Особливості наукових досліджень у лінгвістиці

5

1. Нові напрямки в лінгвістиці, які виникли в результаті інтеграції наук

Розвиток науки відбувається за двома протилежними, але взаємопов'язаними шляхами:

Внутрішньої диференціації та інтеграції з іншими науками. Обидва ці процеси, як правило, відбуваються одночасно. Інтеграція наук більш характерна для сучасної епохи, бо саме взаємодія суміжних чи навіть далеких дисциплін надає можливість отримати найцікавіші та принципово нові результати. На стиках наук на протязі ХХ століття виникла велика кількість наукових напрямків, як природничого так і лінгвістичного характеру. Результативність наукових досліджень вимагає не лише аналізу, але й синтезу. Тому комплексний підхід до об'єктів дослідження став характерною рисою сучасної науки. Лінгвістика розвивається , інтегруючи зрізними суспільними та соціальними науками, внаслідок чого і виникли нові наукові доробки.

Психолінгвістика розвинулась на межі психології та лінгвістики, даючи новий для обох наук. Стилістика декодування - на межі поетики, лінгвістики та теорії інформатики. Об'єднання стилістики, синтаксису й прагматики призвело до появи теорії тексту. Жодна з наук не розвивається рівномірно бо активність чи спад певних наукових напрямків визначаються загальними тенденціями в усіх сферах пізнання. Такими загальними стилями мислення можуть бути: історизм, тенденція до математизації, структуралізм, системний, функціональний, антропоцентричний підходи або певні їх поєднання.

Наступний актуальний напрямок сучасних досліджень існує доволі давно, але не втратило своєї актуальності. Цей напрямок лише змінив свою назву в другій половині ХХ століття з порівняльної лінгвістики на контрактивну лінгвістику. Головне місце в контрактивній лінгвістиці займають роботи щодо порівняльного аспекту двох мов, що важливо для практики викладання мов і перекладацького процесу.

Слід також виділити ще декілька напрямків, які можна об'єднати загальним терміном прикладна лінгвістика, саме вони націлені на виконання практичних задач. В прикладну лінгвістику традиційно входять теоретичні основи викладання рідної й іноземної мов, лексикографія, термінознавство, практична стилістика. Хоча іноді прикладну лінгвістику сприймають як вузько направлену спеціалізовану галузь: інженерна лінгвістика, теорія створення машинних мов для автоматизованого пошуку інформації, машинного перекладу та для автоматизації процесів управління.

Більшість лінгвістів усвідомлюють необхідність нового зближення мовознавства з суспільними науками і опису лексичних груп, які зазначають важливі для суспільства поняття. При науковому описі неможливо обійтись без залучення історичного підходу. Без знань історії народу, його матеріальної культури опис й аналіз мови стане набором незрозумілих фактів. Крім того першочерговою задачею філології являється вивчення, опис історичного досвіду і традицій, накопичених багатьма поколіннями людей різних національних і соціальних груп.

Історію напрямків та теорій не слід сприймати як просту зміну безпідставних концепцій, із яких кожна наступна спростовує попередню. Наука, як відомо, розвивається по спіралі, і знання , отримані в певні періоди, можуть розвинутись в новій якості в наступний період на вищому оберті спіралі. Знання історії науки про мову абсолютно необхідно для лінгвіста, бо без цього знання молодий науковець не в змозі оцінити свою діяльність, - існує ризик чергового винаходу велосипеду.

2. Основні вимоги до використання термінологічної системи у власному науковому дослідженні

Завжди слід пам'ятати, що коректному використанню та створенню терміноелементів значно можуть допомогти тлумачні словники як національні, так і іншомовні. Відомості, наведені в словниках, дозволять розібратися із семантичними можливостями слова, виділити основне етимологічне значення, яке і скоректує форму та дефініцію терміну. Науковий рівень роботи в великому ступню залежить від чітко продуманої термінологічної основи, бо декілька невдало вибраних термінів можуть знизити важливість і потенціал роботи або навіть зробити її неактуальною.

Перш за все необхідно визначитися із способами включення визначень в загальну канву тексту. Основні правила визначень тих чи інших понять відомі в логіці ще з часів Аристотеля. Поняття визначається через родові та видові характеристики, щоб ці видові характеристики включали ознаку чи групу ознак, притаманну лише даному об'єкту; доволі часто виділені ознаки можуть належати лише даному об'єкту і бути відсутніми у інших елементів даного роду чи виду. Терміни і визначення повинні відображати загальну систему понять, якими користується автор. Визначення складає важливу частину тексту і впливає на точність та науковість викладення. В процесі розвитку будь-якої науки для певних понять чи об'єктів формуються різні визначення, особливо це стосується такої складної системи, як мова. Існує декілька основних видів визначень, які розрізняються за частотністю використання та жанром наукового тексту. Перш за все слід виділити словникові визначення та дефініції в наукових текстах. Словникове визначення може бути суто лінгвістичним або енциклопедичним. Текстове визначення подається в підручниках та наукових текстах і може мати декілька варіантів в залежності від уподобань на точки зору автора. Але найголовніше для визначення - виділити головне і обмежити деталі, тобто будь-яке визначення повинно бути ясним, чітким і заключатися в невеликому об'ємі. Визначення та терміни являються елементами одного цілого, бо термін - це назва певного явища чи об'єкту, а визначення - це короткий, чіткий опис основних ознак та параметрів даного об'єкту; тому визначення дуже часто називаються дефініціями термінів.

Висновки

Проаналізувавши особливості комп'ютерних текстів, варто зазначити, що їм притаманна специфічна структура та присутність великої кількості термінів, а особливо абревіатур та скорочень, які часто можуть мати декілька значень.

Серед граматичних відмінностей потрібно виділити особливості граматичної будови мови. Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслова, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення.

В ході дослідження були визначені основні засоби перекладу, які використовуються при перекладі комп'ютерних текстів. Це такі види перекладу, як - транслітерація, транскрипція, калькування, експлікація та переклад на основі аналогії.

При перекладі комп'ютерних текстів, а саме абревіатур та скорочень, варто ознайомитись із текстом та зрозуміти його суть. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі. Перекладач повинен детально вивчити ту область науки і техніки, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися відповідними термінологічними словниками.

Варто зазначити, що у комп'ютерному тексті нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цих труднощів полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці.

1.Слово - Абревіатури та скорочення.

2.Референт - Курсова робота за темою: «Особливості перекладу абревіатури та скорочення в технічній літературі з англійської мови, а саме в комп'ютерних текстах»

3. Значення - «Переклад комп'ютерних текстів, та їх складових - термінів (абревіатур, скорочень та ін.) справді є важливою темою й сьогодні. Оскільки, процес поширення новітніх технологій продовжується, виникнення нової лексики та потреба у її тлумаченні залишається.

4. Поняття. Скорочення - це такий спосіб словотвору, суть якого полягає у відсіканні частини основи, що або збігається зі словом, або являє собою словосполучення, об'єднане загальним смислом. Скорочення прийнято класифікувати на лексичні й графічні. До лексичних відносять усічені слова і акроніми. Скорочуватися можуть будь-які фрагменти слова не залежно від морфемних границь.

Абревіатура (лат. аbbrevio - скорочую) - складноскорочені слова, утворені з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття. Вживаються в усній та писемній мові. Абревіатури називають також акронімами (від грец. Ькспт - «найвищий, крайній» та ьнхмпт - «ім'я»).