Основи прагматичної таксономії непрямих мовленнєвих актів

Основи прагматичної таксономії непрямих мовленнєвих актів

Н.Ф. Гладуш

Проблема непрямих реалізацій мовленнєвих актів є однією із центральних проблем сучасної прагмалінгвістики. Всі мовленнєві дії можна поділити за експліцитністю/ імпліцитністю вираження. У реальному спілкуванні доцільно протиставити мовленнєві дії, які виражають інтенцію адресанта безпосередньо, та мовленнєві дії, які втілені у форму іншого мовленнєвого акту. Одно-однозначне співвідношення у мові - це швидше виняток із загального правила, стверджує В.Карасик [5, 54]. Такі явища, як імпліцитність, метафори, іронія, непрямі мовленнєві акти, можуть бути об”єднані в рамках поняття „непрямої комунікації” [2, 4], релевантними ознаками якої є ускладнена інтерпретативна діяльність адресата, неконвенціональність, ситуативна обумовленість і креативність.

Психологічною основою імпліцитних мовленнєвих дій може бути небажання адресанта розкрити свої наміри. Це небажання пояснюється різними причинами: інтенції можуть бути неприємними для адресата (що є характерним для маніпулятивного впливу); інтенції можуть сприйматися адресантом як такі, що принижують його самоповагу (порівняйте використання натяків замість наказу, вибачення, прохання); інтенції можуть суперечити етикетним нормам поведінки і прийнятим правилам мовленнєвої взаємодії комунікантів [5, 61]. Багато чого залежить і від жанру та умов спілкування.

Використання непрямих мовленнєвих актів сприяє підвищенню статусу адресанта перед адресатом і статусу адресата у своїх очах. Спілкування на імпліцитному рівні - це більш престижний вид вербальної комунікації, тому він широко застосовується серед освіченої частини населення. Античний ритор Деметрій зазначає: ”Ведь тот, кто понял недосказанное вами, тот уже не просто слушатель, но ваш свидетель, и притом доброжелательный. Ведь он самому себе кажется понятным, потому что вы предоставили ему повод проявить свой ум” [цит. 5, 120].

У сучасній лінгвістичній літературі можна виділити принаймні три аспекти в дослідженні проблеми непрямих мовленнєвих актів, які співвідносяться з питаннями механізмів появи і розуміння непрямих значень висловлювань (чи механізмів мовленнєвого імпліціювання), кількості і змісту здійснюваних іллокутивних актів у непрямому мовленнєвому акті, інвентаризації непрямих іллокутивних функцій висловлювань певного типу чи поглибленого дослідження конкретних способів (у тому числі непрямих) здійснення певного типу іллокутивного акту.

Метою статті є визначення та опис різних типів непрямих мовленнєвих актів. Основою створення типологічної анкети непрямих мовленнєвих актів, на наш погляд, може бути орієнтація на різні принципи класифікацій, яка характеризує даний вид мовленнєвої поведінки (використовується прийом дослідження, запропонований А.А. Холодовичем [9, 203]). Усі непрямі мовленнєві акти є різними формами непрямої комунікації, які не можна звести до однієї моделі. Дійсно, залежно від принципу, покладеного в основу класифікації, говорять про різні типи непрямих мовленнєвих актів. Так, залежно від способу здійснення непрямих мовленнєвих актів, розрізняють конвенціонально і неконвенціонально (конверсаціонально) здійснювані непрямі мовленнєві акти. Розгляд непрямих мовленнєвих актів в аспекті конвенціональності/ неконвенціональності дозволяє говорити про непрямий смисл деяких висловлювань як результат (чи процес) дії соціокультурних конвенцій: закріплення певної функції за окремими висловленнями завдяки традиційності їх вживання, своєрідної домовленості між учасниками комунікативної мовленнєвої діяльності [3, 57-61; 13, 42-56]. Таке розуміння конвенціональності передбачає не тільки наявність мовних засобів із закріпленими значеннями і функціями, але і їх відповідність певній сукупності стосунків, які виникають у ситуаціях їх вживання. Проілюструємо це положення на такому прикладі:

She heard the new voice says “I'd like to come in, please”. “This is a private room. I told you my wife is having a nightmare. “I'm sorry, sir. I don't believe you”. [Hailey 1978, 37]

Розмова відбувається між службовцем готелю і проживаючим у ньому клієнтом. У цьому уривку нас цікавить підкреслене висловлювання, яке є не просто констатацією факту бажання мовця увійти в номер, а проханням про це. Необхідно відзначити, що очікуваною реакцією на дане висловлювання є виконання адресатом прохання мовця через те, що мовець є службовцем готелю, має право заходити в номери і оглядати їх. Вживання подібного висловлювання в іншій ситуації може бути недоречним і не мати такої очікуваної реакції адресата. Отже, зміна стосунків партнерів комунікації і ситуації мовленнєвої поведінки призводить до зміни відповідних конвенцій.

Конвенціональний підхід до непрямих актів мовлення ставить на чільне місце поняття конвенцій вживання мовних висловів і визначення відповідності/невідповідності ним реально вживаного висловлювання.

Аналіз непрямих мовленнєвих актів у плані конвенціональності дозволяє говорити про два типи актів. Одну з них складають непрямі висловлювання, котрі легко розпізнаються як такі, що мають непряме значення, при цьому для свого прочитування вони майже не потребують підтримки з боку контексту, є ритуальними і етикетно-закріпленими формами спілкування. Дійсно, щоб зрозуміти директивний мовленнєвий акт у наведеному прикладі, треба знати лише деякі ознаки ситуації спілкування, а саме: статус адресанта та адресата, місце і час мовленнєвої взаємодії. Ігнорувати непряме значення цих висловлювань не завжди можливо. Саме тому недоречним є використання такого типу висловлювань у ситуаціях спілкування нижчого за статусом адресанта ніж адресата ( це може привести до непорозуміння або навіть до порушення комунікації):

Bunty: I want you to stop playing for a minute. Nicky: I am not interested in what you want. [Coward 1979, 145]

Друга група непрямих мовленнєвих актів - неконвенціональні. Ідентифікація їх значення часто стає результатом сукупності факторів: пропозиціонального змісту висловлювання, знання особливостей ситуації спілкування, індивідуальних характеристик мовця та адресата, пресупозиційних факторів, а також загальних знань комунікантів. У романі А.Хейлі „Готель” клієнт очікує, що йому запропонують номер у готелі:

The room clerk returned to the front counter "Everything is ready, sir." Curtis O'Keefe nodded. Then, led by the bell Captain Herbel Chandler, who had swiftly materialized, the small procession moved to a waiting elevator. [Hailey 1978, 86]

Твердження про те, що все готове, має значення запрошення до кімнати. Запрошення прийнято адресатом - клієнтом готелю, про що і свідчить опис наступної дії адресата.

Протиставлення конвенціональний - неконвенціональний непрямий мовленнєвий акт не можна чітко визначити, оскільки існують проміжні випадки і різні ступені ритуалізації мовленнєвих дій комунікантів. Саме конвенціональні непрямі мовленнєві акти стають прагматичними ідіомами, кліше [4, 355].

Врахування типу зв'язку прямого і непрямого значення послужило основою для розмежування так званих дериваційних та алюзивних непрямих мовленнєвих актів [11, 17-41], непрямих мовленнєвих актів із суперечливими мовними іллокутивними індикаторами і непрямих мовленнєвих актів з контекстними індикаторами, які протиставляться гомогенним мовним [14, 266-268]. Орієнтація на елемент, що обумовлює непряме значення, характерна для класифікації О.М. Старикової [8, 128], яка передбачає 3 типи непрямих мовленнєвих актів: 1) непрямі акти, значення яких визначається на рівні тексту; 2) непрямі акти, сутність яких розкривається тільки на основі загальної ситуації спілкування; 3) іллокутивні акти, непряме значення яких потенційно є у самому висловлюванні. Зв'язок непрямого значення з буквальним змістом висловлювання дозволив В.В. Дементьєву виділити тексти, непрямий зміст яких є продовженням буквального, і тексти, що створюють непрямий зміст, який повністю не пов'язаний з буквальним значенням тексту [2, 48].

На основі ступеня опосередкування висловлювання розмежовують висловлювання з першим і з другим ступенем опосередкування [10, 85-88]. До першої групи належать висловлювання, в яких непряме значення якоюсь мірою визначається лексичним складом речення (модальними дієсловами, частками). Другий ступінь опосередкування мають висловлювання, непряме значення яких визначається не стільки змістом усього речення, скільки контекстом і тими екстралінгвістичними умовами, в яких відбувається мовленнєвий акт комунікації. Такий же підхід до аналізу непрямих мовленнєвих актів характерний і для Х. Хаверкейта [12, 101-105], який має шкалу опосередкування. За її одиницю приймаються висловлювання, які мають пряме значення. Потім висловлювання розташовуються на шкалі відповідно до другого, третього та четвертого ступенів опосередкування, які визначаються за способом висловлення бажаної від адресата дії. Так, другий ступінь опосередкування мають висловлювання, у яких є пряма номінація акту дії адресата: I would appreciate if the light was put on. Висловлювання, у яких є опосередкована вказівка на дію адресата, мають третій ступінь опосередкування: Is the salt on the table? І нарешті до останнього типу належать висловлювання, які не мають ніякої вказівки на дію адресата: It's terribly cold in here.

Врахування всіх компонентів мовленнєвого акту, а саме: його локутивного, іллокутивного і перлокутивного актів - дозволяє виділити у непрямих мовленнєвих актах три види імплікації: локутивну, іллокутивну і перлокутивну [1, 13-17]. Іллокутивна імплікація збігається з обмеженими трактуваннями непрямих мовленнєвих актів і полягає в імпліцитному вираженні іллокутивного значення. Класичним прикладом цього виду імплікації є так звані whimperative questions: Will you give me some chalk? Can you come later? Якщо мовленнєвий акт успішний, то іллокутивна імплікація збігається з перлокутивною імплікацією. Локутивна імплікація відбувається у так званих упереджуючих висловлюваннях: їх структура описує теперішню ситуацію, а мається на увазі наступна - секвенція. Прикладом можуть бути висловлювання про негативний стан речей Холодно. Немає хліба. і т.п., коли імплікуються певні дії, спрямовані на скасування причин такого стану речей, тобто Зачини вікно або Дай гарячого чаю, Купи хліба і т.п.. Отже, можна зробити висновок про існування двох типів непрямих: іллокутивно імпліцитних і локутивно імпліцитних.

Розгляд непрямих мовленнєвих актів у плані розуміння їх іллокутивного змісту дозволив виділити непрямі акти, значення яких пов'язане з трансформаційним використанням висловлювання, і непрямі мовленнєві акти, значення яких пов'язане з комунікативними преформаціями [7, 57-62]. У першій групі перехід від одного змісту до другого можна пояснити процесами трансформації. Наприклад, You must do it - You do it. - Do it. Друга група мовленнєвих актів характеризується переносним уживанням висловлювання, його транспонуванням у категоріально невластиву йому галузь використання. Так, висловлювання, в яких повідомляється про наявність/відсутність позитивного або негативного, розуміються як сигнали для адресата поправити такий стан речей. Наприклад, Немає крейди означає Принеси крейду, Іде дощ - Візьми парасольку ( або щось інше залежно від ситуації). Наявність негативного або відсутність позитивного передбачає, що адресат виправить це становище. Пряма і непряма іллокутивна функція висловлювання не розрізняються кардинально, а лише називають різні набори складових однієї денотативної ситуації. Саме за рахунок того, що це одна ситуація, адресат має можливість зрозуміти і перейти від одного змісту до іншого. Комунікативні преформації характеризуються називанням одних елементів і відсиланням до інших стереотипного каузативного ланцюга.

Залежно від зв'язку непрямого мовленнєвого акту і контексту Л.М.Мінкін виділяє автосемантичні самореферентні непрямі мовленнєві акти, які є зрозумілими поза контекстом використання: Ти не міг би відчинити кватирку, і синсемантичні непрямі мовленнєві акти, які є контекстно залежними: Обід уже готовий [6, 8].

Досліджуючи ідентифікаційні ознаки непрямих мовленнєвих актів, їх основні характеристики, приходимо до висновку, що існують два типи непрямих мовленнєвих актів, які мають такі ознаки:

Проте, запропонована анкета може бути повною лише тоді, якщо в ній, поряд із загальними ознаками непрямих мовленнєвих актів, будуть відображені специфічні ознаки висловлювань певного прагматичного типу.

Отже, встановивши, що непрямі мовленнєві акти неоднорідні за своєю природою і розподіляються на два типи, маємо намір перейти до емпіричного дослідження, метою якого є виявлення різних прагматичних типів непрямих мовленнєвих актів, опису інвентаря відповідних мовних засобів та визначення їх особливостей.

Список літератури

1. Безуглая Л.Р. Когнитивно-семантические основы иллокутивной импликации // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. - 2005. - № 649. - С.12-17.

2. Дементьев В.В. Непрямая коммуникация и ее жанры. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 2000. - 248 с.

3. Еемерен Ф.Х. Ван, Гроотендорст С. Аргументация, коммуникация и ошибки. - СПб.: Васильевский остров, 1992. - 207 с.

4. Карабан В.І. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову. - Вінниця: Нова книга, 2003. - 606 с.

5. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. - М.: Гнозис, 2004. - 390 с.

6. Минкин Л.М. Языковой и речевой аспекты теории прагматики// Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія Філологія. - 1999. - Т.2. - №1. - С.6-11.

7. Почепцов Г.Г. /мл./ Коммуникативные аспекты семантики. - Киев: Вища школа, 1987. - 130 с.

8. Старикова Е.Н. Зарубежные теории речевой деятельности // Язык и идеология. - Киев, 1981. - С. 114-136.

9. Холодович А.А. О типологии речи // Историко-филологические исследования. - М., 1967. - С.202 - 206.

10. Шишкина Т.А. Косвенное высказывание в сверхфразовом диалогическом единстве (на материале немецкого языка): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. - М., 1984. - 166 с.

11. Anscombre J.C. La problematique de l'illocutoire derive // Linguistique et societe. - 1977. - № 2. - P. 17-41.

12. Haverkate H. Impositive Sentences in Spanish: Theory and Description in Linguistic Pragmatics. - Amsterdam etc.: Holland Publishing Co., 1979. - 194 р.

13. Sadock J. M. Towards a Linguistic Theory of Speech Acts. - New York etc.: Academic Press, 1974. - 168 р.

14. Sokeland W. Ein Beitrag Zur Theorie der Indirekten Sprechakte //Bedeutung, Sprechakte und Texte. - Tubingen, 1979. - P. 263-271.

15. Coward N. Plays. - London: Penguin books, 1979. - 381 р.

16. Hailey A. Hotel. - New York: Bantam Books Ltd., 1978. - 408 р.