"Мова і нація" Василя Іванишина та Ярослава Радевича-Винницького

Праця «Мова і нація» Василя Іванишина, Ярослава Радевича-Винницького в формі тез широко висвітлює мовознавчу проблематику, пов'язану з суттю, роллю та функціонуванням мови в суспільстві, розкриває механізм денаціоналізації народу на мовному ґрунті, подає науковий матеріал, необхідний кожному громадянинові для вироблення мовознавчого світогляду, належного ставлення до рідної та інших мов.

Вона допоможе читачам визначити своє місце в боротьбі за утвердження української мови, за національне відродження.

Ще одна причина зацікавленості книжкою - це нестримний процес національного самоусвідомлення українців, їхнє прагнення глибше і ширше пізнати свою історію, культуру.

В своїй праці автори ставили собі за мету висвітлити найактуальніші проблеми існування та функціонування мови в суспільстві і дати читачам той теоретичний мінімум, який потрібний для вироблення мовного світогляду - системи знань про мову, а не просто суми випадкових відомостей про неї.

Автори вибрали форму тез, щоб у стислому, концентрованому вигляді охопити якомога більше важливих для життя нації та її відродження мовних проблем і окреслити їх суть.

У праці 24 розділи, в яких висвітлюється цілий ряд питань: лінгвоцит, що таке мова, науки про мову, функції мови, взаємодія мов, престиж мови, українська мова серед інших мов світу, перспективи розвитку мов, мова і етнос, рідна мова, двомовність, мова в суспільстві, мова і культура, мова та ідеологія, мова і політика, мова і держава, мова та історія, назва нашої мови, походження нашої мови, українізація, мова і школа, культура мовлення, мовні обов'язки громадян.

У праці підкреслюється, що в кожного народу «мовна картина світу» - своя, неповторна.

Автори наголошують, що наука про мову не повинна бути наукою для науки чи тільки для науковців. «Її призначення - бути наукою для народу, його сьогодення - бути наукою для народу, його сьогодення і його прийдешнього. Цим ідеалам повинна відповідати кожна наукова праця.»

У книзі перелічено також найголовніші функції мови, усвідомлення яких суттєво впливає на ставлення до мови, глибину і повноту її вивчення, на її використання.

«Мова - явище системне. Її функції виступають не ізольовано, вони проявляються у взаємодії. Відсутність чи неповнота використання якоїсь із них згубно впливає на мову в цілому, а це, своєю чергою, відбивається на долі народу.»

У розділі «Взаємодія мов» читаємо, що «жодна мова не існує ізольовано: мови контактують і взаємодіють між собою. Найбільш поширеним видом і результатом цієї взаємодії є проникнення елементів однієї мови до іншої.»

Про престиж мови говориться, що це її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні, що він залежить від багатьох чинників, домінуючим серед яких є інформативність мови, тобто застосування її як носія найновішої і найважливішої інформації.

У світі налічується 5,5 тис. мов. Українська мова належить до східнослов'янської пі групи слов'янської гілки індоєвропейської сім'ї мов. Окремі дослідники вважають її однією з найстаріших мов Європи.

У розділі «Перспективи розвитку мов» йдеться про те, що сенс існування мови - це спрямованість у майбутнє.

«Коли вона перестає дивитись у дзеркало майбутнього, відбувається руйнування її екології, уповільнюється її хода або й припиняється зовсім.»

Про мову і етнос, говориться, що мова забезпечує єдність етносу, розчленованого державними кордонами, розділеного просторами, розмежованого соціальними, політичними, релігійними чинниками. «Мова - головна ознака нації. Знищення мови (лінгвоцит) є найважливішою передумовою етноциду - знищення народу як культурно - історичної спільноти, його асиміляції іншим народом.»

У розділі «Рідна мова» йдеться про те, що ставлення до рідної мови є яскравим свідченням національної свідомості і рівня культури народу, його цивілізованості. Культ рідної мови - вияв певності нації в своїх силах, її віри в своє майбутнє.

Про двомовність читаємо: «Двомовність більшою мірою поширена серед народів, що не мають своєї державності.»

У розділі «Мова і територіальні діалекти» автори підкреслюють: «Боротися проти діалектів означає боротися і проти загальнонаціональної мови.»

Про мову і державу говориться, що мова виражає єдність держави. Гарантом національно - мовних прав народів, як і прав окремих громадян, буде належна, демократична національна Українська Держава.

Школі належить провідна роль у мовному вихованні народу.

«Між мовою і школою існує взаємодія і зворотний зв'язок.

Про мову і культуру говориться, що мова нації та її культура становлять органічне ціле, що між мовою і культурою існує взаємозалежний зв'язок.

«Мова забезпечує вічність культури.» Позбувшись рідної мови, втрачаємо можливість по-справжньому розуміти рідну культуру.

У розділі «Мова та історія» автори пишуть: «Мова - це хоронителька історичної пам'яті народу. Позбавити мови - означає позбавити народ минулого, а тим самим і майбутнього.

У праці йдеться про те, що шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, бажання володіти нею, з відчуттям власної відповідальності за рідну мову.

З розділу «Мовні обов'язки громадян» дізнаємось про те, що «володіння рідною мовою - не заслуга, а обов'язок патріотів.»

Всі розділи у праці взаємопов'язані. Автори ознайомлюють читачів з основами мовного світогляду, з різноманітними питаннями, що виникають на мовному ґрунті в суспільстві, зі значенням рідної мови в життєдіяльності народу й окремої людини.

Багато чого мені сподобалось в тезах, а найбільше така думка: «Розуміння передбачає наявність знань.» Ознайомившись з працею, я багато чого зрозумів про місце і роль мови в національному відродженні України.