Семантика відчуження неозначених займенників

СЕМАНТИКА ВІДЧУЖЕННЯ НЕОЗНАЧЕНИХ ЗАЙМЕННИКІВ

Л.В. Боброва

Ще з сивої давнини, як тільки людина усвідомила своє “я” на тлі світу природи з її рослинами й тваринами, вона почала ділила світ на “свій” та “чужий”. Чинник “відчуження” суттєво змінював історію. Люди намагалися відокремитися одні від інших за різними ознаками (культурою, приналежністю до певної спільноти, племені чи групи). Іноді протистояння проти “чужих” призводило до жорсткої війни. Недивно, що “відчуження” залишило свої сліди в усіх підструктурах мови, а отже в мовній картині світу та в мовній особистості.

Безумовно, в мові існують чисельні інтерпретації протиставлення двох протиборчих світів: “свого” й “чужого”, які реалізуються в опозиціях “ми - вони”, “цей - той”, “тут - там”. Типовою є інтерпретація цього протиставлення в аксиологічному, ціннісному аспекті, тобто опозиція “хороший - поганий”, де погане все те, що належить “чужому” світові [1, 54]. Досить промовистим є той факт, що в первісному суспільстві “ми” - це завжди “люди” у буквальному значенні слова, тобто люди взагалі, тоді як “вони” - не зовсім люди. Сама назва безлічі племен і народів у перекладі означає просто “люди”. Саме “вони” могли почуватися, як недопустимі до спілкування і небезпечні “нелюди”, “напівлюди”. Чим далі йшла історія від первісності, тим більше “вони” і “ми” мінялися місцями: різноманітні спільності психологічно відчужуються по протиставленню не яким-небудь конкретним “вони”, а по протиставленню просто усім, хто не “ми”.

Розходження говорів між будь-якими сусідніми групами - не результата природних дій. Воно завжди служило штучним засобом для відокремлення своїх від чужих. Але не тільки мова відрізняє їх один від одного, але навіть житла, предмети побуту, прикраси і т.п. Це не стільки спроба ізолюватися один від одного, скільки закріпити відносини між "ми" і "вони". При цьому, все гарне відповідає “нашому”, а погане “чужому”, незнайомому [2, 94].

Відчуження ґрунтується на протиставленні етно-лінгвістичного аспекту (своя мова - чужа мова, яка сприймається як суцільний потік неприємних звуків), етико-віросповідання (своя - чужа міфологія та звичаї), побутово-технологічного аспекту (осідлий - кочовий спосіб життя, розвинені - відсталі технології) та просторово-географічного (рівнина - гори, близькість - далекість).

Гіпотезу про відображення семіотичного принципу протиставлення “свого” і “чужого” світів у мові, в її системі, категоріях та її механізмах висунув А.Б.Пеньковський, говорячи про існування семантичної категорії “чужості” або “відчуження”, “алієнації”, яка зливається з категорією негативної оцінки, оскільки “чуже” майже завжди “погане” [1, 54]. В архаїчному уявленні “чуже” наділяється ворожими характеристиками, про що свідчать праці Ю.Лотмана, Т.Гамкрелидзе, Вяч.Іванова, К.Леві-Строса, М.Бахтіна та інших. Доречно А.Б.Пеньковський звертає нашу увагу на спільну для всіх слов'янських мов семантику структури похідних, що утворюють лексичні гнізда з коренем чуж-/чужд-, які ніби повторюючи первісний етимологічний зсув (із готської юiuda “народ” > “чужий”), складають взаємопов'язані значення: “чужий” > “відчужений” > “ворожий” > “поганий” [1, 55].

Відчуження і негативне ставлення до чужого А.Б.Пеньковський назвав семантичною категорією пейоративного відчуження, основою якого є генералізуюче узагальнення. Сутність пейоративного відчуження полягає в тому, що промовець, негативно оцінюючи той чи інший об'єкт, виключаючи його із свого культурного чи ціннісного світу і, отже, відчужує його, характеризуючи як елемент іншої, далекої та ворожої йому (об'єктивно чи суб'єктивно - у силу власної ворожості) культури, іншого - далекого - світу. Ця категорія має особливі засоби мовного вираження, які слід шукати в особливостях структури образів “свого” та “чужого” світів [1, 57].

Метою цієї розвідки є розглянути мовні засоби опису “чужого” світу, якими користуються англійська й українська мовна особистості, описуючи ідентичний шматок реальності. Поставлена мета обумовлює такі завдання: по-перше, виявити мовні засоби вираження пейоративного відчуження, які виконують функцію ознаково-дискредитивну в англомовних й українськомовних висловлюваннях; по-друге, проаналізувати лексикографічну фіксацію виявлених одиниць, що виконують функцію байдужливої невизначеності.

Відчуження предмета спостереження, думки, або оцінки, як елемента “чужого” світу здійснюється на основі абстрагування. Проте треба зазначити, що абстрагування відчуження відрізняється від абстрагування пізнання світу, яке ґрунтується на логічних засадах, тобто тимчасове відволікання від конкретних індивідуальних ознак предмета пізнання заради виявлення його зв'язків із реальністю та її багатогранністю. Абстрагування відчуження, навпаки, поглинає весь процес пізнання в цілому, де об'єднуються всі ознаки предмета, перетворюючись на обвинувальні, які неможливо пом'якшити. Таким чином, абстрагування не просто відволікається від індивідуальних відмітних ознак предмета, а відкрито дискредитує його. Ця дискредитація виражається особливими мовними засобами із значенням байдужливої невизначеності.

Розглянемо декілька ситуацій, де дискредитуються відмітні ознаки певного відомого, конкретного об'єкта спостереження. У 1 (а, б) пейоративно відчужується художник, його донька, які, звичайно, добре відомі співрозмовникам, але не належать до іншого “чужого” світу: 1 (а)“I, madam, ask a member of this family to marry a drawing-master's daughter?”[3, 164] - (б) - Щоб оце я вмовляла свого родича женитися з дочкою якогось художника? Що ви, голубко? [4, 151]. Невизначений артикль в англійському варіанті та займенник “якийсь” в українському, висловлюючи негативну оцінку, відчужують “художника” видаючи конкретно визначеного чоловіка за невідомого, незнаного, а отже невизначену особу із “чужого” світу. Невизначений артикль і займенник “якийсь” виконують функцію пейоративно-відчужуючу, ознаково-дискредитивну, адже вони дискредитували відмітні ознаки художника, перетворили його в елемент множинності. Адже “чужий” світ - це світ недискретний, неподільний, який є єдиною ворожою масою.

У реченнях 2 (а) Grimm looked at him, without anger, but rather as if he were some kind of a bug [5, 296] - (б) - Грімм глянув на нього - не сердито, а швидше глузливо, як на якусь комаху [6, 149] ознаково-дискредитивну функцію виконують англійська конструкція “some kind of” та український займенник “якийсь”. Експресивно-оцінне значення зазначених засобів підсилюється стилістичним порівнянням людини з комахою. Ця людина не просто перетворюється на представника безликої маси, а попадає навіть за межі людської спільноти, хоча б навіть і “чужої”.

Відчужена невизначеність може також підсилюватися негативно забарвленими словами: 3 (а) “You poor friendless creatures are always having some foolish tender ,” Miss Crawley said. “You yourself, you know, were in love with a writing master, and I suppose this unfortunate Becky has been silly and sentimental, too - some apothecary, or house-steward, or painter, or young curate, or something of that sort.” [3, 141] - (б) - Ви, бідолашні самітниці, вічно знаходите собі якусь безглузду пасію, - сказала міс Кроулі. - Ось ти й сама була колись закохана в учителя каліграфії. Я думаю, що бідолашна Бекі теж виявилась сентиментальною дурепою… Певне, їй закрутив голову якийсь аптекар, управитель дому, художник, молодий диякон або ще хтось такий… [4, 140 - 141]. Займенники “some” і “якась” набули не тільки значення байдужливої невизначеності, а й негативно-оцінного, яке не тільки дискредитувало індивідуально-відмітні ознаки “пасії”, а й охарактеризувало її досить різко. Слід також звернути увагу на конструкцію “some … or something of that sort” у 3 (а), яка безумовно знеособлює до краю згаданих претендентів на руку Бекі. Ту саму функцію виконує українська конструкція “якийсь, … або ще хтось такий”, підкреслюючи, що представники таких професій зовсім не варті уваги дівчини на виданні.

Зневажливе оцінне значення набуває англійський займенник “any” у такому прикладі: 4 (а) “Jos was as vain of his person as a woman, and took as long a time at his toilet as any fading beauty.” [3, 288] - (б) - Джоз дбав про свій вигляд, мов жінка, і просижував за туалетом не менше часу, ніж якась підтоптана красуня [4, 507]. Займенник “any” у поєднанні з глузливим прикметником “fading” та стилістичним порівнянням з красунею знебарвлюють індивідуальні, відмітні ознаки Джоза, зводять їх нанівець, перетворюючи його в істоту іншої статті. В українському варіанті цю функцію виконують займенник “якась” та вдало вибраний перекладачем прикметник “підтоптана” у сполучуваності зі словом “красуня”. Що ж до останнього слова, то воно ще більше додає зневаги через своє на загал позитивне значення.

„Чужий” світ - це світ неподільної множинності, де немає дискретних предметів/осіб, тому що чужі предмети й предметно сприйняті живі єства створюють єдину по своїй неподільності ворожу масу, яку складають тотожні особи. Отже, іменник „horse-riders” у формі множини у наступному прикладі має не гіперболічне значення, а значенння генералізуючого узагальнення, яке є осоновою для пейоративного відчуження. Порівн.: 5 (а)…“but I can't allow myself to be done by horse-riders.” [7, 306]. - (б) - …але я не можу дозволити, щоб мене пошили в дурні якісь циркачі [8, 280] Семантику різко негативного ставлення до вершників, які працюють у цирку, Дікенс передає, по перше, формою множини, по-друге, пасивним станом, що знецінює цю особу вкрай. У перекладі Ю.Лісняк подвоює це зневажливе ставлення, вживаючи генералізуюче „якісь” із узагальненим визначенням „циркачі”, які уособлюють неподільний натовп, який об'єднують фах і місце роботи. Семантика форми множини сприймається як експресивне значення однини, яке висловлює іронію та сарказм.

Очевидність значень байдужливої невизначенності, ознаково-дискредитивності й безликого узагальнення, які виражають займенники „some”, “any”, „якийсь”, „усякий” та невизначений артикль „а” не підлягає сумніву. Отже, їх фіксація у тлумачних і двомовних словниках неабияк полегшила б життя перекладачів. Проте серед значень неозначеного артикля “а” і займенників “some”, “any” значення зневажливості та байдужливого відчуження не зафіксовані в словниках. У словнику під редацією А.Хорнбі можна знайти лише наближені до цього значення: “any - 3) every, no matter which” [9, 44]; “some - 2) person, place or thing that is unknown or unspecified ” тільки “anybody” дається з позначкою “in neg.” і пояснюється як “any person of importance”, хоч у тому ж словнику, але іншого року випуску (1983) те ж значення подається без позначки “in neg.” В англійському тезаурусі „New Webster's Dictionary and Thesaurus of the English Language” до значення „невідомий” займенника „some” додається значення „невизначена кількість людей” [10, 945].

У словнику під редакцією професора І.Гальперіна теж не подається значення відчуження в перекладах неозначеного артиклю “а” та займенників “some”, “any” і лише займенник “anybody” перекладається “незначительный, незаметный человек” з позначкою “пренебр.”[11, 87].

Подібна тенденція має місце і в українських тлумачних словниках, де займенники „всякий” і „якийсь” не мають лексикографічного позначення відчуження. Їхні тлумачення лише наближені до цієї семантики. “Новий тлумачний словник української мови” тлумачить займенник „всякий” як: “1. Який завгодно; кожний, всяк; 2. Різний, всілякий; 3. Буд-який, перший-ліпший, будь-хто, хто хочеш” [12, 134]. Тлумачення займенника „якийсь” в цьому словнику взагалі немає.

“Словник української мови” дає таке пояснення займенника „всякий”: “1. який завгодно; кожний. Також у значенні іменника: 2. різний, всілякий; 3. будь-який” [13, 771]. Варто було б доповнити визначення займенників „всякий” і „якийсь” позначкою “оцінюваний негативно, не вартий уваги”.

В описаних випадках займенники „всякий”, „якийсь”, „any”, “some” та неозначений артикль, узагальнюючи, об'єднують безліч різноманітних ознак, що описують конкретні особи, або предмети, розходження між якими зчезає, коли вони, гублять свою конкретність в узагальненому злитті, тим самим створючи алогізм, яким і користується семантика відчуження: „чужий” світ не може не бути алогічним. Чужість також виражається експресивною пейоративно-відчужуючою формою множини, багазначність якої демонструє специфічний механізм логіки сприйняття й оцінення всього того, що належить до „чужого” світу.

Список літератури

Dickens Ch. Hard Times . - Moscow: Foreign Languages Publishing House, 1952. - 335p.

Faulkner 1963: Faulkner W. Percy Grimm. // Modern American Short Stories. - Moscow: Foreign Languages Publishing House, 1963. - P. 293-313.

Hornby A.S. Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English. Oxford University Press, 1989.

New Webster's Dictionary and Thesaurus of the English Language. Lexicon Publication, Inc. Dunbury, ct. - 2000.

Thackeray 1954: Thackeray W.M. Vanity Fair. - Moscow: Foreign Languages Publishing House, 1954. - Part I. - 442 p.

Гальперин И.Р. Большой англо-русский словарь. - М.: Сов. энциклопедия, В 2-х Т. 1972.

Діккенс Ч. Тяжкі часи (переклад Лісняка Ю.). - К.: Дніпро, 1970. - 299 с.

Новий тлумачний словник української мови (під. ред. Яременко В., Сліпушко О.). - К.: Аконіт, В 4-х Т. - 2001.

Пеньковский 1989: Пеньковский А.Б. О семантической категории “чуждости” в русском языке. // Проблемы структурной лингвистики. - М., 1989. - С.54-82.

Поршнев Б.Ф. Социальная психология и история. М.: Наука, 1966. - 213 с.

Теккерей В. Ярмарок суєти (Пер. О. Сенюк). - К.: Вища школа, 1983. - 622 с.

Фолкнер У. Персі Грімм (Пер. О. Сенюк) // Американська новела. - К.: Дніпро, 1976. - С. 145-158.