Штампи, кліше, стандарти в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

28

Штампи, кліше, стандарти в українській мові

Вступ

Як у щоденному, так і у професійному та офіційному мовленні зустрічається велика кількість повторюваних формулювань, які прийнято називати «мовними стереотипами».

До мовних стереотипів належать такі функціональні класи, як прислів'я, фразеологізми, штампи, прагматичні й мовні кліше, стандарти.

Кліше, наприклад: Доброго дня! Дозвольте відрекомендуватися, визначаються як достатньо фіксовані мовні реакції на стандартні ситуації соціального спілкування. Наприклад, ситуації зіткнення з іншими особами (формули привітання): Добрий день!; порушення правил поведінки (формули вибачення): Вибачте. Пробачте; отримання матеріальних або нематеріальних благ (формули подяки): Дякую; зіткнення з чужою бідою, смертю (формули співчуття): Співчуваю. Сумую разом з вами; зіткнення з особливим успіхом, високим досягненням (формули вітання): Молодець! Вітаю!; зустріч із незнайомими людьми, з якими передбачається подальший контакт (формули рекомендування): Дозвольте відрекомендуватися; бажання почати розмову (формули початку розмови): Отже ви знаєте…

Отже, актуальність цього дослідження визначається продуктивністю вживання штампів, кліше, стандартів у мовленні, необхідністю аналізу їх природи з урахуванням їх семантики, стилістичного вживання.

Об'єкт дослідження - періодичні видання як основний вид документа, який призначений для розповсюдження інформації.

Предметом дослідження є штампи, кліше, стандарти в українській мові.

Мета роботи передбачає дослідження штампів, кліше, стандартів в українській мові.

Завдання дослідження:

1. Охарактеризувати поняття штампів, кліше, стандартів в українській мові.

2. Дослідити використання штампів, кліше, стандартів.

Методом дослідження є метод теоретичного аналізу та синтезу наукових спостережень спеціалістів, що працюють в галузі документознавства.

1. Теоретичні аспекти дослідження фразеологізмів

1.1 Фразеологія

Фразеологія (від гр. phrasis - вислів і logos - поняття, вчення) - це:

Розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення.

Склад фразеологічних одиниць і висловів мови.

До складу фразеології входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів'я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери та ін. Фразеологічною одиницею, або фразеологізмом, називається стійке сполучення слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення. Фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні. Наприклад: збити з пантелику; біла ворона; прокрустове ложе; сім разів відміряй, а раз відріж; буде й на нашій вулиці свято; коефіцієнт корисної дії; мир та лад - великий клад; наша дума, наша пісня не вмре, не загине; зметати на живу нитку; заварити кашу.

Ідіомами (від гр. idioma - особливість, самобутній зворот) називаються стійкі словосполучення, що виражають єдине поняття. Вони втратили свою внутрішню форму і іншою мовою, як правило, дослівно не перекладаються: вскочити в халепу; була не була; море по коліна; замилювати очі.

Порівняння - це вид простого тропа, в якому одне явище як поняття виявляється шляхом зіставлення з іншим явищем. Цього типу фразеологізми цінні тим, що в них безпосередніше відбиваються особливості життя і побуту носіїв мови: чистий, як сльоза; їсть, як іржа залізо; мов у воду опущений; крутиться, як муха в окропі; білий, як стіна (як крейда, як глина, як молоко, як сніг).

Прислів'я - це виражений реченням народний вислів повчального змісту, що передає узагальнений суспільний досвід або формулює життєву закономірність: щире слово, добре діло душу й серце обігріло; обпікся на молоці, то й на воду студить; не копай під кимсь ями, бо сам у неї впадеш; вік живи, вік учись.

Приказка - це стійкий вислів, який відзначається лаконічною будовою й використанням образної виразності, але не формулює певної закономірності чи правила: у страху очі великі, і стіни вуха мають; ні сіло ні впало; м'які слова і камінь крушать.

Крилаті вислови - часто повторювані влучні словесні формули, джерело яких може бути встановлене: голос волаючого в пустелі; лиш боротись - значить жити; посипати голову попелом. До них належать вислови видатних політичних діячів та історичних осіб, цитати з творів письменників, з античної літератури тощо: Драконівські закони; І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь; Неопалима купина. Афоризм виражає в стислій формі яку-небудь думку узагальнено. Це може бути прислів'я, приказка, крилатий вислів, народно-поетична формула та інші фразеологізми, які набувають афористичності у мовленні: в наше віконце загляне сонце; хто шукає, той знайде; бо то не просто мова, звуки…; друзі пізнаються в біді; через терни до зірок; хутко казка мовиться, та нешвидко діло робиться.

Каламбур - фігура мовлення, яка полягає в гумористичному використанні багатозначності слова або звукової схожості різних слів: кому весілля, а курці смерть; на Миколи та ніколи; далеко куцому до зайця; на городі бузина, а в Києві дядько; де раки зимують; далеко ще чуприні до лисої голови.

Професійні вислови - це стійкі словосполучення або речення, що внаслідок переосмислення вийшли за межі мови професійних груп і набули образного звучання: грати першу скрипку; брати в шори; підрізати під корінь; закручувати гайки; увійти в роль; дати зелену вулицю; і кінці в воду; добре тому ковалеві; і пиши пропало.

Народнопоетичні включення - стійкі мовні моделі, які вживаються як зачини чи кінцівки в народній творчості у вигляді рефренів, евфемізмів: багато що казати, та мало слухати; як задумав, так і зробив; хай йому земля пером; у добрий час сказати, а в лихий помовчати; бодай тебе добро не минуло; вічна пам'ять. Це переважно народні побажання, заклинання, обіцянки, клятви, вітання. Перенесені у незвичну для них мовну ситуацію, вони надають ліричності, невимушеності, плавності викладу.

Вислови термінологічного характеру стають фразеологізмами, коли вони виходять за межі своєї терміносистеми й набувають переносного значення: питома вага; зійти з орбіти; вийти на фінішну пряму; поставити на лінійку готовності; тримати руку на пульсі; кінська сила; міжнародний клімат; поставити наголос.

Фразеологія української мови - це її багатство й окраса. Більшість фразеологізмів має образне значення й використовується як прикраса або надає соціальної оцінки тексту.

1.2 Класифікація фразеологічних одиниць

фразеологічний стандарт штамп сленг мова

У сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікацій фразеологізмів, які прийнятні й для української фразеології. За семантичною злитістю компонентів розрізняють:

3. Фразеологічні зрощення - це сталі словосполучення, зміст яких не можна зрозуміти із значень окремих компонентів, що входять до складу фразеологічної одиниці: піймати облизня; терпець увірвався; ні в сих ні в тих; теревені правити; нині отпущаєши.

4. Фразеологічні єдності - стійкі словосполучення, зміст яких певною мірою зумовлений значеннями слів-компонентів: тримати камінь за пазухою; ложка дьогтю в бочці меду; намилити шию; стерти в порошок; замилювати очі; зробити з мухи слона; загрібати жар чужими руками. Це переважно ідіоми, що утворилися з вільних синтаксичних словосполучень унаслідок образного переосмислення: дати перцю; дати гарбуза; обмити руки; море по коліна; не всі дома; не по конях, то по голоблях; розводити руками та ін.

5. Фразеологічні сполучення (класифікація В.В. Виноградова) - стійкі вислови, до складу яких увіходять слова з вільним і фразеологічно зв'язаним значенням. У них цілісне значення випливає з семантики окремих слів: здобути перемогу; делікатне питання; насупити брови; згорати з сорому; зачепити за живе; важка вода; бронхіальна астма; брати участь; вжити заходів.

До них додаються ще фразеологічні вислови (за класифікацією М.М. Шанського). Фразеологічні вислови - це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови комунікативного типу (речення). Це прислів'я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння тощо: дівка не без щастя, козак не без долі; на словах медок, а на серці льодок; величається, як заєць хвостом; бідний, як церковна миша; мовчання - знак згоди; шукайте - знайдете!

Фразеологічні вислови номінативного типу - це мовні кліше, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, звітно-виборна кампанія, охорона здоров'я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото, ядерна безпека, охорона навколишнього середовища та ін.

За походженням (етимологією) фразеологізми поділяються на:

6. Сталі вислови з народної мови (побутового народного мовлення, анекдотів, жартів тощо): сам не гам і другому не дам; світ зав'язати; рука руку миє; як горохом об стіну; про вовка помовка; вивчився на собак брехати; обоє рябоє; тільки сир відкладений добрий; кирпу гнути; стати на ноги; ні з рота мови, ні з носа вітру. Сюди належать прислів'я і приказки.

7. Професіоналізми, що набули метафоричного вжитку: чорним по білому; прясти на тонку; лити воду на млин; зняти полуду з очей; стригти під один гребінь; закласти фундамент; відігравати роль; зводити до спільного знаменника; знімати стружку; на космічній швидкості; дати гарантію; підкласти міну; гірка пілюля; вимушена посадка; спіймати на гачок.

8. Переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу: ставити крапку над і; дивитися крізь пальці; від колиски до могили лиш один маленький крок; розумній голові досить сказати одне слово (польське).

9. Вислови з античної культури: гордіїв вузол; прокрустове ложе; піррова перемога; Діоген у бочці; авгієві стайні; між Сциллою і Харибдою; Кастальське джерело; не можна двічі увійти в ту саму річку.

10. Біблійні та євангельські вислови: не одним хлібом живе людина; лікарю, вилікуй себе самого; козел відпущення; притча во язицех; пісня пісень.

11. Вислови відомих людей (афоризми, цитати) - іскра вогню великого; за всіх скажу, за всіх переболію; за вашу і нашу свободу; мертві сраму не імуть; нове життя нового прагне слова та ін.

Із стилістичного погляду фразеологічні одиниці групуються на розмовно-побутові, які переважають в усному мовленні та художній літературі: вродися та й вдайся; казці кінець - ділу вінець; як тіло без душі; іти світ за очі; аби день до вечора; мороз пройшов поза шкірою; ряст топтати; скільки вовка не годуй, той все у ліс дивиться. Другу групу становлять народнопоетичні фразеологізми. Це такі, як: при битій дорозі; голубе сивенький; нехай його лихий візьме; будь здорова, як вода, а багата, як земля, а щаслива, як весна; щоб я так здорова була; хай наші вороги плачуть; не так склалось, як гадалось. В окрему групу виділяються книжні фразеологізми, які використовуються переважно в писемній формі наукового, офіційно-ділового, публіцистичного та художнього стилів: болючі проблеми; заходи адміністративного впливу; дійти висновку; коефіцієнт корисної дії; питома вага та ін. Є й інші класифікації, в яких ураховано семантичні й стилістичні відтінки (класифікація І. Г. Чередниченка).

1.3 Фразеологія і мовні кліше

Під мовними кліше розуміються мовні одиниці, яким властиві постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюваність готових мовних блоків і водночас семантичне членування, характерне для вільних словосполучень: установити контроль; визвольний рух; патріотичне виховання; посилення боротьби із зловживаннями; мирне співіснування; дух часу; матеріальне благополуччя, ринкова економіка. Для визначення межі самого поняття береться до уваги відповідний синхронний зріз - для сучасної української мови встановлюється сучасний синхронний зріз. Поява кліше зв'язана з частотністю й повторюваністю ситуацій. За цих умов навколо стрижневого слова утворюється відносно постійний набір контекстуальних елементів у мовленні, що набувають звичності в називанні і звучанні. Такі сполуки слів перетворюються у стандартні. Подібно до фразеологізмів вони відтворюються в мовленні і починають функціонувати як одиниці мови. Але в них немає семантичних зсувів, як у фразеологічних одиниць, зв'язок компонентів вільний, як і у вільних синтаксичних словосполученнях. Тому такі сполучення вважають явищем перехідного типу, що поєднує в собі властивості вільного синтаксичного словосполучення і фразеологічної одиниці. Сюди зараховуються вільні синтаксичні словосполучення, які характеризуються тимчасовістю існування як готових формул мови: входити в коло інтересів, гуманний акт, екстремальна ситуація, користуватися великим попитом, перехідний період, плинність кадрів, боротьба із злочинністю, соціальна програма, захист національних меншин, ринкові відносини, мораторій на смертну кару та ін.

До мовних кліше належать конструкції, побудовані за відповідними моделями словосполучень, зрідка речень, які функціонують переважно в інформаційних жанрах засобів масової інформації й часто відтворюються у мові. Вони виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію і економлять мовлення. Це в основному сталі словосполучення, які на сучасному синхронному зрізі актуалізуються. Такі мовні звороти внаслідок крайньої необхідності та їхньої важливості для комунікації починають вживатися у функції готових формул. Наприклад, сфера обслуговування; підтримувати дипломатичні відносини; всенародне обговорення; ринкові реформи; факти - неспростовна річ; одержувати інформацію.

1.4 Фразеологія і мовні штампи

На відміну від мовних кліше, які є основним будівельним матеріалом мови і становлять схему, закріплену за відповідною ситуацією, мовні штампи - це стерті, колись образні вислови, зайві слова, неточні вислови, безконечні, стилістично не вмотивовані словесні повтори, які створюють негативний стилістико-смисловий ефект. Хоч мовні кліше рідко породжують штампи, але наявність таких конструкцій не на своєму місці або багаторазове їх повторення призводить до появи штампів: «Це людина, яка брала участь в боях проти німецько-фашистських загарбників. Він брав участь у визволенні Орла, Вітебська, Мінська, Вільнюса, Києва…» (газ.). Втрата нормативності особливо помічається там, де повинна переважати індивідуальна манера письма. У такому разі без потреби вжиті канцелярські вислови типу за рахунок; у зв'язку з; згідно з; в результаті; в силу; з метою та інші, іменники віддієслівного походження типу забезпечення виконання завдання негативно впливають на сприймання. Наприклад: «При впровадженні внутрішньогосподарського розрахунку ефективність колективного підряду підвищується, оскільки головне завдання останнього - забезпечення отримання максимальної кількості продукції при найменших затратах» (газ.).

Головною причиною породження штампів є відсутність в авторській мові тих засобів, які допомогли б швидко, зручно й економно висловити думку. Тому й спостерігається нанизування кількох абстрактних слів, розташованих поряд: питання підвищення; забезпечення виконання; здійснення завдання; виконання зобов'язання. У таких випадках найкраще один з іменників (перший) замінити інфінітивом: забезпечити виконання; виконати зобов'язання. Слово питання слід випускати. Іноді в основу таких словосполучень уводяться слова робота, боротьба, експеримент, дослідження та інші, за якими йде не властивий загальнонародній мові прийменник по. Повторюючись у багатьох словосполученнях, він також штампує мову: робота по впровадженню…, боротьба по винищенню…, експеримент по застосуванню…, дослідження по ліквідації…, які треба замінювати словосполукою з прийменником з або зовсім змінювати (впроваджувати, винищувати, експеримент із застосування, дослідження з ліквідації).

Одні й ті самі слова-означення, що додаються часто до іменників у мовних кліше, також бувають штампами: мати велике значення; відігравати важливу роль; приділяти значну увагу; склалися певні стосунки; викликають значний інтерес; у даний час та ін. Особливо невиразні означення певний і даний, які потрібно замінювати конкретними прикметниками та займенниками - невеликий, незначний, цей.

Не сприяють чіткому висловленню думки слова або цілі вислови, що суперечать логічному зв'язку: більша половина (треба більша частина); у березні місяці; живопліт з кущів; озима пшениця, посіяна восени тощо. Штампами вважаються й логічні прокладки, якщо вони часто повторюються і не несуть ніякої інформації, наприклад: треба сказати; слід зазначити; потрібно відзначити та ін.

Штампи трапляються в мовленні на всіх рівнях - фонетичному, лексичному, фразеологічному, словотворчому, морфологічному і синтаксичному, тому їх виявлення і боротьбу з ними потрібно розглядати в кожному конкретному випадку.

2. Аналіз застосування фразеологізмів. мовні стандарти

2.1 Штампи в тележурналістиці

Сучасне українське телебачення хибує на значну кількість штампів - не лише мовних, але й стильових, монтажних та інших кліше. Вони широко розповсюджені навіть у практиці провідних телевізійних каналів України, не кажучи вже про регіональні.

Зазвичай, за «штамп» вважають «слова, фрази, які часто повторюються без потреби: трафарет, шаблон» [2], або ж «літературні слова, сполучення слів, які здебільшого вживаються традиційно, за досить усталеною мовленнєвою звичкою» [2].

Інші науковці виокремлюють негативний вплив штампу на споживача інформації, наприклад: «Штамп - це такий часто повторюваний засіб висловлювання думки, який справляє негативне стилістично-змістовне враження» [3] чи «мовний стереотип іноді з негативним забарвленням» [4]. Таке трактування усталених мовних кліше та стереотипів підкреслює, що вони перешкоджають адекватному сприйняттю інформації, нерідко спотворюють її зміст.

Специфіка вітчизняних телеканалів дає змогу розширити смисловий діапазон терміну «штамп» як суто мовного, адже тележурналістика поєднує в собі мовний, вербальний компонент із відеоскладовою. Крім того, тут маємо справу з особливою стилістикою побудови (монтажу) та викладу відеоматеріалу, що суттєво різниться, наприклад, від стилістики театру, кіно чи інших близьких до телебачення сфер.

Інтегруючи ці три складові, можна ввести в користування наступне визначення «штампу» стосовно тележурналістики: це набір мовних, відео-стилістичних, композиційних та інших елементів і прийомів, надмірне або необдумане вживання яких на телебаченні дає негативний змістовий або естетичний ефект.

Сучасній українській тележурналістиці притаманні усі ці різновиди телевізійних штампів. Іноді вони навіть поєднуються в одній і тій же інформаційній чи тематичній передачі. Домінують, на жаль, влучно підмічені свого часу «оканцелярення мови, знебарвлення її, мертвотне штампування замість невтомних мовних шукань» [5].

Особливою живучістю відзначаються мовні штампи, породжені ідеологією радянського періоду: одностайне схвалення, битва за урожай, підвищені зобов'язання. За роки незалежності України до них долучилися інші, не менш пишномовні й пустопорожні: депутатський корпус, солов'їна мова та ін.

Недоречними кліше грішать, передусім, інформаційні телепрограми. Неодмінним мовним елементом більшості з них є, зокрема, слово «ряд», за допомогою якого повсякчас вибудовуються такі канцелярські, нежиттєві словосполучення: ряд депутатів, ряд законопроектів тощо. Їх автори ігнорують одну з головних заповідей журналістики: «Ретельно підбирайте слова, щоб уникнути штампів і кліше» [6], «Завжди пам'ятайте, що ваше слово буде почутим, а не прочитаним» [6, 28].

Серед поширених мовних штампів виділяються псевдосиноніми, останнім часом запозичені українською мовою з зарубіжної практики: спікер парламенту, губернатор, мер тощо. Їх вживання в ефірі щодо тих чи інших посадових осіб або посад у нашій державі є, на наш погляд, недоречним і недопустимим, особливо в інформаційних випусках, які повинні відзначатися, крім усього, ще й юридичною точністю. Зазначені ж слова не відображають реалій незалежної України, де маємо «Голову Верховної Ради», «голову обласної державної адміністрації», «міського голову» і под.

Прикрі нагромадження примітивних кліше спостерігаємо в багатьох тематичних телепрограмах. Ось характерні ілюстрації з так званих «музично-розважальних» передач, що транслюються в регіонах (дикторський текст цитується без змін):

«Славиться поліська земля роботящими руками хліборобів, а надто прославлене ними село Високе. Не одну плеяду знатних ланкових, кращих із кращих робітниць колгоспних ланів виховала ця земля. Одна із них - Марія Іванівна. Рідна земля надихала свою улюблену доньку на трудові звершення, успішні справи».

Тут же - про її чоловіка: «Микола Степанович має 43 роки безперервного трудового стажу. Його вмілі руки, висока майстерність, відповідальність добре знані у колгоспі, де він працював будівельником».

Далі - про співачку з відомого в Україні професійного ансамблю: «В колективі іменинниця користується авторитетом, вона організована, відповідальна, любить свою роботу. Виконує обов'язки інспектора ансамблю…».

Попри всю граматичну «правильність» подібних «характеристик», кожна з них демонструє не лише естетичну глухоту, але й мовну убогість авторів, незважаючи на унікальне лексичне та образне багатство української мови. Наяву їх невміння мислити неординарно, креативно. Не на висоті в таких випадках і редактори. Їх ланка на вітчизняному телебаченні, передусім регіональному, взагалі видається однією з найслабших.

Дуже поширеним стало підкреслено суцільне вживання тележурналістами, дикторами й ведучими проривного звуку «ґ» замість «г». Чимало з них чомусь вважають це нормою сучасної української мови. Тоді як словник Б. Грінченка налічує лише близько 270 слів, де вживається «ґ» (хоча він і не вичерпує, певна річ, усього відповідного лексичного запасу нашого народу).

Помітним штампом у практиці багатьох телевізійних каналів України є механічно вживані журналістами й ведучими кальки з російської мови.

Бездумне вживання мовних штампів та неправильна вимова на телебаченні нерідко доповнюються шаблонним відеомонтажем.

Так, у репортажах із Верховної Ради України нерідко бачимо кадри з такою «екзотичною» атрибутикою народних депутатів, як дорогі портфелі, розкішне взуття і под. Ті, хто підбирає ці кадри для показу на телеекрані, прагнуть, очевидно, підкреслити достаток народних обранців, з неприховано негативним підтекстом. Але за частого використання подібних деталей задуманий ефект від них зводиться, здебільшого, нанівець.

Ще один подібний штамп - показ у приміщеннях органів влади (Верховної Ради, обласних державних адміністрацій тощо) масивного годинника з боєм, позолочених ручок на вхідних дверях і под. Вже не сприймаються з первісною свіжістю й традиційні крупні та мегакрупні плани на кшталт: механізатора (фермера, керівника агропідприємства), який розминає у жмені зерно нового врожаю чи грубі, зашкарублі руки селянки в її пелені. Благодатна тема нелегкої сільської праці прикро нівелюється через надмірну експлуатацію монтажів одного й того ж (дарма що колись свіжого, нестандартного) відеоприйому.

Породжує шаблон догматичне дотримання теоретичних правил монтажу телевізійних кадрів - чергування, у певній послідовності, крупних, середніх і загальних планів.

Хибує на штампи стилістика вітчизняного телебачення. Наприклад, інформаційні випуски на багатьох каналах складаються (верстаються) за однією й тією ж схемою: спершу подаються новини політики, потім - економіки та соціальної сфери, а вже наприкінці (перед прогнозом погоди) - культури й спорту.

Доречно зауважити, що такий стереотипний спосіб «галузевого» макетування був узаконений саме в радянські часи, ніби ілюструючи сумнозвісне «залишкове фінансування» тодішньої гуманітарної сфери.

У США та Західній Європі продюсери новин і тележурналісти сповідують зовсім інший принцип - іти не від наперед визначеної схеми подачі матеріалів, а від подій резонансних, найбільш цікавих для широкої телеаудиторії. В Україні ж, де політичні реалії вже давно змінилися, верстка теленовин досі зберігає анахронічні риси минулого. Вона визначається не ступенем важливості події, а її «рангом» у традиційній інформаційній «ієрархії». Чи варто говорити, що за такого підходу життєві інтереси й духовні запити звичайних глядачів (заради яких, власне, вони і вмикають телевізор) враховуються несповна.

Якщо в цьому випадку маємо справу з інертністю редакторського мислення, то є й інші поширені приклади стилістичного штампування. Зокрема, репортажі з місця події нерідко будуються за таким кліше: спочатку автор (журналіст) начитує текст про цю подію, на який на монтажі накладаються відповідні відеокадри. Потім йде синхрон: пряма мова того чи іншого учасника події, як правило, урядовця, політичного діяча тощо з відповідним титром, а завершує репортаж ще одна журналістська начитка.

Наяву, отже, стандартний механізм побудови відеоматеріалу. Не завжди доречним, виправданим із суто логічного, смислового погляду, є стенд-ап журналіста (його поява на екрані з особистим усним повідомленням), який, здебільшого, не несе особливого змістового навантаження, переслідуючи єдину мету: «засвітити» в репортажі самого себе.

Нерідко штамп виникає внаслідок журналістського калькування, сліпого запозичення (на грані з банальним плагіатом). Це засвідчує феномен гумористичної програми «Золотий гусак», що донедавна транслювалася на каналі «Інтер».

Успіх її перших випусків за участю відомих комедійних акторів країни призвів до появи на регіональному рівні майже ідентичних телепередач, подекуди копіюється навіть студійний формат «застілля». Звісно, що в таких випадках недостатні, порівняно з центральними каналами, фінансові й кадрові можливості регіональних студій не дають їм можливості перевершити «оригінал» чи, принаймні, бути на його рівні.

Ще один досить поширений стереотипний прийом, що спостерігається на обласному телебаченні, - копіювання технологічних прийомів із практики столичних телестудій. Зокрема, частина їх інформаційних програм буквально повторює технологію таких передач, коли режисер програми одразу після перших слів її ведучого змінює ракурс подачі матеріалу (ведучий змінює позу й починає працювати на іншу телекамеру). Часте використання цієї режисерської методики призвело до того, що вона набула очевидних ознак стереотипності.

Відомий редактор Ассошіейтед Пресс Рене Дж. Каппон дотепно зауважив: «Не всі кліше однаково огидні. Деякі з них настільки жахливі, що жоден автор, який себе поважає, не вживатиме їх у жодному контексті» [7].

Нема сумніву, що це твердження сповна стосується не тільки мовного, але й інших видів телевізійних штампів. Проте, апеляція до «автора, який себе поважає» - не більше, ніж риторичний прийом. Біда в тому, що творці проаналізованих нами кліше, як правило, не усвідомлюють вад написаного чи створеного ними. Іншими словами, основною причиною названих нами проблем українського телебачення є не стільки слабка самовимогливість журналістів та їхніх колег, скільки недостатній рівень естетичної та професійної підготовки телевізійників. Отже, це вимагає її суттєвого поліпшення в профільних навчальних закладах та редакціях ЗМІ.

2.2 Стійкі словосполучення в складі комп'ютерному сленгу

У сфері комп'ютерного сленгу виділяється невелика група стійких сполучень двох і більше слів, які в процесі мовлення відтворюються як готова словесна формула і є семантичною цілісністю. Ці фразеологічні одиниці функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину лексики українськомовного комп'ютерного сленгу (КС).

Розрізняють власне фразеологізми та фразеологічні вирази. Власне фразеологізми своїм лексичним значенням тотожні окремим словам або словосполученням: біла гарячка (спонтанне перезавантаження комп'ютера); вбити два цвяхи (двічі клацнути мишею). Вони характеризуються образністю, емоційно-експресивним забарвленням і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним цілісним сигніфікатом. У фразеологічних виразах (термін М. Шанського) слова більшою мірою, ніж у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне значення. Вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох або більше слів: загніздитися (під'єднувати пристрої в гнізда, розміщені на задній панелі комп'ютера).

Фразеологізми КС з семантичного погляду поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення: гарячі ґудзики (комбінація клавіш Ctrl+Alt+Delete); вбити два цвяхи (двічі клацнути мишею).

Фразеологічні єдності: виловити глюки (виправити помилки в програмному коді); взяти акорд (перезавантажити комп'ютер натисканням комбінації клавіш Ctrl+Alt+Delete); гладити мишку (працювати, прокручуючи колесо миші); синя смерть (текст повідомлення про помилку Windows на синьому тлі перед зависанням операційної системи); послати на три літери (повідомити адресу веб-сайту: www.).

Фразеологічні сполучення: фіксити баґи (знаходити і виправляти помилки в програмному коді); закрити кватирки (завершити роботу ОС Windows); комбінація з трьох пальців (комбінація клавіш Ctrl+Alt+Delete).

Фразеологічні вирази:

12. Складені найменування: гачечки з крючечками (незрозумілі символи в коді програми); кольорові дрова, король дров (програма Corel Draw); груповуха під вінди (ОС Windows for WorkGroup); хрюшені вікна (ОС Windows XP); трипальцевий салют (перезавантаження комп'ютера натисканням комбінації клавіш Ctrl+Alt+Delete); червоне око (інфрачервоний порт); червона шапочка (ОС LINUX Red Hat);

13. Приказки: Не світи адресу - спам буде; Стукаю по дереву тричі, закидаю мишку через ліве плече.

За функціональною співвіднесеністю з окремими частинами мови фразеологізми КС бувають:

14. Іменні - називають предмет чи явище: гарячі ґудзики, стрибаючі вікна, синя смерть;

15. Дієслівні - називають дію або стан: заряджати комп (вводити в дію комп'ютер); засовувати в сідюк; закрити кватирки.

Для фразеологізмів КС, як і для звичайних лексем, властиві такі явища, як синонімія й антонімія. Фразеологічними синонімами вважаються фразеологічні одиниці, які позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи його різні сторони, і при різній внутрішньої форми та неоднакового лексичного складу мають однотипне категоріальне значення, однакову семантичну сполучуваність із словами оточення: виловити баґи - відстрілювати трабли - фіксити баґи - полірувати глюки (виправляти помилки в програмному коді); трипальцевий салют - комбінація з трьох пальців - гарячі ґудзики (комбінація клавіш Ctrl+Alt+Delete). Окремі фразеологізми перебувають в антонімічному взаємозв'язку. Фразеологічні антоніми - це мінімум дві фразеологічні одиниці, які асоціюються у свідомості як такі, що при зіставленні взаємовиключають одна одну і характеризують явища та предмети дійсності з різних, але сумісних боків: заряджати комп (вводити в дію комп'ютер); закрити кватирки (завершити роботу ОС Windows).

Фразеологізмам КС властива тенденція до оновлення компонентного складу, до урізноманітнення морфологічного оформлення і синтаксичної організації, тобто спостерігаємо активний процес видозміни форми фразеологічних одиниць: виловити баґи - виловити глюки - фіксити баґи (виправляти помилки); синя смерть - синій екран смерті - смертельний синій екран (текст повідомлення про помилку Windows на синьому тлі перед зависанням операційної системи).

Отже, фразеологізми КС представлені всіма типами фразеологічних одиниць (фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення і фразеологічні вирази), характеризуються варіантністю, а також входженням у синонімічні та антонімічні ряди.

2.3 Офіційно-діловий стиль як уособлення мовних стандартів

Офіційно-діловий стиль сучасної української мови певний час розвивався тільки як епістолярій приватного характеру, оскільки український народ не мав своєї державності і українська мова в царській Росії офіційною владою взагалі не визнавалась як мова, а вважалася наріччям російської. Проте інтенсивний розвиток і художнього стилю, кодифікація норм літературної мови заклали добре підґрунтя для розвитку офіційно-ділового стилю, як тільки з'явилися для цього належні умови - утворення Української Народної Республіки. На жаль, законодавча, дипломатична, адміністративно-управлінська мовна спадщина того періоду з відомих політичних причин мало досліджена. [9, 73]

Офіційно-ділове життя української мови в УРСР всіляко обмежувалося, допускалося тільки для вигляду, проте ті мовні кліше, специфічна термінологія, синтаксичні структури, композиція ділового тексту, що були ще в давній книжній мові, сформувалися у стильову парадигму мовних ознак офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови. У зв'язку з проголошенням України незалежною самостійною державою нині максимально зростає роль офіційно-ділового стилю української мови, що обслуговує суспільне, громадське і державне життя громадян усієї країни.

Сфера використання офіційно-ділового стилю мови - це офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Головне призначення - регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадянських потреб людей у типових ситуаціях. [9, 70]

Головні ознаки офіційно-ділового стилю: регулювально-імперативний характер, документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (тривалий час зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація значної частини висловів, сувора регламентація тексту.

У синтаксисі офіційно-ділового стилю переважають: безособові і наказові форми дієслів; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Обов'язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова тексту, обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних висловів (тому в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).

Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі (та їх жанри): законодавчий; дипломатичний; адміністративно-канцелярський.

Для офіційно-ділового стилю основною є функція повідомлення громадянам, установам і організаціям законів, постанов, розпоряджень, угод та іншої офіційної інформації, що виникає і вступає в дію чи виводиться з обігу на всіх рівнях державного, суспільного, громадського і виробничого життя.

Хоча офіційно-діловий стиль прийнято називати книжним, писемним, бо основними його текстами є офіційні папери, що мають статус документів, проте він має і усну форму вияву.

До специфічних рис офіційно-ділового стилю відносять імперативність, розпорядність, регламентованість, непроникність. Це означає, що зміст документів є обов'язковим до виконання для тих, кому вони адресуються, у певних межах і регламентах; самі документи чітко відокремлені від інших текстів і непроникні для їх елементів.

Для офіційно-ділового стилю, як і наукового, характерні точність, однозначність, логічність викладу змісту. Однак у науковому стилі ці риси служать об'єктивності й доказовості змісту, а в офіційно-діловому вони мають забезпечувати дотримання адресатами правових норм, їх волевиявлення, містити в собі наказовість і розпорядність.

З художнім стилем офіційно-діловий перебуває в повній опозицій і за сферою дії, і за призначенням та функціями (в офіційно-діловому стилі - повідомлення і волевиявлення, у художньому - образне відтворення дійсності та естетичний вплив), і за добором виражальних засобів (в офіційно-діловому стилі - однозначний термінологічний лексикон, стійкі словосполучення, у художньому - полісемія, синонімія, експресивний синтаксис).

Вплив художнього стилю на офіційно-діловий виявляється через норми літературної мови, які формуються у своїй основній масі переважно в художньому стилі і потім сприймаються всіма стилями, насамперед офіційно-діловим.

На початковому етапі формування ділового стилю помітний сильний вплив розмовної мови, тому що влада прагнула донести свої розпорядження до багатьох верств людності й широко використовувала елементи живого мовлення, чого не було, наприклад, у конфесійному стилі.

В часи, коли український народ був позбавлений державності і не мав своїх владних структур, ділове письменство зберігалося в історичних пам'ятках попередніх періодів, продовжувало виробляти свої засоби в надрах інших стилів, зокрема в художньому стилі, публіцистиці, епістоляріях української еліти.

З розвитком документалістики й законодавства документалізуються і мовні засоби, термінологізується лексика, усталюються словосполучення і закріплюються як маркери офіційно-ділового стилю.

До вже названих ознак офіційно-ділового стилю слід додати безособовий характер тексту, висловлювання йде від якоїсь узагальненої особи. І навіть у тих документах, де є конкретна особа, авторська індивідуальність приховується стандартом документа. Відсутність авторства зумовлює і відсутність емоційності, суб'єктивності.

Специфічною мовною ознакою офіційно-ділового стилю є ділова лексика, що містить юридичну, дипломатичну, адміністративну термінологію (акт, акредитація, заява, інструкція, контроль, кодекс, позов, уповноважені, компенсація), терміни з різних галузей науки, виробництва, громадського життя, оскільки офіційно-діловий стиль регулює не тільки дії владних структур, а й ділові стосунки груп і окремих людей між собою.

В офіційно-діловому лексиконі основний масив складає між стильова, загальновживана лексика з високою частотністю.

Офіційно-діловий стиль має в чотири рази більше високочастотної лексики, ніж художній. Така частотність пояснюється потребою забезпечити адекватність і точність передачі інформації, швидку обробку документів, тому однотипні поняття позначаються однотипними лексемами, не замінюються синонімічними, щоб не «розмивався» зміст, не виникало різночитання.

На морфологічному рівні офіційно-ділового стилю помітна висока частотність іменників. У текстах багато назв, іменники і прикметники майже не замінюються займенниками, дії і процеси передаються опредмечено, через віддієслівні іменники (виконання, засідання, опис, розподіл).

До високочастотних мовних одиниць у офіційно-діловому стилі можна віднести відіменні похідні прийменники: відповідно до, у відповідь на, на виконання, у зв'язку з, на заміну, у разі.

Імперативний, розпорядчий характер багатьох документів зумовив високу частотність інфінітивів (заслухати, обговорити, підготувати, обґрунтувати, піднести), серед дієслівних форм виділяються частотністю використання форми теперішнього часу та дієприкметники і дієприслівники, що пояснюються потребою стисло викласти зміст.

Слід відзначити, що в текстах офіційно-ділового стилю мало прикметників, зокрема майже немає якісних, тому що переважає номінація фактів, явищ без якісної оцінки їх.

Ті прикметники, що вживаються в офіційно-діловому стилі, є відносними і майже всі входять у стійкі словосполучення: державна скарбниця, матеріальна допомога, соціальний захист, моральне відшкодування, нормативний акт, грошова одиниця, споживчий кошик.

З цієї самої причини (відсутність якісних оцінок) у документах дуже мало прислівників, частково функція їх компенсується прийменниково-іменниковими конструкціями: до запитання, за власним бажанням, за наказом, у розвиток наказу, за фактами порушень.

На синтаксичному рівні специфікою офіційно-ділового стилю є використання ускладнених довгих речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами, однорідними членами, підрядними реченнями, але при цьому зміст речення не губиться завдяки членуванню його на окремі блоки, що створюють своєрідну синтаксичну комбінацію.

Синтаксичною ознакою офіційно-ділового стилю є широке використання односкладних речень, зокрема інфінітивних, безособових, що пояснюється імперативним характером документів, а також номінативних речень у заголовках різних документів: Заява про відкриття рахунка; Опис бланків суворої звітності.

Найсуттєвішою рисою офіційно-ділового стилю є стандартність мовного оформлення документів, яка відображає типові і часто повторювані ситуації і змісти у сфері ділових стосунків. Вона сприяє економії місця і часу під час оформлення, а також при обробці документів і адекватному сприйманню та розумінню їх, підвищує інформативність документів.

Стандартизація породжує усталені мовні формули і блоки текстів, які за синтаксичною будовою нагадують словосполучення чи моделі речень: вид на проживання, вірча грамота, грошова компенсація, запис актів громадянського стану, засоби до існування, одноразова допомога, особа без певного місця проживання, порядок денний, право на працю, рада засновників, строк чинності та ін.

Особливістю цих стійких словосполучень (мовних формул) є те, що вони не розчленовано виражають поняття і водночас мають виразну норму синтаксичного словосполучення, ніби перебувають на межі між фразеологією і синтаксисом. За граматичними ознаками вони - словосполучення, за вживаністю - фраземи, які не можна модифікувати (особа похилого віку; контроль за виконанням даного рішення; притягнення до відповідальності).

Тому можна прийти до висновку, що офіційно-діловий стиль формується на теренах для суспільного і навіть особистого життя людини, а також в правовій, адміністративно-управлінській та державно-політичній сфері.

Висновки

Отже, під мовними кліше розуміються мовні одиниці, яким властиві постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюваність готових мовних блоків і водночас семантичне членування, характерне для вільних словосполучень. Для визначення межі самого поняття береться до уваги відповідний синхронний зріз - для сучасної української мови встановлюється сучасний синхронний зріз. Поява кліше зв'язана з частотністю й повторюваністю ситуацій. За цих умов навколо стрижневого слова утворюється відносно постійний набір контекстуальних елементів у мовленні, що набувають звичності в називанні і звучанні. Такі сполуки слів перетворюються у стандартні. Подібно до фразеологізмів вони відтворюються в мовленні і починають
функціонувати як одиниці мови. Але в них немає семантичних зсувів, як у фразеологічних одиниць, зв'язок компонентів вільний, як і у вільних синтаксичних словосполученнях. Тому такі сполучення вважають явищем перехідного типу, що поєднує в собі властивості вільного синтаксичного словосполучення і фразеологічної одиниці. Сюди зараховуються вільні синтаксичні словосполучення, які характеризуються тимчасовістю існування як готових формул мови.

До мовних кліше належать конструкції, побудовані за відповідними моделями словосполучень, зрідка речень, які функціонують переважно в інформаційних жанрах засобів масової інформації й часто відтворюються у мові. Вони виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію і економлять мовлення. Це в основному сталі словосполучення, які на сучасному синхронному зрізі актуалізуються. Такі мовні звороти внаслідок крайньої необхідності та їхньої важливості для комунікації починають вживатися у функції готових формул.

На відміну від мовних кліше, які є основним будівельним матеріалом мови і становлять схему, закріплену за відповідною ситуацією, мовні штампи - це стерті, колись образні вислови, зайві слова, неточні вислови, безконечні, стилістично не вмотивовані словесні повтори, які створюють негативний стилістико-смисловий ефект. Хоч мовні кліше рідко породжують штампи, але наявність таких конструкцій не на своєму місці або багаторазове їх повторення призводить до появи штампів. Втрата нормативності особливо помічається там, де повинна переважати індивідуальна манера письма. У такому разі без потреби вжиті канцелярські вислови і іменники віддієслівного походження, що негативно впливають на сприймання.

Головною причиною породження штампів є відсутність в авторській мові тих засобів, які допомогли б швидко, зручно й економно висловити думку. Тому й спостерігається нанизування кількох абстрактних слів, розташованих поряд. Іноді в основу таких словосполучень уводяться слова, за якими йде не властивий загальнонародній мові прийменник по. Повторюючись у багатьох словосполученнях, він також штампує мову.

Одні й ті самі слова-означення, що додаються часто до іменників у мовних кліше, також бувають штампами.

Не сприяють чіткому висловленню думки слова або цілі вислови, що суперечать логічному зв'язку. Штампами вважаються й логічні прокладки, якщо вони часто повторюються і не несуть ніякої інформації.

Штампи трапляються в мовленні на всіх рівнях - фонетичному, лексичному, фразеологічному, словотворчому, морфологічному і синтаксичному, тому їх виявлення і боротьбу з ними потрібно розглядати в кожному конкретному випадку.

Література

1. Пономарів О.Д. Сучасна українська мова: Підручник - К.: Либідь, 2001. - 400 с.

2. Тлумачний словник - мінімум української мови. - К.: Довіра, 2000. - 526 c.

3. Дудик П.С. Стилістика української мови. - К.: Академія, 2005. - 367 c.

4. Зубар М.Г. Українська мова. Універсальний довідник. - К.: Школа, 2005. - 474 c.

5. Антоненко - Давидович Борис. Як ми говоримо. - К.: КМ Academia, 1994. - 185 c.

6. Керролл Виктория Маккаллах. Новости на TV. - М.: Мир, 2000. - 34 c.

7. Рене Дж. Каппон. Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс. - К.: Видавничий дім «Києво - Могилянська академія», 2005. - 114 c.

8. Щур І.І. Українськомовний комп'ютерний сленг: формування і функціонування. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут філології. - Київ, 2006.

9. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2005. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru