Культура мови юриста

Зміст

Вступ

1. Культура мови юриста

2. Психологічний аспект юридичного мовлення

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Важливою характеристикою української національної ідеї є ідея конструктивного націоналізму як елемента великої української мрії. Адже в останні десятиліття колишня радянська держава вела жорстоку боротьбу з «українським буржуазним націоналізмом», який нібито притаманний лише Україні.

Основним чинником національної ідеї є право, яке підсилює національну гордість і національний характер. У ньому як в одному з державних атрибутів ми вбачаємо національну культуру українського суспільства, а у формах і способах його реалізації - національну культуру юриста. Національна культура жодною мірою не протистоїть загальнолюдській, а органічно пов'язана з нею. Однією з найвагоміших вартостей загальнолюдської культури є, як зазначає А. Фартушний, пошанування всього національного: мови, держави, традицій у галузі освіти, науки, релігії тощо.

Важливою проблемою професійної культури юриста є його національна культура. Причому суть цієї проблеми нині полягає у відродженні національно-державницьких засад правничої діяльності. Це і буде початком формування національної культури правника. Тому що нині, до речі, доволі активний процес нівелювання національних цінностей призводить до послаблення і без того духовно ослабленої держави. Тобто характеристикою юриста повинно бути первинність національного і вторинність інтернаціонального. Інакше це буде позадержавний, позанаціональний спеціаліст. Адже джерелом права, суб'єктами якого є юристи, - це досягнення, інтелектуальні здобутки народу, нації, в яких закладений відповідний менталітет й «запрограмована» його дія. Такий правовий код нації може зрозуміти лише національний юрист [1; C. 18].

Чинниками національної культури юриста є державна українська мова, мовлення (слово), мовленнєвий режим та етикет.

1. Культура мови юриста

Культура мови -- це літературна мова, вільне володіння юридичною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння вибрати правильний тон у розмові [9; C.71].

Безперечно, кожному юристові потрібно засвоїти мовну культуру, усвідомити, що вона не тільки соціальний, а й антропологічний феномен, і, як українська нація, є культурно-історичним фактом.

Культура спілкування не унаслідується, не програмується генетично. Засвоєння норм спілкування - наслідок виховання. Юриста необхідно навчити спілкуватися. У складних умовах сучасного життя покладатися на стихійний вплив обставин щодо роботи з працівником, як суб'єктом спілкування було б великою легковажністю, яка, ще не подолана.

Письмова діяльність юриста вимагає не аби яких знань державної мови. Невірно, або з помилками написаний текст, записка, протокол, рішення будуть причиною непорозумінь та неповаги з боку колег, звичайних цивільних людей. Звичайно, що як і представники будь-яких інших професій, у своїх текстах юристи використовують спеціальні терміни. Написання деяких понять дуже важко запам'ятати, тому їх виносять у спеціальні юридичні довідники. І письмова діяльність і публічне мовлення юриста підлягають певній традиції. Це завжди ділова або публічна мова. Вона є стислою і завжди по суті. Кожне слово зважене і має своє власне місце [8; C.16].

2. Психологічний аспект юридичного мовлення

Механізм дії психологічної культури юриста, тобто важелі, за допомогою яких психологічна культура втілюється у його практичну діяльність,- це насамперед мислення і мовлення.

Мислення юриста спрямоване на усвідомлення права й реалізацію його норм. У психологічній літературі мислення поділяється на теоретичне і практичне. Юрист повинен розвивати обидва види мислення, щоб активізувати творчий пошук, професійні дії. Але перешкодою творчій діяльності юриста може бути осуд керівників, невпевненість у результатах тієї чи іншої справи. У таких випадках механізм мислення юриста буде «деформований», оскільки його думка залишиться невисловленою [2; C.59].

Думки передаються за допомогою мовлення, яка буває, як відомо, внутрішньою і зовнішньою. Зрозуміло, що внутрішнє мовлення людини передує зовнішньому, тобто слову. Проте юрист працює в таких умовах, коли зовнішнє мовлення не завжди повинно виражати думку чи внутрішнє мовлення. Це позитивний результат його психологічної культури, хоча зміст вираженої думки характеризує ступінь розвитку загальної культури людини.

Зауважимо, що мова юриста не завжди адекватна його психологічній культурі. Однак не кожен юрист уміє використовувати слово як засіб юридичної праці. Трапляється, юристові тяжко висловитися, а легше скласти письмовий текст, що е наслідком певних прогалин у його психологічній культурі [10; C.118].

Юрист у правоохоронній роботі з громадянами повинен дотримуватися такої послідовності: усунути психологічний бар'єр між собою і співрозмовником, оволодіти ситуацією, психологічно вивчити співрозмовника, здійснити певну психологічну настанову.

Так, початок розмови юриста з правопорушником, свідком, потерпілими чи іншими учасниками справи пов'язаний з певною психологічною незручністю, яка виникає з різних об'єктивних та суб'єктивних причин. Високий рівень психологічної культури допомагає юристові подолати цю незручність, не виявляючи при цьому свого надмірного зацікавлення [7; C.216].

Юрист повинен відчути, коли ініціатива має непомітно перейти до нього. Причому варто звернути увагу на темп такого переходу, його виваженість. Упевнившись в надійності оволодіння ситуацією, юрист повинен приступити до психологічного вивчення співрозмовника. Суть його полягає у виявленні психічних особливостей громадянина, хоча таке вивчення стихійно розпочинається з першого погляду. Йдеться про активне вивчення, в результаті якого з'ясовується тип нервової системи, рівень мислення тощо. Це допоможе поступово підготувати співрозмовниканика до запланованої розмови через навідні запитання й очікувану вичерпну відповідь.

Висновок

Юрист - це спеціаліст, який має юридичні знання, не загальні відомості з права і держави, а професійні, фундаментальні і спеціалізовані знання.

Професія юриста - це гуманна професія, тобто вона спрямована, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини, що включає.

Це соціально значима професія, тому що вона пов'язана з державою і правом, важливими соціальними явищами, при цьому часто юристи мають значні владні повноваження.

Це високоінтелектуальна професія, тому що юристу потрібно охоплювати всі сторони життя суспільства, враховуючи при цьому складні, заплутані юридичні проблеми.

Це творча професія, оскільки вона пов'язана з вирішенням нестандартних юридичних ситуацій, при цьому творчість завжди обмежена рамками права, що вимагає від юриста ще більше мистецтва для розв'язання юридичних проблем.

Професія юриста має організований характер, тому що завдання юриста - організувати дотримання юридичних заборон, виконання обов'язків, дотримання прав.

Спеціалізація юриста несе в собі велику відповідальність, тому що юрист - це людина, яка повинна дуже дбайливо ставитись до своїх обов'язків. І для цього необхідно особливу увагу приділяти саме культурі мови й мовлення юриста.

Список використаних джерел

1. 3айцев Ю. Проект цивільного кодексу України як основа для розбудови української правничої терміносистеми // Проблеми правопису і термінології. -- К., 1997.

2. Бедь В.Юридична психологія. Навчальний посібник. 2003 р. - 375 с.

3. Дадерко Л. Культура і стиль обвинувальної промови прокурора // ПРАВО УКРАЇНИ - 2000. № 11

4. Журнал "Право України" № 12 2004 р.

5. Російсько-український словник: сфера ділового спілкування. -- К.. 1996.

6. Русско-украинский словарь- -- К, 1976.

7. Сливка С."Юридична деонтологія". Київ, Атака - 2003 р. 319 с.

8. Токарська А. Культура ділового мовлення юристів: стан і проблеми // ПРАВО УКРАЇНИ - 1999. № 11

9. Юридическая деонтология. -- Харьков, 1995.

10. Юридична психологія. Підручник /За редакцією Кондратьєва. Київ. 2000 р. - 351 с.