Грецизми в складі української лінгвістичної термінології

Грецизми в складі української лінгвістичної термінології

Функціонування іншомовних запозичень, у тому числі грецького походження, як засобу найменування наукових (лінгвістичних) понять відображає закономірний процес розвитку мови. Зберігаючи “іноземний” вигляд, іншомовні запозичення цілком відповідають життєвим потребам, підлягають тим же фонетичним, словотвірним, лексико-семантичним закономірностям, що й інші (апелятивні) слова.

Вивчення запозичень є актуальним не лише для мовознавства, але й для інших наук, які послуговуються іншомовною термінологією. У цьому плані викликають інтерес запозичення у лінгвістичній термінології, що склалася на ґрунті широкого та всебічного використання всіх ресурсів загальнонаціональної мови.

Українське термінознавство - порівняно молода лінгвістична наука, яка перебуває в стадії становлення, накопичення теоретичного й фактичного матеріалу. Але, незважаючи на те, що вивчення терміносистем на науковій основі розпочалося порівняно недавно, україністика має свої традиції в розвитку термінологічної науки, пов'язані з Києво-Могилянською академією і Науковим товариством ім. Т.Шевченка та іншими науково-дослідними установами й окремими особистостями.

Не тільки в Україні, а й за її межами відомі вітчизняні мовознавці, Г. Верхрадський, І. Горбачевський, Г. Камський, М. Кравчук, В. Левицький, І.Огієнко, Є. Озаркевич, І. Франко, які заклали підвалини системної організації сучасної термінології. Багато зробили для розвитку української термінології М.Драгоманов і М. Грушевський.

Формування і становлення сучасної мовознавчої термінології припадає на XIX століття.

Переклад грецьких граматик, починаючи з граматики Дамаскіна, переклад якої здійснив Іоан, екзарх Болгарський, вплинув на те, що саме грецькі терміни та їх іншомовні еквіваленти стали підґрунтям граматичної термінології у слов'янських мовах.

Значний внесок у формування термінологічної системи української мови зробив Є.Тимченко. Функціональні показники вживання інтернаціоналізмів у граматиці цього автора вищі, ніж у сучасних працях. Значна увага приділяється автором термінам грецького походження, загальноприйнятим на рівні наукового статусу, але невживаним на рівні лінгвістичної літератури (пор., акузатив, вокатив, генетив, датив, деклінація, кон'югація, номінатив тощо).

Нині коло дослідників термінологічної системи української мови значно розширилося (див. праці А.Бурячка, П. Гриценка, А. Костюка, І.Кочан, А.Крейтора, Б.Михайлишина, Н.Овчаренко, М.Паночка, Т.Панько, В.Пілецького, О.Сербенської, П.Чучки та інших. Проблемам термінології, відбору національної чи іншомовної назви для позначення певного наукового поняття в українській мові приділяється значна увага.

Коло проблем, пов'язаних з запозиченнями, достатньо широке: аналіз окремих видів іншомовних запозичень і асиміляція запозичених слів, вплив запозичень на систему мови-користувача тощо. Проте у сучасній мовознавчій літературі немає дослідження, яке б докладно висвітлювало процес запозичення та впорядкування терміноелементів грецького походження.

Вивчення проблеми грецьких запозичень в українській лінгвістичній термінології лишається важливим для сучасного мовознавства. Метою нашої роботи є визначення специфічної ролі грецьких запозичень в українській лінгвістичній термінології, їх структури, шляхів виникнення та входження в українську мову; виявлення шляхом семного аналізу синонімічних, гіпонімічних відношень, міжrалузевих омонімічних значень у терміносистемі.

Запозиченням вважаємо слово, яке, увійшовши в українську мову, не приховало свої іншомовні ознаки і не змінилося під впливом мови-рецепієнта [11, с.10].

Сучасний аналіз лінгвістичної терміносистеми української мови дає змогу констатувати, що 25,9 відсотків посідають слова, запозичені з грецької.

Серед лінгвістичних термінів фіксуємо такі грецизми: антоніми (від гр. anti - проти, onoma -ім'я), гіпербола (від гр. hiperbole - перебільшення), граматика (гр. grammatike, від gramma - літера, написання), діалект (гр. dialektos - розмова, говір), діалог (від гр. dialogos - розмова, бесіда), лексика (від гр. lexicos - словесний, словниковий), морфема (від гр. morphe - форма), риторика (гр. rhetorike - ораторське мистецтво), синоніми (від гр. synonymia - однойменний), топоніміка (від гр. topos - місце, місцевість і onyma - ім'я) тощо.

Грецькі слова прийшли в українську мову різними шляхами і в різний час. Одні з них успадковані українською мовою з давньоруської, інші або засвоєні безпосередньо, переважно з пікельної грецької мови, як от: метафора (гр. metaphora - переміщення, віддалення), рема (від гр. rhema - слово, висловлення, сказане) тощо, або - через інші мови, зокрема французьку, німецьку, італійську тощо: протеза (фр. рrotheses, від гр. prothesis - додання, приєднання), артикль (фр. аrticle, від лат. аrticulus - член), семантика (фр. semantique, від гр. semanticos - означальний, sema - знак), глоса (лат. glossa - слово, що потребує тлумачення, від гр. glossa - мова, говір), пауза (лат. pausa, від гр. pausis - припинення), типологія (фр. type, від гр. typos - відбиток, форма, зразок і logos - cлово, вчення), фонація (фр. phonation, від гр. phone - звук) та ін.

Терміни грецького походження поділяються на лексичні запозичення (діалог (гр. dialogos), ідіома (гр. idioma)), запозичені терміноелементи (які інакше називають вкрапленнями) (-а-, ап-, лог-, -логія, -морф-, лекс-, сем-, -оїд тощо) та кальки, тобто на оригінальні та перекладні [11, С.10].

Основними ж ознаками грецизмів є:

Наявність таких початкових звуків: а) [а]: аналогія (гр. analogia - відповідність); алегорія (гр. allegoria, bigallos - інший і agorio - говорю); аморфний (гр. amorphos - безформний); аорист (гр. aoristos - неозначений); архаїзм (від гр. archaicos - стародавній); апостроф (гр. apostrophos - відвернений, звернений набік) тощо.

б) [е]: евферизм (від гр. euphemismos з eu -добре і phemi - говорю - пом'якшений вираз); еліпсис (гр. ellipsis - випущення); епітет (від гр. epitheton - прикладка, прізвисько); етимологія (гр. etymologia, з etymon - істина і logos - слово, вчення) тощо.

в) [ф]: фонема (від гр. phonema звук, голос); фонетика (від гр. phonetikos - звуковий, голосовий), фраза (від гр. phrasis - спосіб вираження, зворот); філологія (від гр. philologia - любов до слова, від phileo - люблю і logos - слово); фразеологія (від гр. phrasis - родовий відмінок phraseos - вираз, зворот і logos - слово, вчення);

г) буквосполучень кс, пс, мв, ск: гипотаксис (гр. hupotaxis - підрядність від hupo - під і taxis - будова, розташування);

Наявність таких морфем: а) коренів -оном, -грам, -архе, -лог, фон-, лекс-, морф-, -стил(у) -, -тавт-, -такс-, -глос-, -глот-, -как-: грамма (від гр. gramma риска, обрис, межа), ономастика (від гр. onomastike - майстерність давати імена), логічний (гр. logicos), какофонія (гр. - kakaphonia -погане звучання); монофтонг (гр. monophtongos, від monos - єдиний і phtongos - звук) тощо.

б) наявність суфіксів -іс (ис), -ит, -логія, -іст (ь), -ені: синтаксис (від гр. syntaxis побудова, устрій, зв'язок), алфавіт (гр. alphabetos, від назв перших літер грецької азбуки - альфа та бета, або віта); аналогія (гр. analogia - відповідність).

Грецькі запозичення повністю відповідають вимогам наукової оцінки терміна: 1) семантична прозорість; 2) співвіднесеність терміна й позначуваного ним поняття; 3) узгодженість із внутрішніми законами мови-користувача, стислість; 4) легкість у творенні похідних; 5) відсутність небажаних асоціацій.

Завдяки грецьким запозиченням значно розширилися ряди термінологічної синонімії, антонімії, гіперо-гіпонімії, міжгалузевої омонімії, бо саме ці відношення між термінами є визначальними в їх системній організації.

Багато грецьких термінів набули статусу інтернаціональних. Завдяки інтернаціоналізації національної термінології українська мова виходить на міжнародну арену, дає можливість народові глибше володіти кращими зразками світової культури [3, с.3].

Отже, грецькі запозичення - позитивне явище в сучасній українській літературній мові. Вони розширюють лексичний фон, роблять національну мову більш насиченою, досконалою, сприяють позбавленню полісемії власномовного слова та спрощення його смислової структури. Вважаємо перспективним з'ясування шляхів поповнення термінологічної системи української мови грецизмами та з'ясування їх функціонального навантаження на різних мовних рівнях.

Література

1. Акуленко В.В. Интернациональные элементы в лексике и терминологии. - Харьков, 1980. - 115с.

2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Сов. энциклопедия, 1966. -162с.

3. Бофман М. В. Принципы классификации заимствованных слов Казахской ССР. - Алма-Ата, 1961. - 96с.

4. Васильева М.В. К семантическому и функциональному написанию греко-латинсикх терминоэлементов в лингвистической терминологии // Вопр. языкознания. - 1983. - № 3. - С. 71-69.

5. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів - К.: Вища шк., 1985. - 360с.

6. Етимологічний словник української мови: У 7т. /АН УРСР Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні [Уклад. Р.В. Болдирєв та ін.]. - К.: Наукова думка, 1989. -549с.

7. Коротевич Є.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів. . - Львів.: Вид-во НА УРСР, 1980. - 235с.

8. Кочан І.М. Слова з міжнародними терміноелементами // Мовознавство. -1998. - № 6. - С. 62-66.

9. Лепеха Т. Міжнародна наукова конференція “Українська термінологія і сучасність” (26-28 вересня 2001 рік) // Українська мова. -2002. -№ 1. -С.114-115.

10. Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 6 / Укл.: А. Загнітко (наук. ред.) та ін. - Донецьк : Дон ДУ, 2000-350с.

11. Лотте Д.С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. - М.: Наука, 1982. - 146с.

12. Овчаренко Н.І. Запозичення як чинник специфіки розвитку термінологічної лексики // Теоретичні й практичні проблеми україністики: Зб. наук. праць / За ред. докт. філол. наук, проф. К.Г. Городенської. - Слов'янськ, СДПІ, 2000. С. 34-38.