Соціальні та технологічні трансформації українських медіа часів Незалежності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальні та технологічні трансформації українських медіа часів Незалежності

С. Солодько,

кандидат соціологічних наук

Вступ

Рефлексія суспільства про власні процеси та динаміку змін значною мірою окреслюється засобами масової інформації. Тому, щоб продуктивно осмислити зміни в українському суспільстві останніх 30 років, доцільно проаналізувати трансформації в самому полі виробництва суспільної саморефлексії та діалогу.

Журналістика як інститут є доволі амбівалентним явищем: попри свою суспільну значущість та всюдисущу присутність плодів її діяльності, вона залишається "не зовсім професією", легітимність якої піддається деконструкції та критиці.

В історії України цю амбівалентність помітно, з одного боку, у широкому суспільному визнанні та символізмі таких постатей, як В'ячеслав Чорновіл чи Георгій Гонгадзе, а з другого - тотальній недовірі до ЗМІ, атмосфері підозри, в якій працюють журналісти, та постійними скандалами, пов'язаними з політичною інструменталізацією професії.

Іншою особливістю сфери журналістики є її стрімкі трансформації, що пов'язано з технологічними інноваціями медіаінфраструктури.

У цій статті ми оглянемо основні зміни, що відбулися зі сферою ЗМІ в період незалежності, та проаналізуємо, якими є нові характеристики суспільної ролі медіа сьогодні.

Трансформації соціотехнологічного медіаландшафту

Ґрунтовною соціологічною репрезентацією того, як трансформувалось українське суспільство за часи незалежності, є дослідження щорічного моніторингу українського суспільства Інституту соціології НАН України [Українське суспільство, 2020].

Але в контексті блоку запитань, що стосуються медіа, інформативними є не стільки отримані дані Моніторингу, як аналіз трансформації самого інструментарію. Адже через бурхливі інноваційні зміни у сфері технологій, опитування щодо ЗМІ потрібно постійно підлаштовувати, на відміну від інших блоків запитань щодо політичних, економічних та соціальних сфер життя, більшість яких уже понад 25 років залишаються незмінними. Сфера ж медіа настільки мінлива та непередбачувана, що більшість запитань з часом стають неактуальними, тоді як інші вимагають включення в опитувальник, як цього вимагає реальність з її новими медіа-акторами та явищами.

Розглянемо перші та останні 10 років опитування. Лише один показник залишився без змін з початку опитування 1994 року: це дані щодо відповіді на запитання "Який рівень Вашої довіри ЗМІ (радіо, телебачення, газети)?". Це ж запитання разом з "Які газети Ви читали за останні 7 днів?" були єдиними пов'язаними з медіа в перші 9 років моніторингу. Таким чином академічна соціологія фіксувала дві головні соціальні групи, пов'язані з медіа - групи різного рівня довіри до ЗМІ та групи читачів різних газет.

Медіаландшафт в уявленнях соціологів тих часів - це стабільне, відносно просте та зрозуміле середовище, що складається з відповідних соціальних акторів.

Протилежною є картина останніх 10 років опитування. Запитань стає набагато більше, і вони постійно змінюються. Сфера медіа стає важливою, проблематичною та мінливою, що вимагає від дослідників переналаштування інструментарію та деталізації мапування цього поля реальності. Якщо в перші 8 років опитувань єдиними змінами в питаннях тематики медіа було додавання нових найменувань у список популярних газет, то за останні п'ять років інститут задав вже більше ніж 10 різноманітних запитань.

Медіаландшафт у перспективі опитування 1990-х вписується в загальну картину тогочасного суспільства - відносно статичного та структурно диференційованого.

З початком 2000-х років моніторингу з'являється новий феномен - інтернет. Поступово він деталізується та диференціюється як соціотехнічний актор. Спочатку населення просто запитують про користування інтернетом ("Чи користуєтесь Ви інтернетом?" (20022018). З 2010 року питання деталізують відповідно до репертуару мережевих практик ("З якою метою Ви користуєтесь інтернетом?", варіанти відповіді - граю в ігри, читаю новини, слухаю музику...). У 2019 році населення класифікують відповідно до соцмереж, яким воно користується через інтернет, а 2020-го - разом з іншими новими та старими медіа соцмережі виділяють як джерело отримання інформації ("Звідки Ви, головним чином, отримуєте інформацію про політичні та економічні події в Україні?", варіанти відповіді - інформаційно-розважальні канали, спеціалізовані інформаційні канали, соцмережі, інтернет-сайти, друковані газети.).

Як бачимо, розвиток інтернету та цифрових технологій, які відбулись протягом останніх 30 років, призвели до кардинальних трансформацій уявлення про структури суспільних взаємодій, виникнення нових медіа-акторів та медіапрактик.

соціальний технологічний медіа незалежність

Зміна форматів медіа та складових виробництва

Разом з трансформацією соціотехнічних складових медіаландшафту змінюються умови виробництва, що окреслюють сам медіа-продукт, та розвиваються нові формати ЗМІ.

Доступність інструментів збору та поширення інформації підірвала монополію на журналістську роботу таких масштабних акторів, як редакції телеканалів та паперових газет. Виробництво журналістського знання - репрезентації суспільно значущих подій - стало доступним мікроакторам: блогерам, активістам та простим громадянам.

Однією з характерних змін останніх 10 років є збільшення частки відеоформату подачі інформації. Набувають популярності формат відеокоментаря подій. Цінним постає не лише зібраний матеріал, а й формат його подачі. Так, блогери використовують матеріали журналістів, але, будучи не обмеженими журналістськими стандартами, додають новий контекст його інтерпретації - суб'єктивну аналітику та коментар, які можуть мати яскраво виражене ціннісне та ідеологічне забарвлення (Яніна Соколова, Анатолій Шарій), або ж комедійний характер (Майкл Щур, Тетяна Микитенко).

Нові формати продукують представники онлайн-журналістики. Яскравим прикладом є нові медіа типу Громадського ТВ, зокрема матеріали з Донбасу, що з'явилися починаючи з 2014 року. Репортажі Громадського позбавлені відшліфованості, притаманної традиційній телевізійній журналістиці. В них не приховуються такі аспекти умов виробництва, як особисті домовленості з інформаторами, робота з непередбачуваною та невпорядкованою реальністю, чітка структура монтажу та підлаштування під обмежений часовий формат відео, як це притаманно теленовинам. Онлайн-медіа також притаманна орієнтація на конкретну аудиторію з певними соціальними ознаками та навичками пошуку інформації, а не на уявне абстрактне монолітне суспільство. Новим постає і образ журналіста як сталкера-пошукача, що ділиться побаченим з ціннісно близькими глядачами, а не відсторонено спостерігача, що інформує громадськість. Подібні формати зближують стилі журналістів та блогерів.

Децентралізація та диференціація торкнулася і економічних моделей медіавиробництва. Якщо в доцифрову епоху виробництво масмедіа потребувало масштабної інфраструктури і, як наслідок, значних ресурсів, то сьогодні медіапродукт можна створити та розповсюдити в домашніх умовах. Як наслідок, окрім рекламної, олігархічної і грантової моделі, з'явилися економічні підходи прямого фінансування від громадян. Платформа Youtube дає змогу отримувати кошти за перегляди відео, що може бути достатнім ресурсом для медіаблогерів. Також використовуються додаткові площадки для отримання пожертв чи платної підписки з правом отримання унікального доступу до певного контенту. Така децентралізація, з одного боку, робить більш доступним процес виробництва, з другого - створює велику конкуренцію на медіаринку, де за обмежені ресурси конкурують медіа-актори, різні як за своїми технологічними аспектами, так і за структурою своєї професійної ролі.

Нові аспекти професійної ролі журналіста

Трансформації журналістської практики та форматів медіа ставлять питання про проблематизацію суспільної ролі журналістики в новому соціотехнологічному контексті.

Серед дослідників, що вивчають зміни в журналістських практиках із появою нових медіа, побутує думка, що зміни у сфері технологій (поява мультимедіа) та у структурах суспільств (розвиток мультикультуралізму) значно впливають на саму природу роботи ЗМІ. Такі цінності, як автономність, етичність, миттєвість інформування та об'єктивність, що спрямовані на утвердження суспільної ролі журналіста як надавача інформаційних послуг, сформувались у часи друкованих ЗМІ та телерадіомовлення і сьогодні піддаються переосмисленню та переінтерпретації [Deuze, 2005].

Які характеристики суспільної ролі журналіста можна виділити в сучасному контексті?

Журналістика переживає інституційну кризу як професія. Сьогодні професійний кодекс журналіста стає більш розмитим і не зводиться лише до дотримання стандартів об'єктивності [Бурдье, 2002]. Знайти баланс між об'єктивністю, відповідальністю, емпатійністю, справедливістю - це професійний виклик та компетенція сучасного працівника ЗМІ.

Професійна належність журналіста не сертифікується посвідченням, яке можна купити за 500 гривень. Журналістська практика сьогодні вимагає свого роду творення та підтвердження свого професійного статусу - авторитетом, чеснотами, стилем, відповідними риторичними навичками, визнанням професійною спільнотою та аудиторією.

Поряд з тим журналістам проблематизується позиціонування їх як нейтральних провідників-поширювачів інформації. Сьогодні журналісти - це скоріш активні посередники-учасники комунікації, що сутнісно впливають на сенси та наративи, які комунікують. Вони є включеними учасниками процесів, а не відстороненими спостерігачами. Вміння вести цей процес комунікації, компетенція відбору інформації та її запаковування в потрібну форму є одними з головних аспектів професії.

Війна з Росією загострила дискусію також про громадянський аспект журналістики в Україні. Так чи інакше, але загроза мирному життю в країні та її цілісності робить прозорим те, як зв'язок з державою та ідентичність окреслюють журналістську практику, зокрема, створює ситуації вибору між професійними та громадянськими цінностями [Крапивенко,2016]. Журналіст - це водночас і громадянин, учасник спільнот, носій ідентичностей, які впливають на його роботу.

Ще одна роль, яку варто артикулювати - це журналіст як експерт. Авторитетна та ієрархічна природа продукування експертних суджень зазнала деконструкції та критики в суспільних науках та політичних рухах останніх десятиліть. Хоча основний приціл критики був скерований у першу чергу на наукове знання, підриву зазнала репутація всіх сфер експертизи, у тому числі журналістики. Нові альтернативні медіа також сприяли підриву авторитету традиційної журналістики. Окрім того, що розмиваються самі кордони між професійними експертами та аматорами, у прозорому світі цифрових медіа сама природа експертного знання постає соціально сконструйованою, залежною від різноманітних факторів виробництва.

Як зазначають дослідники, спочатку критика мала продуктивний характер, як засіб боротьби з монополією та структурними обмеженнями експертного знання. Втім, це, врешті-решт, призвело до інфляції експертизи та поширення популізму [Макінтайр, 2021]. Сьогодні експертиза потребує переосмислення та публічного виправдання її легітимності. Журналістська практика як найбільш публічне поле експертного знання може стати сферою реабілітації експертизи, що спиратиметься на обґрунтування своєї валідності, компетенції та етики, і приносити конкретне суспільне благо.

Суспільна роль сучасної журналістики не обмежується викладеними аспектами. Проте наш огляд показує, що соціотехнологічні трансформації, що відбуваються зі ЗМІ, дають підстави говорити про доцільність дискусії щодо нової природи журналістської практики та проблематизацію її легітимності, відповідальності, професійних кордонів та критеріїв якості.

Джерела

Бурдье П. (2002). О телевидении и журналистике. Москва: Фонд научных исследований “Прагматика культуры”.

Крапивенко Д. (2016). Мова ворожнечі. Український тиждень. Отримано з: https://tyzhden.ua/Columns/50/171530

Макінтайр Л. (2021). Постправда. Київ: ArtHus.

Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Випуск 7 (21). (2020). Київ: Інститут соціології НАН України.

Deuze M. (2005). What is journalism? Professional identity and ideology of journalists reconsidered. Journalism. Vol. 6(4). Отримано з: https://www. academia.edu/709235/What_is_Journalism_Professional_Identity_and_ Ideology_of_Journalists_Reconsidered

Размещено на Allbest.ru