Види епітетів у англомовному художньому дискурсі

Не дуже численну, але досить вагому частку в епітетній системі «Old Possum's Book of Practical Cats» займають означальні конструкції на зразок антономазії: His bucko mate, Jump like a jumping-jack. Антономазійні образи, створені Еліотом, перебирають на себе властивості означуваного, за рахунок чого стають багатозначними, з посиленим алюзивним запасом.

Найбільш численну групу в збірці «Old Possum's Book of Practical Cats» складають алітераційні епітети: a Curious Cat, a horrible muddle, extensive reputation, Sunday dinner, a wonderful way, the narrowest rail, Macavity's Mystery Cat. Ц архітектонічна модифікація епітета володіє значним емфатичним впливом та здатна забезпечити фонічну неповторність поетичного тексту, його звукове багатство.

Підкреслена увага Еліота до алітераційних епітетів зумовлена, очевидно, самою природою утворення цієї модифікації: «Завдяки алітераційному епітету виникають додаткові фоносемантичні зв'язки між означенням та означуваним словом алітераційний епітет - це наслідок художнього перетворення двоїстості в єдність» [34, 99]. Алітераційні епітети, що густо наповнюють текст збірки «Old Possum's Book of Practical Cats», посилюють сприйняття поезії Еліота як фонічно багатої та, водночас, неповторної звукової організації.

Результати деталізованого розгляду епітетної системи збірки Томаса Еліота «Old Possum's Book of Practical Cats», спроба класифікації основних складових цієї системи дозволяють зробити підсумкові висновки, головні з яких зводяться до наступного:

- епітет є досить важливим та активним елементом в художньому дискурсі;

- з-поміж інших модифікацій епітета особливо вирізняється метафоричний епітет (his sentimental side, cruel carving knives, terrible bore) як засіб одночасної символізації та конкретизації поняття;

- метафоризація епітета дозволяє через художнє акцентування певних ознак переводити те чи інше поняття в естетично ціннісне, супроводжуючи цей процес посиленням ефекту одивнення;

- епітети в художніх творах мають імпресіоністичне навантаження, оскільки той чи інший епітет певною мірою визначає пафос художнього поняття чи предмета;

- епітети також стають засобом колористичного та звукового урізноманітнення художнього світу.

2.2.2 Епітети в художніх творах Френсіса Скотта Фіцджеральда

У творах Ф.С. Фіцджеральда портретні характеристики з'являються досить часто як у вигляді окремих штрихів, що характеризують людину, так і детальні описи головних чи другорядних персонажів. Стилю письменника властиве нагромадження стилістичних засобів, які при взаємодії створюють потужний ефект неповторності. Виділивши окрему рису зовнішності, Фіцджеральд обігрує її, використовуючи щоразу нові засоби, будує незвичні асоціації, створює враження взаємопроникненості зовнішніх рис та внутрішнього світу. "Indeed it can be said that Fitzgerald's finest fiction is the product of two active Symbolists. One of them is of course the novelist himself, for in his use of symbolist images to concentrate and realize what seem to be essentially naturalistic stories Fitzgerald proves himself remarkable" [45]. Розглянемо, як діють окремі стилістичні засоби та як вони взаємодіють у описах зовнішності у творах Ф. С. Фіцджеральда.

Найчастіше Фіцджеральд застосовує епітет та його "гібриди", які, як відомо, утворюються при перетині окремих полів тропіки (наприклад, іронічний, оксюморонний, літотний/гіперболічний, метафоричний епітет і т. ін.) [44, 130].

Наприклад, метафоричний епітет утворюється при перетині полів епітета і метафори: artificial effortless smile; broke into teary hysterical smile; with blazing eyes; his dead yellow eyes; the smile again - radiant blatantly artificial - convincing; alien unresponsible faces.

У результаті перетину полів епітету та порівняння утворюється компаративний епітет. Є декілька видів конструкцій компаративного епітета, майже всі їх можна зустріти у творах Фіцджеральда: a lady with the helmet-like hair; a reddish-brown mustache under watery blue eyes; the starry veiled expression; blond, gay, baby-faced girl; a dark saucer-eyed man; scarecrow males.

Найвластивішим для описів зовнішності у Фіцджеральда є метонімічний епітет: Two pairs of eyes were regarding her: Rutherford's noncommittal und unrequiring, Michael's hungry, tragic, pleading; unsuspecting left ear; handsome earnest face; groups of waiting, hopeful, painted faces; her face was young, frightened; cool, patronizing eyes; a man with an unhappy mouth and desperate, baffled eyes.

Оксюморонний епітет, який являє собою єдність протилежностей, своєрідну епітетну конфігурацію, що містить слова із взаємовиключаючим змістом: Nicole's snow-warm face; mile, that grave sweet smile that made her `adored'; awful looking yet discernibly attractive

Часто у характеристиках одними героями інших можна зустріти літотний/гіперболічний епітет: `You have the most rememberable eyes.', `You've got an awfully kissable mouth.', який Фіцджеральд вживає і в звичайних описах портрета: a tanned woman with very white teeth; with that extraordinary hair; he was young and extraordinarily handsome.

Стилю творів Фіцджеральда в цілому та портретним характеристикам зокрема дуже властивим є іронічний епітет: his crimson legs (червоні від засмаги); the faces were only formally sad; with frank new faces, intelligent, considerate, thoughtless, thought-for.

При створенні портретних характеристик будь-який автор намагається висловити своє ставлення до героїв взагалі чи у певній життєвій ситуації. Без стилістичних засобів такі описи були б сухими та невиразними. Кожен письменник має власну манеру створення портрета. Фіцджеральду властивий точний підбір слів, який не залишає сумнівів щодо його ставлення до того чи іншого героя. Наприклад, у романі "Tender Is the Night" він по-різному змальовує образ Розмарі. Спочатку письменник милується квітучою юністю дівчини. One's eye moved on quickly to her daughter, who had magic in her pink palms and her cheeks lit to a lovely flame, like the thrilling flush of the children after their cold baths in the evening. Her fine forehead sloped gently up to where her hair, bordering it like an armorial shield, burst into lovelocks and waves and curlicues of ash, blonde and gold. Her eyes were bright, big, clear, wet, and shining, the color of her cheeks was real, breaking close from the surface to the strong young pump of her heart. Her body hovered delicately on the last edge of childhood - she was almost eighteen, nearly complete, but the dew was still on her.

Фіцджеральд застосовує епітети та метафори, які свідчать про красу і юність, яка "світиться". Зовнішність Розмарі порівнюється з росою, полум'ям та хвилями.

Навпаки, коли автор засуджує вчинок Розмарі, він описує її вчинок з іронією та зневагою: Her hair was not curly, and now it lay in lank lifeless blocks on both sides of her suddenly pale face. It was ugly as sin - she had known it would be ugly as sin. Her face's chief charm had been a Madonna-like simplicity. Now it was gone and she was - well, frightfully mediocre - not stagy; only ridiculous, like a Greenwich Villager who had left her spectacles at home.

Метафоричний епітет lifeless blocks, порівняння ugly as sin, like a Greenwich Villager та компаративний епітет a Madonna-like simplicity вказують на зневагу та неприязнь.

Таким чином, можна стверджувати, що Ф. С. Фіцджеральд створює портретні характеристики героїв своїх творів, застосовуючи найрізноманітніші види епетів у власній манері, яку називають "his evocative style" [45, 218]. Його образи символічні, слова та фрази передають настрої, надії, мрії.

Висновки до розділу ІІ

Дослідивши епітетні системи художніх творів Т. Еліота та Ф.С. Фіцджеральда, можна зробити певні висновки стосовно того. Які саме види ептетів найчастіше вживаються в англомовному художньому дискусрі. З-поміж семантично забарвлених епітетів, що зустрічаються в творах Т. Еліота, особливу увагу привертають колористичні епітети. Саме такі означення роблять художній світ Еліота яскравим, різнобарвним, блискучим. Колористичні епітети також стають засобом конкретизації рис чи манери поведінки окремих персонажів, констатації зовнішніх проявів в художній організації просторово-часових координат. Найчастіше в художньому дискурсі Еліота зустрічаються алітераційні епітети.

Фіцджеральд, у свою чергу, найчастіше застосовує епітет та його "гібриди", які, як відомо, утворюються при перетині окремих полів тропіки (наприклад, іронічний, оксюморонний, літотний/гіперболічний, метафоричний епітет і т. ін.)

Загальні висновки

Мова - це засіб спілкування між людьми у суспільстві. Тому кожен з її аспектів слі аналізувати і вивчати. Що стосується тропіки, слід відзначити, що це одна з найцікавіших сфер лексикології, якій приділяють увагу багато відомих лінгвістів. Варто відзначити, що єдності серед них немає, тому термін «тропіка» можна назвати лінгвістичним терміном широкого значення, що більше підходить до опису різноманітних структурних та семнтичнх типів фраз.

В стилістиці й поетиці під тропом розуміється семасіологічно двопланове вживання слова, при якому його матеріальна форма реалізує одночасно два значення - пряме і переносне. Зв'язок прямого і переносного значень базується на різних принципах (суміжності, подібності й т.ін.), що зумовлює існування різних видів тропів.

Положення античної риторики про “однослівність” тропів потребує суттєвого уточнення. Дійсно, в тропі семантична транспозиція торкається лише одного слова. Проте троп може реалізуватися лише в контексті, в бінарному утворенні, яке пропонується назвати тропеїчною конфігурацією.

Якщо раніше вивчення тропів було предметом поетики і зводилось до опису створюваних ними художніх ефектів, то починаючи з 60-х років XX ст. простежується новий підхід до тропів, пов'язаний з розвитком структурної лінгвістики і семіотики.

Серед найбільш характерних рис сучасної теорії тропів потрібно відзначити: розуміння сукупності тропів як ієрархічної системи; постановку питання про генезис тропів і гіпотетичний “першотроп”; розподіл тропів за двома вісями мови - парадигматичною, на якій відбувається вибір елементів, і синтагматичною, де комбінуються відібрані елементи.

Епітет належить до найуживаніших поетичних прийомів. За відомим висловом О. Веселовського, «історія епітета є історією поетичного стилю в скороченому виданні», оскільки, як коментує В. Жирмунський, «епітет виділяє в певному понятті „суттєву" ознаку, а вибір „суттєвої" ознаки серед „несуттєвих" у свою чергу характеризує поетичне уявлення епохи та письменника». «Як майстер пензля, -- пише М. Рибнікова, -- тяжіє до певних фарб та ліній, так художник слова тяжіє до певних епітетів. І ось цими епітетами для читача визначається тоді не стільки світ (творця), скільки сам творець цього світу, поет. Міра суб'єктивності письменника найбільш відчутна, коли аналізуються його епітети».

Ході дослідження ми намагалися визначти різноманітні класифікації епітетів, їх відмінності та особливості, і встановити які саме типи епітетів найчастіше використовуються в англомовному художньому дискурсі.

Дослідження поетичної збірки Томаса Еліота «Old Possum's Book of Practical Cats» та художніх творі Френсіса С. Фіцджеральда дало нам змогу дослідити, що епітет є одним із найуживаніших стилістичних засобів у художньому творі. Зокрема, Еліот не може обійтися без вживання алітераційних та колористичних епітетів. Фіцджеральд, зі свого боку, постійно вживає іронічні, метафоричні, гіперболічні, метонімічні, оксюморонні епітети.

Наше життя неможливе без мови та мовлення. А вони, в сою чергу, не жуть існувати самі по собі, будучи сухими та неприкрашеними різноманітними стилістичними засобами, які роблять не лише наше мовлення більш яскравим та експресивним, але й наше життя цікавішим і різнобарвним.

Список використаної літератури

1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М. 1969.

2. Братусь М. Колористичний епітет як ознака тоталітарної доби (За творами Iвана Багряного) // Дивослово. -- 2001. -- №5. -- С. 15.

3. Брусенская Л. Учебный словарь лингвистических терминов. -- Ростов н/Д., 2005. -- С. 11.

4. Веселовский А. Из истории эпитета // Веселовский А. Историческая поэтика.-- М., 1989.-- С. 59-75.

5. Волковинський О. Алітераційний епітет (із поетики символізму)// Слово і час. - 2006. - №12. - С. 28-34.

6. Голуб И. Стилистика русского языка. -- М., 1997. -- С. 139.

7. Горбачевич К. Словарь эпитетов русского литературного языка. -- СПб., 2001. -- С. 5.

8. Гудавичюс А. Аксиологический аспект лексической семантики // Проблемы семантического описания единиц языка и речи. - Минск: МГЛУ, 1998. - С. 12-13.

9. Гулова И. Поэтика и время // Русский язык в школе. -- 2003. -- №3. -- С. 56.

10. Данилова Е.А. Поэтический сборник Т.С. Элиота «Популярная наука о кошках, написання старым опоссумом» и традиція поэзии нонсенса // Инновации молодых. - Іваново, 2004. - С. 58-64.

11. Еліот Т.С. Вибране. Київ: Дніпро, 1990. - 200с.

12. Еремина В.И. Метафорический эпитет (из поэтики фольклора) // Известия АН СССР. Серия литературы языка. - 1967. - Т. XXVI. - Вып. 2. - С. 144-152.

13. Ємець О.В. Семантика, синтактика та прагматика тропів в аспекті поетизації художньої прози (на матеріалі оповідань Ділана Томаса). Автореферат на здоб. ... канд. філол. наук. - К. 2000. - 19 с.

14. Жирмунский В. К вопросу об эпитете // Жирмунский В. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. -- Л., 1977. -- С. 355-360.

15. Ишмуратов А. Т. Логико-когнитивный анализ онтологии дискурса/Рациональность и семиотика дискурса.Сб. трудов//АНУ Институт Ф-и.-К.: Наук. Думка, 1994.- 252с.

16. Казакова Т.А. Практические основы перевода. English-Russian. Учебное пособие. - СПБ.: Лениздат; Издательство "Союз", 2002. - 320 с.

17. Кателина Л. Эпитеты в лирике С.Есенина // Русская речь. -- 1998. -- №6. -- С. 31.

18. Колегаева И. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса: редакционно-издательский отдел обласного управления по печати, 1991.- 122 с.

19. Корольков В. Эпитет // Краткая литературная энциклопедия. -- Т.8. -- М., 1975. -- С. 922.

20. Круть Ю. Величання і побажання в обрядовій поезії слов'ян // Розвиток і взаємовідношення жанрів слов'янського фольклору. -- К., 1973. -- С. 97.

21. Кухаренко В.А. Практикум по стилистике английского языка. - М.: Высшая школа, 1986. - 144 с.

22. Левицкая Т., Фитерман А. Проблемы перевода (англ. яз.).-- М., 1976. -- С. 49.

23. Лукенчук А.В. Прикметники оцінки в сучасній англійській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. - Львів, 1998. - 16 с.

24. Матвеева Т. В. Функциональные стили в аспекте текстовых категорий.-Свердловск: Изд- во Урал. ГУ, 1990.- 624 с.

25. Миклошич Ф. Изобразительные средства славянского эпоса. -- М., 1895. -- С. 17-27.

26. Москвин В. Эпитет в художественной речи., Русская речь. -- 2001. -- №4. -- С. 28-32; 9. Москвин В. Метафора и эпитет // Москвин В. Русская метафора. Очерк семиотической теории. -- М., 2006. -- С. 24-33.

27. Москвин В. Эпитет в художественной речи // Русская речь. -- 2001. -- №4. -- С. 28-32.

28. Онопрієнко Т. Епітет у системі тропів сучасної англійської мови (Семантика. Структура. Прагматика). -- Автореферат ... канд. філол. наук. -- Харків, 2002. -- С. 15.

29. Оноприенко Т. К вопросу о функции эпитета в системе тропики // Функциональный аспект семантики языковых единиц: Материалы VIII Международной научной конференции по актуальным проблемам семантических исследований. -- Ч. I. -- Харьков, 1997. -- С. 43.

30. Онопрієнко Т. Епітет як первісний троп і системоутворюючий центр тропіки // Вісник Житомирського держ. пед. ун-ту. -- 2001. -- №8. -- С. 127-130.

31. Оноприенко Т. Эпитет: семантика и структура (на материале английской тропики)// Вісник Житомирського держ. пед. ун-ту. - 2001. - №8. - С. 121-125.

32. Пелевина Н.Ф. Стилистический анализ художественного текста. - М.: Просвещение, 1980. - 272 с.

33. Поляков И. В. Лингвистика и структурная семантика. - Новосибирск: Наука, 1987. - 190 с.

34. Попова В.В. Т. Элиот и жанр «нонсенс»: (На материале стихов «Old Possum's book of practical cats») // Актуальные проблемы английской лингвистики и лингводидактики. - М., 2002. - Вып. 1. - С. 96-104.

35. Потебня О. Синекдоха й епітет// Естетика і поетика слова.-- К., 1985.-- С. 126-129.

36. Сурков А.А. Краткая литературная энциклопедия (в 9-ти томах) - М.: Издательство "Советская энциклопедия", 1968.

37. Толочин И. В. Когнитивная теория метафоры и системная природа поэтического смысла // Проблемы семантического описания единиц языка и речи. - Минск: Изд-во Минского гос. Лингвистического ун-та. - Минск, 1998. - С. 72 - 74.

38. Томашевский Б. Эпитет // Стилистика. -- Л., 1983. -- С. 195-204.

39. Турсунова Л.К. К проблеме классификации эпитетов // Сб. науч. трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. - Вып. 75. - 1974.

40. Храпченко М. Б. Художественное творчество, действительность, человек.- М.: Сов. Писатель, 1982. - 416 с.

41. Чижевская М.И. Язык, речь и речевая характеристика. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 70 с.

42. Якимчук Л.Д. Динаміка зв'язності у сучасному англомовному поетичному тексті. // Іноземна філологія. - Вип. 98 - Львів: Світ, 1990. - С.85-90.

43. Якобсон Р. Работы по поэтике. -- М., 1987. -- С. 293.

44. Fitzgerald F.S. The Great Gatsby. - A Millennium Project (with an Introduction by Malcolm Bradbury), 1991. - 150 p.

45. Fitzgerald F.S. This Side of Paradise. - A Millennium Project (with an Introduction by Craig Raine), 1996. - 264 p.

46. Hagemann S. “Old Possum's book of practical cats”: Translation and intercultural communication. - Frankfurt an Mein, 1987. - P. 173-198.

Размещено на Allbest.ru