Парцеляція складних речень у сучасній німецькій мові

ПАРЦЕЛЯЦІЯ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

О.В. Пустовар

Парцеляція як елемент експресивного синтаксису в текстах художньої літератури та публіцистики привертала увагу як вітчизняних (А.П. Загнітко, Л.Н. Калініна, Н.Б. Кузьміна Е.В. Литвиненко, С.Н. Марич, Е.А. Скоробогатова, В.С. Хрипун,та інші), так і зарубіжних мовознавців (Ю.А. Абозцева, Ю.В. Ванніков, А.А. Виноградов, Є.В. Гулига, Е.А. Іванчикова, Р.П. Лисиченко, Ж.Е. Петрашевська та інші). Але, незважаючи на великий інтерес до цього явища, деякі значимі аспекти відокремлення все ще залишаються поза увагою дослідників, що й зумовлює основну мету цієї статті - аналіз формально-логічного, структурно-семантичного і когнітивно-психологічного аспектів парцеляції у сфері складних синтаксичних утворень.

Під парцеляцією розуміють „спосіб мовного представлення єдиної синтаксичної структури - речення кількома комунікативно самостійними одиницями - фразами” [1, 369]. Основу парцеляції складає імітація природного мовлення, яке формується паралельно з процесом ідентифікації значення, породження думки, тобто одночасно з процесом мислення, а не є заздалегідь продуманими і готовими формулами [2, 280]. Парцельовані структури - це конструкції спонтанного мовлення, а не відкладені в довгостроковій пам'яті шаблони.

З точки зору структури, парцеляція - це синтаксичне утворення, яке складається із двох елементів - „базової структури” і „парцелята” [2, 280], іншими словами - „основного повідомлення” [3, 774; 4, 116] та „додаткового елементу інформації” [3, 774]. Потенційні можливості парцеляції досить великі. Сеґментуванню можуть підлягати як прості речення (1, 2) так і складні синтаксичні структури (3, 4). Пор.: (1) Nach drei Monaten kehrte Hugo zurьck. Verwundet und mager /I. Noll/; (2) Es sind harte Worte aus harten Zeiten. Aus verschiedenen Zеiten /L. Rinser/; (3) Es waren die reste seines Schьlerschachspiels, unvollstдndig und keinen Pfenig wert. Aber er hob sich trotzdem auf /Th. Andresen/. (4) Sag, dass du ihnen den letzten Monat ertrдglich machen wolltest. Dass das der Grund war, die Zarten und Schwachen zu wдhlen. /B. Schink/.

Парцелювання у складнопідрядному реченні (СПР) зумовлюється наявністю в головній та підрядній частинах „семантичного ядра”, яке уможливлює існування підрядного речення окремо від головного [5, 40; 6, 180]. Передумовою парцеляції підрядної частини є автосемантичність головної. Пор.: (5) Er meinte wohl diese Fastination zerstцren zu kцnnen. Als ob Abaelards Fastination von seinen Hoden ausging /L. Rinser/; (6) Ich weiss nicht mehr, was ich meinen Eltern gesagt habe. Dass ich die Fahrt mit meinem Freund Matthias mache? /B. Schink/. Головна частина гіпотаксису набуває статусу окремого речення, коли її зміст може бути сприйнятий як такий, що не потребує для свого розуміння будь-якого доповнення чи додаткового пояснення [7, 263]. При цьому до її складу не повинні входити кореляти чи лексико-семантичні індекси, бо саме з них починається парцельована частина складного речення.

Парцелювання синтаксичних структур передбачає обов'язкову постпозицію підрядної частини, яка дозволяє уникнути будь-якої структурної перебудови СПР, переводить акцент на зміст головного речення (ГР), пояснює та уточнює тим самим його смислове навантаження. Вважається, що усунення парцелята не порушує основного змісту висловлення [8, 63].

Підрядне речення (ПР), що стоїть у препозиції (7), нерозривно пов'язане з ГР і виключає можливість парцеляції, яка призвела б до порушення змісту висловлення та його логічної завершеності. Пор.: (7) *Die ьbernдchste Strasse mussten wir ьberqueren. Weil es eine stille, feierabendliche Gegend war, passte ich nicht besonderlich auf /I. Noll/. Фахівці зазначають, що необхідною передумовою парцелювання СПР є факультативність зв'язку [9, 105; 10, 54]. Парцеляція неможлива за умов „сильного” (обов'язкового) зв'язку, коли який-небудь член синтаксичного ряду потребує доповнення другим членом. За таких умов сеґментування як простої (*(8) Ich habe alle drei in einem Zug gelesen. Bьcher), так і складної синтаксичної структури (*(9) Es hдngt davon ab. Ob das Wetter gut ist.) призводить до порушення логіки висловлювання і ускладнення процесу його розуміння, бо суперечить правилам компонування речення і взаємозалежності його компонентів.

Ознаки структурної синсематики ПР свідчать про збереження підрядного зв'язку, незважаючи на його значне послаблення: (10) „Nein, das war bestimmt kein Selbstmord“, versicherte er. Weil die Obduktion ergeben hat, dass sie vorher Sekt getrunken und auch etwas gegessen hat /I. Noll/. “Слабка” підрядність спричиняє порушення контактного розташування предикативних частин і більшою мірою проявляється тоді, коли між базовою та парцельованою частинами вклинюються інші синтаксичні структури [5, 41; 6, 181]. Їх наявність призводить, з одного боку, до ускладнення розуміння змісту висловлення, а з іншого, - сприяє його емоційному забарвленню і акцентуванню уваги як на базовій, так і на парцельованій частинах, де остання підкреслюється більшою мірою.

Послаблення підрядного зв'язку сприяє розчленуванню окремих частин СПР на дві й більше синтаксичні структури. Базова частина стає повністю автосемантичною, що виявляється і в інтонаційному збігу з простим поширеним реченням, а парцельована, хоча і має ідентичну модальність, що й стрижнева [11, 527], зазнає певних інтонаційних змін. Хоч вона й функціонує як самостійна синтаксична структура, залишається „потенційно автосемантичною”, проте вона повністю не перетворюється на цілісне речення [6, 181-182], оскільки зберігає певну граматичну, синтаксичну та семантичну залежність від ГР. Пор.: (11) Was ich nicht verstehe, dass du dich dein Leben lang nicht wirklich damit abgefunden hast. Dass du dem Opferpriester harte Vorwьrfe machtest in den Briefen an ihn. /L. Rienser/ (11a) Was ich nicht verstehe, dass du dich dein Leben lang nicht wirklich damit abgefunden hast, dass du dem Opferpriester harte Vorwьrfe machtest in den Briefen an ihn; (12) Ich hдtte Peter sagen sollen, dass er unschuldig ist. Dass ich den Radfahrer ьberfahren habe! /Th. Andresen/ (12а) Ich hдtte Peter sagen sollen, dass er unschuldig ist, dass ich den Radfahrer ьberfahren habe.

Якщо між парцельовано розчленованими структурами поставити замість крапки кому (11а, 12а), то утвориться єдина складна синтаксична конструкція. При цьому незмінними залишаться як засіб зв'язку між ГР і ПР, так і структура підрядного. Сполучник, який виступає засобом зв'язку між ГР і ПР в гіпотаксисі чи паратаксисі, не зазнає жодних змін при парцеляції. Його лексичне значення зберігається. Певних змін зазнає лише інтонація: зникає „перерваність” та з'являється „плавність” мовлення [12, 180], що призводить до зникнення експресивності та перенесення інформативного змісту, який не є вже підкреслено акцентованим, з парцелята на все СПР.

При актуальному членуванні СПР з підрядною частиною, яка імплікує другорядну інформацію відносно головної, що несе основне смислове навантаження, утворюється парцелят з відносно не навантаженим смисловим планом. Це викликає інформативну залежність парцелята від стрижневого речення. Якщо ж парцелюється інформативно навантажена підрядна частина, то парцелят характеризується смисловою незалежністю [11, 527], хоча у формальному аспекті останню зберігає.

Спостереження над мовним матеріалом дозволяє говорити й про деякі тенденції: найбільш вживаними в художніх текстах є парцельовані ПР зі сполучниками dass (4, 6, 11, 12, 14) та weil (7, 10, 13, 15, 16, 18), значно рідше зустрічаються складні розчленовані конструкції з корелятом ob (als ob) (5, 17). Перевага надається тим реченням, що містять декілька однорідних підрядних частин. Саме тоді одна з них може бути відокремленою (11, 12). Відокремлена підрядна частина знаходиться у зв'язку з основною частиною не безпосередньо, а через „непарцельоване підрядне” [13, 93], яке виступає в такий спосіб залежною частиною гіпотаксису та є однорідним відносно парцелята. Так, якщо поставити замість крапки кому (12а), то парцелят перетвориться на однорідну з попередньою підрядною конструкцію частину СПР.

Подібному відокремленню можуть підпадати ПР з семантичним ядром, що залежить від синсемантичного або асемантичного ГР. Відокремлюються також усі однорідні підрядні частини. Пор.: (13) Er hat sich geschдmt, und er hat uns dehasst. Weil er es selbst zu nichts gebracht hatte, weil er nur unser Paradis war /L. Rinser/; (14) Was hдtte er auch sagen sollen? Dass er Gelusisch miЯtraue? Dass er ihn fьr skrupellos...halte? Dass Wally zu jung, dass der Alters unterschied zwischen ihr und Gelusich zu groЯ sei? /F.S. Weiskopf/.

Певного роду сепаратизацією є потенційно автосемантичні речення-відповіді. Своєрідність таких конструкцій полягає у відсутності головної частини. Зокрема, у (15) Pariserinnen aus der Vorstadt. Aus Argenteuil. Warum waren sie hier, nicht dort? Weil die Nonnen von dort verjagt worden waren. /L. Rinser/ парцелят формально не залежить від імпліцитної базової структури, а має семантичний зв'язок з питальним реченням, відповідь на яке в ньому міститься.

Семантично головне речення може бути як питальним ((16) Hдtte er aus mir einen frommen Glдubigen machen wollen? Warum? Weil er mich vor seinem eigenen Schicksal bewahren wollte? Oder weil er die Waffen des Intellekts hat fallen lassen angesichts des Gefahren, die man heraufbeschwor, wenn man sie brauchte. /L. Rinser/ ), так і розповідним ((17) Plцtzlich spьrte er Mitgefьhl mit den Frauen, die sich stдndig solche Spiessrutenlдufe gefallen lassen mussten. Ob er den feministischen Studentinnen Unrecht getan hatte, die sich im Seminar Laufend darьber beklagten? /D. Schwanitz/). Парцельоване речення-відповідь також може мати подібне просодичне оформлення (15), при цьому парцельоване питання набуває риторичного характеру: (18) Manchmal hдlt die Erinnerung dem Glьck schon dann die Treue nicht, wenn das Ende schmerzlich war. Weil Glьck nur stimmt, wenn es ewig hдlt? Aber was ist unbewusster und unerkannter Schmerz? /B. Schink/.

Дискурсивні засади виникнення парцельовано розчленованих синтаксичних структур у мовленні пов'язані з надлишком семантико-граматичної інформації, що властиве мові, а також із граматичною інерцією при отриманні та передачі повідомлення, психологічна сутність якої полягає в тому, що „вузлові семантико-граматичні категоріальні значення виходять за межі певного психологічного і мовленнєвого відрізку та зберігають свою форматну роль для наступних відрізків” [14, 199].

Парцеляти членують безперервний потік мовлення, що маркується крапкою (знаком оклику чи питання) на письмі та відносно тривалою паузою при усному мовленні. Крапка чи пауза виступають своєрідними знаками, які сигналізують про закінчення висловлення. Проте наступні синтаксичні побудови (парцеляти) виявляються граматично, семантично і логічно пов'язаними з попередніми, виступаючи і, відповідно, сприймаючись як одне ціле. Вважається, що цілісність висловлення сприймається регресивно [14, 217], бо парцеляти несуть додаткову інформацію, яка виступає суттєвим доповненням пропозиційного змісту базової структури і тим самим призводять до бачення змісту всього висловлення під новим кутом зору.

З точки зору мовця породження висловлення носить характер доповнення. Парцелят виникає в процесі мовлення та функціонує як додаткове судження [15, 400]. Змістовне ядро стрижневої конструкції доповнюється парцелятом, що містить у собі нове інформативно важливе повідомлення, яке мовець у процесі формування думки або не вважав інформативно значущим, або пропустив із якихось причин. Формування та породження сеґментованих конструкцій безпосередньо зумовлюється процесами мислення. Зберігання парцеляції здійснюється оперативною пам'яттю, властивості якої забезпечують довготривале утримання граматичної інформації, що виступає концептуально-будівельним матеріалом для дискурсивних одиниць.

Все сказане дозволяє дійти висновку про те, що явище сеґментування висловлення має не тільки й не стільки внутрішньомовні засади. Не меншою мірою воно зумовлюється й екстралінгвальними чинниками - когнітивно-психологічними і формально-логічними, що в сукупності віддзеркалює всю складність процесу розумово-мовленнєвої діяльності людини.

У когнітивно-психологічному плані парцеляція виступає, з одного боку, як явище індивідуально-особистісне (адресант здійснює вільний вибір, членуючи єдину синтаксичну структуру на дискретні сегменти), а з іншого, - її виникнення нерідко зумовлюється надіндивідуальними чинниками (не залежить від волі й комунікативних настанов мовця), бо викликається факторами, пов'язаними з певним емоційним станом мовленнєвої особистості. У формально-логічному плані парцеляція, сигналізуючи рух від єдності до розчленованості та від неї знову до єдності за моделлю “синкретизм дискретність”, втілює ідею, яку іноді називають “дискретною єдністю” [16, 159], що є специфічним відображенням діалектики єдності та боротьби протилежностей.

Когнітивно-психологічні та формально-логічні засади парцелювання складних реченнєвих утворень і тим самим сеґментування пропозиціонального змісту висловлення на інформативно нерівноцінні частини екстраполюється й на характер його сприйняття у процесі інтерактивного обміну: мовець генерує макроструктуру, порціонуючи її частини, а адресат з'єднує ці порції в одне холістичне ціле.

Пропонований погляд на феномен парцеляції дозволяє говорити про певні перспективи в його подальших розвідках. Зокрема, залишаються не вирішеними ще досить проблем як у сфері самих парцельованих конструкцій, так і суміжних з ними синтаксичних явищ. Певну наукову цінність матиме вивчення феномена 'парцеляція' й в різних функціональних стилях (дискурсах), особливо в ракурсі лінгвостатистики з урахуванням соціолектних, ґендерних і вікових факторів його використання в мовленні.

ZUSAMMENFASSUNG

Im Artikel werden die Parzellierung, die Besonderheiten ihres Aufbaus betrachtet, die Bedingungen der Segmentierung der Komplexsдtze in den Texten der schцngeistigen Literatur bestimmt, die formale, logische, strukturell-semantische und psycholinguistische Analyse der parzellierten Strukturen durchgefьhrt.

Список ЛІТЕРАТУРи

1. Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. - 2-е изд. - М.: Большая росийская энциклопедия, 2000. - 688 с.

2. Иванчикова Е.А. Парцелляция, ее коммуникативно-экспрессивные и синтаксические функции // Русский язык и советское общество. Морфология и синтаксис современного русского литературного языка. - М.: Наука, 1968. - С. 277-301.

3. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. - М.: Добросвет, 2000. - 832 с.

4. Рижикова Л.М. Парцеляція у творах А. Де Сент-Екзюпері // Іноземна філологія. Вип. 54. - 1979. - С. 116-121.

5. Гулыга Е.В. Функционирование придаточных предложений в качестве самостоятельных // Филологические науки. - 1960. - №4. - С. 38-48.

6. Гулыга Е.В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. - М.: Высш. шк., 1971. - 206 с.

7. Ванников Ю.В. Синтаксис речи и синтаксические особенности русской речи. - М.: Русский язык, 1979. - 295с.

8. Ступакова Л.І. Парцеляція підрядних речень у сучасній французькій мові (на матеріалі сучасної французької преси) // Іноземна філологія. - Вип. 37. - 1975. - С. 61-67.

9. Ступакова Л.І. Явища парцеляції у складних конструкціях з підрядним відносним реченням (на матеріалі сучасної французької преси) // Іноземна філологія. Вип. 30. - 1973. - С. 104-107.

10. Авласевич М.А. О парцелляции в современном русском литературном языке (на материале публицистики и художественных текстов) // Вестник Белорусского ун-та. - Серия 4. - 1973. - № 1. - С. 52-58.

11. Загнітко А.Н. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. - Донецьк: ДонДУ, 2001. - 662 с.

12. Зельцер В.И. Парцелляция как прием актуализации основных синтагм сложно-подчиненного предложения // Принципы и методы лексико-грамматических исследований. Научные доклады 2-го междунар. семинара. - Л.: ДГУ 1973. - С. 178-181

13. Шитов В.А. Придаточные конструкции в роли самостоятельных синтаксических единиц // Русс. яз. в школе - 1968. - №2. - С. 91-93.

14. Ванников Ю.В. Психолингвистический аспект явления парцелляции // Труды ун-та дружбы народов им. П. Лумумбы. - М.:1968. - Т. ХХ1Х. Вып. 3. - С. 198-219.

15. Крючков С.Е. О присоединительных связях в современном русском языке // Вопросы синтаксиса современного русского языка. - М.: 1950. - С. 397-411

16. Приходько А.М. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові. - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - 292 с.