Особливості функціонування та перекладу персонажного дискурсу в художньому тексті

Львівський національний університет ім. Івана Франка

Особливості функціонування та перекладу персонажного дискурсу в художньому тексті

І.А. Бехта

Дослідження стратегії наративного викладу в художньому тексті ґрунтуємо на семіотичному підході, семіотичній моделі, запропонованій Б. Успенським [5]. Автор розвинув теорію стратегії викладу, розділяючи її на кілька вимірів - ідеологічний, просторово-часовий, психологічний, фразеологічний. Проте різні стратегії викладу в художньому дискурсі є відмінними типами непослідовної лінгвістично ідентифікованої структури, що спричинює труднощі як при рецепції тексту, так і при його перекладі.

Так, при точці зору на ідеологічному рівні, інакше назвемо її аксіологічною - як концептуальну систему бачення світу - постає запитання: чию точку зору бере автор-письменник, коли оцінює й сприймає світ, який він описує у художньому тексті. Первинно завжди існує домінуюча точка зору, тобто автора-письменника, а всі інші, - змальовані у квазісвіті художнього тексту: одинична/колективна точка зору автора-наратора, та множинні точки зору персонажів будуть вторинними, підрядними до головної.

У цій статті ідеологічну стратегію наративного викладу розглядаємо як надструктуру, у якій всі відмінні точки зору перехрещуються і синтезуються з різних голосів і перспектив зреалізованих у художньому дискурсі. Прикметно, що існує дві визначені перспективи для ідеологічної стратегії викладу: перспектива читача і текстова інформація. Звідси виникають дві проблеми як при читанні, так і при перекладі художнього тексту: чи ми інтерпретуємо точку зору з перспективи читача, який її конструює, тобто аналізуємо комунікативний акт, який є відповіддю читача на лінгвістичну модель тексту, чи ми інтерпретуємо її з перспективи цілого тексту, який через призму різних дискурсних типів і лексико-граматичних структур реалізує експліцитну або імпліцитну аксіологічну систему відносин. У першому випадку розуміється пресупозиція, у другому - емпіричний підхід наслідування тексту.

Точка зору на ідеологічному рівні маніфестується по-різному. Так, наратор або персонаж можуть безпосередньо висловлювати свої судження і твердження через використання модальних структур. Модальність нарації зв'язується з детальністю викладу й інформування про події. Основна відмінність тут - у викладі подій з різних точок зору. За Р. Фаулером, існує великий діапазон форм модальних виразів, які є дієвими засобами експлікації точки зору [2:216]. У контексті художньої комунікації модальність - власні судження персонажа - враховує також судження про його внутрішній стан, відображений у мовленні, тому презентація подій у нарації постійно передається через модальний фрейм персонажа. Звернемо увагу на модальні лексичні засоби вираження точки зору персонажа. Серед них виділяємо: модальні дієслова, слова, частки, аксіологічні слова (дієслова, прикметники, прислівники тощо).

* Модальні дієслова may, might, will, would, shall, should, need to, ought to сигналізують довіру, тривогу, різного роду обіцянки, поради. А модальне дієслово must (приклади 1, 2) має додаткове значення потреби чи навіть повинності, так що мовець, використовуючи його для означення судження впевненості чи істини, може водночас виражати свою згоду чи вимогу.

(1) He wanted to touch her, to discover her, maddeningly he wanted to know her. Yet he must not hurry, or he missed everything. He must enjoy one beauty at a time [13:236].

(2) It was deduced awkward that they should both be going to Euphoric State at the same time - he fervently hoped that he would not be identified as Boon's original sponsor. And at all costs Boon must be prevented from enrolling in his own course [16:31].

* Модальні прислівники: certainly, probably, surely, perhaps, maybe, obviously та ін.

(3) After perhaps two hours, she comes out, and stretches her cramped body […]. Perhaps, she thinks, it will all get out of hand and he will kill me with his Commando tricks. She does not really think he will do that. No human being in full possession of life and thought really supposes they are about to die. She thinks if she can just manage to hide in the house until breakfast time - until light - [9:121]. У цьому прикладі модальні прислівники (perhaps, really) є словами-операторами, що ідентифікують появу суб'єктних рефлексій у нарації, вносять до неї елементи семантичної невизначенності, сумніву.

* Оцінні прикметники i прислівники: lucky, luckily, fortunate, regrettably, merrily, benignly, etc.

(4) He thought regretfully of the magnificent cut-throat razor in the blue box with the silk lining in his top right-hand drawer, at the back [18:200].

(5) “Ja sure,” Grandfather said merrily. “You named it" [7:16].

* Дієслова знання та передбачення: believe, guess, forsee, approve, know, assume, seem etc.

(6) She seemed so far away from her girlhood, she wondered if it were the same person walking heavily up the back garden at the Bottoms… [14:12].

(7) She wanted to go there, because of Christable, because, he guessed, Leonora Stern had been turned away: she felt, he assumed, dishonest in not saying straight out why she had an interest in going [10:76]. Оцінні прикметники, прислівники, дієслова знання та припущення (приклади 4,5,6,7) привертаючи увагу до суб'єктних рефлексій, оцінок у дискурсі наратора рівночасно демаркують точку зору персонажа.

З огляду на прагматику лексичних компонентів беремо до уваги дискусію Б. Успенського про психологічну точку зору, що поділяється на перцептивну і оцінну. Перцептивна точка зору стосується процесів свідомості: відчуття, когніції, впливу і репрезентації дискурсу свідомості. Оцінна точка зору пов'язана з оцінними судженнями: що оцінюється і яким чином. Психологічна точка зору спонукає до розмежування між зовнішньою та внутрішньою перспективою. Ментальні процеси як репрезентації внутрішнього досвіду є дієвими лінгвістичними індикаторами перцептивної точки зору у тексті [3:118]. Семантичними підкатегоріями розумових процесів назвемо:

* Перцепції - to see, to hear, to feel, to notice, to observe etc.

(8) Gabriel saw that there was colour on her cheeks and that her eyes were shining [12:242].

(9) She noticed that he wore his soft brown hat carelessly on the side of his head and that his accent was flat [12:156].

* Когніції - to think, to say to oneself, to wonder, to remember, to recollect etc.

(10) She remembered the last night of her mother's illness; she was again in the close, dark room at the other side of the hall and outside she heard a melancholy air of Italy [12:41].

(11) Maria thought he was a colonel-looking gentleman and she reflected how much more polite he was than the young men who simply stared straight before them [12:114].

(12) I wondered why it smiled continually and why the lips were so moist with spittle [12:9].

* Афекції - to like, to frighten, to hate, to scare, to enjoy etc.

(13) He felt how useless it was to struggle against fortune, this being the burden of wisdom which the ages had bequeathed to him [12:77].

(14) The composure of the eyes irritated him. They repelled him and defied him: there was no passion in them, no rapture [12:91].

У наведених прикладах (8-14) базові семантичні аспекти ментальних процесів знаходять вияв у граматиці речення: підмет S (який бачить, відчуває, сприймає), присудок P (відображає процес бачення, відчуття, мислення) і додаток O (явище, яке відчувають, сприймають, бачать). У наративній теорії ці семантичні аспекти є еквівалентними до фокалізатора, акту фокалізації і фокалізованого процесу [1,4].

Насправді, як показує аналіз фактологічного матеріалу, існує дві можливості для реалізації цієї точки зору: або структурувати події і персонажів нарації з точки зору найбільшої об'єктивності, або з точки зору суб'єктивності. Це у свою чергу, дає можливість для прояву зовнішньої та внутрішньої перспектив. Найбільш елементарним випадком внутрішньої перспективи буде нарація від 1-ї особи, персонажем-учасником (Ich-Еrzahlung), суб'єктивність якої можемо позначити трьома типами лінгвістичних рис: дейксисом (очевидне використання займенника 1-ї особи однини), у можливо теперішньому часі, ґрунтуючи когніції, й оцінки з точки зору мовця (приклади 15-16). Наприклад:

(15) “Ned always liked to travel about,” she thought. “I'll give him the chance. Some day when we are married and I can save both his money and my own, we will be rich. Then we can travel together all over the world [6:85].

(16) I grew to like her and I think she liked me, though we never spoke of our feelings. Perhaps that was why she came back [8:242].

Фразеологічна точка зору маніфестується на рівні фразеології. На цьому рівні існує два типи модифікації точок зору: через дискурс наратора, коли він вклинюється у мовлення персонажа, і, навпаки, через персонажне мовлення, коли воно впливає на дискурс наратора. Наприклад:

(17) Fucking Cassie Hane! That bimbo. That really pisses me off, I consider it a personal insult that I'd be placed in the same category as Cassie. A real smart girl, she's only a little less articulate than Sylvester Stallone. I mean, If he's going to fuck other women, fine, I don't mind, really I don't, but they better be at least in the as-wonderful-as-I-am category or how could he ever consider it? Obivously the guy has no taste. That's what really gets me. If he thinks she's worth the price of dinner, how can he truly appreciate me? [17:106].

Наведений уривок відтворює опосередковане естетичне спілкування автора-письменника з читачем. Він має узагальнений опосередкований характер і здійснюється через усвідомлення читачем інших типів внутрішньотекстових відношень у межах художнього дискурсу. Серед них цікаві ті, які пов'язані з нарацією від 1-ї особи або від 3-ї особи. Природно, що у цьому випадку ймовірність розмовних елементів інвективного характеру: Fucking Cassie Hane! That bimbo. That really pisses me off, etc, їх передбачення є значно вищим, бо уся нарація являє собою розгорнутий монолог оповідача, подекуди зверений на себе. У цьому прикладі занижений лексичний регістр, а експресивні висловлювання - в основному з пейоративними конотаціями. Синтаксична побудова цього уривку справляє враження розмовного мовлення, замкнутого на собі, оскільки читач сприймає цей дискурс як звернений до себе, як такий, що виходить за межі внутрішньотекстового простору, як вплив методології постмодернізму.

Просторово-часову точку зору, наративну перспективу відносно фіксовану в часі й просторі, визначаємо за просторово-часовими координатами, через які проводиться нарація. Читач невизначений у часі і просторі й опис безособовий: тут подибуємо вирази as if, evidently, apparently, які є ознаками зовнішньої точки зору. Тут використовуються фрази he said, he felt, he declared… etc.

(18) He should have been a great philosopher, said Mrs. Ramsay, as they went down the road to the fishing village, but he had made an unfortunate marriage [19:19].

(19) Lilac honey, Grandfather declared, was more pleasing than any other to his taste [7:20].

Другий вид зовнішнього опису належить до думки глядача: з перспективи, що йде із зовні, де наратор - це всезнаючий глядач (he thought, he find that, he knew, he recognized - він очевидно знав; виявилося, що він подумав, збагнув).

(20) He understood little or nothing of it at first but he became slowly aware that his father had enemies and that some fight was going to take place. He felt, too, that he was being enlisted for the fight, that some duty was being laid upon his shoulders [11:74].

(21) Dog wondered if Jane Scott had seen him in his shameful state. Tomorrow, he thought, he would call her up, do his song and dance. She'd come around. Jane Scott loved him, he was sure of that. If anybody ever loved him it was Jane Scott [15:170].

Семантичні субкатегорії для ментальних процесів у прикладах (18-21) можна зіставити з наративними рівнями презентації точки зору у художньому тексті:

Семантичні функції точки зору і наративні рівні

Рівень 1 Письменникнаративний текстчитачідеологічна т.з.

Рівень 2 Наратордискурснарататорідеологічна т. з., психологічна т. з.,

(видимийневидимий наратор) просторово-часова т. з.

Рівень 3 Персонажісторіяперсонажідеологічна т. з., психологічна т.з.,

просторово-часова т. з.

На позатекстововому рівні (1) ідеологічна точка зору буде єдиною семантичною функцією, бо автор і читач не є текстовими учасниками, вони не поділяють психологічної чи просторово-часової реальності, окрім тої, що наявна у тексті. На рівні дискурсу (2) наратологічні втручання у формі суджень, коментарів, думок позначатимуться на ідеологічній точці зору. Просторово-часова точка зору є невизначеною, вона віддзеркалюється в інтерпретації подій. Психологічна точка зору детермінується наратором. На рівні мовлення (3) просторово-часова, психологічна, ідеологічна точки зору можуть потенційно реалізовуватися почергового в одному персонажеві, коли точка зору персонажа визнається у всіх можливих аспектах. При описі внутрішнього стану точки зору персонажа, коли інших персонажів описують зовнішньо, теж має місце одинична психологічна точка зору. Коли ж читач рухається у часі й просторі з персонажем - реалізується персонажна просторово-часова точка зору. Цінності та судження персонажа маніфестовано у тексті як прояв ідеологічної точки зору.

Інтегруючись у нарацію, персонажний дискурс імпліцитно означає систему суджень і через лексичний регістр імплікує соціолект, адже вибір лексики і типових фраз єднає персонаж з особливими соціальними групами. Внутрішня перспектива може також передаватись через нарацію 3-ї особи (форма всезнаючого наратора). Наратор коментує, описує ментальні процеси: відчуття, сприйняття персонажів, так що головні лінгвістичні маркери внутрішньої нарації визначаються наявністю verba sentiendi: слова на позначення думки, відчуття й сприйняття, більшість з яких є дієсловами слуху або зору, існуючих у парах look/see, listen/hear, learn/know, memorise/remember. Але домінуючим є зорове сприйняття, що провадить до адекватної рецепції художнього тексту загалом і його перекладу зокрема.

Список літератури

1. Bal M. Narratology: Introduction to the Theory of Narrative. Toronto, University of Toronto Press, 1985. Див. також Bal Mieke. The Narrating and the Focalizing: A Theory of the Agents in Narrative// Style:Vol. 17, №2, Spring, 1983. - P. 234-269.

2. Fowler R. Linguistic Criticism. - Oxford:Oxford University Press, 1986.

3. Halliday M.A.K. An Introduction to Functional Grammar (2nd edn.). -L: Edward Arnold, 1994.

4. Rimmon-Kenan S. Narrative Fiction. - L.: Methuen,1983.

5. Успенский Б. Поэтика композиции. - М., 1971.

6. Anderson Sh. Selected Short Stories. - M.: Progress Publishers, 1981. - 350 p.

7. Barth John. Lost in the Funhouse. - N.Y.: Anchor Books, 1988. - 201 p.

8. Boyd William. The new confessions. - N.Y., William Morrow & Company, Inc., 1988. - 476p.

9. Byatt A.S. Babel Tower. - L.: Vintage, 1997. - 618 p.

10. Byatt A.S. Possession. - L.: Vintage. 1991. - 511 p.

11. Joyce James. A Portrait of the Artist as a Young Man. - L.:Penguin Books, 1996. - 288 p.

12. Joyce James. Dubliners. - L.:Penguin Books, 1996. - 256 p.

13. Lawrence D.H. Rainbow. - L.:Penguin Books, 2000. - 495 p.

14. Lawrence D.H. Sons and Lovers. - L.:Wordsworth Classics. 1994. - 446 p.

15. Lawry Beverly. The Track of Real Desires. - N.Y.: Alfred A. Knopf, 1994. - 220 p.

16. Lodge D. Trilogy. - L.: Penguin Books, 1993. - 897 p.

17. McInerney Jay. Story of My Life. - N.Y.: The Atlantic Monthly Press, 1988. - 188 p.

18. New Writing 4. - L.: Vintage, 1995. - 464 p.

19. Woolf V. To the Lighthouse. - L.: Penguin Books, 1996. - 306 p.