Пунктограми в реченні
Характеристика системи розділових знаків сучасної української мови. Ознайомлення із структурними, смисловими та інтонаційними принципами пунктуаційної системи. Правила виділення речення на письмі, вживання розділових знаків при прямій і непрямій мові.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.07.2011 |
| Размер файла | 166,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
1. Система розділових знаків сучасної української мови
2. Принципи української пунктуації
3. Загальні пунктуаційні правила
4. Виділення речення на письмі
5. Правила вживання розділових знаків
6. Розділові знаки при прямій і непрямій мові та цитатах
Список використаної літератури
1. Система розділових знаків сучасної української мови
розділовий знак український мова пунктуаційний
Розділові знаки сучасної української мови становлять цілу систему.
До цієї системи входять:
|
Розділовий знак |
Його графічне позначення |
Приклади вживання |
|
|
одиничні розділові знаки |
|||
|
крапка |
. |
Я добре попрацював. |
|
|
двокрапка |
: |
Дівчинка відповіла: "А я знаю, як тебе звати" |
|
|
три крапки |
… |
А ти все та ж… |
|
|
кома |
, |
У Калини та Горпини як не свадьба, то родини |
|
|
крапка з комою |
; |
1) звук; 2) буква; 3) слово |
|
|
тире |
-- |
Сила та розум - краса людини |
|
|
знак питання |
? |
Хто вони? А хто ми? |
|
|
знак оклику |
! |
Привіт тобі, море! |
|
|
знак виноски |
… |
кн. Володимир1 |
|
|
парні розділові знаки |
|||
|
дві коми |
, , |
Михайло, син Марії, був ще хлопчиськом |
|
|
два тире |
- - |
Мати плаче- лихо тяжке - і цілує сина |
|
|
лапки |
" " |
"Яка ж ти вереда" - сказала мати |
|
|
дужки |
( ) |
Троянду треба рвати, поки вона цвіте (Л.Костенко). |
Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття смислу написаного. Знаки пунктуаційної системи називають пунктограмами.
Пунктограма -- це оформлення речення або його частини за допомогою розділового знака, вид і місце якого визначаються пунктуаційним правилом. Пунктограма може мати свої різновидності і варіанти. Так, пунктограмою є необхідність розділового знака в кінці речення. Який би знак тут не стояв -- крапка, знак оклику, знак питання чи крапки, -- він буде показником смислово-граматичного членування потоку мовлення, носієм комунікативної функції. Але кожен з них показує на інший інтонаційний тип і іншу комунікативну мету речення. Тому вживання кожної із різновидностей цієї пунктограми охарактеризоване відповідними правилами. Різновидностями однієї пунктограми є також вживання коми чи крапки з комою між однорідними членами або частинами безсполучникового складного речення (в останньому випадку -- залежно від поширеності компонентів і наявності інших розділових знаків), вживання двокрапки або тире при однорідних членах речення з узагальнюючими словами (залежно від їх взаємного розташування) тощо.
Кожна з пунктограм виконує свою функцію.
Крапка ділить текст на речення.
Двокрапка відділяє одну частину від другої, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.
Три крапки (багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненти наявні, а речення не закінчене, обірване.
Кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.
Крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.
Тире розділяє головні частини речення (якщо вони виражені подібними лексично-граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причинно-наслідкових зв'язках.
Знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.
Знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук.
Знак виноски - видільний. Він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту.
Парні розділові знаки - дві коми, двоє тире, дужки, лапки виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речення), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання).
У текстах часто збігаються різні розділові знаки. Напр.: Привіт тобі, зелена Буковино, Твоїм хорошим горам і гаям; Твоїм одважним, дорогим синам! (В.Самійленко).
2. Принципи української пунктуації
Українська пунктуація побудована на структурному, смисловому та інтонаційному принципах.
Згідно з цими принципами і відбувається вживання розділових знаків:
|
Розділові знаки уживані, тому що: |
Приклади |
|
|
структурний |
||
|
вони ґрунтовно обумовлені у даному реченні |
Минають дні, минає літо, настала осінь (Т.Шевченко). |
|
|
смисловий |
||
|
згідно смислу даного речення |
В мене рука бистра, В мене шабля гостра - Тобі допоможу! (П.Усенко). |
|
|
інтонаційний |
||
|
згідно інтонації |
А ви, оті невідомі герої, де Ви? |
Усі три принципи пунктуації - структурний, смисловий та інтонаційний - в українській мові діють одночасно, один якийсь принцип виділити можна тільки умовно.
3. Загальні пунктуаційні правила
Загальні пунктуаційні правила - це правила системи вживання пунктограм.
Загальні пунктуаційні правила розповідають про те, як вживаються:
· крапка;
· кома;
· крапка з комою;
· двокрапка;
· три крапки;
· тире;
· дужки;
· лапки;
· знак питання;
· знак оклику;
· знак виноски.
4. Виділення речення на письмі
Речення - це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично та інтонаційно оформлене як відносно закінчена цілість. В усній мові на початок і кінець речення вказує відповідна інтонація. На письмі на початок речення вказує велика буква, на кінець - крапка, знак питання, знак оклику або три крапки. У кінці розповідного і спонукального речень звичайно ставиться крапка (Ольга посміхнулася.).
Якщо ж розповідне чи спонукальне речення вимовляється з особливою, піднесеною інтонацією, то в кінці такого речення ставиться знак оклику: Фантазіє! Ти - сило чарівна! (Л.Українка).
У кінці питального речення ставиться знак питання (Чому сьогодні я такий щасливий?).
Якщо ж питальне речення вимовляється з особливим почуттям, то ставиться ще й знак оклику (Наскільки ж тоді я був не правий?!).
Три крапки в кінці речення ставляться тоді, коли хочуть показати, що думка ще не закінчена або що треба зробити велику паузу ("Охо-хо…" - зітхнув старий).
5. Правила вживання розділових знаків
Крапка вживається:
· у кінці розповідного двоскладного чи односкладного речення (Ніч. Спека.);
· у кінці спонукального речення, якщо в ньому відсутня інтонація оклику або питання (Вирішить завдання. Зробіть коротенький аналіз речення.);
· у кінці графічно скороченого слова (напр.; і т.д.);
· для виділення приєднувальних конструкцій: Будуть козаки подорожні проїжджати, твій голос зачувати, до могили будуть завертати. Бандуро моя (М.Пригара);
· після назв дійових осіб перед їх репліками в драматичних творах:
Василь. І довго це ти будеш чухатися?
Конюх. Вибачте, пане. Винен.
Кома. Розставляючи у реченні коми, слід перш за все орієнтуватися не на інтонацію, а на будову речення, тому що не завжди там, де пауза, ставиться кома, і не завжди там, де кома, робиться пауза.
Одиночні коми ставляться між однорідними членами речення і між частинами складного речення (Я підвівся, поглянув їй у очі).
Якщо вжита одиночна кома, завжди робиться пауза.
Парні коми виділяють з обох боків деякі підрядні речення, відокремлені члени речення і внесення (звертання, вставні і вставлені слова та речення, слова-речення).
Парні коми тому й називаються парними, що вживаються парами: одна ставиться перед відокремленою групою слів, друга - після неї (Спи, моя дитинко, спи).
Але одна з ком не ставиться, якщо відокремлена частина стоїть на початку речення або в його кінці (Не працюючи, нічого в житті не доб'єшся).
Виділена комами з обох частин частина речення промовляється трохи іншим тоном або трохи швидше, ніж все речення.
Кома вживається:
· між однорідними членами речення, безсполучниково або за допомогою протиставного сполучника (Він встав, потягнувся, підійшов до вікна);
· між частинами складного речення (У кав'ярні вони зустрілися з друзями, яких давно не бачили);
· при виділенні інтонацією і за смислом звертання, вставних і вставлених словосполучень і речень, відокремлених другорядних членів речення, а також уточнюючих слів, вигуків, стверджуючих часток і порівняльних зворотів (Пиши ж мені, друже, якщо матимеш час).
Крапка з комою. Крапка з комою, тире, двокрапка, дужки, три крапки і лапки, на відміну від коми, завжди пов'язані з інтонацією.
Крапка з комою ставиться там, де й одинична кома (тобто між однорідними членами речення і між частинами складного речення), якщо розділювані нею частини порівняно далекі за змістом або мають у собі розділові знаки.
На місті крапки з комою завжди чується подовжена пауза.
Крапка з комою вживається:
· для виділення однотипних частин складного речення: Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чутно людської мови (Т.Шевченко);
· між поширеними членами речення: Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха… (І.Нечуй-Левицький);
· у кінці рубрик, напр., Звуки бувають: 1) голосні; 2) приголосні) та ін.
Двокрапка вживається:
· у безсполучникових складних реченнях з різнотипними частинами, якщо друга частина розкриває загальний зміст першої або пояснює окрему її частину (Він врахував все: і що скаже він, і те, як його сприйме аудиторія, і навіть думку самого Миколи Петровича);
· після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення (напр.: послідовність дій така: 1) довести, що речення складне; 2) з'ясувати вид складного речення та ін.);
· при прямій мові у випадку, коли слова автора їй передують (Петро нарешті вимовив: "Я впевнений, що це правда").
Перед двокрапкою, як правило, тон підвищується, після неї робиться вичікувальна пауза, і далі слова промовляються звичайним тоном.
Три крапки вживаються:
· коли думка, що виказувалася у реченні, ще не закінчена (І так було з ним завжди… Він працював, працював, а нагороду за його працю одержували інші…)
· для передачі схвильованого, емоційного мовлення за допомогою обірваних, незакінчених речень (Василь… Але ж ми… Але ж я… Що ж нам робити?..)
· на місці розмовних пауз (Людей треба любити… прощати… Ось що головне…)
· коли той, хто каже, хоче приховати свою думку, не розкриваючи її повністю (Вони зустрілися… Він і вона…);
· при використанні цитат, якщо цитата береться не з початку речення, або якщо цитата розірвана на декілька частин ("…а по-друге, - закінчила Лариса - хочу випустити новий альбом").
Тире ставиться там, де й одинична та парні коми, а також там, де коми ставити не можна.
Одиночне тире вказує на протиставлення (можна підставити а, але), наслідок, наступне пояснення або раптову зміну подій.
Після одиничного тире робиться вичікувальна пауза і далі тон, як правило, підвищується (Адже ми всі - люди!).
Парні тире виділяють з обох боків частини речення.
Частина, виділена парним тире, вимовляється підвищеним тоном (І враз - заглушаючи всю метушню і гвалт - по квартирі розляглися широкі і повнозвучні акорди рояля (Ю.Смолич).
Тире вживається:
· між присудком і підметом, якщо вони виражені однаковими лексично-граматичними категоріями (Справжня дружба - чисте джерело);
· на місці пропущеного члена або кількох членів речення: Сьогодні (є) - твій день народження;
· при відокремленій прикладці (Я так довго працював - завдяки твоїй підтримці - для того, що б доказати самому собі: можу);
· перед узагальнюючим словом після однорідних членів речення (На пустирях, у рівчаках та неглибоких балках - скрізь росте ця невибаглива рослина);
· при вставлених конструкціях: Є віра - невже цього мало, - що ти в цьому місті живеш (Л.Первомайський);
· у безсполучникових реченнях з різнотипними частинами, якщо між ними є умовно-часовий або наслідковий зв'язок: Зійде сонце - утру сльози, ніхто не побачить (Т.Шевченко);
· якщо друга половина безсполучникового складного речення має значення протиставлення: Ще сонячні промені сплять - досвітні вогні вже горять (Л.Українка);
· між двома словами, які вказують на просторову, часову або кількісну межу: за цей період ми планували зібрати 15-20 тон яблук;
· при прямій мові для виділення слів автора; тире ставиться після іншого розділового знака; напр.: Він подумав, подумав, вимовив: - Ну що, хлопці? Зробимо? - і посміхнувся.
· перед кожною реплікою в діалозі; напр.:
Вчителька довго дивилася на Дмитра, спитала:
- І де все це ти вичитав?
- Як це вичитав? - обурився Дмитро
- Це я все сам придумав! - гордо відповів він.
Вчителька помовчала, потім вимовила:
- І що ж це в тебе за голова така?
Дужки вживаються:
· одна дужка - після цифри або букви, якою позначаються перераховувані рубрики в тексті, напр., комп'ютер складається з: а) системного блока; б) монітора; 3) клавіатури);
· дві дужки - для додаткової інформації, різноманітних уточнень, вказівок та таке ін.: Михайло Краснопудзенко народився 1985 р. (в серпні місяці) в м. Києві;
· при вставних і вставлених конструкціях, напр., Що? (вона підійшла до нього ближче). Невже ти ще не зрозумів, чому я така?;
· для виділення ремарок після назви діючої особи в драматичних творах: Мар'яна (до Олексія). Чого ж ти чекаєш, любий?.
Частина, охоплена з двох боків дужками, вимовляється пониженим тоном.
Лапки вживаються:
· при використанні цитат, які вводяться в авторське мовлення як самостійний текст (цитата починається з великої букви): Арістотель не приймав учення Платона про ідеї. "Платон мені друг, але істина - ще більший мій друг" - відомий його афоризм;
· при використанні цитат, які вводяться в авторський текст як частина цього тексту (цитата пишеться з маленької букви): Борис Буряк пише, що "в художній структурі сценаріїв і фільмів Олександра Довженка завжди присутній сам автор"
· для виділення власних назв книг, літературних творів, газет, журналів, телевізійних програм, підприємств, та таке ін. (СП "Зоря", журнал "Ровесник");
· для виділення слів, вжитих у незвичному або іронічному значенні (такі слова вимовляються з особливою, підкресленою інтонацією): О, мій "великий"…- з неприховуваною іронією прошепотіла Олена, притуляючись до Анатолія.
Лапки не вживаються:
· якщо цитата є епіграфом.
Знак оклику вживається:
· у кінці спонукального речення, якщо, крім спонукання, в реченні виражається емоційний стан того, хто говорить ("А ну, відчиняй!" - вигукнув хтось за дверима);
· після звертання при емоційному його виділенні (- Хлопці! - покликав Олег Васильович. - Швидко біжить до мене!);
· у кінці розповідного речення, у якому виражається емоційний стан автора (Боже! Що ж ви наробили!).
Знак питання вживається:
· у кінці питального речення: Звідки ж ми такі?;
· у діалогах:
- Микола. Слухайте, і чого ви оце все питаннями на питання відповідаєте?
- Михайло. А ви як думаєте?
Знак виноски вживається у документах для оформлення різноманітних уточнюючих відомостей та посилань.
Виноска складається з двох пов'язаних частин: знака виноски та тексту виноски:
Один документ може містити у собі як звичайні, так і кінцеві виноски:
· звичайні виноски використовуються для роз'яснення термінів і розташовуються, як правило, внизу кожної сторінки документа;
· кінцеві виноски найчастіше використовуються для посилань на першоджерела; розташовуються, як правило, у кінці документа.
6. Розділові знаки при прямій і непрямій мові та цитатах
Пряма мова береться з обох боків в лапки, причому в лапки береться також і знак питання, знак оклику або три крапки, якщо вони в ній вживаються.
Крапка і кома виносяться за лапки (але якщо вже є знак питання, знак оклику чи три крапки, ані кома, ані крапка вже не вживаються): "Ганьба!" - несподівано закричав хтось на площі.
Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставляться двокрапка з тире; пряма мова розпочинається з великої літери: Тоді він нам і каже: - Що ж мені з вами робити?
Якщо слова автора стоять всередині прямої мови, розриваючи її, то перед словами автора, а також після них ставиться тире: - Ну ось і все. - подумав я. - Розпочалося…
У випадку, коли речення першої частини прямої мови ще не закінчене, наступний її фрагмент пишеться з малої букви: - Гляньте, - несподівано вигукнув Степан - ось там, попереду!
Якщо слова автора стоять після прямої мови, то після прямої мови ставиться тире:
- Хлопці, все буде добре. - сказала мені Наталка.
Якщо пряма мова передається в формі діалогу, кожна репліка починається з нового рядка, перед нею ставлять тире і не використовують лапок. Інші розділові знаки вживаються так само, як і звичайно при прямій мові:
- Пробачте, це ви Василь Романович?
- Я. А ти ж хто будеш?
- А я Таня. Дочка лісника. Ми ось тут недалеко живемо (І.Цюпа)
При передачі прямої мови непрямою слова автора перетворюються на головного члена речення. Сама ж непряма мова стає підрядним реченням, причому особа займенників і дієслів в ній змінюється відповідно до тієї особи, від імені якої тепер передається чужа мова. Тому при непрямій мові вживання розділових знаків таке саме, як і звичайно на письмі: Він мав на увазі її слова про те, що вона добре співає.
Після непрямого запитання знак запитання не ставиться.
Наприклад:
Пряма мова
Вчитель раптом запитав:
- Де Мар'яна?
Непряма мова
Вчитель раптом запитав, де Мар'яна.
У цитаті не можна нічого змінювати.
Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками: Шевченкове "…треба миром, Громадою обух сталить…" завжди звучить як гасло...
Цитати можуть вживатися як:
· пряма мова (розділові знаки вживаються так само, як і при прямій мові): Михайло Коцюбинський… в новелі "Intermezzo" писав: "Сонце! Я вдячний тобі. Ти сієш у мою душу золотий заспів - хто знає, що вийде з того насіння. Може, вогні?" (Н.Калениченко)
· доповнення авторського речення, виступаючи як його складова частина (цитата береться в лапки і розпочинається з малої букви): Інколи літературу кінця римської республіки і початку імперії (І ст. до н.е. - ІІ ст. н.е.) об'єднують під назвою "римська класична література" ;
· віршова цитата, записана у вигляді строфи (в лапки не береться): Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється - ожива, Як їх почує!… (Т.Шевченко);
· вказівка на джерело, яке стоїть безпосередньо після цитати (береться в дужки; після другої дужки ставиться крапка): Найвища краса - краса вірності (О. Гончар).;
· епіграф (у лапки не береться; вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок; крапка після неї не ставиться).
Список використаної літератури
Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. - К.: Вища школа, 2003. - 137 с.
Пономарів О.Д. Сучасна українська мова. - 2-е вид. - К.: Либідь, 2001. - 259 с.
Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1999. - 132 с.
Різун В.В. Українська мова. - К.: Левініт, 2001. - 312 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Стилістичні та пунктуаційні особливості англійської художньої мови. Види пунктуаційних показників та графіки. Аналіз функцій розділових знаків у казці Л. Керролла "Пригоди Аліси в країні чудес". Специфіка перекладу казки, пунктуаційні показники у творі.
курсовая работа [81,6 K], добавлен 23.11.2014Поняття та визначення складних речень, особливості їх утворення з двох чи більше простих, об'єднаних в одне ціле змістом і інтонацією. Застосування сполучників та сполучних слів, види розділових знаків, їх використання. Утворення складносурядних речень.
презентация [211,1 K], добавлен 25.11.2011Пунктуація в діловій українській мові. Пунктуаційні норми в писемному мовленні фахівців технічної сфери. Використання пунктуаційної системи, особливості їі вживання і функціонування у мовленні фахівців технічної сфери. Виділення речення на письмі.
реферат [49,9 K], добавлен 05.01.2014Синтаксичні категорії речення як одні з найбільш важливих конститутивних категорій української мови. Загальна характеристика головних ознак речення. Розгляд особливостей сучасної теорії синтаксичних одиниць, знайомство з формально-граматичнім аспектом.
реферат [75,9 K], добавлен 24.04.2015Комплексне вивчення еліптичного речення сучасної англійської мови в когнітивно-комунікативної системи координат. Дослідження сутності еліпсису як одного з активних явищ синтаксичної деривації, спрямованих на спрощення матеріальної структури пропозиції.
автореферат [61,9 K], добавлен 03.12.2010Поняття про знак і знакову систему мови: типологія, структура, специфіка мовних знаків. Своєрідність мови як знакової системи, знаковість і одиниці мови. Семіотика як наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем та символів.
реферат [24,5 K], добавлен 14.08.2008Характерні риси сучасної української літературної мови та особливості її використання. Історія становлення української графіки й орфографії, видання "Українського правопису" 1945 р. Походження іноземних слів, що використовуються в літературній мові.
реферат [24,7 K], добавлен 04.07.2009Поняття та загальна характеристика складних речень, їх структура та головні елементи, класифікація та різновиди: складнопідрядне та складносурядне. Правила розстановки знаків пунктуації. Умови, при яких ставиться та не ставиться кома в таких реченнях.
презентация [240,7 K], добавлен 24.06.2015Характеристика запозиченої лексики, її місце у складі сучасної української мови. Особливості вивчення пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи мови-рецептора. Характеристика іншомовних запозичень з соціально-політичної сфери.
курсовая работа [139,6 K], добавлен 08.04.2011Утворення кількісних числівників. Утворення порядкових числівників. Утворення і відмінювання розділових числівників та числівників прислівників. Вживання числівників. Наявність числівника при іменнику. Форма числа і падежу іменника.
реферат [14,7 K], добавлен 26.01.2007
