Масмедійний hate-speech, або як медіа конструюють нову реальність ненависті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Масмедійний hate-speech, або як медіа конструюють нову реальність ненависті

Тетяна Кузнєцова

Анотація

мова ворожнеча ненависть масмедіа

Стаття присвячена дослідженню особливостей вияву мови ворожнечі в інформаційному просторі південного регіону України до початку широкомасштабної війни. Увагу зосереджено на якісному аналізі дискурсу ненависті, який формується завдяки активному тиражуванню в масмедіа мови ворожнечі.

Під час проведеного моніторингу матеріалів популярних онлайн-видань міста Одеси («Таймер», «УСІ online», «048», «Думська»), Херсона («Херсон online», «Херсонці», «Херсон daily», «Kherson.net.ua») і Миколаєва («Преступности^еЬ», «НикВести», «0512.com.ua», «Вечерний Николаев») за період з 1 червня 2016 р. до 1 червня 2020 р. виявлено наявність порівняно стійкого дискурсу ненависті стосовно таких об'єктів, як етнічні групи (роми, грузини, чеченці, молдавани, азербайджанці тощо), соціальні групи (люди з інвалідністю, без постійного місця проживання, представники ЛГБТ-спільноти), окремі регіони України (Донбас), гендер, мовне питання.

Формування дискурсу ворога в ЗМІ передбачає тиражування негативно-оцінних контекстів про представників зазначених груп, конструювання образів ворога, позиціонування групи як джерела загроз (у тому числі тверджень про її кримінальність, приписування ворожих дій та небезпечних намірів), необґрунтовану актуалізацію належності людини до певної групи, твердженню про її неповноцінність, моральні недоліки, цитування без збалансованого коментаря, згадці групи та її представників в принизливому й образливому контексті.

Виявлені масмедійні тенденції, на наш погляд, є досить потужним інструментом для створення нових агентів негативних цінностей та умовних «псевдоворогів». Адже масмедійна мова ворожнечі задіяна, як правило, у маніпулятивних процесах, у яких не відображає реальність, а створює нову, досить агресивну псевдореальність.

Ключові слова: мова ворожнечі; hate speech; дискурс ненависті; масмедіа; масмедійний простір.

Kuznietsova Tetiana. Mass media hate-speech, or how the media construct a new reality of hate

Abstract

The article is devoted to the study of the peculiarities of the manifestation of hate speech in the information space of the southern region of Ukraine before the beginning of a large-scale war. Attention is focused on the qualitative analysis of hate discourse, which is formed due to the active reproduction of hate speech in the mass media.

During the monitoring of the materials of popular online publications of the city of Odesa ("Timer", "USI online", "048", "Dumska"), Kherson ("Kherson online", "Khersontsi", "Kherson daily", "Kherson.net.ua") and Mykolayev ("Prestupnosty.net", "NykVesty", "0512.com.ua", "Vechernyi Nykolaev") for the period from June 1, 2016, to June 1, 2020, the presence of relatively persistent hate speech against such objects, such as ethnic groups (Roma, Georgians, Chechens, Moldovans, Azerbaijanis, etc.), social groups (people with disabilities, without permanent residence, representatives of the LGBT community), separate regions of Ukraine (Donbas), gender, language issues.

The formation of hostile discourse was carried out thanks to the reproduction of negative evaluative contexts about the representatives of the specified groups, the construction of images of the enemy, the positioning of the group as a source of threats (including the assertion of its criminality, the attribution of hostile actions and dangerous intentions), the unfounded actualization of a person's belonging to a certain group, the assertion about its inferiority, moral shortcomings, the use of citation without a balanced comment, the mention of the group and its representatives in a humiliating and offensive context.

The identified mass media trends, in our opinion, are quite a powerful tool for creating new agents of negative values and conditional "pseudo-enemies". After all, the mass media language of enmity is involved, as a rule, in manipulative processes, in which it does not reflect reality, but creates a new, quite aggressive pseudo-reality.

Keywords: hate speech; hate speech; hate discourse; mass media; mass media space.

Постановка проблеми

Сьогодні вже загальновизнано, що основним інструментом формування негативного образу конкретної людини або окремих груп є мова ворожнечі. Вона має значний потенціал різноманітних вербальних форм, які каталізують, підсилюють ненависть, насильство та дискримінують окремі групи.

Особливо потужний потенціал має мова ворожнечі, яку транслюють ЗМІ. Адже саме медіа можуть бути важливим інструментом як у збереженні соціальної стабільності, так, і навпаки, поширюючи мову ненависті щодо тих чи інших соціальних груп, можуть мати руйнівний уплив на суспільство, посилювати агресію та напругу.

Неконтрольоване поширення мови ворожнечі може завдати серйозної шкоди не лише маргіналізованим людям або окремим групам, а й суспільству в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Аналітики зазначають, що тенденції злочинів на ґрунті ненависті в усьому світі віддзеркалюють зміни в політичному кліматі, і що сьогодні саме масмедіа та соціальні мережі можуть посилити розбрат (Zachary, 2019).

Одним із прикладів, що демонструє значну роль ЗМІ в розпалюванні ненависті, що призвела до геноциду, є ситуація, що склалася в 1994 р. в Руанді. Це був один із наймасштабніших і найжахливіших геноцидів у сучасній історії. За оцінками ООН, протягом 100 днів було вбито до одного мільйона людей (це були представники племені тутсі, які були вбиті теж руандійцями, але представниками іншого племені -- хуту).

Значна роль у цьому руандійському геноциді належить радіостанції радикальних хуту Radio Television Libre des Mille Collines («Радіо Тисячі Пагорбів»). У прямому ефірі радіостанції тривалий час лунали заклики вбивати брудних «інкантанья» («тарганів», як зневажливо називали тутсі), що призвело до значних жертв.

Детальний аналіз ситуації в Руанді представлено в роботі Девіда Янагізава-Дротта, в якій описано ситуацію про геноцид 1994 р. у Руанді й визначена ключова роль у підбурюванні до цього акту геноциду радіостанції RTLM (Yanagizawa-Drott, 2014). Дослідження наочно доводить кореляцію інтенсивності ненависницьких радіорепортажів зі зростанням насильства. На підставі результатів проведених досліджень було встановлено, що радіопередачі активно вплинули на формування громадських настроїв щодо участі в актах насилля та вбивствах, скоєних як угрупованнями ополченців, так і пересічними цивільними особами. Згідно з отриманими даними, близько 51 тис. осіб вчинили злочини під впливом поширення радіостанцією закликів до насилля (це близько 10% від усіх випадків насильства). Проведене дослідження Д. Янагізава-Дротта містить докази, що ЗМІ, формуючи громадську думку щодо вчиненого насилля, здатні 1 безпосередньо впливати на людей, які вчиняють насильство, і опосередковано -- через соціальну взаємодію (Yanagizawa-Drott, 2014).

Сьогодні науковці активно проводять дослідження, в яких аналізують потенціал публікацій у масмедіа, у соціальних мережах щодо спонукання до актів насильства.

Зокрема, у Німеччині виявлено кореляцію між публікаціями ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини», які виступають проти біженців у Facebook, і нападами на біженців. Дослідники К. Мюллер і К. Шварц помітили, що зростання кількості підпалів та безпосередніх нападів супроводжувалося зростанням агресивних публікацій, що розпалюють ненависть (Muller & Schwarz, 2020).

У М'янмі військові лідери та буддійські націоналісти використовували соціальні мережі, щоб ображати та демонізувати мусульманську меншість рохінджа напередодні та під час кампанії етнічних чисток. Хоча рохінджа становили приблизно 2 % населення, етнонаціоналісти стверджували, що рохінджа незабаром витіснить буддистську більшість (Davis, 2017).

Під час аналізу повідомлень у соціальних мережах в Індії встановлено, що лінчі та інші види насилля в багатьох випадках наростали після поширених чуток у групах WhatsApp (Gowen & Sharma, 2018)1.

Сьогодні науковці досить активно звертають увагу й на проблему дослідження мови ворожнечі в соціальних мережах з позиції системи безпеки країни та її інструментів, призначених для забезпечення внутрішньої безпеки, а також необхідних законодавчих поправок, які дозволять правоохоронним органам ефективно вирішувати цю проблему (Vilfm, 2021). Також у фокусі досліджень комунікативістів знаходяться розробки механізмів автоматизованого вияву мови ворожнечі в інтернет-просторі (див., наприклад: Kovacs et al., 2021).

В українського науковому середовищі в останні роки активно проводять моніторинги ЗМІ з метою виявлення мови ворожнечі (див., наприклад: Hate speech in the print media of Donbas on both sides of the front line, 2017; «Hate speech» in Ukrainian media: experience of monitoring and training, 2017; Kuznetsova, 2019; Golub, 2020; Kolotvin, 2021), а також здійснюють розробку шляхів викорінювання мови ворожнечі (Bondarenko et al., 2015) та запобігання її впливу на формування суспільної думки з метою убезпечення зміни ціннісних установок аудиторії.

Постановка завдання

У цій статті ставимо за мету визначити основні тенденції виявлення мови ворожнечі в інформаційному просторі південного регіону України до початку широкомасштабної війни. У центрі нашої уваги -- пошук відповідей на питання: Хто ж був під «прицілом» мови ворожнечі в інформаційному просторі півдня України? На які соціокультурні групи навішувалися негативно -оцінні ярлики? Хто потенційно ставав таким чином нашим «ворогом»? Які засоби використовують медіа для створення дискурсу ненависті стосовно цих груп?

Основне завдання дослідження полягало у виявленні дискримінаційної лексики та поширення упереджених/стереотипних уявлень в зазначених українських медіа південного регіону щодо певних осіб чи соціальних груп.

Методи дослідження

Основним методом нашого дослідження був моніторинг матеріалів популярних онлайн-видань міста Одеси («Таймер», «УСІ online», «048», «Думська»), Херсона («Херсон online», «Херсонці», «Херсон daily», «Kherson.net.ua») і Миколаєва («Прєступности.пєЬ>, «НикВести», «0512.com.ua», «Вечерний Николаев») за період з 1 червня 2016 р. до 1 червня 2020 р. Увагу було зосереджено на аналізі масмедійного контенту, в якому наявні репрезентанти мови ворожнечі, зокрема, її жорстокого, середнього та м'якого різновидів. Для цього використано класифікацію видів мови ворожнечі, запропоновану дослідниками інформаційно-аналітичного центру «СОВА» та проєкту «Без Кордонів» громадської організації «Центр «Соціальна дія» (Bondarenko et all., 2015). Виявлено понад 300 кейсів, у яких а наявна мова ворожнечі.

Результати

Проведений моніторинг зазначених медіа дозволив виявити, що основними об'єктами масмедійної мови ворожнечі протягом 20162020 рр. були окремі етнічні та національні групи, мешканці деяких регіонів, а також представники окремих соціальних груп. Розглянемо їх більш детально. У цій статті представимо результати якісного аналізу виявлених тенденцій.

Етнічні групи й трансльовані упередження

«Найпотужнішим» об'єктом за інтенсивністю вияву ворожнечі за аналізований період стали представники етнічних та національних груп. Одним з найрезонансніших випадків міжетнічної пропаганди, як відомо, була антиромська інформаційна кампанія в серпні-вересні 2016 р. після трагічного інциденту в селі Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області (детальний аналіз див.: Bakalchuk, 2015;

Kuznetsova, 2019). Журналісти, описуючи цю ситуацію, «відкрито вказували національність підозрюваного (у багатьох випадках без рішення суду прямо називали його вбивцею та ґвалтівником), використовували образливе та стереотипне «циган», протиставляли ромську громаду місцевим жителям чи іншим національностям тощо (Bakalchuk, 2015; Kuznetsova, 2019).

Зазвичай, автори публікацій про представників окремих етнічних й національних груп ідентифікують етнічну приналежність зі здійсненими цими людьми правопорушеннями. При висвітленні кримінальних новин журналісти зазначають національність підозрюваних у здійсненні того чи іншого злочину, навішують на них ярлики «вбивці», «бандити» (без визнання цього факту ще до оголошення судового вироку), що, як відомо, призводить до дискредитації етнічної (чи національної) групи, яку вони представляють, у цілому. У такий спосіб формується стереотип -- «всі грузини / вірмени / роми / чеченці / гагаузи / азербайджанці тощо = злочинці». Порівняйте: «Похищали людей ради выкупа»: на Одесчине полиция задержала банду чеченцев» (Преступности.нет. 17.03.2018), «На Таирова пьяный азербайджанец бросался с ножом на прохожих» (Odessa online. 20.08.2018).

Подекуди журналісти «експлуатують» негативні стереотипи і підкреслюють начебто недостатній рівень інтелекту представників певних національностей, як -от: «Нас опередила даже Молдова, традиционно считавшаяся самой отсталой. Так что забудем анекдоты про глупых молдаван, ибо по части дебилизма у них появились серьезные конкуренты» (Херсонці. 22.10.2018).

Під ударом соціальні групи

Активна тенденція використання некоректних лексичних одиниць простежується й стосовно окремих соціальних груп. Як і в наших попередніх дослідженнях (Kuznetsova, 2019), виявилося, що найбільш стійкою в цьому сенсі групою є «особи, які не мають житла». Негативний стереотип щодо цієї категорії утворюється шляхом застосування у медіадискурсі негативно конотованого концепту «бомжі» та оказіонального об'єднання його із іншими від'ємними категоріями «хулігани», «алкоголіки», «вбивці» тощо. Наприклад, «На острове недалеко от места изнасилования и убийства уборщицы "зачистили" место обитания бомжей» (Херсон. 3.02.2018); Николаевский автовокзал стал хостелом для бомжей (0512.com.ua. 16.02.2018); «В центре Николаева, на 3-й Слободской, в недостроенном здании ночуют бомжи и образовалась мусорная свалка» (Преступности.нет. 20.01.2020).

Некоректні концептосполуки зустрічаються і в медіазгадуваннях людей з інвалідністю, як-от: «Николаевские таможенники помогли приюту для пожилых граждан и инвалидов» (Преступности.нет. 6.04.2018), «Владелец кафе в Лузановке перекрыл инвалидам доступ на пляж» (Таймер. 12.07.2017), «К новотроицким детям-инвалидам приехали специалисты из Херсона» (Херсон daily. 25.06.2018).

Гендерне невігластво та стереотипи

Не обійшла мова ворожнечі й гендерну сферу. Виявлені порушення стандартів у гендерній сфері умовно можна поділити на дві категорії. До першої з них належать образливі висловлювання на адресу жінок-політиків, у яких оцінюють і критикують їх зовнішність, допускають образливі порівняльні звороти, епітети тощо. Наприклад, матеріал у виданні «Херсонці» від 25 березня 2018 р. під заголовком «Мудрый херсонец: «Прощай, Надя, ты держалась геройски» містить практично весь спектр порушень за гендерною ознакою. Порівняйте: «Парамедичная тетка-оглобля, пустившаяся улучшать здравоохранение с явной целью "оптимизировать" народонаселение до заветных 10 миллионов...»; «Ситуацию оживил феномен «обезьяны с гранатой», всколыхнувший до дна застоявшееся болото». У наведених прикладах констатуємо об'єктивацію жінки у сексуальному контексті, знецінення ділових якостей жінок-політиків, апеляцію до хибних стереотипних очікувань суспільства.

Подібна риторика наявна й в інших матеріалах, як-от: «Малограмотная недоминистр образования Новосад, жаловавшаяся на низкую 36000-ную зарплату, не позволяющую ей завести дитятю, купила квартиру в Киеве» (Херсонці. 9.02.2020).

Другим умовним різновидом порушень у категорії «гендер» є експлуатація стереотипу про роль жінки як матері, домогосподарки, оцінювання успішності чи неуспішності жінки в цих ролях. Журналісти активно використовують вираз «горе-мати», описуючи родину, яка потрапила у складну життєву ситуацію, як-от: «"В поисках приключений на улицах Херсона пьяная мать бросила младенца": В Херсонском отделе Национальной полиции сообщили, что горе - мать в квартире все-таки появилась утром, но ее сына к тому времени уже увезли в больницу» (Херсонці. 11.04.2018); або підтримують стереотипи щодо суто чоловічої та жіночої видів діяльності: «Мужчина, как положено, строит дом, а жена -- хлопочет по хозяйству: на кухне, в огороде, возле двора» (НикВести. 7.10.2020).

У деяких випадках автори звинувачують жінок, що вони не виглядають сексуально (у розумінні чоловіків), відмовляють їм у праві самим обирати заняття та речі за смаком. «У каждой девушки должно быть красивое кружевное белье. И это то, что приносит удовольствие не только ей, но и вам», -- констатує автор публікації «Херсонцам на заметку. Что подарить на 8 Марта?» (Kherson.net.ua. 7.03.2018).

Некоректна та образлива лексика використовується медійниками й стосовно представників ЛГБТ. «Детский омбудсмен приравнял суррогатное материнство к рабству: "супругами" могут оказаться геи и насильники» (Преступности.нет. 28.05.2020).

«Чужі» серед «своїх»

Мова ворожнечі, за нашими даними, торкнулася й деяких регіональних груп, зокрема мешканців окремих регіонів України. Найбільш активно медійники використовували мовну агресію стосовно мешканців Донбасу. Як правило, журналісти використовують цитування без жодних коментарів, як -от: «"Майдановка" из Краматорска: если в Николаеве поднимут голову, мочите их лопатой» (Таймер. 7.12.2016), «Чтобы Украина развивалась спокойно, мы должны отрезать от нее раковую опухоль -- Донбасс» (Херсонці. 17.09.2018).

Мовна агресія подекуди торкнулася й тематичної групи «українські військовослужбовці, які брали участь у військових діях у Донецькому регіоні». Досить часто журналісти використовують стосовно них найменування «атошники» й подають інформацію про вчинення ними асоціальних дій та злочинів. Наприклад: «Пьяный "атошник" из Ровно пугал жену гранатой -- пришлось эвакуировать весь дом» (Таймер. 7.05.2018); «В Николаеве задержали АТОшника по подозрению в ограблениях» (0512.com.ua. 6.06.2018), «Под Ивано-Франковском ранее судимый АТОшник в ходе конфликта взорвал себя и сожительницу» (Преступности.нет. 25.08.2019).

Hate speech спостерігаємо й у матеріалах про людей з проукраїнськими поглядами, яких журналісти подекуди називають «бандерівцями» або використовують узагальнення «бандеровщина»: «Хотелось бы знать, как новоявленные бандеровцы станут объяснять обуявшую их тягу к красно-черному нашим старикам -- ветеранам труда, сторонникам, грубо говоря, красного без черного» (Херсон Online. 6.06.2018).

Наявна тенденція навішування негативних ярликів й стосовно деяких українських символів. Так, у виданні «Рупор Одессы» за 24 березня 2018 р. в матеріалі під заголовком «Украине действительно не хватало такого классного проекта -- о нас, но без подсолнухов и шаровар» автор статті завуальовано кепкує над групою людей, які, вважаючи себе патріотами, сентиментально ставляться до соняхів -- типової сільськогосподарської культури та елементу козацького одягу -- шароварів. Думка про «шароварність» як синонім ретроградства української культури гіперболізовано поширена окремими журналістами як аргумент для критики спрощеного народного бачення української культурної спадщини.

Особливо «дратівливою» темою, яка часто подавалася в медіа у негативно -оцінному дискурсі, що, своєю чергою, поглиблювала ворожнечу в суспільстві, виявилося «мовне питання». Журналісти тривалий час у досить негативний контекст занурювали такі концепти, як «українська мова», «українська культура», як - от: «Садок вишневий» VS «свиня тупорила» или как уродуют украинский язык и сознание в школе: ... примечательны периодические выставки детского рисунка -- самое частое «Кобзар і сучасність». Причем, о самом Шевченко, тяжеловесном для 5 -7-летних детей (ведь это вам не жизнеутверждающий Пушкин. Да ничего я не имею против «козацкого рода» (равно как и цыганского, и албанского, и марсианского), и все бы ничего, но вот учатся в нашем классе и Давид, и Карина, и Тигран, и Ваня, и Мухаммед, и очень большие меня берут сомнения насчет их «козацкого» происхождения (УСІ Online. 26.01.2016).

При цьому досить часто автори виправдовують мовну «інакшість» одеського регіону через протиставлення його західноукраїнському. Так, у матеріалі «Чему учат одесских детей?», опублікованому у виданні «Думська», автор, критикуючи україномовний контент дитячого журналу «Світ дитини», зокрема розмішенням матеріалів про воїнів УПА, пояснює: «А ведь мы находимся не на Западной Украине, это предлагают читать нашим, одесским детям.» (Думська. 30.08.2009).

Яскраво вираженим русофобським спрямуванням в інформаційному просторі Одещина тривалий час вирізнялося онлайн - видання «Таймер». Лише з початком повномасштабної війни цей сайт припинив існування, а його головного редактора Юрія Ткачова притягнуто до кримінальної відповідальності за статтями Кримінального кодексу про державну зраду, замах на недоторканність України та перешкоджання діяльності Збройних Сил України. Проте протягом тривалого часу це видання тиражувало різноманітні проросійські пропагандистські наративи. Зокрема, наратив «Україна -- нацистська держава» підживлювався матеріалами на зразок «Ломаченко потерял все свои пояса в бою с Лопесом -- бандеровцы ликуют и грозят Усику», «Ректор ОНУ и «слуга народа» пообещал не дружить с бандеровцами в новом горсовете» (дет. див. про це: (Моніторинг (про)російської дезінформації, 2020). Так, у цих матеріалах відсутня мова ворожнечі в класичному розумінні (на наш погляд, варто вже говорити й про наявність прихованої мови ворожнечі, яка завуальована в підтекстовій інформації), але яскраво виражені пропагандистські смисли тривалий час «сіяли» ворожість в українському просторі, розхитували наше суспільство, підвищували градус конфліктності в українському середовищі.

Висновки

«Мова ворожнечі» є актуальною проблемою українського інформаційного простору.

Говорячи в цілому про тенденції вияву «мови ворожнечі» в медіа південного регіону України за 2016-2020 рр., констатуємо наявність порівняно стійкого дискурсу ненависті стосовно таких об'єктів, як етнічні групи (роми, грузини, чеченці, молдавани, азербайджанці тощо), соціальні групи (люди з інвалідністю, безхатченки, ЛГБТ), регіони України (Донбас), гендер, мовне питання.

Ворожий дискурс формується за допомогою тиражування негативно-оцінних контекстів про представників зазначених груп, конструювання образів ворога, позиціонування групи як джерела загроз (у тому числі твердження про її кримінальність, приписування ворожих дій та небезпечних намірів), необґрунтованої актуалізації належності людини до тієї чи іншої групи, твердження про її неповноцінність, моральні недоліки, використання цитувань без збалансованого коментаря, згадці групи та її представників в принизливому та образливому контексті.

Виявлені масмедійні тенденції, на наш погляд, є досить потужним інструментом для створення нових агентів негативних цінностей та умовних «псевдоворогів», адже масмедійна мова ворожнечі задіяна насамперед у маніпулятивних процесах, у яких вона не відображає реальність, а створює нову.

Цілком очевидно, що в довгостроковій перспективі медійна мова ворожнечі може призводити до штучно створеної псевдореальності. Давно назріла необхідність зруйнувати штучно сформований дискурс ненависті (насамперед до так званих «псевдоворогів») й тим самим припинити розхитування українського суспільства.

References

1. «Hate speech» in Ukrainian media: experience of monitoring and training (2017). Odesa regional organization of the NGO "Committee of Voters of Ukraine".

2. Bakalchuk, V.O. (2015). Socio-political dimension of counteracting hate speech (intolerance) in Ukraine.

3. National Institute for Strategic Studies. Analytical Note. https://niss.gov.ua/sites/default/files/2016-12/mova-8e1e2.pdf.

4. Bondarenko, O., Butkevych, M., & I Fedorovych, I. (eds.).

5. (2015). Hate speech and media: international standards and approaches. Kyiv. https://www.slideshare.net/.

6. DonbassFullAccess/ss-113689262 Davis, А. (2017, September 12). How social media spurred Myanmar's latest violence. Institute for War and Peace Reporting. https://iwpr.net/global-voices/how-social-media-spurred-myanmars-latest-violence Drozdz, M. (2017). Hate speech in media discourse.

7. Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica, 35(5), 19-30. https://doi.org/10.18778/1505-9057.35.02.

8. Golub, M. (2020, June 25). Is there hate speech in Volyn media. Institute of Mass Information. https://imi.org.ua/blogs/chy-ye-mova-vorozhnechi-u- volynskyh-media-i33759.

9. Gowen, А., & Sharma, М. (2018, October 31). Rising hate in India. The Washington Post.

10. Hate speech: what statements cannot be disseminated in the media? (2017, September 19). Centre for Democracy and Rule of Law.

11. http://cedem.org.ua/consultations/mova-vorozhnechi-yaki-vyslovlyuvannya-ne-mozhna-poshyryuvaty-v-zmi/.

12. Kolotvin, P. (2021, September 7). Kyivans, villagers and Caucasians: hate speech in online media of tourist Odesa. Institute of Mass Information. https://imi.org.ua/blogs/kyyany-selyany-ta-kavkaztsi-mova-vorozhnechi-u-onlajn-zmi-turystychnoyi-odesy-i40989.

13. Kovacs, G., Alonso, P., & Saini, R. (2021). Challenges of hate speech detection in social media. SN Computer Science, 2(2). https://doi.org/10.1007/s42979-021-00457-3.

14. Kowalski, S., & Tulli, M. (2003). Zamiast procesu. Raport o mowie nienawisci. W.A.B.

15. Kuznetsova, T. (2019). Hate speech in the regions: modern achievements in Odesa media. Bulletin of Lviv University. Series Journalism, 45, 192-199.

16. Laub, Z. (2019, April 11). Hate speech on social media: Global comparisons. Council on Foreign Relations. https://www.cfr.org/backgrounder/hate-speech-social-media-global-comparisons.

17. Monitoring of (pro)Russian disinformation in regional media for 12-18 October 2020.(2020, October 29). Media Detector. https://detector.media/propahanda_vplyvy/article/182015/2020-10-29-monitoryng-prorosiyskoi-dezinformatsii-v-regionalnykh-media-za-1218-zhovtnya-2020-roku/.

18. MQller, K., & Schwarz, C. (2020). Fanning the flames of hate: Social media and hate crime. Journal of the European Economic Association. https://doi.org/10.1093/jeea/jvaa045.

19. Research «The practice of using hate speech by Ukrainian media» (2015, September 8). MediaSapiens. https://ms.detector.media/mediadoslidzhennya/post/1 4140/2015-09-08-doslidzhennya-praktyka-vykorystannya-movy-vorozhnechi-hate-speech-ukrainskymy-zmi/.

20. Roma, hasidim and minorities that feel beneath others: hate speech in regional media. (2019, September 03). Institute of Mass Information. (2021). https://imi.org.ua/monitorings/romy-hasydy-i-menshynstva-yakym-soromno-mova-vorozhnechi-v-regionalnyh-media-i41040.

Размещено на Allbest.ru