Сленг як лексика обмеженого вжитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Розділ 1 Сленг як лексика обмеженого вжитку

1.1 Походження терміну «сленг»

1.2 Загальні відомості про лексику обмеженого вжитку

1.3 Загальний та спеціальний сленг

Розділ 1. Сленг як лексика обмеженого вжитку

1.1 Походження терміну «сленг»

Етимологія терміну сленг - один з самих суперечливих і заплутаних питань в англійській лексикографії. Важкість розкриття походження терміну поглиблюється його багатозначністю та різноманітною трактовкою сленга авторами словників та спеціальних досліджень.

Перш всього про дату появи терміну в літературі. Вперше термін сленг зі значенням language of a low or vulgar type засвітчений в 1756 році; з 1802 року під цей термін підводять The cant or jargon of a certain class or period, а з 1818 року під сленгом почали розуміти Language of a highly colloquial type, considered as below the level of standard educated speech, and consisting either of new words or of current words employed in some special sens [34, 29].

Е. Партридж вказує, що приблизно з половини минулого століття термін сленг став загальноприйнятим значенням для “illegitimate” colloquial speech, тоді як до 1850 року цим терміном називали всі різновиди vulgar language except cant. Слід зазначити, що з терміном сленг нетермінологічно вживати такі синоніми сленга як argot, jargon, flash, gibberish, cant [7]. Спочатку сленг вживався як синонім до терміну кент, пізніше - до терміну арго [9]. Як лінгвістичний термін, сленг відсутній в словнику С. Джонсона, який був опублікований в 1755 році; в першому стандартному словнику Н. Уебстер, виданому в Америці в 1828 році, термін сленг приведений з поясненням low, vulgar, unmeaning language. Показовим є те, що термін з`явився вперше в спеціальному словнику, а вже потім став використовуватись у тлумачних словниках загального типу [34, 29].

Саме Гроуз в 1785 році ввів термін сленг як синонім для кент у свій знаменитий словник «низької» мови: slang - cant language. Пояснивши сленг через кент, Гроуз розділяє «низьку» мову на дві частини, називаючи першу частину кентом або сленгом. Словник Гроуза був дуже видатним та вважався еталоном, і, мабуть, тому інші всі автори словників «низької» мови стали пов`язувати сленг з кентом, як слова з одного ж і того джерела - таємної мови мандрівних бідняків - циган, тим паче, що в циганському lingo було слово slang. Гроуз не знайшов родового терміну для другої частини «низької» мови [34, 30].

Циганська етимологія терміну сленг протрималась майже до кінця 19 сторіччя, вона дається і у відомому словнику Хоттена, де приводяться такі синоніми сленгу як gibberish - циганський жаргон, flash language - низька вульгарна мова. Він же вказує: slang - the language spoken by Gipseys - low, vulgar, unauthorized language. В кінці 19 сторіччя, коли зросла цікавість, сленг почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов. 20-го сторіччя питання про етимологію цього терміну викликає більшу цікавість вчених. Виникають нові гіпотези, більш чи менш науково обгрунтовані, але так і не отримавши загального визнання. Наприклад, в німецькій англістиці О. Ріттер, а також Хорн та Ленерт вважають, що слово slang - результат аглютинацій абревіатури lang з посессивним суфіксом в висловлюваннях таких як beggar's lang (uage)®beggar slang (uage), в подальшому з втратою - uage [32, 104].

Вітчизняний дослідник І.В. Арнольд вказує, що сленг - включає лиш розмовні слова та вирази з грубуватим чи жартівливим емоційним забарвленням (неприйнятим) в літературній мові [26, 65].

І.Р. Гальпєрін пропонує розуміти під сленгом - той шар лексики та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної мови в якості розмовних неологізмів, які легко переходять у шар загальноприйнятої розмовної літературної лексики [29, 21].

Заслуговує уваги думка М.М. Маковського про діалектне зародження терміну сленг, але автор цієї гіпотези доказово її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних діалектах Англії, ще не говорить про діалектне родство: воно засвітчено і в циганському грабіжницькому арго [31, 67].

В кінці 19 століття сленг почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов. Починаючи з етимологічного словника Скіта, така інтерпретація походження терміну потратила в деякі авторитетні словники англійської мови. Скандинавське походження терміну приймали такі дослідники як Бредні, Уіклі та Уайльд [34, 30].

В двадцятому столітті питання походження терміну сленг продовжує цікавити дослідників. Виникають нові гіпотези. Наприклад, у німецькій англістиці О. Ріттер, а також Хорн та Ленерт вважають, що слово slang - результат аглютинацій абревіатури lang з посессивним суфіксом в висловлюваннях таких як beggar's lang (uage) beggar slang (uage), в подальшому з втратою - uage [32, 47].

Найбільш вірогідною є гіпотеза Партріджа, який вважає, що слово slang співвідноситься з дієсловом to sling - to utter, що засвідчує існування такого словосполучення як sling words ще за часів Чосера, а також пізніх сленгових сполучень з тим же дієсловом: sling language - to talk; sling the language - to swear fluently, to speak a foreign language; sling the bat - to speak the vernacular; sling a yarn - to relate a story, to tell a lie; sling (a person) slang - to abuse, scold violently; в останньому виразі slang - impertinence, abuse (значення, засвідчене з 1825 року) [34, 31].

Таким чином, етимологія терміну сленг зостається досі повністю не розкрита і представляє одну із таємниць англійської лексикографії.

сленг лексика нестандартний

1.2 Загальні відомості про лексику обмеженого вжитку

Лексика (з грец. lexicos - словниковий, словесний) - це сукупність слів певної мови, її окремих сфер чи діалектів [33, 443].

Існує formal and informal speech [25, 12]. Нас цікавить informal style, тому що саме до цього типу включають сленг [25, 13].

М.А. Грачов та інші лінгвісти поділяють всю лексику на літературну та нелітературну. До літературної лексики відносяться: книжкові слова, стандартні розмовні слова, нейтральні слова. Ця лексика вживається або в літературі, або в усній мові в офіційній обстановці. Також існує нелітературна лексика, її поділяють на: професіоналізми, вульгаризми, жаргонізми, арго та сленг. Ця частина лексики відрізняється розмовним, неофіційним характером та емоційною забарвленістю [30, 34].

Професіоналізми - це слова, що використовуються невеликими групами людей, об'єднаних певною професією [33, 737]. Наприклад, moonship, soft-landing, etc [35, 18 ].

Жаргонізми - соціальний діалект; відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв'язаних певною спільністю інтересів [33, 297]. Наприклад, жаргон англыйських льотчикыв: everithing under control, watch your step, etc [35, 18 ].

Арго - мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх [33, 34]. Наприклад, sap, grapple, equip, forestall та інші [35, 14].

В англійській лексикології арго - таємні «мови» - жаргони зазвичай називають кент, в іспанській мові - херманія, в німецькій - ротвелш, у французькій - арго. Арго - це професійний жаргон волоцюг, злодіїв, гангстерів та деяких інших суспільних груп (вуличних торговців тощо).

Вульгаризми - це грубі слова, що зазвичай не вживаються освіченими людьми в суспільстві, це спеціальний лексикон, що використовується людьми низького соціального статусу: засудженими, торговцями наркотиками, бездомними і т.п [33, 28].

Останнім часом все більше вживається термін сленг.

Сленг - жаргонні слова або вирази; розмовний варіант тієї чи іншої соціальної або професійної групи [33, 810].

Сленг - це слова, що часто розглядаються як порушення норм стандартної мови. Це дуже виразні, іронічні слова, що слугують для позначення предметів, про які говорять в повсякденному житті [30, 34].

Сам термін сленг в перекладі з англійської мови означає:

1. мова соціально чи професійно відособленої групи в протилежність літературній мові;

2. варіант розмовної мови (в тому числі експресивно забарвлені елементи мови), що не співпадають з нормою літературної мови [30, 35].

Сленг складається зі слів та фразеологізмів (сталих зворотів), які виникли та спочатку вживалися лише в окремих соціальних групах, він відображав життєву орієнтацію цих груп. Ставши загальновживаними, такі слова в цілому зберігають емоційно-оцінковий характер.

Деякі дослідники вважають, що термін сленг застосовується у двох значеннях: або як синонім жаргону, або як сукупність жаргонних слів, жаргонних значень загальновідомих слів, жаргонних словосполучень, що належать за походженням до різних жаргонів, та стали якщо не загальновживаними, то зрозумілими для достатньо широкого кола носіїв даної мови.

Сленгізми загального сленгу та «низькі» коллоквіалізми (два лексичних пласти з розмитими межами між ними) разом утворюють фрагмент загальнонаціональної лексики, який дослідники називають експресивним просторіччям. Цей фрагмент відноситься до стилістично знижених утворень в літературній мові. Він є функціонально-стилістичною категорією та визначається певною сукупністю стилістичних засобів розмовного варіанту літературної мови, займає проміжне положення між лексикою літературного стандарту та нелітературними формами мови [34, 35].

Слід зазначити, що лексичні засоби етико-стилістичної зниженості зазвичай мають оцінково-зневажливе вживання та загальну негативну експресію, однак якісно відмінну від непристойної: слова не сприймаються як вульгарні, а придають мові колорит фамільярності, хоча існують випадки, коли багато залежить від сфери вживання конкретного слова, що ускладнене соціальними значеннями, емоційним та стилістичним забарвленням, контекстом.

Нестандартні елементи літературної мови мають певний комунікативний статус та мовну цінність перш за все як загальноприйняті експресивні засоби стилістично зниженої мови що відображають в деякій мірі функціонально-стилістичне варіювання словникового складу національної мови. Дана варіативність відрізняється від варіативності арготизмів та жаргонізмів, оскільки основними ознаками експресивної лексики виступають загальновживаність та етико-стилістична зниженість, що має за мету створення певного стилістичного ефекту [34, 35].

1.3 Загальний та спеціальний сленг

Під терміном сленг розуміють особливий периферійний шар нелітернатурної лексики та фразеології, який лежить за межею літературної розмовної мови, закордонних діалектів загальнонародної англійської мови. Слід ввести два види: загальний сленг та спеціальний сленг.

Загальний сленг. В.Г. Вілюман [27, 47], займався проблемою сленга, сформулював деякі його важливі особливості. Автор запропонував розрізняти: 1) загальний сленг, тобто, той, що знаходиться за межами літературної мови, загальнозрозумілі та широкоросповсюджені у розмовній мові образні слова та словосполучення емоційно-оцінкового відтінку. Ці слова претендують на новизну та оригінальність в якостях, які виступають синонімами слів та словосполучень літературної мови; 2) спеціальний сленг, тобто слова та словосполучення того чи іншого професійного, чи-то класового жаргону.

Загальний сленг має ряд рис, що відрізняються, які можна виявити при співставленні висловлювань про сленг зарубіжних та вітчизняних англістів. Ці риси слід враховувати, щоби запобігти суб`єктивних тверджень. Назвемо основні:

1) загальний сленг (СЗ далі) широко розповсюджений і зрозумілий для всіх соціальних верств населення;

2) має яскраво виражений емоційно-оцінковий характеер з домінуванням експресивної функції над номінативною (проста назва предметів та явищ);

3) ЗС відносно стійкий для визначеного періоду, хоча сленгізми і переходять легко в колоквіалізми, а також зникають з вжитку;

4) ЗС не однорідний по своєму генетичному складу, будучи створеним з різноманітних джерел (жаргони, кент, професіоналізми, варваризми тощо);

5) неоднорідний по ступеню наближення до фамільярно-розмовної мов, хоча в цілому він протистоїть їй як компонент просторіччя;

6) ЗС іноді має фонетичні, морфологічні та синтаксичні особливості;

7) відрізняється генетично та функціонально від спеціпального сленгу (кента, жаргону, близьких до кенту мовних утворень) [34, 27].

До загального сленгу можна віднести такі минувші жаргонізми, як brass hat - офіцер, G. I. Jesus - воєнний священник, Jerry, Krauthead - німецький солдат тощо [34, 40].

Переходячи у сферу загального сленгу, жаргонізми, авжеж, втрачають свій вузький соціально-професійний характер та стають загальнозрозумілими для всіх носіїв мови. Тут відбувається перерозподіл лексики та фразеології.

Ми вже не раз підкреслювали, що вокабуляр загального сленга в якійсь мірі можуть поповнюватись за рахунок жаргонізмів та професіоналізмів. Багато з них знаходяться наче між загальним сленгом та спеціальним слегном, інші можуть входити і в соціальні жаргони і в професійні говори. Вірогідно, якась частина нелітературної лексики та фразеології знаходиться в деяких розмитих кордонах, на неї не можна наклеїти якийсь визначений ярлик.

Приймаючи до уваги ці особливості та всі наведені дефініції, пропонуємо розгорнуте визначення терміну загальний сленг.

Загальний сленг - це відносно стійка для певного періоду, широко розповсюджена та загальнозрозуміла соціальна мовна мікросистема в просторіччі, досить неоднорідна по своєму генетичному складу та мірі наближення до фамільярно-розмовної, з яскраво вираженними емоційно-експресивними відтінками, які часто представляють собою насміх над соціальними, етичними, естетичними, язиковими та іншими умовностями та авторитетами.

Спеціальний сленг - це специфічна лексика та фразеологія соціальних жаргонів, професійних говорів та арго (кент) злочинного світу.

В англістиці, наскільки відомо, не настільки яскраво є дослідженим спеціальний сленг, хоча його вивчення має входити в соціолінгвістику (галузь мовознавства, синтез соціології та лінгвістики, що вивчає питання суспільного існування та суспільні умови розвитку мови). Найбільш глибинне трактування жаргонів, арго та професійної лексики ряда європейських мов дана в книзі академіка В.М. Жирмунського «Национальный язык и социальные диалекты» (Ленінград, 1936 рік).

Спеціальний сленг включає в себе: арго, кент, римований сленг, соціальні жаргони та професійні говори, бек сленг тощо.

Почнемо опис спеціального сленгу з арго, тобто з низької зони жаргонізмів - таємних мов злочинного світу. За В. М. Жирмунським, арго - «свого роду пароль, по якому впізнають один одного … і засіб професійної організації в умовах гострої соціальної боротьби» [29, 119 ]. Тому арго - це конспіративний, утаємничений жаргон.

Іноді бувший арготизм, перетворившись у сленгізм, отримує нове значення. Наприклад, два першочергових значення у фраземи booby hatch (в`язниця) давно вже вийшли з вживання, але у своєму новому значенні божевільня чи лікарня для душевно хворих цей сленгізм широко відомий в США («The major, who happened to be the high priest of the booby hatch, looked suspiciously at the Arab and growled: «Who sent you here? Are you pulling my leg?»»(RC)).

В.М. Жирмунський справедливо помічає, що перетворення арго в сленг означає кінець старого арго як таємної професійної мови декласових елементів. Арготична лексика, втративши свій таємний характер, використовується як засіб емоційної експресії, образного евфемічного у сфері щоденного спілкування.

Кент - арго злочинного світу Англії - може похвалитися першими словниками, які були складені вже на початку 16 століття, тобто майже на півстоліття раніше перших тлумачних словникв літературної мови.

Доречі, в англо-американській літературі з давніх часів широко використовується в стилістичних цілях вокабуляр спецільного сленга, який зазвичай складає невід`ємну частину словника певного письменника.

Дуже близьким до арго по своєму змісту таємного коду є - rhyming slang. «Римований сленг» не має спеціальної «професійної» замкнутості, він розчинений в лондонському просторіччі (кокні) та виступає на правах жартівливих, образних висловлювань в буденній мові, займаючи наче б то проміжне місце між загальним сленгом та арго (кентом).

Для створення таємного словника інколи користуються прийомом приховування форми (звучання) слова чи словосполучення. Яскравим прикладом такого таємного кода є back slang. Цей особливий жаргон отримав широке розповсюдження в середині позаминулого століття серед лондонських вуличних торговців, які зазвичай знаходились в «делікатних» відношеннях з поліцією(HD).

Сутність back slang заключається в тому, що слова, як правило, перевертались, при цьому зазвичай це були фонетичні «перевертання» з додатковими викривленням вимови, характерними для кокні. Наприклад, penny - yenep; two pence - owt yenep; fourpence - rouf yenep; seven pence - neves yenep; yes - say; look - cool; bones - enobs; police - slop; teddy-boys - yobs; policemen - namesclop; pot o`beer - top o`reeb; pound - dunop; bad - dab; good - doog; man - nam; woman - namow.

Окрім того, було спеціально придумано декілька виразів типу: tumble to your barrikin - understand you; cool to the dillo nemo - look at the little woman; flash it - show it; a regular bad one; a doogheno or dabheno? - is it a good or a bad market?(MSE)

Більш складним різновидом таємного сленгу є по термінології Е. Партриджа centre slang (medial slang)(PS). Приховані форми (звучання) слова відбувається не простим перевертанням слів, а «розсіченням» слів навпіл та постановкою першої частини після другої, інколи з деякими доповненими викривленнями. Цей різновид так само, як і back slang, характерна в основному для кокні.

Приведемо приклади на centre/medial slang: person - nosper; sweet - eetswee; quiet - ietqui; right - ightri; fool - oolfoo; cheek - eekcher; sentimental - mentisental.

Back slang/medial slang зазвичай легко відрізняється по своїй структурі від загального сленга, хоча в деяких випадках окремі утворення back slang можуть переходити у сферу загального сленга. Так, наприклад, відбулося з yob - yobs (студенти Ліверпульського унівурситета 1965 - 1966 роках, визначили yobs, як modern teddy - boys but not so flashy).

Під професійними говорами ми розуміємо спеціальну сферу професійної лексики, в основному доступну лише представникам даної професії.

В процесі розвитку мови професійної лексики часто виходить за першпочаткову сферу вживання, професіоналізми в розширеному чи переносному значенні поступово проникають в літературну мову.

Отже, термін сленг є багатозначним. Він належить до лексики обмеженого вжитку: має неофіційний характер та емоційну забарвленість. До лексики обмеженого вжитку також належать професіоналізми, жаргонізми, арго, вульгаризми (останнім часом все більше вживається термін сленг). Сленг, за В.Г. Вілюманом, поділяється на загальний та спеціальний. Загальний - загальнозрозуміла, розповсюджена соціальна мовна мікросистема. Спеціальний сленг - це більш специфічна лексика та фразеологія соціальних жаргонів, професійних говорів, арго тощо.

Размещено на Allbest.ru