Проблема перекладу фразеологічних одиниць

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Фразеологізм - одиниця мовної системи

1.1 Загальна характеристика фразеологізмів

1.2 Класифікація фразеологізмів у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці

1.3 Структурно-граматичні особливості фразеологізмів

Розділ 2. Переклад фразеологічних одиниць

2.1 Способи відтворення фразеологізмів

2.2 Особливості перекладу прислів'їв, приказок, метафор, ідіом

2.2.1 Передача прислів'їв

2.2.2 Передача приказок

2.2.3 Передача метафор

2.2.4 Передача ідіом

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Д1 - первинна денотативна семема

Д2 - вторинна денотативна семема

Д1Д1 - так звані «вільні сполучення»

Д1Д2 - вільні сполучення, однак, другий компонент украй необхідний для точного розуміння семеми Д2

Д1К2 -сполучення, що мають високий ступінь ідіоматичності

К1 - конотативна семема, що логічно зв'язана з денотативною семемою тієї ж лексеми

К2 - конотативна семема, що не має логічного зв'язку з денотативною семемою тієї ж лексеми

К3 - конототивна семема, що виражається лексемами, які не мають жодних інших семем, окрім одної

К1К1 -сполучення, що в класичному розумінні являє собою фразеологічні одиниці

К2К2 -сполучення, семеми яких невмотивовані

К3К3 -сполучення, елементи яких самостійно не вживаються

МО - мова оригіналу

ПМ - мова перекладу

ВСТУП

Фразеологія є одним з яскравих та дієвих засобів мови. Метафоричність, емоційність, експресивність - всі ці якості фразеологізмів надають мові образності та виразності, адже фразеологізми не лише відображають уявлення народу про світ та його специфічні ментальні особливості, а й усю складність і багатогранність мови.

Саме ця складність є причиною інтенсивності досліджень та постійного інтересу мовознавців у сфері фразеології, таких як: Б. Ажнюк, С. Ахманова, Р. Будагов, О. Бабкін, І. Білодід, В. Виноградов, П. Горецький, В. Жуков, Р. Зорівчак, М. Копиленко, В. Кононенко, В. Лазаревич, В. Мокієнко, Г. Базарян, З. Попова, Л. Ройзензан, А. Райхштейн, Л. Скрипник, В. Телія, Г. Удовиченко, О. Чередниченко та багатьох інших.

Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці як особливі мовні ускладнення. Під фразеологічною одиницею (ФО) ми розуміємо стійкі звороти мови, наділені цілісним (іноді частково цілісним значенням), що вступають у змістові та граматичні зв'язки з іншими мовними одиницями, мають постійний, традиційно відтворюваний у мовленні компонентний склад.

Предметом даного дослідження є виявлення методів перекладу фразеологізмів.

Мета даної роботи - проаналізувати основні проблеми перекладу фразеологізмів.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступний ряд завдань:

1. Навести класифікацію фразеологізмів.

2. Визначити структурно-граматичні особливості фразеологізмів.

3. Навести адекватні способи перекладу фразеологізмів.

4. Розглянути проблеми перекладу прислів'їв, приказок, метафор та ідіоматичних виразів.

Вирішення поставлених завдань здійснювалось методом дослідження та аналізування різноманітної літератури з питань фразеології, як вітчизняних авторів, так і зарубіжних; зіставлення та порівняння німецьких фразеологізмів з українськими, і навпаки.

Матеріалом дослідження слугували фразеологізми вибрані зі словників та посібників.

Основна частина даної роботи складається з теоретичної та практичної частини. Теоретична частина включає в себе три підрозділи, а практична - два. В кінці роботи наводяться додаток - використані в дослідженні приклади фразеологізмів.

Розділ 1. Фразеологізм - одиниця мовної системи

1.1 Загальна характеристика фразеологізмів

Зацікавлення фразеологією справді велике, і воно останнім часом зростає. Не буде перебільшенням сказати, що біля витоків фразеології стояв визначний український філолог О.О. Потребня. Він першим поставив питання про знаковий характер стійких зворотів, про закономірності їх утворень, висловив низку думок про їх значення, «внутрішню форму» [17:90] тощо.

Певний інтерес до фразеології виявили також І.І. Срезневський [20:84] (зокрема, він писав про утворення слів зі зворотів) та Ф.Ф. Фортунатов [23:44], який досліджував значення та словозміну компонентів стійких словосполучень. Цінні спостереження містять праці О. Шахматова, Л. Щерби та Є. Поліванова. Доречі, Є. Поліванов висунув тезу про відокремлення фразеології в самостійний розділ лінгвістики, що має стійку позицію в лінгвістичній літературі поруч з фонетикою, морфологією [15:86].

Свого часу деякі зарубіжні вчені (Ф. де Соссюр, Ш. Балі, О. Єсперсен) також вважали стійкі словосполучення одиницями мови. Ф. де Соссюр звернув увагу на існування стійких словосполучень, що належать до мови, а не до мовлення [19:123-124].

Систематизація і характеристика фразеологізмів, а також необхідність особливих прийомів їх вивчення вперше були обґрунтовані Ш. Балі. Проте він не ставить питання про виділення фразеології в окрему лінгвістичну дисципліну [3:12].

Концепція Ш. Балі лягла в основу цілого ряду праць із фразеології і, в першу чергу, В. Виноградова [5:53].

Помітний внесок у розвиток фразеологічної теорії зробили Амосова Н.Н., Аргангельский В.Л, Балли Ш, Баран Я.А., Зимомря М.І., Білоус О.М., Зимомря І.М., Виноградов В.В., Копыленко М.М., Попова З.Д., Кунин А.В., Науменко А.М., Чернышова И.И.

Все це дало можливість сформулювати визначальні постулати фразеології як самостійної лінгвістичної дисципліни. Такого висновку дійшли й учасники конференції з питань фразеології, що відбулася 1965 року в Череповці.

Процес становлення фразеології - самостійної лінгвістичної дисципліни - ще більше загострив розбіжності між фразеологами щодо трактування багатьох питань. І досі лунають дискусійні голоси навколо самого об'єкта вивчення, визначення обсягу фразеології, розуміння її в широкому та вузькому сенсі. Що це означає на практиці?

Широкий зміст фразеології визначається на основі критерію відтворюваності фразеологізмів у готовому вигляді, що сприймається як основна ознака фразеологізмів.

При виділенні ж вузького змісту фразеології користуються критерієм еквівалентності фразеологізму певному слову. Інакше кажучи, в зміст фразеології включають всі стійкі словосполучення, що служать для вираження номінації, а не комунікації.

Теорія еквівалентності на рівні «фразеологізм - слово» гальмує розвиток фразеології. О. Кунін вказує на низку структурних та семантичних відмінностей між фразеологізмами та словами. Так, фразеологізми утворюються за граматичними моделями вільних словосполучень, а слова утворюються за словотворчими моделями. Слова мають парадигми, фразеологізми - ні [12:23].

Однак фразеологізмам і словам властива низка спільних рис. Наприклад, і фразеологізмам і словам притаманні однакові синтаксичні і стилістичні функції, однозначність і багатозначність; вони мають синоніми, антоніми і т. д. Отже, спільні та відмінні риси слів та фразеологізмів складають певні труднощі у їхньому визначенні як еквівалентних одиниць. На думку О. Куніна, теорію еквівалентності фразеологізму і слова слід замінити теорією співвідносності, яку він вважає складовою частиною теорії фразеології як лінгвістичної дисципліни [12:24].

Існують розбіжності і в характеристиці деяких інших питань фразеології: мають місце факти заперечення можливості й доцільності виділення її в самостійну лінгвістичну дисципліну [6:120].

Ці розбіжності, проте, не перешкоджають, а навпаки, сприяють розвитку фразеології, відокремлення її від лексикології та стилістики. Одним із факторів, що прискорює процес відокремлення фразеології, є інтенсивна поява нових і розширення рамок уже досліджуваних аспектів її вивчення. Мова йде про дослідження в плані лінгвістики тексту, домінантні риси інтерпретації - перекладу тексту, функціональних властивостей фразеологізмів як одиниць суспільної комунікації, вивчення фразеологічного значення, особливо стилістичного його аспекту, фразоутворення тощо.

1.2 Класифікація фразеологізмів у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці

Вироблення наукових основ класифікації фразеологізмів пов'язане з діяльністю таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як В. Виноградов, Л. Булаховській, Б. Ларін, М. Удовиченко, О. Кунін, Н. Амосова, Ш. Баллі та інші. Досі існує багато класифікаційних схем. Більшість з них містить від двох до чотирьох типів одиниць. Окремі класифікації мають таку кількість типів і підтипів одиниць, що практично неможливо ними керуватись. В основі цих класифікацій лежать, як правило, різні принципи. Розглянемо найважливіші з існуючих класифікацій.

Семантична класифікація. Характеристика фразеологізмів з точки зору їх семантичної зв'язаності вперше була дана Ш. Баллі в «Короткому нарисі стилістики» (1961) [3:14]. Вчений виділяє три групи фразеологізмів: звичайні словосполучення, фразеологічні ряди і фразеологічні єдності.

У праці «Французька стилістика» Ш. Баллі знову повертається до питання класифікації фразеологізмів. На жаль, він не дає точної рубрикації типів фразеологізмів, а окреслює лише контури класифікаційної схеми словосполучень від вільних до ідіоматичних, називає дві крайні межі, між якими знаходиться безліч перехідних типів, що не піддаються точній класифікації. Таку контурну класифікаційну схему Ш. Баллі дає і для фразеологізмів. Він підкреслює, що його мета - визначити орієнтири для подальшого дослідження, а не сформулювати системне ядро класифікації.

Ш. Баллі виділяє дві основні групи фразеологізмів:

1) фразеологічні групи або звичайні сполучення;

2) фразеологічні єдності [3:15].

Фразеологічною групою Ш. Баллі називає таке словосполучення, елементи якого зберігають незалежність, але виявляють певну спорідненість.

Щодо ознак, за якими фразеологічні єдності відрізняються від вільних словосполучень, то Ш. Баллі надає найбільшого значення еквівалентності словосполучення одному слову, втраті смислу компонентів та живого зв'язку між ними, якщо ні зв'язок між компонентами, ні їхнє значення уже не усвідомлюються, тоді, образно кажучи, «механізм заржавів».

Фразеологічні групи і фразеологічні єдності утворюють своєрідну рамку, між крайніми сторонами якої розміщається вся маса фразеологізмів. Серед них Ш. Баллі виділяє два перехідних ступені: а) групи з підсилювальним значенням і б) дієслівні групи.

Таким чином, у класифікації фразеологізмів Ш. Баллі виділяє два основні і два перехідні типи (хоч перехідних може бути і більше). Та оскільки перший перехідний тип фразеологізмів є різновидом фразеологічних груп, то можна вважати, що його класифікація містить три типи фразеологізмів.

В основі класифікації Ш. Баллі лежить принцип зв'язку між компонентами фразеологізмів. Ступінь міцності цього зв'язку - різний, і характеризується поступово градацією від найпростішого до найскладнішого. Ш. Баллі вказує на ряд зовнішніх і внутрішніх ознак, за якими визначається міра зв'язку.

В основі семантичної класифікації фразеологізмів В. Виноградова лежить той самий принцип, що і в класифікації фразеологізмів Ш. Баллі [3:15].

Вивчення семантичного зв'язку між компонентами фразеологічних одиниць дозволяє В. Виноградову визначити такі три типи фразеологізмів:

1) фразеологічні зрощення;

2) фразеологічні єдності;

3) фразеологічні сполучення [5:59].

1. Фразеологічні зрощення - це абсолютно неподільні словосполучення, значення яких зовсім не залежить від їх лексичного складу, від значень компонентів.

2. Фразеологічні єдності - це звороти, у яких зберігся принцип семантичної незалежності компонентів, натяк на вмотивованість загального значення.

3. Фразеологічні сполучення - це звороти, що утворюються завдяки реалізації фразеологічно пов'язаних значень слів. Фразеологічні сполучення - аналітичні.

Класифікація В. Виноградова тривалий час займала передове місце у дослідженні фразеології. Іноді робилися спроби дещо ускладнити її.

Характерно, що жоден із дослідників (першою це зробила Н. Амосова) не звернув уваги на відсутність у побудові класифікації В. Виноградова єдиного принципу. Два перших типи - зрощення та єдності - розрізняються за ступенем вмотивованості, тобто можливості чи неможливості вивести значення фразеологізму із значень їхніх компонентів, а третій тип - фразеологічні сполучення - за ступенем обмеженої сполучуваності фіксованого компонента у даному значенні.

Не зовсім чітке у В. Виноградова розмежування зрощень та єдностей: учений не називає критеріїв, за допомогою яких можна було б провести розмежування одиниць.

Отже, поділ фразеологізмів на зрощення та єдності у В. Виноградова побудований на суб'єктивних міркуваннях. Розшифрування значень фразеологізмів залежить від багатьох факторів. Іноді для цього необхідне етимологічне дослідження.

Спробу удосконалити класифікацію В. Виноградова у застосуванні до фразеологічних одиниць зробив М. Шанський [25:140]. Окрім трьох типів його класифікації, він виділяє ще й четвертий тип: фразеологічні вирази. Сюди він відносить «такі стійкі у своєму складі і вжитку фразеологічні звороти, які є не лише семантично подільними, але й складаються цілком із слів з незалежним значеннями (Es ist nicht alles Gold, was glдnzt. - Не все то золото, що блищить; Viele Kцche verderben den Brei. - У семи няньок дитя без ока; Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben. - Курчат рахують восени)».

До недоліків, що властиві класифікації В. Виноградова, М. Шанський приєднав ще один. Четвертий тип класифікації - фразеологічні вирази - він протиставляє не зрощенням та єдностям, а фразеологічним сполученням та вільним словосполученням. Від фразеологічних сполучень вони відрізняються тим, що не містять компонентів із фразеологічно зв'язаним реченням; слова, з яких вони складаються, не можуть мати синонімічних замін. Від вільних сполучень слів їх відрізняє така специфічна риса, як відтворюваність та постійність складу і значення. Але ж ця риса притаманна буквально всім фразеологічним одиницям, навіть стійким сполученням слів нефразеологічного типу. Отже, вона не може служити класифікаційною ознакою серед фразеологічного фонду.

Класифікацію фразеологізмів М. Шанського піддали гострій критиці М. Копиленко та З. Попова. Вони звертають увагу на те, що виділені М. Шанським чотири типи фразеологізмів описуються не з одних і тих же позицій, вказують на наявність протиріччя в основі класифікації, на випадковість вибраних для класифікації ознак [11:34].

Таким чином, спроба удосконалити класифікацію фразеологізмів В. Виноградова у її застосуванні до фразеологізмів не мала успіху.

Ще менш успішною виявилася спроба застосувати класифікаційну схему В. Виноградова до фразеологічного багатства інших мов. Досить докладну критику відносно спроби застосувати класифікацію В. Виноградова до англійської фразеології дає О. Кунін. Він аналізує праці З. Анісімової, А. Кумачової, Т. Дербукової, де описуються різні варіанти класифікації фразеологізмів В. Виноградова. Вони поділяють на три або два типи фразеологізми, що описуються з різних позицій, але, як зазначає О. Кунін, без достатньої аргументації. Основним недоліком залишається відсутність єдиного принципу. Все це, на думку О. Куніна, показує безплідність використання для класифікації фразеологізмів одного лише семантичного принципу [12:29].

Типологічна класифікація. Різновидом семантичної класифікації фразеологізмів постає семантична типологія фразеосполучень. Спробу такої систематизації сполучень слів зробили з позиції загальної фразеології М. Копиленко і З. Попова [11:35].

За основу класифікації автори беруть ідіоматичність, додатково враховуючи також стійкість фразеосполучень. Ідіоматичність вони розглядають як семантичне зрушення лексем у сполученнях, що можуть оцінюватися різним ступенем стійкості від найнижчого (нульового) до найвищого, що сприймається за одиницю. Під стійкістю вони розуміють передбаченість елементів.

Щодо термінології. Для загального позначення сполук слів вони користуються терміном «фразеосполучення», для позначення звукової сторони слова - поняттям «лексема», а для позначення смислової сторони слова - терміном «семема».

Автори розрізняють п'ять різновидів семем, які можуть виражатися лексемами: дві денотативні (Д1, Д2) і три конотативні (К1, К2, К3).

Денотативна семема відображає екстралінгвістичні явища безпосередньо. Д1 реалізує своє значення без контексту прямою відповідністю денотатові. Д2 позначає денотат за подібністю до іншого денотата.

Конотативна семема утворюється лише у фразеосполученні, поза яким вона не може бути виявленою. Вона відображає денотат опосередковано, існуючи, як правило, поруч з денотативною семемою, що означає те саме явище. К1 мотивується і на відміну від Д2 може виражатися іншою лексемою. Так, типологія двокомплектних фразеосполучень містить 15 типів (без урахування порядку сполучення семем) цих сполучень - вони реально зустрічаються в сучасній російській мові. Двокомплексні фразеосполучення характеризуються різним ступенем стійкості та ідіоматичності. Наведемо вибірково приклади:

1. Тип Д1Д1: die Wahrheit sagen - говорити правду, in der letzten Zeit - в останній час;

2. Д1Д2: abgedroschene Redensarten - збиті фрази, auf Abschlag zahlen - платити в розстрочку;

3. К1К1: vor einem Abgrund stehen - стояти над безоднею, бути на краю загибелі;

4. Д1К2: Gut abschneiden - добре відрізати, вдало скласти екзамен; Lunte riechen - чути гніт, відчувати небезпеку;

5. К2К2: ugebrannte Asche - незгорілий попіл, бійка.

Структурно-семантична класифікація. І. Чернишова пропонує такі три групи: фразеологічні єдності, фразеологічні вислови, фразеологічні сполучення [24:33].

До фразеологічних єдностей відносяться одиниці, що виникли внаслідок семантичного переосмислення або зрушення вільних словосполучень. Загальною ознакою фразеологічних єдностей виступає цілісне значення, що виникає на основі семантичного зрушення всіх компонентів. Індивідуальний зміст компонентів у єдностях повністю втрачається. Цілісне значення пов'язане з образним стержнем фрази, що нагадує внутрішньою формою перенесення значення (наприклад: jmdm den Kopf waschen - намилити кому-небудь шию (голову); keinen Finger krummen - не ударити палець об палець (букв.: не зігнути жодного пальця); etw. aufs Eis legen - заморозити, не давати ходу).

Образна мотивація може бути втрачена:

1) внаслідок виходу із ужитку деяких звичаїв німецького народу (наприклад: den Stab ьber jmdn brechen - винести вирок кому-небудь (у давнину над засудженим до страти ламали дерев'яну паличку); etw. auf dem Kerbholz haben - мати за собою якусь вину (у дописемний період борги викарбовували на дерев'яних паличках);

2) внаслідок архаїзації лексики (наприклад: schlecht und recht - рівно, врівень; скромно і чесно (порівн. архаїчне значення слова schlecht - рівний, прямий; простий);

3) внаслідок наявності у складі фразеологізму жаргонної чи професіональної лексики (наприклад: guten Ankraz haben (молодіжний сленг) - мати успіх; einen tollen Zahn darauf haben (проф.) - розвивати велику швидкість).

За граматичною структурою фразеологічні єдності - словосполучення, два види яких мають твердо фіксовані структурні особливості. Це - парні сполучення і компаративні фразеологічні одиниці.

До фразеологічних висловів належать одиниці, що за своєю граматичною структурою є предикативними сполученнями слів і речень.

Фразеологічні сполучення характеризуються одиницями, що виникли в результаті одиничного поєднання одного семантично перетвореного компонента (наприклад: das gelbe Fieber - тропічна хвороба; der schwarze Markt - чорний ринок).

Всі компоненти зберігають семантичну незалежність. Фразеологічні сполучення можуть бути термінологічного і не термінологічного характеру.

Контекстологічна класифікація. Використовуючи контекстологічний методо, Н. Амосова виділила серед фразеологізмів англійської мови два класи: а) клас ідіом і б) клас фразем [1:10].

Ідіоми - це одиниці постійного контексту, у яких наявний вказівний елемент, що семантично реалізується. До того ж вони - тотожні. Обидва елементи представлені загальним лексичним складом словосполучення, яке характеризується цілісним значенням.

До фразем належать одиниці постійного контексту з фразеологічно зв'язаним значенням одного із компонентів.

В основу цієї класифікації покладена специфіка внутрішніх контекстуальних зв'язків фразеологізмів.

Класифікація Н. Амосової зазнала справедливої критики, бо багато різновидів стійких словосполучень не знайшли у ній відображення. Ось що пише О. Кунін: «Перш за все не дотримано єдиного класифікаційного принципу: ідіоми виділяються за принципом наявності у словосполученні цілісного значення, що базується на послабленні лексичного значення його компонентів, а фраземи - за принципом наявності фразеологічно зв'язаного значення, обумовленого одиничною сполучуваністю одного із компонентів. Таким чином, одна група виділяється на основі чисто семантичного принципу, а друга - на основі структурно-семантичного принципу» [12:27].

Класифікація на основі методу оточення. Класифікацію фразеологізмів на основі методу оточення розробив М. Тагієв. Її сутність полягає в тому, що основна увага приділяється не характеру внутрішньо фразеологічної структури, а особливостям структурних зв'язків з іншими одиницями в системі мови. Таким чином, активними постають три параметри:

1. Фразеологізми з одномісним оточенням. Для структурного зв'язку цих фразеологізмів з іншими одиницями потрібний лише один елемент.

2. Фразеологізми з двомісним оточенням. Структурно необхідними елементами таких фразеологізмів є суб'єктивне і залежне оточення.

3. Фразеологізми з трьохмісним оточенням. Структурно необхідними елементами цих фразеологізмів є одне суб'єктивне і два залежних оточення.

Фразеологізмів із чотиримісним оточенням, як зазначав М. Тагієв, немає [21:201].

Класифікація фразеологізмів, що ґрунтується на граматичних, семантичних та структурних ознаках фразеологізмів. Ця класифікація, що належить перу В. Архангельського, має два види фразеологізмів:

1. Фраземи (всі фразеологізми, структура словосполучень).

2. Стійкі фрази (всі фразеологізми, структура словосполучень) [2:33].

Поділ фразеологізмів на два основних граматико-структурних класи знайшов підтримку у дослідниці української фразеології Л. Скрипник.

1. Фразеологічні одиниці, організовані за типом моделі словосполучення (рідше - речення). Семантико-структурною особливістю є співвідносність із окремим словом і функціонування в ролі члена речення. Цей різновид фразеологічних одиниць має загальну назву - лексичні ідіоми.

2. Фразеологічні одиниці - фрази, що мають організацію простих або складних речень [22:187].

У філологічній літературі існує ще чимало класифікацій фразеологізмів з вузьким спрямуванням. Вони висвітлюють питання теорії фразеології лише частково. Тому обмежимося тільки переліком:

Граматична класифікація. Вона представлена у науковій літературі двома різновидами: морфологічним та синтаксичним.

Морфологічна класифікація основана на співвідношенні фразеологічних одиниць з певними частинами мови (виділяються еквіваленти іменників, дієслів, прислівників і т.п.)

Синтаксична класифікація передбачає поділ фразеологізмів на основі виконання ними синтаксичних функцій в реченні (підмета, присудка, додатка і т.д.).

Генетична класифікація. Вона передбачає групування фразеологізмів за джерелами походження. З її допомогою можна простежити етапні моменти формування літературної мови. У цій класифікації виділяють: біблійні звороти, запозичення з інших мов, крилаті слова, прислів'я та приказки тощо.

Основний недолік цієї класифікації полягає в тому, що нечасто вдається визначити джерело виникнення того чи іншого звороту. Крім того, така систематизація показує лише динаміку розвитку фразеологічних одиниць і може складати основу історичної фразеології.

Тематична класифікація. Вона розмежовує фразеологізми за позначенням суттєвих понять у житті певної спільності людей. Тут можна виділити фразеологізми з ознакою позначення: фізичних явищ, психологічного стану, явищ сенсорної діяльності, манери поведінки і т д.

Функціонально-стильова класифікація. Така систематизація передбачає визначення належності фразеологічних одиниць до певних структурно-функціональних стилів літературної мови: офіційно-ділового, публіцистичного, наукового та художньо-белетристичного. Нечіткість меж між стилями зумовлює і нечіткість меж між самими фразеологізмами.

Стилістична класифікація. Лінгвостилістичний аспект дослідження фразеологізмів вимагає конкретизованої систематизації матеріалу. Однак така систематизація не може бути покладена в основу вивчення фразеологічного фонду, оскільки лінгвостилістичний аспект складає інший план дослідження у порівнянні із загальнотеоретичним. На цій підставі стилістичну класифікацію розглядають як деталізацію основного типологічного поділу фразеологізмів. Особливу роль відіграє стилістична класифікація в процесі відтворення фразеологізмів з мови-оригіналу мовою художнього перекладу [14:139].

1.3 Структурно-граматичні особливості фразеологізмів

Підхід до фразеологізмів як до знаків системи мови неминуче передбачає єдність форми і змісту. Ця єдність не суперечить можливості розмежованого аналізу семантики і формальної синтаксичної структури фразеологічних одиниць. З боку семантики фразеологізмам властиве цілісне глобальне значення. Вони можуть мати аналітичний, розчленований характер, однак функціонально, в акті комунікації, такі значення сприймаються як щось цілісне [16:45].

З боку форми граматичної структури фразеологізми виявляють чітке розмежування. Серед них є одиниці, співвідносні зі словосполученням, а також утворення, співвідносні з реченням. Дещо більша диференціація серед фразеологізмів спостерігається щодо їхнього лексично-граматичного розряду. Це виявляється у відношеннях фразеологізму і слова - самостійних одиниць мови. Вступаючи у взаємозв'язки у мовленні, вони підпорядковуються загальним законам словосполучення одиниць, що мають чітке категоріальне визначення.

Фразеологізми типу словосполучення. Фразеологізми, співвідносні зі словосполученням, організуються за моделями вільних сполучень слів, властивих тій чи іншій мові. Такі фразеологізми співвідносяться з різними частинами мови.

Лексико-граматична характеристика фразеологізмів. Здебільшого у мовах чітко виділяється лише кілька лексико-граматичних розрядів. Характерно, що в багатьох мовах (в українській, російській, білоруській, німецькій, англійській, французькій, іспанській та угорській) вони майже однакові. Звісна річ, тут ідеться не про зумисне підтасування фактів, проти чого застерігав Л. Щерба, а про природну класифікацію, про загальні категорії у даній мовній системі» [26:83].

Отже, з урахуванням граматичних категорій, властивих фразеологізмам, розрізняють субстантивні, дієслівні, ад'єктивні й адвербіальні фразеологізми. У реченні вони виконують різні синтаксичні функції; основні з них - підмет, присудок, означення та обставини.

Субстантивні фразеологізми. Характерною особливістю субстантивних фразеологізмів є їхні категоріальні ознаки. Вони мають граматичні категорії роду, числа, відмінка і об'єднані загальним значенням предметності чи особи. Наприклад: ein freches Aas - груб. нахаба, das A und O - альфа і омега, початок і кінець, die Bande der Ehe - шлюбний зв'язок, der rote Faden - червона нитка, провідна ідея, основна думка, ein flacher / leerer / hohler / Kopf розм.. дурна людина, eine faule Trine - розм. фам. ледарка, Schimpf und Schande - ганьба і сором, der letzte Trumpf - останній козир.

Дієслівні фразеологізми. Дієслівним фразеологізмам властиві граматичні категорії часу, виду, особи, числа, способу і стану. Вони виражають загальне значення дії. Наприклад: j-m ins Auge (in die Augen) fallen - кидатися (кинутися) в очі (у вічі), kalte Beine bekommen - розм. фам. злякатися, j-m blauen Dunst vormachen - розм. морочити голову, запилювати очі, sich ins Fett setzen - добре влаштуватися, die letzte Kartea usspielen - розм. використати останню можливість.

Ад'єктивні фразеологізми. Властивістю ад'єктивних фразеологізмів є вираження якісної характеристики предмета. Щодо граматичних категорій, то їм властива категорія роду і числа. Наприклад: nur Haut und Knochen - розм. шкіра та кості, voll wie eine Haubitze - розм. фам. п'яний, як чіп, dick wie ein Fass - товстий, як бочка, durchnдsst bis auf die Haut - мокрий, як хлющ, arm wie eine Kirchenmaus - розм. бідний, як церковна миша, stur wie ein Panzer - впертий, як осел, wie Milch und Blut - розм. кров з молоком.

Адвербіальні фразеологізми. Адвербіальні фразеологізми властиво виражають ознаку. З погляду семантичних особливостей вони поділяються на два класи: на якісні і обставинні. Кожен із них характеризується властивими їм особливостями, як, наприклад, адвербіальні фразеологізми способу дії, міри, ступеня і т. д. Наприклад: ьber die Massen - над усяку міру, bis ins Mark - до смерті, до глибини душі, schwarz auf weiss - чорним по білому, hin und her - туди і сюди, in erster Linie - насамперед, mit Mьh und Not - ледве-ледве, bis spдt in die Nacht hinein - до пізньої ночі, nie und nimmer - ні за що в світі.

Фразеологізми з граматичною структурою речення. До фразеологізмів з граматичною структурою речення (найчастіше їх називають комунікативні фразеологізми або стійкі фрази) належать прислів'я, приказки, афоризми, крилаті фрази, вигукові і деякі модальні фразеологізми, а також частина власне номінативних фразеологізмів.

Найпоширеніші з них - прислів'я і приказки. Прислів'я кваліфікуються, як речення простого чи складного дидактичного змісту, що містять мораль чи якусь життєву мудрість. Їм притаманна національна своєрідність, хоч багато однакових чи дещо змінених прислів'їв та приказок є у багатьох мовах світу. Це, як правило, прямі чи опосередковані запозичення з інших мов, переважно з грецької чи латинської. Наприклад: Eine blinde Henne findet wohl auch ein Korn - І сліпа курка зерно знайде, Eine Schwalbe macht keinen Frьhling - Одна ластівка весни не робить, Das passt wie die Faust aufs Auge - досл. так підходить, як кулак до ока - порівн. Іде, як корові сідло, Stille Wasser sind tief - тиха вода берег ламає, Der Teufel ist nicht so schwarz wie man ihn malt - не такий чорт страшний, як його малюють, Wasser in den Brunnen tragen - Носити воду решетом.

Прислів'я і, в першу чергу, приказки дуже легко розширюються за рахунок звертань, вставних чи модальних слів, як, наприклад: «брехнею, як-то кажуть, світ пройдеш, та назад не вернешся», «ти поглянь, яйця курку вчать».

Аналогічний характер мають афоризми, крилаті фрази і максими. Як і прислів'я, їх називають замкненими фразами. В контексті вони займають, як правило, окреме місце, як самостійні речення, і не здатні до словесного поширення. Наприклад: Apres nous le deluge! antwortete Mohn, der einzige, der ein annehmbares Franzцsisch sprach (B. Kellermann. Totentanz).

Тут Б. Келлерман використав відомий крилатий вираз Apres nous le deluge - Після нас хоч потоп, який найчастіше приписують французькому королю Людовику XV. Багато афоризмів і крилатих фраз мають своє авторство. Das also war des Pudels Kern! - Так ось у чому суть! Це - слова Фауста із однойменного твору Гете.

Близько до вище охарактеризованих фразеологізмів-речень стоять вигукові і модальні фразеологізми. Наприклад: Um Gottes willen! - Ради бога!; Donner, Blitz und Hagel! (Donner und Teufel! Donner und Doria!) -розм. фам. Сто чортів!; der kann mich gern haben! розм. ірон. хай забирається геть!; das habe ich gern розм. ірон. нічого сказати!, як тобі це подобається!; Lass es dir gut bekommen! - Усього найкращого! Вони завжди займають окреме місце в контексті.

У реченні вони можуть вживатися і без окличного знака, відокремлюватися від решти тексту комою. Наприклад: Alle Wetter, dieser Leo Michael nahm kein Blatt vor den (B. Kellermann. Die Stadt Anatol).

Вигуковий фразеологізм Alle Wetter! - розм. фам. Оце так! виділяється у цьому реченні комою.

Дещо інші властивості притаманні фразеологізмам, що за своєю граматичною структурою належать до комунікативних одиниць, а за змістом - до номінативних. Такі фразеологізми називають певні явища дійсності. Наприклад: die Haare stehen j-m zu Berge - волосся стає дибом; die Blinde fiel j-m von den Augen - полуда спала з очей і т.п. Вони легко розширюються словами, другорядними членами речення, що не належать до їхньої стійкої структури,

В окрему групу деякі дослідники виділяють модальні фразеологізми, що виражають стверджування, заперечення, відношення до висловлювання з погляду його достовірності, прагнення і т.д.

Розділ 2. Переклад фразеологічних одиниць

2.1 Способи відтворення фразеологізмів

Особливість перекладу фразеологізмів полягає у своєрідності інтерпретації тексту. Йдеться насамперед не про переклад в прямому сенсі, а про своєрідні ходи передачі змісту, тобто пошук відповідного еквівалента у мові перекладу (МП). Фразеологічні одиниці нерідко вважають неперекладними. За словами Й.-В. Гете, «у перекладі треба добиратися до неперекладного, лише тоді можна по-справжньому пізнати інший народ, іншу мову».

Якщо під перекладом фразеологізмів розуміти дослівну передачу, то, звичайно, більшість фразеологізмів видаються неперекладними. Так, наприклад, німецьке висловлювання «Das reimt sich wie Fastnacht und Karfreitag» втратить зміст при дослівному перекладі. Хоча буквальне тлумачення цих виразів мовою оригіналу також спричиняє непорозуміння. Тому формулювання «переклад фразеологізмів» варто розглядати значно ширше. Переклад фразеологізмів, іншими словами, означає не що інше, як збереження їх значення, їх образності та їх специфіки у МП. Виходячи з цього, можна стверджувати: «фразеологізм (як одиниця проміжного, вертикального рівня) також є одиницею перекладу, що перекладається як єдине ціле (з урахуванням актуалізованих у тексті оригіналу внутрішньої форми та змісту, емоційно-експресивних та конотативно-стилістичних нашарувань) незалежно від опори на наявні/відсутні еквіваленти в мові перекладу» [7:89].

Переклад фразеологізмів доцільно розглядати як масив, що має три групи:

а) лексичні фразеологізми. Вони семантично співвідносні зі словами, понятійно аналогічними. Наприклад: стріляний горобець - geribener Kunde, цап-відбувайло - Sьndenbock, зіграти у скриньку - ins Greis beiЯen, тримати язик за зубами - die Zunge im Zaum halten тощо.

Подібні фразеологізми відтворюються в інтерпретаційному ключі як готові лексичні одиниці, еквівалентні різним частинам мови, зокрема, іменникам, дієсловам, прикметникам, прислівникам і т.п. Їх семантична неподільність виявляється в тому, що за кожною такою одиницею закріплюється узагальнено-цілісне значення. Саме воно реалізується у мовленні, а не в значенні слів, з яких складається фразеологізм;

б) предикативні фразеологізми. Це, як правило, завершені речення, що закріпилися у мові у вигляді стійких словосполучень. Наприклад: краще синиця в руках, ніж журавель у небі - Besser ein Spatz (ein Sperling) in der Hand als eine Taube auf dem Dach; не до ладу сказати - краще мовчати - Besser zu viel schweigen als zu viel reden; краще пізно, ніж ніколи - Besser spдt als nie; незамінних людей нема - Niemand ist unersetzlich тощо;

в) компаративні фразеологізми, які актуалізувалися в мові як стійкі порівняння: працювати як віл - wie ein Pferd arbeiten, дурний, як пень (як чіп, як довбня, як ступа) - dumm wie Besenstock, білий, як сніг - weiЯ wie Schnee, блідий, як смерть - blaЯ wie Tod, червоний, як рак - rot wie Blut [7:90] тощо.

Це «замкнутий» тип стійких зворотів. У багатьох європейських мовах переважна більшість таких словосполучень утворена за місткими моделями. Дві з них найпоширеніші: «прикметник + сполучник + іменник» і «дієслово + сполучник + іменник». Характерні для таких конструкцій сполучники, що постають еквівалентами українського як- wie і т.п.

Відомий теоретик та практик перекладу В. Комісаров відзначає: семантика фразеологічних одиниць - це складний інформативний комплекс, що має як наочно-логічні, так і конотативні компоненти. Найважливіші з них - з точки зору добору відповідності в мові оригіналу такі: 1) переносний, або образний компонент значення фразеологізму; 2) прямий, або наочний компонент значення фразеологізму, що становить основу образу; 3) емоційний компонент значення фразеологізму; 4) стилістичний компонент значення фразеологізму; 5) національно-етнічний компонент значення фразеологізму. [10:34]. Інакше кажучи, в перекладі необхідно зберегти смисловий, емоційно-експресивний і функціонально-стилістичний зміст, що передається відповідним стійким словосполученням в контексті оригіналу.

Фразеологічні сполучення, що співвідносяться зі словами (лексичні фразеологізми), володіють певними характеристиками. Відзначимо ті, що вадливі для перекладацької проблематики.

По-перше, такі звороти функціонують у словниковому складі мови як аналоги різних частин мови.

По-друге, «...як стійкі словосполучення вони характеризуються цілісним значенням, яке за своїм характером ідіоматично переосмислене та переважно метафорично-образне» [8:140].

По-третє, «...цей образ, лінгвістичним вираженням якого є термін «внутрішня форма фразеологізму» (лексико-семантичний зміст вільного словосполучення, на основі метафоризації якого він виник), «стирається» у межах хронотопу й тому зберігається по-різному.

Внаслідок цього фразеологізм має різні ступені вмотивованості: від очевидного до нульового [8:141]. Вмотивованість зберігається у виразах типу товкти воду в ступі - Wasser mit einem Sieb schцpfen, ні риба, ні м'ясо - Das ist weder Fisch noch Fleisch, рукою подати - Katzensprung тощо. В інших фразеологізмів внутрішня форма втрачає свою мотивацію: баляндраси точити - Das Blaue vom Himmel herunter reden, дати гарбуза - j-m einen Korb geben; врізати дуба - ins Gras beiЯen тощо.

Наголосимо: у свідомості носія мови мусить закріпитися значення фразеологізму подібно тому, як укорінюється значення слів, бо внутрішня форма часто здатна лише на відносну, а не на точну підказку щодо змісту фразеологізму [4:93].

Таким чином, як найбільш дієві виділяємо чотири основні види перекладу фразеологізмів: дослівний (що слово в слово відповідає першоджерелу (МО); абсолютно точний, буквальний), еквівалентно-повний (еквівалент - книжк. щось рівноцінне, рівнозначне, рівносильне; те, що повністю відповідає чому-небудь, може його заміняти або виражати), еквівалентно-неповний, описовий [4:94].

Дослівний переклад - це калькування (калькувати - лінгв. створювати слово або вислів за зразком будови відповідного слова чи вислову іншої мови).

Цей вид перекладу фразеологізмів характерний для перекладу крилатих фраз (влучне словосполучення, влучний вислів літературного походження, що стисло та образно передає думку й став загальновживаним), наприклад: О, Zeiten! О, Sitten! - О, часи! О, звичаї!

Еквівалентно-повний переклад - один із повноцінних способів перекладу фразеологізмів. Він полягає в тому, що в МП знаходять фразеологізм із таким самим значенням, як і у мові оригіналу (МО).

Тобто такий еквівалент, який би повністю відповідав не лише значенню фразеологізму МО, але і його внутрішній формі. Наприклад: aus dem Finger saugen - висмоктати з пальця; in die Augen fallen - впадати в очі; er holt keine Sterne vorn Himmel - він не хапає зірок з неба тощо. При цьому жодного значення не має те, чи певний еквівалент був утворений завдяки калькуванню, чи виник сам по собі.

Еквівалентно-неповний переклад - небажаний, оскільки він не завжди передає своєрідність фразеологізму.

Цей спосіб полягає також у пошуку відповідного еквівалентного словосполучення з таким же значенням, але з іншою внутрішньою формою: Auf der Bдrenhaut liegen - бити байдики; Eile mit Weile - Поспішиш - людей насмішиш (Поспішай повільно!).

Описовий переклад використовується у тих випадках, коли вищеназвані способи неможливі.

Цей вид перекладу найменш бажаний, оскільки при ньому зникає своєрідність, образність та емоційність фразеологізму. Цим самим губиться сама привабливість фразеологізму: den Stab ьber jemanden brechen - осуджувати когось; etwas um ein Butterbrot kaufen - купити щось майже задарма; Schwein haben - мати щастя тощо. Дещо несподівано звучить німецький фразеологізм: pьnktlich wie die Maurer sein - закінчувати роботу точно за годинником [7:92]. А вся річ у тому, що муляр у німецькій ментальності історично асоціюється з еталоном відомої німецької пунктуальності.

2.2 Особливості перекладу прислів'їв, приказок, метафор, ідіом

Як вже зазначалось в роботі (див. розділ 1), за лексичною та граматичною будовою фразеологізмами можуть виступати як приказки, прислів'я, та і ідіоматичні вирази, побудовані на різного роду метафорах. Розглянемо детальніше шляхи відтворення таких фразеологізмів.

2.2.1 Передача прислів'їв

Прислів'я - це виражений структурою речення народний вислів повчального змісту (буквального чи алегоричного плану). Він формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його досвіду у суспільному річищі.

Однією з рис, що відрізняє прислів'я від інших типів фразеологічних одиниць, особливо від лексичних ідіом, є їх синтаксична завершеність. Прислів'я - обов'язково граматично та інтонаційно оформлене судження і, як таке, співвідноситься не зі словом, в основі якого лежить певне поняття, а з реченням.

З огляду на можливості перекладу усі прислів'я можна поділити на три групи:

а) нейтральні, що мають у інших мовах повні еквіваленти, тобто адекватні як змістом, так і формою;

б) прислів'я, що мають у інших мовах відповідні змістові аналоги, але відрізняються формою;

в) національно забарвлені, специфічні прислів'я, що не мають відповідних паралелей в інших мовах ні змістом, ні формою [18:7].

Перекладати прислів'я з першої групи нескладно. Багато українських прислів'їв мають повні еквіваленти на німецькій мові [7:93], наприклад: хто не працює, той не їсть - wer nicht arbeitet, soll auch nicht essen; не плюй у криницю, бо пригодиться води напитися - spuck nicht in den Brunnen, wenn du noch daraus trinken musst; куй залізо, поки гаряче - schmiede das Eisen, solange es heiЯ ist; поділяй і пануй! - teile und herrsche!; втратити останню надію - Die Felle fort schwimend sehen; потрапити на вудочку - Ins Garn gehen; ось де собака зарита - Da liegt der Hase im Pfeffer; називати речі своїми іменами - Das Kind beim rechten Namen nennen тощо.

До другої групи відносяться прислів'я, які еквівалентні за змістом, але відрізняються за формою. Так, українському прислів'ю на свиню хоч і сідло надінь, то все конем не буде відповідає німецьке Affen bleiben Affen, auch wenn man sie in Samt kleidet. Ці прислів'я несуть однакове семантичне навантаження, хоча тварини у словосполученнях, різні. Наведемо ще декілька прикладів: курчат рахують навесні - Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben; поживемо - побачимо - Erst abwarten, dann Tee trinken; іти крізь вогонь та воду - Durch dick und dьnn gehen; ще молоко на губах не висохло - Noch die Elerschalen hinter den Ohren; переповнити чашу терпіння - Das schlдgt dem FaЯ den Boden aus; втратити розум - Von allen guten Geistern verlassen sein; не приймати близько до серця - Sich keine grauen Haare wachsen lassen; ні с того, ні с чого - Mir nichts, dir nichts; тримати язик за зубами - Die Klappe halten.

Для українського прислів'я У семи няньок дитина без ока характерний аналог Viele Kцche verderben den Brei. Зміст цих прислів'їв один, але форма вираження думки різна. Аналогічними прикладами можуть служити: Злодія не бити - доброго губити - Wer den Wolf schont, der gefдhrdet die Schafе.

Якщо в оригіналі зустрічаються прислів'я з третьої групи, тобто специфічні, забарвлені національною ментальністю, то їх слід перекладати, зберігаючи зміст, стислість, лаконічність та образність: Язик до Києва доведе - Mit Fragen kommt man durch die Welt; Або пан, або пропав - Alles oder Nichts (Kaiser oder nichts), Де два українці, там три гетьмани- Wo zwei Ukrainer d. h. drei Hetmane; у чорта на кулічках - Dort, wo Fuchs und Hase einander gute Nacht sagen; ось тобі на - Da haben wir den Salat!; це вже занадто - Das ist starker Tabak.

2.2.2 Передача приказок

Приказка - поширений у мові влучний, часто римований вислів, близький до прислів'я, але без властивого прислів'ю повчального змісту [7:95]; це - зворот мови, вислів, елемент судження. Приказки - це поетична форма вислову, для якого характерні метафора, порівняння, епітет, означення і, як елемент судження, вони можуть бути логічним підметом, присудком, будь-якими обставинами. Приказка сама по собі є щось недомовлене, вона вимагає свого завершення, розвитку, іноді підмета, іноді присудка, іноді відповіді на питання.

Таке розуміння приказки зумовило і прийоми класифікації їх за тими змістовими функціями, які вони можуть виконувати у контексті цілісної мови, а саме:

а) характеристика внутрішніх і зовнішніх якостей людини, наприклад: чугуївська верста - високий; не всі дома - дурний;

б) характеристика стану людини - фізичного, матеріального, психічного, наприклад: свищі в борщі - бідний; гроші лопатою гребе - багатий; кров з молоком - здоровий;

в) визначення і оцінка дії: заткнути за пояс - мати перевагу над кимсь; топтатися на місці - не мати прогресу у чомусь, зволікати;

г) окреслення обставин - причини, місця, часу дії, наприклад: як з неба впав - бути у невідомості про щось; не за горами - скоро;

д) визначення і оцінка явищ, предметів: китайська стіна - довгий, міцний.

Таке розуміння приказок, а відтак увага до лексико-граматичної будови синтаксичних функцій, виявляють у їхньому складі низку структурних моделей. Серед них найпоширеніші є ті, що організовані у формі:

1) простого речення: молоко на губах не обсохло; кіт наплакав; сорока на хвості принесла та ін.;

2) дієслівних словосполучень: покласти зуби на полицю; собаку з'їсти; вивести на чисту воду тощо;

3) іменникових словосполучень: одного поля ягода; кров з молоком; п'яте колесо до воза; ні риба ні м'ясо;

4) прислівникових словосполучень: чорним по білому; не на життя, а на смерть; ні слуху, ні духу;

5) звороту зі словами: хоч греблю гати; хоч ґвалт кричи; хоч трава не рости; як рукою зняло; як на голках.

Однією з диференційних ознак, що дає можливість виокремити ще один аспект у цій схемі, а саме прислів'я і приказки, є неоднаковий характер їх синонімізування з іншими лінгвістичними одиницями. Типові приказки легко вступають у синонімічні взаємини і між собою, і зі словами, а також зі словосполученнями вільного значення, наприклад: хоч греблю гати; кури не клюють - багато, велика кількість. Прислів'я ж, що містять у смисловому і синтаксичному відношеннях стійкі речення, синонімічним словом або словосполученням не заміняються, оскільки значення розгорнутого речення завжди ширше від значення слова чи словосполучення, які є лише членами речення [4:98].