Міністерство освіти і науки України

Національний аерокосмічний універсітет ім. М. Є. Жуковського

“Харківський авіаційний інститут”

Кафедра українознавства

ТИПИ ДІЄСЛІВНИХ ПРИСУДКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ТА ЇХ СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ

Курсова робота

студентки III курсу

гуманітарного факультету

(спеціальність “Прикладна лінгвістика”)

Харків - 2008

План

Вступ

1Теоретичне підґрунтя дослідження

1.1Присудок як головний член двоскладного речення.

1.2Класифікація присудка за структурою.

1.2.1Простий присудок.

1.2.1.1Простий дієслівний присудок

1.2.1.2Простий інфінітивний присудок

1.2.1.3Простий вигуковий присудок

1.2.1.4Простий нульовий присудок

1.2.2Складений присудок

1.2.2.1Дієслівний складений присудок

1.2.2.2Іменний складений присудок

1.2.3Подвійний присудок

1.3Стилістичне використання присудків

2Аналіз присудків в текстах художнього стилю

Висновки

Список використаної літератури

Список джерел ілюстративного матеріалу

Вступ

Сучасний синтаксис становить собою досить велике проблемне поле. Функціональний підхід до вивчення граматичних одиниць (як синтаксичних, так і морфологічних) у сучасному мовознавстві є панівним. Основне завдання функціонального синтаксису, який постає у двох своїх різновидах - семантичному і формальному, полягає у виявленні мовних ознак синтаксичних одиниць і з'ясуванні їхньої ролі у процесі комунікації.

З погляду функціонального синтаксису науковий інтерес викликає створення єдиної класифікації типів присудків, бо дотепер різні мовознавчі погляди ставали причиною для створення різних типологій.

У науковому обігу відомі такі вчені, як І.К. Білодід, І.Р.Вихованець. Як відзначає І.Р.Вихованець: «В історії синтаксичної думки обґрунтовано два принципи виділення типів присудка: перший базується на морфологічній природі присудкової форми, другий - на способі вираження модально-часових значень». Тобто за морфологічними параметрами він об'єднує присудки у два типи - дієслівний і іменний присудки, а залежно від способу вираження модально-часових значень поділяє на простий, складений і подвійний.

І.К.Білодід пропонує іншу типологію присудків. Він стверджує: «Найбільш прийнятною класифікацією присудка слід вважати його поділ на простий,складений і подвійний». Але, крім того, мовознавець вказує на існування інших підтипів і видів присудка, що є структурними різновидами вказаних трьох типів. Відповідно до морфологічних засобів вираження в простому присудку Білодід розрізняє дієслівний присудок у особових формах повнозначних дієслів, інфінітивний присудок, вигуковий присудок та нульовий присудок.

Отже, актуальність теми роботи вмотивована потребою комплексного аналізу присудків з погляду на їхню структуру та стилістичне використання.

Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити присудки в текстах сучасної української мови художнього стилю.

Відповідно до мети визначаємо такі завдання:

1) визначити теоретичне підґрунтя досдідження;

2) виділити присудки на підставі аналізу текстів художнього стилю;

3) кваліфікувати їх за певними групами.

Матеріалом дослідження слугували тексти художнього стилю наступних письменників:

­ Леся Українка - «Лісова пісня», вірші;

­ Остав Вишня - «Мисливські усмішки».

Методи запропонованого дослідження грунтуються на лінгвістичному описі, аналізі, узагальненні та статистичному методі.

Теоретичне значення полягає у поглибленні розуміння сутності типології присудків.

Практичне значення полягає у подальшому визначенні синтаксичних синонімів у синонімічних словниках та посібниках.

1 Теоретичне підґрунтя дослідження

1.1 Присудок як головний член двоскладного речення

Присудок - головний член двоскладного речення, синтаксично пов'язаний з підметом предикативним зв'язком. Синтаксична специфіка присудка визначається його належністю до пари головних членів речення поряд з підметом.

У ролі присудка виступають різні за семантикою синтаксичні елементи, що означають:

а) Дію-процес: «Підводив голову народжений титан, І йшли назустріч вічності і смерті Нездолані, гарячі і уперті Дружини непокірливих слов'ян» (В.Симоненко);

б) Якісну ознаку предмета: «Життя його було ясне і прозоре до дна» (О.Гончар);

в) Предмет: «В своїй чистій вірі та благанні вона теж була дитиною» (М.Стельмах) та ін [2,с.154].

Синтаксична сутність присудка не зводиться до його морфологічного вираження. Порівняно з підметом набагато меншою мірою морфологічний критерій можна застосовувати до присудка, який в українській мові може виражатися особовими формами дієслова, інфінітивом, формами називного, родового, орудного відмінків іменника або формами всіх непрямих відмінків іменника з прийменниками, формами прикметника, числівника, займенника, прислівниками, вигуками, нульовими формами і т.д. формальні (морфологічні) ознаки присудка не є такими постійними, як його власне синтаксичні ознаки. Проте в граматичній системі мови для вираження присудкової функції наявні спеціалізовані засоби. Особова форма дієслова в будь-якому двоскладному реченні виконує тільки роль присудка. Крім формально-морфологічних ознак, присудок може мати інтонаційні (формально-інтонаційні) ознаки, які, на відміну від перших, виявляються лише в усному мовленні [2,с.154].

У цій роботі приведено класифікацію присудків за І.К.Білодідом.

1.2 Класифікація присудка за структурою

За своєю структурою присудок в українській мові не однорідний. Найбільш прийнятною класифікацією присудка за структурою слід вважати поділ його на простий, складений і подвійний. Інші підтипи і види присудка є структурними різновидами вказаних трьох типів.

1.2.1 Простий присудок

Відповідно до морфологічних засобів вираження в простому присудку розрізняється дієслівний присудок у особових формах повнозначних дієслів, інфінітивний присудок, вигуковий присудок і нульовий присудок.

1.2.1.1 Простий дієслівний присудок

Дієслівний простий присудок - найбільш типова форма присудка двоскладного речення. Дієслово найбільшою мірою пристосоване для виконання функції присудка, воно виражає як звонішньо-синтаксичні значення речення (час, спосіб), так і синтакцсичний зв'язок з іншим головним членом речення - підметом. Простий дієслівний присудок виступає у формах теперішнього, минулого часів, а також у формах наказового і умовного способів. Наприклад, «Київ криється туманом Голубим, як отчий дим» (М.Рильський); «Ми йдем, ми дійдем до мети» (С.Сосюра). Особові форми дієслів дійсного, наказового і умовного способів у розмовній мові іноді набувають непрямих, транспонованих значень. Напр.: «І ти поїдеш із людьми, а тоді повернешся назад» (Г.Тютюнник); «Кошовий піде з одною половиною за татарами, а друга половина хай обере собі наказного отамана.» (О.Довженко). У цих реченнях дійсний спосіб (форми майбутнього часо доконаного виду) використано у спонукальному значенні. Транспонована в умовний спосіб друга особа однини наказового способу не завжди узгоджується з підметом у числі і може стосуватися будь-якої особи [2,с.154-155].

1.2.1.2 Простий інфінітивний присудок

У певних синтаксичних умовах форма інфінітива дієслів недоконаного виду може виконувати функцію присудка, пов'язуючись із підметом, вираженим іменником або іншим субстантивованим словом. Напр.: «Цап крутнувсь, зіп'явсь на дибки, І... тікать, задравши хвіст» (С.Олійник). Присудок, виражений інфінітивом дієслова недоконаного виду, вказує на раптовий початок тривалої дії у плані минулого та на її інтенсивність. До того ж інфінітив у згаданій функції поширюється не на всі дієслова, він охоплює лише дієслова інтенсивної дії типу тікати, плакати, кричати і под. Таке вживання інфінітива-присудка властиве, головним чином, розмовній мові і знаходить відповідне відображення в художній літературі. У розмовній мові при присудку інфінітиві даного типу здебільшого вживаються підсилювальні частки ну (ану), давай, що ще рельєфніше увирізнюють відтінок раптового початку тривалої дії, її інтенсивності та динамічності. Напр.: «Вони налягли на ноги, давай тікати» (П.Мирний). Речення з таким присудком є особливим структурним типом двоскладних речень, у яких значення модальності і часу морфематичного вираження не знаходить [2,с.155].

Різновид простого інфінітивного присудка становлять пестливі інфінітивні форми окремих дієслів, яким значення пестливості надають суфікси -ки, -оньки, -очки, -унечки, -усеньки, -уні, -усі, -ці, -унці. Напр.: «Отака серйозна тема, а ви хахоньки! Вам смішно» (О.Ковінька). Уживаються вони переважно в пестливій мові,зверненій до дітей, і утворюються від звичайних інфінітивів небагатьох дієслів типа спати, їсти, пити, купати і ін.

1.2.1.3 Простий вигуковий присудок

Вигуковий присудок, як інфінітив, також передбачає обов'язкову наявність підмета у формі називного відмінка іменника або його еквівалентів. Він супроводжується при цьому відповідною інтонацією. Вигуки, здебільшого віддієслівні, набувають характеру дієслова минулого часу доконаного виду. Напр.: «... нахилилась до Віталика і в темряві раптом хап! Його за руку» (О.Гончар). Вигуковий присудок інколи в розмовній мові замінює простий дієслівний присудок, при цьому вербалізуючись в синтаксичному плані. В українській мові синтаксична вербалізація вигуків мала своїм наслідком також вербалізацію словотворчу, внаслідок чого існують ряди співвідносних слів - вигуків і дієслів, які виникли з перших. В українській мові використовується або дієслово доконаного виду, семантично співвідносне з вигуком, або однокореневий предикативний вигук [2,с.155-156].

1.2.1.4 Простий нульовий присудок

Простий нульовий присудок позбавлений формальних ознак (не має лексичного вираження). Речення з нульовим присудком - не односкладні, а двоскладні речення, в яких присудок фактично не опущений, але відсутнє його морфологічне вираження. Характерною особливістю таких двоскладних речень є наявність обов'язкового компонента - обставини місця, вона не пов'язується з жодним морфологічно вираженим членом речення, вказує на синтаксичний зв'язок із морфологічно невираженим, а отже, нульовим, присудком. Пор.: «Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита. Праворуч комора дерев'яна, рублена. Між коморою та будиночком ворота й хвіртка. Біля воріт дві тополі» (О.Довженко).

Речення з нульовим присудком і речення з ненульовим присудком є варінтами того самого структурного типу - двоскладного речення [2,с.156-157].

1.2.2 Складений присудок

Крім простого присудка, вираженого найчастіше одним словом (повнозначною частиною мови), в українській мові функціонують складні присудкові структури, що являють собою семантико-граматичну єдність. Присудкові комплекси, які утворюються сполученням повнозначної частини мови з дієсловами-зв'язками або допоміжними дієсловами (зрідка - модальними предикативними словами), назиіваються складеним присудком. Залежно від морфологічних засобів, якими передається лексичне значення присудка, розрізняється дієслівний складений присудок і іменний присудок.

1.2.2.1 Дієслівний складений присудок

Дієслівний складений присудок є присудком, лексико-семантичну основу якого становить інфінітив повнозначних дієслів, сполучений з особовими формами модальних і фразових дієслів або прикметниками з модальним значенням. Дієслівний складений присудок є сполученням суб'єктивного інфінітива з допоміжним дієсловом в особовій формі. Особове дієслово у складі дієслівного складеного присудка є з семантичного погляду неповним і тому для розкриття свого змісту вимагає іншого дієслова. Функцію такого дієслова і виконує інфінітив , що називає конкретну дію, яка стосується слова-підмета. Допоміжні модальні і фазові дієслова в складі присудка функціонують як зв'язки [2,с.158].

Фазові дієслова в сполученні з інфінітивом виражають, з одного боку, зовнішньо-синтаксичні категорії часу і способу та внутрішньо-синтаксичні категорії особи (роду) і числа (функція зв'язки) і разом з тим модифікують лексичну семантику присудка щодо початку, продовження і закінчення дії або стану. До фазових дієслів, що означають початок, продовження і кінець дії або стану, належать дієслова починати, кінчати, продовжувати, братися (взятися), стати, кидатися, переставати, заходжуватися і ін. З цими дієсловами пов'язується інфінітив дієслів недоконаного виду. Напр.: «Снаряди почали вже падати в річку, здіймаючи високі фонтани» (О.Довженко).

Допоміжні модальні дієслова у складеному дієслівному присудку, з одного боку, виконують зв'язки і вказують на зовнішньо-синтаксичні категорії часу і способу, а з другого - модифікують значення складеного присудка в цілому, виражаючи лексично модальні відтінки можливості, неможливості, необхідності тощо. Здебільшого надають дієслівному складеному присудкові модальних відтінків значення дієслова могти, мусити, мати, зуміти, намагатися, зволити, сміти і под. Напр.: «Командира роти якраз не було, і Черниш не міг піти» (О.Гончар).

У ролі модальних компонентів дієслівного складеного присудка виступають особливі предикативні прикметники повної, рідше короткої, форми (повинен, спроможний, здатний, схильний, ладен, рад, зобов'язаний, змушений та ін.). Напр.: «Вони повинні були, як штурмани на літаках, весь час орієнтувати бійців» (О.Гончар). У зв'язку з тим, що предикативні прикметники не мають формальних засобів вираження дієслівних категорій, час і спосіб у цьому різновиді дієслівного складеного присудка передає дієслово-зв'язка бути [2,с.159].

У дієслівному складеному присудку інфінітив має позначати дію, процес чи стан тієї самої істоти і предмета в позиції підмета, що й дієвідмінювана форма дієслова, пор.: «Ніхто не смів розповісти йому про друга» і «Усі прохали його розповісти про друга». Такий інфінітив називають суб'єктним, а інфінітив, що стосується дії, процесу і стану іншої порівняно з дієвідмінюваною формою істоти чи предмета, - об'єктним. Об'єктний інфінітив не вважають частиною дієслівного складеного присудка, а кваліфікують як другорядний член речення. Дієслівні складені присудки слід вирізняти також серед простих, які мають при собі додатки або обставини мети, виражені інфінітивом. До дієслівного складеного присудка зараховують тільки поєднання інфінітива з дієсловами абстрактного значення, якими є допоміжні модальні і фазові дієслова. Отже, згідно з граматичною традицією дієслівний складений присудок являє собою аналітичну єдність на позначення дії, процесу і стану, модифікованих у модальному чи фазовому плані [1,с.78].

1.2.2.2 Іменний складений присудок

Значно більшу різноманітність морфологічного вияву має іменний складений присудок, виражений іменем будь-якої форми (за винятком кличного відмінка іменників) у сполученні з особовими формами дієслова-зв'язки. Повнозначне слово (ім'я) є основним елементом іменного складеного присудка, дієслово-зв'язка сигналізує про вживання імені у присудковій функції та вказує на час і спосіб. До власне-зв'язок належать дієслова-аналітичні морфеми бути, становити, являти собою, які позбавлені лексичного значення. зв'язкову функцію виконують і невласне-зв'язки ставати, виявлятися, залишатися, лишатися, робитися та інші, які надають присудкові додаткових лексичних відтінків [1,с.78].

Найчастіше в ролі іменної частини складеного присудка вживаються прикметники, дієприкметники та іменники. Лексико-морфологічний тип предикативного імені впливає на вибір форми іменної частини, тобто залежно від того, іменник чи прикметник входять до іменного складеного присудка, ми використовуємо відповідну відмінкову і прийменниково-відмінкову форму в іменній частині. З-поміж різноманітних відмінкових і прийменниково-відмінкових форм в іменній частині складеного присудка велике поширення мають називний, орудний і знахідний безприйменникові відмінки, а також знахідний із прийменником за, які є спеціалізованими формами для вираження іменникового присудка. Називний, орудний і знахідний із прийменником за можуть уживатися в однакових лексичних умовах. Вибір однієї з трьох форм зумовлюється їх специфічною семантикою. Певний вплив на розподіл основних присудкових форм іменника має характер дієслова-зв'язки. Зокрема, при нульовій зв'язці типу ставати, виявлятися, лишатися - переважно і формі орудного відмінка: «Гори стали справжнім випробом для армійських коней» (О.Гончар). Називний відмінок уживається також для вираження присудкової ознаки порівняння: «Спомин був як блискавка»(М.Рильський) [1,с.79].

Прикметники в іменному складеному присудкові виявляють набагато більшу порівняно з іменниками інертність щодо закономірностей розподілу відмінкових форм. Навіть напівповнозначні дієслова-зв'язки ставати, виявлятися, лишатися тощо, які виступають вирішальним фактором майже абсолютного вживання орудного відмінка іменників, не мають такої ваги у випадках, коли роль іменної частини складеного присудка виконують прикметники. Через те з орудним відмінком присудкових прикметників при напівповнозначних зв'язках конкурує називний відмінок, напр.: «Ніщо не здається перебільшеним» (О.Довженко).

Позицію іменної частини у формі називного відмінка іменників може займати інфінітив, з яким нерідко перебуває в симетричному стосунку інфінітивний підмет, що також заміщає називний відмінок іменника, напр.: «Кохати - нові землі відкривати» (І.Драч).

Ускладнена модель іменного складеного присудка поєднує в собі структуру дієслівного складеного та іменного складеного присудків: «Що може бути прекраснішим за усміх дитини?» (О.Гончар); «Справа починала бути поганою» (М.Коцюбинскьий).

Отже іменний складений присудок є різновидом складеного присудка, який виражає ознаку предмета думки і складається з іменної частини й дієслова-зв'язки як показника граматичних категорій часу та модальності [1,с.79-80].

1.2.3 Подвійний присудок

Подвійний присудок складається з двох повнозначних слів: дієслів переважно із значенням руху, діяльності або стану і найчастіше прикметників та дієприкметників: «Він повернувся того вечора з роботи невеселий» (Григір Тютюнник); «Сава Андрійович стоїть засмучений» (О.Довженко). Позиція підмета в таких структурах визначається окремо як щодо першого, так і щодо другого компонента подвійного присудка. Нерідко подвійний присудок, відмежовуючи його від іменного складеного, називають складним [1,с.81].

1.3 Стилістичне використання присудків

Типові форми присудка майже не диференціюють мовних контекстів зі стилістичного погляду. Вони домінують у стилях нехудожніх

Присудок у «неграматичених» формах досить активний у своєму стилістичному функціонуванні. У ряді випадків, зокрема в художньому мовленні, є підстави твердити про так званий емоційний присудок.

Виразний присудок цього типу твориться формою непрямого відмінка іменника з прийменником, напр.: «Ми в сміх, а ті якути в плач» (Л.Українка)

Такого ж типу присудок може бути виражений інфінітивом, який може виступати самостійно або ускладнюватися допоміжними елементами, напр. «Любов - це зустрічати друга» (М.Рильський).

Оригінальні й експреивно забарвлені присудки вигукової та вигуково-предикативної форми. Основне стилістичне їх завдання - створення усно-розмовного колориту. Здубільшого - це присдки раптово-несподіваної чи моментальної дії. Значну групу серед них становлять присудки руху, напр. «Що рибка смик, то серце тьох» (П.Гулак-Артемовський) [3,с.341].

Експресивна сила вигукового присудка може зростати при його повторі: «Вірите, сокира в мене в руках сама собі тільки - стриб! стриб! стриб!» (О.Вишня)

Досить поширені й не менш яскраві зорові присудки цього типу, напр.: «І звізди на небі блись-блись» (І.Котляревський).

Ще виразніші в стилістичному плані звукові та звуковідтворюючі присудки цього типу, напр.: «Коли це - рип двері!»(С.Васильченко)

Експресивне забарвлення, яке посилюється відповідними інтонаційними моментами, вносять у речення іменні присудки з потенціальною зв'язкою. Вони відзначаються великим поширенням у різних жанрах художньої мови, напр.: «Гречана каша - то матір наша»(Нар.творч.)

Ще більш художньо напруженими є присудки з потенціальною зв'язкою, коли при них іменна частина виступає повтором підмета, напр.: «Одна біда - не біда» (Т.Шевченко)

Складні художньостилістичні якості мовлення вплітаються в присудок фразової побудови, напр.: «Я при своєму розумі» (О.Гончар)

У присудках порівняльної побудови художнє значення розкривається шляхом відповідного зіставлення, напр.: «Голова - як торба: що знайдешь, те сховаєш» (Нар.творч.) [3,с.342].

2 Аналіз присудків в текстах художнього стилю

У межах дослідження було проаналізовано речення, що містять присудки у текстах художнього стилю наступних авторів:

­ О.Вишня «Мисливські усмішки»;

­ Л.Українка «Лісова пісня», вірші.

Було виявлено 107 різних присудків, які, в свою чергу, поділяються на:

1. Прості дієслівні присудки, що, як правило, виражені особовими та родовими дієслівними формами:

1) Знаю

Про материну рідню так само знаю небагато. (О.Вишня)

2) Живе

Росте

Письменник не так живе й не так росте, як проста собі людина. (О.Вишня)

3) Відіграє

Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа - картопля, коноплі, бур'яни. (О.Вишня)

4) Розвіялось

І натхнення з переляку розвіялось. (О.Вишня)

5) Скомпрометував

Украло

А остаточно я скомпрометував сторожів тим, що одного з них в ніч під Новий рік щось украло. (О.Вишня)

6) Маємо

Я не маю сумніву в тому, що тепер, коли ми маємо інститути літератури, інститути та факультети журналістики нашій молоді буде значно легше починати, ніж було нам. (О.Вишня)

7) Розгортаєте

Постеляєте

Дивитесь

відпочиваєте

Ви розгортаєте сіно, простеляєте плаща, лягаєте горілиць, дивитесь на чорно-синє глибоке зоряне небо і відпочиваєте... (О.Вишня)

8) Думайте

Будемо готуватися

Ну, думайте собі на здоров'я, а ми будемо до ранкової зорьки готуватися... (О.Вишня)

9) Скотилось

Заглянув

Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць у моє віконце. (Л.Українка)

10) Засвітились

Заснуло

Вийду

Заспіваю

Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе, Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. (Л.Українка)

11) Обгорнула

Дише

Колише

Ніч обгорнула біленькі хати, Немов малесеньких діток мати, Вітерець весняний тихесенько дише, Немов діток тих колише. (Л.Українка)

12) Збудувала

Будиш

Даєш

Ти, сило чарівна, Що збудувала світ в порожньому просторі, Що будиш мертвих з вічного їх сна, Життя даєш холодній хвилі в морі! (Л.Українка)

13) Одкрила

З'єднала

Фантазіє, богине легкокрила, Ти світ злотистих мрій для нас одкрила І землю з ним веселкою з'єднала. (Л.Українка)

14) Витає

Цвіте-процвітає

Ще маревом легким над ними витає Блакитна весняная мрія, А в серці розкішно цвіте-процвітає Злотистая квітка - надія. (Л.Українка)

15) Реве-гуде

Не боюся

Не журюся

Реве-гуде негодонька, Негодоньки не боюся, Хоч на мене пригодонька, та я нею не журюся. (Л.Українка)

16) Літають

Грають

Сяють

На крилах фантазії думки літають В країну темної ночі, Там проміння грають, там любо так сяють Лагідні веснянії очі. (Л.Українка)

17) Ховає

Поглядає

Сипле

Інша зіронька личко ховає В покривало прозореє срібне, Соромливо на діл поглядає, Сипле блідеє проміння дрібне. (Л.Українка)

18) Зіб'ю

Знайду

Зіб'ю всю вашу воду, таки знайду ту вроду! (Л.Українка)

19) Не нутруй

Не руйнуй

Не нутруй! Хатинки не руйнуй! (Л.Українка)

20) Нехай покине

Нехай зрине

Нехай його покине! Нехай до мене зрине! (Л.Українка)

21) Марила

Я марила всю ніченьку про тебе, мій паниченьку! (Л.Українка)

22) Ронила

Збирала

Сповнила

Ронила сльози дрібнії, збирала в кінви срібнії, без любої розмовоньки сповнила вщерть коновоньки... (Л.Українка)

23) Сидіти

Глядіти

Не відгризли

Найкраще для Русалки сидіти край рибалки, глядіти неборака від сома та від рака, щоб не відгризли чуба. (Л.Українка)

24) Стидайся

Стидайся, дочко! (Л.Українка)

25) Нутрує

Грає

Зриває

Рве

Викохують

Лякає

Підриває

Заливає

Псує

Руйнує

Навесні він нутрує, грає, рве, зриває з озера вінок розкушний, що цілий рік викохують русалки, лякає птицю мудру, сторожку, вербі-вдовиці корінь підриває і бідним сиротятам-отерчатам каганчики водою заливає, псує мої рівненькі береги і старощам моїм спокій руйнує. (Л.Українка)

26) Кличе

Не спило

Мене на поміч кличе Океан, щоб не спило і в нього чашу сонце. (Л.Українка)

27) Поправ

Позшивай

Порвав

Ти поправ латаття, щоб рівненько розстелилось, та килим з ряски позшивай гарненько, що той порвав пройдисвіт. (Л.Українка)

28) Сховайся

Сховайся за вербою! (Л.Українка)

2. Складені дієслівні присудки, що, як правило, виражені сполученням інфінітива повнозначного дієслова з особовою формою модальних або фазових дієслів:

1) Довелося прослідити

Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити. (О.Вишня)

2) Почав рости

Почав, значить, я рости. (О.Вишня)

3) Почала формуватися

У цей саме час почала формуватися й моя класова свідомість. (О.Вишня)

4) Можна навести

Силу-силенну таких прикладів можна навести.

5) Давайте спробуємо поговорити

Давайте спробуємо поговорити про фейлетон, чи усмішку, як про наслідок певного життєвого явища, факту. (О.Вишня)

6) Треба було висміяти

Треба було висміяти це явище, звернути на нього громадську увагу, винести його на людське посміховисько. (О.Вишня)

7) Треба було їздити

Треба було знайомитися

Треба було говорити

Доводилося говорити

Треба, значить, було їздити в західні області, знайомитися з обстановкою каїнової роботи ворогів, говорити з місцевими людьми, що докладніше знали роботу цих запроданців, доводилося говорити і з самими "героями" темної ночі та густої хащі. (О.Вишня)

8) Починають розповідати

Це коли старі, досвічені ваші товариші по полюванню починають розповідати різні надзвичайні випадки з мисливського життя. (О.Вишня)

9) Беріться готувати

Ви на це не звертайте уваги й беріться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки... (О.Вишня)

10) Не смій зринати

Не смій мені зринати три ночі місячних поверх води! (Л.Українка)

11) Не прийдеться носити

Тобі вінця не прийдеться носити, бо за непослух забере тебе «Той, що в скалі сидить». (Л.Українка)

12) Хотів втяти

Та я хотів собі сопілку втяти, - хороший тута вельми очерет. (Л.Українка)

13) Доводилося бачити

Доводилося стріляти

За весь час нашого свідомого полювання нам доводилося бачити лисиць по всіх вищесказаних місцях і на всіх тих місцях в них стріляти. (О.Вишня)

3. Складені іменні присудки, виражені поєднанням дієслівної допоміжної форми з іменною частиною:

1) Був шевцем

Батьків батько був у Лебедині шевцем. (О.Вишня)

2) Були люди

А взагалі батьки були нічого собі люди. (О.Вишня)

3) Були підходящі

Умови для мого розвитку були підходящі. (О.Вишня)

4) Була неясна

Правда, неясна якась ще тоді була в мене класова свідомість. (О.Вишня)

5) Не маю сумніву

Буде легше починати

Я не маю сумніву в тому, що тепер, коли ми маємо інститути літератури, інститути та факультети журналістики нашій молоді буде значно легше починати, ніж було нам. (О.Вишня)

6) Звернути увагу

Треба було висміяти це явище, звернути на нього громадсбку увагу, винести його на людське посміховисько. (О.Вишня)

7) Сміх

А моя зброя - сміх! (О.Вишня)

8) Мова

Слово

Письменникова зброя - мова, слово. (О.Вишня)

9) Має бути жива

Має бути гостра

Має бути дотепна

Має бути наближена

У сатирика чи гумориста мова має бути жива, гостра, дотепна, наближена до мови, якою розмовляє народ. (О.Вишня)

10) Не звертайте уваги

Ви на це не звертайте уваги й беріться зразу ж готувати янтаревий суп із дикої качки... (О.Вишня)

11) Складна справа

Взагалі збори для полювання на лисицю дуже й дуже, як бачите, складна справа... (О.Вишня)

12) Біло

Хороше

Дивись, як біло скрізь, як хороше, як сніг блищить! (О.Вишня)

13) Кругом

Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю чути. (Л.Українка)

14) Очі

Зорі - очі весняної ночі! (Л.Українка)

15) Погляди

Зорі - темряви погляди ясні! (Л.Українка)

Висновки

У сучасній лінгвістиці досить активно вивчається питання про сутність присудка, створення досконалої типології. Проблема потреби комплексного аналізу присудків набула особливої актуальності у зв'язку із вивченням їх структури та стилістичного використання.

Розгляд існуючих типів присудка показує, що безсумнівним досягненням традиційного вчення про члени речення стало проникнення в сутність присудка.

У курсовій роботі було обстежено присудки (104), які зустрічаються в текстах художнього стилю української літератури. З цього дослідження можна зробити висновок про те, що за формальною та семантичною складністю і роллю в реченні жоден член речення не може зрівнятися з присудком..

В українській мові найбільшу групу становлять прості присудки, які можуть бути виражені будь якою модально-часовою формою дієслова або дієслівно-вигуковим словом. Також часто зустрічаються у творах художнього стилю складені дієслівні присудки, які урізноманітнюють стиль мовлення. Вони становлять собою поєднання двох дієслівних форм, з яких одна є інфінітивом, а друга змінюваною часовою чи модальною формою допоміжного дієслова з фразовим чи модальним значенням. Окрім простого та складеного дієслівних присудків досить часто вживаються ще складені іменні присудки. Вони становлять собою поєднання дієслівної допоміжної форми з іменною частиною, а саме іменником, прикметником, дієприкметником або уподібненими до них частинами мови.

У дослідженні можна зробити висновок про те, що простий дієслівний присудок є найбільш вживаним. В усіх жарах він представлений достатньо великою кількістю одиниць, бо практично не має стилістичних обмежень у вживанні. Його можна використовувати як в офіційно-діловому стилі, так і в художніх текстах. У поетичних жанрах цей тип присудка є найбільш прийнятним для вживання, тому що має просту структуру, що є дуже важливим для поезії.

Крім того дослідження показує, що складений дієслівний присудок користується найбільшою популярністю у прозових творах. Це може свідчити про те, що у прозі превалюють більш складні й довгі речення.

Також для прози характерним є складений іменний присудок. Його вживання допомагає створювати більш яскраві образи під час описів. Вони передають емоційно-експресивне забарвлення, вносять додаткові стилістичні відтінки.

Отже, в української мови найбільш розповсюдженим є простий дієслівний присудок. Це є природнім, бо провідною частиною мови в українській граматиці є саме дієслово.

Список використаної літератури

1. І.Р.Вихованець. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. - К., Либідь, 1993.-368 с.

2. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис за загальною редакцією академіка Білодіда: К.: Наукова Думка, 1972 - 576 с.

3. Сучасна українська літературна мова. Стилістика за загальною редакцією академіка Білодіда: К.: Наукова Думка, 1972 - 588 с.