Порівняння членів речення в англійській та українській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

І. Загальний аналіз структури речення в англійській мові

1.1 Головні члени речення (The Principal Parts of the Sentence)

1.1.1 Присудок (The Predicate):

1.1.2 Підмет (The Subject). Загальна характеристика

1.2 Узгодження присудка з підметом

1.3 Другорядні члени речення

1.3.1 Додаток ( The Object). Види додатків (Kinds of Objects)

1.3.2 Означення (The Attribute )

1.3.3 Обставина (The Adverbial Modifier)

II. Загальний аналіз структури речення в українській мові

2.1 Головні члени речення

2.2 Другорядні члени речення

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. На даний момент в області вивчення англійської морфології було досягнуто більше успіхів, ніж в області синтаксису. У зв'язку з цим підвищена увага до цієї галузі граматики є цілком закономірною.

Для вивчення англійської мови знання і розуміння її граматичної будови є дуже важливим. Зокрема вивчення синтаксису є одним з головних аспектів, адже синтаксис вивчає основні комунікативні одиниці.

Об'єкт дослідження - члени речення в українському та англійському реченнях.

Основна мета даної роботи полягає в тому, щоб відповідно до сучасних наукових принципів дати всебічний порівняльний аналіз членів речення в англійській та українській мовах.

Теоретична й практична значимість роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при вирішенні проблем, пов'язаних з аналізом структури й змісту великої кількості речень англійської мови при перекладі на українську.

Методи дослідження. У якості основного робочого методу використовується порівняльно-зіставний метод.

У першому розділі „Загальний аналіз структури речення в англійській мові” розглядається структура англійського речення, його члени, їх види та роль в реченні.

У другому розділі ”Загальний аналіз структури речення в українській мові” подається всебічний аналіз членів українського речення та їх характеристика.

У загальних висновках підсумовуються результати проведеного дослідження.

РОЗДІЛ І. Загальний аналіз структури речення в англійській мові

1.1 Головні члени речення (The Principal Parts of the Sentence)

1.1.1 Присудок (The Predicate)

В англійській мові є три типи присудка :

А) простий дієслівний ( the simple verbal predicate) ;

Б) складений іменний ( the compound nominal predicate);

В) складений дієслівний ( the compound verbal predicate) .

Простий дієслівний присудок (the Simple Verbal Predicate) виражається смисловим дієсловом в особовій формі, яка може бути простою або складною формою будь-якого часу, стану або способу.

I'm going to the library this morning. Shall I change your book for you?

Stop! Wait for me! I'm coming too.

Ann is not at home.-- And where is she?

На відміну від української мови простий дієслівний присудок, виражений дієсловом to be, ніколи не опускається (так само як і дієслово-зв'язка to be):

Is Pete at home? -- No, he is at school.

Петро вдома? -- Hi, він у школі.

Присудок, виражений дієсловом to have або to have got, на українську мову звичайно перекладається дієсловом є (був, було):

I have (have got) a nice bag.

У мене є гарненька сумочка.

Особливим різновидом простого дієслівного присудка є присудок, виражений зворотом there is (there are; there has been; there have been; there was, there were; there will be) -- є, буде, був і т. п.

Слово there тут не є прислівником і самостійного значення не має. У реченні з присудком there is може вживатись, і прислівник there (там).

There were many people there. (Там було багато народу.)

Речення з присудком there is вживаються для вираження наявності (або відсутності) якогось предмета (явища) або особи, виражених підметом, якщо їх не виділяє той, хто говорить, з ряду їм подібних предметів (осіб), або якщо цей предмет чи особа ще невідомі співрозмовникові. Відповідно зчислювані іменники після присудка there is вживаються в однині з неозначеним артиклем, а у множині -- з неозначеними займенниками some, many, few, a few і їх еквівалентами (a lot of, plenty of і т. п.), а також з числівниками або із заперечним займенником nо.

Незчислювані іменники після звороту there is вживаються без артикля або з неозначеними займенниками some, any, little, a little, much і їх еквівалентами (a great deal of і т. п.), а також із заперечним займенником по.

У стверджувальних реченнях з присудком there is підмет ставиться після присудка.

В українській мові речення з there is відповідають реченням, які починаються звичайно обставиною часу або місця і з присудком, вираженим дієсловами бути, перебувати, існувати, стояти, лежати і т. п. (Ці дієслова в українській мові часто пропускаються.)

There is a good park in our town. (У нашому місті є хороший парк.)

There are many beautiful flowers in our park.

(У нашому парку (росте) багато красивих квітів.)

До складу присудка з there можуть входити також і модальні дієслова.

There can be no doubt about it.

There is to be a festival in our town next summer.

Особливим різновидом присудка є Фразовий присудок (the Group Verb Predicate) складається з дієслова з ослабленим значенням в особовій формі (найчастіше з дієслів to have і to take) та іменника. Це сполучення утворює єдине смислове і граматичне ціле. Воно часто буває рівнозначне простому дієслівному присудку.

I have dinner. = I dine.

Фразовий присудок звичайно означає коротку (однократну) дію. Найбільш уживаними сполученнями цього типу є: to have dinner (breakfast, supper); to have a lesson (lessons); to have a-talk; to have a look; to have a cold; to have a good time; to have a rest; to have a bite; to have a drink; to have a smoke; to have a quarrel; to have (take) a walk; to take a bath; to take a seat; to take a tram (a bus і т. n.); to take care; to pay a visit; to pay attention; to catch cold.

Let's have a swim.

Did you have a talk with him?

Складений іменний присудок (the Compound Nominal Predicate) складається з дієслова-зв'язки to be в особовій формі і предикатива (іменної частини), вираженого звичайно іменником або прикметником. Предикатив означає якусь ознаку підмета, а дієслово-зв'язка з'єднує підмет і предикатив і виражає особу, число, час і стан.

John is my friend.

You are very kind, thank you.

На відміну від української мови дієслово-зв'язку to be в англійській мові не пропускають. Наприклад:

Our town is very beautiful.

Крім дієслова to be, як дієслово-зв'язка можуть вживатися також такі дієслова:

дієслова to seem, to look, to appear, із значенням здаватися, виглядати і дієслово to feel -- почувати:

You look tired. (Ти виглядаєш втомленим.)

дієслова to get, to become, to turn із значенням ставати:

It's getting dark. (Стає темно. Темніє.)

дієслова to remain, to keep, to continue із значенням залишатися, продовжувати:

Keep quiet, please.

Предикатив (іменна частина присудка) може бути виражений такими словами і групами слів:

іменником у загальному (рідко -- присвійному) відмінку без прийменника або з прийменником:

This is my sister Ann. She is a student.

прикметником або дієприкметником:

Snow is white.

займенником-іменником у загальному або називному відмінку або присвійним займенником в абсолютній формі; особовий займенник І в функції предикатива звичайно вживається в об'єктному відмінку:

It's me.

кількісним або порядковим числівником:

We were only two.

I was the first to come.

інфінітивом або інфінітивним зворотом:

Our plan was to start at once.

герундієм:

My hobby is collecting postage stamps.

прислівником:

The lesson is over. Our time is up.

комплексом з інфінітивом або герундієм:

My father is against my entering the college this autumn.

Складений дієслівний присудок поділяється на два види :

the Modal Verbal Predicate

the Aspect Verbal Predicate

Модальний дієслівний присудок (the Modal Verbal Predicate) складається з модального дієслова (can, may, must, should, need, ought, be, have, have got) в особовій формі і основи інфінітива або інфінітива з часткою to (після дієслів ought, be і have) смислового дієслова.

Другою частиною модального присудка може також бути сполучення інфінітива дієслова-зв'язки to be і предикатива.

Модальний присудок виражає відношення особи до дії або стану (можливість, необхідність, імовірність і т. п.)

Can you swim?

Не ought to be more polite.

Фазовий дієслівний присудок - це присудок який складається з певних дієслів які позначають початок, продовження, закінчення дії, та інфінітива або герундія.

Ось, для прикладу, декілька фазових дієслів : to start, to begin (починати), to go on (продовжувати), to finish, to stop, to cease (закінчувати, припиняти).

His friend began to study foreigne languages.

She started crying

1.1.2 Підмет (The Subject). Загальна характеристика

Підмет може бути виражений такими частинами мови:

іменником у загальному відмінку:

What was the homework for today?

Займенником - іменником у загальному або називному відмінку або присвійним займенником в абсолютній формі:

We are pupils of the seventh form at school No. 14.

It's raining hard.

інфінітивом або інфінітивним зворотом; у цьому випадку підмет звичайно ставиться після дієслова-присудка, а перед останнім ставиться формальний підмет it:

То answer this question is not so easy.

(Найчастіше: It's not so easy to answer this question.)

герундієм або герундіальним зворотом: у цьому випадку підмет іноді стоїть після дієслова, а перед присудком ставиться формальний підмет it:

Speaking and reading English is the best way to learn English.

кількісним або порядковим числівником:

How many nails do you need? Four will do.

підрядним реченням:

It's a great pity that he is absent.

Підмет називається складним, якщо він виражений синтаксичними комплексами з інфінітивом, дієприкметником або герундієм. Складні підмети, виражені комплексом з герундієм або інфінітивним for-комплексом, звичайно вводяться формальним підметом it і ставляться після присудка. Складний підмет, виражений комплексом «Називний відмінок з інфінітивом», складається з двох частин, між якими стоїть присудок.

Не is expected to come today (складний підмет, виражений комплексом «Називний відмінок з інфінітивом»).

Або:

Your trying to do that alone won't be of any use (складний підмет, виражений комплексом з герундієм).

Займенник it як підмет вживається в двох основних значеннях:

в значенні особового займенника 3-ї особи однини або вказівного займенника:

Where is the dining-room? -- It's over there.

без будь-якого значення, як формальний підмет

В українській мові часто вживаються речення і звороти без підмета (безособові і неозначено-особові). В англійській мові такі речення не вживаються і їм відповідають речення з формальним підметом it або з іншими типами підмета. Наприклад:

Морозить. - It's freezing.

У простому реченні може бути два або більше підметів, з'єднаних сполучниками and -- і, та, either...or-- або ... або, neither ... not -- ні ... ні, not only ... but also -- не тільки... але й, as well ... as -- як ... і або безсполучниковим способом. Такі підмети називаються однорідними.

Neither you nor he is right.

1.2 Узгодження присудка з підметом

Присудок в англійській мові узгоджується з підметом в особі та числі настільки, наскільки особа виражена у формах дієслова-присудка.

What are you doing? -- I'm preparing for my lessons.

Jane, weren't we supposed to review lesson nine?

My brother Nick plays tennis well, my sisters play basket-ball.

Якщо підмет виражений збірними іменниками people--люди, police -- поліція, cattle-- худоба та ін., то дієслово-присудок стоїть у множині.

There were few people at the booking-office.

Our police are people's police.

Якщо підметом є Іменник news--новини, або назви наук arithmetics -- арифметика, mathematics -- математика, physics -- фізика та ін., дієслово-присудок стоїть в однині.

Is there any news about him?

Mathematics is his strong point.

Після деяких іменників форма числа дієслова-присудка в англійській мові відрізняється від відповідної української в зв'язку з особливостями утворення множини .

His clothes are quite clean. (його одяг зовсім чистий.)

У реченні з однорідними підметами, з'єднаними сполучниками and, both... and або безсполучниковим способом, присудок стоїть у множині.

John and Tom are brothers.

Zinc, copper and lead are coloured metals.

Якщо два однорідні підмети з'єднані сполучниками either ... or, neither ... nor, not only ... but also, то дієслово-зв'язка узгоджується з другим з них.

Either you or your friend is wrong.

1.3 Другорядні члени речення

1.3.1 Додаток ( The Object). Види додатків (Kinds of Objects)

Додаток -- це другорядний член речення, який доповнює, уточнює значення дієслова або прикметника, вказуючи, на що або на кого спрямована дія або почуття, виражене дієсловом або прикметником. Додаток можуть мати як особові, так і неособові форми перехідних дієслів. Залежно від значення, місця в реченні і наявності прийменника додаток в англійській мові може бути трьох типів:

прямий додаток (the Direct Object) без прийменника:

непрямий додаток (the Indirect Object) без прийменника:

прийменниковий додаток (the Prepositional Object) :

Те саме дієслово-присудок може мати одночасно кілька додатків (прямий, непрямий і прийменниковий), причому непрямий додаток без прямого або прийменникового не вживається.

Прямий додаток (The Direct Object)

Прямий додаток означає предмет або особу, на яку безпосередньо спрямована дія, виражена дієсловом-присудком. Прямий додаток може також означати дію, на яку спрямоване бажання або почуття, виражене дієсловом або прикметником.

Місце прямого додатка в реченні стале.

У розповідних і наказових реченнях прямий додаток стоїть безпосередньо за присудком або за непрямим додатком, якщо він є.

У питальних реченнях прямий додаток стоїть за присудком або смисловим дієсловом присудка за винятком таких випадків:

У спеціальних запитаннях, де питальне слово є додатком або означенням до нього, додаток стоїть на початку речення.

У загальних запитаннях, із смисловим дієсловом to have додаток стоїть після підмета.

В окличних реченнях, де прямий додаток є членом речення, який виділяють, його ставлять перед підметом.

What a funny story I heard yesterday!

Прямий додаток може бути виражений такими словами або групами слів:

іменником або займенником:

Answer my question!

особовим займенником в об'єктному відмінку:

I saw him yesterday.

інфінітивом або інфінітивним зворотом:

Do you want to go with me? -- Yes, I'll be very glad to join you.

герундієм або герундіальним зворотом:

Shall I go on writing?

кількісним або порядковим числівником:

Here are my books. You can take two or even three if you want to.

Непрямий додаток (The Indirect Object)

Непрямий додаток означає особу (осіб), до якої звернена дія, безпосередньо спрямована на інший об'єкт (предмет, явище, особу).

Непрямий додаток вживається тільки тоді, коли є прямий (рідше -- прийменниковий) додаток і займає місце між дієсловом і прямим додатком.

Непрямий додаток найчастіше виражений особовим займенником в об'єктному відмінку, але також може бути виражений також іменником у загальному відмінку.

Додаток з прийменником to вживається, як правило, у таких випадках:

а) якщо він складається з більшого числа слів, ніж прямий:

Не read the letter to all his friends.

б) якщо він виділяється смисловим наголосом:

I have brought the book to him, not (to) you.

в) коли обидва додатки виражені займенником:

Give it to me, please.

to bring, to buy, to choose, to cook, to do, to get, to leave, to make, to spare.

Will you buy me some envelopes?

I'll get you a copy of this book.

Непрямий додаток після цих дієслів може бути замінений прийменниковим додатком з прийменником for, який ставиться після прямого додатка. Конструкція з прийменником for вживається у тих самих випадках, що й з прийменником to.

Прийменниковий додаток

Прийменниковий додаток на відміну від прямого і непрямого з'єднується з дієсловом або прикметником, до якого він відноситься, за допомогою прийменника.

Багато дієслів приймають одночасно прямий і прийменниковий додаток. Прикметники звичайно приймають тільки один прийменниковий додаток.

Прийменниковий додаток, як правило, ставиться після непрямого і прямого додатка, а коли їх немає -- після дієслова-присудка.

Прийменниковий додаток передує прямому, коли прямий додаток з його означеннями містить більше слів, ніж прийменниковий. Таке розміщення додатків часто зустрічається після дієслів to explain, to dictate, to express, to repeat. Прийменник іноді може відокремлюватися від прийменникового додатка і стояти в кінці речення (після дієслова). Таке місце прийменника характерне для розмовної мови. Найчастіше такий порядок слів буває у питальних реченнях, коли питальне слово є прийменниковим додатком або означенням до нього і ставиться на початку речення.

Прийменниковий додаток може бути виражений:

іменником з прийменником:

I cannot agree to your proposal.

займенником-іменником з прийменником:

Don't wait for me.

герундієм або герундіальним зворотом з прийменником:

Thank you for coming.

прийменниковим синтаксичним комплексом з герундієм або for-комплексом з інфінітивом (складний прийменниковий додаток):

You can rely upon his coming in time.

підрядним реченням:

Everything depends on when he will come.

1.3.2 Означення (The Attribute )

Означення -- це другорядний член речення, який показує ознаку предмета. Будь-який член речення, виражений іменником, може мати одне або кілька означень.

The Kyiv Metro is the most beautiful underground railway in the whole world.

В англійській мові є два види означень, які розрізняються за їх місцем відносно означуваного слова: препозитивні означення, які стоять перед означуваним іменником, і постпозитивні означення, які йдуть за означуваним, іменником.

Препозитивні означення

Якщо іменник має артикль, то препозитивне означення (кілька означень) ставиться між артиклем та іменником.

Препозитивне означення може бути виражене:

прикметником, займенником-прикметником, дієприкметником або числівником:

It was a cold rainy day.

Кількісні числівники можуть виступати в ролі постпозитивних означень.

іменником у присвійному відмінку:

Nick's marks are always excellent.

іменником (або герундієм) у формі загального відмінка однини без прийменника; цей тип означення дуже характерний для англійської мови:

Is this a library book? -- No, it's my own.

Постпозитивні означення

Постпозитивне означення ставиться безпосередньо після означуваного іменника. Постпозитивне означення може бути виражене:

дієприкметниковим зворотом:

The high peak lighted by the morning sun was very beautiful.

інфінітивом:

You have no need to worry.

прийменниковим синтаксичним комплексом з герундієм:

What's the use of my going there now?

означальним підрядним реченням:

That's all I have to say.

Крім іменників, означення можуть приймати також деякі неозначені займенники. У цьому випадку означення ставиться після означуваного слова.

Tell me something interesting.

1.3.3 Обставина (The Adverbial Modifier)

Типи обставин у англійській мові

Обставина в англійській мові, як і в українській,-- це другорядний член речення, який означає різні характеристики дії (час, місце, причину, мету і т. п.), а також ступінь якості.

За значенням обставини поділяються на обставини місця, часу, частоти та повторюваності, способу дії, причини, мети, результату і ступеня.

Обставини найчастіше виражаються іменниками з прийменниками. Крім іменника з прийменником і прислівника, обставини можуть бути виражені такими словами або групами слів:

дієприкметником або дієприкметниковим зворотом (головним чином у писемній мові):

Taking a dictionary he began translating the text.

іменником без прийменника:

Wait a minute.

інфінітивом (обставина мети або наслідку):

I've come to tell you about tomorrow's concert.

герундієм з прийменником:

He walked out without saying a word.

синтаксичним комплексом з дієприкметником або інфінітивом (складна обставина):

The night being warm, we slept in the open air.

This sentence is too difficult for me to translate.

обставинним підрядним реченням

Місце обставини у реченні

Обставини в англійській мові можуть стояти на початку, в кінці і в середині речення. Проте місце обставини залежить від її значення і способу вираження, і певні види обставин мають свої місця в реченні. Загальним правилом є те, що обставина не може відокремлювати додаток від дієслова (тобто стояти між дієсловом і його додатком).

Нижче наведено основні види обставин з вказівкою на їх звичайне місце в реченні.

Обставини (означеного) часу (Adverbials of Time) означають час або тривалість дії.

Обставини означеного часу звичайно стоять в кінці речення.

Не left a few weeks ago.

We shall start on Sunday morning.

Вони можуть також стояти і на початку речення, особливо при наявності кількох обставин у реченні або при бажанні виділити обставини часу.

This morning the train arrived late.

Обставина часу, виражена герундієм з прийменником, ставиться на початку або в кінці речення.

After seeing the film we discussed it.

We discussed the film after seeing it.

Якщо в реченні є дві обставини часу, точніша ставиться звичайно першою.

Let's meet at two o'clock tomorrow.

Обставини частоти і повторюваності (Adverbials of Indefinite Time and Frequency).

Якщо ці обставини виражені прислівником, то вони звичайно стоять перед смисловим дієсловом, але після допоміжного дієслова, модального дієслова або дієслова to be.

I often meet Jack on his way to school.

I'm always ready to help you..

У питальних реченнях ці обставини стоять після підмета.

Do you often play tennis?

Have you ever been there?

Обставини частоти, виражені групою слів (every other day, twice a week і т. п.), ставляться звичайно в кінці речення -- перед обставинами означеного часу, але після обставини місця.

I have been to the museum several times this year.

Обставини місця (Adverbial of Place) означають місце або напрям дії.

Обставини місця звичайно стоять в кінці речення, але передують обставинам часу.

Hang up the map on the wall, please.

We are going to Kyiv next week.

Якщо в реченні є дві обставини місця, точніша або конкретніша звичайно ставиться першою.

She lives in a small village in Prykarpatia.

Обставини способу дії (Adverbials of Manner) дають якісну характеристику дії або вказують на супровідні дії факти.

Якщо обставину способу дії виражено прислівником, то вона стоїть звичайно після смислового дієслова і його додатка (якщо вій є).

Don't speak so fast, I can hardly understand you.

You have done the work well.

При дієсловах з відокремленим суфіксом обставини способу дії можуть стояти як перед дієсловом, так і після суфікса.

The boy quietly went out.

The boy went out quietly.

Якщо обставина способу дії виражена іменником або герундієм з прийменником, то вона ставиться після дієслова-присудка і його додатка або на початку речення (залежно від прийменника).

I can do it only with your help.

By doing that he managed to solve the problem.

Обставини ступеня (Adverbials of Degree) означають ступінь дії або якості.

Обставини ступеня, що визначають дієслово, стоять перед смисловим дієсловом і після допоміжного, модального дієслова або дієслова to be.

I quite understand you.

I have almost finished the work.

Обставини ступеня, що визначають прикметники або прислівники, стоять безпосередньо перед тими словами, до яких вони відносяться. Прислівник enough звичайно ставиться після визначуваного слова.

Обставини мети (Adverbials of Purpose) означають мету дії. Вони звичайно виражаються інфінітивом і ставляться після дієслова.

We'll have to run to catch the train.

Обставини наслідку (Adverbials of Result) означають наслідок дії. Ці обставини також виражаються інфінітивом і ставляться після присудка.

I'm too tired to go any further.

Jack is clever enough to understand his mistake.

Обставини причини (Adverbials of Cause) означають причину виконання дії. Ці обставини часто виражаються дієприкметниковими зворотами і комплексами і звичайно стоять на початку речення.

Being hungry and thirsty, the tourists decided to camp at once.

The weather being fine, they continued their journey.

речення англійський український присудок

РОЗДІЛ II Загальний аналіз структури речення в українській мові

2.1 Головні члени речення

Підмет і способи його вираження

Підмет -- це головний член двоскладного речення, що називає предмет, істоту, явище, ознаки яких визначені присудком (відповідає на питання хто? або що?).

За структурою розрізняють простий і складений підмети.

Простий підмет може виражатися:

1. Формою Н. відмінка, наприклад:

а) іменника (А в тому селі бабуся жила);

б) займенника різних розрядів (Шаленів він (вітер) усю ніч, не стихаючи).

2. Субстантивованим числівником, наприклад: Мільйони радо йдуть (І. Франко).

3. Субстантивованим прикметником, наприклад: Або чорнобрива в гаю заспіває; Там старий жде з старостами... (Т. Шевченко).

4. Субстантивованим дієприкметником, наприклад: Поранені чекали біля переправи.

5. Неозначеною формою дієслова, наприклад: Готувати український борщ -- це справжнє мистецтво.

6. Прислівником, наприклад: «Завтра» прозвучало, наче вирок.

7. Вигуком, наприклад: Майданом розкотилося одностайне «слава!».

8. Службовим словом, наприклад: Ваше «так» має вирішальне значення.

9. Нерозривним словосполученням, наприклад: «Вітаємо переможців!»-- було написано над аркою.

Складений підмет -- це синтаксичний компонент, що являє собою єдність словоформ.

Складений підмет може виражатися:

1. Сполученням іменника, що має кількісне значення, з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад: Десятки коней паслися на узліссі.«

2. Сполученням іменника або особового займенника у формі Н. відмінка з іменником або іншою частиною мови в значенні іменника у формі Ор. відмінка із 'прийменником з (із, зі), наприклад: Прикордонник із собакою подолали перешкоду.

3. Сполученням власне кількісного числівнику з іменником у формі Н. відмінка множини або Р. однини чи множини, наприклад: Чотири покоління зберігали цю родинну реліквію.

4. Сполученням числівника або займенника з іменником або іншою частиною мови в значенні іменника у формі Р. відмінка із прийменником, наприклад: Хто зі старших може мені порадити?

5. Сполученням неозначено-кількісного числівника, прислівника чи займенника з іменником у формі Р. відмінка множини, наприклад: Лише декілька машин залишилося на шосе.

6. Словосполученням, що включає прізвище, ім'я, ім'я по батькові або є назвою твору, цитатою, наприклад: Іван Петрович Котляревський започаткував українську драматургію; «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» розбудили цікавість російської інтелігенції до України.

7. Іменниками, що означають угруповання людей або тварин у Н. та Р. відмінку множини, наприклад: Майже полк піхотинців прибув уранці на станцію; У вибалку скупчилася велика отара овець.

8. Формами, до яких не входить жодне слово у формі Н. відмінка, наприклад: Чоловік із десяток зібралося на майдані під вечір.

Загальна характеристика присудка

Цей головний член двоскладного речення виступає організаційним, композиційним і смисловим центром речення. Присудок називає дію, стан або процес, що розгортаються в часі відносно моменту мовлення або іншої точки часового відліку. Присудок змістом пов'язується з додатками за допомогою питання робить що? (чим? кому? і под.), обставинами за допомогою питання робить де? (коли? з якою метою? за якої умови? незважаючи на що? як? чому?).

Присудок може виражатися:

1. Дієсловом, наприклад: Багряний лист кружляє над галявиною і тихо падає.

2. Дієсловом вигукового походження, наприклад: А хвиля легенько -- хлюп об човен.

3. Іменником, наприклад: Мій дядько -- матрос на теплоході «Бористен».

4. Займенником, наприклад: Я не ти.

5. Прислівником, наприклад: Допомагати немічним -- це добре. За структурою присудки поділяються на прості та складені,

Складені присудки за морфологічним вираженням основної частини поділяються на дієслівні, іменні та прислівникові.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням інфінітива, що означає конкретну дію, і допоміжного дієслова з модальним або видовим значенням, яке вказує на:

1. Бажання, внутрішній стан тощо, наприклад: Я вирішив сказати нарешті все, що давно обдумав.

2. Закінченість чи незакінченість дії, наприклад: Велике вітрило почало напинатися під потужним вітром.

3. Можливість або неможливість дії, час, наприклад: Спільними діями ми можемо відстояти незалежність держави.

До складеного дієслівного присудка можуть також входити фразеологічні словосполучення, наприклад: Спортсмен зробив спробу випередити свого суперника.

Примітка: Не слід плутати інфінітив як основну частину складеного присудка з:

а) інфінітивом-додатком. Якщо інфінітив і допоміжне дієслово стосуються однієї особи, то такий інфінітив переважно виступає основною частиною складеного присудка. Наприклад: Із-за хмар почав півколом з'являтись блідий місяць. Якщо ж дію, виражену інфінітивом, виконує об'єкт, то такий інфінітив є додатком, наприклад: Дідусь дозволив мені пиляти й рубати дрова;

б) аналітичною формою майбутнього часу дієслова (буду пиляти, буду рубати), що вважається простим присудком, наприклад: На свято ми будемо співати пісні.

Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієсло-ва-зв'язки з іменною частиною мови (іменником, прикметником, числівником, займенником), а також інфінітивом, дієприкметником.

У ролі зв'язки виступає дієслово бути (у всіх часових і спосо-бових формах): лишатися, зоставатися, робитися, називатися, стати, ставати та ін.), наприклад: Ти будеш сьогодні господарем, а я стану гостею; Тоді нам десятикласники здавалися дорослими; Сьогодні наша група була першою в естафеті; Такою була остання зима XX сторіччя.

Структурним різновидом присудка є подвійний (складний) присудок, що містить два повнозначних слова: дієслово зі значенням руху, діяльності або стану й частіше прикметник чи дієприкметник, наприклад: Сусіда повернувся з мітингу додому збуджений; Бабуся після розмови сидить засмучена.

Присудкові притаманні дві диференційні ознаки:

1. Він є носієм предикативності (категорії, що об'єднує час і модальність).

2. Він є головним членом, який, взаємодіючи з підметом, координується з ним в особі, роді й числі або лише в роді й числі.

Примітка:

1. Іменна частина у складеному іменному присудку зазвичай уживається в Н. відмінку, наприклад: Був я молодий, сміливий; Очі загорілись і стали великі та круглі (А. Головко); Він був відчайдух.

2. Характерна ознака української мови -- присудок із прийменником за, наприклад: Остапко був у нас за отамана; За лікаря в селі була старенька бабця Соломія.

3. У складеному дієслівному присудку потребу дії передаємо словами повинен, мусити, змушений, зобов'язаний і мати, наприклад: Учителька змушена була повторити завдання ще раз; Однокласник завжди має допомагати товаришеві.

Простий присудок виражається:

1. Формою дієслова дійсного способу, наприклад: Зо селом поля розлогі мріють (теперішній час); Уже прокинулась земля від зимового сну (минулий час); Народ мій завжди буде!(В. Симонен-ко) (майбутній час).

2. Формою дієслова умовного способу, наприклад: Ой, пішла б я на музики.

3. Формою дієслова наказового способу, наприклад: А ви прийдіть на збори.

4. Дієслівно-вигуковими формами бух, геп, гоп, стук, трісь та ін.:

а) Мішок із воза тільки бух!;

б) звуконаслідувальними вигуками, наприклад: Вітерець легенько тільки ф-ф-ф-у!

Простий дієслівний присудок може ускладнюватися:

1. Повторенням дієслів-присудків, наприклад: Співати не співає, а щось мугиче під ніс.

2. Способом додавання до дієслів-присудків часток давай; узяв, та (той); як; як же, наприклад: Ми підвелися та давай щосили махати руками.

2.2 Другорядні члени речення

Додаток

Додаток -- другорядний член речення, що називає предмет і, відповідаючи на питання непрямих відмінків, може виражати:

1. Об'єкт, на який переходить дія. предмета: Дівчата слухали цікаву історію.

2. Об'єкт чуття, думки, мовлення,- бажання, прагнення доповнити дію: Відчуття незручності раптом охопило мене.'

3. Об'єкт володіння, передачі або привласнення: Ці слова ми адресували літнім людям.

Неоднакові змістом об'єктні зв'язки отримали різне граматичне вираження, зафіксоване у двох видах додатків -- прямому й непрямому.

Додатки в усіх інших формах уважаються непрямими. Безприйменникова форма непрямого додатка виражає:

1. Об'єкт бажання, волевиявлення, наприклад: Ми прагнемо свободи (Р. відмінок іменника).

2. Особу, якої стосується дія, наприклад: Я не знав, що відповідати вчителеві (Д. відмінок іменника).

3. Знаряддя для виконання дії, наприклад: Брат навчився керувати автомобілем (Ор. відмінок іменника).

Непрямий додаток із прийменником може виражати:

1. Об'єкт наближення, наприклад: Лоша наблизилося до річки (Р. відмінок іменника).

2. Предмет розмови, наприклад: Давно вони вже говорили про поезію (3. відмінок іменника).

3. Ставлення до об'єкта, наприклад: Друзі з мене не кепкували (Ор. відмінок іменника) та ін.

Примітки:

1. При безособовій формі дієслова на -но, -то додаток виражається 3. відмінком, наприклад: Урожай з поля зібрано; Збудовано новий метроміст через Дніпро; Дані з комп 'ютера скинуто на три дискети.

2. Додаток, що означає назви чітко окреслених предметів чоловічого роду, уживається в однині {годинник, ніс, пензель, телевізор, цвях тощо), наприклад:

а) Тато придбав імпортний сканер (або імпортного сканера);

б) Брат подарував мені спортивного велосипеда (або спортивний велосипед). Але коли йдеться про назви абстрактні (поняття, явища) або нечітко окреслені предмети чоловічого роду в однині, додаток виражається у формі, спільній із Н. відмінком, наприклад: Нарешті я написала твір; Після розмови з директором школи Петрусь відчув сильний неспокій.

3. Додаток, що означає назви тварин у множині (вівці, коні, корови, телята, ягнята тощо), виражається у формі, спільній як із Р., так і з Н. відмінком, наприклад: Я пас ягнята за селом (Т. Шевченко); / вовк свої вовченята любить ("або своїх вовченят); Матуся пізно ввечері подоїла корів (або корови).

Прямий додаток називає предмети, процеси, стани, на які безпосередньо переходить дія. Найчастіше виражається іменником у 3. відмінку (без прийменника), що сполучається з перехідними дієсловами, наприклад: Вони організовують (що?) фестиваль.

Прямий додаток іноді вживається у формі Р. відмінка без прийменника:

1. При перехідних дієсловах із запереченням, наприклад: Учні не знали правил.

2. Коли дія переходить лише на частину предмета, наприклад: Щамин брат завіз нам зранку цукру.

3. Якщо іменник означає неживий предмет тимчасового користування, наприклад: Позич мені на тиждень зошита.

Означення

Означення -- це другорядний член речення, що вказує на різні статичні ознаки предмета, явища, стану, процесу тощо. Означення підпорядковане іменнику й відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скільком? скількома? на скількох?

Означення може бути виразником якісної чи відносної ознаки предмета, його належності або кількісної характеристики.

Означення тісно пов'язане з означуваним словом.

За способом (формою) вираження означення бувають узгоджені й неузгоджені. Окремо вирізняють прикладку як особливий вид означення.

Неузгоджені означення виражаються:

1. Іменником у Р. відмінку без прийменника, наприклад: Очі хлопця зупинилися на іграшці.

2. Іменником в Ор. відмінку із прийменником, що характеризує ознаку предмета зовнішньою рисою, наприклад: Збоку сиділа дівчина з червоною сумочкою.

3. Присвійними займенниками його, їхній, наприклад: Мене все життя ваблять і хвилюють зорі -- їхня довершена і завжди нова краса (М. Стельмах).

4. Неозначеною формою дієслова, наприклад: Мистецтво слухати дано не кожному.

5. Прислівником, наприклад: Скеля праворуч була величезною.

Означення, що вживається в такій граматичній формі роду, числа та відмінка, у якій стоїть означуване слово, називається узгодженим і виражається:

1. Прикметником будь-якого семантичного розряду, наприклад: До чаю подали густий золотавий мед; У вибалках подекуди лежав торішній сніг.

2. Дієприкметником, наприклад: Щойно прочитаний учителем вірш справив на мене неабияке враження; За містом кучерявилися квітучі сади.

3. Займенником прикметникової форми (присвійним -- мій, їхній, твій; вказівним -- той, такий, цей; означальним -- кожний, всякий; заперечним -- ніякий, нічий та ін.), наприклад: Учора тут була якась жінка; На свою адресу я не бажав чути сьогодні ніяких слів; Міст оцей не раз згадувався мені в чужих краях.

4. Порядковим числівником, наприклад: Сьогодні мав з явитися тисячний відвідувач; І досі я згадую свій перший Іспит в університеті.

5. Кількісним числівником у непрямих відмінках, крім 3., наприклад: Із чотирьох років Олег уже знав абетку; У перегонах лише сорока автомобілям пощастило дійти до фінішу.

Обставина

Другорядний член речення, який указує на спосіб, міру та ступінь дії, процесу, стану, а також на місце, час, причину, мету, умову існування предмета, явища тощо, називається обставиною.

Виражаються обставини прислівниками, дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами, інфінітивом, іменниками та субстантивованими словами в непрямих відмінках із прийменниками; сполученням числівників або неозначених займенників з іменниками; порівняльними зворотами, нерозривними словосполученнями або фразеологізмами.

За семантикою вирізняють такі обставини:

1. Обставини способу дії. Дають якісну характеристику дії чи стану, означають спосіб здійснення або вияву ознаки вираженої дії і відповідають на питання яким способом?, наприклад: Шляхи засипаючи, завиває лютнева хуртовина (виражена дієприслівниковим зворотом).

2. Обставини міри і ступеня. Характеризують дію, стан, ознаку щодо інтенсивності чи міри їх вияву і відповідають на питання скільки разів? у скільки разів? у якій мірі? як багато? як часто?, наприклад: Я так її, я так люблю мою Україну убогу... (Т. Шевченко).

3. Обставини місця або напрямку. Дають просторову характеристику дії, ознаки і відповідають на питання де? звідки? куди?, наприклад: Попереду колони гуркотіла вантажівка (виражена прислівником місця).

4. Обставини часу:

а) указують на те, коли відбувається дія присудка або як довго вона триває, і відповідають на питання з яких пір? з якого часу? доки? до якого часу? до яких пір? на який час? коли? як довго?, наприклад: Опівночі приїхали до місця призначення (виражена прислівником часу);

б) використовують безприйменникові звороти, наприклад: Цього вечора я вирішив не вмикати телевізор, а краще перечитати улюблену книжку; Рабство в Росії офіційно було відмінено лише 1861 року.

5. Обставини причини. Указують на причину, підставу виникнення дії чи ознаки й відповідають на питання з якої причини? на якій підставі? через що? чому?, наприклад: Завдяки допомозі ми змогли подолати труднощі; Він побілів від болю (виражені прийменниково-іменниковою конструкцією).

6. Обставини мети. Указують на явища, процеси, предмети тощо, які є бажаним результатом дії суб'єкта і відповідають на питання з якою метою? для чого?, наприклад: Заради світлого майбуття давайте об'єднаємо зусилля (виражена прийменниково-іменниковою конструкцією).

7. Обставини умови. Виражають умову, за якої відбувається чи може відбуватися дія, перебування в певному стані й відповідають на питання за якої умови?, наприклад: Лежачи й сокира ржавіє (Нар. тв.) (виражена дієприслівником).

8. Обставини допусту. Указують на умови, усупереч яким відбувається дія або зберігається стан, і відповідають на питання усупереч чому? незважаючи на що?, наприклад: Яків, усупереч правилам, вирішив зробити по-своєму (виражена прийменниково-іменниковою конструкцією).

Висновок

Отже, аналізуючи дану роботу, можна зробити висновок, що структура англійського речення так само як і структура українського речення є доволі складною.

Побудова речення є основою розмовної та письмової мови людини. Для того щоб вміти правильно побудувати речення необхідно добре знати все про його головні та другорядні члени.

Список джерел

1. Граматика англійської мови. Морфологія. Синтаксис Автор: Кобрина Н.А., Е.А. Корнеева

2. http://opentalk.org.ua

Размещено на Allbest.ru