Структурно-семантична специфіка реалізаторів оптативності

Структурно-семантична специфіка реалізаторів оптативності

Ганна Монастирецька,

здобувач кафедри української мови

Донецького національного університету

Досліджена структурно-семантична специфіка оптативних конструкцій. Виявлена градація розглядуваних форм відповідно до міри реалізації ними значення бажання.

Обстежені нами конструкції умовно можна поділити на три семантичні групи відповідно до міри вияву бажання. До першої групи із максимальним семантичним виявом бажання належать такі підгрупи: 1) побажання позитивне: Якби я тільки мав змогу! (О. Гончар); Далі тяглось пустирище, захаращене розбитими... тракторами... «От аби виправити дозвіл та послати одного додому замість посилки!..» - подумав мимохідь Хома... (О. Гончар); 2) побажання негативне, прокльон: ... бодай їм добра не було! (О. Довженко); ... тьху на твою землю! Хай вона тобі западеться! (М. Коцюбинський); Ну, чорт із тобою... (М. Коцюбинський); 3) іронічне побажання, побажання-натяк: - Не буде їм нашої земе! - Най їм Гітлер дасть, коли має! (О. Гончар).

Остання підгрупа включає і негативно, і позитивно забарвлені побажання. Але іронічне побажання відрізняється від двох перших підгруп наявністю певної прихованої семантики (значення заперечення чи глузування): - Скинь автомат!.. - Хай той скидає, кому він важкий (тобто: мені автомат не важкий) (О. Гончар).

До другої семантичної групи належать оптативні конструкції із імпліцитним значенням бажаності дії:

1) прохання: Хай буде між нами, Женю (О. Гончар);

2) дозвіл: Нехай погуляють мої козаки! (Т. Шевченко);

3) порада: - Я б їх не вбивав, - раптом промовив боєць... (О. Гончар);

4) докір: Коли б хоч сказала, коли б промовила, а то мовчить як нежива (М. Коцюбинський);

5) надання, переваги чомусь: Гафійка плакала. Вона краще пішла б у найми (М. Коцюбинський);

6) байдужість: Хай гниють в окопах, хай конають в шпиталях, а мені що? (О. Гончар);

7) погроза: Хай - но спробують до моєї карти підкопатись! (О. Гончар). Оптативні конструкції третьої групи найслабкіше реалізують сему «бажання». За формальним вираженням вони подібні до наказового способу, але значення наказу в них пом'якшене за допомогою певних часток (ось, от) або нівелюється, нейтралізується у контексті через зміст речень, що пояснюють ситуацію, у якій бажана дія має бути реалізована. Послаблення семи наказу за допомогою пом'якшувальної частки: Міцно мусили триматись, хай ось Шестаков скаже! (О. Гончар). У цьому реченні наказ набуває значення прохання (пор. з імпліцитним бажанням-проханням: Хай зглянеться пан капітан, на їхніх кічі... (О. Гончар) - значення бажаності дії виявлене сильніше, сема наказу взагалі відсутня). Контекстуальне пом'якшення наказу: Все замовкло. Нехай мовчить: така Божа воля (Т.Шевченко) - тобто: Нехай за волею, бажанням Божим усе мовчить.

Основними засобами вираження оптативності є граматичні. Оптативні конструкції утворюються за допомогою сполучення дієслова із спеціальною часткою (хай, би/б, коли б, аби, щоб, якби, бодай, хоч/хоча). У цьому випадку оптативність реалізується аналітично, тобто відбувається вираження відповідних граматичних значень певної категорії поза межами слова.

Лексичну функцію можуть виконувати дієслова в теперішньому, минулому чи майбутньому часі. Частки ж передають граматичне значення бажального способу - вказують на відношення певної дії до дійсності.

Серед проаналізованих найтиповішими виявилися конструкції з часткою хай / нехай (най - діал.). Ця частка вживається в обстежених реченнях не в наказовій, а в бажальній функції. Оптативні конструкції, на відміну від імперативних, можуть виражати відношення до І особи однини: Хай здорова буду (О. Гончар); Нехай я заплачу (Т. Шевченко).

Речення з досліджуваними частками за складом бувають:

1) односкладні: Нехай буде отакечки! (Т. Шевченко);

2) двоскладні: Та коли б посуха не вдарила... (О. Гончар).

За будовою виділяються прості (Щоб вам гроші приснилися (Т. Шевченко)) і складні речення, пор.:

1) складносурядні: Полетів би за тобою, та хто привітає (Т. Шевченко);

2) складнопідрядні з оптативною конструкцією в головній частині: Щоб ти зів'яв був, невігласе, як ота морковочка зів'яла від твоїх каторжних рук! (О. Довженко);

3) безсполучникові: Тепер тішся на старість, щоб йому дихати не дало... (М. Коцюбинський).

Частки поєднуються з відмінюваними дієслівними формами (- Тріскай сам! Бодай ти не видихав (М. Коцюбинський)), з інфінітивом (Краще б, ніж тут стояти, піти гуртом на панське поле... (М. Коцюбинський)), з дієприкметниками у сполученні з допоміжним дієсловом бути (Нехай, боже, щоб я був проклятий... (Т. Шевченко)).

Бажання може стосуватися різних осіб, а саме:

1) І особи: Коли б нам було дано заступати собою інших... (О. Гончар);

2) II особи: Щоб ти кричав і не переставав! (О. Довженко);

3) III особи: Якби оце всі наші встали! (О. Гончар).

Безвідносно особи: Тут би варто школу зробити, - говорив Прокіп (М. Коцюбинський).

Конструкції із оптативними частками зустрічаються в еліптичних реченнях. В них опущено дієслово: Коли б швидше додому (прийти)... (М.Коцюбинський).

У деяких еліптичних реченнях опущено не тільки дієслово, але й саму частку. У такому випадку опущену частину можна домислити: Ну, (хай) чорт із тобою (буде)... (М.Коцюбинський). Цур же йому (щоб був)! (Т.Шевченко). Ці вислови вживаються у наш час вже як сталі сполуки, що втратили предикативність разом із дієсловом. Деякі мовознавці (3, с.395) вважали подібні конструкції не реченнями, а вигуками. З цим важко погодитися, бо вигуки виражають емоційний стан безпосередньо, а в розглянутих оптативних конструкціях ще не остаточно нейтралізувалася певна семантика (у двох наведених вище прикладах - семантика негативного побажання, прокльону).

На матеріалі етимологічних словників було простежене походження часток, що служать морфологічними показниками бажального способу.

Один з найпоширеніших реалізаторів оптатива - частка би / б. Вона розвинулася на базі давнього аориста від дієслова быти, (быхт, бы, бы і т. ін.) і давнього оптатива, що також утворювався від дієслова быти (бимь, би, би і т. ін. ) [4, с.214].

В етимологічних словниках подано такі відомості про цю частку: «БЬІ, Б - частица сослагательного наклонения, из древнерусского, старо-славянского аориста 2 и 3 лица единственного числа БЬІХЬ» [8, С. 257.]

Для з'ясування походження частки хоч / хоча звернулися до етимологічного словника Г.П.Циганенко: «С XII в. в памятниках письменности отмечается союз хотя «вопреки чему-либо», «по крайней мере» и т.п. Это слово представляет собой застьівшую форму действительного деепричастия настоящего времени глагола хотьти (аналогич. зря)» [9, с.525]

Відповідна українська частка хоч / хоча в поєднанні з б / би перетворюється на формальний реалізатор бажального способу.

Походження деяких часток простежується у словнику Б. Грінченка: «Бодай, сз.Дай Богь, о если бы, - то же, что й богдай. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили! … «Бодай тебе грець зламав! (Номис). Бодай, тебе, бодай вас! ...» [5, с 80].

«Най, нар. 1) = нехай = хай. Хто не уміє молитися, най іде на море учитися (Номис)...

нех, нар. = нехай. Котрі нас розлучять - нех їх Бог карає (Чубинський)». (6, с. 490, 561).

Важко точно встановити походження частки аби. В етимологічному словнику М. Фасмера знаходимо: «або, альбо - с. ли, либо, или; хотя; что-бы, лишь бы, диал.; из а + бо (см. ибо) или а-ли-бо» [8, с.56]. У словнику В. Даля міститься таке пояснення: «Або, альбо... Абы со. Юж. Запд. Чтобы // дабы; // лишь бы; только бы. Абы не сидячаго татары взяли. Абы нога ногу миновала...» [1, с.2]. Можна також припустити, що ця частка являє собою поєднання двох службових слів - а + би (тобто поєднання сполучника з оптативною часткою).

Отже, основною і найдавнішою треба вважати частку би/б. Від неї походять деякі частки (аби, якби), у поєднанні з нею інші частки перетворюються у формальні реалізатори оптативності (хоч / хоча + би/б; коли + би/б). Одна і та ж частка хай/нехай може по-різному звучати у діалектах української мови (най, нех). Є також частка, що походить від двох повнозначних слів - богдай = бог + дай. Про таке походження свідчить варіант цієї частки - богдай. Таким чином, колишній імператив із відтінком бажання трансформувався у службову частину мови - оптативну частку.

У сучасній україністиці ще не були досліджені просодичні особливості оптативних речень. Л.О. Кадомцева з цього приводу [7, с.127] зазначає: «Експериментальне дослідження інтонації речень бажальної модальності, як і всіх інших модальних типів, крім частково питальних, в українській мові ще не здійснювалось».

На матеріалі досліджених текстів можна виявити деякі просодичні особливості цього типу речень. Логічний наголос у реченнях з оптатив .ними конструкціями може падати на різні слова синтагми. Найчастіше виділяються:

а) предикат: Коли б хоч СКАЗАЛА, / коли б ПРОМОВИЛА, / а то мовчить, / як нежива// (М. Коцюбинський);

б) суб'єкт дії: Нехай тебе БОГ прощає та добрії ЛЮДЕ (Т. Шевченко);

в) оптативна частка: Нехай собі бенкетують, / НЕХАЙ на здоров'я//. (Т. Шевченко); Чи так, / батьку отамане? // Чи правду співаю? // Ех, ЯКБИ_ТО! (Т. Шевченко).

Логічно наголошене слово може стояти всередині чи в кінці речення. Тому інтонація оптативних речень може бути:

а) висхідною: - Тю, бодай ти щезло! вигукнув раптом Гай, задкуючи до бруствера (О. Гончар);

б) висхідно-спадною: ... та коли б посуха не вдарила (О. Гончар).

За характером експресії оптативні речення бувають окличні ( - Не давайте звити їм гнізда! Аби знали, яка доля розбійників жде! (О. Гончар)) та неокличні (... добрий панок, щоб йому черви язик сточили (М. Коцюбинський)).

Існують морфологічні і лексичні реалі затори семи бажання (мал. 1). До перших належать спеціальні оптативні частки (хоч / хоча, би / б, хай / нехай, аби і т. ін.), які сполучаються з різними формами дієслова. У подібних конструкціях лексичне і граматичне значення не суперечать одне одному. В лексичних реалізаторах оптативності, на відміну від морфологічних, спостерігається розчеплення. У дієслівних конструкціях, що мають сему бажання чи наказу, але виявляють хитання між імперативом і оптативом, цього розчеплення не спостерігається. Дієслова дійсного способу із значенням бажальності, були виявлені в художніх текстах:

а) хотіти: А він хоче, щоб слухали, як старці співають (Т. Шевченко);

б) бажати: Бажаю тобі найближчим часом побачити Дунай (О. Гончар):

в) кортіти (у безос. реч.): Кому кортить, тому й болить (Номис).

Крім наведених прикладів, були виявлені й інші лексичні реалізатори оптативності: воліти, багнути, прагнути, заманутися (у безос. реч.) і т. ін.

Сема бажаності дії наявна в деяких імперативних конструкціях: Оставайся здорова (Т. Шевченко); Будь здоров, Хомо! - тряс йому руку Ференц.. (О. Гончар). Імперативні конструкції можуть виражати і негативне побажання_прокльон: - Ходім вип'ємо, бий його трясця... (М. Коцюбинський); Пропади ти пропадом. Одному все, другому нічого (М. Коцюбинський).

Хоча дієслова дійсного і наказового способів можуть мати сему бажання, не слід плутати їх з морфологічними реалізаторами оптативності, оскільки останні є показниками окремого граматичного способу дієслова - оптатива, тобто поєднують лексичний і граматичний плани вираження бажаності дії.

Література

1. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. - Т.1. - М.: Гос. изд-во иностранных и нац. словарей, 1955. - С.2.

2. Загнітко А.П. Український синтаксис. Ч.І. - К.:ІЗМН, 1996. - 202 с.

3. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - К.: ВШ, 1972. - 402 с.

4. Мейе А. Общеславянский язык. - М.: Иностр. лит., 1951. - 491 с.

5. Словарь української мови / Ред. Б.Д. Грінченко, Т.І. - К.: АН УРСР, 1958. - 495 с.

6. Словарь української мови / Ред. Б.Д. Грінченко, Т.ІІ. - К.: АН УРСР, 1958. - 575 с.

7. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За заг. ред. І.К. Білоіда. - К.: НД, 1969. - 516 с.

8. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 тт. - Т.І. - М.: Прогресс, 1964. - 563 с.

9. Цыганенко Г.П. Этимологический словарь русского языка. - К.: Рад. шк., 1970. - 600 с.