Загальні ознаки англійського речення як основної синтаксичної одиниці

Не ordered the prіsoners to go. - Він наказав полоненим піти [14, c.23].

Об'єктний інфінітивний зворот також вживається після дієслів у неособовій формі: І want to see the last leaf fall. - Я хочу бачити, як впаде останній лист [14, c.23].

The young man... stood іn the doorway watchіng hіm work. - Парубок стояв у дверях, спостерігаючи, як він працював [14, c.24].

Отже, об'єктний інфінітивний зворот це сполучення іменника в загальному відмінку (або особистого займенника в об'єктному відмінку) з інфінітивом. Зворот вживається після дієслів to hear, to see, to feel, to watch, to observe, to want, to wіsh, to belіeve, to consіder, to thіnk, to order, to command, to cause, to make. Конструкція перекладається українською мовою додатковим підрядним реченням, що вводиться сполучниками що, щоб, як, підмет якого відповідає іменнику у загальному відмінку (або займеннику у об'єктному відмінку) англійського звороту, а присудок відповідає інфінітиву цього звороту.

Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот - це сполучення іменника в загальному відмінку (або займенника в називному відмінку) у функції підмета з інфінітивом як другої частини складеного дієслівного присудка. Службову частину цього присудка становлять в основному дієслова у формі пасивного стану, що примикають до інфінітива, такі, як to see бачити, to say сказати, to think думати, to suppose припускати, to believe вважати, думати, to find знаходити, вважати, to know знати, to make змушувати й т.д.:

All bodies are known to possess weight [32, c.74].

В суб'єктному інфінітивному звороті інфінітив позначає дію або стан особи (або предмета), позначеного іменником (або займенником) у складі цього звороту.

Aвтори «Сучасної англійської мови» розглядають в таких випадках особливий різновид складеного дієслівного присудка, у якому перша його частина - службова - зв'язує підмет з інфінітивом, що виражає очікувану, припустиму, відому якійсь особі, не зазначеній в реченні, дію. Дана побудова синтаксично подільна й утворює не зворот, а двоскладне речення, у якому інфінітив пов'язаний з підметом як значеннєва частина складеного дієслівного присудка [12, с.169].

Інфінітив у суб'єктному інфінітивному звороті може вживатися в різних формах.

1. Інфінітив у формі Іndefіnіte виражає дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

2. Інфінітив у формі Contіnuous виражає тривалу дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

3. Інфінітив у формі Perfect виражає дію, що передує дії дієслова в особовій формі.

4. Інфінітив у формі Perfect Contіnuous виражає тривалу дію, що відбувалася протягом відрізка часу, що передував дії дієслова в особовій формі [29, c.19].

Речення з суб'єктним предикативним інфінітивним зворотом перекладається складнопідрядним реченням. Дієслово у пасивному стані перекладається неозначено-особовим зворотом (кажуть, повідомляють...), що грає роль головного речення, за яким йде підрядне речення зі сполучником що.

The delegation is reported to have left. - Повідомляють, що делегація виїхала [18, c.121].

This question will be discussed at the conference shortly to open in London. - Це питання буде оговорено на конференції, що скоро відкривається у Лондоні [18, c.122].

Після слів likely (unlikely), sure, certain, дії виражені інфінітивом відносяться до майбутнього часу:

The economic problems facing our country are certain to have strong repercussions. - Економічні проблеми, з якими зіткнулась наша країна, напевно матимуть серйозні наслідки [10, c.208].

Якщо після дієслів to seem і to appear дієслово-зв'язка to be перед іменником або прикметником опускається, то ці дієслова мають значення здаватися, справляти враження:

He seems astonished. - Він здається (виглядає) здивованим [11, c. 110].

Речення зі зворотом «називний відмінок з інфінітивом» можна перекласти й простим реченням з неозначено-особовим зворотом у якості вставного речення.

Розглянемо приклад: All bodies are known to possess weight [29, c.77].

Переклад речення, що містить суб'єктний інфінітивний зворот, варто починати зі службової частини складеного дієслівного присудка. Значення службової частини передається українською мовою з допомогою неозначено-особовим зворотом, який є головним реченням в українському складнопідрядному реченні (Відомо, що…). Іменник (або займенник), що виконує роль підмета в англійському реченні, стає підметом в українському підрядному реченні (…всі тіла…), а інфінітив перекладається дієсловом-присудком українського підрядного речення (…мають…). Підрядне речення приєднується до головного за допомогою сполучника що: Відомо, що всі тіла мають вагу [29, c.78].

Речення з суб'єктним інфінітивним зворотом можна перекласти простим реченням, у якому неозначено-особовий зворот використовується як вставне речення: Всі тіла, як відомо, мають вагу [7, c.14].

2.2 Структурно-семантичні характеристики потенційно складносурядного речення в сучасному англійському розмовному мовленні

У лінгвістичній літературі існують різні точки зору щодо того, яким чином повинні бути визначені і класифіковані подібні паузально ізольовані постпозитивні сегментовані компоненти. Автори численних досліджень надають їм різноманіті статуси (парцелят, приєднання, відокремлення) з огляду на їх структурну, семантичну, функціональну неоднорідність, і на сьогодні серед лінгвістів не існує єдиної думки з цього приводу, незважаючи на те, що це явище вже давно вивчається в різних мовах (див. І.К. Баталова, А.А. Виноградов, В.О. Дмитренко, Л.І. Конюхова, Ж.Є. Петрашевська, Л.С. Суровенкова, А.П. Сковородников та ін.).

З огляду на комунікативно-функціональну спрямованість нашої роботи, вважаємо за доцільне визначити комунікативно розчленовані синтаксичні конструкції зазначеного типу як приєднувальні. «В усному спілкуванні мовець часто відчуває необхідність щось уточнити, додати до вже закінченого висловлення. Додаткова інформація надається в синсемантичних висловленнях, які вживаються за основним автосемантичним повідомленням і утворюють разом із ним одне комунікативне ціле, виражають одну складну думку. Структура такого цілого чітко розчленовується на основну частину, що є об'єктом інформативного розширення - та, що приєднує, і синсемантичний приєднувальний компонент (компоненти), за змістом і граматично цілком залежний від частини, що приєднує» [11: 101]. Приєднання пов'язане з реалізацією додаткових комунікативних завдань і характеризується зміною семантичного фокуса повідомлення, що виражається в позначенні нового денотата або в описі нових аспектів уже згаданого денотата [12: 7-9].

Аналіз лінгвістичного матеріалу свідчить про те, що розчленуванню можуть піддаватися потенційно складносурядні речення з різноманітними типами сполучникового зв'язку:

а) єднального (найбільш поширеним у даному випадку є сполучник and):

«I've invited Nasser to the lunch. And Papa's coming»(H. Kureishi).

«These are fundamental questions of policy. And a structure exists for discussing such things»(D. Hare).

«No, I've never written to him. Neither has my brother» (A. Miller).

«You can't stop Magnum from making pictures simply by revoking contract, Segale. Neither can you stop the free progress of the screen» (H. Robbins).

б) протиставного:

Edmund: /…/ We know what we're trying to forget. But let's not talk about it. (E. O'Neill).

Mary: /…/ You and Jamie have the boys you know. You go out. But I'm alone (E. O'Neill).

Tyrone: /…/ He was prosperous enough, too, in his wholesale grocery business, an able man. But he had his weakness (E. O'Neill).

в) розділового:

«Is it too much trouble for you to put yourself out? Or do you intend to stay on the kitchen all night?»(J. Collins)

«You could learn. Otherwise Droopy Drawers will take over» (M. Binchy).

«I'm the one who's paying. Or rather Ross is» (J. Collins).

При аналізі потенційно складносурядних речень необхідно враховувати тип сполучникового зв'язку для того, щоб краще зрозуміти семантику і комунікативне призначення постпозитивних компонентів. Дії, що описуються частинами речень зазначеного типу, можуть розцінюватися як:

а) одночасні або послідовні (при єднальному типі зв'язку):

«These are fundamental questions of policy. And a structure exists for discussing such things»(D. Hare).

«She's excited, Wyn. And she's madly in love» (M. Way).

Sophie: You are a kind man. And I will also be kind, I hope (L. Hellman).

б) суперечливі, контрастні (при протиставному типі зв'язку). Частини такого потенційно синтаксичного цілого можуть утворювати сильні (в основі антагоністичне протиставлення) і слабкі (в основі неантагоністичне протиставлення) протиставні структури (визначення О.Ю. Обухової [3: 12]) і актуалізувати різноманітні логічні відношення:

«I'm a very emotional person, and when I married Johnny I thought I would be very happy. But I wasn't» (H. Robbins).

«/…/We can only make a guess. But Ticky always knows» (M. Spark).

Mary: They have always been kind to me, and I to them. But I've never felt at home with them (E. O'Neill).

в) альтернативні (при розділовому типі зв'язку):

Mary: /…/ I might have gone - if I hadn't fallen in love with Mr. Tyrone. Or I might have become a nun (E. O'Neill).

Jamie: /…/ She might not want any lunch. Or she might start having most of her meals alone upstairs. That's happened, hasn't it? (E. O'Neill)

Постпозитивні сегментовані компоненти, які утворюються при розчленуванні потенційно складносурядного речення, виступають як:

а) тлумачення базового висловлення або його частини:

«It's not a contest. He's gone, Matt; we're here. And we don't want to lose you» (J. Michael).

«You can't stop Magnum from making pictures simply by revoking contract, Segale. Neither can you stop the free progress of the screen» (H. Robbins).

«/…/ The real truths are difficult. At first they are forbidding. But they are worth all the others» (Th. Williams).

Mary: /…/ For a time after my marriage I tried to keep my music. But it was hopeless. One-night stands, cheap hotels, dirty trains, leaving children, never having a home - (E. O'Neill)

«I've got my mackintosh and overcoat. Or if they aren't mine, they're Sir William's, which are better»(J. Cary).

«You go home to your mammy where you belong to and get on with the books. Or you'll come to a bad end»(J. Cary).

б) модальна оцінка базового висловлення або його частини:

«/…/ But when he was young he studied every art form he could think of: painting, sculpture, woodcuts, silkscreen, even linoleum cuts. And he was good»(J. Michael).

Sophie: Oh, I have made the decision for myself. And I am pleased (L. Hellman).

«He's charged, all right. Manslaughter. But it might be even more serious than that» (D. Potter).

Crossman: Yes, my dear. You've changed, I've changed. But you're still handsome, if that's what you mean (L. Hellman).

Під час своєї реалізації вербальна комунікація проходить різноманітні етапи, у ході яких учасники комунікативного акту мислено розчленовують ситуацію на епізоди, виділяючи об'єкти розмови і характеризуючи їх залежно від існуючого особистого досвіду. Всі ці етапи мають творчий і минущий характер; від установок суб'єкта мовлення залежить вибір, послідовність і лексико-граматичне оформлення відібраної інформації. Лінійне формування мовлення є причиною виникнення великої кількості конструкцій з приєднанням, пояснювальних номінацій із властивою їм функцією уточнення, тому що думка, яка вербалізується, нерідко вступає в протиріччя з великими об'ємами інформації, моментами контактування та автокоментування. Той факт, що обсяг повідомлюваної інформації може перевищувати об'єм оперативної пам'яті, призводить до пошуку структур, спроможних полегшити процес сприйняття інформації, не знижуючи при цьому її смислової значущості. Крім того, поєднання інформативного навантаження повідомлень, емоційний стан учасників комунікативного акту та їх бажання найбільш експресивно висловити свої думки і почуття для досягнення визначеної комунікативної мети обумовлює появу в неофіційному спілкуванні висловлень, оформлених без чіткого дотримання вимог традиційного синтаксису.

Отже, досліджувані нами експлікаційні моделі розчленування синтаксичної структури висловлення виступають як засіб оптимізації мовленнєвого впливу та мовленнєвої взаємодії.

ВИСНОВКИ

Речення - одна з основних граматичних категорій синтаксису, яка протиставляється в його системі слову та словосполученню за формами, значеннями та функціями. В широкому значенні це будь-яке - від розгорнутого синтаксичного утворення до окремого слова або словоформи - висловлювання, яке повідомляє про щось і розраховане на слухове або зорове сприйняття. Речення може бути простим і складним. У вузькому, власне граматичному, значенні просте речення - це така одиниця повідомлення, яка, будучи створеною за спеціально призначеним для цього граматичним зразком, має значення предикативності. Основними ознаками простого речення є: його синтаксична структура, що формується певними словоформами в їх відношеннях одне до одного; його семантична структура; порядок слів та інтонація; члени речення як компоненти предикативної основи речення або її поширювачі. Залежно від мети повідомлення речення можуть бути розповідними, питальними або спонукальними. Просте речення як елементарна синтаксична конструкція складається з двох (інколи - більше) форм слів, поєднаних одне з одним специфічним, існуючим лише у реченні синтаксичним зв'язком, або ж з однієї форми слова (що трапляється рідше). Речення може бути поширеним за правилами прислівних зв'язків - узгодження, керування, прилягання, або словоформами, які поширюють речення в цілому. Елементарний зразок, за яким будується просте непоширене речення, складає його структурну схему, структурний зразок. Ці зразки класифікуються за різними основами: однокомпонентні та двокомпонентні, вільні та обмежені з боку лексичного складу, такі, що містять або не містять парадигматичних характеристик, не фразеологізовані й фразеологізовані. Кожна мова має власну систему таких структурних зразків. Окремі зразки в різних мовах можуть співпадати, але системи в цілому завжди відрізняються.

Речення поєднує в одній своїй граматичній формі кілька значень різного ступеню абстракції. По-перше, сам структурний зразок речення має абстраговане значення, спільне для всіх речень, це так звана предикативність. Проте в конкретних реченнях на значення предикативності накладається нове, іншої якості значення. Такі значення належать до семантичної структури речення. Речення, які мають різну граматичну організацію, але близьку семантичну структуру, в деяких дослідженнях розглядаються як трансформи, тобто перетворення одного в інше.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Jespersen O. Essentials of English grammar. London: Allen&Unwin, 1993.

2. New Webster's Dictionary. - NY: Consolidated Book Publishers, 1998.

3. Webster's Third New International Dictionary of the English Language Unabridged with seven language dictionary. Encyclopedia Britannica, inc. William Benton, Publisher, 1768.

4. Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. - М.: Просвещение, 1989. - 256 с.

5. Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1966. - 250 с.

6. Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М.: 1974. - 365 с.

7. Блох М.Я. Теоретическая грамматика английского языка: Учебник. Для студентов филол. фак. ун-тов и фак. англ. яз. педвузов. - М.: Высш. школа, 1983. - С.383. В пер.: 1 р.

8. Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики. Персональность. Залоговость. - С. Петербург: Наука, 1991. - 370 с.

9. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола. - М.: Просвещение, 1971. - 200 с.

10. Верба Л.Г. Грамматика современного английского языка (справочник). - Славянский дом, 2001. - 366 с.

11. Жаборюк О.А. Про мовний і логічний аспекти предикації (на матеріалі англійскої мови.) Мовознавство, 2000. - №1.

12. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты синтаксиса. - М.: Наука, 1982. - 368 с.

13. Иванова И., Чахоян Л., Беляева Т. История английского языка. - С. Петербург, 1999. - 300 с.

14. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. - М.: Высшая школа, 1981. - 285 с.

15. Ильиш Б.А. История английского языка. - Л.: Просвещение, 1973. - 351 с.

16. Ильиш Б.А. О словах категории состояния. - М.: 1948. - 123 с.

17. Иртеньева Н.С. Теоритическая граматика английского язика. - М: Высшая школа, 1969. - 327 с.

18. Корунець І.В. Порівняльна типологія англійської та української мов. - Вінниця: Нова книга,2003. - 459 с.

19. Лекант П.А. К вопросу о категории безличности. Тенденции развития грамматического строя русского языка. - М.: Наука, 1994. - 245 с.

20. Павлов В.М. Теория функциональной грамматики. Субъектность. Объектность. - Л.: Наука, 1992. - 203 с.

21. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. Изд. 6-е, 1938, - 316 с.

22. Почепцов Г.Г. Синтагматика английского слова. - К. Вища школа. - 1976. - 109 с.

23. Смирницкий А.И. Синтаксис английского языка. Издательство литературы на иностранных языках. - М.: 1957. - 175 с.

24. Сусов И.П. Семантическая структура предложения. - Тула: 1973. - 283 с.

25. Харитонов, І.К. Теоретична граматика сучасної англійської мови: Посіб. для студ. 4 курсу ф-ту інозем. мов. - 2-е вид., переробл. і допов. - Ніжин, 2003. - 210 с. - (Ніжинський держ. пед. ун-т ім. М.Гоголя). (УДК 811.111 Х 20).

26. Чейф У.Л. Значение и структура языка. - М.: Прогресс, 1975. - 141 с.

27. Якобсон Р.О. Избранные работы. - М.: 1985. - 389 с.

28. Robin Cook. Shook. - NY: Berkley Books, 2001 - 338 p.

29. Ann Pilling. Henry's Leg. - Puffin books, 1985 - 159 p.

30. Desmond Lowden. Chain. - BBC Books, 1990 - 531 p.

31. Lori Copeland. Sweet Hannah Rose. - A Dell Book, 1991 - 293 p.

32. Obi B. Eghuna. The Madness of Didi. - Fontana/Collins, 1980 - 231 p.

33. Rate Kingston. Bitter inheritance. - Mills and book limited, 1987 - 187 p.

34. Tom Clancy . Debt of Honor. - NY : Berkley Books, 1995 - 990 p.

35. Tom Clаncy. The Bear and the Dragon. - NY: Berkley Books, 2001 - 1137 p.

36. Truman Capote. Breakfast at Tiffany's. - Moscow: Raduga Publishers, 2002 - 159 p.

37. Mary Hidding Clark. While my pretty one sleeps. - Arrow, 2002 - 319 p.

Размещено на Allbest.ru