Комунікативний підхід до вивчення німецької мови в середніх навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

30

Міністерство освіти та науки України

Миколаївський державний університет ім. В.О.Сухомлинського

Кафедра німецької філології

Курсова робота

Комунікативний підхід до вивчення німецької мови в середніх навчальних закладах

Студента 436 групи

Факультету іноземної філології

Мушкея Дмитра

Науковий керівник:

Кан., філол., наук Мукатаєва Я.В.

Миколаїв 2010Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика комунікативногои підходу

1.1 Сутність комунікативного підходу у навчанні іноземної мови

1.2 Особливості комунікативного підходу у вивченні німецької мови

1.3 Місце комунікативного підходу у системі навчання іноземних мов

Розділ 2. Практичний зміст комунікативного підходу на уроках німецької мови

2.1 Мовленнєва ситуація, як один з найпоширеніших варіантів застосування комунікативного підходу

2.2 Комунікативний підхід у використанні відео матеріалу на уроках німецької мови

2.3 Комунікативний підхід у використанні відео матеріалу на уроках німецької мови

Висновки

Список використаних літературних джерел

Вступ

Комунікативний підхід до навчання іноземним мовам є сьогодні методичним стандартом. Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і умінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.

Комунікативний підхід зумовлює цілі, принципи, зміст і методи навчання іноземних мов, а методи навчання, у свою чергу, реалізуються в методичних прийомах. Одним з найбільш ефективних і доцільних прийомів при роботі з учнями є гра.

Досягти високого рівня комунікативної компетенції в німецькій мові, не знаходячись серед її носіїв, дуже важко. Тому важливою задачею вчителя є створення на уроці іноземної мови реальних і уявлюваних ситуацій спілкування, використовуючи для цього різні прийоми роботи. Одним з таких прийомів є гра.

Багато видатних педагогів наголошували на позитивний вплив ігор у навчальній діяльності. Кожна гра розвиває цілий спектр різноманітних здібностей, позитивних якостей школярів: навички співпраці, терпіння, вірність, доброту. Ігрова діяльність на уроці, безумовно, зацікавить дітей, надасть уроку більше емоційності, вмотивованості. Ще В. О. Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку: «Гра -- це величезне світле вікно, через яке духовний світ дитини вливається в життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра -- це іскра, що розпалює вогонь кмітливості та допитливості».

Грати на уроці - справа серйозна. Нею не можна надто захоплюватися та використовувати лише як засіб розрядки, розважання або відпочинку. Гра може й повинна використовуватися як засіб формування навичок, розвитку певних мовленнєвих умінь, навчання вміння спілкування, розвитку відповідних здібностей та психічних функцій, пізнання, запам'ятовування.

Цінність підходу полягає ще й у тому, що учень із слабкими знаннями може чітко висловити думку про конкретну ситуацію, тому що винахідливість та кмітливість іноді є важливішими від безпосередніх знань у різних ситуаціях. Уявляючи ситуацію учень використовує різні граматичні, лексичні та фонетичні елементи не звертаючи на це уваги, що і допомагають подолати той бар'єр, який виникає при вивченні іноземної мови. Усе це зумовлює актуальність даної теми у сучасних мовах та детального дослідження умов та вимог використання ігор та ігрових вправ на уроках німецької мови в школах.

Предметом курсової роботи є комунікативний підхід, як вид доцільний підхід у вивченні німецької мови. Об'єктом - це місце комунікативного підходу у навчально-виховному процесі та його вплив на методичну діяльність вчителів.

Метою даної роботи є розкрити значення комунікативного підходу у складанні вправ для уроку іноземної мови.

Основними завданнями цієї роботи є:

- вивчення підходу як метод роботи на уроці німецької мови;

- обґрунтувати доцільність використання підходу на уроках іноземної мови;

- розглянути структуру, групи вправ, а також їх місце у навчальному процесі;

- розробити приклади вправ для навчання діалогічного і монологічного мовлення.

Методи дослідження:

1) теоретичні - для аналізу і узагальнення наукової і методичної літератури, навчальних програм, прогнозування та коригування процесу формування усного мовлення;

2) педагогічний експеримент, оснований на розробці та апробації педагогічної моделі гри як засобу формування усного мовлення;

3) статистичний аналіз експериментальних даних для виявлення ефективності процесу формування усного мовлення учнів

Розділ 1. Загальна характеристика комунікативного підходу

Комунікативний підхід в найбільшій мірі відбиває специфіку іноземної мови як навчального предмету в середньому навчальному закладі. Цей підхід визначився в результаті методичного осмислення наукових досягнень в галузі лінгвістики - теорії комунікативної лінгвістики і психології та теорії діяльності, що знайшло відображення в роботах з психології та методики навчання іноземних мов (О.О.Леонтьєв, І.О. Зимня, Ю.І.Пас сов, С.Ф.Шатілов, Г.В.Рогова та інші).

Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності.

Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв'язку з цим навчальна діяльність учнів організується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування.

З позицій комунікативного підходу процес навчання іноземної мови відбувається адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю процесу мовленнєвої комунікації. Проте процес навчання не може повністю співпадати з процесом комунікації. який має місце в реальному житті, оскільки навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах відбувається в умовах різномовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за такими найважливішими параметрами як комунікативно-вмотивована мовленнєва поведінка вчителя та учнів і предметність процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно-мовленнєвих намірів, тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси та потреби учнів.

Для навчання німецької мови згідно комунікативного підходу слід притримуватись педагогу відповідних принципів навчання. Комунікативний підхід потребує у навчанні виокремлення спеціального принципу, що і отримав назву принципу комунікативності.

Принцип комунікативності - це провідний методичний принцип, який сприяє успішному досягненню головної мети навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах - навчити учнів здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу. Принцип комунікативності передбачає побудову процесу навчання іноземної мови як моделі процесу реальної комунікації (Ю.І. Пассо). Модель має зберігати усі найсуттєвіші риси об'єкта, що моделюється. Для процесу спілкування - це вмотивований характер мовленнєвих дій як учителя, так і учнів. Комунікативні ситуації, що використовуються у навчанні іноземної мови, мають моделювати типові ситуації реального життя у відповідній сфері спілкування.

Принцип комунікативності зумовлює добір мовного та мовленнєвого матеріалу, характер вправ, методів та прийомів навчання.

Як згадувалося раніше, існують рецептивні види мовленнєвої діяльності людини, у процесі яких вона сприймає і розуміє думки інших людей, одержуючи певну інформацію (аудіювання і читання) та продуктивні види, коли людина висловлює свої думки або передає чужі думки в усній чи письмовій формі (говоріння та письмо).

Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній і монологічній формі. Воно спрямоване до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Як і будь-яка інша діяльність, акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якого лежить потреба; предмет - думки того, хто говорить; продукт - висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання.

1.2 Особливості комунікативного підходу у вивченні німецької мови

1) діяльнісний характер мовленнєвого спілкування, що втілюється в комунікативній поведінці вчителя як учасника процесу спілкування та навчання, і в комунікативно вмотивованій, активній поведінці учня як суб'єкта спілкування та навчання;

2) предметність процесу комунікації, яка має бути змодельована обмеженим, але точно визначеним набором предметів обговорення (тем, проблем, подій і т. ін.);

3) ситуації спілкування, що моделюються, як найтиповіші варіанти стосунківучнів між собою;

4) мовленнєві засоби, які забезпечують процес спілкування та навчання вданих ситуаціях.

Відповідно Ю. І. Пассов висуває принципи комунікативного методу:

- мовленнєва спрямованість навчального процесу, яка полягає не стількив тому, що ставиться мовленнєва практична мета (це характерно длябагатьох інших методів), скільки в тому, що шляхом до цієї мети є самепрактичне користування іноземною мовою;

- індивідуалізація при керівній ролі її особистісного аспекту як головногозасобу створення мотивації та активності учнів з урахуванням їх життєвого досвіду, контексту діяльності, сфери інтересів, емоційної сфери і статусу конкретної особистості в колективі;

- функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного матеріалу,адекватного процесу комунікації;

- ситуативність, що розглядається як засіб мовленнєвої стимуляції і як умоварозвитку мовленнєвих навичок; при цьому під "ситуацією" розуміютьсистему взаємовідносин співрозмовників, яка відбивається в їх свідомості;

- новизна, яка проявляється в постійній зміні предмета розмови, обставин, завдань та ін.

У процесі навчання за комунікативного підходу учні набувають комунікативної компетенції -- здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації у процесі самої комунікації. Відповідно усі вправи та завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації, вибором та реакцією. Найважливішою характеристикою комунікативного підходу є використання автентичних матеріалів, тобто таких, які реально використовуються носіями мови. Мовленнєва взаємодія учнів інколи, хоч і далеко не завжди, проходить за співучастю викладача в найрізноманітніших формах: парах, тріадах, невеликих групах, з усією групою. З самого початку учні оволодівають усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності на понадфразовому і текстовому рівнях при обмеженому використанні рідної мови. Об'єктом оцінки є не тільки правильність, але й швидкість усного мовлення та читання.

У рамках навчання мовлення за комунікативною методикою широко використовуються опори різних видів: змістові та смислові, словесні й зображальні, що допомагають керувати змістом висловлювання (текст, мікротекст, план, логіко-синтаксична схема), а також засвоювати граматичний матеріал; мовні ігри, що дають змогу спілкуватися в різних соціальних контекстах та в різних ролях. Серед найновіших методів навчання іноземних мов, що виникли переважно в англомовних країнах -- США та Великобританії -- в останні десятиріччя XX ст., все більшого поширення набувають методи, які об'єднують у собі комунікативні та пізнавальні (академічні) цілі. їх основними принципами є: рух від цілого до окремого, орієнтація занять на учня, цілеспрямованість та змістовність занять, їх спрямованість на досягнення соціальної взаємодії при наявності віри у викладача в успіх своїх учнів, інтеграція мови та засвоєння її за допомогою знань з інших галузей наук. Існування різних варіантів цього напряму в сучасній методиці, які мають різні назви -- "Rosetta Stoned", "Deutsch ist nicht schwer", "Themen aktuell", "EM - Hauptkurs" -- свідчить про зростаючий інтерес до навчання іноземних мов і прагнення методистів переосмислити їх роль та місце у світі.

1.3 Місце комунікативного підходу у системі навчання іноземних мов

Прийнятий в сучасній вітчизняній методиці комунікативний підхід до навчання іноземних мов зумовлює вибір цілей, згідно з якими визначаються принципи, зміст, методи, прийоми та засоби навчання.

Метою навчання іноземних мов є оволодіння учнями іноземної мови як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання, освіти і розвитку особистості учня.

Цілі навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах визначають очікувані результати навчальних досягнень учнів в оволодінні іноземною мовою за період навчання в закладі.

В сучасній методиці навчання іноземної мови у середніх навчальних закладах висуваються чотири цілі: практична, виховна, освітня і розвиваюча.

Практична мета є провідною. Вона передбачає практичне опанування учнями умінь мовлення на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання та письма в типових ситуаціях. Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування у них певного рівня комунікативної компетенції, яка реалізується за допомогою мовленнєвих умінь, розвинених на основі мовних, лінгвокраїнознавчих, країнознавчих знань та навичок мовлення.

Згідно з Державним освітнім стандартом учні мають оволодіти іншомовним мовленням у межах того мовного і мовленнєвого матеріалу, котрий вивчається в середньому навчальному закладі. Це означає, що реалізація іншомовного усного чи писемного спілкування є обмеженою у плані різноманітності і складності лексико-граматичного оформлення, тематики і ситуацій спілкування.

Учні мають засвоїти програмний мовний матеріал як засіб оформлення або розуміння висловлювань у процесі спілкування на рівні, визначеному стандартом. Для цього учням необхідно зрозуміти і засвоїти комунікативні функції засобів спілкування для їх коректного вживання у відповідних мовленнєвих ситуаціях, уміти самостійно відбирати саме ті мовні і мовленнєві засоби, що є оптимальними для реалізації комунікативного наміру та адекватними в соціально-функціональному плані ситуації спілкування.

Виховна мета реалізується через систему особистого ставлення до нової культури у процесі оволодіння цією культурою. Виховання учнів у процесі навчання іноземної мови забезпечується підбором навчального матеріалу, в якому відображені загальнолюдські моральні цінності, застосування у процесі навчання проблемних завдань, вирішення яких потребує висловлення своїх почутті, поглядів.

Освітня мета досягається шляхом освіти учнів засобами іноземної мови і реалізується у процесі навчання на базі навчального матеріалу, наприклад, текстів для читання, аудіювання тощо.

Розвиваюча мета реалізується у процесі оволодіння учнями досвідом творчості, пошукової діяльності, усвідомлення явищ своєї та іншої дійсності, їх подібності та розбіжності.

Під темою розуміють відрізок дійсності, яка відбивається у нашій свідомості. В методичному аспекті тема визначається як імовірний згорнутий текст, поданий у вигляді короткої тези і який підлягає розгортанню у процесі говоріння та вилученню інформації і згортанню при читанні і аудіюванні. Такий підхід до розуміння теми визначає її формулювання, яке має бути конкретизованим та особистісно спрямованим, наприклад, "Збереження навколишнього середовища та майбутнє України", "Видатні люди України", "Дім, в якому я живу", "Моя школа" та інші. Обговорення будь-якої теми потребує розвинених умінь мовлення.

2.1 Мовленнєва ситуація, як один з найпоширеніших варіантів застосування комунікативного підходу

Комунікативна ситуація включає чотири чинники:

- обставини дійсності, в яких відбувається комунікація;

- стосунки між комуні кантами;

- мовленнєві наміри;

- реалізацію самого акту спілкування, який створює нові стимули до мовлення.

Отже, у процесі навчання важливо враховувати ситуативний характер мовлення, а саме: хто говорить (пише), про що, з якою метою, кому, за яких обставин, який передбачається результат спілкування.

Мовленнєва дія неможлива поза ситуацією спілкування. З методичної точки зору особливе значення має здатність ситуації конкретизувати мовленнєву дію та предметно-змістовний план мовлення, зумовлювати вибір мовленнєвих засобів.

Вченими-методистами (Ю.І.Пассов, В.Л.Скалкін, Е.П.Шубін та ін.) визначенні численні типові комунікативні ситуації, які, за критерієм схожості, об'єднуються у великі групи. Така сукупність комунікативних ситуацій, що характеризуються однотипністю мовленнєвого спонукання людини до мовлення, стосунків між комунікантами та обставинами спілкування, називається сферою спілкування.

Навчання іноземної мови учнів у середньому навчальному закладі відбувається в різноманітних сферах інтелектуального та побутового спілкування: в соціально-побутовій, громадсько-політичній, соціально-культурній та професійно-трудовій.

Навчання іноземної мови спирається, як і на навчання інших дисциплін, на загально дидактичні принципи, які набувають певної специфіки, зумовленої особливостями предмета "Іноземна мова". Навчання предмета "Іноземна мова" відрізняється тим, що головною метою тут виступає не накопичення знань, як у навчанні інших дисциплін, а оволодіння учнями діяльністю іншомовного мовленнєвого спілкування.

Як же породжується усне мовленнєве висловлювання? Процеси породження і сприймання мовлення вивчалися такими вченими - психолінгвістами, психофізіологами, психологами як Л.С. Виготський, А.Р. Лурія, М.І. Жинкін, О.О. Монтьєв, Т.В. Рядова, І.О. Зимнята ін.

Спочатку в певній ситуації виникає мотив висловлювання, що позначає початковий момент породження мовлення, і відповідно - комунікативний намір того, хто говорить. Комунікативний намір визначає роль мовця як учасника спілкування, конкретну мету його висловлювання: чи він про щось запитує, щось стверджує, закликає до чогось, засуджує чи схвалює, радить, вимагає тощо. На цьому рівні мовець уже знає, про що говорити, у нього виникає загальний задум майбутнього висловлювання, який поки що не має свого мовного втілення, але вже існує у предметно-зображальному коді. Задум стосується всього тексту (висловлювання в цілому: в ньому намічається основна теза тексту, тобто попередній смисловий план, який уточнюється мовцем на протязі всього процесу його реалізації. Далі здійснюється оформлення задуму шляхом відбору мовних засобів - граматичних структур, слів, який реалізується спочатку у внутрішньому мовленні, де створюється потенціальна мовленнєва схема висловлювання. Далі має місце включення голосового апарату, і сформоване висловлювання шляхом артикуляції та інтонування втілюється у зовнішньому мовленні.

Спілкуючись різною мовою, мовець думає лише про те, що сказати і в якій послідовності. При говорінні іноземною мовою (за умови недостатнього рівня володіння нею) операції процесу породження мовленнєвого висловлювання стають політичними через відсутність міцних зв'язків між мовленнєвим задумом та мовними засобами його вираження, які існують у носіїв мови.

Діалогічне мовлення - це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець.

Як і будь-який інший вид мовленнєвої діяльності, діалогічне мовлення вмотивоване. Проте в умовах навчання іноземної мови мотив сам по собі виникає далеко не завжди. Отже, необхідно створити умови, в яких у школярів з'явилося б бажання та потреба щось сказати, передати почуття, тобто, за висловом К.Станіславського, "поставити їх у запропоновані обставини". Крім того, сприятливий психологічний клімат на уроці, доброзичливі стосунки, зацікавленість в роботі також сприятимуть вмотивованості діалогічного мовлення.

Діалогічне мовлення характеризується зверненістю. Спілкування, як правило, проходить у безпосередньому контакті учасників, які добре обізнані з умовами, в яких відбувається комунікація.

Однією з найважливіших психологічних особливостей діалогічного мовлення є його ситуативність. Ситуативним діалогічне мовлення є тому, що часто його зміст можна зрозуміти лише з урахуванням тієї ситуації, в якій воно здійснюється. Іншими словами, існує чітка співвіднесеність діалогічного мовлення з ситуацією, що, однак, не можна зрозуміти буквально. Справа в тому, що самі зовнішні обставини ситуації можуть у момент мовлення не бути наявними, проте вони є у свідомості комуні кантів і обов'язково включені в неї. Що ж це за обставини? Це можуть бути якісь минулі події, відомі лише співрозмовникам, їхні переживання, життєвий досвід, спільні відомості тощо. Класичним прикладом ситуативності є репліка "Іде!", яка у школі може означати, що йде учитель і учням слід негайно заходити до класу й сідати на свої місця, а на трамвайній зупинці - появу довго очікуваного транспорту і т.п.

Слід зазначити, що у процесі навчання нас цікавлять не будь-які ситуації дійсності, а лише такі, що спонукають до мовлення. Такі ситуації називають мовленнєвими або комунікативними. Вони завжди містять у собі стимул до мовлення.

Уявімо, що у вас спрага. Якщо ви прийшли додому, то звичайно підете на кухню й вип'єте води (соку, чаю тощо). Але коли ви прийшли в гості, то потреба випити води стане стимулом до мовлення, в даному разі - прохання до господарів дому: "Чи не дасте мені склянку води? У мене страшна спрага". Реакція співрозмовника буде як вербальною ("Будь ласка", "З задоволенням"), так і невербальною: він/вона наллє вам склянку води або пригостить чашкою чаю. З вашого боку буде висловлена вдячність.

У реальному процесі спілкування комунікативні ситуації виникають, як правило, самі собою. Це так звані природні ситуації. Чи можна їх використовувати у процесі навчання іноземної мови? Безсумнівно, можна, але їх кількість, на жаль, надзвичайно обмежена. Наприклад, у школі напередодні уроку іноземної мови відбулися спортивні змагання - їх результати не лише можна, але й слід обговорити на уроці, якщо учні вже володіють відповідним мовним і мовленнєвим матеріалом; учень спізнився на урок - в цій ситуації має відбутися коротка розмова між учителем та учнем, до того ж виучуваною мовою. Перелік можна продовжити, але це не збільшить кількість природних ситуацій на уроці. Тому автори підручників і вчителі спеціально створюють комунікативні ситуації, моделюючи природні комунікативні ситуації. Спеціально створені (або штучні) комунікативні ситуації потребують певної деталізації зовнішніх обставин і умов, в яких має місце діалогічне спілкування, наявності вербального стимулу, визначення ролей, в яких комуніканти виступатимуть, стосунків між ними тощо. Питання ситуативності мовлення і створення навчальних комунікативних ситуацій займалося багато вчених (Е.П.Шубін, Й.М.Берман, В.Л.Скалкін та багато інших). Проте ніхто доступніше за В.О.Артемова не сформулював компонентний склад навчальної комунікативної ситуації, аналізуючи комунікативні ознаки мовленнєвих вчинків: "... для сценічної актуалізації мовленнєвого вчинку важливо враховувати: хто, кому, що, навіщо, в яких обставинах і з яким відношенням повідомляє (наказує, пропонує і т.п.).

2.2 Комунікативний підхід у використанні відео матеріалу на уроках німецької мови

Другий етап (мовна практика) передбачає паузовий (за допомогою стоп-кадру) перегляд відеофрагмента з метою привернення уваги до відібраних мовних одиниць, вживання яких коментується вчителем та закріплюється у процесі виконання комунікативних вправ. Тут у пригоді стануть запитання типу: "Що б ви сказали, якби?", коли учням пропонується вжити певний лексико-граматичний матеріал у нових ситуаціях.

Після виконання вправ необхідно записати мовні явища, що підлягають закріпленню, на дошці та в зошитах для подальшого опрацювання вдома та на наступних уроках.

L: Ich interessiere mich fur Fussball.

S1: Ich interessiere mich fur Fussball auch.

Ситуація 2.

Учитель: Ми продовжуємо розмову про наші спортивні та музичні смаки. Але зараз вони можуть різнитися: мені подобається один жанр, а вам - інший.

L: Ich interessiere mich fur Rock.

S1: Ich interessiere mich fur RAP.

ІІ група - вправи на засвоєння монологічної та діалогічної єдності різних видів.

Ситуація 1.

Учитель: До нашої школи приїхали гості - ваші ровесники з Австрії. Ви хочете скласти для них культурну програму. Скажіть своєму іноземному гостю, чим цікавитеся, а він/вона повідомить про свої уподобання.

S1: Ich interessiere mich fur Basketball.

S2 (Gast): Ich interessiere mich fur Basketball auch/

або: Sondern interessiere ich mich fur Fussball.

Ситуація 2.

S1: Wenn du dich fur Basketball interessierst , wollen wir Basketballspiel besuchen

S2: Ja, naturlich

ІІІ група - вправи на створення мікро діалогів.

Ситуація 1.

Учитель: Запросіть свого іноземного гостя піти на матч у вихідний день. Скажіть йому/їй про свої уподобання, з'ясуйте, чим цікавиться ваш гість. Домовтеся, куди конкретно ви підете. Скористайтеся схемою діалогу.

Структурно-мовленнєва схема:

S1: Mir ist schade , gehen wir irgendwohin ... Ich interessiere mich fur ... Was dich betrrifft?

S2 (Gast): Ich interessier mich fur, auch.

S1: Dann wollen wir ... besuchen

S2: Also gehen wir am ...? Bist du frei am ...?

S1: Momentmal so ja naturlich bin ich frei am ... .

S2: Danke fur die Einladung.

IV група - вправи на створення діалогів(монологів) різних функціональних типів.

(першому партеру): Ви - представник туристичної фірми з Німеччини в Україні. Ви розмовляєте з працівником міжнародної молодіжної фірми "Червоний Жовтень". Удвох ви маєте скласти культурну програму для туристів з вашої країни на час їх перебування в Києві.

(другому партнеру): Ви - працівник "Червоного Жовтня". З'ясуйте у представника зарубіжної туристичної фірми смаки туристів, порекомендуйте театри / концертні зали, які вони можуть відвідати у Миколаєві. Поцікавтеся, чи володіють вони українською мовою, бо від цього теж залежатиме вибір спектаклю / концерту.

Ситуація 2

Учитель: У нашій школі гості. Це швейцарські школярі. Ми присутні на зборах нашого дискусійного клубу. Обговорюється питання: "Як краще проводити вихідні дні?". Звичайно, у всіх вас є своя точка зору. Висловіть її. Намагайтеся переконати інших у своїй правоті.

Очікування висловлювання учнів: груповий діалог - дискусія.

Ситуація 3.

Учитель: У Миколаєві відбувається міжнародний конгрес юних будівельників.

Завдання першому партнеру: З'ясуйте, які визначні місця хочуть побачити ваші нові друзі - юні будівельники із Люксембургу. Порадьте їм, як туди дістатися. Нагадайте про правила руху в Україні.

Завдання другому партеру: Ви - юний архітектор з Люксечбургу. Скажіть, які визначні місця Миколаєва ви хочете побачити. З'ясуйте, як туди дістатися. Доведіть, що ви знаєте правила руху в Україні.

Очікуване висловлювання учнів: діалог-розпитування з елементами пояснення.

IV группа - формування інтонаційних навичок.

Ситуативний підхід використовується у навчанні інтонації. Метою навчання інтонації є формування:

1) рецептивних ритміко - інтонаційних навичок або інтонаційного слуху в аудіюванні;

2) продуктивних ритміко - інтонаційних навичок (в говорінні та при читанні уголос).

На відміну від слухо-вимовних (артикуляційних) навичок, які є мовленнєвомоторними, інтонаційні навички - це мовленнєві навички: мовлення є ситуативним за своєю природою, тому й наша інтонація завжди залежить від мовленнєвої ситуації: з ким ми розмовляємо, де ми знаходимось, який комунікативний намір ми хочемо здійснити за допомогою інтонації. Насамперед це стосується таких компонентів інтонації як логічний наголос і мелодія. Обидва компоненти можуть змінити зміст висловлювання. Так, якщо у реченні "Алекс - мій брат" логічний наголос падає на останнє слово, то співрозмовника цікавить, хто такий Алекс; якщо на друге - чий брат Алекс, на перше - хто є братом. Наприклад:

1) Alex ist mein ?Bruder. 2) Alex ist ?mein Bruder. 3) ?Alex ist mein Bruder.

Для навчання німецької мови дуже важливо брати до уваги структуру мовної діяльності і її змісту. Це означає, що в навчанні усному спілкуванню важливо перш за все створити мотив, тобто поставити учня в таку ситуацію, щоб у нього виникла необхідність, потреба, бажання долучитися до спілкування на англійській мові. А для цього треба, щоб була мета: щось дізнатися, повідомити, когось спонукати до дій і т.п.

Іншими словами, організовуючи навчання усному мовленню, слід потурбуватися, щоб для учнів воно було вмотивоване. Для досягнення комунікативної мети необхідні засоби у вигляді слів, словосполучень, граматичних конструкцій, які допоможуть її реалізувати.

Важливим компонентом змісту мовленнєвої діяльності є умови, в яких вона протікає. Для цього вчителю варто створювати ситуації, які б стимулювали спілкування.

Навчальна ситуація дозволяє, по-перше, при ознайомленні з новим мовним матеріалом продемонструвати де, коли, для чого можна використовувати навчальний матеріал. По-друге, навчально-мовна ситуація при вправленні дозволяє забезпечити участь кожного учня в слуханні і використанні опрацьованого матеріалу у висловлюванні при виконанні вправ у парах.

Навчальна ситуація повинна викликати в учнів певні емоції. А це можливо лише тоді, коли ситуація цілком зрозуміла дітям і вчитель пропонує її цікаво, захоплено.

Навчальна ситуація повинна зацікавлювати учнів, викликати у них бажання брати участь у спілкуванні, готовність брати в ньому участь.

Важливе місце серед різноманітних ситуацій займають ігрові. Як і у будь-якій колективній грі, при її проведенні дуже важливими є взаємовідносини між учнями та учителем, у класі взагалі. Велике значення має присутність на уроці духу змагання, який виникає при сприйманні і відтворенні іншомовного висловлювання: хто швидше зрозуміє, правильно відповість на запитання.

У системі навчання іноземної мови ситуативний підхід є одним з найважливіших. Його використання дозволяє викликати в учнів інтерес до спілкування і навчання іноземної мови в цілому.

Список використаних літературних джерел

1. Богомазова В.Н. Формування навичок мовленнєвої компетенції // Німецька мова в школі. - 2010. - №3. - с. 5 - 9

2. Валуєва К. М. Гра в процесі вивчення англійської мови. // Англійська

мова і література. - 2005. - №7. - с. 2 - 4

3. Врублевська Л.В. Методичні розробки «Ігри на уроках англійської мови» // Англійська мова і література. - 2009. - №19-21. - с. 63 - 64

4. Гис В.Й. Методика проведення гри як засобу активної пізнавальної діяльності // Англійська мова і література. - 2010. - №6. - с. 7 - 10

5. Гурова Н.В. Ігри та ігрові прийоми на уроці німецької мови // Німецька мова в школі. - 2009. - №2. - с.6 - 11

6. Жека А.А. Використання ігрових технологій на початковому етапі вивчення німецької мови // Німецька мова в школі. - 2009. - №1. - с. 13 - 14

7. Зайчикова Л. Значення гри у навчанні іноземних мов // Рідна школа. - 2009. - №7. - с. 68 - 70

8. Колісник В.П. Підвищення ефективності навчання за допомогою гри // Англійська мова і література. - 2010. - №3. - с. 2 - 6

9. Куліковська Ю.С. Навчаємось граючись // Німецька мова в школі. - 2010. - №1. - с. 22 - 26

10. Терещенко Л.Д. Роль гри в процесі вивчення німецької мови на початковому етапі навчання // Німецька мова в школі. - 2009. - №12. - с. 14 - 20.

11. Фічора Т.С. Вивчаємо із задоволення - вивчаємо із успіхом // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2003. - №4. - с. 80 - 89

12. Флюд Р.О. Активні форми проведення уроків // Англійська мова і література. - 2010. - №5. - с. 4 - 7

13. Ціпан Н.Г. Розвиток комунікативних здібностей учнів при вивченні англійської мови // Іноземні мови. - 2005. - №2. - с. 51 - 57.

14. . Чепурна М. В. Рольова гра - один із основних засобів особистісно зорієнтованого навчання. // Англійська мова і література. - 2006. - №22-23. - с.17 - 27.

Размещено на Allbest.ru