Дієслівна синонімія на означення психічного стану людини в поетичних творах Ліни Костенко

Дієслівна синонімія на означення психічного стану людини в поетичних творах Ліни Костенко

Відображення внутрішнього світу людини в поетичних творах Ліни Костенко здійснюється шляхом добору й використання синонімічних одиниць на означення психічного стану. Академік Л.А. Булаховський визначає слова цієї категорії як такі, що “створюють матеріал нашої мови.... органічно-емоційний”, оскільки те чи інше забарвлення почуття супроводить поняття за їх значенням, що характеризує й відповідні слова [ 1, 53].

Прагнення поетеси точно відтворити настрої і почуття персонажів вимагало від неї старанного добору відповідної лексики, більшу частину якої становлять дієслова-синоніми, що використовуються здебільшого при змалюванні психічного стану ліричного героя.

Групування цих дієслів у синонімічні ряди (СР) часто утруднюється тим, що вони в окремих випадках мають, за термінологією В.В. Виноградова, не “вільні”, а “пов'язані” значення. Семантика таких дієслів залежить від умов словесного оточення або завдання, яке ставить перед собою автор. Крім того, не менша трудність полягає у визначенні і витлумаченні значення окремих одиниць цієї категорії лексики. Тому віднесення дієслів-синонімів до того чи іншого гнізда є досить довільним.

СР із словом-показником сміятися. Веселий радісний стан людини Л. Костенко відтворює за допомогою СР сміятися: “Тепер уже сміятися пора” [2, 266]; “А він сміється: що я тобі, заєць?” [2, 517]. Якщо треба емоційно відтінити явище сміху, поетеса оснащує дієслово сміятися відповідними поясненнями-прислівниками весело, гірко: “Інакше наші друзі б не зуміли так весело сміятись при мені” [4, 37]; “А тепер я сміюсь над оманами юності гірко” [5,88].

Різноманітне багатство видозмін сміху авторка передає в основному за допомогою однослівних синонімів. Синонімічних словосполучень нами виявлено дуже мало. Так ледь помітну усмішку, як вияв радості, задоволення поетеса відтворює синонімом усміхатися, осміхатися, поусміхатися, посміхнутися: “Бо, знаєте... Із каторги в салони... не зразу усміхнеться чоловік...” [2, 16]; “Лиш усміхнулись губи крейдяні...” [2, 359]; “І посміхнулась гірко: “Колись...” [5, 27]; “Постояв трохи, слів не говорив, поусміхався дивними очима” [2, 249]; “Кісточками, омитими кров'ю, осміхалася шия з худеньких дитячих ключиць” [2, 32].

Апогеєм, найвищою точкою емоцій, є дієслова реготати (розреготатися, зареготати), що означають - дати волю своїм почуттям, сміятися на повний голос: “Здригнувся лось. Регоче браконьєр”[2, 48]; “Було, ідуть, - Ромашко зарегоче, Капканчик шапку зіб'є набакир” [4, 64]; “Павлюк розреготався несподівано гірким і моторошним сміхом” [2, 528]. Як видно із прикладів, ця лексема може мати відтінок іронії.

Нестримний сміх позначається в поезіях Л. Костенко специфічним дієсловом пирснути. Здебільшого авторка поєднує його з якимось іншим синонімом, що виразніше означає характер і цілеспрямування сміху: “Щось пирснуло в кущах, захихотіло” [2, 472]. Захихотіло, передаючи явно презирливий сміх, підсилює, увиразнює дієслово пирснути.

Звуконаслідувальним синонімом хихикати, значення якого розкривається його промовистою внутрішньою формою, відтворюється характерний сміх: “І десь хихоче химородь лісна, що я ж до тебе по снігах не втраплю” [2, 345]; “Кахикнула, хихикнула” [5, 282].

Зле, дошкульне насміхання Л. Костенко передає дієсловами кепкувати, насміхатися. Поєднуючи два синоніма на означення такого сміху в одному контексті, поетеса підсилює негативне забарвлення характеризованого стану персонажа: “Насміхалися, кепкували та й назвали Дурним Чоловіком” [5, 267].

Поряд з однослівними лексемами в цей СР стають і образно-метафоричні словосполучення на означення процесу сміху. Але на відміну від дієслів, вони вносять у контекст відтінок доброзичливості: “Лляний дідок пряде усмішку вусами, цвіте ромен кружчатими обрусами...”[2, 413]; “Лягла біля вуст їй болісна риска: “Спасибі... Машини... А я сліпа...” [2, 27].

СР із словом-показником плакати. До лексико-семантичної групи (ЛСГ) дієслів на позначення психічного стану належить перш за все ряд синонімів, що групується навколо домінанти плакати.

Найзагальніше стан збудження від горя, болю, зворушення і т. ін. відтворюється основним словом цього гнізда - плакати: “Коли в похід виходила батава, - її піснями плакала Полтава”[4, 6]; “Лесько Черкес, той мало що не плаче” [4, 76].

Дієслово плакати є більш активним чинником у названому СР, тому воно здатне обростати різними приростковими формами, які утворюють відповідні варіанти цього синоніма. Наприклад: форма сплакати метафорично вживається на означення закінченості процесу і його результату: “Плакучі верби сплакали у воду гірку пилюку одболілих літ” [4, 114]. Експресивність підсилює фразове оточення синоніма цього ряду (епітети: гірка пилюка, плакучі верби, одболілі роки).

Подібну функцію виконують і дієслова одплакати, проплакати: ”Одплачеться природа. Їй стане легше, певно” [2, 275]; “Проплакала всю ніч, щоб мати не почула...” [5, 258].

Лексема заплакати - синонімічний варіант, основне значення якого вказує на початок дії: “Вийду в поле, сяду на камені та й заплачу - така біда мені...” [2, с.36]; “Могло б не бути на планеті воїн, якби отак заплакав не один” [2, 63].

Про плач із приводу чиєї-небудь смерті, тяжкої втрати, нещастя і т. ін. Л. Костенко говорить дієсловом оплакувати: “Не оплакуй ні мрій, ні згадок, загуби своїм прикростям лік...” [5, с.25]; “Не оплакуйте розлуки!” [3, 62].

Плач, як правило, виникає внаслідок болю чи сильного зворушення. Причини, які породжують такий стан, здебільшого не однакові своєю інтенсивністю, тому й інтенсивність плачу буває різна.

Безпосередніх дієслівних синонімів тут мало: ридати (одридати), голосити, ревіти, хлипати, квилити, киснути, вити, скавучати, скімлити.

Дієслово ридати (одридати, заридати) передає сильний плач внаслідок тяжкого переживання, що супроводжується схлипуванням і захлинанням: “Давно це було, Румуніє, коли ти була під боярами..., і скрипка - дитя печалі - ридала в твоїх руках” [2, 370]; “Попадя заридала, посадила його на ослін” [2,378]; “І вже новітні канібали і втрат людських не одридать” [2, 262].

На відміну від попередніх двох дієслів лексема голосити означає нерівномірний щодо сили вияву плач, супроводжуваний здебільшого примовлянням, пов'язаним із переживаннями людини: “Щоб люди не виходили на шлях. По селах щоб жінки не голосили” [2, 526]; “На оболоні мати голосила і виливала на чумарку сльози” [2, 380]. Поруч із дієсловом голосити у другому прикладі вжите образне словосполучення виливати сльози, що надає психічному станові героїні більшої експресивності.

На означення голосного плачу Л. Костенко використовує синонім ревіти. Вжитий у розмовній мові, він вносить дещо негативне забарвлення у характеристику психічного стану: “ - Чого ревеш, нікуди я не дінусь, - сказав той грек, мабуть приблизно так” [2, 420].

Для відтворення жалібного тихого плачу поетеса послуговується народнопоетичним словом квилити: “Хто там квилить у цій хаті ночами?” [4, 15]; “Душа Раїни квилить між руїн” [4, 89].

Характеризуючи голосний плач ображеної дитини, який супроводжується судорожним зітханням, Л. Костенко використовує синонім хлипати: “В руках - по сандалику, хлипає тужно...” [5, 335].

Розмовна лексема киснути, вжита в переносному значенні, виступає також членом аналізованого ряду як контекстуальний синонім, що означає довгий набридливий плач: “ - Сидить і кисне! - обізвався Глід” [5, 269].

Серед однослівних синонімів цього ряду слід виділити невеличку групу дієслів, які виступають на означення психічного стану тварин. Це, зокрема, вити, скавучати, скімлити. Вони вживаються у своєму основному значенні - видавати протяжні, жалібні звуки, дещо схожі на плач. Тому виключати ці дієслова із цього СР не можна. Наприклад: “...А все той песик скімлить на снігу” [2, 72]; “І ніч глуха. І пес виє надворі” [2, 73]; “Вповз на череві у злаки, скавчить, качається в траві” [2, 95].

Часто Л. Костенко процес плачу не називає якимось конкретним дієсловом, а характеризує його описово, і саме тут виявляється її майстерність. У цих описових зворотах найширше використовується іменник сльози як неодмінна фізична ознака плачу. Наприклад: здушили сльози [4, 36]; сльозами набрякають очі [4, 36]; сльоза набігла до повік [4, 16]; сльоза закипає [2, 237]; заморосило у сльозу [2, 334]; витирати сльози [2, 107]; ронити сльози (народнопоетичний фразеологізм) [2, 128]; капали сльози [2, 105]; сліз не вміти тамувать [2, 369]; поливати слізьми, тобто дуже плакати над чим-небудь [2, 23]; сльози навертаються на очі [4, 45]; світ сльозами повен [2, 384]; плакати гіркими слізьми [2, 420]; зронити сльозу - фразеологізм, що означає упустити сльозу, заплакати [4, 24]; вираз перелити слізьми дорогу вживається на означення виражати свій біль, горе за допомогою сліз: “Жінки дорогу слізьми перелили” [4, 30]; на означення гіркого плачу використанні фразеологізми лити сльози, пролити сльози [2, 102]; сльози блиснули [5, 277]; змахнути сльозу [2, 63].

Нерідко Л. Костенко у своїх творах використовує словосполучення конкретно-образного і перефразованого характеру, які у контекстах здатні синонімічно заміщувати дієслова ряду: жалібно шморгати носом [5, 267]; коси рвати [2, 258]; пролити моря печалі [2, 301]; душа зайдеться [2, 408]; очі мокріють [2, 369]; припадати до могили [2, 384].

Інколи в образному означенні плачу може повністю зникати дієслово, яке разом із відповідними іменниками означає плач з тим чи іншим відтінком у його виявленні, - і залишаються тільки сльози: “І гляди - ні сльози!” [5, 269].

Як видно із наведених прикладів у Л. Костенко на означення психічного стану людини залучено як загальномовні, так і контекстуальні синоніми, які збагачують та урізноманітнюють палітру зображальних засобів поетеси. Вузьких діалектизмів тут немає. Нами виявлено ряд літературних, розмовно-народних та авторських словоутворень, що характеризуються емоційно-експресивною насиченістю.

Література

1.Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка. - К.,1952. - Т.І. - С.53.

2.Костенко Л. Вибране. - К.: Дніпро, 1989. - 559 с.

3.Костенко Л. Вітрила. - К.: Рад. письменник, 1958. - 93 с.

4.Костенко Л. Маруся Чурай: Історичний роман у віршах.-К.:Дніпро,1982. - 136 с.

5.???????? ?. ??????. - Baltimore-Paris-Toronto: ?????????? ??????????? ????????? ??. ?.?????????, 1969. - 357 ?.