Лексико-семантичні особливості художнього стилю Е. Ожешко

Еліза Ожешко вживає у творі і гіперболу:

1) „ To wielkie szczescie, o ktorego zdobyciu nie marzyla, wydawalo sie jej wtedy tecza idealna, w niedoscignionej oddali zawieszona nad szara ziemia.” - надає емоційного забарвлення, показує наскільки сильним було бажання Йоанни вчити дітей, а також хоч чимось допомогти брату.

2) „ Nigdy w zyciu nie widzial tak slicznej panienki, jaka w oczach jego byla Joanna i nie slyszal ani tak lagodnego glosu, ani tak ciekawych powiastek jak te, ktore opowiadala mu ona ” - підсилює думку про те, що вивчення дітей було покликанням Йоанни.

У творі використано такий троп як анімізація:

„(…) wszystka krew zbiegla sie do jej glowy, kipiala tam, szumiala, jeczala(…) ” - троп вжито, щоб показати емоційне напруження головної героїні в момент входу до суду.

Письменниця використала у творі деякі латинізми та німецькі слова:

1) „ (…)ktore jako corpus delicti lezaly przed sadem(…)”.

2) „(…)ktora jej syna do septimy przygotowala tak dobrze, ze teraz, gdyby nie byl jeszcze zbyt malym, przyjeto by go moze i do seksty(…)”.

3) „Sztraf czy wiezienie?”.

4) „(…)po pracy biurowej w landraturze(…)”.

Отже, в творі Елізи Ожешко „A...B...C...” використано чимало лексичних засобів. Оповідання особливе тим, що в ньому авторка використала одне з гасел позитивізму. У творі також вжито латинізми та німецькі слова. Твір є дость емоційно навантаженим, що й позначено на лексичних особливостях.

ВИСНОВКИ

В літературному доробку Елізи Ожешко оповідання займають особливе місце. Письменниця вклала в них програму позитивізму, актуальну для того періоду проблематику, створила своєрідний документ епохи. Мала прозова форма була особливо близька авторці.

Але усі її оповідання суттєво відрізняються як проблематикою, так і лексично-семанитичними особливостями. У своїх оповіданнях письменниця розгдлядає різні суспільні проблеми. Багато творів присвячує дітям, оскільки долі дітей завжди були їй близькі.

„Nowelistyka Orzeszkowej stala sie szkola realistycznego spojrzenia na owczesna rzeczywistosc (...), spojrzenia, przed ktorym nie ukrylo sie ludzkie nieszczescie, zlamany los, krzywda spoleczna i indywidualne cierpienie. Orzeszkowa pochyla sie w tych opowiadaniach nad „drobinami ludzkimi” i pragnie okreslic ich miejsce w spolecznym mikrokosmosie; dociera do psychiki ludzi wyrzuconych czesto poza nawias zycia spolecznego, naznaczonych pietnem spolecznego niedostatku. Ukazuje ich los w sposob oszczedny, bez nadmiernej afektacji, czesto z pewnym dystansem pozwalajacym obiektywnie opisywac uczucia i wyobraznie odbiorcy.”[12, c 128].

У оповіданнях авторка торкається і жіночого питання, проблеми жіночої емансипації. Еліза Ожешко досить часто критикує науку вишуканих манер, які потім в житті виявляються зовсім не потрібними. В її оповіданнях завжди в цетрі стоїть людина: її почуття, переживання, внутрішній конфлікт, життєва трагедія.

У творі „Dobra pani” авторка в центр ставить долю маленької дівчинки Хелі, її внутрішню трагедію, котру вона змальовує за допомогою багатьох лексичних засобів. Перш за все, авторка подає портретні характеристики, з яких видно і внутрішні переживання героїні:

„Dwie male, blade jak oplatek raczki w milczeniu i bez najlzejszego oporu wyciagnely sie z cienia i oddawaly rozswawolonej gromadzce lusterko w srebrnych ramkach” - за допомогою дрібних деталей письменниця показує безкінечну красу та водночас внутрішні переживання та емоції дівчинки.

У творі Еліза Ожешко застосовувала такі лексичні засоби:

1) Прийом контрасту - відмінності життя убогих та заможних;

2) Епітети, котрі у творі виконують підсилювальну функцію: дають можливість читачеві краще уявити зовнішні характеристики та внутрішні емоції;

3) Гіперболи, котрі звертають увагу читача на ті чи інші деталі у творі;

4) Змешувально-пестливі форми, котрі в даному випадку використовуються з прихованою іронією;

5) Ономатопею - в творі цей засіб вживається з позитивним навантаженням т по відношенню до головної героїні Хельки;

6) велику кількість порівнянь, котрі дуже прикрашають твір;

7) Прийом паралелізму - письменниця проводить аналогії між долями Хельки та песика Ельфа. Цей прийом дає змогу читачеві зробити висновки, хоча яскраво виділених висновків у творі немає. З такою ж метою у твір вміщено байку Крицької, котра розповідає про численні долі тих, хто потрапив до Евеліни - всі вони є ідентичними.

На відміну від твору „Dobra pani” оповідання „Tadeusz” та не є насиченими такою кількістю лексичних засобів, що не робить твори менш цікавими та повчальними. У творі „Tadeusz” вміщено реалії побуту, а саме назви страв, якими харчувалися селяни. Це дає змогу читачеві краще уявити селянське життя того часу. Потрібно відзначити, що в оповіданні трапляються простосторіччя та слова іншомовні слова, переважно взяті зі споріднених слов'янських мов - білоруської чи російської.

Твір наповнений багатьма описами природи, за допомогою чого читач може представити собі красу тієї місцевості.

Подібно як твір „Tadeusz”, оповідання „A...B...C...” такоє не має в собі великої кількості лексичних засобів. Але на відміну від попередніх, це оповідання містить прислів'я, а також, що є дуже важливим, одне з гасел позитивізму, котре авторка подає у творі досить цікаво.

Отже, потрібно відзначити, що оповідання Елізи Ожешко досить різняться за стилем написання, ідеями та лексично-семантичними особливостями. Одні досить насичені лексичними засобами, тропами, інші - ні. Авторка використовує різні засоби, щоб донести читачу що вона хотіла сказати цим твором. Але головне, що є спільним у творах, це те, що письменниця в жодному з творів не робитьб якихось своїх висновків, не ставить свою моральну оцінку. Еліза Ожешко дає можливість читачеві самому зробити певні умовиводи, що робить її твори індивідуальними для кожного.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Апресин Ю. Д. Лексическая семантика: синонимические средства языка. - М.:Наука, 1974. - 367с.

2.Банкевич В. В. К вопросу о соотношении лексико-семантических и тематических групп // Семантика слова и предложения. - Сб. науч. Трудов - Л.: Узд. Ленінград ун-та шимени А. И. Герцена, 1985. - 215 с.

3. Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М.: Прогресс, 1974. - 448с.

4. Блок А. А. Новые исследования и материалы // Литературное наследство. -. - кн. 3. - М., 1980--1992. - С. 410-420.

5. Будагов Р. А. Литературные языки и языковые стили. - М.: Высшая школа, 1967. - 375с.

6. Булаховська Ю. Л. Ожешко Еліза // Українська Радянська Енциклопедія. -- 2-е видання. -- Т. 7. -- Київ, 1982. -- С. 505.

7. Булаховський Л. А Стилістичні засоби мови// Лекції з основ мовознавства. - Харків, 1931.

8. Виноградов В. В. О теории художественной речи. - М., 1971. - 200 с.

9. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. - Л.:Либідь, 2001. - С. 344.

10. Григорян А. П. Художественный стиль и структура образа. - Ереван, 1974. - 210 с.

11. Дудик П. С. Стилістика української мови. - К., 2005. - с. 97

12. Кузнецов А. Н. Структурно-семантические параметры в лексике. - М.:Наука, 1980. - 160 с.

13. Кухар- Онишко О. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура, типологія. - К., 1985. - 108 с.

14.Лесин В. М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. - К.: "Радянська школа", 1965. - С. 358-359.

15. Лосев А. Ф. Материалы для построения современной теории художественного стиля // Контекст-1975: литературно-теоретические исследования. - М., 1977. - С. 224.

16. Никитин М. В. Лексическое значение слова: Структура и комбиниторика. - М.: Высш. школа, 1985. - 142 с.

17. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. - К.: Наукова думка,

1976. - 288 с.

18. Плотников Б. А. Дистрибутивно-статистический аналіз лексических значений. - М.: Высш. школа., 1979. - 134 с.

19. Тимофеев Л. И. Советская литература: Метод. Стиль. Поэтика. - М., 1964. - С.64.

20. Уфимцева А. А. Лексическое значение: [Принципы семиологического описания лексики]. - М.: Наука, 1986. - 239 с.

21. Бортников Д. С. Мировоззрение автора и "личностное " в искусстве //История литературы, как "горизонталь" и "вертикаль". - http://www.uic.ssu.samara.ru/ samvu /litera/le5-1.htm

22. Detko J. Eliza Orzeszkowa. - Warszawa, 1971. - 210 s.

23. Historia literatury polskiej // pod red. M. Stepnia i A. Wilkonia. - Warszawa, 1988. - 250 s.

24. Ihnatowicz E. Eliza Orzeszkowa. Opowiadania. Przewodnik po lekturach// pod red. P. Kuncewicza. - Warszawa, 1980. - 198 s.

25. Jankowski E. Eliza Orzeszkowa. - Warszawa, 1980. - 251 s.

26. Orzeszkowa E. A...B...C. - Rzeszow: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1985. - 21 s.

27. Orzeszkowa E. Dobra Pani. - Rzeszow:, 1985. - 32 s.

28. Orzeszkowa E. Tadeusz. - Rzeszow: Krajowa Agencja Wydawnicza, 1985. - 18 s.

ДОДАТКИ

Algierka - довгий, широкий плащ.

Corpus delicti(лат.) - доказ злочину.

Kamasze - штанини до колін, які застібаються з боку на ґудзики і носяться на взуття.

Landratura(з нім.) - посада старости.

Seksta, septima(лат.) - назви початкових класів в пруській школі.

Sztraf(з нім.) - грошове покарання.

U podstaw - праця біля основ, тобто передусім праця для покращення освіти людей, однез гасел позитивізму.

Worobije (білорус.) - горобець.

Размещено на http://www.allbest.ru/