Особливості вивчення іноземної мови в умовах двомовності

4

РЕФЕРАТ

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В УМОВАХ ДВОМОВНОСТІ

ЗМІСТ

Вступ

Методичні прийоми перебудови артикуляційної бази

Попередження пом'якшення англійських приголосних

Вимоги до вчителів іноземних мов, які навчають вимові

Список використаних джерел

ВСТУП

- Оскільки вивчення іноземної мови відбувається в умовах двоязиччя, а в деяких випадках триязиччя (тобто в умовах зіткнення 2-3 мовних систем) встановимо, як це впливає на здобуття нових навичок у вимові.

- У зв'язку з питанням розчленованого оволодіння артикуляцією фонеми в працях наших вчених приділяється особлива увага так званій “гімнастиці органів мовлення”. “Легше і краще, - писав професор В. А. Артемов, - наслідувати вимову на іноземній мові тим, хто займається спеціальною пластичною гімнастикою органів мовлення.”

- “Спеціальні вправи для губ і язика, - наголошував професор А.А.Трахтеров, мають цінне значення, оскільки вони не лише виробляють в учнів уміння контролювати рухи активних органів мовлення, але й готують їх до самостійного контролювання артикуляційної роботи за рахунок органів зору і дотику. Це підготовка в подальшій роботі забезпечує швидке і безпомилкове виконання вимог вчителя при постановці вимови.”

- “Чисте двоязиччя” (Л.В.Щерба) -таке двоязиччя, яке створюється при паралельному, але незалежному одним від одного вивченням двох мов.

- “Змішане двоязиччя” - двоязиччя, що створюється в результаті порівнюваного вивчення двох мов, коли друга мова вивчається на основі першої. В якості першої може бути рідна мова, тоді другою може виступати іноземна або розмовна (діалект) даної мови, і тоді другою буде письмова (літературна) мова.

Всі вище вказані цитати говорять про те, що іноземна фонема для учня є складним фізіологічним комплексом для сприймання і відтворення, і часті помилки з'являються саме в наслідок нерозчленованого навчання по оволодінню фонемою і непідготовленістю органів мовлення до артикуляції нерідних фонем. Тому в основу методу оволодіння іноземними фонемами і в основу методичних прийомів попередження і виправлення помилок у вимові необхідно покласти подальше свідоме засвоєння елементів артикуляції, що забезпечується попередньою підготовкою органів мовлення для відтворення складного фізіологічного комплексу артикуляції фонеми.

Методичні прийоми перебудови артикуляційної бази

Відомо, що головною причиною помилок є фізіологічна різниця між артикуляційною базою української мови і англійської. Оскільки справа в фізіології, то даремно вимагати від учня, щоб він вимовляв той чи інший звук не так, як він це робить в рідній мові. Для того, щоб забезпечити особливості англійської фонетичної системи, необхідна перебудова артикуляційної бази рідної мови для відтворення англійських фонем.

Перебудова артикуляційної бази - це основа всього процесу навчання іноземної мови, оскільки в кінцевому результаті оволодіння фонемною системою іноземної мови - це створення у мовця чи читця нової артикуляційної бази.

Артикуляційна база зазвичай характеризується деякими особливостями: ступінь напруженості артикуляції, процес фонаційного дихання.

На думку І.А.Лукницького, є дві фізіологічні особливості, які визначають специфіку англійської артикуляції, - це, по-перше, оволодіння фонаційним диханням, що в англійській мові набагато сильніше, аніж в українській мові, і, по-друге, оволодіння більш високим ступенем напруження органів мовлення при відтворенні англійських фонем в порівнянні з напруженістю, що характерна для української мови.

Фонаційне або вимовне і просте, звичайне дихання - це не одне і те ж. “Коли, - писав В.А.Богородицький, - ми використовуємо дихання для висловлення окремого звуку чи комбінації звуків голосно чи пошепки, до простого відчуття видихання приєднується відчуття особливого м'язового посилення в області грудної клітки і пресу живота спеціально для даного вимовляння”.

На основі вищесказаного приходимо до висновку, що для попередження помилок в учнів необхідно підготувати в них фонаційне дихання, тобто дихання більш напружене, ніж українське.

Оскільки в літературі не зустрічаються рекомендації з питань навчання англійського фонаційного дихання, нижче пропонується для початку невелика серія вправ, ефективність якої успішно перевірена на практиці.

Попередження пом'якшення англійських приголосних

Пом'якшення приголосних в українській мові досягається шляхом підйому спинки язика до піднебіння додатково до основної артикуляції даної фонеми. Серія попереджуваних вправ готує мовний апарат до того, щоб не дозволити учням пом'якшувати англійські приголосні, тобто ці вправи попереджують підйом середньої спинки язика, не дозволяючи учню вимовити м'який приголосний замість твердого.

Всі тренувальні вправи свідомі складені з використанням тільки монофтонгів і дифтонгів переднього ряду.

Оскільки вправи на артикуляцію довгої фонеми [i:] важкі, більша частина вправ націлена на правильне вимовляння перш за все короткого голосного [i]. Стосовно попередження помякшення перед [е], то досить орієнтувати учнів на вимовляння приголосних так, ніби після них стояв би [е].

Серія вправ для попередження помякшення англійських приголосних

І Вимовіть слово пил і, не зміщуючи язик, вимовіть пилюка. Зауважте, що відбувається з язиком при вимовлянні звуку [л] в кінці цих слів. Повторіть ще раз вправу і скажіть, яка частина язика створює контакт в тому чи іншому випадку.

ІІ Вимовіть слово пил. Протягніть звук [л], не дозволяючи середній частині язика піднятися; потім вимовіть слово лип. Тепер вимовіть підряд: пил - [л] - лип. Порівняйте відмінність в устроях язика для [л] твердого і [ль] м'якого.

ІІІ Таким же чином вимовіть: сім - [м] - міс; проаналізуйте відмінність устроїв язика для [н] і [нь].

IV Вимовіть слово кіт так, щоб язик при вимовлянні [т] був притиснений до альвеол. Не змінюючи язика з альвеол, вимовіть слово тік, тобто кіт - [т] - тік. Слідкуйте, щоб не вимовити тик.

V Аналогічно до вправи IV тренуйтесь у вимовлянні: мід- [д] -дім.

VІ Вимовіть подані англійські слова, не помякшуючи приголосні перед голосними. Якщо ж той чи інший приголосний вийде м'який, його потрібно окремо тренувати в слові, не дозволяючи середній спинці язика припідніматись. Якщо вправа знову не вдається, слід повторити одну з перших вправ з цим звуком. [`lili], [`kiti], [`siti], [`tikit], [`piti], [`beti], [`keltik], [`sedrik].

VІІ Виконайте контрольну вправу, повторюючи кожне слово не менше трьох разів. Якщо помітите, що знову пом'якшуєте англійські приголосні, повторіть ще й

інші вправи.

[pit] [pi:t] [pei] [pen]

[lift] [li:k] [lei] [leg]

[siks] [si:k] [sei] [sens]

Всі ці вправи покликані досягти різкого зниження активності середньої частини язика. Одночасно ці вправи настроюють язик на апікальний устрій, що сприяє деякому зниженню українського акценту у вимові учнів.

Методичний прийом попередження підйому середньої спинки язика є вторгненням у фізіологію створення акустично м'яких фонем. В учня повинен виробитися рефлекс: як тільки він усвідомлює, що має справу з англійською вимовою, устрої його артикуляційних органів перебудовуються для нової фонетичної системи.

Вимоги до вчителів іноземних мов, які навчають вимові

Спостерігаючи факти, можна говорити про існування недоліків у фонетичних навичках вчителів. Помилки в фонетичному складі англійської мови в одних, відхилення від норми інтонації в інших, і, нарешті, внесення українського акценту в англійську мови - все це створює суперечливий фонетичний фон для учнів і не може не відбиватися на якості вимовних навичок. У зв'язку з цим необхідно висунути вимоги до вчителя, який навчає вимови.

Не дивлячись на те, що вимова характеризується неоднорідністю, вчитель повинен володіти всіма багатствами інтонаційних засобів рідної мови. Рідна вимова вчителя іноземної вимова повинна бути вільною від дефектів мови (картавість, заїкання, шепелявість, гнусавість й інше), артикуляція фонем в ізольованому положенні і в потоці мови повинна бути бездоганною, висловлювання повинно бути інтонаційно максимально насиченим.

Як пише А.Л.Трахтеров: “Інколи вчителі знають фонетику іноземних мов значно краще, аніж звуковий устрій української мови. Цей пробіл… робить вчителя безпомічним, змушує його використовувати примітивні прийоми, побудовані на неточних чи неправильних тлумаченнях і поясненнях.” Педагог же повинен вичленовувати в рідній вимові варіанти фонем, сприймати на слух стильові особливості вимови, діалектну вимову, вміти виправити помилку в рідній вимові учня.

Володіння виразною вимовою є одним з основних елементів у кваліфікації вчителя іноземної мови, одним з ефективних засобів, що сприяють швидкому сприйняттю і оволодінню учнями іноземні вимови. Певні знання в області загальної фонетики, що є частиною загальнолігвістичної підготовки, складають один з елементів кваліфікації вчителя. Без сумніву, вчитель повинен володіти не якимось степенем вимови, а стійкими вимовно-слуховими навичками англійської мови у строгій відповідності з нормою вимови. Всі його артикуляції повинні бути виразними, чіткими, розбірливими.

А. Монігетті, говорячи про кваліфікацію вчителя іноземної мови, підкреслював, що “… необхідно, щоб вчитель володів зразковою вимовою і здібністю стереотипно відтворювати один і той самий звук, - назву цю здібність умовно “лінгофонічністю вчителя”. Не варто і додавати, що на практиці схожа лінгофонічність зустрічається досить рідко.”

У високій вимовній кваліфікації вчителів та їх умінні навчати школярів іноземній вимові закладені корені успіхів у знаннях і навичках по вимові іноземних мов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Бондар О.В. Методи пожвавлення бесіди на заняттях з англійської мови// Соціально-гуманітарні та психолого-педагогічні науки.- 2005.- С. 54-56.

2) Воронецька Н.П.   Проблеми навчання студентів англійської мови як другої іноземної та шляхи їх вирішення// Соціально-гуманітарні та психолого-педагогічні науки.- 2005.- С. 47-48.

3) Коваль І.В.   Психолого-методичний аспект формування іншомовних граматичних навичок при навчанні говорінню// Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук.- 2005.- С. 120-122.

4) Коваль І.В.   Психолого-методичний аспект формування іншомовних граматичних навичок при навчанні говорінню// Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук.- 2005.- С. 120-122.

5) Мисечко О.Е.   Формування рефлективного підходу до професійної діяльності в ході підготовки майбутнього вчителя іноземних мов// Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи.- 2005.- С. 35-41.

6) Никитина О.А.   Иностранный язык в неязыковом вузе: материалы национально-культурного содержания в подготовке будущих специалистов// Высшее образование сегодня.- 2006.- №10.- С. 53-55.