Передача структурних особливостей англійських інфінітивних конструкцій при перекладі з англійської українською мовою

Передача структурних особливостей англійських інфінітивних конструкцій при перекладі з англійської українською мовою (лексико-граматичний аспект)

Стаття присвячена граматичним проблемам перекладу. Розглянуто способи точного перекладу лексико-граматичних значень і функцій англійського інфінітива. Факторам, що впливають на вибір українських семантичних еквівалентів, приділяється особлива увага. Окрім того, автор аналізує різні способи передачі англійських інфінітивних конструкцій українською мовою.

Сучасна перекладацька наука впевнено рухається вперед, набираючи нових потужних обертів завдяки плідній праці вітчизняних (В.І. Карабан, І.В. Корунець, Г.Е. Мірам та ін.) та зарубіжних (В.Н. Комісаров, Є.В. Брус, Л.К. Латишев, Т.А. Казакова та ін.) фахівців у цій галузі.

Теорія перекладу, що набула в наш час статусу офіційної науки, є, по суті, „науково обґрунтованим зіставленням систем двох мов” [5, 92].

Англійська та українська мови є прикладами двох різних типів мов - аналітичного та синтетичного.

Навіть сама назва цих типів свідчить про те, що за своєю суттю, за принципом побудови вони не тільки різні, але й протилежні. Однак ця протилежність до певної міри формальна, оскільки стосується одного й того ж змісту.

Пізнання нової мови - це засвоєння саме цієї формальної, специфічної, якісної особливості - граматичної будови. Тому легко можна уявити значний мовний бар'єр, який потрібно здолати носію одного типу мови при засвоєнні протилежної системи.

Усвідомлюючи це, важко переоцінити знання основних відмінностей таких мовних систем. Саме тут і стає нам у пригоді теорія перекладу, основним завданням якої є обґрунтування адекватної передачі змісту, вираженого засобами однієї мови, за допомогою засобів іншої мови [5, 93].

Таким чином, порівняння (зіставлення) мовних одиниць можливе лише на основі спільності змісту, що несуть ці одиниці, тобто на основі семантичної (змістової) спільності. У цьому і полягає принципова різниця між теорією перекладу та структурно-порівняльним вивченням мов, двома напрямами, що не можуть розвиватися один без одного.

Одним із актуальних і важливих питань, пов'язаних із проблематикою адекватного перекладу граматичних конструкцій, є вживання та переклад англійських інфінітивних зворотів українською мовою.

Дана стаття присвячена суттєвим формальним, семантичним та функціональним відмінностям української неозначеної форми дієслова та англійського інфінітива, що зумовлюють застосування граматичних трансформацій при перекладі.

Як відомо, в українській мові є лише дві неозначені форми дієслова (недоконаного та доконаного виду), що позначають дію, одночасну з дією, позначеною присудком речення, або майбутню дію, тоді як в англійській мові є шість форм інфінітива (Indefinite Active, Indefinite Passive, Perfect Active, Perfect Passive, Continuous Active, Perfect Continuous Active), що позначають, окрім зазначених вище дій, також дію, що передує дії, позначеній присудком, дію, що триває або є тимчасовою, та тривалу дію, що передує дії, позначеній присудком речення.

В українській та англійській мовах неозначені форми дієслова мають функціональні розбіжності.

Зокрема, в українському реченні неозначена форма дієслова досить рідко, у порівнянні з англійським інфінітивом, виконує функцію означення, що є типовим для англійського інфінітива [6, 270].

Таким чином, точний переклад лексико-граматичних значень (сем) англійських дієслівних парадигм українською мовою не завжди є можливим. Виняток, однак, становлять прості парадигми, які мають семантичні та структурні відповідники в обох мовах. Наприклад, to ask запитувати - to be asked - бути запитаним.

У процесі перекладу англійського інфінітива треба звернути увагу на те, що вибір відповідника (еквівалента) неозначеної форми дієслова в українській мові значною мірою обумовлений деякими факторами, а саме - формою та іноді функцією інфінітива у реченні. Отже, інфінітив, що функціонує як окрема частина речення, тобто не є складовою частиною другорядного предикативного комплексу, має зазвичай відповідні еквіваленти і в українській мові [8, 309].

Iнфінітив чи інфінітивна група можуть виступати у функції:

а) підмета:

- To hang about a stable … is Montmorency's idea of life[11, 22]. - Тинятись біля якоїсь стайні...- ось що Монтморенсі вважає справжнім життям [3, 34];

- it was cruel to shut me up alone without a candle [1, 20]. - ...було жорстоко замикати мене саму, та ще й без свічки [2, 28];

- It is hopeless attempting to make a wood fire [11, 20]. - Розпалити багаття - шкода й пробувати [3, 31].

Підмет, виражений інфінітивною групою, часто ставиться після присудка речення; у цьому разі перед присудком вживається ввідне it;

b) простого іменного присудка:

- What shocking conduct, Miss Eyre, to strike a young gentleman! [1, 9] - Хіба можна так негідно поводитися, міс Ейр! Бити панича! [2, 12];

с) частини складного модального чи аспектного присудка:

- They were not found to regard with affection a thing that could not sympathize with one amongst them [1, 12]. - Як же вони могли бути прихильними до істоти, що не горнулась ні до кого з них [2, 17];

- Daylight began to forsake the red-room [1, 12]. - У червоній кімнаті почала западати темрява [2, 18];

- Where it is really the owners that are to blame, they ought to be shown up [11, 67]. - А де справді винні землевласники, там треба їх викривати й ганьбити [3, 102];

d) додатка (простого, поширеного або розширеного):

- Now, I teach you to rummage my bookshelves [1, 8]. - Я покажу тобі, як порпатися у моїх книжках! [2, 11];

- She regretted to be under the necessity of keeping me at a distance [1, 9]. - ...сказала, що їй дуже шкода віддаляти мене від себе [2,12].

У даних прикладах англійський інфінітивний додаток відповідає українському інфінітивному звороту, що вводиться сполучником;

е) означення (що, як зазначалося раніше, рідко вживається в українській мові):

- I had nothing to say to these words [1, 9]. - Я не мала чого відповісти на її слова [2, 13];

- I was one of the last to go out [1, 191]. - Я виходила останньою [2, 284];

- Has a girl of fourteen a heart large enough…to hold the swelling spring of pure, full, fervid eloquence? [1, 67]. - Хіба ж може чотирнадцятилітня дівчина мати таку глибоку... душу, щоб з неї бив могутній струмінь щирого довершеного і пристрасного красномовства [2, 101].

Атрибутивні інфінітиви також можуть виражатися за допомогою означальних підрядних речень [8, 307]:

- We made a list of things to be taken [11, 57]. - Ми склали список речей, щоб узяти з собою [3, 81] / які візьмемо з собою.

Подібна атрибутивна (означальна) синтаксема може перекладатися і як які/що треба було взяти з собою;

f) У функції обставини мети чи наслідку інфінітив може перекладатися українською мовою за допомогою інфінітивного щоб-звороту, іменником з прийменником чи словосполученням [9, 202]:

- I was not heroic enough to purchase liberty at the price of caste [1, 82]. - Я не здатна була так дорого заплатити за волю [2, 120];

- But I had no time to listen to what they said [1, 111]. - Однак мені не було коли слухати, що вони там казали [2, 168].

Як відомо, окрім інфінітиву та інфінітивних груп у сучасній англійській мові існують три типи інфінітивних комплексів, а саме: прийменниковий інфінітивний комплекс (the for-to-infinitive complex), об'єктно-інфінітивний комплекс (the objective with the infinitive complex) та суб'єктно-інфінітивний комплекс (the subjective with the infinitive complex). Кожен з цих видів предикативних конструкцій має як явно виражені, так і „приховані” граматичні характеристики [8, 293]. Оскільки переклад цих комплексів часто обумовлений їх природою та структурою, буде доцільним зосередити увагу на кожному з них окремо.

Прийменниковий інфінітивний комплекс (the for-to-infinitive complex) вживається як в активній, так і в пасивній формах. У залежності від функції в реченні та стану (Active, Passive) інфінітиву ця конструкція має різні еквіваленти в українській мові, найуживанішими з яких є простий інфінітив, інфінітивна група, що вводиться сполучником щоб, особова форма дієслова або підрядне речення [8, 294].

Вживання тієї чи іншої конструкції може бути обумовлене функцією, яку виконує інфінітивна for-група:

а) складного підмета, що в українській мові відповідає простому підмету, вираженому інфінітивом, або поширеного підмета, вираженого підрядним реченням:

- Oh, no, child! It is not likely and now it is time for you to come in [1, 34]. - Ой, ні, дитинко! Навряд чи це можливо! Тобі час додому [2, 45] / Тобі час йти додому;

b) складного присудка, що в українській мові перекладається інфінітивом у функції простого іменного присудка або особовою формою дієслова, тобто простим дієслівним присудком:

- That is not for you to decide [1, 36]. - Не вам вирішувати [2, 47];

с) складного додатка, що відповідає простому чи поширеному додатку в українській мові:

- Some of the people stopped there, and waited for the others to come back to them [11, 58]. - Дехто зостався там і чекав на повернення решти людей [3, 81].

Але стисла форма цього інфінітивного комплексу може мати свій український відповідник - додаткове підрядне речення: Дехто зоставався, там і чекав, поки решта не повернеться;

d) означення до іменної частини мови:

- It seemed as if …they were talking with her, their sister…in voices too vast and deep for childish human ears to catch the sound [11, 96]. - Здавалося, вони гомонять із нею, своєю сестрою, голосами занадто низькими й непомірними, щоб наші дитячі вуха могли їх почути [3, 129];

е) обставини мети або наслідку, що відповідає простому інфінітиву чи підрядному реченню: They began to shout lustily for the boy to stop [11, 84]. - А тоді почали щосили гукати на хлопчика, щоб зупинився [3, 114]; They used to have to whistle for us to get out of their way [11, 85]. - Їм таки довелось посвистіти, щоб ми дали їм дорогу [3, 115].

На відміну від багатофункціональних прийменникових інфінітивних комплексів об'єктно-інфінітивні комплекси здебільшого виконують одну функцію в реченні - складного додатка.

Незважаючи на це, семантичні еквіваленти цієї конструкції в українській мові дуже різні, що обумовлено факторами, основними з яких є:

1) лексичне значення особового дієслова, після якого вживається зворот;

2) парадигматична форма інфінітиву (його категоріальне значення);

3) лексичне значення об'єктного інфінітиву.

Вибір відповідної мовної одиниці може залежати тільки від перекладача або бути обумовленим структурною особливістю речення, що перекладають [8, 297].

Отже, розглянемо декілька найуживаніших способів перекладу об'єктних інфінітивних конструкцій:

а) за допомогою підрядного речення:

- I went to the door and watched its lamps approach rapidly through the gloom [1, 113]. - Я підійшла до дверей і побачила, як у мороці швидко наближаються його ліхтарі [2, 172]; Then his uncles wanted him to be a barrister [11, 35]. - Тоді дядьки захотіли, щоб він став адвокатом [3, 46].

- Об'єктний інфінітивний зворот може перекладатися на українську мову як за допомогою інфінітиву, так і підрядним реченням [7, 98]: Тоді дядьки захотіли зробити з нього адвоката;

b) за допомогою об'єктного інфінітивного словосполучення, що входить до складного модального дієслівного присудка (як і в англійській мові):

- We made George work, now we had got him [11, 79]. - Захопивши Джорджа у свої руки, ми, певна річ, примусили його попрацювати [3, 107];

c) за допомогою іменника, що походить від об'єктного інфінітиву (як альтернативний спосіб перекладу) або додатковим реченням:

- Shall I let you hear me sing [1, 95]. - Хочете, я й вам заспіваю [2, 145] /почути мій спів;

d) за допомогою фразового/простого дієслівного присудка:

- The sound of a cough close behind me made me turn my head [1, 23]. - Раптом почула позад себе чийсь кашель [2, 44]; He set a good stroke and made the whole crowd sit up straight in no time [11, 62]. - Він відразу гребонув різко, аж уся наша компанія вмить випросталась [3, 86].

Отже, переклад об'єктно-інфінітивних конструкцій обумовлений не тільки природою та значенням особового дієслова-присудка, але й синтаксичною функцією, вибором певного відповідника перекладачем та стилістичною метою [6, 205], яку переслідує автор у реченні.

Нарешті, переклад суб'єктно-інфінітивних конструкцій українською мовою залежить від лексичного значення дієслова чи семантичної групи, до якої належить дієслово; від форми дієслова (активної чи пасивної), інфінітиву; структури частин речення і самого речення, яке може бути простим чи складним; від вибору перекладачем засобів і мовних одиниць, що передають суб'єктно-інфінітивні конструкції [9, 302].

Таким чином, суб'єктно-інфінітивні конструкції з дієсловами, що виражають дозвіл, наказ, прохання, примус (to allow, to order, to command, to force, to make, to request, to intend тощо), перекладаються українською мовою неозначено-особовим реченням з пасивним дієслівним присудком на -но, -то чи додатковим підрядним реченням [10, 322], наприклад:

а) Adele wanted to take a seat on my knee, but she was ordered to amuse herself with Pilot [1, 113]. 1) … та їй (Адель) наказали розважатися з Пілотом [2, 174]; 2) ...Адель було наказано/наказали розважатися з Пілотом; 3) ...Адель наказали, щоб вона погралася з Пілотом;

b) суб'єктно-інфінітивні конструкції з дієсловами, що виражають сприймання за допомогою органів чуттів (to feel, to see, to hear, to taste тощо) перекладаються односкладним вставним неозначено-особовим реченням, за яким іде додаткове підрядне речення: ... Adele's little foot was heard to trip across the hall [1, 67]. - 1. ... з холу почулося дріботіння ноженят Адель [2, 89]; 2. Було чути кроки Адель, що швидкою і легкою ходою наближалася до зали;

с) схожі способи перекладу застосовуються при перекладі суб'єктно-інфінітивних конструкцій з дієсловами, що означають думку, припущення, сподівання (to believe, to deny, to expect, to know, to suppose): The room was… solemn, because it was known to be so seldom entered [1, 101]. - Кімната здавалась похмурою, бо її рідко відвідували [2, 155]; Women are supposed to be very calm generally…[1, 102]. - 1) Жінки взагалі вважаються спокійними [2, 156]; 2) Взагалі вважають, що жінки спокійні; The party were expected to arrive on Thursday afternoon, in time for dinner at six [1, 153]. - 1) Гості мали приїхати у четвер, годині о шостій, саме на обід [2, 234]; 2) Очікувалося, що гості приїдуть у четвер, годині о шостій;

d) суб'єктно-інфінітивні комплекси з дієсловами мовлення та повідомлення (to say, to tell, to report) передаються українською мовою завдяки вставним неозначено-особовим реченням: Genius is said to be self-conscious [1, 161]. - Кажуть, генії самовпевнені [2, 245]; He is a clergyman, and is said to do a great deal of good [1, 77]. - Він священик. Кажуть, що він робить нам багато добра [2, 133].

е) з дієсловами to appear, to chance, to happen, to prove, to seem або зі словосполученнями to be sure, to be certain, to be likely/unlikely суб'єктно-інфінітивні конструкції мають різні варіанти перекладу. Так, дієслова seem, believe, appear, які в англійській мові виконують функцію простого дієслівного присудка, в українській мові стають вставними словами або вставними безособовими або особовими реченнями і закінчуються на -сь/-ся (вважається/вважають, здається):

- Life appears to me too short to be spent in nursing animosity... [1, 53]. - Життя дуже коротке і мені здається, що не варто марнувати його, розпалюючи в собі злість... [2, 80].

- ...the cat did not hurry up - did not seem to have grasped the idea that its life was in danger [11, 125]. - ...кіт не квапився тікати - він, видно, ще й не здогадався, що життя його в небезпеці [3, 166] / здається й не здогадувався.

Іншими контекстуальними семантичними варіантами речень з дієсловами-присудками to appear, to believe, to seem тощо, після яких стоїть другорядний підмет, виражений суб'єктним інфінітивом, може бути прислівник очевидно або модальна частка ніби/нібито [11, 448]: The wings of the rushing wind seem to be bearing you onward, you know not where [11, 118]. - Прудкий вітер неначе несе вас на своїх крилах - не знати куди [3,157] / Вітер, здається, несе вас...

Окрім вищезгаданих значень, суб'єктно-інфінітивні комплекси з дієсловами-присудками, що мають відтінок модальності, перекладаються модальними словами і частками чи прислівниками, такими, як можливо, певне/напевне, навряд/чи/неможливо, обов'язково [8, 319]:

- …and his re-entrance was sure to give a fresh impulse to the vivacity of conversation. [1, 177] - ...з його приходом розмова завжди/обов'язково пожвавлювалась [2, 268];

- I was likely to be much at a loss with Mademoiselle Adela [1, 94]. - Тим-то я сподівалася, що зможу вільно/цілком ймовірно розмовляти з мадемуазель Аделлю [2, 143];

- Nobody's likely to touch them, she said [11, 34]. - Ну, навряд чи хто захоче до нього доторкнутися, - сказала вона [3, 49].

Як підсумок зауважимо, що граматичні проблеми перекладу, зокрема способи передачі граматичних значень і функцій англійського інфінітиву та інфінітивних конструкцій українською мовою посідають чільне місце серед інших перекладацьких проблем.

Насамкінець варто зазначити, що для повного осмислення важливо досконало знати особливості граматичної будови як мови перекладу, так і мови оригіналу, а також стилістичні та прагматичні чинники. На нашу думку, якість перекладу залежить, насамперед, від уміння перекладача досліджувати та аналізувати логічні, граматичні та семантичні категорії і знаходити відповідно властиві їм замінники (еквіваленти) у перекладі.

SUMMARY.

The article deals with grammatical problems of translation. It tackles the ways of faithful rendering the lexico-grammatical meanings and functions of the English infinitive. It also considers the factors which influence the choice of the Ukrainian semantic equivalents. Besides the author analyzes different ways of translating the English infinitive constructions into Ukrainian.

СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ

1. Бронте Ш. Джен Эйр / На анг яз. - М.: Юпитер - Интер, 2004. - 432 с.

2. Бронте Ш. Джен Эйр / Пер. з англ. - К.: Основи, 1999. - 652 с.

3. Джером, Джером К. Троє в одному човні (як не рахувати собаки): Оповідання / Пер. з англ. Ю. Лісняк та Р. Доценко - К.: Видавництво Соломії Павличко „Основи”, 2003. - 370 с.

4. Вахнік Г.Г. Синтаксичне та актуальне членування речень в аспекті теорії перекладацьких відповідностей // Гуманітарний вісник: Всеукр. зб. наук. праць. С.: Іноземна філологія - Черкаси, 2002. - Число 6. - С. 92 - 95.

5. Карабан В., Мейс Д. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову. - Вінниця: Нова Книга, 2003. - 608 с.

6. Кобрина Н.П., Корнеєва Е.П. и др. Грамматика английского языка. Синтаксис. - М.: Просвещение, 1986. - 160 с.

7. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад). - Вінниця: Нова Книга, 2003. - 448 с.

8. Пиввуева Ю.В., Двойнина Е.В. Пособие по теории перевода (на английском материале). - М.: Филоматис, 2004. - 304 с.

9. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Л. Плющ. - К.: Вища школа, 2001. - 430 с.

10. Ющук І.П. Українська мова. - К.: Либідь, 2003. - 640 с.

11. Jerome K. Jerome. Three Men in a Boat. - London: Penguin Popular Classics, 1994. - 185 p.