Особливості німецької медичної термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Науково-технічна термінологія - це обширний пласт лексики, який постійно розвивається. Вона живе, змінюється, пристосовуться до потреб сьогодення. Термінологічна лексика надзвичайно поширена не лише в спеціальній науково-технічній літературі, але і все більше проникає в усне розмовне мовлення різних соціальних верств населення. Тому цілком закономірною є пильна увага лінгвістів до термінів та терміносистем, котрі розглядають термінологію як важливу складову частину лексики сучасної літературної мови.

Медична термінологія належить до найбільш інтенсивно прогресуючих частин словникового складу мови, що зумовлюється, перш за все, стрімким розвитком медицини та міжнародною науковою інтеграцією у цій сфері знань. Виникнення нової лексики на позначення медичних понять, які відображають розвиток сучасної німецької медичної терміносистеми, складає значну групу новоутворів, що ускладнює процес спілкування фахівців цієї галузі.

Сучасна медична термінологія характеризується високим рівнем розвитку та спрямуванням до максимальної стандартизації й уніфікації термінів [4,с.12]. Незважаючи на той факт, що нині в медичній науковій комунікації домінує англійська мова, німецька мова як засіб міжнародного наукового спілкування залишається на другому місці (H.Lippert), що теж визначає необхідність ґрунтовного дослідження німецької медичної терміносистеми.

Серед досліджень, присвячених питанням медичної термінології, чільне місце належить визначенню способів і засобів термінотворення (В.Я. Греб, Г.Ф. Шанаурова, I. Nortmeier), встановленню специфіки функціонування іншомовних медичних термінів (L. Becher, I. Wiese), висвітленню проблем їхньої етимології (І.М. Гнатишена). Дослідженням різних аспектів окремих терміносистем присвячено праці багатьох учених (В.К. Зернова, Н.П. Фесик, Л.Д. Хавтасі, W. Reingardt, Т.Р. Кияк). Проте деякі особливості медичної термінології на наш час ще досліджені досконало, існують певні прогалини.

Наприклад, виникає багато проблем та питань при перекладі скорочень та абревіатур, які останнім часом стали дуже популярними серед лікарів, та використовуються навіть медичним обладнанням при відображенні результатів обстеження. Не існує єдиних словників медичної термінології через постійне оновлення лексики, яке викликане прогресом в галузі медицини.

Саме тому, ми проводимо дослідження деяких особливостей медичної термінології для встановлення певних закономірностей та зв'язку між структурою та семантикою термінів, що певним чином полегшує розуміння та переклад медичної лексики.

1. Лінгвістичні проблеми дослідження терміна й терміносистеми

медична термінологія лексика німецька

1.1 Термін, його визначення та основні властивості

Терміносистемою ми вважаємо співвіднесену з певною сферою професійної діяльності людини сукупність термінів, які є найменуваннями наукових понять, пов'язаних між собою на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому та граматичному рівнях [6,с.11]. Термінологія розглядається як підсистема лексики загальнолітературної мови, що забезпечує здійснення спеціальної професійної комунікації та характеризується екстралінгвально зумовленою ієрархічною організацією.

Будь-яке дослідження термінологічної лексики спирається на окреме визначення терміна. З питань визначення терміна, вимог, що ставляться до нього, взаємовідносин загальновживаного слова, терміна та поняття в лінгвістичній літературі існують різні, часто протилежні точки зору. Не вдаючись до повного аналізу літератури, спробую висловити свою точку зору з цього складного питання.

На сучасному етапі в термінознавстві можна виділити два основні підходи до проблеми дослідження терміна. Вчені, що представляють першу точку зору, розглядають терміни як особливі, штучно утворені слова або словосполучення для позначення наукового поняття, які в термінологічній функції вживаються лише в спеціальній літературі та професійному спілкуванні і протиставляються словам загальновживаної лексики. Лінгвісти, які підтримують другий підхід до визначення терміна, спираються на положення про те, що в ролі терміна може виступати будь-яке слово.[2,с.25] Терміни розглядаються не як особливі слова, а як слова в особливій функції У нашому дослідженні дотримуємося другої точки зору на досліджувану проблему. Сучасна мова науки і техніки висуває до термінів кілька вимог. Найважливіші з них:

- термін має відповідати правилам та нормам відповідної мови;

- термін має бути систематичним;

- для терміна характерна дефінітивність, тобто кожен термін співставляється з чітким окремим визначенням, яке орієнтує на відповідне поняття;

- терміну властива відносна незалежність від контексту;

- термін повинен бути точним;

- термін має бути коротким, хоча дана вимога часто виступає в протиріччя з вимогами точності, тобто повноти терміна;

- термін має прагнути однозначності. Але такої однозначності варто добиватися в межах однієї терміносистеми, тому що на рівні декількох підмов доволі розповсюдженою є полісемія термінів;

- для термінології характерна синонімічність, що заважає взаєморозумінню;

- терміни експресивно нейтральні;

- термін повинен бути милозвучним( тобто вимоги евфонії) [7, с.38].

1.2 Специфічні особливості медичної фахової лексики

Характер як німецької, так і української медичної терміносистеми визначається здатністю медичних понять розкривати сутність біосоціальних процесів, явищ суспільства. Медичні терміни утворюються на базі наявної загальновживаної лексики, за загальними правилами і з використанням продуктивних словотворчих засобів та словотвірних моделей сучасної німецької мови. В той же час, існують певні характерні риси медичної термінології, зумовлені як специфікою цієї галузі науки, так і специфікою лексико-семантичних одиниць, які входять до її складу. В медичній фаховій лексиці знайшла своє відображення тисячолітня історія розвитку медицини як науки. Давньогрецька та латинська мови надали традиційний мовний матеріал для медичної термінології, враховуючи національні особливості. Цей греко-латинський мовний матеріал обумовив подальший інтернаціональний характер медичної термінології. В епоху середньовіччя латинь була офіційним засобом комунікації в медицині. І лише у 18-19 століттях латинь почали замінювати національними мовами. У сучасній медичній науковій комунікації домінує англійська мова. Суттєвим фактором зростання її впливу є те, що сучасні автоматизовані інформаційні системи обслуговуються в основному англійською мовою. Німецька ж як засіб міжнародної наукової комунікації знаходиться зараз на другій позиції. Тематично релевантна лексика медицини називає предмети, стани та процеси, а також їх характеристики у відношенні до існуючих мовних норм. Найголовнішими медичними категоріями є:

- органи тіла та їх опис за системами органів;

- хвороби та їх перебіжний характер, тривалість, інтенсивність, а також модифікації;

- синдроми та симптоми;

- методи обстеження пацієнтів;

- оперативні методи та техніки;

- лікарські інструменти.

До специфічного словникового запасу належать також назви наукових дисциплін, напрямків, а також назви медичного персоналу та пацієнтів. Медицина як галузь науки має завдання якомога точніше описати свій предмет -- людину з усіма її станами та хворобами. Цей комплексний, багатогранний предмет дослідження і зумовлює те, що медичні поняття дуже важко підлягають дефінуванню. Це викликає особливі складнощі саме сьогодні у зв'язку зі спробами автоматизувати медицину. Саме для оптимального ведення документації, для можливості стандартизації медичної термінології так необхідне ґрунтовне дослідження медичної фахової лексики. Комплексність медичної фахової лексики можна продемонструвати на прикладі визначення поняття Krankheit - захворювання. Термін Krankheit дефінується у німецькій мові як kцrperliche, geistige oder seelische Stцrung, die an bestimmten Symptomen erkennbar ist [18, с. 893]. Ця багатогранна характеристика і призводить до багатозначності у визначеннях назв хвороб, а також інших медичних категорій. Крім того, на визначення медичного терміна впливає сфера його використання. Слід враховувати, що в медицині існує також цілий ряд так званих проміжних понять, котрі вважаються тимчасовими, нестійкими. Суттєвим у сучасній медицині є також те, що завдяки біомедичному процесу з'являється досить значна кількість нових термінів. Щоб адекватно відобразити нові процеси, потрібно більш чітко визначити основні медичні поняття, з котрих повинно виходити все нове в медицині. Нам слід уникати таких медичних термінів, котрі ніяк не узгоджуються з тими, що вже існують.

Узагальнюючи все те, що вже було сказане, можна встановити наступне: хоча медична термінологія і є досить сталою і впорядкованою на сьогоднішній день, все ж існують деякі проблеми у визначенні чітких дефініцій для основних медичних фахових виразів.

2. Структурно-семантична класифікація медичних термінів

2.1 Способи та засоби словотвору медичних термінів

Основними шляхами поповнення сучасної медичної терміносистеми як німецької, так і української мов є:

- запозичення термінів із подальшою адаптацією до норм сучасної мови;

- адекватний переклад іншомовних термінів із використанням наявних у мові словотвірних ресурсів;

- термінотворення (термінологізація загальновживаної лексики, словотворення,

- утворення багатокомпонентних термінологічних словосполучень).

Безперечним є той факт, що на сьогодні достатньо розробленні лінгвістичні основи вдосконалення термінології, що є важливою передумовою утворення нових та удосконалення системи наявних термінів різних терміносистем. Проте, цілий ряд проблем, що потребують аналізу, дослідження вирішення. Серед них важливим питанням є те, як у тексті можна розпізнати термін та, за можливістю, визначити його значення.

Однією із можливостей визначення значення термінів у тексті є використання знань про способи та засоби словотвору. Які б зміни, зумовлені розвитком суспільства, не відбувались у мові, стабільним у ній залишаються певні словотворчі засоби, за якими можна визначати семантику термінів-іменників, утворених за правилами словотвору (більшість термінів становлять іменники). Медична термінологія має тенденцію до інтернаціоналізації і визначаться специфічною рисою - наявністю переважної кількості складних термінів та термінів іншомовного походження, то афікси можуть мати іншомовне походження. У сучасній німецькій термінології існують терміни, одна частина з котрих грецького або латинського походження, а інша споконвічно німецька:

Biku-spidal-klappe - двозубчастий клапан

Lympho-knoten - лімфовузол

Chole -sterin- steine - холестеринове каміння

Ovarial- schwangerschaft - яєчникова вагітність

Oxalat-steine - оксалатові каміння

Reflex-bogen - рефлексна дуга

Lympho-drьsen - лімфатична залоза

Lanugo-haare - первинне волосся

Одною з особливостей сучасної медичної термінології є те, що дієслова зустрічаються дуже рідко.

Для словотвірної архітектоніки термінологічних одиниць характерні в цілому ті ж принципи, що й для загальновживаних одиниць. Ось, наприклад одна із класифікацій словотвірних типів термінів(за Т.Р. Кияком)

1. Терміни-кореневі слова:

а) власна непохідна лексика:

Arzt - лікар, Schmerz - біль, Herz - серце, Kopf - голова, Bauch - живіт.

б) запозичена лексика:

Reflьxosophagitis - гастроезофагіальна рефлюксна хвороба, Gynдkomastie - гінекомастія, Tablette - таблетка, Talkum - тальк, Natriumcarbonat - карбонат натрію, Asthma- астма, Rezidiv - рецидив.

2. Похідна лексика:

а) терміни, утворені шляхом суфіксації:

Krankheit - захворювання , Giftigkeit - отруєння, Schwindel - запаморочення, Dosierung - дозування

б) терміни, утворені шляхом префіксації:

Durchfall - пронос, Unterbauch - низ живота, Gewicht - вага.

3. Терміни - складні слова:

Bluterbrechen - блювання кров'ю, Schьttelfrost - остуда, Lungenentzьndung - запалення легенів, Lebererkrankung - захворювання печінки, Einnahmezeitpunkt - час прийому (ліків), Pulsfrequenz - частота пульсу.

4.Терміни- словосполучення: symptomatischer Haarausfall - симптоматична алопеція, vorzeitiger Haarschwund - пресенильна алопеція. Варто зауважити, що багато лінгвістів не визнає наявність в мові поліосновних термінів, називаючи їх концептуальними об'єднаннями.

5. Терміни- абревіатури.

6. Символи (знаки) - наприклад, математичні, хімічні, астрономічні та інші:

СO₂, H₂O, H₂SO₄ usw.

8. Номенклатура.

Словотворення є галуззю мови, де взаємодія граматики і лексики виявляється найбільш чітко. Основними способами словотворення, спільними для німецької і української мов, є: безафіксне (імпліцитне) словотворення, афіксальний слововивід (префіксація і суфіксація), словоскладання, творення складнопохідних слів (зрощення), абревіація.

Засобами словотворення є словотвірні морфеми - префікси і суфікси, а також фонетичні зміни у структурі кореня: чергування голосних (у німецькій мові - аблаут, умлаут, переломлення), значно рідше - приголосних. Словотвірні афікси використовуються в афіксальному слововиводі; фонетична зміна у корені (голосних чи приголосних звуків) може супроводжувати як безафіксне словотворення, так і афіксальний слововивід.[4.c.45]

Існує дві основні класифікації способів словотворення:

- за лексико-граматичним характером твірної бази та словотворчих засобів. Це традиційна класифікація, за якою усі способи словотворення поділяються на морфологічні і неморфологічні (морфолого-синтаксичний, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний). До морфологічних відносять усі способи творення слів, при яких похідне слово утворюється за допомогою морфем. Сюди належать суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний та ін.

- за видом основних компонентів твірних формантів виділяються такі способи: суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, основоскладання, абревіація та інші.

Центральне місце в системі словотвору німецької медичної термінології займає афіксація. Серед афіксальних способів словотворення найпоширенішою є суфіксація.[5c.126]

Суфіксальний спосіб словотвору - це творення нових слів за допомогою суфіксів, наприклад:

pharmazeut-isch - фармацевтичний, Schwell-ung - пухлина, Prell-ung - контузія, Schwanger-schaft - вагітність, Heil-ung - лікування, Blut-ung - кровотеча.

При додаванні суфіксів до твірної основи часто спостерігаються морфонологічні явища: чергування голосних або приголосних у корені. Префіксальний спосіб словотвору, або префіксація - це творення похідних слів шляхом приєднання префікса до твірної бази. Цим способом творяться іменники:

Ge-wicht - вага, Durch-fall - пронос, Unter-bauch - низ живота.

Особливістю префіксації є те, що префікс приєднується не до основи, а до граматично оформленого слова, тому похідні слова, утворені префіксальним способом, належать до однієї й тієї ж частини мови, що й мотивуючі.

Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса, наприклад:

Neben-wirk-ung - побічна дія, Ьber-dos-ierung - передозування

Формантом виступає суфікс із префіксом.

Складання (осново- і словоскладання) - різновид морфологічного словотворення, при якому нове слово утворюється шляхом об'єднання в одне ціле двох чи більше основ або слів: лісотундра, світловодолікарня. У межах складання розрізняють основоскладання та словоскладання. Результатом основоскладання є складні слова, або композити.[10c.82] Основоскладання - це поєднання кількох основ слів (основи та цілого слова). Наприклад:

Pferde-schwanz-alopezie - гренландська алопеція, Stein-krankheit, Blut-egel - п'явка, Husten-lцser - препарат від кашлю

Словоскладання, або юкстапозиція - це поєднання кількох слів в одному складному слові, найчастіше в німецькій медичній термінології це терміни-епоніми:

Zollinger-Ellison-Syndrom - синдром Елісона Цолінгера.

Неморфологічні способи словотворення не виявляють зв'язку з морфологічними засобами, а є наслідком тривалих процесів, які змінюють семантику і граматичну природу мотивуючого слова чи словосполучення.[4c.92]

Розрізняють три неморфологічні способи:

морфолого-синтаксичний;

лексико-синтаксичний;

лексико-семантичний.

Морфолого-синтаксичний спосіб охоплює похідні, які виникають унаслідок переходу слів або словоформ з однієї частини мови до іншої.

“Цей спосіб називається морфолого-синтаксичним тому, що в процесі його реалізації новоутворене слово набуває нових морфологічних категорій і як таке виконує нові синтаксичні функції у реченні” (І.І.Ковалик).

У мовознавчій літературі цей спосіб ще називають семантико-морфологічним (за Шанським), конверсією (за Смирницьким).

Конверсія - спосіб словотворення, при якому словотворчим засобом виступає лише парадигма слова: сучасне, черговий.

Процеси конверсії виникають у певних синтаксичних умовах спонтанно; супроводжуються такими основними змінами:

зміною лексичного значення;

граматичних значень;

синтаксичних функцій;

структури слова.

Цей спосіб має кілька різновидів:

субстантивація - явище переходу слів з різних частин мови в іменники:

Beschwerde - ускладнення; Kranke - хворий.

ад'єктивація - перехід у прикметники:

weh - болючий, entzьndet - запальний;

2.2 Особливості медичних термінологічних скорочень

У сучасній німецькій мові медицини існує також багато скорочень, про структуру яких варто сказати декілька слів, тим більше, що процес утворення нових скорочень діє безупинно. Ясна річ, це пояснюється розвитком медичної науки. І хоча медична термінологія -- одна з найстабільніших, хоча процес її формування в основному завершений, все ж до неї надходять поодинокі нові терміни, і більша їх частина -- саме мовні скорочення, абревіатури.

У підмові медицини можна виділити такі структурні моделі скорочень:

- ініціальні скорочення, що вимовляються заназвами перших букв:

EKG -- Elektrokardiographia - електрокардіограма

FS - Fettsucht - ожиріння

NP -- Nukleoprotein - нуклеопротеін

Саме ініціальні скорочення викликають найбільшу складність для розуміння та мають велике число омонімів.

- Скорочення, утворені злиттям двох слів; прицьому з'єднуються перший склад першого слова таостанній склад другого слова. Таким чином утвореналевова частка номенклатурних назв ліків. Вони у своїйбільшості стали семантично однорідними, і лише деякіз них сприймаються як скорочення:

Aldol = Aldehyd + Alkohol. - алдол

- Абревіатури, утворені частковим скороченням лише кількох слів вихідного сполучення:

EKG -- Elektrokardiographie - електрокардіограма

Вживання скорочень безумовно призводить до раціоналізації фахової комунікації. Скорочується, як правило, багатоосновні терміни. Утворені короткі форми полегшують виникнення комплексних синтагматичних одиниць і підвищують «читабельність» наукового тексту (але тільки для фахівця, який знайомий з цими скороченням). Спробуємо пояснити дану тезу на прикладі використання скорочення НКК замість повного терміна Herz--Kreislauf--Krankheit - захворювання циркуляції серця [20,с. 65].

У першому реченні тексту читаємо:

Die Zunahme von Herz--Kreislauf--Erkrankungen HKK in den industrialisierten Staaten…

У подальшому тексті використовуються паралельно дві синтагматичні одиниці НКК та НК:

Kranke mit НКК, Befundtrдger einer НКК, Frьherkennung von НКК, НК - Leiden, НК - pathologisch, НК -Kontrolle.

Завдяки використанню скорочених форм постає проблема розуміння. При цьому велику роль відіграє те, чи є дане скорочення узуальним, чи воно використовується тільки даним автором.

Можна сміло стверджувати, що у багатьох медичних публікаціях мають місце скорочення, абревіації тощо, котрі не будуть зрозумілі для спеціалістів. Деякі автори заходять так далеко, що дозволяють собі утворювати абревіатури навіть для тих фахових виразів, котрі зустрічаються лише в даній конкретній статті. Для того, щоб проблема хаотичних скорочень була вирішена найближчим часом, було б краще наводити всі варіанти скорочень на початку тексту. Як приклад цитуємо витяг з однієї із статей:

Verf. untеrsuchten mit der 2-dimensіonalen Immunelektrophorese (IE) die Seren von 20 Patienten mit Willebrand -- Jьrgens -- Syndrom (WJS) vom Typ der Aalandinseln, 20 Patienten mit Hдmophilie A (HA) und 20 Normalpersonen (NP).

Neben der bereits mit der eindimensionalen IE feststellbaren Verminderung des Faktor-VII-assoziierten Proteins beim WJS gegenьber normalen bis erhцhten Werten bei HA und NP fanden sie regelmдЯig einen verschobenen Prдzipitationsgipfel der WJS -- Seren.[ 20,с.116] .

Серйозну проблему становить полісемічний характер коротких форм. У німецькому словнику "Аbkьгzungen in der Medizin und ihren Ranggebieten" ми знайшли 33 скорочення, котрі мають декілька відповідників:

LG

- Lebendgewicht -- жива вага;

- Leuzylglyzin -- лейцигліцин;

- Lipidgranuloitt -- ліпід гранульома;

- Lymphogranulomatose -- лімфогранулематоз [20,с.13].

Такі дублетні скорочення значно ускладнюють розуміння медичної фахової лексики. Це якраз той випадок, коли прагнення до скорочення терміна призводить до непорозумінь. На нашу думку, в процесі термінографічної роботи слід намагатися уникати таких скорочень і замінювати їх, якщо можливо, повними назвами .

2.3 Структура термінів--епонімів

Велика кількість медичних термінів утворена на основі власних назв: хвороби, симптоми, синдроми, клітини, віруси, мікроорганізми, волокна, речовини, способи, реакції, формули, тести, операції. Дослідження структурних особливостей термінів-епонімів дозволяє зробити висновок про те, що вони, як правило, є дво- та більше-основними. Базове слово є назвою загального характеру і лише власна назва семантично детермінує та специфікує вираз. Існує декілька структурних моделей німецьких епонімічних термінів:

- власна назва та базове слово можуть поєднуватися за допомогою дефісу:

Marseille - Fieber - марсельська лихоманка;

Menghini - Funktion - функція Менгіні;

- власна назва може набувати вигляду прикметника і отримувати суфікс

- sch:

Schottmьllersche Krankheit - хвороба Шотмюллера,

Schultzesches Syndrom - синдром Шульца,

Whitemorsche Bakterien - вітеморські бактерії.

Така форма створена за аналогією з латини.

- У назвах технік операцій, методів, тестів тощо можливий зв'язок за допомогою прийменників:

Magenresektion nach Billroth II ,

Leberblindpunktion nach Menghini.

Скорочені форми вживаються насамперед в усній комунікації лікарів, але останнім часом зустрічаються також і в друкованих текстах.

Існує цілий ряд одноосновних термінів-епонімів. Вони, як правило, містять грецький словотворчий суфікс -itis, що характеризує назви запальних захворювань:

Bartholinitis - бартолініт-- Entzьndung der Bartholinische Drьsen,

або грецький суфікс -ismus, що означає хворобливий cтан або теорію:

Darwinismus --дарвінізм - Lehre von Darwin,

Parkinsonismus --синдром Паркінсона - Parkinsonsches Syndrom.

Терміни з власними назвами можна також класифікувати за типом саме власної назви. Найчастіше вживається ім' я людини, котра описала метод, операцію, синдром тощо:

Parkinsonismus --синдром Паркінсона - Parkinsonsches Syndrom.

Назви синдромів можуть носити імена пацієнтів, що їх перенесли:

Hartnusches Syndrom - синдром Гартнуша, Rademarsches Syndrom- синдром Радемарша

Синдроми, що були описані останнім часом, слідують повним тенденціям до скорочення та зменшують ім'я пацієнта до однієї букви: С -- Syndrom був описаний у 1969 році та названий дослідником за початковою літерою прізвища хворого Сamus. Рідше в термінах -- епонімах використовуються клички: Brunhilde -- Тур називається один з типів поліомієліту, який був так названий за кличкою мавпи -- Брунхільди, на якій проводились досліди.

Використання географічних назв приводить до утворення синонімічних конструкцій, оскільки одне і те ж саме захворювання може бути типовим для різних місцевостей:

Marseille - Fieber - марсельська лихоманка= Zentral- und Sьdamerikanisches Zeckenfieber.

У сучасну медичну термінологію увійшли також терміни, що пов'язані з іменами відомих грецьких лікарів, а також міфологічних персонажів:

galenika -- galenische Mittel -- галенові препарати; Galenos -- грецький лікар у Римі (131-201 рр.н.е.) ;

caput Medusae - Meduse-Kopf - варикозне розширення судин в області пупка; Medusae - міфічний персонаж;

tendo Achillis -- Achillessehne -- Ахілесовий сухожилок, від імені міфічного персонажа Ахіла.

Термін-епонім може бути не тільки багатоскладовим.. В таких випадках вони пишуться через дефіс: Plummer-Vinson-Syndrom - синдром Пламера та Вінсона.

3. Мовна норма в медичній фаховій лексиці

Об'єктивна та суб'єктивна необхідність національного та інтернаціонального нормування медичної термінології зростає. Нормування є необхідним, щоб провести стандартизацію діагностичних та терапевтичних заходів і уможливити порівняння медичних даних. Проблеми класифікації і водночас мовної репрезентації базових понять медицини є предметом обговорення на чисельних конгресах медиків та мовознавців. Окрім іншого, часто постає питання філологічної коректності фахових понять.

Багато фахівців-медиків виступають за "мовну вірність" термінів, за опирання на історичні традиції. Так, багато дослідників стверджують, що медична термінологія повинна обов'язково відповідати правилам словотворення класичних мов [4]. Критерій філологічної коректності відігравав суттєву роль в історії анатомічних номенклатур. Такі номенклатури визначають обов'язкові терміни, обмежують довільне словотворення і перешкоджають появі в літературі регіональних та жаргонних термінів.

Міжнародного поширення анатомічної номенклатури було досягнуто у ж 1955 році з прийняттям 6-им Міжнародним конгресом анатомів у Парижі нової версії -- Parisiensia Nomina Anatomica. В неї були введені нові терміни:

напр. glandulae parathyreoidae -- білящитовидні залози,

та змінені назви деяких анатомічних утворень: напр.

arteria thoracica interna - внутрішня грудна артерія (PNA)

замість arteria mammaria interna - внутрішня артерія молочної залози (BNA)

Кожні п'ять років такі конгреси приймали і приймають подальші зміни.

Одночасно було створено номенклатури в галузях ембріології та гістології. Сучасні міжнародні медичні словники, як правило, відповідають вимогам міжнародної комунікації і містять терміни всіх трьох анатомічних номенклатур. При цьому такі терміни часто не співпадають. У сучасному професійному вжитку анатомічні номенклатури розрізняються. Крім того, в текстах клінічних галузей медицини поряд з номенклатурними виразами використовуються також відповідні скорочення.

Висновки

Проведене дослідження структурно-семантичних особливостей термінології медицини дає нам змогу стверджувати, що:

- Структурні моделі німецьких, латинських та українських медичних термінів суттєво різняться між собою. Це пов'язано з лексико-граматичними особливостями кожної з мов.

- Відповідність між структурними моделями німецьких та латинських термінів є абсолютною, вона повністю підпорядкована загальним правилам запозичення лексики з давніх мов.

- Одною з особливостей сучасної медичної термінології є те, що дієслова зустрічаються дуже рідко.

- Для словотвірної архітектоніки термінологічних одиниць характерні в цілому ті ж принципи, що й для загальновживаних одиниць.

- Найпродуктивнішим способом словотвору для медичної термінології є основоскладання.

- Існування медичних термінологічних скорочень значно ускладнює процес взаєморозуміння у фаховій галузі медицини, хоча на сьогоднішній день неможливо відмовитися від термінів даної структури.

- Терміни-епоніми є, як правило, дво- чи більше-основними і мають сталу структуру: базове слово + власна назва.

- Побудова структурно-семантичних моделей дала нам змогу твердити, що медична термінологія німецької мови має номінативний, предметний характер.

- Останнім часом зростає необхідність інтернаціонального нормування медичної термінології.

Список використаної літератури

1. Волощук Т.Н. Лексикологические проблемы. Учебное пособие. -Кемерово, 1992. - С. 23-37.

2. Вульферт И.И. Пособие по переводу научно-технического текста. - М., 1961. - С. 3-5.

3. Гнатишена І.М. Сучасна німецька медична термінологія: аспекти етимології, структури, інтернаціоналізації (автореферат). - К., 1996. - С. 11-21.

4. Горпинич В.О. Будова слова і словотвір. - К., 1977. - С. 44- 63, 81-97.

5. Горпинич. В.О. Українська словотвірна дериватологія. - Дніпропетровськ, 1998. - С.124-130.

6. Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення. - К., 2000. - С. 9-16,98-112.

7. Карпенко Ю.О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору // Мовознавство. - 1992. - № 4. - С.3-9.

8. Кияк Т.Р., Науменко А.М., Огуй О.Д. Теорія і практика перекладу. -Вінниця, 2006. - С. 37-53.

9. Козленко І.В. Морфеміка СУЛМ. - К., 2007. - С. 8-48.

10. Ковалик І. І. Вчення про словотвір. - Львів, ЛДУ, 1961. - 82 с

11. Косилова М.Ф. Пособие по немецкому языку для студентов естесственных факультетов. - МГУ им М. В. Ломоносова, 1987. - 44-50, 78-82.

12. Крушельницкая К.Г. Советы переводчику: учебное пособие по немецкому языку для вузов. - М., 2002.

13. Латышев Л. К. Курс перевода: эквивалентность перевода и способы её достижения. - М., 1981. - С. 38 - 41.

14. Петрова О.Б. Структурно- семантична характеристика медичної термінології та народних найменувань шкірних хвороб в українській мові (автореферат). - Харків. - 1994. - С. 7-23.

15. Самойлов Д. В. О переводе медицинского текста. - М., 2005. - С.35-62.

16. Сологор І.М. Словотворчі функції твірних основ суфіксальних дієслів у сучасній німецькій медичній термінології (автореферат). - К., 2004. - C. 4 - 13.

17. Фрейдман Д.Г. Учебное пособие по переводу немецкой медицинской литературы /Изд. 3-е./. - Казань, 1967г. - С. 135-137.

18. Юшманов Ю.К. Элементы международной терминологии. Словарь - справочник. - М., Наука, 1968. - С.72.

19. Duden. Deutsches Universalwцrterbuch. - Mannheim, Leipzig, 2002. - S. 893.

20. Goldhahn J. Kleines medizinisches Wцrterbuch. - Leipzig, 1967.- S.135.

20. Innere Medizin (medizinische Fachschrift). - Jg.1986.

21. Spranger U. Abkьrzungen in der Medizin und ihrenRandgebieten. - Berlin, 1980.

22. Stepanova I.I. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache.- M., Vyssaya Skola, 1986.

Список довідкової літератури

1. Болотина А.Н., Озерский К.С. Немецко-русский медицинский словарь. Около 45000 терминов. - М., 1970.

2. Орфографічний словник українських медичних термінів. - Львів, 1993. - С. 472.

3. Duden. Deutsches Universalwцrterbuch. - Mannheim, Leipzig, 2002. - S. 893.

4. Goldhahn J. Kleines medizinisches Wцrterbuch. - Leipzig, 1967.- S.135.

5. Packungsbeilage. - Pantoprazol STADA, Dolobene, Paracetamol STADA, ACC

6. Wцrterbuch der Medizin /Bd. I, II/. - Herausgegeben von H. Schaldach. - Berlin, 1980.

Размещено на Allbest