Висвітлення волонтерської діяльності у засобах масової інформації України (2014-2023)

COVERAGE OF VOLUNTEER ACTIVITIES IN THE MASS MEDIA OF UKRAINE (2014-2023)

The dynamics of coverage by Ukrainian mass media of the activity of the volunteer movement on Ukrainian lands (2014-2023) at various stages of aggravation and extinction of the Russian-Ukrainian war have been traced. The thematic repertoire of volunteer messages from the front line, which are the basis ofjournalistic articles, is outlined. The volunteer movement as a generator of informational and promotional activity is considered. The goal of the formation of volunteer informational Internet resources is determined. Journalistic assumptions regarding the determination of the motives of citizens joining the volunteer movement are outlined. The views ofjournalists on clarifying the role of a volunteer in the conditions of war are shown. Issues that are casually revealed in the mass media and that require special attention are touched upon: the psychological exhaustion of volunteers. The main characteristics of a Ukrainian volunteer in the view of Ukrainian journalists are outlined. The image of the figure of a volunteer in various profiles is presented: inventor, creator, psychologist. Critical remarks about the activities of volunteers were noted: disclosure of military secrets, building a political career, exposure of pseudo-volunteers. The dynamics in the frequency of presentation of information about volunteering on the leading TV channels of Ukraine, both entertainment and informative, were traced. The role of social networks and websites of Ukrainian TV channels in disseminating information about volunteering is revealed.

A comparison was made regarding the speed of dissemination of information about the activities of volunteers between leading TV channels of Ukraine and social Internet networks. It has been established that Internet networks are much more effective in disseminating actual information about volunteer needs in the conditions of the Russian-Ukrainian war, which allows us to quickly respond to the needs of the time.

Key words: volunteer, volunteer movement, mass media, TV channel website, social Internet networks.

Постановка проблеми

В сучасних реаліях триваючої російсько-української війни вагому роль займають як українські, так і міжнародні волонтерські організації, які впродовж окресленого десятиліття набули значного досвіду та популярності. Адже волонтери навчилися своєчасно вирішувати нагальні потреби передусім як Збройних Сил України (ЗСУ), так і гуманітарні потреби цивільного населення деокупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, оскільки державні інституції потребують значно тривалішого оформлення документації. Відповідно широкомасштабний волонтерський рух допоміг українському суспільству самоорганізуватися та вистояти у важкі періоди розгортання російської військової агресії. Завдяки позитивній популяризації успішної діяльності українських волонтерів Засобами Масової Інформації (далі ЗМІ) із початком широкомасштабного вторгнення російський військ, практично кожен національно свідомий українець, відчуваючи реальну загрозу вступав до лав ЗСУ або долучався своїми зусиллями до волонтерських центрів. Завдяки діяльності волонтерів вдалося активізувати українське суспільство для створення єдиного фронту опору російському агресору. Ця невтомна і віддана діяльність українських волонтерів стала об'єктом висвітлення у ЗМІ як України, так і світу. В умова війни ЗМІ стали цінним дороговказом для пересічних жителів України: як кожен може докластися до оборони українських земель і в наші дні може наближати довгоочікуваний момент перемоги.

У сучасному інформаційному суспільстві ЗМІ відіграють провідну роль: формують громадську думку, активізують діяльність небайдужих людей на локальному і регіональному рівнях, швидко поширюють перевірену інформацію, сприяють консолідації різних народностей в одну монолітну націю. В умовах гібридної війни, складовою якої є інформаційний аспект, українські ЗМІ критично підходять до висвітлення волонтерської діяльності: показуючи позитивні та негативні сторони; викриваючи псевдоволентерів та неправдиві повідомлення. Загалом, завдяки праці українських журналістів в українському суспільстві вдосконалюється культура волонтерської поведінки. Українці вчаться довіряти, але й перевіряти звітність волонтерських організацій. Адже, кожен українець в умовах війни бажає, щоб його лептона пожертва для волонтерів отримала цільове призначення. Із наведеного огляду помітно, що ЗМІ не тільки інформують суспільство про діяльність волонтерів, але й формують довіру до них. Проте ворожі ЗМІ намагаються навпаки поширити негативну інформацію про українських волонтерів щоб похитнути суспільну довіру до волонтерства і цим послабити тилове забезпечення ЗСУ. Окреслена проблематика потребує спеціального дослідження, щоб визначити оптимальні шляхи здобутків та втрат волонтерського руху в Україні.

Аналіз досліджень

Дотичні питання до розглядуваної тематики віднаходимо у загальних працях присвячених історії волонтерського руху в Україня (Тохтарова, 2014; Мінєнко, 2017; Проценко, 2019a; Проценко, 2019b) та допомозі волонтерів ЗСУ в умовах російсько-української війни (Жужа, 2016; Вєдєнєєв, 2018). Окрім цього віднаходимо й спеціальні дослідження пов'язані із вивчення ролі ЗМІ у формуванні громадської думки щодо волонтерського руху як з позицій соціології, так й з історичного розвитку суспільства (Лещенко, 2018; Томчук, 2021). Тож ставимо собі за мету узагальнити соціологічні розвідки та доповнити їх новітніми статистичними матеріалами, опираючись на повідомлення ЗМІ України за 2019-2023 рр.

Виклад основного матеріалу

Волонтери, під час поїздок на передову лінію фронту, виступали джерелом інформації з високим рейтингом довіри, особливо якщо йшлося про «гарячі» новини із лінії фронту. Новини волонтерів про ситуацію на фронті ставали джерелом інформації і масово поширювалися в друкованих та електронних засобах масової інформації. І мова не лише про бої, а особливо - про втрати, смерті, поранення наших бійців, проведення рятувальних робіт серед цивільного населення у прифронтовій смузі.

У стрічках новин, у різноманітному форматі випусків телепрограм на телеканалах, у соціальних мережах і органах державної влади волонтерський рух виступав потужним генератором інформаційно-пропагандистської діяльності.

Розвиток волонтерського руху допомоги ЗС України підштовхнув до створення єдиної бази даних волонтерських організацій. Таким центром став сайт «4army.com.ua». (http: 4army.com.ua).

Фактично волонтери заповнювали інформаційну і загалом комунікаційну порожнечу, яка існувала у форматі стосунків «влада / громадянин», особливо у випадку, коли влада значною мірою самоусувалася з комунікаційного поля. Попит громадян України на інформацію, особливо воєнного характеру, потреба в інформуванні щодо ситуації в зоні воєнних дій значно сильніші і глибші, аніж ті сухі офіційні дані, які можна отримати з офіційних брифінгів, випусків новин у телевізійних, друкованих та електронних засобах масової інформації.

Велика кількість волонтерських проектів спрямовувалася на боротьбу з інформаційною пропагандою Російської Федерації (т. зв. «кісельовщиною»). Сюжети російських телеканалів переходили усі розумні межі - російських громадян зомбували «розп'ятими в Україні хлопчиками», звірствами «бандерівців», вбивствами / катуваннями місцевого населення на Донбасі тощо. Попри відверту брехню, російські ЗМІ масово тиражували правдоподібні фейки, нашвидкуруч підкріпляючи їх вигаданими фактами (Томчук, 2021: 158).

ЗМІ агресора розгорнули брехливу, але вкрай потужну пропаганду, ніби то війна на Донбасі громадянська, а танками та градами, ракетнозенітними комплексами керують «шахтарі та трактористи», незгодні з «київською хунтою», які самі себе екіпірували, купивши все необхідне у приватних крамничках. Завдяки волонтерам у 2014 р. в українському інтернеті запрацювали відразу два проекти, які оголосили своєю метою перевіряти новини і факти зі ЗМІ та соціальних мереж. Автори проекту «stopfake.org» оголосили, що будуть займатися «боротьбою з неправдивою інформацією про події в Україні». Станом на січень 2015 р. створено - «ІТ-палатка», «Таблеточка» й інші сайти. Нерідко волонтери репрезентують себе як посередники між двома частинами країни, східної, яка знаходиться у стані війни й рештою, мирної України (Томчук, 2021: 159).

Прихід до волонтерства у ЗМІ нерідко описують як спосіб компенсації за те, що людина не є безпосереднім учасником бойових дій та її щоденному життю не загрожує така ж небезпека, як тим, хто воює. Відчуття «провини» в таких історіях межує з дуже раціональним поясненням можливостей власного, значно ефективнішого внеску в омріяну перемогу шляхом волонтерства, ніж була б військова служба.

Відтак волонтери зображені творцями вкрай необхідного зв'язку між двома світами - «війною» і «миром». Тобто вони є тими, хто на охоплену війною територію приносить відчуття миру (залишеного, але десь існуючого спокійного повсякдення), а в мирну дійсність позафронтових територій - звістку про війну, її розрухи та наслідки, стимулюючи допомагати і жертвувати. Таке непросте поєднання суспільних ролей відбивається і на самих волонтерах, які, попри приписуваний їм особливий героїзм, усе ж не є надлюдьми і самі потребують підтримки (Томчук, 2021: 160).

Психологічні виснаження, відсутність скоординованості дій усередині волонтерського сектору, брак компетенції для розвитку своєї організації чи об'єднання, перманентні зниження обсягу допомоги від громадян та бізнесу - усе це волонтерські будні, про які, досить побіжно згадують ЗМІ України.

Медіа активно підтримують образ волонтерів як комунікаторів між сходом і рештою України, тих, котрі змушують притишене через війну соціальне життя на відвойованих територіях оживати знову. У таких контекстах волонтери ініціюють чи допомагають організувати виступи відомих українських письменників і музичних гуртів, або ж самі стають спікерами на імпровізованих громадських майданчиках.

У таких контекстах волонтерські спільноти є ідеальним прикладом функціонування бажаного громадянського суспільства. У них волонтери описані не лише найкращими, найактивнішими чи найзавзятішими, а й найсвідомішими свого громадянського обов'язку.

Відповідальність у більшості публічних виступів волонтерів є тим, до чого вони закликають представників влади. Висока організованість і багатофункціональність, що її демонструють волонтерські об'єднання, у медіа стає унаочненням контрастних порівнянь з менш ефективними державними структурами. В таких наративах волонтери - це ті, хто взяв на себе обов'язки, які мала б здійснювати держава, і виконуватимуть їх, доки вистачить сил.

Перша хвиля критики через таку ситуацію надійшла з боку самих волонтерів, які почали дедалі голосніше говорити про відповідальність держави перед громадянами. Забезпечивши нагальні потреби війська на початку війни, багато відомих волонтерів усвідомлювало, що ці функції має виконувати держава (Томчук, 2021: 161).

Щоправда, навіть відійшовши від регулярних поїздок на фронт чи збору грошей на потреби армії, чимало з них усе ж залишаються громадсько активними, беруть участь у реформуванні влади зсередини, або ж критикують її ззовні - в численних інтерв'ю, у власних блогах чи на сторінках соціальних мереж.

У медіа також присутнє представлення волонтерства як діяльності, що приносить не лише багато роботи, турбот і переживань, а й одночасно дає відчуття сатисфакції і можливість самореалізації. Однією з популярних новинних історій у цьому контексті є зображення волонтерів як винахідників чи творців. Вони створюють безпілотники, прилади для розмінування розтяжок, реконструюють бойові машини, ініціюють неординарні аукціони і т. д. - тобто допомагають креативно, застосовуючи свої виняткові здібності.

Практична сторона волонтерського руху в аналітичному розрізі, зазвичай, представлена у формі інтерв'ю в ЗМІ. У схожих сюжетах волонтерство постає не лише як жертовність, а й як безцінний досвід для самих волонтерів, можливість розширити соціальні зв'язки, як спосіб емоційного відновлення. Волонтери в медіа представлені також як своєрідні психологи в суспільстві, яке перебуває у стані війни.

З огляду на масштаби інформаційної війни, веденої нині паралельно зі збройним конфліктом, психологічну допомогу волонтерів важко переоцінити. Саме вони в ЗМІ найчастіше виступають тими, хто одними з перших ініціює програми психологічної допомоги військовим та їхньої реабілітації.

Часто волонтери, володіючи інформацією з перших уст, стишують перманентні суспільні паніки, заперечують недостовірну інформацію, яка без перевірки була вкинута в медійний простір або ж свідомо сфальсифікована російськими телеканалами.

Образ волонтерів у ЗМІ був би неповним без висвітлення спрямованої в їх бік критики. Розкриття військових таємниць через необачність чи нерозуміння наслідків оприлюднення тої чи іншої інформації, або ж стрімкий шлях від волонтерства до політичної кар'єри - найбільш обговорювані приклади критики. До критичного наративу про волонтерство в ЗМІ належить інформація про псевдо волонтерів (Лещенко, 2018: 70).

На сьогодні очевидним є не тільки своєрідне зрощення частини екс-волонтерів з певними сегментами апарату держуправління, але й небезпека використання їх різними силами у внутріполітичній конкуренції. Актуальною загрозою, як констатують ЗМІ, є недотримання волонтерськими добровольчими об'єднаннями порядку звітності про свою діяльність перед органами влади, причому спостерігається тенденція до зменшення рівня контрольованості. Зростають корупційні ризики у роботі волонтерів, шанси переходу їх під контроль політичних партій, включаючи передачу на баланс певної партії.

Оперативна діяльність окремих волонтерських груп, направлена на якнайшвидшу допомогу учасникам та постраждалим від військових дій іноді виходила за межі правового поля. Приватні грошові перекази практично не контролювалися державними органами, зокрема, Державною фіскальною службою України (Томчук, 2021: 162).

Волонтерська діяльність на рівні національних каналів, впродовж 2014-2018 рр., висвітлювалася недостатньо, якщо порівняти із інформаційною насиченістю за 2022-2023 рр., зумовлена повномасштабним вторгненням російського агресора. Частіше за все описується робота окремих популярних діячів, аніж некомерційних волонтерських організацій, або ж зазначаються індивідуальні випадки ситуативного волонтерства. Прослідковуючи, систематичність викладу матеріалів щодо волонтерства можна помітити, що новини викладаються тільки у пікові часи, коли активність населення у волонтерській діяльності перевищує норму. Тоді телевізійні канали висвітлювали тих, хто займався волонтерством, як не потрапити до шахраїв, а також де можна взяти участь у волонтерських заходах. Проте, така статистика згадувань саме на цих каналах може бути пов'язана із тим, що для контент-аналізу було взято телеканали, які відносяться до розважальних, а не до інформаційних, а тому важливо провести контент-аналіз каналів, які орієнтовані на новини, а не на розваги (Лещенко, 2018: 71).

Проведений контент-аналіз соціальної мережі Фейсбук, так як більшість людей дізнається новини із інтернету, а саме із соціальних сторінок, актуальним було дослідження викладу інформації щодо волонтерства у найпопулярнішій соціальній мережі. Можна виділити найпопулярніші сторінки: «Ukrainian Volunteer Service» 5 500 підписників, а також «Волонтерство» 5 200 підписників. Можна відмітити, що над цими сторінками працюються професіонали у сфері інтернет маркетингу, інформація викладається систематично, проводяться опитування, люди коментують, ставлять лайки та залучаються до обговорення.

Достатньо висвітлено феномен волонтерства через сайти найпопулярніших українських інформаційних телеканалів. Проте, треба відмітити, що інформацію на розважальних каналах знайти складно, її майже немає, або вона несе розважальний характер. Також важливим є той факт, що розважальні канали є найпопулярнішими і з найвищими рейтингами переглядів, тобто вони охоплюють найбільшу глядацьку аудиторію, при цьому не висвітлюючи, або недостатньо висвітлюючи такі суспільно важливі феномени як волонтерство і організації які ним займаються. Важливим недоліком роботи телеканалів був той факт, що кожен із них активно наслідував лише одну позицію, це може бути підтримка спонсора телеканалу, або ж підтримка одного із робітників телеканалу, який займається волонтерством, а також помітно, що політика телеканалу не дозволяє розповідати про події, які відбуваються поза межами їхнього впливу, тобто те, що роблять інші організації (Лещенко, 2018: 72).

Такі інформаційні джерела можуть створювати негативний образ волонтерів у свідомості пересічних громадян України. Останнім фактором, на який слід звернути увагу це не систематичність викладу матеріалів, дуже активне поширення інформації у 2014-2015 рр., проте майже повна відсутність у 2017-2021 рр. і значна активізація впродовж 2022-2023 рр. Найбільш інформативним виявився телеканал 2 - 2. На сайті цього телеканалу новини щодо волонтерства оновлювались кожен рік, а також було виявлене активне залучення волонтерів у новини телеканалу, проводилися запрошення їх до студії та інтерв'ю.

Контент-аналіз інформаційних телеканалів, у порівнянні із розважальними, показав кращі результати, адже матеріалів щодо волонтерської діяльності було знайдено набагато більше. Також важливим є той факт, що негативно забарвлених статей майже не було виявлено. Сайт телеканалу 24 слід відмітити наявністю великої кількості статей, які заохочують людей до волонтерської діяльності. Інформація на сайтах інформаційних телеканалів подається систематично із року в рік, можна лише відмітити, що у 2014-2015 рр. її було більше, проте у 2017-2021 рр. новини щодо волонтерів виходили також, а значно більше їх представлено за 2022-2023 рр. Недоліком інформації на інформаційний телеканалах може бути маніпуляція з боку представників державного сектору, підприємців або ведучих, які використовують тему волонтерства задля підвищення своєї репутації і рейтингів. Контент-аналіз соціальної мережі фейсбук показав значно більшу залученість громадян до питання волонтерства, адже на сайтах телеканалів були відсутні коментарі, тоді як у фейсбук сторінках під кожним опублікованим матеріалом були відгуки підписників. Фейсбук також дозволяє визначити вузьку специфіку сторінок, адже телеканали працюють на висвітлення всіх подій, які відбуваються в суспільстві, а фейсбук сторінки націлені на одне конкретне явище. Тому, як висновок можна сказати, що на даному етапі висвітлення роботи волонтерства краще відбувається у соціальних мережах, а ніж на національних сайтах телеканалів.

Під час проведення контент-аналізу виявилось, що через соціальну мережу Фейсбук новини про волонтерську діяльність висвітлюються краще і мають більший вплив на населення, тоді як через сайти найпопулярніших телеканалів інформація висвітлюється однобоко, несистематично і може бути опублікована в негативному забарвлені, що погано впливає на формування позитивного іміджу волонтера (Лещенко, 2018: 73).

Висновки

ЗМІ України в умовах російсько-української війни висвітлюють різнобічну волонтерську діяльність як окремих громадських активістів, так і цілих організацій. Завдяки різнотиповим засобам передачі повідомлень (часописи, телеі радіопередачі, соціальні інтернет мережі) здійснюється формування громадської думки про волонтерську діяльність, шляхи долучення до неї. Загалом ЗМІ сприяють розвитку на побутовому, повсякденному рівні особливої волонтерської культури: взаємодопомоги, милосердя, жертовності та поваги один до одного. Спільні труднощі, зумовленні лихоліттям війни, змушують людей об'єднюватися задля допомоги один одному. Журналістські матеріали про волонтерів повчають українців не бути байдужими, не стояти осторонь, а проявити свою активність на волонтерському фронті. Вони показують, що волонтерство робить людей більш відповідальнішими і пришвидшує процес побудови громадського суспільства в Україні. Викриваючи негативні факти волонтерської діяльності українські мес-медіа прагнуть пробудити критичне мислення у громадськості, а не сприяти поширенню негативного і упередженого ставлення до волонтерів. Більшість інформаційне наповнення у різних медіа ресурсах відзначається позитивним зображенням постатті волонтера, яка в окремих випадках героїзується і прирівнюється до військовослужбовців. Адже, окремі волонтери загинули на фронті, нехтуючи правилами безпеки, заради допомоги бійцям ЗСУ та цивільному населенню тимчасово окупованих територій України. Перспективним напрямом дослідження вважаємо створення реєстру загиблих та полонених волонтерів України, вивчення діяльності яких повинно статти добрим прикладом для патріотичного виховання молодого покоління української нації. Відповідно рекомендуємо ЗМІ України започаткувати окрему рубрику під назвою «Визначні волонтери України», де б поступово нагромаджувався біографічний матеріал, який по завершенні війни став би доброю основою до укладення енциклопедії волонтерського руху в Україні.

Список використаних джерел

1. Вєдєнєєв Д. Волонтерський рух в Україні в ході російсько-української війни: ризики праці та форми державного і громадського визнання. Військ.-наук. вісн. 2018. Вип. 30. С. 206-216.

2. Жужа Л. Волонтерський рух у контексті антитерористичної операції в Україні: політологічний вимір: автореф. дис.... канд. політ. наук: 23.00.02. Харків, 2016. 19 c.

3. Лещенко М. Контент-аналіз публікацій ЗМІ щодо волонтерів. Лещенко М. Волонтерська діяльність під час військових подій в Україні і світі. Рукопис. Магістерська дисертація на здобуття ступеня магістра за спеціальністю 054 «Соціологія». Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Кафедра соціології. Київ, 2018. С. 69-81.

4. Мінєнко Г Волонтерський рух: становлення та розвиток. Освіта України в умовах військового конфлікту на Донбасі: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Лисичанськ 27 лютого 2017 р.). Лисичанськ: ФОП Чернов О. Г., 2017. С. 133-137.

5. Проценко О. Волонтерство в сучасній Україні: фактори актуалізації. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, 2019. VII (32), Is. 192, Feb. P. 89-94.

6. Проценко О. Сучасне волонтерство: індивідуальні та інституціоналізовані практики. Традиції та новації у розвитку сучасної соціологічної науки: дослідження молодих вчених: зб. матеріалів І Всеукр. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, 27 лютого 2019 р.: Київ, 2019. С. 83-86.

7. Томчук О. Роль ЗМІ у формуванні громадської думки щодо волонтерського руху. Томчук О. Волонтерський рух допомоги Збройним Силам України під час проведення антитерористичної операції (квітень 2014 - квітень 2018 рр.).Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 - історія та археологія. Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Львів, 2021. С. 158-171.

8. Тохтарова І. Волонтерський рух в Україні: шлях до розвитку громадянського суспільства як сфери соціальних відносин. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування, 2014. № 2. С. 10-15.

References

1. Viedienieiev D. ^Яойегекуі rukh v икгаіш v khodi і^іШо-икгаішкоі vtiny: ryzyky рі^і ta formy derzhavnoho і hramadskoho vyznanma [The volunteer movement іп Ukrame during the Russmn-Ukramrnn war: labor risks and forms of state and риЬІіс recognition]. Viisk.-nauk. visn. 2018. Vyp. 30. S. 206-216 [іп Шгаіптп].

2. Zhuzha L. Volonterskyi rukh u konteksti antyterorystychnoi operatsn v Штаті: politolohichпyi vymn [The volunteer movement іп the context of the anti-terrorist operation іп Ukrame: a potitical &шєшюп]: avtoref. dys.... kand. potit. nauk: 23.00.02. Kharkrv, 2016. 19 c. [іп Шгаіптп].

3. Leshchenko M. Kontent-anatiz pubtikatsti ZMI shchodo volonteriv [Content analyst of mass medm pubtications about volunteers]. Leshchenko M. Volonterska diialnist pid chas viiskovykh podii v Ukraini i sviti. Rukopys. Mahmterska dysertatsna na zdobuttia stupenrn mahmtra za spetsialnistiu 054 “Sotsiolohiia”. Natsionalnyi tekhnichnyi urnversytet Ukramy “Kyivskyi politekhпichnyi mstytut mem Ihoria Sikorskoho”. Kafedra sotsiolohii. Kyrv, 2018. S. 69-81 [іп Штатіш].

4. Mmenko H. Volonterskyi rukh: stanovlenma ta rozvytok [Volunteer movement: formation and development]. Osvita Ukrainy v umovakh viiskovoho konfliktu na Donbasi: materialy Vseukrainskoi ra^ovo-pre^chm! konferentsn (m. Lysychansk 27 hutoho 2017 r.). Lysychansk: FOP Chernov O. H., 2017. S. 133-137 [іп Шгаттп].

5. Protsenko O. Volonterstvo v suchasnn Шгаіпі: faktory aktuahzatsti [Volunteering іп modern Ukrame: actuahzation factors]. Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences, 2019. VII (32), Is. 192, Feb. P. 89-94 [іп Шгаттп].

6. Protsenko O. Suchasne volonterstvo: indyvidualni ta instytutsionalizovani praktyky [Modern volunteering: mdmdual and institutionalized practices]. Tradytsii ta novatsii u rozvytku suchasnoi sotsiolohichnoi nauky: doslidzhennia molodykh vchenykh: zb. materiahv I Vseukr. nauk.-prakt. konf. studentiv, aspnantiv ta molodykh uchenykh, 27 hutoho 2019 r.: Kyrv, 2019. S. 83-86 [іп Шгаіптп].

7. Tomchuk O. Rol ZMI u formuvanm hromadskoi dumky shchodo volonterskoho rukhu [The role of mass medm іп shapmg pubhc opmon about the volunteer movement]. Tomchuk O. Volonterskyi rukh dopomohy Zbroinym Sylam Ukrainy pid chas provedennia antyterorystychnoi operatsii (kviten 2014 - kviten 2018 rrO.Kvahfikatsnna naukova pratsm na pravakh rukopysu. Dysertatstia na zdobuttia naukovoho stupenrn doktora filosofii za spetsmlrnstiu 032 - ^torna ta arkheolohna. Natsranalna akademna sukhoputnykh viisk imeni hetmana Petra SahaMachnoho. Lviv, 2021. S. 158-171 [іп Шгаіптп].

8. Tokhtarova I. Volonterskyi rukh v Ukraini: shlmkh do rozvytku hromadianskoho susptistva yak sfery sotsialnykh vidnosyn [The volunteer movement іп Ukrame: the way to the development of cml soriety as a sphere of socml relations]. Teoriia tapraktyka derzhavnoho upravlinnia i mistsevoho samovriaduvannia, 2014. № 2. S. 10-15 [іп Шгаіптп].

Размещено на Allbest.ru