Роль соціальних медіа у кризових політичних комунікаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Роль соціальних медіа у кризових політичних комунікаціях

Теремко Віктор Васильович

канд.пед.наук, доцент

Вступ

Політична комунікація включає взаємодію між різними спільнотами, які мають свої унікальні цілі та амбіції. Ці спільноти охоплюють широкий спектр аудиторій: від лідерів і чиновників урядових відділень, законодавчих і судових органів до громадських організацій, керівників політичних партій, комітетів політичних процесів, професійних асоціацій, медіа фахівців та загальної публіки. Термін «зв'язки з громадськістю» часто асоціюється з діяльністю, пов'язаною зі спілкуванням з пресою та розміщенням реклами, що відображає обмежене розуміння цієї складної й унікальної форми інформаційно - комунікативної діяльності [4]. Політика глибоко та органічно пов'язана з комунікацією, що слугує посередником для втілення знань в індивідуальну та колективну свідомість, перетворюючи усвідомленість на нові знання, дії та вчинки.

Мета роботи. Основною метою дослідження є аналіз та оцінка впливу соціальних медіа на управління кризовими ситуаціями в політичному контексті. У дослідження розглядається, як соціальні медіа використовуються політичними організаціями та індивідуальними політичними акторами для поширення інформації, мобілізації підтримки, управління громадською думкою та реагування на кризові події. Ця мета забезпечує глибше розуміння стратегій комунікації в епоху цифрових технологій та впливу соціальних медіа на демократичні процеси та політичну стабільність.

Матеріали та методи. Аналіз академічних праць, статей та досліджень, що висвітлюють роль соціальних медіа у політичних комунікаціях, особливо в контексті кризових ситуацій. Вивчення конкретних випадків використання соціальних медіа у політичних кризах для аналізу стратегій, методів комунікації та їх впливу на політичні процеси та громадську думку. Збір та аналіз даних з соціальних медіа, включаючи пости, твіти, коментарі та інші форми взаємодії, що стосуються кризових політичних подій.

Методи дослідження: Використання контент-аналізу для оцінки

повідомлень та стратегій, що використовуються в соціальних медіа під час політичних криз. Використання якісного аналізу для глибшого розуміння мотивів, переконань та поведінки політичних акторів та користувачів соціальних медіа. соціальний медіа політичний комунікація

Результати та обговорення. Основна мета кризової політичної комунікації полягає в переконуванні та здобутті підтримки громадськості для урядовихініціатив, таких як нові бюджети, стратегії, закони або регуляції на регіональному чи міжнародному рівнях. В цьому контексті політичні лідери часто активно лобіюють свої стратегії та підходи в спілкуванні з виборцями, стаючи учасниками конкурентної боротьби за вплив на громадську думку та підтримку. У політології виділяють два основних типи кризової політичної комунікації: горизонтальний, що відбувається між інституційними суб'єктами або соціальними акторами, як-от між різними елітними групами чи учасниками масових акцій, та вертикальний, що включає взаємодію між різними рівнями макрополітичної ієрархії, наприклад, між виборцями та урядом, що демонструється у політичних деклараціях партій щодо змін у соціальній політиці [3].

Сьогоднішня політика все більше визначається через динаміку соціальних та кризових політичних комунікацій. Важливість комунікації в політичному процесі не можна недооцінювати, з урядом, що виступає як ключовий гравець, та громадськістю як важливим елементом у цьому процесі. Інформація, яку поширюють уряди та інші соціальні групи, зростає у своїй важливості в контексті політичного ландшафту.

Медіа, як основний канал політичної інформації у демократичних суспільствах, мають значний вплив на громадськість та політичні процеси, формуючи громадську думку. їх роль особливо посилюється під час виборчих кампаній, коли політичні партії уважно слідкують за тим, як ЗМІ представляють їх діяльність. В ідеалі, медіа повинні представляти різноманітні політичні точки зору, допомагаючи громадськості ухвалювати обізнані політичні рішення та активно брати участь у громадському житті. В демократичних країнах ЗМІ служать каналом для взаємодії між владою та громадськістю, де уряди та політичні партії, як правило, не чинять прямого тиску на медіа. У ліберально- демократичних системах медіа інформують громадськість і виступають як контролюючий орган над урядом [2]. З іншого боку, медіа мають забезпечити більшу прозорість політичної системи, сприяючи участі людей у політичних рішеннях та розумінні дій влади. Однак на практиці роль медіа може бути різною. Часом вони лише імітують прозорість, не відповідаючи політичним ідеалам, приховуючи важливу інформацію серед маси політичних повідомлень. Політична прозорість без медійного висвітлення неможлива. Політики та уряди іноді маніпулюють інформацією у ЗМІ, щоб досягти своїх політичних та економічних цілей, відволікаючи увагу аудиторії.

Медіа виступає як життєво необхідна, хоча і неформальна, посередницька структура в урядовому полі. Проте, непостійний та непередбачуваний характер цієї ролі спричиняє замислення про вплив медіа на зміни в демократичному процесі суспільства. Такі розмірковування ведуть до більш глибокого розуміння кризової політичної комунікації та її здатності впливати на громадську думку і взаємодіяти з нею в рамках соціально-політичного контексту [1].

Наукове дослідження політичної реклами надало цінну інформацію про характеристики та стратегічне застосування реклами, а також про її вплив на аудиторію. Різні види політичних оголошень були ефективно класифіковані залежно від їх тону (наприклад, позитивного чи негативного), підходу (наприклад, атаки чи контрасту) та змісту (наприклад, зосередження на

проблемах чи іміджі). Це дослідження, разом зі значними зусиллями по збору та систематизації даних, забезпечило необхідну основу для вивчення різних аспектів політичної реклами.

Одним із напрямків таких досліджень є аналіз мотивів політичних суб'єктів для стратегічного використання реклами. Наприклад, виявлено, що кандидати частіше застосовують рекламні оголошення у випадку участі в складних виборах. У випадку менш конкурентних гонок вони схильні використовувати більш контрастні або позитивні повідомлення. Проте, претенденти частіше вдаються до негативної реклами, коли їм потрібно змінити чинного посадовця. Крім того, не дивлячись на попередні припущення про уникнення обговорення проблем, які тісно пов'язані з опонентом, новіші дослідження вказують на те, що кандидати можуть використовувати рекламу для обговорення цих питань, особливо в тісних перегонах [7].

Вплив негативної реклами зазнав значного інтересу з боку науковців. Спочатку вважалося, що реклама могла придушувати виборчу активність, знижувати відчуття політичної компетентності та задоволення від виборчого процесу. Проте, новіші дослідження вказують на те, що негативні політичні реклами можуть навпаки стимулювати участь, подаючи важливу та переконливу інформацію та мотивуючи людей виступати проти проблем, зазначених у рекламі. Цей розбіжний погляд у науковій літературі можна пояснити тим, що м'яка негативність може стимулювати участь, в той час, як перенасиченість негативною рекламою може знижувати її. Додатково, дослідження показують, що ефекти негативної реклами залежать від факторів, як-от джерело негативності та індивідуальні особливості виборців, такі як гендер та раса [5].

Вчені також досліджували вплив політичної реклами на виборців у ширшому контексті.Попри те, що більшість людей стверджують, що їм не подобаються політичні реклами, дослідження показують, що реклами можуть бути дуже інформативними. Схоже, що виборці отримують більше знань про кандидатів та проблеми через політичні реклами, ніж через газети чи телебачення. Це пояснюється тим, що короткі та часто повторювані реклами, призначені для запам'ятовування, підсилюють сприйняття, особливо серед тих, хто менш зацікавлений в інших аспектах кампанії. Однак, незважаючи на те, що люди можуть навчатися з політичних реклам, дослідження свідчать, що реклами більше активізують та підтверджують існуючі політичні переконання, ніж змінюють думки виборців щодо підтримки того чи іншого кандидата [6].

Це не означає, що політичні оголошення мають незначний стратегічний вплив, підтвердження існуючих переконань через рекламу видається критично важливим, що підкріплюється даними про позитивний зв'язок між витратами на рекламу та рівнями підтримки виборців. Однак, визначення точного впливу реклами на виборчі результати є складним через труднощі у вимірюванні впливу реклами та врахуванні інших факторів у кампанійному середовищі. Таким чином, хоча очевидно, що політичні оголошення впливають на виборців, їхня загальна роль у визначенні виборчих результатів залишається під питанням.

Висновки

Таким чином, ми констатуємо, що на глобальному рівні спостерігається зміна моделей кризової політичної комунікації, перехід від одностороннього «мовлення» до справжнього демократичного діалогу між політичними партіями та населенням, який передбачає взаємний обмін точною, повною, об'єктивною та перевіреною інформацією про політичні події та процеси. Цей обмін має базуватися на ключових цивілізаційно-культурних цінностях суспільства, основних правах та свободах особистості, з особливим акцентом на свободу висловлювання думки та свободу пошуку, отримання та розповсюдження інформації та ідей, що не суперечать гуманістичним принципам. Отже, сучасні політичні комунікації є фундаментом будь-якої політичної системи, вони діють як механізм інтеграції політичних акторів у соціально-політичне середовище. Колективний характер політичних цілей зумовлює необхідність використання спеціальних засобів комунікації, здатних гармонізувати дії великої кількості людей. Серед основних таких інструментів виступають засоби масової інформації та комунікації.

Список використаних джерел

Павленко І., Нагірний В., Потапенко В., Маляревський Є. (2023) Аналіз загроз

національній безпеці у сфері внутрішньої політики. Експертне опитування. Національний інститут стратегічних досліджень. 2023, 14 липня. URL:

https://niss.gov.ua/publikatsiyi/analitychni-dopovidi/analiz-zahroz-natsionalniy- bezpetsi-u-sferivnutrishnoyi- polityky?__cf_chl_tk=bqVq07IHqeLNwjBDjsdUFMu5HHtWM3VQ69keq7cdsSo- 1690394771 -0-gaNycGzNDKU (дата звернення 22.01.2024)

Копинець Ю. (2020) Інституційна криза політичних партій на початку ХХ століття та

характеристика сучасних тенденцій їх розвитку. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. 30. С. 146-153. URL: http://fps-

visnyk.lnu.lviv.ua/archive/30_2020/22.pdf (дата звернення 19.01.2024)

Зеленько Г., Балабан Р., Брехаря С., Кияниця Л., Кондратенко О., Кононенко Н., Ляшенко Т. (2022) Кризи політичного розвитку в Україні: причини, зміст і способи нівелювання: монографія. Київ: ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 352 с.

Одарченко К. (2017) Впливи кризи політичних партій в Україні на горизонтальні партійні зв'язки через призму ідеологічного та програмного компонента. EUROPEAN POLITICAL AND LAW DISCOURSE. 4. С. 128-134. URL: https://eppd13.cz/wp- content/uploads/2017/2017-4-1 /23.pdf (дата звернення 22.01.2024).

Резнікова О. (2022) Національна стійкість в умовах мінливого безпекового середовища. Київ: НІСД, 532 с.

Снитко О. (2023) Кризові комунікації в інформаційному просторі України воєнної

доби. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 46. С. 18-48. URL: https://apultp.knu.ua/index.php/APULTP/article/view/136 (дата звернення

21.01.2024).

Як Організувати ефективні кризові комунікації? URL:

http://practicum.space/crisis_communications (дата звернення: 22.01.2024).

Размещено на Allbest.ru/