Проблеми перекладу в світлі теорії скопос

На сучасному етапі розвитку теорії перекладознавства популярності набула так звана теорія «скопос» (від гр. - «мета») або більш широка назва «функціональна теорія перекладу». Ця теорія вперше була започаткована в працях лінгвістів Німеччини та Фінляндії [1, 235-238]. Принциповою диференціальною ознакою теорії став інший погляд на процес та результат перекладу. Переклад мовних одиниць розглядається не тільки як передача змісту тексту оригіналу іншою мовою, а набагато ширше, а саме - як процес продукування тексту з певною метою та функціональною спрямованістю на основі тексту оригіналу. Перекладач, таким чином, виступає в ролі автора тексту перекладу.

Прихильники теорії «скопос» вважають, що переклад є одним із ланцюжків цілеспрямованої діяльності, оскільки текст перекладу створюється з певною метою і далі може бути необхідною умовою для подальших дій або результатом певних дій замовника перекладу. Схематично цей процес можна представити:

Ця модель відображає основні ознаки перекладу як акта міжмовної комунікації. Розглянемо ключові поняття цієї моделі, які мають безпосереднє відношення до перекладацької діяльності.

Одним з основних понять є поняття комунікативної інтенції автора тексту. Породжуючи текст, автор переслідує певну мету, ціль. Такою метою може бути надання певної інформації адресату (informative or referential intention), висловлювання думки про щось (expressive intention), бажання заставити адресата діяти певним чином (operative intention) і т.п.

Інтенція автора тексту детермінує функціональну спрямованість тексту. При цьому інтенційна спрямованість тексту перекладу та тексту оригіналу можуть не співпадати. Наприклад, тексти законодавчих документів таких як майнове право, спадкове право, цивільне право пишуться з метою регламентації дій людини. Переклад цих текстів може робитися з метою забезпечення фонових знань, засвоєння термінології і отримання певної інформації тощо.

С. Норд [2, 17] пропонує розрізняти два види перекладу: документальний та інструментальний (documentary and instrumental), а в залежності від відтворення функціональної спрямованості тексту оригіналу та тексту перекладу: екві- та гетеро-функціональний переклад. Під інструментальним перекладом мається на увазі такий, мета якого створити в мові перекладу текст, який би був основою для нової взаємодії між авторами. Наприклад, переклад міжнародних угод, контрактів, тощо. У такому типі текстів - скільки учасників - стільки авторів.

Документальний переклад характеризується тим, що продукується такий текст перекладу, який відображає комунікативну взаємодію між автором та адресатом оригінального тексту в умовах єдиної комунікативної ситуації. Наприклад, переклад навчальних текстів або так званий «філологічний переклад». Текст оригіналу і текст перекладу можуть мати одну функцію - еквіфункціональний переклад (наприклад, тексти інструкцій, рекомендації використання ліків в мові оригіналу і мові перекладу мають однакову функціональну спрямованість - спонукати адресата до певних дій) або різні функції (гетерофункціональний переклад, наприклад: оригінальний художній твір та його переклад).

Таким чином, першим кроком діяльності перекладача стає визначення завдання, мети перекладу, а саме: чому здійснюється переклад, ким, які потреби замовника перекладу; коли, де й чому буде використаний текст перекладу; хто є адресатом тексту перекладу, які фонові знання має адресат перекладу щодо теми тексту, тощо. В залежності від цього, перекладач приймає рішення щодо виду перекладу (документальний або інструментальний, еквіфункціональний або гетерофункціональний). Так, наприклад, якщо переклад інструкції використання автоматичної соковижималки Braun робиться з метою продажу товару на українському ринку для українського споживача, то частина англійського тексту про особливості підключення апарату до електромережі взагалі не перекладається. Якщо ж переклад замовляється торгівельною організацією з метою вивчення просування товару на новому ринку, то й ця частина тексту повинна бути перекладена.

Наступним кроком перекладача є аналіз тексту-оригіналу, визначення специфічних проблем перекладу, пошук відповідних текстів у мові перекладу, пошук фонової інформації по темі оригіналу, консультації з експертами або носіями мови.

Наступне завдання - створення, продукування тексту-перекладу функціонально адекватного і комунікативно-прийнятного. Вирішуючи це завдання перекладач стикається з різними проблемами: прагматичними, міжкультурними, суто лінгвістичними та текстовими [3, 24].

Прагматичні проблеми пов'язані, перш за все, з різними комунікативними ситуаціями, а саме з комунікативною ситуацією тексту оригіналу та комунікативною ситуацією тексту перекладу, оскільки мають місце два акти комунікації - акт породження тексту оригіналу та акт породження тексту перекладу. До прагматичних проблем перекладу відносяться також переклад дейктичних маркерів місця, часу, учасників комунікації, переклад реалій, лінгвокультурних понять тощо. Наприклад: референціальні слова «yesterday», «there», «in this country» відносяться до комунікативної ситуації тексту оригіналу. У перекладі вони можуть бути передані відповідно «напередодні», «там», «у США», якщо скопос тексту не вимагає іншого.

Слова «наша компанія, наша фірма» не вживаються в англійській діловій кореспонденції. Як правило вживають «І», якщо ви даєте особистий погляд, або «We» - якщо ви виступаєте від імені фірми.

Спосіб перекладу реалій також може бути різним: застосування запозичень, калькування, заміна аналогом, пояснення тощо. Перекладач має приймати рішення щодо конкретного прийому на основі скопосу тексту перекладу. Наприклад, слово «impeachment» може бути перекладено або як «імпічмент» або як «процедура усунення Президента або вищої посадової особи з посади за правопорушення».

Міжкультурні перекладацькі проблеми виникають у тих випадках, коли є конвенціональні відмінності у двох відповідних культурах. Прикладами таких труднощів може бути переклад одиниць виміру, етикетних форм звертання, різних типологічних, жанрових конвенцій текстів. Наприклад, звертання (Dear Sir/Madam) в офіційній кореспонденції передається відповідно українською мовою (Шановний пане/ пані).

Особливу увагу слід приділити визначенню типів текстів оригіналу і перекладу, їх співставленню та порівнянню, пошуку паралельних текстів двох мов. Такий аналіз текстів допоможе перекладачу зробити вибір відповідних стратегій перекладу.

Так, поширеним офіційним документом в Україні є різноманітні довідки. Довідка про те, що такий-то є студентом певного курсу університету, часто перекладається з метою подачі документів до участі у конкурсах на отримання грантів, віз тощо. Тому переклад повинен бути зрозумілим для адресата. Порівняйте:

ДОВІДКА

Дана Бровко Наталії

в тому, що він/ вона дійсно є студентом/ кою III курсу

факультету перекладачів КНЛУ.

Період навчання з вересня 2003 р. по липень 2004 року.

Видана для пред'явлення за місцем вимоги

Декан факультету

То: Whom it may concern

This is to certify that Brovko Natalyia is an undergraduate student of KNLU. The period of studies is September 2003 - July 1, 2004.

Як бачимо, структура перекладу не співпадає повністю зі структурою тексту оригіналу. В англійському тексті інформація про адресата довідки передує основної інформації. Крім того, як перекласти відомості про те, що студент є першокурсником, третєкурсником і т.п. залежить від збігу/ розбіжностей у системах освіти двох країн. Порівняйте в англійській системі освіти значення слів: junior and senior, undergraduate and postgraduate.

Суто лінгвістичні проблеми перекладу виникають через те, що дві мови відрізняються синтаксично і лексично. Сюди також відносяться проблеми перекладу діалектів, переклад метафор, різних риторичних фігур, неологізмів тощо.

Висновки для перекладача: теорія скопос дозволяє виробити стратегію і тактику перекладу тексту, етапи праці над ним. Такими етапами стають:

1. Збір зовнішньої інформації про текст: хто автор тексту, кому текст адресовано, хто замовник перекладу, для кого робиться переклад, з якою метою.

2. Визначення комунікативного завдання тексту, його жанру.

3. Пошук паралельного типу тексту у мові перекладу.

4. Для деяких жанрів аналітичне співставлення тексту оригіналу та тексту перекладу.

5. Визначення домінант перекладу для наступного аналізу.

6. Пошук конкретних засобів перекладу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Routledge Encyclopedia of Translation Studies. - London, 2001. - 654 p.

1. Nord Ch. Text Analysis in Translation. - Amsterdam: Rodopi, 1991. - 196 p.

2. Schaffner Ch., Weisemann U. Annotated Texts for Translation: English-German. Functionalist Approaches Illustrated. - Multilingual Matters LTD, 2001. - 296 p.