Фразеологізми на позначення портретної характеристики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фразеологізм - це відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою. Це стійкі готові сполучення слів, які не створюються в мовленні подібно до вільних словосполучень, а відтворюються, тобто вилучаються в готовому вигляді зі словникового запасу мовця. Фразеологізми є знаками вторинної номінації, де образ словосполучення, його первинна мотивація переноситься на іншу, нову, ситуацію. Через це фразеологізмам притаманна образність і при їх використанні разом із власне значенням у свідомості виникає яскрава внутрішня форма (образ, ґештальт) цих фразеологізмів.

Фразеологізмам властивий ряд ознак, що зближують їх зі словом (відтворюваність, цілісність значення, стійкість, непроникність). Переважна більшість фразеологізмів еквівалентна одному слову (гнути кирпу - гордувати, на руку ковінька - вигідно), і, як окремі слова, фразеологізми виступають у ролі єдиного складеного знака. До словосполучень вони подібні тим, що складаються з окремих слів, тобто є нарізнооформленими, і наявністю стількох наголосів, скільки є у фразеологізмі повнозначних слів (на відміну від слова, де наголос один).

Очевидно, колись усі фразеологізми були вільними словосполученнями. Вільне словосполучення, потрапляючи в інший, не характерний для нього контекст, набуває переносного значення. Постійне вживання словосполучення в прямому й переносному значеннях зумовлює усталення фразеологізму, але для цього необхідно, щоб хоч одне зі слів повністю або частково втратило вільне значення (дерев'яний рубль). Перетворенню вільних словосполучень у фразеологізми сприяє й частота їх вживання у певний період, пов'язана з актуальністю виражених ними понять у той чи інший час (празька весна). Також джерелом виникнення фразеологізмів є запозичення, що можуть виступати як у переносному, так і в оригінальному вигляді (лат. Omnia mea mecum porto - все своє ношу з собою, фр. C'est la vie - таке життя).

Кожна мова відзначається своєю оригінальною фразеологією, що пов'язано з неповторністю побуту, звичаїв, культури і взагалі ментальності народу. У фразеології ще більшою мірою, ніж у лексиці, відображено національну картину світу. Фразеологізми з одним і тим самим значенням у різних мовах мають неоднакову внутрішню форму (мотивацію). Пор. укр. коли рак свисне, рос. после дождичка в четверг, англ. when the pigs fly (буквально: коли свині літатимуть), фр. attendez-moi sous l'orme (буквально: зачекайте мене під в'язом). З іншого боку, фразеологізми, що мають однакову форму, в різних мовах можуть мати неоднакове значення. Наприклад, у польській мові dac deba («дати дуба») означає «втекти», а в українській - «померти». Національна своєрідність фразеології в тому, що в ній зафіксовано реалії життя народу, його історії (передати куті меду, реве як орда в таборі).

Існують різні види класифікації фразеологізмів, найвідомішою з яких є класифікація Шарля Баллі і Володимира Виноградова за ступенем злютованості компонентів. За нею фразеологізми поділяються на:

Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів.

Наприклад, з'їсти собаку, збити з пантелику.

Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (від гр. idioma «самобутній зворот»), під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Пояснити, як склалося їхнє значення - складна етимологічна проблема. Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову, можна лише відшукати ідіому-відповідник, або перекласти її словом чи вільним словосполученням. Наприклад, англ. to wear one's heart on one's sleeve перекладається як «бути відкритим, щирим, відвертим», хоча дослівний переклад - «носити серце на рукаві».

Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів.

Значення фразеологічної єдності виникає внаслідок узагальненого переносного значення вільного словосполучення, це результат образного метафоричного переосмислення словосполучення. Наприклад, зробити з мухи слона «перебільшити щось», прикусити язика «замовчати». Для фразеологічних єдностей характерна семантична двоплановість, тому в окремо взятих ізольованих від контексту таких зворотах не можна однозначно встановити їх семантику, бо вони можуть уживатися і у прямому значенні як вільні словосполучення, і у переносному як фразеологічні (тобто вони є омонімічними).

Фразеологічні сполучення - це звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один з компонентів має зв'язане значення.

Наприклад, досада бере. Слово брати має значення «проймати» лише у сполученнях зі словами досада, злість, адже не можемо сказати радість/щастя бере тощо. Тобто у наведеному звороті всі слова мають своє значення, але одне із них реалізує таке значення, як правило, тільки в цьому звороті.

У науці існує проблема фразеології. Одні мовознавці відносять до неї лише номінативні форми (словосполучення). Ті, що дотримуються широкого розуміння фразеології, відносять до неї також комунікативні одиниці (речення) і будь-які влучні (крилаті) фрази, і виділяють четвертий тип фразеологізмів:

Фразеологічні вирази - стійкі за складом і вживанням семантичні подільні звороти, які складаються повність зі слів із вільним значенням.

Це прислів'я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки і культури: Крапля камінь точить; Борітеся - поборете (Т. Шевченко);

Вірую, бо це абсурд (Тертуліан, лат. Credo, quia absurdum); Час спливає, вічність залишається (лат. Tempus fugit, aeternitas manet); У дерево, що не дає плодів, ніхто не кидає каменів (Сааді); Блажен муж, що не йде на раду нечестивих (Біблія).

Фразеологізми вивчає такий розділ мовознавства як фразеологія (від гр. phrasis «вираз» і logos «наука»), так само називається сукупність фразеологізмів однієї мови.

Фразеологізми - це майже завжди яскраві, образні вирази. Вони є важливим експресивним засобом мови. Кожна культурна людина повинна володіти цим скарбом літературної мови.

Одним з найзвичніших засобів сприйняття людиною так званої об'єктивної реальності завжди було зорове сприйняття. Психологами доведено, що перше враження про людину складається протягом 30 секунд, і основним чинником є саме зовнішній вигляд людини. До цього можна ставитися по-різному, але це закладено в природі людини, в її свідомості. В свою чергу, в людській свідомості реальність трансформується у слова, що описують її явища. Одним із визначень слова є таке:

Слово - це мінімальна структурно-семантична одиниця мови, яка виражає своїм звуковим складом поняття про предмети, явища дійсності, їхні ознаки чи відношення між ними вільно відтворюється в мовленні і служить для побудови висловлювань (за Д.І. Ганичем та І.С. Олійником).

Тому в усній народній творчості завжди існувала велика кількість епітетів, порівнянь, приказок, прислів'їв, фразеологізмів на позначення зовнішнього вигляду людини.

Українські фразеологізми на позначення портретної характеристики людини:

Краса:

Дівоча:

Гарна дівка, як маківка

Гарна молодиця, хоч з лиця води напийся

Гарна дівчина, мов у лузі калина

Гарна/файна, мов [пані] намальована

Гарна, як зіронька на небі

Гарна, як печеричка

Гожа, як чиста водиця

Гарна, як квітка щойно зірвана

Дівчина [вбрана], як пава/як горлиця

Дівка, як рожа, бий її сила Божа

Дівкою - калина, жінкою - ялина

Була така, як зоря, а тепер - така, як мара

Дівчина росте, як квітка в саду

Дівчина, як берізонька, сережками завішана

Дівчина, [хороша] як зіронька [ясна]

Дівчина, як кров з молоком

Дівчина, як яблучко наливчате

Дівча, що лиш в пазуху сховати

Ніжна дівчина, мов тая ясочка

Дівоча краса, як майова/травнева/до обіда роса

Красна, як з каменя вибита

Красна, як маків цвіт

Ладна баба, як єдваба

Брови чорні, очі карі, личко, як калина, а загляне - само серце в'яне

Доладна, як писанка

З гарної дівки гарна молодиця, гарно завериться, гарно й подивиться

Парубоча:

Гарний, що й не розказати

Гарний, як квітка з мазниці

Такий гарний, що гріх на нього злими очима дивитися

Файний, як шовком шитий

Ладний, як з воску виллятий

Гарний, як мед з маком

Потворність:

Гарний, як комір навиворіт

Гарний, як пес базарний/як попова свиня

Гарний, як спить, та ще й пикою до стінки лежить

Гарний, як чортів тато восени

Гожа, як свиня Божа

Так файно, як свині в ярмі

З неї дівка, як з клоччя куділка

Красавиця, що з-під стола кусається

Така красавиця, що як у вікно гляне, то люди тікають [а собаки три дні гавкають/брешуть]

Красива, тільки чорти на пиці горох молотили

Красива, як свиня сива/свиня в коралах

Ладна, як свиня в дощ

Подивишся ззаду - хорошого ладу, подивишся в очі - ригатися хоче

Обличчя:

Білолиця, як мазниця, чорноброва, як сметана

Лице, як квітка після дощу

Личенько біленьке, як у панянки

Личко, як з роси й води

Повнолиций, як місяць

Луб - лице, очі - тріски

Писок викривлений, як від полину

Морда, як гречаник порепаний

Морда, як не репне/лусне

Така гарна пика, що як виглянула з вікна, то три дні собаки ґвалтували

Така пика, що сама цеглини просить

На виду неначе сам чорт сім кіп змолотив

Пика, наче борода в індика

Пика така, що хоч онучі суши

Пика, хоч пацюків бий

Писок розпустив, як циган фанду

Розпустив морду, як халяву

Писок, як сокира, хоч дерево рубай

Волосся, зачіска:

Волосся наїжачене, як стріха на вітер

Волосся м'яке, як льон

Чуб, як в їжака

Зачіска, як коти/корови облизали

Коси, як мишачі хвостики

Русалчині коси

Коси, наче шовкова трава

Коса чорна, як гайворон

Руса коса нижче пояса льоном в'ється

Дівка без коси не має краси

Голова гола, як коліно

Лисий, як бубон/як коліно/як макогін/як місяць

Сивий, як молоко/місяць/туман

Брови:

Брова колесом

Брови [тоненькі, як] на шнурочку

В дівчини брови, як шнурочки, моргне, ніби вогнем сипне

Одна брова варта вола, другій брові ціни нема

Не ті очі, як ті брови: любі, милі до розмови

Очі:

Оченята, мов зірочки [що на небі сяють]

Брови, як на шнурочку, очі, як терночок

Совині очі

Витріщені очі, як серед ночі

Очі витріщені, як в писаної жаби з-під каменю

Ніс:

Ніс, так ніс, як через Дніпро віз/міст

Ніс, як за сім гривень сокира

Губи:

Устонька, як не розквітчана маківка

Губи, як халява/як капиці

Губи, як на коловороті гуляють

Губи, як у жаби на гусеня

Зуби:

Зуби вискалені, як у Сірка на старця

Зуби вишкірені, як у цигана до макухи

Зуби вищирені, як у печеного порося

Зуби вищирені, як у циганських дітей на місяць

Зуби гострі, як у кота на сало

Зуби білі, як ріпа

Вуха:

Капловухий, мов осел

Вуха, гий лопух на дощі

Вуса та борода:

Борода, як в Ірода, а вуса, як в Ісуса

Борода, як мітла

Борода, як у пса, а зуби, як у собаки

Вуса, як джуса/як мітли

Шкіра:

Дівка рум'яна, як ружа

Рум'яна, як кров з молоком

Блідий, аж світиться

Блідий, як тота сорочка, що на нім

Лице жовте, як в черця

Бліде, мов хмариночка

Живіт:

Дівчи?на, а черево, як діжчина

Живіт, як барило

Руки і ноги:

Лаба, як у старого дідька/як у поліського злодія

Ноги, руки, як у рака, а сам рудий, як собака

Руки довгі, як у попа

Журавлині ноги

Такі ноги брудні, що би можна на них ріпу сіяти

Стать, постава та зріст:

Зріст:

Високий, як пирятинська верства/як миля козацька/як дремайлівська гребля

Високий, як драбина/телеграфний стовп

Така собі невеличка, а щебече, як перепеличка

Постава:

Тілом обріс, як кабан годований

Оброслий, як борсук/як піп

Такий великий, якби на нього ніде дощ не падав

Худий такий, хоч крізь тин тягни

Худенький, як різницький стовпчик

Висохлий, аж йому ребра видно/ребра світяться

Висох, лиш йому ся очі світять

Жилавий хлопець, як відземок

Сухоребрий, як мітла

Гнучка, як тополя/берізка

Дівчина рівна, як тополя, гнучка, як калина

Постава:

Опускає голову, як здохла курка крила

Задирає голову, як попова/цісарська кобила

Ходить, як наче кийка проковтнув

Загальний вигляд:

Виглядає, як з хреста знятий

Виглядає, як сі з шибениці зірвав

Виглядає, як з гробу встав

Виглядає, як три дні не ївши

Виглядає, як місяць уповні

Виглядає, як пацюк голодний/як паця за сороківця

Виглядає, як півтора нещастя

З наведеного списку видно, що українські фразеологізми відзначаються високою образністю, дотепністю, влучним підкресленням недоліків та поетичним - принад. Широко використовуються такі художні засоби, як порівняння, оксиморон, антитеза, антонімічна іронія. Все це свідчить про високий творчий потенціал та розвинену ментальність народу.

фразеологізм мова зовнішній людина

Список використаної літератури

1. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 368с. (Альма-матер)

2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К.: Видавничий центр «Академія», 2005. - 277 с. (Альма-матер)

3. Українські народні прислів'я, приказки, порівняння. - К.: Наукова думка, 1996. -- 392 с.

4. Прислів'я, приказки та загадки українського народу . - Х.: Фоліо, 2003. - 188с.

5. Український фразеологічний словник в двох томах. -- К.: Наукова думка, 2002. - 857с.

Размещено на Allbest.ru