Бібліотекознавство: стан та перспективи розвитку
Бібліотека - соціальний винахід, що народився з сукупності накопичених століттями знань, умінь, навичок. Специфічні особливості впливу норм та цінностей капіталістичного суспільства на розвиток бібліотекознавства наприкінці XIX - початку XX століття.
| Рубрика | Журналистика, издательское дело и СМИ |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.07.2022 |
| Размер файла | 11,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Бібліотекознавство: стан та перспективи розвитку
Мовчан К.М., Бондарєва Д-Т.В.
Мовчан К.М. директор НБ МДУ, старший викладач кафедри філологічних дисциплін та соціальних комунікацій. Бондарєва Д-Т.В. здобувач вищої освіти спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа»
У статті розглядаються питання розвитку бібліотекознавства як науки, проаналізовано становлення бібліотек, внесок провідних бібліотекознавців в розвиток галузі.
Ключові слова: бібліотеки, бібліотекознавство, бібліотекознавці, бібліотечні школи.
The article considers the development of library science as a science, analyzes the formation of libraries, the contribution of leading librarians in the development of the industry.
Key words: libraries, librarianship, librarians, library schools.
Бібліотека є тим соціальним винаходом, який народився із сукупності накопичених століттями знань і умінь, навичок. Історія бібліотечної справи, бібліотекознавства розпочалася з появою перших засобів інформації, які поступово накопичувались і виникла необхідність їх зберігання.
Перші, античні бібліотеки, були більше схожі на склади, які поступово збільшувались і для того, щоб розібратись в масиві документів, виникла необхідність їх впорядкування за певними принципами [1]. Отже, вже тоді почали впроваджуватись елементи систематизації глиняних таблиць, папірусів, які часто зберігались в коробках.
Слово «бібліотека» вперше з'явилось в Греції і з того часу не втрачало свого значення як сховища книг, що має певну структуру, правила формування, зберігання фонду та донесення його до читача. Значний внесок в створення бібліотек, формування фонду приділяли царі, вчені, церковні служителі. Фонд бібліотек формувався у різний спосіб від переписування фонду до закупівлі цінних книг в інших країнах. Вчені вивчали методи упорядкування масивів документів, розповсюдження та їх зберігання.
Виникнення капіталістичного промислового виробництва, яке вимагало практично загальної грамотності населення, певна зацікавленість капіталістичної держави у загальній обов'язковій освіті, створення друкарських машин, впровадження ефективних технологій масового виробництва паперу - ці та інші фактори призвели до того, що створення бібліотек стало якщо не масовим, то досить поширеним явищем.
Розвиток бібліотечної справи не міг проходити успішно без використання набутих наукових знань, досліджень. Під впливом практичних потреб накопичені раніше знання та уявлення про бібліотеки прискорено трансформувалися у певну наукову систему, яка незабаром отримала назву "бібліотекознавство".
Перший період розвитку бібліотекознавства охоплює XIX - початок XX ст. і за своїм ідейно-теоретичним змістом визначається як буржуазний, оскільки в основі бібліотекознавства того часу лежали норми та цінності капіталістичного суспільства.
Першим, хто започаткував "бібліотекознавство", був мюнхенський бібліотекар, монах М. Шреттінгер (1772 - 1851). Саме він вперше в історії згадав слово "бібліотекознавство" в назві своєї двотомної праці "Досвід вичерпного підручника з бібліотекознавства, або посібник з досконалого ведення справ бібліотекаря", що видавався з 1808 по 1829 рр. Пізніше роботу було перевидано під назвою "Керівництво з бібліотекознавства". Праця М. Шреттінгера започаткувала цілу серію видань з питань бібліотекознавства іншими вченими, які за своїм ідейно -теоретичним змістом поділяли його погляди.
Особливістю поглядів Шреттінгера було те, що він приділяв значну увагу практичним питанням організації та устрою бібліотеки, саме в цьому він вбачав сутність бібліотечної роботи, а також бібліотекознавства. Ця позиція залишила глибокий відбиток на всьому зарубіжному бібліотекознавстві XIX і частково XX ст., що згодом дало підставу розглядати його як вузькотехнічну, практичну, прикладну науку, позбавлену соціального змісту.
Наприкінці ХІХ ст. з'явилися перші ознаки відокремлення бібліотекознавства як науки від практики. Найбільш істотний внесок зробив німецький бібліотекознавець А. Грезель (1849 - 1917). У зв'язку з цим він говорив, що подібно до того, як будь-яка наука виокремлюється із загального людського знання і відповідно до принципу впорядкування в цілісність утворює дисциплінарне знання, так само і бібліотекознавство є впорядкованою сукупністю всіх знань які безпосередньо відносяться до бібліотеки. Отже, бібліотекознавство почали сприймати як сукупність наукових знань, тобто, як наукову дисципліну.
Німецький бібліотекознавець А. Грезель у своїх працях зазначав, що теоретичні питання мають відношення до бібліотеки, історії бібліотечної справи взагалі та окремих книжкових фондів і створюють предмет самостійної науки -бібліотекознавства. Водночас формується і уявлення про структуру бібліотекознавства як наукову дисципліну. Якщо раніше воно розумілося як щось нероздільне, синкретичне, то тепер у ньому виділяються два рівноцінні розділи: вчення про бібліотеку та вчення про бібліотечні фонди.
Бібліотекознавство вперше набуває форми структурованого цілого, хоч і недосконалого з сучасної точки зору.
В Україні термін “бібліотекознавство” набув поширення з середини в XIX ст. та міцно утвердився на початку XX ст. Вітчизняне бібліотекознавство, як і закордонне, являло собою сукупність наукових знань, які в соціально-політичному плані мали ліберально-буржуазну та буржуазно-демократичну спрямованість. Видатну роль розвитку бібліотекознавства зіграли У. І. Соболициков (1813 - 1872), Н. А. Рубакін (1862 - 1946), А. А. Покровський (1875 - 1954), К. І. Рубінський (1860 - 1930), Л. Б. Хавкіна (1871 - 1949) та ін. Вони характеризували бібліотечну справу як важливу галузь народної освіти, підкреслювали велику культурну роль бібліотек, їхнє важливе місце в самоосвіті населення. Провідні бібліотекознавці наполегливо виступали за розширення кола читачів, загальнодоступність бібліотек. Велика увага приділялася вивченню читачів, розкриттю книжкових фондів, полегшенню їхнього використання. Багато в чому оригінальний характер мали погляди вітчизняних бібліотекознавців на комплектування бібліотечних фондів, їх каталогізацію, організацію бібліотечних фондів, інші проблеми бібліотечної справи.
Розвиваючись як наукова дисципліна, бібліотекознавство у ХІХ ст. у зв'язку з появою перших бібліотечних шкіл та курсів викладається як навчальна дисципліна.
В цей час вийшов у світ перший підручник «Загальне бібліотекознавство». Автор підручника О. С. Чубар'ян розкрив поняття, структуру та зміст бібліотекознавства.
Із зростанням значення інформації в житті суспільства змінюється парадигма бібліотекознавства яке пізніше трактується як «бібліотечно - інформаційна наука».
Після проголошення незалежності України, з'ясувалось, що в Україні відсутня законодавча база, наукова інфраструктура, яка активізувала розвиток бібліотечної науки. Розвиток українського бібліотекознавства розпочався із формування наукових центрів, бібліотечних професійних організацій головним завданням яких була розробка загальнотеоретичних проблем бібліотекознавства [1].
В цей період сформувалась інфраструктура бібліотекознавства, основними складовими якої є підготовка наукових кадрів, система професійних видань, бібліотечна освіта, спеціалізовані галузеві наукові установи. Підготовка наукових кадрів в Україні здійснюється через аспірантуру і докторантуру. Ефективно працюють спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій, що організовані при Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського (НБУВ) і Харківській державній академії культури (ХДАК). Це дозволило принципово змінити кадрову ситуацію.
В Україні, при провідних бібліотеках і навчальних закладах, виходить низка фахових часописів, у яких дослідники мають можливість оприлюднювати результати наукових розвідок „Бібліотечний вісник”; „Бібліотечна планета”; „Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія” та ін. [2].
Отже, виникнення в Україні високого теоретичного рівня бібліотекознавчого знання означало перехід бібліотечної справи на якісно новий, вищий рівень.
Література
бібліотекознавство соціальний капіталістичний
1. Бібліотекознвство: курс лекцій / укл. К.М. Мовчан. - Мукачево: РВЦ МДУ, 2019. - 132 с.
2. Українське бібліотекознавство: стан та перспективи розвитку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/node/1360.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Соціальна сутність інформаційної діяльності. Походження терміна "бібліографія". Новаторство російської бібліографії. Бібліотекознавство у системі суміжних наук. Розділи, теоретичні положення бібліотекознавства. Методологічні основи й проблематика.
контрольная работа [17,0 K], добавлен 20.08.2008Роль та значення засобів масової інформації для суспільства. Основні види психологічного впливу. Соціальний зміст преси, телебачення та радіомовлення. Історія виникнення та розвиток радіомовлення в Україні. Загальна характеристика радіо "Люкс ФМ".
реферат [41,4 K], добавлен 23.04.2011Раціоналізація суспільства як необхідна умова його розвитку. Теорія політичної модернізації та етапи її розвитку. Вплив засобів масової інформації на процеси демократизації. Особливості та напрямки функціонування ЗМІ в Україні, перспективи їх розвитку.
дипломная работа [93,7 K], добавлен 10.12.2011Сутність довідково-бібліографічного апарату бібліотеки; його особливості та функції. Аналіз сукупності довідкових і бібліографічних видань, бібліотечних каталогів і картотек. Поняття та роль абетково-предметного покажчика. Профіль комплектування ДБА.
дипломная работа [417,6 K], добавлен 08.07.2014Передумови появи україномовних періодичних видань. Становлення української преси, цензурні утиски щодо українських газет та журналів. Мовні питання на сторінках періодичних видань. Фонди національної бібліотеки: надходження газетних і журнальних видань.
дипломная работа [106,4 K], добавлен 17.11.2009Історичні передумови появи та розвитку телебачення в Росії, Україні, США. Зародження сучасного електронного телебачення. Етапи історії появи та розвитку звукового відео. Принцип побудови телевізійного звукового тракту. Перспективи розвитку звукорежисури.
дипломная работа [92,4 K], добавлен 11.11.2012Характеристика стану сучасної журналістики, який визначається позицією журналіста, його ставленням до професії, розумінням суспільної ролі. Особливості стратегії і тактики журналістської роботи. Аналіз професійного і соціального портрету журналіста.
реферат [28,6 K], добавлен 19.01.2010Види дитячих телепрограм. Особливості дитячої цільової аудиторії. Принципи функціонування сучасного дитячого контенту. Сучасний етап розвитку телепрограм для дітей на українському телебаченні. Проблеми та перспективи розвитку програм дитячого телебачення.
дипломная работа [97,9 K], добавлен 02.06.2010- Висвітлення морально-етичної проблематики на шпальтах преси Православної церки Волині (1867-2006рр.)
Історичний контекст розвитку православної преси Волині. Конфесійні видання, які виходили на Волині в кінці ХІХ – на початку ХХІ століття та культурно-історичне тло їхнього функціонування. Публікації в пресі Православної Церкви та їх жанрова специфіка.
автореферат [38,0 K], добавлен 16.04.2009 Особливості функціонування преси, радіо і телебачення в Україні як самостійної індустрії, спрямованої на формування громадської думки, національної політичної свідомості населення з використанням організаційно-технічних комплексів передачі інформації.
контрольная работа [34,6 K], добавлен 07.01.2017
