Використання термінів та професіоналізмів у сучасній українській мові

12

РЕФЕРАТ

на тему:

Використання термінів та професіоналізмів у сучасній українській мові

2009

ПЛАН РОБОТИ:

Вступ

Використання термінів та професіоналізмів у сучасній українській мові

Термінологія та її розвиток

Використана література і джерела

Вступ

Розвиток мовлення майбутніх професіоналів будь-якої галузі починається із збагачення їхнього словникового запасу. Чим більший лексичний запас студента, тим проникливіше він бачить світ, тонше відчуває явища, точніше сприймає прочитане й почуте, а отже, йому легше дається навчання, ширшає його кругозір, і найголовніше - він впевненіше висловлюється.

За твердженням учених, лексика науки охоплює три шари: загальновживану, загальнонаукову й термінологічну лексику. Важко собі уявити плідний розвиток наук, якщо сутність понять, які ця наука розглядає й викладає, не має наукової термінології. Мова «входить» у професійну діяльність і науку, перш за все, - термінологією.

Термінологія зародилася в надрах лінгвістики, але тільки в середині ХІХ ст. набула самостійності. Методологічні засади дослідження термінології в лінгвістиці пов'язані з іменами Б.Головіна, В.Даниленко, Д.Лотте, О.Реформат ського. Щодо природничих наук об'єктом системних досліджень є біологічна лексика (Л.Симоненко), ботанічна (А.Капська, І.Сабадош, М.Фещенко), геологічна (М.Годована).

Термін - це слово, або усталене словосполучення. Що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а навпаки, поняття, приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається вдома конвенційність термінова, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї чи іншої галузі домовляються. Що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції - лаконічному, логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета, або зазначення поняття. Тобто його зміст і межі.

Професіоналізмами (від лат. ргоfessio -- заняття, спеціальність) називаються слова, вживання яких обмежене вузько-специфічними потребами представників певної про фесії.

До професіоналізмів звичайно належать назви знарядь виробництва, назви трудових процесів, різні професійні означення загальномовних понять і т. д. Через обмеженість їх вживання більш-менш вузьким колом людей, а також в силу того, що в більшості випадків професіоналізми є неофіційними розмовними замінниками термінів, їх інколи називають професійними діалектизмами. «На відміну від термінів, професіоналізми не мають строгого наукового визначення, не становлять цілісної системи, можуть мати експресивне забарвлення. Якщо терміни -- це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми -- конкретні; вони надзвичайно детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії». «Вузькоспеціальні слова ніби деталі зують загальнонародний словник. Так, загальні поняття „човен", „весло", „сітка" відомі і для людей, не зв'язаних з рибальним промислом. Але для рибалок ці поняття мають далеко важливіше значення, і тому в їхньому словнику по ряд зі словом „човен" вживаються назви „дуб", „байдак", „баркас", „фелюга" -- великі човни; „калабуха", „тузик" -- невеличкі човни тощо; в човні рибалки розрізняють „шкарма''-гнізда, в які вкладаються весла; „строп" -- ремінь, яким прив'язують весло до шкарми; „банка" -- поперечна дошка, на якій сидять гребці; „чордак" -- передня, звужена частина човна; „сволочок" -- дерев'яна підставка, на якій тримається передуб. <...> Є кілька десятків рибальських назв для знарядь лову, залежно від їх величини, будови, розміру вічок, призначення тощо. Поряд з назвами „сітка", „невід", у рибальському словнику вживаються ще „бродяк", „волок", „волочок", „волокуша", „галиця", „дель", .десятка", „канка", „копці", „кукла", „лапташ", „матула", „мережа", „накидка", поріж", „сороковка", „ставник", „ставка", „трандата", "фартух"».

Професіоналізми використовуються в текстах художніх творів з метою мовної характеристики персонажів, реаліс тичного відтворення мовного колориту різних професійних груп, з метою емоційного увиразнення мовлення і т. д.

Використання термінів та професіоналізмів у сучасній українській мові

Наукові поняття визначаються спеціальними словами - термінами, які складають основу наукової мови.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

а) системність термінова (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

в) моностемічність (однозначність) термінова в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність;

д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Терміни поділяються на загальновживані (ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, діяльник, чисельник).

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.

У множині термінів кожної галузі вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія - це така підмножина термінів, яка відображає поняття, й утворились й функціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, терміносистема - це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви -своєрідні етикети предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви - одиничне. До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, звірів і т.д.

Професіоналізми - слова й мовлення звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення певних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни - це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми - конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок-кухар; кубрик-кімната відпочинку екіпажу; ходити в море-плавати, тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняті каси, підбити, прикинути баланс.

3. Професіоналізм музикантів: фанера-фонограма; розкрутити - розрекламувати.

Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізм вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також у літературі з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах.

Термінологія та її розвиток

Уперше проблему системності термінологічної лексики порушив у своїх працях Д.Є.Лотте. Термінологія не постає відразу, а твориться самим життям упродовж тривалого історичного періоду розвитку суспільства й мови, відбиваючи процес пізнання матеріального світу й людських відносин. Саме галузеві терміносистеми відповідають суспільним потребам і нормам літературної мови, національним традиціям і принципам міжмовної уніфікації.

Термінологія належить до лексики професійної і наукової мови, яка є самостійним функціонуючим різновидом загальнонаукової мови. На відміну від загальновживаної лексики термінологія пов'язана з науковими концепціями і з предметним знанням тієї галузі, поняття якої термінується.

Однією з суттєвих особливостей термінології є те, що вона найбільше піддається свідомому творенню в процесі подальшого розвитку термінологічного фонду літературних мов, удосконалення якого дедалі набуває все більшого значення.

Під термінологією будь-якої галузі знань ми розуміємо систему термінів, що виражають сукупність специфічних понять, які розглядаються в конкретній галузі. Важливою проблемою дослідження термінології є також дефініція її основного поняття-терміна.

Неправильно думати ніби терміни з'являються тоді, коли починається наука, теоретичні знання. У всі часи будь-яка професія, будь-який вид трудової діяльності породжує свою термінологію. Деякі слова, які сприймаються як загальновживані, а отже, не термінологічні, у мові професіоналів набувають значення й функції термінів. Так, у повсякденному спілкуванні слова середовище, атмосфера, опади, ґрунт - загальновживані слова, а в мові географів і екологів - терміни.

Термін - це слово або словосполучення, яке має спеціальне значення, що виражає й формує професійне поняття й уживається в процесі пізнання й засвоєння наукових об'єктів і відношень між ними.

Термін - член конкретної термінологічної системи, тому термінологія - це не випадкова сукупність слів, а система взаємопов'язаних термінів, які позначають систему понять якоїсь галузі знань. Термін, як правило, виконує дві функції: служить назвою поняття (номінативна функція) й відображає зміст поняття. Отже, такі слова в біології, як рослина, тичинка, маточка, дерево та ін., відбивають сутність визначених понять а, наприклад, слово мати-й-мачуха, сон-трава, вікторія-регія можна зарахувати до слів номенклатури. Слова номенклатури незліченні, хоч і зв'язані з поняттями. Однак терміни для кожної науки зліченні й обов'язково пов'язані з поняттям даної науки. Таким чином, поняття як одиниця й форма мислення завжди реалізується або ж в слові, або ж в словосполученні, але не кожне слово включає в себе логічне поняття. Слово і термін корелятивні, але не тотожні.

Як утворюються терміни? При їх створенні велику роль відіграє семантична (смислова) виразність елементів терміна. Досить згадати, з якою ретельністю добирав К.Тимірязєв еквівалент дарвінівському терміну Selection. Указуючи на перевагу терміна відбір порівняно з терміном професора Рачинського підбір, К.Тимірязєв зупинявся на різних відтінках їх побутової семантики: “підбір” передбачає “упереджену мету”, відбір відрізняється чим-небудь від останніх.

Отже, дослідники акцентують увагу на основній функції терміна - здатності виражати наукове поняття, вказуючи також і на властивості терміна, які є оптимальними для його функціонування в терміносистемі, чим і відрізняється від загальновживаної лексики.

Будь-який термін уводиться в науковий текст згідно з суворими «правилами гри», про які навіть не всі вчителі й викладачі ВНЗ мають достатні уявлення. Ці правила відповідають логіці й методології науки й включають такі основні положення, як:

1) системність;

2) тенденція до однозначності в межах термінологічного поля;

3) точність;

4) відсутність експресії;

5) стилістична нейтральність;

6) науковий термін не повинен уживатися поза контекстом.

Щоб скласти поняття про предмет, людина із великої кількості властивостей і ознак предмета виділяє найбільш важливу й суттєву, без якої поняття про нього скласти не можна, і це головне знаходить відображення в терміні. Отже, у семантиці терміна існує елемент наукової оцінності поняття яке складає ядро, серцевину значення терміна. Вказати значення терміна - це визначити зміст поняття, співвіднесеного з даним терміном, виявити найбільш важливі, суттєві ознаки, які виділяються в позначуваних поняттям однорідних предметах і явищах.

Природа терміна як особливого виду мовного знака передбачає однозначну відповідність між словом і поняттям, тобто симетрію плану вираження та плану змісту. Ця особливість зумовлює найсуттєвішу характеристику терміна - його однозначність.

Однозначним може бути слово або термін, але не поняття. Термін входить у визначення поняття, але визначення не зводиться до терміна.

Таким чином, стає зрозумілим, чому виникає зацікавленість у регламентації мовних процесів у галузі термінології та у здійсненні заходів щодо вдосконалення спеціальної мови. Тому вироблення принципів уточнення наукових термінів має як філософську (гносеологічну) основу, так і важливе значення для подальшого розвитку самої теорії пізнання навколишньої дійсності, що доводить: термінологія суттєво впливає не тільки на досягнення певної науки, техніки, але й на ті науки, що тільки починають формуватися. Усвідомлене вживання спеціальної лексики в комунікативному аспекті позитивно позначаються на розвитку науково-технічного процесу.

Деякі вчені, зокрема Л.Є. Азарова, А.В. Костюк вважають, що вивчення лінгвістичних питань термінології підвищує можливості пізнання загальних закономірностей розвитку мови.

Досліджуючи професійне мовлення майбутніх учителів природничого профілю, доречним буде аналіз поняття «професіоналізм».

Професіоналізми - це слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії.

Існують різні точки зору стосовно співвідношення «професіоналізми - термінологія». Принциповим є питання про збіг класу професійної лексики з класом термінів. Якщо це один і той же мовний матеріал, то як пояснити стійку тенденцію розрізнення професійної лексики, з одного боку, і термінології, з іншого?

Розповсюджена думка дослідників, що професійна лексика і термінологія - це клас слів і словосполучень, які збігаються. У посібнику з лексикології М.Шанського відзначається, що професіоналізми позначають спеціальні поняття, продукти праці, виробничі процеси. Тому їх називають інколи спеціальними словами або спеціальними термінами.

В спеціальній термінологічній літературі питання про розрізнення цих двох понять, як правило, не виникає, навпаки, у лінгвістичній літературі, яка відстоює термін «професійна лексика», автори завжди вважають за необхідне вказати диференційні ознаки цього поняття, в першу чергу спеціально обумовлюючи його розбіжність з поняттям термінологія. Звичайно, наведені приклади говорять про те, що термінологія й професійна лексика мають значну частину спільних одиниць - слів і словосполучень. Але існують й інші трактування.

Оскільки професіоналізми вживаються на позначення спеціальних понять лише в сфері тієї чи іншої професії, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні, а отже, експресивно забарвлені синоніми до термінів.

За визначенням А.Калініна, «Різниця між терміном і професіоналізмом визначається тим, що термін - це абсолютно офіційне, прийняте й узаконене в даній науці, галузі промисловості, у сільському господарстві, техніці позначення, назва якогось поняття, а професіоналізм - напівофіційне слово, розповсюджене (найчастіше в розмовній мові) серед людей якоїсь професії, спеціальності, але не є, по суті, науковим позначенням поняття».

Серед слів-професіоналізмів можуть вживатися слова й сполучення слів, за якими суспільною практикою спілкування закріплене певне лексичне значення. До таких назв належать складні одиниці термінологічної лексики (соляна кислота, сірчана кислота, вуглекислий газ). Інколи такі назви можна розкласти на семантично повноцінні компоненти (який це газ? - вуглекислий), але смислова єдність їх полягає не в можливості розчленування, а в тому, що вони залишаються на рівні лексичних відношень, на рівні лексичної парадигматики входять до системи слів, співвіднесених з поняттями певної галузі знання.

Номенклатура (від лат. nomenclatura - перелік, список імен) - сукупність назв (номенів) конкретних об'єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо (на відміну від термінів, що позначають певні абстраговані поняття галузей науки). Номенклатуру становлять іменники та субстантивовані словосполучення. Номенклатура передає як систему назв об'єктів певної науки, так і сукупність назв одиничних об'єктів (наприклад, у географічний номенклатурі - Чорне море, Шацькі озера, ріка Десна тощо), видові назви (наприклад, у ботанічній лексиці назви дерев: береза, дуб, смерека тощо).

Як термін, номенклатура вживається у французькій мові з XVI століття, англійській - з XVIII століття. Поширився в науці у зв'язку з класифікацією рослин шведського ботаніка К. Ліннея. В українській лексикографії поняття «номенклатура» і «термінологія» розрізняється.

Використана література і джерела:

1. Азарова Л.Є., Костюк А.В.; «Загальні тенденції розвитку науково-технічної термінології; // Проблеми освіти: Науково-методичний збірник. К.: 1995 р.;

2. Безгодова Н.М.; «Співвідношення понять Термінологія-Професіоналізм-Номенклатура»; Луганськ, 2004 р.;

3. Зубков М.С; «Сучасна українська ділова мова»; Х., «Торгін»; 2002 р.;

4. Реформатский А.А.; «Введение в языкознание»; М.: Просвещение, 1967 р.;

5. Шанський М.Н.; «Лексика современного русского языка»; М., 1972 р.;

6. http://www.ukrlit.vn.ua/info/criticism/professionalism.html