Ділова мова

Українська мова у професійному спілкуванні

1. Дайте письмову відповідь на питання «Синтаксичні засоби оформлення ділових документів (особливості вживання синтаксичних конструкцій, спосіб викладу матеріалу в документації, особливості способів зв'язку слів у реченні)»

Загальна грамотність документа, що виражається в чіткості й логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов'язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, за рахунок синтаксису. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: рекламне агентство міжнародної телерадіокомпанії «Тоніс» пропонує свої послуги.

Поширеними є пасивні структури типу: закони приймаються; наказ виконується; вимоги ставляться.

Синтаксис ділової документації визначається ще й вживанням інфінітивних конструкцій. Наприклад: створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства.

Важливою ознакою ділових паперів є і часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Крім того, в діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів.

Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису. Найчастіше надається перевага простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне - два підрядних речення чи дієприкметниковий зворот або дієприслівниковий звороти.

Типова ознака ділового стилю використання віддієслівних іменників. Вони створюють уявлення про дію.

Наприклад: провести огляд машин до 15 вересня 2008 року; подати звіт до 20 серпня 2008 року.

До складу розщепленого присудка може входити іменник - термін або кілька означень.

У мові ділових документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовуються у конкретній виробничій чи адміністративно - виробничій ситуаціях, зокрема: взяти за основу; взяти до уваги; взяти на себе обов'язок; зобов'язання тощо.

У ліловому мовленні складне речення, як і просте, обслуговує потреби мовного спілкування (як усного, так і письмового). Різні типи синтаксичних структур дають надзвичайно багаті можливості для якнайточнішого вираження змісту ділових паперів та передачі різноманітних логічних відношень.

Складні синтаксичні структури відрізняються від простих речень своєю будовою: членами простого речення є слова або словосполучення, а членами складних конструкцій є кілька моделей речень (прості речення поєднуються і стають частинами складних речень).

Одна з основних вимог до речень будь - якого типу у діловому мовленні є вимога чітко й містко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал. Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв'язків. Синтаксичні зв'язки у реченнях називають за функцією члена речення: означальні (між означенням і підметом, додатком, обставиною), обставинні (між присудком і обставинами), додаткові (між присудком і додатком), присудкові (між підметом і присудком).

З метою пов'язання компонентів думки, у діловому мовленні найчастіше серед різних типів синтаксичних одиниць використовують займенникові зв'язки (це займенники цей, такий, той, а також займенникові слова типу даний, відомий та ін.). для встановлення різних відношень між однорідними членами використовуються сполучники типу: якщо не... то, не тільки... а й та ін.. логічний зв'язок між компонентами думки, послідовність цих компонентів виражаються за допомогою вставних слів по - перше, по - друге, отже, таким чином та ін.. з цією ж метою використовуються синтаксичні конструкції типу незважаючи на..., завдяки...та ін.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу. Присудок ставиться здебільшого у формі теперішнього часу, перевага надається пасивним конструкціям (прибуток - одержується, система освіти - перебудовується та ін..). синтаксис ділових паперів характерний вживанням інфінітивних конструкцій (перебудувати, втілити, фінансувати та ін.), дієприслівникових і дієприкметникових зворотів; використанням серед дієслівних форм першої особи множини теперішнього і майбутнього часу (розглянемо, пропонуємо, звернемося та ін.), розщепленого присудка (виявити увагу, вести переговори та ін.).

Серед синтаксичних структур складних речень у ділових паперах широко вживаються сполучники і, але, а, зв'язки між простими реченнями в межах одного синтаксичного цілого здійснюються за допомогою сполучників через те що, перш ніж, після того як та ін., а для позначення складних логічних зв'язків використовуються багатослівні сполучники типу відповідно до того, у зв'язку з тим та ін.

Досить рідко вживаються у діловому стилі модальні частки ніби, начебто, неначе, а також питальні конструкції.

Загалом, використовуючи різні синтаксичні структури у діловому мовленні, слід добиватися, аби виклад був простим і зрозумілим.

2. Складіть наведені нижче документи і назвіть їх основні реквізити: витяг з протоколу; розписка; лист-претензія

Лист - претензія

Серед ділової кореспонденції (документи організаційно - розпорядчого характеру, інструкції, інформативні запити та ін.) важливе місце займає листування.

Лист -це узагальнена назва документів (лист - повідомлення, лист - подяка, лист - нагадування, лист - прохання, лист - претензія та ін.), що пересилаються поштою.

Листи друкують на друкарській машинці або набирають на комп'ютері. Особисті листи пишуть ще й від руки.

Щодо змісту службового листа: мають бути вступ, виклад, висновки й закінчення. Текст складається довільно.

Типові мовні звороти

1. Ми дуже стурбовані...

2. Нам дуже прикро, що...

3. Нас неприємно вразив той факт, що...

4. Дуже здивовані (розчаровані, занепокоєні) таким станом справ і просимо пояснити цю неприємну для нас ситуацію.

5. Висловлюємо своє невдоволення з приводу...

6. Дуже прикро, що Ви не дотримуєтеся (не виконуєте) умов контракту.

7. На жаль, не отримали від вас жодної відповіді.

8. Не зовсім задоволені тим, що...

9. Висловлюємо свою принципову незгоду з...

10. Рам неприємно усвідомлювати, що Ви порушуєте умови нашої угоди.

11. Звертаємося до Вас з вимогою...

12. Гадаємо, що лише серйозні причини могли змусити Вас...

13. На жаль, на можемо схвалити...

14. Ми не погоджуємося на...

15. Не схвалюємо Вашої позиці щодо...

16. Зважаючи на те, що Ви вчасно не..., змушені...

17. Занепокоєні недотриманням Вами умов договору.

18. Змушені висловити свій рішучий протест проти...

19. Висловлюємо свій рішучий протест проти...

20. Дуже стурбовані цією несподіваною затримкою..

Приклад

Шановні панове!

Нам дуже прикро, та ми змушені повернути отримані від Вас товари. Ви, на жаль, порушили визначений у листі від 11.05.2007 термін постачання. У зв'язку з цим ми змушені були замовити ці товари в іншій фірмі.

Додаємо рахунок за завданні нам збитки і просимо терміново оплатити його.

З повагою, директор М - 47 ТОВ «ЕКО» Сенченко В.А.

Витяг з протоколу

Протокол - це один з найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад. У протоколах відбиваються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в результаті обговорення. Вони оформлюються на підставі записів і стенограм, зроблених у ході засідань.

Протокол має такі реквізити:

1. Назва виду документа, яку пишуть посередині рядка.

2. Порядковий номер протоколу.

3. Назва зборів, конференції, засідання, наради із зазначенням їх характеру (загальні збори, виробнича нарада, розширена нарада).

4. Назва установи, підприємства чи організації, де відбулися збори, конференція.

5. Дата проведення зборів, наради, засідання, яку пишуть нижче від назви організації з лівого боку. У цьому ж рядку з правого боку пишуть місце проведення (назву міста).

6. Кількісний склад учасників, який пишуть з нового рядка. У разі великої кількості присутніх на засіданні їх список складають окремо і додають, а в протоколі зазначають лише загальну кількість. Якщо кількість учасників сягає 10-12 осіб, то вказують усіх присутніх.

7. Посади, прізвища, ініціали керівників зборів, конференції, наради (голови, секретаря, членів президії).

8. Порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на зборах, нараді або конференції. Питання у порядку денному формулюють у називному відмінку.

9. Текст.

10. Перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок.

11. Підписи керівників зборів, засідання, конференції (голови й секретаря).

Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожний розділ містить: «Слухали», «Виступили», «Ухвалили».

Слово «Слухали» друкується великими літерами, після нього ставиться двокрапка. У наступному рядку з абзацу вказують ініціали і прізвище доповідача (у називному відмінку), тему доповіді. Далі викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст додається.

Так само оформляється розділ «Виступили».

У розділі «Ухвалили» повністю записується прийняте рішення, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої частини й резолюції.

Текст протоколу має бути точним, лаконічним, складеним на основі виступів, повинен усебічно характеризувати обговорюване питання з додержанням змісту й форми викладу, позиції учасників сторін.

Крім повного протоколу, є ще коротка форма - витяг з протоколу. У витягу вказують прізвища та ініціали тих, хто виступив (без викладу виступів), а також зміст прийнятих рішень. Витяг із протоколу підписують голова й секретар засідання. У протоколі роблять помітку про зроблений витяг, а також зазначають, кому його вручено чи надіслано.

Рішення колегіальних органів доводяться до виконавців і організацій, що належать до сфери управління установи, через надсилання їм рішень.

Рішення колегій установ впроваджується в життя наказами керівника установи.

Приклад

Витяг із протоколу №5

Засідання товариства з обмеженою відповідальністю «Крамхліб».

20.05.08

Присутні: директор товариства Лук'яненко С.А., технолог Вербицька Ю.Н., завідуючий виробництвом Кроха Р.Н., фасувальник Єршова Є.Є.

1. СЛУХАЛИ:

Єршова Є.Є. - з клопотанням колективу про виділення їй путівки до лікувально-профілактичного санаторію «Святогір'я».

УХВАЛИЛИ:

Виділити Єршовій Є.Є. путівку до санаторію «Святогір'я» з 1.06.08.

Голова засідання (підпис) Лук'яненко С.А.

Секретар (підпис) Кроха Р.Н.

Розписка

Розписка - це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, - передання й отримання документів, товарів, грошей, матеріальних цінностей.

За походженням розписки бувають особисті й службові.

Особисту розписку складають тоді, коли одна особа отримує матеріальні цінності від іншої, службову - коли представник установи одержує документи чи товарно-матеріальні цінності від іншої організації.

До розписки входять такі реквізити:

1. Прізвище, ім'я, по батькові та посада того, кому дається розписка.

2. Посада, прізвище, ім'я та по батькові того, кому надається розписка.

3. У чому конкретно дано розписку (обов'язково слід зазначити точне найменування матеріальних цінностей, предметів).

4. Дата і підпис того, хто отримує цінності.

Якщо передаються суми грошей, у розписці вказують адресу, номер і серію паспорта того, хто їх отримує. Грошові суми пишуться словами, а в дужках - цифрами: в сумі п'ять тисяч шістсот двадцять (5620) гривень. Підпис особи, що дає розписку, засвідчується нотаріальною конторою.

Розписка пишеться лише в одному примірнику. Ніякі виправлення в ній неприпустимі.

Приклад

Розписка

Я, Мухрамов Анатолій Петрович, отримав від Прокопенко Романа Юрійовича гроші в сумі одна тисяча триста (1300) гривень. Зобов'язуюсь повернути всю суму до 20.06.08 р.

Домашня адреса: 84333 м. Краматорськ, вул. Карпинського, 55, кв. 77. паспорт серія ВЕ №758932.

15.05.08 (підпис)

3. Перекладіть текст із спеціальності з російської мови на українську. Підкресліть і поясніть складні випадки правопису

Обзор возмущений наводит на мысль, что ведется реальная борьба. И если существуют «антиглобализаторы», то, очевидно, в мире действуют и «глобализаторы» - скрытые созидатели кое-кому ненавистной системы транснациональных отношений. Исследуем же эту систему.

Одним из выразительных ее проявлений является «внешнее налогообложение», которое до сих пор не фигурирует ни в одном, по крайней мере незасекреченного типа, учебнике. Стратегия внешнего налогообложения состоит в изменении окружающей налоговой среды для собственных нужд. Так, все больше подтверждений имеет версия, что будучи поощряемым со стороны ТНК, федеральные институты США в последние десятилетия разрабатывали, а масс-медиа и «международные» (транснациональные) институции продвигали налоговую пирамиду, действие которой направлено на развитие высоких технологий в крупных корпорациях американского базирования путем практического ухудшения условий технологической и инновационной деятельности национальных товаропроизводителей мира. Творческое освоение системы внешнего налогообложения в настоящее время демонстрируют Германия (в частности, она обеспечила введение в Словении и Хорватии налогового режима, улучшившего условия деятельности сборочных производств немецкой автофирмы «Мерседес») и Япония (японский форд Миядзявы выделил в 1997 г. 1000 млн. дол. на содействие таиландской налоговой реформе: проявляется заинтересованность японских корпораций, в частности - автомобильных, в расширении производства и сбыта через Таиланд).

Огляд обурень наводить на думку, що ведеться реальна боротьба. І якщо існують «антиглобалізатори», то очевидно, в світі діють і «глобалізатори» - приховані творці декому ненависної економічної системи транснаціональних відносин. Дослідимо ж цю систему.

Одним з виразних її проявів є «зовнішнє оподаткування», яке досі не фігурує в жодному, принаймні незасекреченого типу, посібнику. Стратегія зовнішнього оподаткування полягає в зміненні оточуючого податкового середовища для власних потреб. Так, все більше підтверджень набуває версія, що федеральні інститути США, заохочені з боку ПНК, в останні десятиліття розробляли, а мас - медіа та «міжнародні» (транснаціональні) інституції просували податкову піраміду, дія якої направлена на розвиток високих технологій у великих корпораціях американського базування шляхом практичного погіршення умов технологічної та інноваційної діяльності національних товаровиробників світу. Творче освоєння системи зовнішнього оподаткування в цей час демонструють Германія (зокрема, вона забезпечила введення в Словенії та Хорватії податкового режиму, що покращив умови діяльності складальних виробництв німецької автофірми «Мерседес») і Японія (японський фонд Міядзави виділив у 1997 р. 100 млн. дол. на сприяння таїландській податковій реформі: виявляється зацікавленість японських корпорацій, зокрема - автомобільних, в розширенні виробництва та збуту через Таїланд).