Діалектна лексика в мові творів Марка Черемшини

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Факультет української та іноземної філології та мистецтвознавства

Кафедра української мови

РЕФЕРАТ

На тему:

«Діалектна лексика в мові творів Марка Черемшини»

Виконала

студентка

групи УУ-08-02

Комендар Ксенія

Дніпропетровськ 2009

Сучасна українська літературна мова всебічно обслуговує багатогранне життя українського народу: державні і громадські організації та установи, школу, науку, художню літературу, газети, журнали, книги, театр, радіо, кіно тощо.

В основі загальнонаціональної літературної мови завжди лежить жива народна мова, яка включає в себе не тільки літературну мову, а й різні територіальні діалекти, яким властиві певні лексичні, граматичні та фонетичні особливості, що відрізняються від загальнонаціональних літературних норм; професійні діалекти, соціальні жаргони. Літературна мова й місцеві діалекти завжди перебувають у певному взаємозв'язку, хоч на різних етапах суспільного розвитку взаємовідносини між ними виллються по -різному.

В нормах сучасної літературної мови відбивається лексична. Фонетична та граматична система, система тих діалектів, які лягли в її основу. Крім того, літературна мова, особливо її словниковий склад, безперервно збагачується за рахунок народних говорів. Впливом діалектних особливостей на літературні норми пояснюється виникнення окремих паралелізмів і варіантів у цих нормах, а й часто й поступова зміна їх. Основу словника сучасної української літературної мови складає загальновживана лексика. Слова, що вживаються в ній, зрозумілі кожному, хто знає українську мову і користується нею. Значення ж діалектизмів зрозуміле обмеженому колу людей, що володіють українською мовою, звичайно лише тим із них, хто користується говором, якому властиві ці діалектизми. У літературних творах, якщо немає потреби відбивати місцеві розмовні особливості, діалектна лексика не використовується. Її немає в науковій літературі та в документах ділового характеру; не поширені діалектизми і в публіцистичному жанрі. При потребі забарвлення твору місцевим колоритом і досягнення реалістичності твору автори використовують діалектизми. Для цього їх вводять у мову дійових осіб твору, рідше вони зустрічаються у мові автора.

Високохудожнє використання діалектизмів у такому плані зустрічається у творах Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, Ольги Кобилянської, Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського («Пісні забутих предків»), Юрія Яновського, Олеся Гончара і Марії Матіос. Багато досліджень про роль діалектизмів у стилі того чи іншого поета чи письменника ми маємо на сьогоднішній день. Дослідники творчості митців, характеризуючи мову творів, відзначають роль діалектизмів них, функцію (образотворчу, стилетворчу), потребу використання тощо.

Досить повне та найбільш точне визначення діалектизму подає Бевзенко С.П.

Діалектизм (від грец. дйЬлекфпт -- наріччя, говір) -- позанормативний елемент літературної мови, що має виражену діалектну віднесеність. Діалектизми віддзеркалюють процес адаптації літературною мовою територіально здиференційованих елементів діалектної мови чи регіональних варіантів літературної мови. Використання діалектизмів становить відступ від чинних на певному етапі розвитку норм літературної мови з певною стилістичною настановою (мовна характеристика персонажів, відтворення локального колориту описуваних подій та ін.). Функціонування діалектизмів в усному мовленні може зумовлюватися як цільовою стилістичною настановою мовця, так і недостатнім володінням літературною мовою. Основними шляхами проникнення діалектизмів у літературну мову є мова художньої літератури, публіцистики, наукової літератури, усне мовлення, лексикографічні праці (діалектні та змішаного типу).

Діалектизм поняття історично мінливе, яке формується разом з виробленням і усталенням норм літературної мови. Зміна норм відбивається на оцінці конкретних мовних одиниць, їх віднесенні до діалектних чи нормативних; при цьому критерієм оцінок служать нормативні описи граматичної структури літературної мови, різноманітні словники, в тому числі наголосів, керування тощо.

Питання потреби використання діалектизмів досліджували Бевзенко С.П. (“Українська діалектологія”), Бугайко Т.Ф. та Ф.Ф. Бугайко, О.І. Єфімов, Бацій І.С., Врубель С.А., Назарова Т.В., Шарпило Б.А., Грищук В.В. Це дослідження про використання діалектизмів у віршах І.Некрашевича (ХVІІІ ст.), творах І.Котляревського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ'яненка, Є. Гребінки, М.Вовчка, Ю.Фельковича, В.Стефаника, М.Черемшини, І.Франка, Д.Павличка О.Гончара, Я.Галана, П.Козланюка. Кожен дослідник висловлює свою думку щодо вживання вторами діалектизмів (здебільшого сходяться на думці, що використання діалектизмів має бути обережним, стилістично виправданим). Однак з досліджень випливає ще те, що самі діалектизми дають можливість авторові підкреслити територіальне походження персонажів, їх характери, індивідуальні особливості, освіту, розвиток, гумор, дотепність, душевний настрій у момент зображення. А в авторській мові діалектизми використовуються в етнографічно-побутових описах, у створенні характеру зображуваної місцевості, з метою стилізації мови.

Усі ці аспекти маємо у творах українського письменника - Марко Черемшини.

Марко Черемшина народився 13 червня 1874 року в селі Кобаках Косовського району Івано-Франківської області в селянській сім'ї. Коли в 1889 році Марко закінчив школу, батько віддав його в «науку» до гімназії в м. Коломию. Гімназія зустріла селянського хлопця непривітно. Навчання велося тут польською мовою, якої він зовсім не знав. Але незабаром він опанував польську мову і вийшов у число кращих учнів. Марко розумів, що батькам не легко було його вчити, і тому намагався виправдати їхні надії. Він виявляв жвавий інтерес до сучасного літературного життя на Буковині і Галичині. В 1896 році майбутній письменник закінчив гімназію і цього ж року поїхав до Відня, щоб здобути професію лікаря. Оскільки на медичному факультеті університету була дуже висока плата за навчання, він відмовився від свого наміру і вступив на юридичний факультет. В університеті він повністю віддає себе літературній і культурно-громадській діяльності. З 1896 року в чернівецькій українській газеті «Буковина» починають з'являтися перші твори молодого письменника - оповідання, поезії в прозі, художні переклади. У 1897 році Марко Черемшина зустрівся з Іваном Франком, який став його першим літературним редактором. В 1899 році у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник» було вміщено оповідання «Святий Николай у гарті» та «Хіба даруймо воду», які одразу засвідчили народження талановитого й оригінального письменника. Протягом двох років М.Черемшина написав ряд оповідань на тему гуцульського життя. В 1901 році вони вийшли у Чернівцях окремою книжкою під назвою «Карби». Ця невелика книжечка одразу висунула його на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття. Після виходу «Карбів» у літературній творчості Черемшини настала перерва. У 1901 році він закінчив навчання в університеті, а тільки у 1906 році одержав диплом. Спочатку він проходив фахову практику у Відні, а з жовтня 1906 року перебрався до м. Ділятина, де працював адвокатом шість років. У 1912 році він відкрив власну адвокатську канцелярію в м. Снятині і тут залишився до кінця життя. В роки першої світової війни М.Черемшина жив у рідному селі Кобаки, яке опинилося в зоні найзапекліших боїв. На власні очі письменник спостерігав жахливі картини того жорстокого часу. Побачене і пережите незабаром він відобразив в новелах про війну. Десь невдовзі після закінчення світової війни письменник повернувся до Снятина. В 1925 році виходить у Києві збірка новел «Село вигибає», до якої увійшли нові переклади і оповідання. Окрилений успіхом, Черемшина активно займається літературною творчістю, готує нову книжку до видання. Але раптова смерть 25 квітня 1927 року обірвала всі його творчі плани. Нові дві збірки оповідань в двох книгах вийшли у видавництві «Книгоспілка» в 1929 році уже посмертно. На вшанування пам'яті письменника, 17 липня 1949 року у м.Снятині відкрився літературно-меморіальний музей Марка Черемшини. В українську літературу Марко Черемшина ввійшов як новеліст. Новелістична спадщина письменника ділиться на три цикли: новели з життя гуцульської бідноти на межі 19-20 ст. (збірка «Карби»); новели про першу світову війну та її руйнівні наслідки (збірка «Село вигибає»); новели з життя та побуту гуцульського селянства в умовах пенсько-польської окупації (збірка «Верховина»). Провідний мотив першої групи новел - народне горе, безземелля, безпросвітні злидні гуцульського селянства, його цілковите соціальне і національне безправ'я під владою Австро-Угорської імперії. Назву збірці дало перше оповідання автобіографічного характеру - «Карби». Всі оповідання збірки пройняті сумним настроєм, у них багато плачу, скарги на кривдників. Одним з кращих творів збірки «Карби» є новела «Святий Николай у гарті». До убогої селянської хати Кірила Савчука приходить екзекутор і шукає, що можна взяти за несплачені податки. Він побачив там безпросвітну нужду і зняв з стіни закурений образ святого Миколая у дерев'яній різьбленій рамі. Ввечері, коли діти стали молитися і звели свої оченята на образ, не знайшли його на стіні. Гіркою іронією звучить відповідь батьків, що святий Николай у гарті, тобто в арешті. В цій новелі М.Черемшина правдиво відтворив одну з сторінок селянського життя в умовах буржуазної дійсності. Майже в усіх новелах збірки виступає той самий герой - темний, затурканий, безправний селянин-бідняк Курило Сівчук («Святий Николай у гарті»); коновкар («Чічка»); дід («Карби»); Юсипко («Раз мати родила»); Тимофій («Більмо») - це власне, різні імена одного й того ж героя, про трагічне життя якого розповідає автор. Герої новел - селяни, працьовиті, духовно обдаровані, чесні, гостинні, але гноблені соціально і національно. Сильне враження справляє й новела цієї збірки «Злодія зловили». Хлопчик-сирота Юра Приймаків цілими днями блукає голодний попідтинню. Ніхто його не пожаліє, нікому він не потрібний. Непритомнюючи від голоду, хлопець зайшов на куркульську садибу і, побачивши, як теля припадає до вим'я корови, в нестямі припав і сам до дійки. Хазяї впіймали хлопця «на місці злочину», тяжко побили, обстригли і під регіт сусідів-багатіїв вигнали на вулицю. І так картина за картиною, одна за другу похмуріша, одна за другу вразливіша. Показу тяжких умов життя селянства в роки першої світової війни Марко Черемшина присвятив 8 новел: «Перші стріли», «Зрадник», «Після бою» та ін. В цих новелах, з болем розповідаючи про страждання селянства під час війни, письменник водночас викривав тих, хто на війні грів руки, кому вона була вигідна й потрібна. Перед загрозою смертельної небезпеки селяни втікали в гори, в ліси. На народному горі та злигоднях наживалися багатії, хитрі, спритні, ненаситні в своїй жадобі. Цьому, зокрема, присвячена новела «Село вигибає». Від куль, голоду, холоду і хвороб загинули всі люди села. Зосереджуючи увагу на жахливому, трагічному, письменник протестував проти імперіалістичної війни. Марко Черемшина до кінця життя ненавидів будь-яке насильство над трудящим людом, любив свій народ, цінив його історичне минуле і мріяв про краще майбутнє для нього.

Черемшина (це прибране ім'я Івана Семанюка) глибоко знав гуцульське життя селян і їхню мову, і все це подав у своїх талановитих новелах. Сам він народився в селі Кобаках на Косівщині, й гуцульську мову полюбив ще з дитячих літ. Його збірки "Карби" 1901 р., "Верховина" та "Село вигибає", писані чистою гуцульською говіркою. Гуцульські діалектизми надають творам Марка Черемшини особливої поетичної чарівності, відбивають невичерпне образне багатство народної мови, її розмаїту метафоричність. Діалектизми стали для письменника одним із важливих додаткових художніх засобів відтворення образів гуцулів і гуцульської природи, передачі думок і настроїв персонажів. О.Засенко, дослідник життєвого і творчого шляху письменника, справедливо відзначив, що творчість Марка Черемшини ввібрала в себе нев'янучу красу, привабливість того краю, який породив письменника-народолюбця й надав йому високе поетичне слово. У кожній новелі Марка Черемшини так чи інакше відбився духовний світ його земляків гуцулів-верховинців, їх уявлення про природу й суспільство, про добрі й злі сили, їх віковічні прагнення довільного, щасливого життя ”.[1, с. 239]

Отже, що ж таке гуцульський говір? Гуцульський говір -- єдиний з українських говорів, що на нього звернули увагу українські письменники, які або й цілком писали по-гуцульському, або тільки частково використали його для надання творам місцевого колориту. Б. Кобилянський у своїй книжці "Діалект і літературна мова" написав: "Твори українських письменників про Гуцульщину й Покуття за мовною характеристикою поділяються на три різновиди: а) твори, писані гуцульським або покутським діалектом з елементами літературної мови (твори М. Черемшини, В. Стефаника); б) твори, писані в основному літературною мовою з більшою або меншою кількістю стихійно вжитих гуцульських та покутських діалектизмів (твори Ю Федьковича, М Устияновича, К. Климковича, С. Воробкевича); в) твори, писані загальноукраїнською мовою з використанням діалектів як мовностилістичного засобу ("Тіні забутих предків" М. Коцюбинського)."

Часто вказують на те, що діалектні елементи в творах М. Черемшини виступають ніби виключно в діалогах, в мові персонажів. Але таке твердження не відповідає дійсності. Коли йдеться про авторську мову нашого письменника, то і в цій частині не можна вказати ні одного оповідання, ні однієї новели, в яких панівною була б саме літературна мова. Вона з'являється - в більшій або меншій мірі - у двох моментах авторської мови: 1) там, де вона однакова (спільна) з діалектною; 2) в окремих випадках, коли автор намагається вносити окремі літературні слова і форми.

Разом з тим у цій-таки авторській мові зустрічаються досить часто специфічно діалектні елементи - фонетичні, морфологічні, синтаксичні і лексичні. Для підтвердження думки конкретними даними проаналізуємо авторську мову кількох творів М. Черемшини.

Мова творів Марка Черемшини будується на базі гуцульського діалекту. Щодо мови персонажів у творах автора всі дослідники згодні в тому, що тут панівною формою є гуцульський діалект. Але коли йдеться про мову самого автора, то й з'являються твердження, ніби в цій частині виступає «чиста» загальноукраїнська літературна мова. Який же дійсний стан? Розгляньмо авторську мову в кількох оповіданнях Марка Черемшини.

Оповідання «Карби»

Тото зелене село (морф.) - літ. : те зелене село;

Дивіть, хитається межи горами (морф.) - літ. : Дивіться, хитається між горами;

Гей дубова колиска, гей вишневий цвіт (синт.) - літ. : як (мов, неначе) дубова колиска; як вишневий цвіт;

Чічки розкидає (синт.) - літ. : квітки (квіточки) розкидає;

Тоті чічки (морф., лекс.) - літ. : ті квітки (квіточки);

Рука за ними посягне (лекс.) - літ. : рука до них простягнеться;

На … струпніліших хрестах (лекс.) - літ. : на … порохнявих хрестах;

Най би (морф.,фонет.) - літ. : нехай (хай) би;

Студені, чорні долоні його обтулять (лекс.) - літ. : холодні, чорні долоні його обгорнуть;

Тоті хмари (морф.) - літ. : ті хмари;

Коби влазилися (лекс.) - літ. : якби вміщалися;

Коби серця не розмняцкали (морф., лекс.) - літ. : якби серце не розчавили;

Тото село тихоньке (морф., фонет.) - літ. : те село тихеньке;

Деревище … у ямі (лекс.) - літ. : труна у ямі (в могилі);

Вартуйте серце (лекс.) - літ. : бережіть серце;

Воно вам серце полкеравить (фонет.) - літ. : воно вам серце скривавить;

Дьидя гримав кулаком (лекс.) - літ. : батько гримав (стукав) кулаком;

Під приділок (лекс.) - літ. : під полу (подолок);

Взяв … на коркові (лекс. І фразеол.) - літ. : взяв на плечі;

Навперед хати (морф.) - літ. : перед хатою;

Відтак завела його у хату (лекс.) - літ. : потім завела його в хату (до хати);

Денцівку дала (лекс.) - літ. : дала сопілочку;

Велику сопівку (фонет.) - літ. : велику сопілку;

Павами обтичьить (морф., фонет.) - літ. : павами (павиним пір'ям) прибере;

Тоті самі (морф.) - літ. : ті самі (такі самі);

Справить йому пушку (лекс.) - літ. : купить йому рушницю;

Прийшла неня відізнати (лекс.) - літ. : прийшла мама довідатись;

Постільці дублені (лекс.) - літ. : ремінні постоли (дитячі) з виправленої шкіри;

Онучки черлені (лекс.) - літ. : червоні онучі;

Вуйни і вуйки (лекс.) - літ. : тітки і дядьки;

Називали чемним (годним) легінем (лекс.) - літ. : називали чемним (добрим) парубком;

По харчунку (лекс.) - літ. : Після вгощання (після обіду);

Як біле курятко (морф.) - літ. : як біле курча;

Вигулити з дучки (лекс.) - літ. : виманіти з дири (ями, схову);

Вуйни розбеспечувались (лекс.) - літ. : тітки почували себе вільно;

Данцівник (фонет., лекс.) - літ. : танцюрист;

Гості надолину голови спускали (лекс.) - літ. : гості вниз голови спускали (схиляли);

Як птахи дощем зіпрані (лекс.) - літ. : як птахи обмоклі;

Петрик піснів (лекс.) - літ. : Петрик ставав блідий;

Стариня падькалася (лекс.) - літ. : старі (батьки) побивалися;

Кривдувався (лекс.) - літ. : жалувався (скаржився);

Вхопив туск за серце (лекс.) - літ. : охопила серце туга (розпач охопив серце);

Небагато хибувало (лекс.) - літ. : небагато бракувало;

Щоб наголос був не розплакався (морф., синт.) - літ. : щоб уголос розплакався;

Чиколонки їсти (лекс.) - літ. : пальці гризти (на кулаку);

Плач загатила (лекс.) - літ. : плач (сльози) вгамувала;

Туск у серце потановила (лекс.) - літ. : жаль (тугу, розпач) у серці утопила;

За простимі роздавала (лекс.) - літ. : милостиню подавала (роздавала вбогим «за спасибі»; … за «прости біг» гріхи);

Не діждався помочі (морф., лекс.) - літ. : не дочекався допомоги;

Помочі із свого внука (морф., лекс. і синт.) - літ. : допомоги від свого внука;

Як лишень (фонет.) - літ. : як лише (як тільки);

Відчімхала молоденьку глузочку (лекс.) - літ. : відламала (відірвала, відчахнула) молоденьку гілку;

У малку межи лози загнала (лекс., морф.) - літ. : в трясовину (болото) між лози загнала;

Кервава рана (фонет.) - літ. : кривава рана;

На дві нерівні частині (морф.) - літ. : на дві нерівні частини;

Тоту рану загоїти (морф.) - літ. : ту рану загоїти;

Як маленький гріб (лекс.) - літ. : як маленька могила;

Чув жасні стони (лекс., морф.) - літ. : чув жахливі стогони;

У панськім плахтю (лекс.) - літ. : у панському одягу (вибранні);

Гадзи… випитувалися (лекс., морф.) - літ. : господарі питали (розпитували);

Бадіки (лекс.) - літ. : дядьки (не родичі);

На данці (фонет.) - літ. : на танці (на танцях);

Легіні брали Петрика межи себе (лекс., морф.) - літ. : парубки брали Петрика до свого гурту;

Здвигали плечима (лекс.) - літ. : знизували плечима;

На кпи брали (фразеол.) - літ. : глумились (насміхались);

Жалем серце обстувала (лекс.) - літ. : жалем серце обгортала;

Сумом твар запишнювала (лекс.) - літ. : сумом (смутком) лице (пишно) вкривала;

Отік нагадувала собі (фонет., морф., лекс.) - літ. : немов (неначе) пригадувала собі;

Прошивки…вишивала (лекс.) - літ. : комір вишивала;

За Петриком банувала (лекс.) - літ. : за Петриком тужила;

По сльотливім тижні ( синт., фонет.) - літ. : За дощової погоди (коли сльота затягнеться на тиждень);

Баба веріткою накривалася (лекс.) - літ. : баба ряденцем накривалася;

Глипали через окіп у камеру (лекс.) - літ. : через рівчак заглядали (зазирали) у «камеральний» (державний) ліс;

Баба спирала (лекс.) - літ. : баба затримувала (не давала);

Злісний трутив її (лекс.) - літ. : лісничий штовхнув її;

Коноплі у мочулах (лекс.) - літ. : коноплі у воді (у ставку);

По набрезклому … лиці (лекс.) - літ. : по набряклому … лиці;

Сльози … потавали у ньому (морф.) - літ. : сльози … танули у ньому;

Перетручувала (лекс.) - літ. : перекочувала;

Рій мух від себе обганяла (лекс., - сем.) - літ. : рій мух від себе відгоняла;

Глипнув на стеглину (лекс.) - літ. : глянув на стелю;

Гейби ховалась перед падучою з гори скалою (лекс., - сем.) - літ. : неначе ховалась від скали, що падала згори;

Стручувала росу (лекс.) - літ. : стрясала росу;

Дальше д горі летіли (морф.) - літ. : далі вгору летіли;

Вітер займив її (лекс.) - літ. : вітер погнав її;

Трембіта (лекс.) - літ. : сурма (гуцульська довга сурма);

Не могли її здогонити (морф.) - літ. : не могли її наздогнати;

Викроювали … карби (лекс.) - літ. : нарізували карби;

Висновок. У творі «Карби» в авторській мові, що зустрічається 32 рази, усіх слів-1628; на загальну кількість усіх слів знаходимо:

1) діалектних слів і форм, відмінних від літературних (без повторних), - 100;

2) літературних, відмінних від діалектних формою або звуковим складом, впроваджених письменником, а також редакторами видавництв, - 88;

3) спільних слів і форм для діалекту і літературної мови - 1440.

Усклад гуцульського говору авторської мови «Карбів» входять спільні і специфічно діалектні слова і форми (1440+100) - 1540. Впроваджені літературні слова і форми (88) становлять 5,5 процента, усіх ллів авторської мови в цьому творі.

Оповідання «Дід»

Най зараз хата валиться (лекс., морф.) - літ. : хай зараз хата розвалиться;

Під колешиною (лекс.) - літ. : під повіткою;

На в'язці мерви (лекс.) - літ. : на в'язці гнилої соломи;

Скорчився…, аби спати (синт.) - літ. : скорчився…, щоб заснути;

Не кинув би пальцем (лекс.) - літ. : не рушив би пальцем;

Лице металося, гейби розсипалися (лекс., синт.) - літ. : лице тряслось, немов розсипалося;

Руки моцювали курей (лекс.) - літ. : руки пробували міцність шнура;

Задрожав дознаки так, як старий підрубаний дуб (фонет., лекс.) - літ. : задрижав достоту так, як старий підрубаний дуб;

Стрімголов у пропасть (лекс.) - літ. : стрімголов у провалля;

Аби там зігнити (синт.) - літ. : щоб там зогнити;

Ймився руками (лекс.) - літ. : схопився руками;

Відтак запер у собі дух (лекс.) - літ. : потім затримав у собі віддих;

Під лісничку (лекс.) - літ. : під дику яблуню;

Аби не корнєлася (синт., фонет., лекс.) - літ. : щоб не прокидалась;

Гей мочуло (синт., лекс.) - літ. : як ставок;

До раня (морф.) - літ. : до ранук;

Гей би боялись ночі (синт.) - літ. : немов боялись ночі;

Аби їх не задушила (синт.) - літ. : щоб їх не задушила;

Так поупрівали (лекс.) - літ. : так нагрілись (спотіли);

Їх ніхто не порунтає (лекс.) - літ. : їх ніхто не зрушить;

Аби мир годували (лекс., синт.) - літ. : щоб людей годували;

Висновок. Із загальної кількості усіх слів у 4 випадках авторської мови в оповіданні «Дід» - 331 - знайдено:

1)діалектних слів і форм, відмінних від літературних, - 35;

2)літературних, відмінних від діалектних формою або звуковим складом, впроваджених письменником, - 10;

3) спільних слів і форм для діалекту і літературної мови -286.

У склад діалекту входять спільні і діалектні слова і форми (285+35) - разом 321. Впроваджені автором літературні слова і форми (10) складають 3,3 процента, усіх слів і форм авторської мови у цьому творі.

Оповідання « Раз мати родила»

Підніс…твар догори (лекс.) - літ. : підвів обличчя вгору;

Голос трембіти зіллявся із журкотом Черемоша (лекс.) - літ. : Голос трембіти (сурми) злився з журчанням Черемошу;

Відтак бідбився об протилежні скелі (лекс., морф.) - літ. : потім відбився від скель напроти;

Зіллявся з воркотанням жаб (лекс.) - літ. : злився з кваканням жаб;

Не вспів добігти (лекс.) - літ. : не встиг добігти;

Поконечє села (фонет., морф., лекс.) - літ. : кінець села;

Свобідно ігрались (лекс., морф.) - літ. : вільно гралися;

На зарінку (лекс.) - літ. : на вигоні;

Плотарі, що дрімали при варті (лекс.) - літ. : плотарі, що дрімали біля вогнища;

Ждали на … гать (лекс.) - літ. : чекали спуску більшої води;

З тамного світа (морф.) - літ. : з того світу;

Доки треті кури не запіють (лекс.) - літ. : поки треті півні не заспівають;

Мовчки тулив у собі гнів супроти «панича» (лекс., морф.) - літ. : мовчки таїв у собі гнів проти жандарма;

Раз траба гинути (фонет.) - літ. : раз треба гинути;

Перепуджений став…говорити (лекс.) - літ. : переляканий став…говорити;

Ціпко держався (фонет.) - літ. : цупко тримався;

Ланцюжки дзоркнули (фонет., лекс.) - літ. : ланцюжки дзвякнули;

Сипав…прикази (лекс.) - літ. : сипав …накази;

Сонічко вихопилося на вершок гори (фонет.) - літ. : сонечко викотилось на верх гори;

Побачуть жандарма (морф.) - літ. : побачать жандарма;

Нарочно задержав (лекс.) - літ. : навмисне затримав.

Висновок. В оповіданні «Раз мати родила» у 36 випадках авторської мови налічується 1136 слів. З цієї кількості :

1)діалектних слів і форм, відмінних від літературних, - 46;

2)літературних, відмінних від діалектних формою або звуковим складом, впроваджених письменником, - 40;

3) спільних слів і форм для діалекту і літературної мови - 1050.

У склад гуцульського говору авторської мови входять спільні (1050) і специфічно діалектні слова і форми, (40) складають 3,5 процента, усіх слів і форм авторської мови в цьому творі.

Оповідання «Святий Николай у гарті»

За воринням показалася фігура, вся в чорному одінню (лекс.) - літ. : за огорожею показалася фігура, вся в чорному одязі;

В правій руці бук (лекс.) - літ. : у правій руці палиця;

Йдуть два люди (синт.) - літ. : іде двоє людей;

Плахтя та одіння (лекс.) - літ. : плахти та одяг;

Не обіймає … сорочка (лекс.) - літ. : не охоплює сорочка;

Червонаві холошні (фонет., лекс.) - літ. : червоняві штани;

Двері …отверті (лекс., морф.) - літ. : двері відчинені;

А відтак Сівчук (лекс.) - літ. : а потім Сівчук;

Стояла неповорушно (морф.) - літ. : стояла непорушно;

Стояла …без опинки (лекс.) - літ. : стояла … без фартуха;

Поступила один ступінь ближче ід чоловікові (лекс., синт.) - літ. : ступила один крок ближче до чоловіка;

Глянула наскрізь … в очі (лекс.) - літ. : глянула просто … в очі;

Перейшов скорим ходом (лекс., морф.) - літ. : перейшов швидкою ходою;

Під примежньою стіною (лекс.) - літ. : під прилеглою стіною;

На трьох стовпцях (морф.) - літ. : на трьох стовпчиках;

Яма на ватру (лекс.) - літ. : яма на вогнище;

Лишень рами (морф.) - літ. : лише рами;

Сівчук уздрів (лекс.) - літ. : Сівчук побачив;

Почухався в голову (фонет.) - літ. : почухав голову;

Побуркотів сам до себе (морф.) - літ. : пробурчав сам до себе;

Просто кутник лишився (лекс.) - літ. : прямокутник залишився;

Ніс … скором до хати (лекс.) - літ. : ніс … молоко до хати;

Дотлівало в ямі вугля (морф.) - літ. : дотлівало в ямі вугілля;

Піднесла свої оченятка д'горі (морф., лекс.) - літ. : звела свої оченята вгору (на ікону).

Висновок. Із загальної кількості усіх слів у 25 випадках авторської мови -552-в оповіданні «Святий Николай у гарті» в результаті аналізу виявлено:

1) діалектних слів і форм, відмінних від літературних, -28;

2)літературних, відмінних від діалектних формою або звуковим складом, впроваджених письменником, -28;

3) спільних слів і форм для діалекту і літературної мови -496.

У склад діалекту, що його використав письменник у своїй авторській мові, входять спільні (496) і специфічно діалектні слова і форми (28) - разом 524.

Впроваджені письменником літературні слова і форми (28) складають5,1 процент всіх авторських слів і форм у цьому творі.

М. Черемшина, як показує аналіз мови його творів, писав діалектними відгалуженнями української загальнонародної мови, в яких є значна кількість граматичних, лексичних і фонетичних елементів, спільних з загальнонародною і літературною мовою. Слова М. Черемшини «діалект сам чіпається», коли він пише свої твори, підтверджують думку про те, що і в авторській мові говірка використовувалась письменником стихійно, без спеціального стилістичного навантаження. М. Черемшина час від часу використовував в авторській мові окремі слова і форми літературної мови і кожний раз вертався до діалекту.

Такий фактичний стан цього питання. Цей стан не дає ніяких підстав говорити про загальнолітературну мову творів письменника ні в цілому, ні по відношенню його до авторської мови, яка, в основному, також діалектна, хоч і має багато спільного з загальнонародною мовою елементів. [2, c. 70]

Словник української мови в 11-ти томах - це перший в історії української лексикографії словник тлумачного типу. Словник увібрав усе цінне з лексичних багатств української мови. На ряду із загально вживаною лексикою, старослов'янізмами, просторіччями, у словнику зафіксовано також чимало широковживаних діалектизмів.

Отже, пропоную розглянути усі діалектизми з 11-ти томного словника української мови на літеру «Ф», яка знаходиться в 10-ому томі.

Файда, и, ж., діал. Батіг, канчук, пуга.

Файка, и, ж., діал.. Люлька.

Файкати, ає, недок., діал. Розлітатися, розвіватися.

Файненький, а, е, діал. Пестливо до файний.

Файний, а, е, діал. Гарний.

Файно, діал. Присл. До файний.

Файно дякувати-щиро, вельми дякувати.

Файовий, а, е. Прикм. До фай.

Факля, і,жю, діал. Смолоскип.

Фалаття, я, с., збірн., діал. Клоччя, лахміття, у порівнянні.

Фалудина, и, ж., діал. Стеблина, прутик.

Фалудинка, и, ж., діал. Зменшю-пестл. до фалудина.

Фаля, і, ж., діал. Хвиля.

Фамілійка, и, ж., діал., ірон. Зменш.-пестл. до фамілія.

Фамілійний, а, е, заст.., діал., Те саме що фамільний.

Фантина, и, ж., діал., Одежина.

Фантувати, ую, уєш, недок., перех., діал. Описувати та спродавати чиєсь майно за борг.

Фантя, я, с. збірн., діал. 1. Одяг, білизна. 2. Лахміття, подертий одяг.

Фара, и, ж., діал. Будинок, у якому живе священник.

Фаркання, я, с., діал. Дія за знач. Фаркати та звуки утворювані цією дією.

Фаркати, аю, аєш, недок., діал. Утворювати низькі переривчасті шумові звуки (перев.. про машину, мотор, собаку тощо).

Фаркнути, ну, неш, док., діал. 1. Однокор. До фаркати. 2. Спалахнути.

Фаска, и, ж., діал. Невелика діжечка для масла, сиру.

Фатига, и., ж., діал. Турбота.

Фатигуватися, уюся, уєшся, недок., діал. Турбуватися.

Фахкотіти, тить, недок., діал. Палахкотіти.

Фахнути, не, док. діал., Однокореневе до фахкотіти.

Фаяти, фаю, фаєш, недок., діал. Колихати.

Ферділь, і, ж., діал., Міра сіпких тіл.

Файркати, аю, аєш, недок., діал. Упиратися, сердитися.

Файркнути, ну, неш, док., діал. Однокорен. до файркати.

Фіна, и, ж., діал., Хрещення.

Фіра, и, ж., діал. Віз, підвода.

Фірмак, а, ч., діал. Деревяна форма для чого-небуть.

Фірман, а, ч., діал. Візник

Фірманити, ню, ниш, діал., 1. Правити кіньми. 2. Служити фірманом, візником.

Фірманка, и, ж., діал. 1. Візникування 2. Дружина фірмана.

Фонтана, и, ж., діал., заст., Фонтан.

Ферналь, я, діал. Конюх.

Фоса, и, ж., діал., Канава, рів, рівчак.

Фоя, ї, ж., діал., Хвоя.

Фраснути, ну, неш, док., перех., діал., Ударити.

Фрашка, и, ж., діал. Дрібниця, дурниця.

Фризерка, и, ж., діал., жін. до фризер.

Фризура, ж., діал., Зачіска, завите волосся.

Фуга , ж., діал., Хуга.

Фудулія, і, ж., діал., Пихатість.

Фудульний, а, е, діал., Гордовитий.

Фудульність, ності, ж., діал. Властивість за значенням фудульний.

Фудульно, діал. Присл. До фудульний.

Фук, у, ч., діал. Крик, галас.

З фуком - з криком.

Фукання, я, с., діал. Дія за значенням фукати.

Фукатися, аюся, аєшся, недок., діал. Кричати, дорікати комусь.

Фукнути, ну, неш, док., діал. Однокорен. до фукати.

Фус, у, ч., діал. Осад.

Футерко, а, с., діал. Зменш.-пестл. до футро.

Футро, а, с. діал. 1. Хутро. 2. Шуба.

Футряний, а, е, діал. Сопілка.

Фуярка, и, ж., діал. Те саме, що фуяра.



Список використаної літератури

1. Засенко Олекса. Марко Черемшина. Життя і творчість. - К., 1974. - с. 239.

2. Б. В. Кобилянський Діалект і літературна мова. - К., Радянська школа, 1960.

3. Словник української мови в 11-ти томах. Наукова думка, - К., 1971