Гра слів як перекладацька проблема

ГРА СЛІВ ЯК ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРОБЛЕМА

О.М. Білоус

Усім видам гри слів (каламбурам) притаманне те, що вони протиставляють одне до одного два, а то й декілька виразів, які мають різні значення але однакову або ж подібну форму. Саме через це переклад гри слів є досить складним явищем.

Причиною, яка сприяла вибору теми статті гру слів, є частий вжиток цього явища у різноманітних текстах та мовних ситуаціях, а також труднощі при її перекладі.

Особливістю перекладу художньої літератури є проблема передачі смислових ефектів, які утворюються завдяки співставленню значень слів, тотожних або близьких одне до одного у звуковому вираженні. На цьому принципі ґрунтується і народна етимологія (невірне осмислення незрозумілого слова за аналогією фонетично близького слова, що призводить до перекручення його звукового вираження, і гра слів (каламбур) [1, 353]. Це й визначає актуальність нашого дослідження.

У вітчизняній літературі ХІХ століття (особливо у прозі) передача гри слів та народних етимологій була спорадичною (від грец. sporadikos - одиночний, випадковий; той, що виявляється час від часу) і часто у відповідному місці тексту відтворювалося буквальне значення слів, пов'язаних в оригіналі звуковою тотожністю або схожістю (або одне із значень двозначного в контексті слова), та робилася примітка про наявність в оригіналі гри слів, яка “не підлягає перекладу” (з вказівкою на двояке значення).

Практика сучасних перекладачів принципово відрізняється від попередньої і полягає в пошуках омонімічних паралелей, які можна черпати із словарного багатства мови, за умови максимального збереження смислу слова, звукової схожості та їхньої ролі в контексті.

Гра слів трапляється не тільки в усіх жанрах вітчизняної та зарубіжної літератури, але також у повсякденному мовленні (анекдотах) та жанрах так званої поп-культури (коміксах, комедіях, рекламі, журналістських текстах тощо). Сьогодні рідко трапляються друковані твори, де б не використовувалася гра слів.

Гра слів має багато форм вияву [2, 73-90; 3, 285-288]. Вона чітко виражена в аналітичних моделях більшості мов світу.

Вживання гри слів грунтується на:

1) на схожості звучання голосних або їх ідентичності (пароніми/Paronymie - слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: нагода - пригода або омоніми/Homonymie - слова, що звучать однаково, але мають інше значення: коса/дівчини; коса/знаряддя);

2) на факті, що слову властиво мати різні значення (полісемія/Polysemie - наявність у слові кількох пов'язаних між собою значень, які розвинулися з первісного значення);

3) на можливості розуміння ідіоматичних виразів буквально або в переносному значенні;

4) на формах граматичної багатозначності.

Розглянемо найважливіші із них детальніше.

Як зазначалося вище, пароніми (гр. para “біля, поряд” та onyma “ім'я) - це пари (рідше групи слів), які внаслідок звукової подібності, а іноді й часткового збігу морфологічного складу, можуть використовуватися в мовленні з певними семантично-стилістичними настановами [4, 110]. Завдяки своїй звуковій подібності та певним семантичним зв'язкам пароніми схожі у стилістичному плані на омоніми й омофони, оскільки вживаються з метою створення каламбурів. Проте паронімія, як зазначає І.К.Білодід, для каламбурів виявляється набагато придатнішою, оскільки приблизно однакове звучання, а не точний звуковий збіг, більш придатний до потрібних семантичних зіставлень. Як далі зазначає вчений, ступінь звукової схожості слів, вживаних у каламбурі, перебуває у прямій залежності від семантики паронімів: чим ближчі слова-пароніми за значенням, тим менш точною може бути їх звукова подібність. Саме через це для каламбурів використовуються на правах паронімів однокореневі слова, які належать до різних частин мови, наприклад: “…зацапала Вівця старого цапа!“ (А. Косматенко, Вівця і Цап) [4, 111-112].

Перекладачеві слід пам'ятати також, що “іронічний і гостро сатиричний змістовий ефект внаслідок зіткнення в тексті паронімічних слів чи словоформ залежить також від семантичних зв'язків між ними”, адже саме “семантична протилежність або яскрава протиставлюваність сприяє створенню каламбурів сатиричного спрямування”[4, 112].

Широкий вжиток пароніми знайшли в публіцистичних творах, у заголовках: Шкала і школа талантів, Манери чи маневри?, Розрахунки і прорахунки і под.

Певну стилістисчну специфіку мають різновиди паронімів, які пов'язані з явищем гетерофемії - помилкового вживання одного слова замість іншого, подібних за формою, але різним значенням, і малапропізм - перекручення слів і зворотів літературно-книжної мови. Такого типу пароніми використовуються, здебільшого, для створення комічного ефекту, наприклад:“Чого вам треба? Собаки? Куплю! Придбаю! Вкраду! Якої породи? Стрептокок-пенчера? Сетера-лапсердака? Хатню таксі? Оболонку? Шприця? Фокс-прем'єра? Говоріть! Кажіть! Замовляйте, сто догів вам у квартиру…“ (В.Червянський, Собака - друг людини) [4, 113]. Прикладом малапропізму може послужити пара оратор - оратель і под.

На основі паронімії будується парономазія (гр. paronomasia). Це явище являє собою стилістичну фігуру, в якій поряд розміщуються різні за значенням, але подібні за звучанням слова з метою зіставлення їх. При цьому використовуються часто не тільки пароніми, але й просто співзвучні, різні за своєю предметною співвіднесеністю, наприклад:

“…О, бачиш, - втішався Кочубей, - він ще не чув, так слухай тоді. Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу дідьків триста, а нашого брата дере жінка кирпата, жіночка люба та дере за чуба…го-го-го! Бачиш, до чого я казав?” (Б.Лепкий)
[5, 53].

Омоніми (гр. omos “однаковий” та onyma „ім'я”) - слова, що мають різне значення, але оформились як однакові звукові комплекси. Однією з головних стилістичних функцій омонімів є досягнення жартівливого, іронічного ефекту на основі каламбура, тобто словесної гри гумористичного, пародійного спрямування. Вони вводяться в контекст із метою виявлення дотепності, стилістичної витонченості й гострослів'я. Слід відмітити, що найпродуктивнішими щодо створення каламбурів є омоніми, які виникли внаслідок розвитку мови, внутрішньомовного семантичного перерозподілу. Це можна проілюструвати на такому прикладі:“У селі Суха Ліщина Баба є Капітоліна. Звуть її тут просто Капа, Самогон у баби капа” (М.Карпов, Де в сільраді - шляпа, там капа) [4, 108-109] і под.

Лексичні омоніми поділяються на дві групи. Повні (абсолютні) омоніми - слова, звуковий склад яких збігається в усіх граматичних формах; моторний - такий, що приводиться в рух мотором, і моторний - швидкий, прудкий тощо.

Різновидами неповних омонімів є омоформи, омофони й омографи.

Омоформи - слова, що мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі, наприклад: віз (іменник) і віз (дієслово) тощо. Омофони - слова, що збігаються в звучанні, але мають різне значення й написання, наприклад: швед - представник шведської нації і Швед - українське прізвище і под. Омографи - різні за значенням та вимовою слова, що мають однакове написання, наприклад: обід (їжа) і обід (виріб із заліза) тощо [5, 48-49].

Для типології важливо знати, чи наявні одночасно у тексті вжиті у грі слів форми (горизонтальна гра слів, наприклад, італ. traduttore/перекладач - traditore/зрадник, англ. [?tredite - церк. іст. християнин, який зраджує своїх одновірців]), або ж наявна форма викликає таку ж асоціацію як і відсутня (вертикальна гра слів, наприклад: Love at first bite (назва кінофільму про вампірів) як натяк на вираз love at first sight) [3, 285].

Певні види гри слів є інституалізованими та керуються у вжитку додатковими правилами, наприклад: анаграма/Anagramme -
1 переставлення літер і складів у слові чи групі слів, унаслідок якого утворюються нові слова: тіло - літо, мука - кума; 2 зворотне читання слова, яке дає слово з новим значенням: кіт - тік, рис -сир;
3 утворення псевдонімів та імен шляхом зворотного читання власних імен з додаванням букв або скороченням їх); кросворд/Kreuzwortratsel - задача-головоломка, у якій фігуру з квадратів слід заповнити літерами так, щоб по горизонтальних та вертикальних лініях склалися потрібні слова; каламбур/Wortspiel - гра слiв, побудована на їхній двозначності; паліндром/Palindrome - слово, словосполучення, фраза або вірш, які мають однакове звучання і значення при читанні зліва направо і справа наліво; ребус/Bilderratsel - 1 загадка, у якій слова, що розгадуються, зображено у вигляді комбінацій фігур, літер, знаків; римований вірш із акрофонічним переставленням/Schuttelreime, наприклад: Der Vater geht die Sreine klopfen, die Strumpfe muss die Kleine stopfen тощо.

Як приклад паліндромної поезії може служити один із чудових віршів відомого українського вченого і поета А.К. Мойсієнка “Віче мечів” із однойменної збірки [6, 51]:

Ти покуту куту копит,

У тяму хирих ум'яту,-

Вічем мечів,

Вічем зим…А форт Січі - строфами з

мечів.

Ти поки сип оті літописи копит,

Видихи див,

А ми - зимами, зимами, зимами зим.

Ми змусимо, ми, сум зим

Хилити щити лих.

Ми завиділи милі дива зим

І чар…і лірачі…

І -

Віче мечів.

Один із вищеназваних видів (мультилінгвістична гра слів, тобто та гра слів, складові якої походять із різних мов) вимагає до себе особливої уваги при перекладі. Цікаві приклади такої паронімії наводить І.К. Білодід, досліджуючи мову роману “Прапороносці” О. Гончара, де стилістичне використання звукових комплексів приблизно однакового звучання базується або на переосмисленні засобами української мови словосполучення іноземною мовою, або на зіставленні звукових паронімічних комплексів української та чеської мов у фразі: “Францішку! А ти чого мовчиш? Ти - за? - Айно !- рішуче тупнув босою, порепаною ногою Францішек, - айно! - Айно! - підхопила в один голос решта селян.-- Чуєте,, всі кажуть: файно! - резюмував Хома” [4, 111].

Усім видам гри слів притаманне те, що вони протиставляють одне до одного два, а то й декілька виразів, які мають різні значення але однакову або ж подібну форму. Саме через це переклад гри слів є досить складним. Кожна мова поєднує форму і значення досить довільним і специфічним чином. Такого типу поєднання формальної схожості та семантичної розбіжності можливе у каламбурі певної мови, а при перекладі іншою створює суттєві труднощі. Саме тому багато вчених вважають, що гру слів перекласти неможливо. Деякі з них притримуються навіть думки, що неперекладність якогось слова чи якогось лексичного виразу може бути використана як тестовий метод для того, щоб відрізнити дійсну гру слів (у вищезгаданому розумінні цього терміна) від чисто дотепних виразів або риторичних засобів. Ґрунтуючись на цьому, неперекладність є знаком якості природної гри слів. Таким чином, неперекладність відкриває чудові теоретичні, навіть філософські перспективи щодо цього явища (а теорія перекладу погоджується з цим з позицій постструктуралізму). Однак з погляду перекладача-практика зазначений аспект має щонайменше дві слабинки.

По-перше, не всі види гри слів однаково не піддаються перекладу. Побудована на полісемії гра слів, наприклад, майже без проблем перекладається (навіть якщо мови мають різні історичні корені), оскільки відношення між різними значеннями одного слова мають у позамовній дійсності нерідко “об'єктивне” підгрунтя. Цим самим збільшуються шанси на те, що полісемія функціонує і в мові мети (ММ). Будь яка гра слів з англ. betray [bi'trei] - 1 зраджувати; ставати зрадником; учинити зраду; 2 видавати; 3 підводити; не справджувати надій тощо); 4 обманювати, спокушати) [об'єкт: Vaterland/Gefuhlе], наприклад без проблем перекладається різними мовами. У німецькій мові теж існує така ж полісемія [3, 286].

Але навіть виключно звукова гра слів перекладається іноді як кальки, якщо йдеться про споріднені мови. Така гра слів англійської мови як ship/sheep існує також у німецькій, голландській мовах, але в романських мовах вона відсутня. Легко піддається перекладу і гра слів з компонентами грецького або латинського походження, як, наприклад, утворена свого часу Фрейдом гра слів famillionar, яка утворена зі слів familiar та Millionar, формальні еквіваленти яких є у багатьох мовах. Інакше кажучи, переклад гри слів потрібно вважати не абсолютним, а відносним явищем, при якому певну роль відіграють багато інших факторів, крім згаданих вище.

По-друге, деякі перекладачі часто використовують тезу про неперекладність гри слів як “пасування” перед проблемою, відмову протистояти проблемі можливості перекладу гри слів і використовують зноски (підрядкові примітки) або зовсім опускають. У деяких випадках це може бути допустимою технікою перекладу, але перекладач не в праві аргументувати це як щось безвихідне, тобто, неперекладність гри слів не слід сприймати як щось закономірне.

Існує цілий ряд шляхів перекладу гри слів. Деякими вченими були зроблені спроби систематизувати їх, як, наприклад [2; 7]. Основними є наступні:

гра слів > гра слів, тобто, гра слів у тексті мовою оригіналу (МО) перекладається грою слів мови мети (ММ), яка може певною мірою відрізнятися від гри слів МО за формою, семантикою, текстуальним впливом тощо;

гра слів > не гра слів: коли гра слів перекладається виразом, у якому відсутні елементи гри слів, але цей вираз зберігає обидва значення гри слів завдяки безігровому сполученню, або ж коли одним із двох значень гри слів жертвують;

гра слів > подібний риторичний засіб: коли гра слів перекладається подібним грі слів риторичним засобом; повтор; алітерація - стилістичний прийом, що полягає в симетричному, періодичному повторі однорідних приголосних звуків у віршованому рядку, фразі чи строфі для підвищення їхньої звукової чи інтонаційної виразності; рифма; референціальна невизначеність - розпливчатість, неточність; іронія - 1 тонке приховане глузування; 2 у стилістиці - особливість стилю, що полягає в невідповідності між прямим змістом висловлювання і його прихованим значенням, яке легко вгадується; поетична метафора; парадокс -1 думка, яка суттєво не збігається із загальновизнаними теоріями, принципами або суперечить (часом тільки на перший погляд) здоровому глузду 2 несподіване явище, яке не відповідає звичним уявленням.

Завдяки вищеназваним риторичним засобам перекладачі намагаються зберегти ефект гри слів МО.

гра слів > відсутність перекладу: текстовий фрагмент з грою слів опускається.

гра слів МО > гра слів ММ: перекладач відтворює в оригінальній формі гру слів МО і за можливістю безпосередній контекст, у якому вона вжита в МО, тобто неадекватний переклад.

не гра слів > гра слів: перекладач компенсує втрату гри слів в тексті перекладу /ТП/, де переклад був неможливий, грою слів в іншому місці ТП, де гра слів у тексті оригіналу /ТО/ відсутня.

відсутність гри слів > гра слів: перекладач додає повністю новий фрагмент тексту, який містить гру слів, яка в ТО ледве помітна і є компенсацією за попередню втрату.

редакторська техніка: перекладач використовує примітки/зноски, пояснення за допомогою різноманітних додаткових рішень проблем МО тощо.

Вся ця редакторська техніка може комбінуватися різноманітним чином. Так, наприклад, гра слів може бути опущена в ТП /гра слів > не гра слів/, але поряд з цим у примітці може подаватися пояснення, який елемент гри слів був опущений і чому це сталося, а в іншому випадку - навпаки, /не гра слів/відсутність гри слів > гра слів/ тощо.

Більшість цих методів не відповідають загальновизнаному розумінню перекладачами проблеми перекладу гри слів, оскільки перевагу більшість із них віддає формам творчого підходу та вирівнювання (компенсації). Для правильного перекладу гри слів необхідно ретельно проаналізувати наступні фактори:

- значимість /die Signifikanz/ гри слів з погляду а) тематики
(як тісно гра слів переплітається з контекстом взагалі?); б) семіотики
(чи спирається гра слів на невербальний контекст, який може бути матеріально зафіксованим, як це буває при перекладі фільмів та театральних вистав?); в) риторики (яку прагматичну мету переслідує гра слів; чи має, наприклад, гра слів включати гумористичний підтекст, чи вона повинна створювати сприятливу атмосферу для успішного продажу товарів під час їх реклами?);

- сферу використання слів, які сприяють адекватному визначенню семантики виразів /der Skopus/Skopos/, тобто яку функцію має виконувати гумористично-дотепний текст для реципієнтів ММ;

- існуючі до цього норми перекладу;

- сприйняття /die Akzeptabilitat/ гри слів в культурі ММ або ж її субкультурі (Subkultur - Kultur einer Gruppe innerhalb eines gro?eren Kulturbereichs, die oft im bewussten Gegensatz zu diesem entstanden ist, z.B. der Hippies, наприклад, в англійській культурі гра слів вживається частіше ніж в німецькій) та сприйняття семантичного змісту гри слів (наприклад, двоякі натяки в різних культурах по різному сприймаються);

- можливу одночасну присутність тексту оригінала у часовій та просторовій близькості до перекладу або можливість розуміння читачем чи слухачем ММ певною мірою МО (наприклад, при видавництві двома мовами, субтитрах фільмів, послідовному перекладі на конференціях тощо);

- умови праці перекладача (обмеженість у часі, фінансова привабливість, можлива колективна робота), які дозволяють йому або не дозволяють виконати, по-можливості, усі вимоги, які потребують великих затрат у часі.

Значна частина викладеного стосується певною мірою звичайно і текстів без гри слів. Різниця полягає лише в тому, що гра слів досягає різного типу впливу на реципієнта (з погляду семантики - розділ мовознавства, що вивчає проблеми смислу, значення та тлумачення знаків і знакових виразів, окреслених предметною (екзистенціальною) та понятійною (інтенціальною) сферами; риторики - теорія ораторського мистецтва; наука красномовства; семіотики - наука про функціонування інформаційних знакових систем, за допомогою яких здійснюється спілкування в людському середовищі (природна мова, система мистецьких та наукових, серед них формалізованих засобів передачі думок та почуттів, система жестових, світлових, звукових, речових та інших сигналів обрядового, побутового, сакрального характеру тощо), а також у світі тварин).

При перекладі гри слів перекладач вступає в протиріччя з багатьма часом протилежними вимогами відносно до тексту, який підлягає перекладу. При цьому необхідність у визначенні пріоритетів стає більш необхідною ніж при звичайному перекладі.

Завдяки своїм обмеженим розмірам гра слів орієнтує прості дихотомії:

послідовне ділення цілого на дві частини, потім кожної частини знову на дві; у логіці - поділ обсягу поняття на два видові поняття, що суперечать одне одному) на переклад, спрямований на ТО та ТП, на буквальний/послівний та вільний переклад, на подібний за формою або функціональний, на формальний або експресивний тощо.

Переклад гри слів не може мати єдино можливих і визнаних рекомендацій. Від перекладача вимагається виявити максимум творчості для її подолання. Найголовніше, про що перекладач має пам'ятати: при перекладі тексту, в якому наявна гра слів, найціннішим є збереження смислу гри слів та риторичної функції.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (Лингвистические проблемы) - М.: Издательский Дом « ФИЛОЛОГИЯ ТРИ», 2002. - 416 с.

2. Heibert, Frank. Das Wortspiel als Stilmittel und seine Ubersetzung (am Beispiel von sieben Ubersetzungen des «Ulysses» von James Joyce).- Tubingen: Gunter Narr Verlag,1993. - 319 S.

3. Delebastita, Dirk. Wortspiele// In «Handbuch Translation» Mary Snell-Hornby, Hans G.Honig/Paul Ku?maul, Peter A.Schmitt (Hrsg.).- Tubingen: Stauffenburg-Verlag, 1999.- S.285-288.

4. Сучасна українська літературна мова. Стилістика // За загальною редакцією академіка І.К.Білодіда.- К.: Наукова думка, 1973.- 587 с.

5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови.- Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2000. - 248 с.

6. Мойсієнко А.К. Віче мечів: Паліндроми, або раки літеральні.- Київ: Задруга, 1999. - 104 с.

7. Tecza, Zygmunt. Das Wortspiel in der Ubersetzung. Stanislaw Lems Spiele mit dem Wort als Gegenstand interlingualen Transfers.- Tubingen: Niemeyer, 1997.- 134 S.