Вербоформанти, верботрансформанти та система словотвору (на матеріалі англійської мови)

С.М. Єнікєєва

Вербоформанти, верботрансформанти та система словотвору (на матеріалі англійської мови)

У статті розглянута ціла низка проблем, пов'язаних із словотвором сучасної англійської мови. Здійснено спробу класифікації та систематизації способів утворення лексичних інновацій. На основі вивчення джерел та механізмів формування нових слів встановлено, що, інтегруючи одиниці морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів у один єдиний механізм вербокреації, словотвір набуває трансрівневого характеру. Для номінації понять та процесів словотвору автор впроваджує нові терміни: вербокреативная деривація, вербоформантизація, верботрансформантизація, потенційна поліфункціональність.

Сучасні досягнення у розвитку науки про мову взагалі та наук, що вивчають її окремі ланки, зокрема свідчать про те, що першою і головною передумовою будь-якого лінгвістичного дослідження є системне розуміння мовних фактів. Вивчення мовних явищ з урахуванням їх системного статусу, зв'язків та підпорядкування відкрило нові можливості для глибокого та всебічного дослідження як окремих мов, так і людської мови взагалі. Шляхом систематизації різнопланових за своїми парадигматичними та синтагматичними ознаками матеріальних, тобто конститутивних, одиниць мови вчені виділили окремі рівні мовної системи та встановили їх ієрархічні відносини [1, 70]. Було встановлено, що кожна окрема мова являє собою складну, нелінейну, відкриту макросистему, яка утворюється сукупністю ієрархічно залежних ендосистем.

Проте, багато питань стосовно системної організації мови все ще залишаються не до кінця визначеними або спірними. Особливо багато суперечок виникає при встановленні статусу та визначенні місця словотвору у складі мовної системи. Невирішеність вищезазначеної проблеми обумовлює актуальність її дослідження.

Проблема визначення статусу словотвору як складової частини системи мови органічно пов'язана із питанням про системність самого словотвору. Дотепер не визначено з достатньою переконливістю інвентар мовних одиниць, які можна було б розглядати як конститутивні елементи словотвору, не досліджено усі взаємозв'язки між елементами, що утворюють структуру цієї ендосистеми, не визначено джерела її збагачення і розвитку.

У нашій статті ми ставимо за мету зосередитися на встановленні та дослідженні системоутворюючих одиниць словотвору, на вивченні джерел їх формування та особливостей функціонування. Шляхом узагальнення та систематизації різних підходів до вивчення означеної пробеми, а також на основі аналізу фактичного матеріалу англійської мови ми маємо за мету розробити свою модель системи словотвору, яка б ураховувала принципи його внутрішньої організації, структурні взаємозв'язки з іншими рівнями мовної системи, а також його системно-динамічний характер.

Задля досягнення поставленої мети необхідно визначити інвентар і дистрибуцію конститутивних реєстрів словотвору та маніфестацію неконститутивних елементів, тобто встановити конкретні виявлення системного характеру словотвору, вивчити особливості внутрішніх та зовнішніх взаємовз'язків та взаємовідносин цього “рівня” мови.

Вважаємо за необхідне розпочати наше дослідження з уточнення, які саме вербокреативні процеси знаходяться у полі компетенції словотвору, оскільки дотепер у лінгвістиці існують суперечності у вирішенні цього питання. Це пов'язано з “виключною складністю самих процесів словотворення, що залучають у сферу своєї діяльності явища самого різного порядку” [2, 4].

Зазвичай під словотвором розуміють способи утворення слів у різних мовах, але ці способи мають різну природу, і, відповідно, абсолютно різні механізми вербокреації і арсенали засобів для її реалізації. Само поняття “словотвір” за логікою визначення передбачае формування нового за формою і за змістом слова (нового знака), що здійснюється за допомогою існуючого у мові “будівельного” матеріалу, - головним чином, словотворчих морфем. Проте, у мові існує багато лексичних новоутворень, які являють собою нові формальні різновиди (абревіатури, акроніми, телескопійні одиниці) або нові семантичні варіанти вже існуючих у мові лексичних одиниць, тобто йдеться про нові або за формою, або за значенням лексичні одиниці. У цьому зв'язку постає питання: чи можна розглядати вищезазначені явища “формотвору” і “семотвору” у межах системи словотвору?

Якщо узагальнити існуючі у лінгвістиці думки щодо визначення “поля діяльності” словотвору, то можна виокремити три головні підходи до вирішення цього питання (які, до речі, відбивається у дефініціяї поняття “словотвір”):

1) утотожнення словотвору із морфологічними способами формування слів;

2) зведення словотвору до афіксального способу [2, 74];

3) розширення поля компетенції словотвору шляхом залучення крім морфологічних способів також способів вербокреації, що ґрунтуються на формальних трансформаціях і семантичних модифікаціях [3, 10; 4, 5].

Задля подолання протиріч і плутанини ми вважаємо за необхідне перш за все розмежувати явища словотворення і словоперетворення
[5, 3]. Процеси формування нових знаків - лексичних одиниць нових за формою і за значенням слід вважати словотворенням, а процеси, пов'язані із лише семантичними (змістовними) перетвореннями або лише формальними трансформаціями можна вважать словоперетворенням.

Виходячи з того, що “виготовлення” будь-якої лексичної інновації можна представити як “процес і результат утворення у мові вторинного знаку, тобто знаку, який можна пояснити за допомогою одиниці, визнаної за вихідну, або виділити з неї шляхом використання певних правил” [6, 64], процеси словотворення і словоперетворення слід розглядати як конкретні прояви деривації, або епідигматики. Однак деривація не обмежується вищезазначеними процесами і має у лінгвістиці дуже широке застосування, оскільки дериваційні процеси “відбуваються на усіх рівнях мови, а у дериваційні відносини залучаються як однорівневі, так і різнорівневі одиниці” [5, 31]. На універсальність принципу деривації у системі мови вказує і
Л.Н. Мурзін, визначаючи її як “процес утворення слова, речення, граматичних форм слова, словосполучень, фразеологізмів, складів та тактів і т. ін., починаючи з фонеми і закінчуючи текстом” [7, 3]. Ми вважаємо, що у випадку словотворення та словоперетворення відбувається вербокреативна деривація.

Під вербокреативною деривацією ми розуміємо процеси і результати формування похідних лексичних одиниць, які здійснюються шляхом структурної трансформації або змістовної (семантичної) модифікації семіотичних одиниць (словоперетворення), або шляхом утворення абсолютно нових мовних знаків із використанням різнорівневих конститутивних одиниць данної мови у якості будівельного матеріалу (словотворення). Зазначимо, що словоперетворення відбувається у межах лексичної системи мови, словотворення ж, використовуючи різнорівневі одиниці мови для формування одиниць лексичного рівня, набуває трансрівневого характеру.

У нашому випадку вербокреативна деривація тотожня поняттю “словотвір” у широкому значенні, коли ним позначають будь-які шляхи та способи формування нових лексичних одиниць. Відносини між цими шляхами та способами для більшої наочності можна представити у такому вигляді:

Вербокреативна деривація

/ \

словотвір словоперетворення

/ \

(вербоформантизація) (верботрансформантизація)

/ \

формотвір семотвір

Як вже зазначалося, мова являє собою складну, нелінейну, відкриту макросистему, яка утворюється сукупністю ієрархічно залежних ендосистем, отже і словотвір, як її складова частина теж має бути системою. Виходячи із визначення системи як діалектичної єдності, що складається із взаємопов'язаних та взаємообумовлених елементів, нам слід встановити, які саме мовні одиниці можна вважати складовими системи словотвору, необхідно визначити характер взаємоз'язків та взаємовідносин між елементами, що утворюють субстанцію словотвору як системи.

Вирішення цієї проблеми має принциповий і визначальний характер, оскільки, знову наголосимо, від цього залежить визначення місця і статусу словотвору як складника мовної системи. Відсутність у словотвора “власних” конститутивних одиниць довгий час перешкоджала відокремленню його від інших, базових, рівнів мовної системи та визнанню його автономності. Справа у тому, що словотвір використовує у якості будівельного матеріалу базові одиниці різних рівнів мовної системи для утворення лексичних одиниць. Це, до речі, зовсім не протиречить природі мовних одиниць, які мають потенціальну здатність у конкретних актах комунікації взаємодіяти як з одиницями свого мовного рівня, так і з тими, що належать до інших прошарків структури мови. Таку здатність мовних знаків “до виконання окремих нехарактерних для даної одиниці семантичних, синтаксичних і прагматичних (зокрема і словотворчих - С.Є.) ролей” вчені називають функцією-потенцією [8, 15-25; 9, 7]. Ми вважаємо більш коректно називати це явище потенційною поліфункціональністю.

Мова, як відомо, являє собою систему, головною ознакою якої є її здатність до самоорганізації та самовдосконалення. В силу своєї назамкнутості, тобто відкритості, вона може поповнюватися новими елементами. “Потенційна поліфункціональність” лінгвальних одиниць, обумовлена самою природою мовних знаків, дає змогу використовувати різнорівневі конституенти мови в процесі вербокреації і, в врешті-решт, збагачувати і вдосканалювати словотвірну систему мови.

Але знов постає питання: які саме елементи утворюють субстанцію словотворчої системи? Традиційно вважалося, що одиницями словотвору є морфеми, які, залишаючись базовими одиницями морфемного рівня мови, одночасно здатні виконувати формотворчі і словотворчі функції
[1, 81; 4, 14-15, 19; 10, 82; 11, 202-203]. Іншими словами, здатність морфем брати участь у формуванні нових слів розглядалася як один з функціональних проявів одиниць морфемного рівня. Безумовно, словотвірні за своїми функціональними характеристиками морфеми являють собою одиниці словотвору і їх слід розглядати як його конститутивні елементи. Однак, не слід “звужувати” словотвір до його морфологічних засобів.

Крім словотвірних морфем важливу роль у “слововиробництві” відіграють і твірні основи. Зазначимо, що у ряді випадків (як, наприклад, при конверсії, або семантичній деривації) саме твірна основа є головним матеріальним дистриб'ютером лексичної інновації.

Типологічні особливості англійської мови, які виявляються у відсутності експонентних і змістовних відмінностей між самостійними лексемами і основами слів, дають необмеженні можливості для словотворення. Саме типологічними особливостями англійської мови, на думку деяких вчених, пояснюється провідна роль такого способу словотвору як словоскладання (або за іншою термінологією - основоскладання) [12, 67], коли шляхом об'єднання двох або більше слів-основ формується якісно нова за формою і за семантикою лексична одиниця.

Дослідження онтогенезису похідних лексичних одиниць сучасної англійської мови дає підстави стверджувати, що твірною базою для формування нових лексем і нових словотвірних засобів завжди слугує слово. При цьому слово може виступати як самостійна, незалежна одиниця і як складник словосполучення або речення.

Як вже зазначалося, будівельним матеріалом для вербокреації можуть слугувати не лише морфеми, але й лексичні одиниці, словосполучення та речення, тобто одиниці не лише морфемного, а й лексичного та синтаксичного рівнів мови. Для позначення функціональних словотвірних варіантів одиниць будь-якого рівня ми пропонуємо впровадити термін-гіперонім “вербоформант”.

На нашу думку, вербоформанти - це функціональні кореляти різнорівневих конститутивних одиниць мови, що слугують будівельним матеріалом для формування нових за формою і за змістом лексичних одиниць. До вербоформантів ми відносимо як твірні основи (якими можуть бути лексеми, словосполучення, речення), так і словотвірні морфеми (афікси, афіксоїди, або - параафікси).

Головною ознакою вербоформантів ми вважаємо виконання ними вербокреативної функції. Вербоформанти мають формальний та змістовний зв'язок із прототипами - одиницями морфемного, лексичного та синтаксичного рівнів мови; їх формування відбувається внаслідок функціональної трансорієнтації вихідних мовних одиниць.

Таким чином, до класу вербоформантів як “гіперкатегорії” входять різнорівневі одиниці мови, головною функціональною ознакою яких є їх участь у формуванні якісно нових за формою і за семантикою лексем.

Вербоформантами слід вважати і твірні основи, і словотвірні морфеми, що без зміни експоненту знаку беруть участь у “будівництві” нового слова. Наприклад, у афіксальних неологізмах sexism, cronehood вербоформантами слід вважати твірні основи sex-, crone- і суфікси -ism, -hood. Вербоформантами є також компоненти композитів, у складних словах baby-boom, low-smoke, mall-walk, net-surfer, бо компоненти, що корелюють з вільними лексемами, фактично виконують функцію вербоформантів, утворюючи нові номінативні одиниці. Лексичні новотвори є новими за формою, оскільки у свідомості носіїв мови сполучення компонентів “закарбовується” як єдине і неподільне ціле, семантика якого являє собою нову модифікацію, що не є простою сумою значень компонентів-складників цього композиту.

Зазначимо, що сучасна англійська мова має досить багатий арсенал словотвірних морфем. У процесі формування нових номінативних одиниць використовуються як “старі”, традиційні афікси, так і нові, що, до речі, також являють собою результат процесу словотворення. Наші дослідження свідчать про те, що нові словотворчі морфеми утворюються головним чином шляхом афіксалізації компонентів композитів (-abuse: alcohol-abuse, crack-abuse, child-abuse, solvent-abuse; -friendly: audience-friendly, customer-friendly, farmer-friendly, gay-friendly, guy-spear, nature-friendly, work-friendly; -speak: airlinespeak, autospeak, educationspeak, guy-speak, NATO-speak, rapspeak, techspeak) та формантизації фрагментів слів (info- < information: infomania, infonirvana, inforevolution; -nomics < economics: Bushonomics, ergonomics, mediconomics; -tel < hotel: airtel, boatel, floatel, moontel) [13, 20; 14, 7; 15, 85-86].

Твірною основою для вербокреації можуть також слугувати синтаксичні одиниці мови - словосполучення та речення. В результаті інтеграції синтаксичних конструкцій [16; 17] утворюються багатокомпонентні лексичні одиниці, які лінгвісти називають складними словами з внутрішнім синтаксисом [18, 136], зрощеннями [19, 25], словами-фразами [20, 86], складними словами синтаксичного типу
[21, 11], інкорпорованими словами [22, 77], цитатними словами, або голофразисом [23, 122], полікомпонентними лексичними одиницями
[24, 3], синтаксичними композитами, голофрастичними композиткомплектами, “композитоїдами”, універбатами-реченнями
[25, 128-129].

Компоненти складних слів синтаксичного типу є вербоформантами у їх цілісності та незмінності, оскільки базою для формування нової лексичної одиниці слугують не окремі компоненти словосполучення або речення, а уся конструкція в цілому. У результаті лексикалізації синтаксичної одиниці зв'язки, що існують між її компонентами, втрачають актуальність як граматичні показники, але впливають на семантику похідного слова.

Лексичні інновації такого типу утворюються або з метою заповнення лакун номінативного характеру, або задля синтаксичної зручності. У першому випадку лексикалізація синтаксичних одиниць дає можливість економно та ємно виразити складні поняття в межах одного слова, наприклад: a cheerleader-in-chief, a decade-and-a-half, a government-in-waiting, air-traffic-control (units), chick-and-egg (problem), state-of-the-state (address), state-of-the-union (address). У другому випадку лексикалізація синтаксичних одиниць уможливлює вживання поширених синтаксичних конструкції атрибутивного типу у препозиції до слів, які вони визначають, наприклад:

Because some things other than a pair of pants so perfectly fitted they look like they've been painted on, topped by a so-soft-and-clinging-you've-just-gotta-touch-me cashmere sweater (pаuse to catch breath, regain composure) are sexy. (Ski Press, Spring, 2002); Eighteen months ago it strained the finances of Hutchison, a ports-to-property-to-retailing conglomerate with nearly $ 19 billion in revenues. (The Economist, Jan., 8, 2005); When you bring up your friend's engagement, he doesn't get that nervous, deer-caught-in-the-headlights look.

(Cosmopolitan, March, 2004).

Отже, конститутивними елементами словотвору є вербоформанти - функціональні кореляти різнорівневих одиниць мови - морфем, лексем, словосполучень та речень, - головною ознакою яких є виконувана ними вербокреативна функція, тобто участь у формуванні якісно нових за формою і за семантикою лексем.

Оскільки у процеси вербокреації залучаються різнопланові одиниці і механізми формування лексичних одиниць, існуючі визначення поняття “словотвір” не розкривають сутності цього явища і залишають поза увагою механізми, шляхи та способи утворення слів. Крім конститутивних елементів словотвір, як до речі і інші підсистеми мови, включає і неконститутивні складові. До таких “нематеріальних” складових словотвору можна віднести способи організації словотвірних елементів в процесі вербокреації, типові моделі побудови слів, змістовні (семантичні) модифікації, що призводять до формування інновацій тощо. Ці механізми забезпечують функціонування словотвірних одиниць мови, і, певним чином, організують та структурують саму словотвірну систему.

Утворення лексичних інновацій, як відомо, відбувається не лише за участю вербоформантів, існує чимало верботрансформаційних механізмів, що призводять до формування нових або за формою, або за змістом лексем. Для номінації формальних та змістовних механізмів словоперетворення ми впроваджуємо термін-гіперонім “верботрансформант”.

Отже, верботрансформантами слід вважати механізми формальної перебудови або семантичної модифікації вихідних лексем. До верботрансформантів ми відносимо механізми, моделі формального або семантичого перетворення слова.

Однією з особливостей лексичної системи англійської мови є те, що вона здатна до самоорганізації, саморозвитку і самовдосконалення.
У межах лексичної системи відбуваються семантичні, функціонально-семантичні процеси та структурні перебудови слів, що призводять до розвитку і збагачення цієї системи.

Прикладом неологізмів, створених шляхом семантичної деривації, можуть слугувати такі слова, як campus - “площа, яку займає фірма або корпорація”, firewall - “заходи безпеки, впроваджені для блокування доступу до певної інформації у Интернеті”, net - “комп'ютерна мережа”, suit - комплекс комп'ютерних програм”, web - “Інтернет”. Нові варіанти лексичних одиниць утворилися за допомогою семантичних верботрансформантів - механізмів метафоризації, метанімізації або спеціалізації значення вихідних лексем.

Внаслідок структурної перебудови слів (формальної верботрансформації) утворюються нові варіанти лексем, прикладом яких можуть слугувати абревіатури і акроніми: AAV< all activity vehicle;
BA< Bachelor of Arts; NAFTA< North American Free Trade Agreement; kidlab< laboratory (class-room) for kid's training; luppy< latino yuppy; high-tech< high technology.

Телескопійні лексичні інновації також формуються у результаті структурної перебудови вихідних лексем, але їх утворення також пов'язане із певними семантичними трансформаціями вихідних одиниць: Amerindians (American + Indians) - індіанці Північної Америки, advertocracy (advertisement + democracy) - створення приватних рекламних агенств для пропаганди урядової політики, culturati (culture + literati) - відомі представники культури, cosmosutra (Cosmopolitan + camasutra) - рубрика у жіночому журналі “Космополітен”, в якому друкуються матеріали про статеві стосунки, cybotage (cyber + sabotage) - диверсії проти інфраструктури певної країни через її комп'ютерні системи, hacktivist (hacker + activist) - особа, що втручається у чужі комп'ютери з метою пропаганди певного руху або вчення, healthocrat (health + bureaucrat) - високопосадовець у системі охорони здоров'я (особливо у міжнародних організаціях), weblog (web + catalog) - сторінка в Інтернеті.

В межах лексичної системи відбуваються також процеси, пов'язані із зміною лексико-граматичних характеристик лексем, що зрештою призводить і до належної формальної модифікації вихідних одиниць. Конверсія (саме таку назву має у лінгвістиці верботрансформація такого роду) пов'язана зі зміною функціональної парадигми і незначною модифікацією семантики вихідної лексеми. Оскільки у результаті конверсії утворюються нові функціонально-семантичні варіанти слів, то їх також слід розглядати як похідні лексичні одиниці, а сам процес “внутрішньорівневої трансорієнтації” лексеми можна вважати актом вербокреативної деривації. Найбільш продуктивною моделлю утворення конверсійних одиниць у сучасній англійській мові залишається функціонально-семантична трансформація N>V: camcord > to camcord, eurospeak > to eurospeak, e-mail > to e-mail, fax > to fax, rocket > to rocket.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що словотвір англійської мови має трансрівневий характер, оскільки “просякаючи” у різні рівні мовної системи, він інтегрує їх у єдиний функціонально-мовний механізм, спрямований на формування нових лексичних одиниць. Словотвір у широкому сенсі слова, який ми пропонуємо називати “вербокреативною деривацією”, складається із власно словотвору (або вербоформантизації) і словоперетворення (верботрансформантизації). Між вербоформантами (конститутивними одиницями словотвору) та верботрансформантами (механізмами формальної трансформації і семантичної модифікації) існує діалектичний зв'язок. Саме їх взаємозв'язок і взаємодія забезпечують здійснення вербокреативних процесів у мові.

Предметом подальшого дослідження може стати вивчення механізмів семантичних трансформацій, що відіграють провідну роль у процесі семотвору і “допоміжну” у процесі словотворення. Цікавим, на нашу думку, може стати вивчення механізмів вербокреації інновацій типу cyber-speak, Eurocrat, eco-friendly, eco-speak, B2B, B2C, B4, G8, Gen X, що сприятиме визначенню “нетрадиційних” способів їх утворення та встановленню “словотвірного” статусу їх конституентів.

SUMMARY

A set of issues dealing with word-formation in Modern English is studied in the article. The author classifies and systematizes the ways of formation of lexical innovations. On the ground of analyses of the sources and ways of creation of new words it is determined that integrating the units of morphological, lexical and syntactic systems into one word-forming mechanism English word-formation acquires translevel character. The author provides some new terms for nominating the notions and processes dealing with word-formation, such as: verbocreative derivation, verboformantization, verbotransformantization, potential polyfunctionalism.

СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ

1. Гречко В.А. Теория языкознания. - М.: Высшая школа, 2003. - 375 с.

2. Кубрякова Е.С. Что такое словообразование?. - М.: Наука, 1965. - 77 с.

3. Бартков Б.И. Английские суффиксоиды, полусуффиксы и словарь 100 словообразовательных формантов современного английского языка (научный стиль и литературная норма) // Аффиксоиды, полуаффиксы и аффиксы в научном стиле и литературной норме. - Владивосток, 1980. - С. 3-31.

4. Царев П.В. Продуктивное именное словообразование в современном английском языке. - М. : Изд-во МГУ, 1984. - 224 с.

5. Кудрявцева Л.А. Моделирование динамики словарного состава языка. - К. : ИПЦ “Київський университет”, 2004. - 208 с.

6. Кубрякова Е.С. Деривация, транспозиция, конверсия // Вопросы языкознания. - 1974. - № 5. - С. 64-76.

7. Мурзин Л.Н. Основы дериватологии. - Пермь : Изд-во Перм. ун-та, 1984.

8. Бондарко А.В. Функции языковых единиц в потенциальном и результативном аспектах // Граматика и семантика на славянските езици в комуникативен аспект. - София: Университетско изд-во “Св. Климент Охридски”, 1994. - С. 15-25.

9. Левицький А.Е. Функціональні зміни в системі номінативних одиниць сучасної англійської мови: Автореф. дис. … д-ра філол. наук: 10.02.04. - КДУ. - Київ, 1999. - 36 с.

10. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. - М., 1978. - 82 с.

11. Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. - М. : Недра, 1977. -
341 с.

12. Мешков О.Д. Словосложение в современном английском языке. - М.: Высшая школа, 1985. - 187 с.

13. Еникеева С.М. Фрагментация слова как основа создания новых деривационных средств английского языка / Придніпровський науковий вісник. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1997. - № 33 (44). - С.20-25.

14. Еникеева С.М. Пополнение арсенала деривационных средств английского языка путём формантизации свободных форм / Придніпровський науковий вісник. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. - № 17 (84). - С. 7-20.

15. Єнікєєва С.М. Формування нових словотворчих елементів англійської мови шляхом афіксалізації лексичних одиниць / Загальні питання філології: Зб. наук. пр. - Т.1. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.85-90.

16. Квеселевич Д.І. До питання про інтеграцію словосполучень в складне слово (на матеріалі англійської мови). - Мовознавство, 1981. - № 1.- С. 60-65.

17. Квеселевич Д.И. Интеграция словосочетания в современном английском языке. - К.: Высшая школа, 1983. - 84 с.

18. Смирницкий А.И. Лексикология английского языка. - М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1956. - 260 с.

19. Каращук П.М. Словообразование английского языка. - М.: Высшая школа, 1977. - 304 с.

20. Царёв П.В. Сложные слова в английском языке. - М.: Изд-во МГУ, 1980. - 126 с.

21. Ретунская М.С. Английское окказиональное словообразование: Автореф. дис… канд филол. наук. - Горький, 1974. - 22 с.

22. Леонова Л.П. Инкорпорированное слово в типологическом аспекте // Семантика и структура слова: Сб. науч. тр. Калининского гос. ун-та. - Калинин, 1985. - С. 77-88.

23. Arnold I.V. The English Word. - Moscow: Vysљaya Skola , 1986. - 295 p.

24. Клименко И.М. Поликомпонентные лексические единицы в американском варианте английского языка (структурно-семантический и функциональный аспекты): Автореф. дис. … канд филол. наук, К., 1993. - 26 с.

25. Омельченко Л.Ф., Максимчук Н.Н., Онищенко И.А. Синтаксическая композиция в ангийском языке// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. - 2004. - № 636. - С. 128-132.