Інтерпретація та переклад дейктичних "І" та "you"

Інтерпретація та переклад дейктичних “І” та “you”

У статті розглядаються питання передачі функцій дейксису “І” та “you” у перекладі з позицій комунікативної лінгвістики і пов'язані з цим проблеми розуміння та інтерпретації тексту. В художній комунікації спостерігається подвійний комунікативний акт: з одного боку, здійснюється внутрішня комунікація між персонажами, з іншого боку, відбувається зовнішня комунікація між автором і читачем. Переклад, в свою чергу, вважається “зміщеною” комунікацією [1, 83], яка нашаровується на внутрішню та зовнішню комунікацію. Перекладач поєднує в собі функції мовця та адресата, проте не є власне комунікантом інформації, а тільки виконує роль посередника. Його першочерговим завдання - досягти комунікативної еквівалентності тексту оригіналу та перекладу, тобто збігу комунікативних інтенцій мовця (автора) та комунікативного ефекту перекладу. В результаті кінцевий текст має “подвійне авторство”, хоча “авторство” перекладача повинно містити якнайменше творчих елементів.

Займенники виконують функціонально невизначену роль, виступаючи свого роду змінними, що можуть набути будь-якого значення. Їх граматична незавершеність супроводжується смисловою незавершеністю. Адекватний переклад дейктичних елементів, що мають індексальний характер і забезпечують локалізацію комунікативного акту, потребує врахування розходження у сприйнятті дискурсу носіями різних культур, учасниками різних комунікативних ситуацій за умов різних вихідних знань, уявлень, норм інтерпретації та поведінки, внесення відповідних коректив в прагматичні презумпції.

a) Інтерпретація іншомовного дискурсу перекладачем відбувається на сукупності інтерпретаційних планів [2, 77]:

1. Предметно-особовий план - план встановлення референта та передача референції відповідними формальними засобами у мові перекладу, що іноді ускладнюється вираженням мовця і слухача у діалозі одним і тим же займенником “І” як у наступному прикладі:

1.1. “Oh my! I wish I was,” was the only answer I could get; and there I had to leave him [3, 11]. Висловлювання належить особі, яка в словах автора представлена займенником “him”, проте репрезентація мовця-персонажа та мовця-автора займенником “І” створює двозначність, яку перекладач вважає за потрібне нейтралізувати, замінивши вираження авторського “я” третьою особою однини героя, про якого повідомляє автор:

- Ох, я б і радий! - тільки й відповів він. Довелось залишити його там [4, 17].

Перекладач відмовляється стати “дейктичною тінню” [1, 85] мовця-автора, відсторонюється від нього, орієнтуючи переклад не на мовця, а на персонажа.

2. План соціуму - план встановлення відношень між мовцем та слухачем, їх комунікативних ролей залежно від їх соціальних статусів.

b) В даному випадку основною проблемою перекладу є відмінність у граматичній парадигмі особових займенників в українській та англійській мовах. Англійським відповідником українських займенників “ти”, “ви” (множина) та “ви” (ввічливе звертання) є один займенник “you” (хоча середньоанглійський відповідник “you” - “ye” означав тільки другу особу множини), тому перекладач повинен орієнтуватися на ситуацію спілкування, співвідносячи її параметри з відповідними нормами етикету, закріпленими в українській мові. Йому слід встановити між співрозмовниками комунікативну дистанцію, що відповідає загальноприйнятій в українському суспільстві, або є історично виправданою для англомовного суспільства.

c) Розглядаючи соціальні конвенції, що регулюють комунікативні відносини та вживання відповідних займенників, комунікантів доцільно організувати у соціально-вікові ієрархії [5, 31], наприклад: начальник - підлеглий, вчитель - учень, батьки - діти, хазяїн - гість, незнайомець - незнайомець, старша людина - молода людина, тощо.

2.1 “Weren't you a little shaky by Southern Pier one day, and wanted to be thrown overboard?” [3, 11].

- А це не вам нещодавно було погано біля Саутендського молу, й ви хотіли опинитися за бортом? [4, 17].

Мовець звертається до незнайомої людини (“a fellow I saw on the Yarmouth boat one day” [3, 11]), що зумовлює вибір перекладачем займенника “ви”. Аналогічний займенник вживається у звертанні вчителя до учня, незалежно від його віку:

2.2 “Come up here. Now, sir, why are you late again, as usual?” [6, 50]

- Підійдіть сюди. Ви, сер, як завжди спізнилися. Чому? [7, 55] (вчитель звертається на "ви" до учня молодшого шкільного віку).

d) Чим більша соціально-вікова дистанція, тим вірогідніше вживання ввічливої форми “you”, проте часто воно “асиметричне” [8, 163], тобто там, де за логікою повинна вживатися форма “ви”, вживається “ти” або навпаки. Наприклад, стара леді звертаючись до своєї компаньйонки використовує поблажливе “ти” покровителя:

2.3 “My dear, you are a perfect trouvaille,” Miss Crawley would say. “I wish you could come to me in London, but I couldn't make a butt of you as I do of poor Briggs - no, no, little sly creature; you are too clever - isn't she, Firkin?” [9, 94]

- Та ти, моя люба, просто trouvaille, - сказала міс Кроулі. - Я б хотіла, щоб ти поїхала зі мною до Лондона. Тільки кепкувати з тебе, як з бідної Брігс, я вже не змогла б, о ні, хитрунко, ти надто розумна. Правда, Феркін? [10, 28]

e) Подібна асиметрія спостерігається у висловлюваннях комунікантів в опозиції батьки-діти:

2.4 “Will you take six guineas a dozen for it, sir?” said George with a laugh. [9, 113]

- А не відпустили б ви її, сер, по шість гіней за десяток? - спитав, сміючись, Джордж. [10, 149] (син звертається до батька )

2.5 “I know you was meaning for the best, Aunty, and so was I with Peter.” [6, 87]

- Я знаю, що ви хотіли мені добра тітонько, але ж і я Пітерові так само. [7, 84] (племінник звертається до тітки, яка його виховує)

2.6. “You shan't want, sir. The British merchant's son shan't want, sir.” [9, 114]

- Ти матимеш їх удосталь, сер. Син британського купця не повинен ходити з порожнім гаманцем. [10, 150]

2.7. “…tomorrow turn the cook out of the house, Jane.” [9, 112]

- …А ти, Джейн, вижени завтра куховарку. [10, 148] (батько у розмові із сином та дочкою використовує займенник “ти”)

2.8. “…And you try and see if you can't be a good boy for once, and needn't take any more medicine.” [6, 87]

- І спробуй усе-таки стати нарешті пристойним хлопчиком. А мікстуру можеш більше не пити. [7, 84] (звертання тітки до вихованця передається дієслівною формою другої особи однини)

f) В сучасному суспільстві звертання дітей до батьків на “ви” не прийняте, проте перекладач враховує, що твори написані у 19 столітті, коли це було нормою спілкування.

g) Вибір займенника при звертанні старшого до молодої людини суперечливий, оскільки вік дозволяє звертання “ти”, проте відсутність близьких зв'язків зумовлює використання “ви”:

2.9. “How are you, my dear boy?” [9, 211]

“Як поживаєш, голубе?” [10, 257] - містер Осборн вітає друга свого сина, використовуючи дієслово у другій особі однини, проте у наступних його словах та в усій подальшій розмові користується займенником “ви”, оскільки Доббін вже доросла людина:

2.10. “You are a good fellow, William,” said Mr. Osborn in a softened voice. [9, 213]

- Ви добрий хлопець, Вільяме, - лагідно сказав містер Осборн... [10, 258]

Доббін ні в якому разі не може дозволити собі фамільярного звертання зважаючи на соціально-вікову дистанцію:

2.11. At last Dobbin summoned courage to begin. “Sir,” said he, “I've brought you some very grave news.” [9, 212]

Нарешті Доббін зібрав усю свою відвагу й почав:

- Сер, я приніс вам дуже важливу звістку. [10, 257]

h) Відсутність різниці між соціальними статусами співрозмовників робить вибір займенника ”ти” очевидним. Соціальної дистанції немає між:

a) дітьми:

2.12.”… Why don't you fall?”

“I shan't! Why don't you fall yourself? You're getting the worst of it.”

“…I can't fall… You're to turn around and let me hit you in the back.” [9, 64]

- ... Чому ти не падаєш?

- Не хочу! А ти сам чому не падаєш? Я тебе сильніше побив.

- Я не можу падати... Ти повинен повернутися так, щоб я вдарив тебе навідліг. [7, 66]

b) близькими друзями:

2.13. “What! Leave our brother to come to us?” said the young ladies. “Have you had a quarrel, Amelia? Do tell us!” [9, 101]

- Що? Ти залишила брата і прийшла до нас? - здивувалися молоді леді. - Ви посварилися, Еміліє? Кажи швидше! [10, 136]

2.14. “Are you engaged?” Captain Dobbin interposed.

“What the devil's that to you or any one here if I am?”

“Are you ashamed of it?” Dobbin resumed.

“What right have you to ask me that question, sir, I should like to know? George said.” [9, 108]

- Ти заручений? - запитав капітан Доббін.

- Яке в біса тобі чи комусь іншому діло, заручений я чи ні?

- Отже, ти соромишся своєї нареченої? - мовив Доббін.

- Може ви мені скажете, шановний, яке ви маєте право питати мене про це? [10, 143]

c) між братами і сестрами:

2.15. “Tom, you pitch and talk in your sleep so much that you keep me awake about half the time.” [6, 82]

- Томе, ти так кидаєшся й говориш уві сні, що я по півночі не можу спати. [7, 80]

d) чоловіком та дружиною:

2.16. “Why did you ask that scoundrel, Rawdon Crawley, to dine?” said the Rector to his lady, as they were walking home through the park [9, 92]

- Навіщо ти запросила на обід того негідника Родона Кроулі? - запитав у дружини пастор, коли вони поверталися парком додому. [10, 125]

2.17. “Try once more, Rawdon,” Rebecca answered. “Could not you lock your wheels into theirs, dearest?” [9, 178]

- Спробуй ще раз, - відповіла Ребека. - Ти не міг би зачепитися з ними колесами? [10, 221]

e) У наступних двох прикладах мовець-автор звертається до читачів:

2.18. Harris would take you by the arm, and say:

“I know what it is, old man; you've got a chill. Now you come along with me. I know a place round here where you can get a drop of the finest Scotch whiskey you ever tasted - put you right in less than no time.” [3, 14]

Він візьме вас під руку й відкаже: “Я знаю, що це таке. В тебе гарячка, ти, мабуть, застудився. Ходім-но зі мною. Я тут за рогом знаю одне місце, там можна випити чарочку такого шотландського віскі, як ти ще зроду не пив. І все вмить мов рукою зніме.” [4, 21].

2.19. It is evening. You are wet through, and there is a good two inches of water in the boat, and all the things are damp. You find a place on the banks that is not quite so puddly as other places you have seen, and you land and lug out the tent, and two of you proceed to fix it. [3, 15].

- Вечір. Ви змокли до рубця, у човні добрих два дюйми води, і всі ваші речі вогкі. Ви нагледіли на березі місцину, де трохи менше калюж, причалюєте там, витягаєте на берег намет і вдвох із товаришем починаєте його напинати. [4, 21].

У прикладі 2.18. займенник “вас” виражає ввічливе звертання до однієї людини, проте імпліцитно автор звертається до всіх читачів, ніби виокремлюючи кожного зокрема, підкреслюючи, що так герой [Гарріс] поводитиметься з кожним. Звертання “ви” у 2.19. неоднозначне: тут автор може звертатися як до одного читача (ввічливе “ви”), так і до групи читачів “ви” (множина), або до одного читача - члена групи (узагальнене “ви”), і тільки переклад фрази “two of you” - “вдвох із товаришем” показує, що, на думку перекладача, автор звертається до однієї особи. У прикладі 2.18. ввічливе звертання автора контрастує із дружньо-фамільярним звертанням героя: Гарріс звертається до читача, як до старого друга. Вибір перекладачем займенника “ти” можна пояснити ще й наявністю семантичного маркера фамільярності - звертання “old man”. Цікавим моментом в перекладі є й те, що фрагмент “where you can get a drop of the finest Scotch whiskey” перекладається безособовим реченням, спрямовуючи звертання героя на всіх читачів і навіть на самого себе.

f) Окремої уваги заслуговує вживання англійського архаїчного займенника “thou” та його форм (thee, thy, thine), який зустрічається у церковній літературі, поезії, художній літературі, для створення ефекту урочистості або навпаки іронії, жартівливості, наприклад у розмові двох друзів:

2.20. “Who art thou that dares to hold such language?”

“I, indeed! I am Robin Hood, as thy caitiff carcase soon shall know.”

“Then art thou indeed that famous outlaw? Right gladly will I dispute with thee the passes of the merry wood. Have at thee!” [9, 64]

- А хто ти, що наважуєшся так зухвало говорити зі мною?

-Хто я? Я - Робін Гуд, і зараз твій нікчемний труп упевниться в цьому.

-А, то це ти, знаменитий розбійнику? Що ж, я радо позмагаюся з тобою за право ходити цим веселим лісом! Нападай! [7, 66]

В українській мові відповідного архаїчного займенника, що залишався б в ужитку немає, тому передати жартівливу помпезність англійського “thou” формально неможливо, хоча перекладач намагається це зробити за допомогою лексичних та синтаксичних засобів.

3. Реляційний план включає логічний план, який передає логіку предметно-особових відношень, відношень висловлювань; та модальний план, що відображає прагматичні, емоційні відношення, вольову направленість на адресата.

g) Для цього аспекту інтерпретації фактору мовця та слухача у художньому тексті суттєвим є збереження чи незбереження займенника “І” у перекладі. Найголовнішою прагматичною функцією мовця як суб'єкта мовлення є продукування тексту та зв'язна організація тексту, що зосереджує дискурс навколо мовця. Тому збереження “я” у перекладі зберігає егоцентричність висловлювання. Проте в українській мові фактор мовця часто виражається першою особою дієслова, а займенник при цьому опускається.

h) Для визначення закономірності збереження/ незбереження “я” ми будемо розрізняти "суб'єктивне “я”, інтенцією якого є вираження думок, почуттів, та "об'єктивне “я”, спрямоване на відтворення подій, вчинків самого себе та інших героїв.

3.1.“I remember going to the British Museum one day to read up the treatment for some slight ailment of which I had a touch - hay fever? I fancy it was.” [3, 5].

-Пам'ятаю, якось я пішов до бібліотеки Британського музею, щоб прочитати, чим лікують одну легку хворобу, що саме причепилася до мене, - здається, сінну гарячку. [4, 8]