Теоретичні аспекти перекладу явища інверсії у англомовному та україномовному публіцистичному тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Явище інверсії представляє великий інтерес з точки зору прагматичного вживання і дослідження різних особливостей інверсії в англійській мові. Прагматичні особливості інверсії в англійській мові є галуззю маловивченою, але релевантною для реалізації емоційно-експресивного компонента комунікації. Актуалізація речення і експресія перетинаються в площині прагматики як семантично і комунікативно значущої сфери, бо тут на передній план висувається суб'єкт з усіма його інтенціями. Існуючий тісний зв'язок між суб'єктивним типом актуалізації та емоційно-експресивним компонентом комунікації ніколи не викликав сумнівів у лінгвістів, однак, ця тема залишається практично недослідженою. Аналіз же інвертованих речень показує, що саме за допомогою інверсії виражається емоційно-експресивний момент в комунікації. Отже, актуальність дослідження визначається зростаючим за останній час інтересом до проблем стилістичного синтаксису, великою увагою до дослідження емоційно-експресивної лексики в лінгвістичній літературі, модернізацією текстів публіцистичного характеру, а також проблемним відношенням до поняття «експресивність» у сучасній лінгвістиці.

Відомо, що вчення про речення, про його типи і, головним чином, про характер зв'язків між окремими частинами висловлювання виникло історично в сфері риторики, і лише порівняно пізно стало предметом вивчення граматики. У риториці головним чином розглядалася проблема розташування членів речення (інверсія) і характер побудови складних відрізків висловлювання (період). Вчення про речення в сфері граматики значно розширило зміст дослідження, висунувши на перше місце проблему синтаксичних відносин членів речення і проблему взаємозв'язків між пропозиціями. Дослідження в області стилістичної інверсії ведуться давно і успішно. Проблеми інвертованих речень привертали увагу таких вітчизняних вчених, як І.Р. Гальперін, Ю.М. Скрєбнєв, А.І. Смирницький та ін. Однак проведені дослідження не є систематизованими, а стосуються тільки загальних питань інверсії, що вимагає продовження дослідження даної сфери, внаслідок чого обрана тема є актуальною.

Новизна роботи пов'язана з аспектами використання інверсій англійської мови у публіцистичному стилі мовлення, а також вона полягає в детальному розгляді специфіки реалізації одиниць емоційно-експресивної лексики в газетних статтях, написаних в жанрі публіцистики, вивченні особливостей дії на читача виразних слів. Теоретична значущість визначається тим що при аналізі фрагментів тексту вирішується ряд проблем, пов'язаних з виникненням додаткових сенсів при взаємодії емоційно-експресивних слів між собою.

Як показують спостереження, у публіцистичній мові виділяється відносна автономність таких явищ, як синтаксична інверсія, контрастні лексичні зіставлення, перетворення фразеологізмів, використання порівнянь і іносказань, метафор і каламбурів, звукопису і парономазіі і т.д. аж до трансформації змістових функцій.

Отже, об'єктом цього дослідження виступають статті публіцистичного характеру. В той час як предметом є одиниці емоційно-експресивної лексики, що реалізуються на текстовому рівні і функціонують як засоби мовної дії на читача, а також їх роль в процесі журналістської творчості, пов'язаної з відображенням соціальної дійсності.

Мета бакалаврської роботи полягає в тому, щоб дослідити природу, характер і функції експресивних засобів та їхню роль в межах публіцистичного тексту. Відповідно до головної мети можна виділити наступні завдання:

- Розглянути поняття і типи порядку слів у реченні;

- Виявити особливості експресивного порядку слів;

- Визначити сутність інверсії;

- Визначити функції інверсії;

- Вивчити інверсію як синтаксичний та стилістичний засіб;

- Виявити специфіку інверсії в англомовних та україномовних публіцистичних текстах.

- визначити призначення експресивної функції мови;

- дослідити роль і значення експресії в публіцистиці;

- виявити експресивні одиниці, використовувані ЗМІ, осмислити їх семантику;

Методи дослідження - описовий, прийом кількісних підрахунків.

Структура роботи включає вступ, три розділи, висновок і список використаної літератури. У теоретичній частині, перш за все, визначаються функції інверсії, потім простежується участь інверсії в організації емоційно-експресивних речень та використання інверсійних речень у публіцистичному стилі. Це, в свою чергу, дає можливість визначати типи інверсійних висловлювань. У практичній частині аналізуються інверсійні висловлювання, а висновки і припущення теоретичної частини підтверджуються прикладами. У висновку викладені самі загальні підсумкові міркування щодо прагматичного аспекту інверсії в англійській мові.

РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ІНВЕРСІЇ

1.1 Інверсія як синтаксичний та стилістичний засіб

Відомо, що в ході комунікації мова може виконувати декілька функцій. За допомогою мови можна виражати певні емоції, повідомляти співрозмовникам про інформацію, яку вони не знали раніше, впливати на думки і вчинки людей.

Мова - найважливіший засіб спілкування, але навіть коли ми розмовляємо один з одним (вербальна комунікація), ми супроводжуємо нашу мову жестами, позами, мімікою (невербальна комунікація). За допомогою невербальної комунікації ми часто робимо акцент на тій чи іншій фразі, на тому чи іншому повідомленні. На зразок цього працює і інверсія: вона, якби, виділяє, ставить на перше місце, виносить вперед більш значиме, те, що хочеться підкреслити, на чому робимо наголос. Тобто найчастіше інверсія передає певну емоцію або настрій. Таким чином, можна стверджувати, що комунікаційні цілі змінюють порядок слів. Цілком комунікативній функції підпорядковане розташування головних членів. Так, підмет - тема (про що говорить речення) у нейтральних розчленованих висловлюваннях завжди передує присудок, а присудок - рема (те, що сказано про це) розташовується в кінці речення.

"Відомо, що в англійській мові звичайний порядок слів у«нейтральній» формі викладу - це підмет і присудок, і далі другорядні члени речення, причому підмет зазвичай є даним (given), а наступні за ним члени речення повідомляють нове (new). Проте в англійській мові вже повністю граматикалізовані такі випадки, коли на першому місці виявляються інші члени речення, і підмет переставляється на інше місце[11,c.183].

За визначенням, інверсія - це стилістичний прийом, що складається в навмисній зміні звичайного порядку слів з метою емоційного, смислового, виділення якої-небудь частини висловлювання.

На думку дослідників, інверсія є сильним стилістичним засобом для створення емфатичної інтонації. Якщо прямий порядок слів, як правило, не має стилістичного значення, то інверсійний - завжди стилістично значущий. Інверсія можлива лише в експресивній мові. Цей стилістичний прийом використовують не тільки письменники, а й публіцисти. В науковому та офіційно-діловому стилях, як правило, порядок слів не використовується в експресивній функції і тому інверсія не може бути виправдана. Тобто, інверсія може надавати висловлюванню незвичність, і тим самим емоційність і експресивність.

Ряд дослідників вважають, що інверсію використовують для того, щоб привернути увагу слухача до того чи іншого компонента висловлювання, та застосовують найрізноманітніші перестановки, аж до винесення в розповідному реченні присудка в самий початок і перестановки підмета у кінець [5, c. 241].

Інші вважають, що інверсія (лат. inversio -- перевертання, переміщення) - це стилістична фігура, побудована на порушенні того порядку слів у реченні, який здається нормованим, звичайним. Логічна послідовність розгортання думки регулює, зокрема, порядок головних членів речення, які складають свого роду синтаксичний кістяк висловлюваної думки. Нормальна логічна послідовність розгортання думки передбачає її рух від уже відомого (тобто того, про що вже говорилося, або такого, що подається як наперед відоме) до невідомого, того, що, власне, повідомляється про це «вже відоме» і фіксує в ньому якісь зміни. Оскільки «вже відоме» в реченні звичайно виражається через підмет (суб'єкт думки), а «невідоме», нове через присудок (предикат думки), то природним або, як ще кажуть, прямим буде порядок слів, за яким присудок розміщуватиметься за підметом, а інверсованим буде їх зворотний порядок: присудок перед підметом. Іншими словами, інверсія індивідуалізує й емоційно увиразнює мовлення.

Але основна її функція полягає не в цьому. Синтаксично інверсований порядок членів речення служить передусім меті виділення окремих, найвагоміших у контексті даного висловлювання слів. Інверсоване слово за рахунок того, що потрапляє в незвичну для нього синтаксичну позицію, мимоволі привертає й затримує на собі більше уваги. Особливо яскраво ця функція інверсії виявляє себе у випадку, коли інверсоване слово не просто змінює свою узвичаєну синтаксичну позицію, але при цьому ще й відділяється від члена речення, якому воно підпорядковане, іншими словами, -- коли граматично зв'язані слова, інверсуючись, розводяться в межах речення, а інколи й суміжних речень.

У реальних мовленнєвих текстах інверсія може набувати дуже складних форм, коли, наприклад, інверсується відразу декілька членів речення, граматичні форми підмета й присудка не збігаються з логічними формами і т. д. П.Л. Гарвін вважає, що інверсія порушує звичайну мову та дає незвичайний порядок слів, також, інверсія в залежності від контексту і ситуації може створити пафос і піднесеність або, навпаки, надати іронічне, пародійне звучання реченню.

Як вже зазначалось вище, емоційність і експресивність можуть бути передані в мові не тільки спеціальним набором слів, але й особливим їх розміщенням. В англійській мові у кожного члена речення, як відомо, є звичайне місце, визначене способом його синтаксичного вираження, зв'язками з іншими словами і типом речення. Порушення звичайного порядку проходження членів речення, в результаті якого який-небудь елемент опиняється виділеним і отримує спеціальні конотації емоційності або експресивності, називається інверсією. Інверсія визначається положенням синтаксично пов'язаних між собою членів речення щодо один одного.

Адже зміни порядку слів не можуть бути необмеженими, вони підпорядковуються деяким правилам, тобто використовуються далеко не всі можливі розміщення, а тільки деякі. Так, наприклад, підмет може слідувати за дієсловом, але артикль і вказівний займенник повинні обов'язково передувати той іменник, до якого вони відносяться.

Деякі зміни порядку слів змінюють синтаксичні відносини, а з ними і весь зміст речення, порівняйте: When a man wants to kill a tiger he calls it sport; when a tiger wants to kill a man it is ferocity;

Деякі поєднують граматичну та експресивну функції. Порівняйте: I had known it: Had I known it: If I had known it, де друге відрізняється від першого граматичним значенням, а від третього - експресивністю.

Нарешті, можливі зміни порядку слів, які не змінюють граматичного значення і не пов'язані з експресивністю або емоційністю, але мають функціонально-стилістичне забарвлення. До таких належить, наприклад, віднесення прийменника, в кінець речення, можливе тільки в розмовному стилі, пор.: the man of whom I spoke: the man I spoke of. Саме розмовному стилю, і особливо фамільярно-розмовному, властиво виділення на перше місце емоційно домінуючого елемента (термін Л. Блумфілда): «Flowers! You wouldn't believe it, madam, the flowers he used to bring me.» «White! He turned as white as a woman» (K. Mansfield. Lady's Maid). Спеціальною синтаксичною формою посилення в подібних випадках служить конструкція it is flowers that, it was flowers that. Відомо, що такі конструкції називають емфатичними. У розглянутих прикладах дівчина спочатку називає предмет, особливо її хвилюючий (квіти), називає те, що її найбільше вразило в реакції молодої людини (його блідість), а потім пояснює ситуацію. У книжкової мови аналогічний ефект створюється, навпаки, відтягуванням: психологічно важливий елемент ставлять у кінці речення, чим створюється деякий напружене очікування, оскільки читач не отримує звичного йому вказівки на предмет мовлення на початку повідомлення.

З точки зору стилістичного аналізу, цікавими можна вважати інверсію експресивного, чи емоційного, або стилістично-функціонального характеру, а не всяке незвичайне розміщення слів. Синтаксичні засоби мають переважно виразну функцію, але вони можуть бути і зображувальними. Так, численні випадки інверсії у «Пригодах Аліси в країні див» передають стрімкість дії в описуваних подіях, пор.: She felt that she was dozing off, and had just begun to dream that she was walking hand in hand with Dinah ... when suddenly, thump! thump! down she came upon a heap of sticks and dry leaves, and the fall was over. Alice was not a bit hurt, and she jumped up on her feet in a moment: she looked up, but it was all dark overhead; before her was another long passage, and the white rabbit was still in sight, hurrying down it. There was not a moment to be lost: away went Alice like the wind. (L. Carroll. Alice in Wonderland)

Інверсія у випадках down she came і away went Alice показують несподіванку падіння і стрімкість бігу Аліси, і тому є стилістично релевантною. Інше явище спостерігається у контексті з інверсією before her was another long passage. Вона являється результатом того, що речення починається з обставини місця. Порядок слів відповідає руху від даного до нового, від теми до реми, тобто відповідає актуальному членуванню речення і, отже, виявляється стилістично нейтральним. У тих випадках, коли такий порядок порушений, тобто при початковому положенні реми, її, як логічний предикат, виділяє посилений наголос, що перетворює інтонацію на емфатичну.

Інверсія може отримати експресивність також у таких випадках, наприклад, в англійській поезії прикметник може не тільки, як це зазвичай і для прози, передувати обумовленому іменнику, але і слідувати за ним: Worried by silence, sentries whisper, curious, nervous. But nothing happens (T.S. Eliot). Постпозиції прикметника в прозі надає стилю урочистість, піднесеність або музикальність.

Експресивне і функціонально-стилістичне забарвлення інверсії характерне переважно для прози, оскільки в віршах порядок слів підпорядковується ритміко-інтонаційній структурі вірша, а розташування компонентів синтаксичних конструкцій відносно вільно.

Розглянемо типові способи представлення інверсії. Найбільш поширеною стилісти вважають наступну модель.

1. Предикатив, виражений іменником або прикметником, може передувати підмету і зв'язковому дієслову: Beautiful those donkeys were! (K. Mansfield. The Lady's Maid). Цей тип інверсії особливо характерний для розмовної мови, де він часто поєднується з еліпсисом, розчленованим питанням та іншими типовими для розмовної мови відмінностями: Artful - wasn't it? (К. Mansfield. The Lady's Maid); Queer how it works out, isn't it? (J.B. Priestley. Dangerous Corner). У книжковій мові еліпсиса в цьому випадку нема, проте дуже часто, хоча і не обов'язково, існує інверсія дієслова-зв'язки і підмета: Uneasy lies the head that wears a crown (W. Shakespeare); Sure I am, from what I have heard, and from what I have seen ... (G.G. Byron). Засобом виділення дієслова-присудка служить також постановка його перед підметом, за яким слід допоміжний або модальне дієслово: Go I must.

2. Пряме доповнення з метою емфази може бути поставлене на перше місце: Her love letters I returned to the detectives for filing (Gr. Greene. End of the Affair).

3. Визначення, виражене прикметником або декількома прикметниками, при постановці в речення визначається завдання його, яке надає вислову урочистий, кілька архаїзований, підведений характер, організовує його ритмічно, може акцентуватися прислівниками або сполучниками і навіть отримує відтінок предикативного: Spring begins with the first narcissus, rather cold and shy and wintry (DH Lawrence); In some places there are odd yellow tulips, slender, spiky, and Chinese-looking (DH Lawrence).

4. Обставинні слова, висунуті на перше місце, не тільки акцентуються самі, а й акцентують підмет, який при цьому виявляється висунутим на останнє місце, а останнє місце також є емфатичною позицією: Hallo! Here come two lovers (K. Mansfield); Among them stood tulips (R. Aldington). Особлива жвавість і динамічність розповіді створюється висуненням на перше місце постпозиції: off they sped, out he hopped, up you go. Оскільки в складному реченні нормальним порядком проходження частин є передування головного речення, то засобом емфази може бути висунення на перше місце підрядного речення, як у словах дізнався всю правду і зовсім зневірилася Роберта: Whether she changes or doesn't change now I don't care (JB Priestley). Стилістичну інверсію, яка, як зазначалося вище, підкоряється відомим обмеженням, залежним від системи мови, слід відрізняти від порушень звичайного порядку слів у мові персонажів-іноземців. Такі порушення використовуються, наприклад, Е. Форстером, Е. Хемінгуеєм, А. Уескером і багатьма іншими авторами в мовних характеристиках.

При перекладі речень, що містять стилістичну інверсію, необхідно враховувати, що в англійській мові з його фіксованим порядком слів це дуже сильний стилістичний засіб. Навпаки, в українській мові, перестановка слів у реченні може, як ми вже з'ясували, змінювати змістовий акцент, але в стилістичному відношенні - практично нейтральна. Це означає, що українська інверсія не може передати експресію інверсії англійської, і для того, щоб досягти стилістично-функціональної відповідності, слід використовувати додаткові лексико-фразеологічні засоби. У романі Ш. Бронте "Джен Ейр" маленька героїня кається у своїй спробі бунту: Willingly would I now have gone and asked Mrs. Reed's pardon - варіант "Охоче я б тепер пішла і попросила вибачення ..." явно неадекватний оригіналу з точки зору стилістичної експресії. З урахуванням стилю роману в цілому можливий варіант "О, з якою радістю я б зараз кинулася до ніг місіс Рід і зі сльозами на очах благала її про вибачення ". Додаткові стилістично марковані лексичні одиниці повинні створити той емоційний ефект, який в англійському реченні буде досяжним за допомогою інверсії. Наведемо ще один приклад - з "Аліси в країні чудес" Л. Керрола - інверсія прийменникового прислівника: ... when suddenly, thump! thump! down she came upon a heap ofsticks and dry leaves ... There was not a moment to be lost: away went Alice like the wind. Ефект англійської інверсії тут також доречно передати стилістично маркованої лексикою: "... впала", "з усіх ніг полетіла". Перекладач в цих випадках має певну творчу свободу у виборі конкретних лексико-фразеологічних засобів.

Підсумок з даного розділу можна зробити такий: інверсія є сильним стилістичним засобом, який змінює звичайний порядок слів з метою емоційного і смислового виділення висловлювання. Іншими словами, вона індивідуалізує й емоційно увиразнює мовлення. Інверсоване слово за рахунок того, що потрапляє в незвичну для нього синтаксичну позицію, мимоволі привертає й затримує на собі більше уваги.

1.2 Особливості функціонування інверсії

В даному розділі вважаємо доцільним зіставити функції інверсії, що актуалізується у мовленні. Так, Л.В. Щерба, Г.О. Винокур, В.В. Виноградов визнають значущість інверсії у віршованій мові І.І. Ковтунова вважає, що інверсія значиміша в прозаїчній мові, а в поезії нейтральна, оскільки перестановка слів у віршах часто обумовлена їх ритмом і всі повноударні слова робить однаково акцентними.

У поетичному тексті: 1) акцентна або смислова функції, які служать для виділення потрібних для авторського задуму слів, передачі авторського відношення; 2) естетичну функцію, створює словесно-образну картину; допомагає зрозуміти сенс вірша; робить текст образним, виразним; 3) ритмоутворювану функцію, яка допомагає побудувати поетичний текст.

На відміну від поетичного, у прозаїчному художньому тексті можна спостерігати наступні функції: 1) акцентну або смислову функцію, служить для постановки логічних наголосів на певні слова; 2) експресивну функцію, допомагає передати емоційний стан героя; 3) передає авторську думку, його відношення до своїх героїв

Роздивимось декілька прикладів з використанням інверсії та виявимо, які функції відіграє інверсія в них:

1. Long, long I read - and devoutly, devoutly I gazed” [17]. “Я схватил его и принялся жадно читать, отрывая глаза только для того, чтобы безмолвно сосредоточенно, с каким-то благоговением, созерцать картины…” [15, с. 45].

Цей уривок цікаво порівняти з іншими варіантами перекладу, тому що Е.А. По використовує в ньому нетиповий для англійської мови порядок слів і повторення, які створюють особливу структуру речення. У даному уривку інверсія (що тлумачиться в синтаксичній стилістиці як відхилення від звичайного (так званого прямого) порядку слів в реченні, у результаті чого елементи речення виявляються стилістично забарвленими) є яскравим стилістичним прийомом [18]. Однак більшість перекладачів, працюючи над цим реченням, підкреслюють переважно особливості його початку, наприклад, “Долго, долго я читал” [10, с. 60] або “Долго, долго читал я” [8, с. 13], але не зберігають особливості другої частини. Так ніхто не повторює другий прислівник: “Long, long I read - and devoutly, devoutly I gazed” [17].

2. “Now dont you be offended at what Im а going to say", observed Mrs Mann, with captivating sweetness. “Youve had а long walk, you know, or I wouldnt mention it. Now, will you take а little drop of something, Mr Bumble?” (Charles Dickens, “Oliver Twist”)

У даному прикладі інверсія виконує емоційно-оцінну функцію. Іронія виражена інвертованою пропозицією. Ефект цього іронічного вислову підвищується при використанні інверсії. Незвичайне розміщення членів речення робить цей вислів експресивнішим, підвищує його емоційно-оцінний характер. Місіс Манн як би дивується, «невже містер Бамбл не захоче промочити горло яким-небудь напоєм?» Це, звичайно ж, іронія. Для передачі цього іронічного настрою використовується інверсія, при порушеному порядку слів висловлювання набуває питально-здивований характер. Цей приклад є показовим для емоційно-оцінної функції інверсії в англійській мові. Для художньої літератури ця функція інверсії досить характерна.

3. Другий, як і попередній, приклад ми наводимо з твору Чарльза Діккенса «Олівер Твіст» (Charles Dickens, “Oliver Twist”): In great families, when an advаntageous place cannot be obtained, either in possession, reversion, remainder, or expectancy, for the young man who is growing up, it is а very general custom to send him to sea.

Як показують спостереження, обставина у даному контексті стоїть перед підметом речення. Таким чином, інверсія виконує, перш за все, граматичну функцію в цьому реченні. Інверсія виконує в даному прикладі і емоційно-експресивну функцію, тобто при винесенні обставини на перше, ударне положення підвищується експресивність цього речення.

4. Третій приклад був узятий з твору американського письменника-фантаста Рея Бредбері «Канікули» (Ray Bradbury “The Vocation”).

… His voice suddenly faded and before he could continue, a bright thing fell through the air and hit the map, and rolled off into the sand. His wife looked at his face. His eyes were too bright. And down one cheek was a track of wetness. She took his hand and hеld it tight. Slowly he said with difficulty. “Wouldn't it be nice if we went to sleep tonight and in the night it all came back? Wouldn't it be nice?”

Як можна побачити, обставина передує дієслову-зв'язці to be, і обидва вони стоять перед підметом. У даному прикладі інверсія виконує ще і функцію інтенсифікації, тобто знову-таки вона носить емоційно - експресивний характер. Якщо “вирівняти” порядок слів в цьому реченні а track of wetness was down one cheek, то тема (дане) не виділена, вона не несе жодного стилістичного навантаження. Якщо ж її виділити, пересунувши її на останнє, незвичайне місце в реченні, то її стилістична інформативність різко посилюється. Читач, як би, чекає, передчуває щось незвичайне, незвичайного.

В.Г. Адмоні, виділяючи емоційну функцію порядку слів як самостійну, основне значення вбачає у створенні підвищеного емоційного змісту синтаксичних єдностей, що досягається, на його думку, «зміненою» (зрушеною) формою вихідного порядку слів. Синтаксис природної мови постійно вступає в конфлікт з іконічними нормами, що свідчить не про порушення норм, а про те, що «норми» недосконалі. Сучасні граматики англійської мови починають уникати поділу порядку слів на нормальний і ненормальний.

Сперечання про "нормальний, нейтральний, не емфатичний" і "ненормальний, особливий, емфатичний" (терміни І.Р. Гальперін) порядок слів завжди не давали спокою стилістам і лінгвістам. Проблема місця розташування членів речення (куди входить і проблема інверсії) досліджується вченими з моменту зародження науки «риторики». Спочатку порядок слів - "загальноприйнятий" просто фіксувався, потім граматика стала розглядати зв'язки між членами речення - «синтаксичні відносини членів речення», а вже потім стилістика, як наука про все виразне та забарвлене почала розглядати «відхилення від загальноприйнятого» і визначати їх призначення в мові.

Гальперін І.Р. у своїй праці «Нариси зі стилістики англійської мови» визначає так функції науки, що займається всім "незвичайним, відмінним і екстраординарним": «Стилістика мови вивчає синтаксичні виразні засоби мови та синтаксичні стилістичні прийоми, які створюють особливу організацію висловлювання, що відрізняє такий вислів від висловлювання в умовно званої нами «нейтральної» форми висловлення »[11,c.12].

Інверсія, що є "відхиленням від норми", якраз і входить у предмет вивчення стилістики. Стилістика розглядає її ефект в мові. Граматика також розглядає інверсію, у свою чергу, як порушення граматичних правил будови речення. Граматика описує який з членів речення "висунуто, виділено", а стилістика, який ефект дасть висунення саме цього члена речення.

"Насправді, проблема інверсії розглядається і в граматиці, і в стилістиці". Так конструкція типу "Only then have I made up my mind to go there" називається стилістичною інверсією в курсах граматики і граматичною інверсією в курсі стилістики. Мабуть, тому дуже важко назвати деякі явні граматичні порушення помилками. Якщо вже вони мають місце бути, їх можна назвати "відхиленнями". Граматика в даному випадку повинна рахуватися зі стилістикою і функціями її підлеглих [8,c.11].

У інвертованому порядку слів виявляється все нове, що повідомляється, як присудок, так і додаток: додатки тому, що вони поставлені на перше місце, присудок тому, що він опиняється під наголосом як кінцевий елемент висловлювання. Це особливо буває помітно в поетичних творах, в яких присудок виявляється в положенні на кінці рядку.

Загальна стилістична функція інверсії зазвичай виявляється з більш широкого контексту, ніж речення. Інверсія в сучасній англійській мові може мати різні випадки розміщення членів речення. Cкористаємося описом засобів розміщення членів речення щодо І.Р. Гальерін [12,с.188]: Перший: додаток ставиться на початку речення (див. приклад). Другий: означення слідує за визначеним (постпозиція означень), наприклад: with fingers weary and worn (Th.Hood). Третій: а) іменна частина присудка стоїть перед підметом:A good generou sprayer it was (Twain). Б) іменна частина присудка стоїть перед зв'язкою, і обидва вони - перед підметом: Rude am I in my speech (Shakespeare). Четвертий: обставина стоїть перед підметом речення: Eagerly I wished the morrow (Poe). My dearest daughter at your feet I fall. (Dryden). П'ятий: обставина і присудок стоять перед підметом пропозиції: In went Mr. Pickwick (Dickens) Down dropped the breeze. (Coleridge). Всі ці випадки інверсії в англійській мові можуть виконувати її різні функції.

У вище наведених прикладах інверсія, по-перше, виконує функцію граматичну, оскільки вона порушує "нейтральний" лад мови. Граматика розглядає ці випадки "незвичайного" розташування членів англійського речення, тобто вона реєструє ці "відхилення", описує який "незвичний" член речення стоїть на якомусь "незвичному" місці в порівнянні з правилами розташування членів речення в граматиці англійської мови. Як ми вже згадували вище, такі граматичні "відхилення" не можна називати помилками. Граматика покликана тільки фіксувати їх, описувати і називати положення членів речення граматичними визначеннями.

При зміні "звичного, правильного" (тобто граматичного) ладу порядку слів, сприймаюча сторона (адресат, слухач) отримує сигнал, він виділяє це висловлювання або речення, так як воно відрізняється, видається з ряду однорідних, "сірих" висловлювань. Тобто інверсія починає виконувати вже інші функції, властиві їй.

Далі перейдемо до емоційно - оцінювальної функції інверсії:

1.При виділенні підмета. а) присудком, який виражений неперехідним дієсловом (to be, to live, to remain, to stand, to lie, to come, to run і т. п.), використовується повна інверсія;б) У реченнях з вхідним there (зазвичай з дієсловом to be): There is nothing there (J. Steinbeck). There came repeated knocking at the door (H.Wells). б) У реченнях без вхідного there (зазвичай починаються з обставини місця): In the corner stood & table set for three (A. Cronin). Beside me sat a man (S. Leacock).

У еліптичних конструкціях з so і neither, метою яких є віднесення змісту присудка попереднього речення до іншого суб'єкту (підмету), використовується часткова інверсія: Bill was tired after the bull-fight. So was I.(E.Hemingway). Б.При виділенні предикатива. Strange is the heart of woman (S. Leacock). Але: Terrible it had been! (K.Mansfield). В. При виділенні додатку та обставини. На перше місце ставляться додатки та обставини.

Зі значенням:

1) Заперечення: never, nowhere, not a word і т.п.

2) Обмеження: з часткою only.

3) Посилення: many a time

Обставина (може бути виражена реченням, словосполученням, підрядним реченням)

I looked in all directions.., but no house could I make out (Ch. Dickens). Never had he read fiction with such keen zest as he studied those books (J. London). Everything was always in its place, and nowhere could you see a speck of dust (S. Maugham). Only by a jerkiness in his movements and by the scuffing of his heels could it be seen that he was old (J. Steinbeck). Only as he closed the door did he remember he had said nothing of his decision (J. Lindsay). Little did we think that we were never to see him again (Ch. Dickens). Many bargains had he picked up.

б) Прислівники, що виражають напрямок руху і є компонентами дієслівних сповосполучень типу to go out, to come in. Постановка їх на перше місце привносить значенню поривчастого руху, стрімкої або несподіваної дії. Повна інверсія при цьому має місце у випадку, якщо підмет виражений іменником; але її немає, коли підмет виражено займенником: Up went the steps, bang went the door, round whirled the wheels, off they rattled (Ch. Dickens).

Роблячи висновок з даного розділу ми з'ясували, що явище інверсії може виконувати багато різних функцій у реченні, а саме: смислову, акцентну, граматичну, стилістичну, емоційно-експресивну, естетичну та функцію інтенсифікації. Інверсія входить у предмет вивчення таких наук, як стилістика, граматика та риторика.

1.3 Типологія інвертованих речень

В даному розділі вважаємо доцільним розглянути типові способи вираження інверсії в англійській мові.

1. Інверсія, головним чином, часткова використовується для постановки питання: пор. Have you seen him? Ви бачили його?; Does he like reading? Чи любить він читання?; Також Was he ill? Чи був він хворий?; Has he children? Чи є в нього діти?

2. Досить часто спостерігаються випадки, коли інверсія актуалізується в умовних реченнях без сполучника if: пор.: 1)Should you hear anything, let me know. (Якщо) ви почуєте щось, дайте нам знати.2)I would like to assure you that I am here to assist you, should you have a circumstance with your car that requires attention.3)Should he have cheated, he will have to be punished.4)Since I have heard many good things about your company from others in town, I would be most willing to start working for you immediately, should I be given a chance.

5)Were I there I should be very glad (Якщо) б я був там, я би був дуже задоволений. 6)Were they to escape, there would be an outcry. і ін. У випадках подібного роду спостерігається здебільшого також часткова інверсія. Крім того, тут слід зазначити відомий зв'язок інверсії з категорією способу.

3. Інверсія є звичайною в тих випадках, коли на початку речення є які-небудь означальні уточнюючі слова, наприклад обмежувальні, негативні частки, прислівники, сполучники, такі як hardly, scarcely, barely, no sooner, only, seldom, rarely, never, only then, only if, under no circumstances, on no account, on no condition, at no time, in no way, not until, not only…(but also), little.

Negative adverbial (N/a) + had + Subject + Past Participle

Only(only then/later) + Past Simple

Such as not only, not until, and also not + object

So/such + (be)+ that

Поp.: Only now do I understand ... Тільки тепер я розумію ...; Not only did he come but he stayed for a long time Він не тільки прийшов, але і залишився на довгий час; Never could he understand me. Ніколи він не міг зрозуміти мене; Little did he care for his work Мало він дбав про свою роботу; On no condition are they to open fire without awarning… Ні за яких умов вони не повинні відкривати вогонь без попередження; Little does the government appreciate what the results will be…Влада і не визнає те, якими можуть виявитися результати; So devastating were the floods that some regions may never recover…Настільки руйнуючою була сила наводнень, що деякі регіони навіть можуть ніколи не поновитися.

4. Інверсія зустрічається також у тих випадках, коли на перше місце в реченні висуваються слова, що представляють собою в смисловому плані найбільш істотну частину присудка. В основному виділяється тут два типи випадків: а) з винесенням на перше місце предикативного члена Bright and sunny was the morning. Яскравим і сонячним був ранок і б) з винесенням на перше місце придієслівного прислівника пор.: In ran the boy. Вбіг хлопчик. В обох типах конструкцій інверсія визначається експресивно-стилістичними причинами - бажанням досягти більшої емоційності висловлювання. Аналогічне явище спостерігається в реченні, які наведені у пункті 3; проте дана категорія випадків виділяється тим, що інверсія у всіх них є не частковою, а повною. Мабуть, ця особливість пов'язана з тим, що зв'язок придієслівного прислівника з дієсловом у поєднаннях типу run in, come in і ін. є особливо тісним - у всякому разі більш тісним, ніж у поєднаннях дієслова з never, only, hardly та ін. Тому, як тільки прислівник висувається на перше місце, за ним слідує й дієслово. Відсутність інверсії при вираженні підмета займенником можна пояснити, частково ритмічними причинами: займенник, будучи ненаголошеною одиницею, об'єднується ритмічно з дієсловом і не створює відчутного розриву між прислівником і дієсловом, як, наприклад,в In he ran. Досить особливе становище займають випадки з початковим so: пор. "I am tired." "So am I." «Я заморився». «Я теж»; "I like it." "So do I." «Мені це подобається». «Також і мені». Зовні ці випадки зближуються з випадками, розібраними в пункті 4; проте є і відомі відмінності, які полягають у тому, що інверсія обумовлена тут не експресивно-стилістичними міркуваннями, а прагненням висловити лексичне підмет (so).

5. Інверсія спостерігається в англійській мові і тоді, коли на першому місці реченні опиняються поширені обставинні вираження: пор. About aquarter of a mile off in a quiet substantial-looking street stood an old brick house; Down the frozen river came a sledge drawn by dogs. Тут, як і у випадках з початковим so, інверсія слугує цілям вираження лексичного підмета і лексичного присудка, але, на відміну від випадків з початковим so, інверсія в даних реченнях є повною. Різновидом цих випадків є інверсія в реченнях, що вводять пряму мову: пор. "What is the time?", asked John. Однак при вираженні підмета займенником інверсія зазвичай відсутня, як в "What is the time?" he asked.

6. Цілком природно, що інверсія часто зустрічається в реченнях, які виражають волю і бажання, так як такі речення зазвичай характеризуються яскраво вираженим емоційним забарвленням. У випадках цього роду інверсія пов'язана з категорією способу: пор. Long live Freedom!, Пор. також Don't you go!

Особливе місце займають випадки інверсії з there: There is a river near our village; There are three windows in this room. Речення цього типу вважаються дуже складні для аналізу. Генетично there в цих реченнях сходить до повнозначного прислівника there там, а проте зараз воно повністю втратило своє колишнє значення, що підтверджується, зокрема, можливістю його поєднання в межах одного і того ж речення з прислівниками there і here: пор., Наприклад: There is a river there. Таким чином, there з прислівники поступово перетворилося на частку. Особливість конструкцій з there полягає в тому, що при будь-якому порядку слів у них присудок завжди передує підметує: пор. There is a river near our village; There are three windows in this room; так само і в Near our village there is a river; In this room there are three windows. При побудові питання в реченнях цього типу спостерігається вторинна інверсія, яка як би накладається на вже наявну інверсію: Is there a river near your village? Ця обставина давала засади ряду лінгвістів в якості граматичного підмета речення розглядати there і тому вважати порядок слів у стверджувальних конструкціях прямим. Однак навряд чи така інтерпретація є правильною. Підмет в будь-якому випадку повинен мати загальне значення предметності, що відсутній в there. Крім того, дієслово виявляє узгодження не з there, який взагалі не має категорії числа, а з подальшим іменником. Найімовірніше, there слід розуміти як своєрідну частку при дієслові be, яка разом з дієсловом утворює поєднання, що означає знаходження у просторі та часі. Це підтверджується, зокрема, можливістю утворення іменної форми there being: I didn't stay long because of there being no place for me.

Використання конструкції з there, мабуть, пов'язано з виразом лексичного підмета і лексичного присудка. У реченнях типу There is a river near our village підмет a river є лексичним присудком, цим же ці речення і відрізняються від речень типу The river is near our village, де граматичний і лексичний підмет співпадають. При цьому лексичний підмет у цих реченнях виражається дуже своєрідно: якщо обставина часу або місця не стоїть на початку, то випереджаюче there дає спочатку загальне уявлення щодо якогось місця у часі чи просторі, конкретизація якого проводиться після висловлення лексичного присудка, а іноді взагалі не проводиться, тому що місце або час видаються досить ясними з контексту. Цими випадками в основному і вичерпується вживання інверсії.

Підсумовуючи можна зазначити, що інверсія поділяється на повну та часткову, та стає актуальною в умовних реченнях, в реченнях для постановки питань. Також, інверсія зустрічається у тих випадках, коли на перше місце в реченні висуваються слова, що представляють собою в смисловому плані найбільш істотну частину присудка та в тих, які виражають волю і бажання, так як такі речення зазвичай характеризуються яскраво вираженим емоційним забарвленням.

РОЗДІЛ II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ІНВЕРСІЇ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ТЕКСТІ

2.1 Типологія інверсії у публіцистичних текстах

Поняття публіцистичного тексту трактується в різних авторів неоднаково. Так, І.В. Арнольд ототожнює його з газетним стилем [Арнольд, С.90], Ю.М. Скребнев розглядає його як одну з різновидів газетного стилю [Скребнев, С. 74], І.Г. Гальперин поєднує в це поняття стиль газетних статей, стиль ораторський і стиль есе [11, с. 81].

Очевидно, що остання точка зору найбільш правомірна. При такому підході, поняття “публіцистичний стиль” охоплює мовні добутки різних жанрів, об'єднаних комунікативною задачею. Аргументація тієї чи іншої точки зору, як правило, по соціально-політичній проблематиці, що має метою схилити адресата до прийняття цієї точки зору, переконати його в правильності висунутих чи положень викликати в ньому бажану реакцію на сказане.

Таким чином, прикладами публіцистичного стилю можуть виступати тексти різних жанрів, як монологічні, так і діалогічні за формою: журнальні статті, соціально-політичні есе, публічні виступи, політичні дебати.

Призначення публіцистичного стилю - повідомляючи, переконувати, впливати на маси, формувати в людей правильне відношення до суспільних проблем, повідомляти інформацію, що має суспільне-політичне значення. Публіцистичний стиль використовується в газетах, журнальних статтях, у передачах по радіо і телебаченню, у виступах на зборах, зборах і мітингах.

Сполучення в одному контексті книжкової і розмовної лексики, сполучення офіційно-ділових емоційних виражень, уживання слів у переносному значенні (так звана " газетна образність ": біле золото -бавовна, блакитні дороги - морські шляхи), наявність питальних, спонукальних, окличних речень, повторів, звертань, риторичних питань і т.д.

У публіцистичному стилі реалізується мовна функція впливу (агітації і пропаганди), з яким сполучається чисто інформативна функція (повідомлення новин). Публіцистичний стиль знаходить застосування в суспільно-політичній літературі, періодичній пресі (газетах, журналах), політичних виступах, мовах і зборах. У рамках публіцистичного стилю широке поширення одержав його газетно-журнальний різновид. До основних рис відносяться:

* економія мовних засобів, лаконічність викладу при інформативній насиченості; наявність суспільно-політичної лексики і фразеології, переосмислення лексики інших стилів (зокрема, термінологічної) для цілей публіцистики;

* використання характерних для даного стилю мовних стереотипів, кліше;

жанрова розмаїтість і зв'язана з цим розмаїтість стилістичного використання мовних багатозначності слова, ресурсів словотвору (авторські неологізми), емоційно-експресивної лексики; використання зображувально-виразних засобів мови, зокрема засобів стилістичного синтаксису (риторичні питання і вигуки, паралелізм побудови, повтори, інверсія і т.д.).

Основну функцію публіцистичного стилю, котра виокремлює його з-поміж інших мовних стилів, можна сформулювати таким чином: вплив на читача або слухача з метою переконати його в правильності положень, що висуваються, або викликати в нього бажану реакцію на сказане не стільки логічно обгрунтованим аргументуванням, скільки силою, емоційною напруженістю вислову, акцентом на ті властивості явища, які найефективніше слугуватимуть для досягнення поставленої мети [42, c. 49].

Публіцистичний стиль займає проміжне місце між стилем наукової прози і стилем художньої мови. Із стилем наукової прози його зближує логічна послідовність у викладі фактів, розгорнутість вислову, відносно строгий розподіл на логічні відрізки (абзаци).

З іншого боку, публіцистичний стиль має ряд спільних рис із стилем художньої мови. Образність мови та емоційні елементи здебільшого характерні для публіцистичного стилю. Засоби емоційного впливу, вживані в публіцистичному стилі, під дією загальних його закономірностей, не несуть такої свіжості та суб'єктивної забарвленості, які властиві стилю художньому стилеві, образність мови характеризується сталістю. Метафори, порівняння, перифрази та інші емоційно-експресивні засоби беруться із загального мовного масиву виражальних засобів. Окрім цього, публіцистичний стиль із художнім зближує суб'єктивність викладу, обмежена, звісно, особливостями самого стилю. Наприклад, для газетної чи журнальної статті індивідуальне має не такий чіткий вияв, як в есе або ж в ораторському мовленні.

Отже, розглянемо певні лексичні засоби створення експресивності у публіцистичному тексті. Серед головних мовних особливостей публіцистичного стилю слід назвати принципову неоднорідність стилістичних засобів; використання спеціальної термінології і емоційно забарвленої лексики, поєднання стандартних і експресивних засобів мови.

Одним з найцікавіших засобів створення експресивності у публіцистичному стилі є інверсія. Мовець ставить на перше місце той компонент вислову, який здається йому основним для передачі інформації. Наприклад: Never forget: the true victims they are!; According to Forbes, salaries in many fringe economy corporations rival those in much larger companies; The paper does, however, attempt to begin to make the case that there has been a turn in economics, and elaborates a number of hypotheses in support of this conclusion;

Частотність інверсії підмету у публіцистичному стилі, зокрема, у газетно-журнальних статтях, на нашу думку, залежить від жанру тексту (статті). У ході аналізу ми переконалися, що в інтерв'ю їх майже не буває, як і в коротких зведеннях новин. У аналітичних статтях інверсія зустрічаються набагато частіше.

Інверсія підмета реалізує в тексті функції, притаманні їй як синтаксичній конструкції. Це передусім структурно граматична і комунікативна функції, рідше - емфатична і ритмічна функції. Поряд з цим інверсія служить яскравим стилістичним засобом і проявляє свою стилістичну функцію, головним значенням якої є виділення, що базується на ефекті обманутого осідання.

Стилістична функція інверсії підмета у залежності від стилю тексту, від характеру висловлювання, від контексту і т.д. реалізується в часткових функціях: в офіційно-діловому стилі - функція логічного виділення, функціонально-стильова функція; в науковому стилі - функція логічного виділення, функціонально-стильова функція; в публіцистичному стилі - функція логічного виділення, експресивна функція, засоботворча функція. У художній прозі - функція логічного виділення, експресивна функція, архітектонічна функція, функціонально-стильова функція; в поезії - ритміко-мелодійна функція, експресивна функція, архітектонічна функція, функціонально-стильова функція. Експресивна функція реалізується в ще більш часткових випадках: емоційно-видільної, функції поетизації мови, лейтмотивної функції, образотворчої (функції творення візуального ефекту).

2.2 Функції інвертованих конструкцій в публіцистичному тексті

інверсія публіцистичний текст

Як відомо, публіцистичний стиль активно впливає на читача або слухача, спонукає його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. Цей стиль мовлення характеризується пропагандою певних думок, переконань, ідей, теорій та активною агітацією за втілення їх у повсякдення. Сферою використання цього стилю є громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність та навчання. Основними ознаками публіцистичного стилю є:

* доступність мови й формування (орієнтація на широкий загал);

* поєднання логічності доказів і полемічності викладу;

* сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників;

* висловлення наукових положень і фактів емоційно-експресивною образністю;

* наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер;

* широке використання художніх засобів (епітетів, інверсії порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.).

Основними мовними засобами публіцистичного тексту вважаються лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація та ін.); використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото - вугілля, нафта, легені планети - ліси та ін.); уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт і под.); із морфологічних засобів часто використовується іншомовні суфікси і ст. (ист), - атор, - акція та ін. (полеміст, реваншист, провокатор); префікси псевдо; - нео-, сурес-, ін тре- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава, інтернаціональний).

Синтексисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками ті ні.); ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючи заголовки.

Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

а) стиль ЗМІ - засобів масової інформації (часописи, листівки) радіо, телебачення. тощо);

б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);

в) есе (короткі нариси вишуканої форми);

г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

Одним із важливих різновидів публіцистичного тексту є політичний дискурс. Політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися згідно існуючих традицій та отримали перевірку досвідом.

Політичний дискурс реалізується в усній та писемній формах. До усної форми політичного дискурсу можна віднести публічні виступи політиків, їхні виступи на радіо, по телебаченню, інтерв'ю, прес-конференції, нтерв'ю, прес-конференції, парламентські дебати, теле- та радіоновини. До писемної форми політичного дискурсу належать різноманітні документи - договори, протоколи, угоди, рубрики політичних новин у пресі, політичні плакати та листівки.

Головними риторичними прийомами залишаються використання методів контрасту, протиставлення, повтору, експресії, виділення ключових понять.

Політичний дискурс має емоційний вплив та є потужним інструментом впливу на масову свідомість. Метою політичного дискурсу є не опис, а створення ґрунту для переконання адресатів, спонукання до дії, це й визначає ефективність політичного дискурсу. Мова політичного дискурсу насичена синтаксичними фігурами, символами, а успіх і ефективність визначається тим, наскільки ці символи співзвучні з масовою свідомістю: політик повинен вміти доторкнутися до потрібної струни у свідомості, висловлювання політика повинні бути спрямовані на "споживачів" політичного дискурсу. Тому в своїх промовах політичні діячі використовують мовні засоби, які несуть вплив на свідомість адресата, діють на нього та викликають інтерес.

Однією з найбільш характерних фігур публіцистичного синтаксису є інверсія.

Відхилення від звичайного порядку слів відразу відчувається, воно сприяє певній політичній напрузі, привертає до себе увагу, отже виконує стильову роль, актуалізує образ. Відхилення від норми, відразу відчувається: