановий пристрій гарматного типу під кодовою назвою «Худий» на японське місто Хіросіма. Другий випадок атомного вибуху трапився, коли США скинули плутонієвий пристрій імплозивного типу під кодовою назвою «Товстяк» на Нагасакі у Японії. Ці бомбардування спричинили смерті майже 200 тисяч японських громадян (у більшості цивільне населення) через гострі поранення від вибуху.

Since the Hiroshima and Nagasaki bombings, nuclear weapons have been detonated on over two thousand occasions for testing purposes and demonstration purposes. A few states have possessed such weapons or are suspected of seeking them. The only countries known to have detonated nuclear weapons - and that acknowledge possessing such weapons - are (chronologically) the United States, the Soviet Union, the United Kingdom, France, the People's Republic of China, India, Pakistan, and North Korea. Israel is also widely believed to possess nuclear weapons, though it does not acknowledge having them.

Після Хіросіми і Нагасакі ядерну зброю використовували більш ніж у двох тисячах випадків під час тестів і демонстрацій. Декілька держав володіють такою зброєю чи підозрюються у її розшуках. Лише деякі країни відомі використанням, а тому і володінням такою зброєю - це (у хронологічному порядку) США, СРСР, Об'єднане королівство, Франція, Китайська Народна Республіка, Індія, Пакистан та Північна Корея. Також існує велика ймовірність, що Ізраїль теж має ядерну зброю, але керівництво держави не признає цей факт.

Weapons which are designed to threaten large populations or to generally deter attacks are known as strategic weapons. Weapons which are designed to actually be used on a battlefield in military situations are known as tactical weapons.

Зброя, яку розробили для погрози життю великої кількості людей або взагалі для стримування атак, називається «стратегічна». А та, яку розробили фактично для використання у військових ситуаціях - на полі бою, зоветься «тактична зброя».

Perhaps the most controversial idea in nuclear strategy is that nuclear proliferation would be desirable. This view argues that, unlike conventional weapons, nuclear weapons successfully deter all-out war between states, and they are said to have done this during the Cold War between the U.S. and the Soviet Union. Political scientist Kenneth Waltz is the most prominent advocate of this argument.

Можливо, найбільш спірна думка ядерної стратегії та, яка вважає примноження ядерної зброї бажаним. Ця точка зору обґрунтована тим, що, на відміну від традиційної зброї, ядерна успішно стримує тотальні війни між державами, що і сталося під час Холодної Війни між Америкою и СРСР. Найвідоміший захисник цієї думки - політолог Кеннет Вольтс.

Nuclear weapons delivery - the technology and systems used to bring a nuclear weapon to its target - is an important aspect of nuclear weapons relating both to nuclear weapon design and nuclear strategy. Additionally, development and maintenance of delivery options is among the most resource-intensive aspects of a nuclear weapons program: according to one estimate, deployment costs accounted for 57% of the total financial resources spent by the United States in relation to nuclear weapons since 1940.

Доставка ядерної зброї (технології та системи, які використовують для поставки ядерної зброї до наміченої цілі) - це важливе питання, яке відноситься як до конструювання, так і до стратегії ядерної зброї. На додаток, розвиток і технічне обслуговування різноманітних видів доставки - один з тих аспектів, які потребують дуже велику кількість ресурсів, у програмі ядерної зброї: згідно з деякими підрахунками, витрати на розміщення бомб нараховують 57% від усіх витрат США на ядерну зброю з 1940.

More preferable from a strategic point of view is a nuclear weapon mounted onto a missile, which can use a ballistic trajectory to deliver the warhead over the horizon. While even short range missiles allow for a faster and less vulnerable attack, the development of long-range intercontinental ballistic missiles (ICBMs) and submarine-launched ballistic missiles (SLBMs) has given some nations the ability to plausibly deliver missiles anywhere on the globe with a high likelihood of success.

Краща зі стратегічного погляду та вмонтована у ракету зброя, яка може використовувати балістичну траєкторію для транспортування боєголовки над горизонтом. Поряд з тим, що ракети навіть вузького діапазону дозволяють швидші та менш уразливі напади, розвиток міжконтинентальних балістичних ракет на довгі відстані і тих, які запускаються з підводного човна, надав деяким державам можливість доставки ракети у будь-яке місце глобусу з великою ймовірністю влучення.

More advanced systems, such as multiple independently targetable reentry vehicles (MIRVs), allow multiple warheads to be launched at different targets from one missile, reducing the chance of a successful missile defense. Today, missiles are most common among systems designed for delivery of nuclear weapons. Making a warhead small enough to fit onto a missile, though, is a difficult task.

Досконаліші системи, такі як Розподіл Головної Частини з Блоками Індивідуального Наведення (РГЧІН), дозволяє запускати боєголовки на різні цілі з однієї ракети, зменшуючи можливість успішного захисту від неї. Сьогодні ракети - найпоширеніший засіб серед розроблених систем доставки ядерної зброї. Але виробити настільки маленькі боєголовки, щоб умістити їх у ракету, - важке завдання.

Nuclear warfare strategy is a set of policies that deal with preventing or fighting a nuclear war. The policy of trying to prevent an attack by a nuclear weapon from another country by threatening nuclear retaliation is known as the strategy of nuclear deterrence. The goal in deterrence is to always maintain a second strike capability (the ability of a country to respond to a nuclear attack with one of its own) and potentially to strive for first strike status (the ability to completely destroy an enemy's nuclear forces before they could retaliate). During the Cold War, policy and military theorists in nuclear-enabled countries worked out models of what sorts of policies could prevent one from ever being attacked by a nuclear weapon.

Стратегія ядерної війни - це система політичної діяльності, яка розглядає питання запобігання або боротьби з ядерною війною. Політика запобігання ядерних нападів між країнами через погрози ядерної помсти відома як стратегія ядерного стримування. Метою стримування є підтримання здатності другого удару (можливість країни нанести відповідний удар) і потенційно боротися за статус першого удару (здатність повністю винищити ядерні сили ворога до того, як він зможе відповісти). Під час Холодної Війни, політичні і військові теоретики у країнах, які мали право на ядерну зброю, розробили моделі політики, яка могла б попередити ядерні напади.

Different forms of nuclear weapons delivery allow for different types of nuclear strategies. The goals of any strategy are generally to make it difficult for an enemy to launch a pre-emptive strike against the weapon system and difficult to defend against the delivery of the weapon during a potential conflict. Sometimes this has meant keeping the weapon locations hidden, such as deploying them on submarines or rail cars whose locations are very hard for an enemy to track and other times this means protecting them by burying them in hardened bunkers.

Різноманітні форми транспортування ядерної зброї дозволяють різні види ядерних стратегій. Під час потенційного конфлікту цілями будь-якої стратегії є ускладнення ворогові запуску упереджувального удару по збройної системі та проведення захисту проти доставки зброї. Через це іноді доводиться утаювати її дислокацію, наприклад, розташувати на підводному човні або у вагоні, чиї точні координати знаходження дуже важко визначити, а іноді навіть ховати її у цементних бункерах.

Other components of nuclear strategies have included using missile defense (to destroy the missiles before they land) or implementation of civil defense measures (using early-warning systems to evacuate citizens to safe areas before an attack).

Інші складові ядерних стратегій включають використання захисту від ядерної зброї (знищити ракету до її приземлення) або виконання закладів щодо захисту цивільного населення (використання попереджувальних систем, щоб евакуювати людей на безпечні території до нападу).

In 1957 The International Atomic Energy Agency (IAEA) was established under the mandate of the United Nations in order to encourage the peaceful development of nuclear technology and facilitate the application of safety measures in its use while providing international safeguards against nuclear proliferation. Because of the immense military power they can confer, the political control of nuclear weapons has been a key issue for as long as they have existed.

У 1957 році за наказом ООН було засновано Міжнародне агентство атомної енергії (МАГАТЕ) для сприяння мирних розробок ядерної технології і полегшення вживання безпечних заходів у його використанні паралельно з проведенням міжнаціональних охоронних заходів проти примноження ядерного потенціалу. Через неосяжну військову силу, яку вони можуть надавати, політичний контроль ядерної зброї залишається ключовим питанням доти, доки вона існує.

In the late 1940 s, lack of mutual trust was preventing the United States and the Soviet Union from making ground towards international arms control agreements, but by the 1960 s steps were being taken to limit both the proliferation of nuclear weapons and the environmental effects of nuclear testing. The Partial Test Ban Treaty (1963) restricted all nuclear testing to underground nuclear testing, to prevent contamination from nuclear fallout, while The Nuclear Non-Proliferation Treaty (1968) attempted to place restrictions on the types of activities which signatories could participate in, with the goal of allowing the transference of non-military nuclear technology to member countries without fear of proliferation. In 1996, many nations signed and ratified the Comprehensive Test Ban Treaty which prohibits all testing of nuclear weapons.

У кінці 40-их, нестача взаємної довіри зашкодило США і СРСР укласти угоду про міжнародний контроль вогнепальної зброї, але к 60м були зроблені кроки обмежити як поширення ядерної зброї, так і природні наслідки її тестування. Угода про часткову заборону випробувань ядерної зброї (1963) обмежує всі ядерні випробовування до підземних, запобігає забруднення від ядерних радіоактивних опадів, а угода про Непоширення (нерозповсюдження) Ядерної Зброї (1968) намагається розділити обмежувальні заходи по типу діяльності, у якої сторони можуть прийняти участь, з метою дозволу переміщення невійськової ядерної технології до країн-учасників без страху розповсюдження. У 1996 багато країн підписали Угоду про повну заборону випробувань ядерної зброї, яка забороняє будь-які її тестування.

Nuclear weapons have also been opposed by agreements between countries. Many nations have been declared Nuclear-Weapon-Free Zones, areas where nuclear weapons production and deployment are prohibited, through the use of treaties. The Treaty of Tlatelolco (1967) prohibited any production or deployment of nuclear weapons in Latin America and the Caribbean, and the Treaty of Pelindaba (1964) prohibits nuclear weapons in many African countries. In 2006 a Central Asian Nuclear Weapon Free Zone was established amongst the former Soviet republics of Central Asia.

Між країнами також існують угоди, які перешкоджають розробкам ядерної зброї. Багато націй оголошені Зонами, вільними від ядерної зброї - території, де її розробка і виготовлення заборонені силою угод. Угода Тлателолко (1967) заборонила будь-які виготовлення чи розробку ядерної зброї у Латинської Америці і Карибах, а Угода Пеліндаби (1964) забороняє ядерну зброю на багатьох африканських територіях. У 2006 була заснована Вільна від ядерної зброї центральноазіатська зона з колишніх радянських республік Центральної Азії.

In the middle of 1996, the International Court of Justice, the highest court of the United Nations, issued an Advisory Opinion concerned with the "Legality of the Threat or Use of Nuclear Weapons". The court ruled that the use or threat of use of nuclear weapons would violate various articles of international law, including the Geneva Conventions, the Hague Conventions, the UN Charter, and the Universal Declaration of Human Rights.

У середині 1996 року Міжнародний Суд ООН, вищий суд ООН, опублікував Консультативні Висновки стосовно «Законності Загрози чи Використання Ядерної Зброї». Суд встановив, що використання або погроза використання ядерної зброї буде порушенням різних статей міжнародного закону, включно з Женевською конвенцією, Гаазькими Конвенціями, Статуту ООН і Загальної Декларації Прав Людини

Additionally, there have been other, specific actions meant to discourage countries from developing nuclear arms. In the wake of the tests by India and Pakistan in 1998, economic sanctions were (temporarily) levied against both countries, though neither were signatories with the Nuclear Non-Proliferation Treaty. One of the stated casus belli for the initiation of the 2003 Iraq War was an accusation by the United States that Iraq was actively pursuing nuclear arms (though this was soon discovered not to be the case as the program had been discontinued). In 1981, Israel had bombed a nuclear reactor Osirak in Iraq being constructed in France. It was oriented to product Plutonium, according to the information of Israeli intelligence service.

На додаток, існували інші, спеціальні акції, спрямовані на те, щоб відрадити країни від розробок ядерної зброї. Після випробувань у Індії і Пакистані у 1998 році, тимчасово з них стягувались економічні санкції, чого не трапилося з іншими учасниками Угоди про нерозповсюдження ядерної зброї. Одна з відомих причин оголошення війни Іраку у 2003 було звинувачення Штатами Іраку у активному пошуку ядерної зброї (хоча незабаром, коли програма була припинена, стало відомо, що не це було причиною нападу). У 1981 році Ізраїль підірвав іракський ядерний реактор Озірак, який було вироблено у Франції. Згідно з даними ізраїльської розвідки, реактор призначався для виробки плутонію.

Nuclear explosives have also been seriously studied as potential propulsion mechanisms for space travel (see Project Orion).

Ядерні вибухи розглядаються як потенційна рушійна сила для космічних польотів (наприклад, Проект Оріон).

«Nuclear Weapon Archive» from Carey Sublette is a reliable source of information and has links to other sources and an informative FAQ. Also Digital Library for Nuclear Issues contains many resources related to nuclear weapons, including a historical and technical overview and searchable bibliography of web and print resources.

«Архів Ядерної Зброї» від Саблита Кері - надійне джерело інформації; він має посилання на інші джерела і інформативні розділи Частих Питань. Електронна Бібліотека Ядерних Конфліктів також має багато джерел, які стосуються ядерної зброї, включно з історичним і технічним оглядом, і надає можливість пошуку електронних і друкованих джерел.

Today nuclear weapons mainly have strategically meaning for different countries. Its stockpile is the country safety guarantee. The USA and the Russian Federation is still contesting for world hegemony. The latter, for example, products 6-10 nuclear bombs per year. As for the USA, they are also threatened by Iraq al Qaeda terrorist organization. According to diplomatic documents that have been declassified by WikiLeaks, al Qaeda is going to produce radioactive weapon including the so-called “dirty bomb” and use it against the USA. “Dirty Bomb” is the bomb in which nuclear rods are situated round an explosive.

Сьогодні ядерна зброя здебільшого має стратегічне значення. Запаси зброї - це гарант безпеки країни. США і РФ ще й досі змагаються за світове панування. Наприклад, Росія виробляє 6-10 ядерних бомб щорічно. А США поміж тім погрожує Іракська терористична організація Аль Каїда. Згідно з дипломатичними документами, які розсекретила ВікіЛікс, Аль Каїда близька до виготовлення радіоактивної зброї, уключно з так званою «брудною бомбою» та використати її проти США. «Брудна бомба» - це бомба, у якій ядерні стрижні розташовані навколо вибухівки.

Despite the danger of nuclear weapon, nobody can be sure in the fact if there existed no nuclear weapon in the world, the 3^rd World War wouldn't have happened.

Незважаючи на небезпечність ядерної зброї, неможливо бути впевненим, що без неї не розпочали б Третю Світову Війну.