Стильові різновиди української мови

Стильові різновиди української мови

Мова обслуговує усі сфери суспільного життя. В процесі історичного розвитку в мові виробилося багато різноманітних засобів висловлювання, які по-різному використовуються залежно від мети спілкування.

Так, наприклад, мовні засоби художнього твору де в чому відрізняються від наукового твору; мовні засоби ділових документів відрізняються від художніх і наукових творів і ін.

Літературна мова становить систему стилів. Структура, кількість, характер і співвідношення їх змінюються з розвитком суспільства. Під стилями літературної мови розуміють її різновиди, які обслуговують різноманітні сфери суспільного життя. Усна форма літературної мови має лише один стиль -- розмовний. У писемній мові виділяють: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній стилі.

Офіційно-діловий стиль має підстилі: інформаційний, дипломатичний, законодавчий, адміністративно-канцелярський. Ним написані найважливіші документи, в яких відбивається історія народу. Це стиль Конституції країни, законів, постанов, статутів, програм, наказів, звітів та інших ділових паперів. Документи відображають події, зберігають пам'ять через роки, пов'язуючи минуле з сьогоденням.

Тексти в офіційно-діловому стилі повинні бути змістовними, точними. Для офіційно-ділового стилю характерні усталені мовні звороти, стандартні початки і закшчення документів, поділ на частини. В ньому закріпилося чимало специфічних термінів, традиційних форм. Цей стиль позбавлений образності й емоційності. Побудова речень відзначається лаконізмом. Речення чіткі й нескладні.

Стиль законодавчих паперів значно відрізняється від канцелярського. В канцелярсько-діловій мові виразно виявляється безпосередній зв'язок мови з виробничою діяльністю людей.

З роками, від століття до століття, від епохи до епохи змінюються мовні стилі. Ряд термінів і слів виходять з ужитку і виникають нові, а ті, що лишаються, змінюють своє значення. Тому стиль ділової мови на сучасному етапі відрізняється від стилів попередніх років.

Уміння складати ділові папери, вдумливо читати їх, правильно розуміти --обов'язок кожної сучасної людини.

СТИЛЬОВІ РІЗНОВИДИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ -- суспільно усвідомлені видозміни літературної мови, що об'єднують:

1) структурно-функціональні стилі;

2) експресивно-стилістичні варіації мови;

3) підсистеми структурно-функціональних стилів, тобто типи мовної організації, що сформувалися як жанри відповідної літератури (офіц.ділової, наук., публіцист., художньої).

Стильові різновиди української мови відбивають, з одного боку, більш загальний, ширший, ніж структурно-функціональні стилі, погляд на сфери використання укр. мови. Йдеться про книжно-писемний і усно-розмовний різновиди укр. мови. Книжно-писемні та усно-розмовні виражальні засоби, які використовуються у функц. стилях, зумовлюють більший чи менший ступінь їхньої книжності, розмовності або нейтральності щодо перших двох ознак. Неперехідних меж між стильовими різновидами української мови не існує: книжні елементи, поєднуючись із розмовними, легко переходять у засоби емоц.-експресив. виразності художнього стилю; усно-розмовне джерело живить жанри публіцистичного стилю, який загалом належить до книжно-писемного різновиду мови. З іншого боку, стильові різновиди української мови виступають як одиниці вужчого плану порівняно з структур.-функц. стилями. Останні диференціюються залежно від типів текстів, об'єднаних у відповідні жанри. Книжність, нейтральність, розмовність -- ознаки, властиві всім типам текстів, стильові різновиди яких залежать від співвідношення відповідних мовних засобів. Взаємопроникнення і перехрещення книжнописемних і усно-розмовних джерел -- основа для виникнення експресив.-емоц. колоритів мови. Книжні за походженням засоби, які вживаються у худож. текстах у сполученні з розмовними, зазнають стиліст. зниження і зумовлюють перехід тексту в ін. стильовий різновид. На прийомах зіткнення книжних і розм. засобів та їх співвідношенні із стилістично нейтр. елементами будуються емоц.-експресив. різновиди худож. та розмовних структурно-функціональні стилів. Найбільшою мірою книжності відзначається у сучасній українській літературній мові офіційно-діловий стиль. Його жанри, або підстилі, охоплюють тексти, в яких визначальну роль відіграє книжна лексика (мова меморандумів, комюніке), а також щоденне ділове спілкування громадян (документи з лаконічним викладом суті справи без оцінних компонентів передаваного змісту). В обох випадках стильовими показниками виступають усталені формули, ділова фразеологія, активізація книжного джерела української мови.

До книжних належать також науковий стиль та його підстилі або жанри: наук.-популярний і наук.навчальний, власне наук. тексти (монографії, статті), мова навч.-метод. літератури, підручників, посібників. Різняться між собою наук.-тех. і наук.-гуманіт. праці; в перших увиразнюються своєю функцією форм.-символічні системи (формули, графіки, схеми і ін.), в других помітну роль виконує автор. оцінка, дод. конотації. У структурі публіцистичного стилю свою специфіку мають мова інформ. матеріалів (хроніка, інтерв'ю та ін.) і мова худож.-публіцист, текстів (нарис, фейлетон і ін.). Всі ці відміни ґрунтуються на різному співвідношенні компонентів тріади автор -- об'єкт -- читач. Крім інформативної, публіцист. стиль виконує функцію переконування, впливу на читача, слухача. Цим зумовлюється і поділ на типові жанри публіцист. стилю (пор. жанр інтерв'ю, репортажу). Публіцистичний, як і худож. стиль, активно послуговується усно-розмовними виражальними засобами, що несуть на собі відбиток зниженого буденного спілкування. Вони урізноманітнюють жанрові відмінності функц. стилів, диференціюючи, напр., у поезії високий патет. або інтим.-лірич. мовний колорит.

На характер виражальних засобів впливає насамперед писемна мова чи усна мова. В усній мові засвідчуються некодифіковані елементи, вона зазнає впливу нелітературних засобів, іностраних мов. У широкому розумінні стильовими різновидами української мови є також мова фольклору. Цим поняттям об'єднується мова різних фолькльорних жанрів, у яких закладено естетичне сприймання народного слова, його емоційно-експресивний зміст. Фолькльорний різновид української мови певною мірою визначає характер художнього стилю щодо функціонування у ньому типових фольклоризмів, стилізації народній оповіді тощо.

Стильові різновиди української мови безпосередньо залежать від суспільних функцій, які виконує укр. мова, і від того, як у процесі історічного розвитку нац. мови змінюється коло цих функцій. Для сучасної української мови немає обмежень у використанні експресивних мовних засобів, хоча кожен структур.-функц. Стильові різновиди української мови мають свої норми. Вони не піддаються перелікові подібно до орфоеп. чи орфогр. норм, проте диктують побудову текстів за законами стильової організації мови. В офіційно-діловій мові постає вимога знання типових формул для викладу відповідного змісту; у науковій мові -- знання термінології та її однозначного вживання, у публіцистичному стилі -- оцінка впливовості мови певного жанру на читача, слухача, глядача.

Стильові різновиди української мови мають не лише об'єктивне підґрунтя: вибір стильового різновиду залежить від автора, об'єкта і адресата, якому призначається повідомлення. Різновиди худож. стилю, наприклад художньо-документальна, художньо-історична проза, продиктовані зображуваними об'єктами, а також авторськими уявленнями про те, в яких формах донести читачеві висловлювану ідею. Видозміни публіцист. стилю виникають під впливом взаємодії художніх і публіцистичних стилів.

Худож.-публіцистичний різновид стилю відзначається активним використанням народнопоет. фразеології, фолькл. символів, типових для мови фольклору повторів, стиліст. фігур увиразнення, ритмомелодики. Стильові різновиди української мови у сфері розм. спілкування охоплюють жанри розм.-побут., на виробничі теми, певною мірою й епістолярного стилю тощо. Кодифікованість (некодифікованість) уживання мовних засобів впливає на загальний емоційно-експресивний колорит розмовного стилю.

Джерело стилістичного оновлення мовних засобів -- розмовна мова, проте значна вага некодифікованих елементів обмежує її дію на різновиди функціональних писемних стилів. 2-а пол. 20 ст. позначена впливом на всі стильові різновиди н.-т. мови, проникненням термінів у структури худож. і народнопоет. мислення. Кін. 20 ст. -- повернення у систему стильових різновидів української мови конфесійного стилю, що витворився на книжній і народнорозм. основі, як і інші стилі, під впливом українських перекладів конфес. літератури.

Література

1. Чередниченко І.Г. Нариси з заг. стилістики сучас. укр. мови. К., 1962; Теор. проблеми лінгв. стилістики. К., 1972; СУЛМ. Стилістика. К., 1973.

2. С.Я. Єрмоленко.