Інформаційна політика держави в системі реалізації немайнових прав осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ РЕАЛІЗАЦІЇ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ОСІБ

Сердюк Н.А., доктор юридичних наук, доцент,

професор кафедри політичних наук і права

Київського національного університету будівництва і архітектури

м. Київ, Україна

Інформаційна держава має ряд ознак, притаманних саме їй, зокрема у сфері економіки: перехід до «економіки послуг», тобто такої економіки, яка спрямована не на виробництво товарів, а надання послуг; у сфері політики: зростання ролі засобів масової інформації, що, у свою чергу, робить можливим встановлення нових форм правління - нетократії (форма правління, за якої основною цінністю є не матеріальні предмети, а інформація) та медіакратії (форма правління, за якої встановлюється влада засобів масової інформації); початок глобальної війни через перетворення інформації в ресурс; у сфері культури: виникає та розвивається масова культура, ряд субкультур зі своїми особливими рисами та цінностями, кіберспорт, зростає популярність соціальних мереж та інтернет-ЗМІ (Т. Береза, Н. Блажівська, М. Вєршинін, В. Дрожжинов, Д. Дюжева, А. Кошкін, В. Скалацький, Г. Почепцова, С. Чукут, А. Штрік).

Системний підхід до розкриття змін, які відбуваються у сучасному глобалізаційному та інформаційному світі, дозволить розкрити проблеми у реалізації соціальної політики і соціального захисту, вимагає творчого процесу, що веде до створення цінностей розбудови соціальної держави та можливості сформулювати певну концептуальну позицію побудови механізму державного управління та державного захисту, який задовольнить соціальні потреби і забезпечить соціальні гарантії.

Більшість конфліктів між людьми та соціальними групами виникали за право володіти природними ресурсами, які були джерелом виживання в усі часи. Одним з видів зброї в цій боротьбі можна виділити інформаційні технології, які на будь-яких етапах розвитку цивілізації для прийняття бажаного рішення мали різний рівень і обсяг впливу.

У давні часи система передачі інформації була примітивною, з появою писемності та зі зростанням освітнього рівня населення з'явилися друковані засоби інформації, які постійно розвивалися. Урядові папіруси замінилися книгами, книги - газетами, і це вимагало грамотності, а з появою радіо, інформаційний вплив став можливим і на безграмотну частину населення. Ще на початку ХІХ століття Наполеон, використовуючи інформацію як інструмент державної політики, стверджував, що газети впливають на свідомість людей на рівні з полкам і дивізіями. Так само, в інформаційній сфері активно діяв Отто Бісмарк (перший канцлер Німецької імперії), який створив систему «рептильної» преси. У подальшому, кіно, а за ним і телебачення представляли ще більш широкі можливості для інформаційного впливу, оскільки давали образне уявлення інформації, яке у звукових засобах було відсутнє.

У сучасних умовах для суспільства важливо, щоб інформаційна політика держави була спрямована не тільки на інформування заради досягнення комерційної мети та агітацію заради управління державою, а й на вирішення соціально значущих проблем. Наразі, інформаційна сфера перетворилася в системоутворюючий фактор життя людей, суспільств і держав. Посилюється роль і вплив засобів мосової інформації та глобальних комунікаційних механізмів на економічну, політичну і соціальну ситуацію, виходячи за межі конкретної держави. Зазвичай глобалізацію пов'язують з ефектами швидкої дії і миттєвого поширення інформації за допомогою нових технологій сучасної комунікації, що призводить до того, що сучасне покоління людей живе в потоці інформації, який у принципі неможливо повністю сприймати.

Крім того, формування суспільної свідомості ґрунтується на свідомості особи, на її інформаційному базисі, що створюється на основі фіксації взаємодії об'єктів навколишнього середовища та отримання інформації, що надходить до неї із соціального середовища. Інформаційний базис кожної людини лежить в основі її дій, чим більшою мірою інформаційний базис людей ідентичний, тим їхні дії узгоджені та цілеспрямовані, оскільки причинно-наслідкові зв'язки ними розглядаються рівнозначно і цільові установки схожі.

Разом із тим, неконтрольований обсяг інформації може призвести до безграмотності в умовах постійного зростання інформації і знань та цілеспрямованого інформаційного тиску, який завдає істотної шкоди національним інтересам і представляє загрозу національній безпеці держави [1]. Так само, розвиваючи демократичні принципи свободи слова, права громадян на отримання і використання інформації, створюючи умови для розвитку засобів масової інформації та національного сегмента глобальної мережі Інтернет, країна лишається позаду розвинених країн за рівнем інформатизації. З розвитком інформаційних технологій втрачається контроль держави над інформацією [2]. Отже, інформація та знання є основним ресурсом розвитку сучасної держави, той, хто керує цим ресурсом, той визначає напрям розвитку держави. Процес глобалізації супроводжується концентрацією засобів інформації в міжнародному масштабі, у зв'язку з цим виникає нагальна потреба в збереженні незалежності вітчизняних засобів інформації, оскільки незалежність в інформаційній сфері детермінує політичну незалежність держави.

В епоху бурхливого розвитку технологій найбільший вплив на суспільство мають засоби масової інформації та Інтернет, які в умілих руках стають своєрідною зброєю, «кермом народної думки», бо більшість людей не звикла критично осмислювати події, які відбуваються навколо. Інтернет як інформаційна система реально став однією з ознак енергетичного розвитку світового співтовариства, взаємодії між країнами і суспільствами, різними політичними силами. Однією з ключових особливостей постіндустріального етапу розвитку людства є фактична відсутність ідеологічного забарвлення суспільних процесів. Автор концепції постіндустріального суспільства американський соціолог Д. Белл сформував класичне визначення нового соціально-економічного та соціокультурного етапу в історії людства: «Якщо індустріальне суспільство засноване на машинній технології, то постіндустріальне суспільство формується під впливом технології інтелектуальної. І якщо капітал і праця - головні структурні елементи індустріального соціуму, то постіндустріальне суспільство формується під впливом технології інтелектуальної» [3, с. 278].

Економічний підхід сталого розвитку соціальної держави полягає в оптимальному використанні обмежених ресурсів та застосуванні природо-, енерго- і матеріалозберігаючих технологій для створення потоку сукупного доходу, який би забезпечував принаймні збереження (не зменшення) сукупного капіталу (фізичного природного, або людського), з використанням якого цей сукупний дохід створюється. Водночас перехід до інформаційного суспільства приводить до зміни структури сукупного капіталу на користь людського, збільшуючи нематеріальні потоки фінансів, інформації та інтелектуальної власності. Уже тепер ці потоки перевищують обсяги переміщення матеріальних товарів усемеро. Розвиток нової, «невагомої» економіки стимулюється не лише дефіцитом природних ресурсів, а й наростанням обсягів інформації та знань, що набувають значення затребуваного товару [4].

Соціальні мережі нині перебувають на піку своєї популярності, і Україна у цьому не виняток. Соціальні мережі та пов'язані з ними комунікативні технології якісно змінюють форму і функціонування бізнес-організації, її структуру, систему управління, напрям інформаційних потоків і спосіб передачі інформації, створюють нову організаційну і корпоративну культуру підприємництва. За цих умов становить серйозну актуальність і науковий інтерес, соціологічний аналіз соціальних аспектів взаємозв'язку бізнесу (підприємницької діяльності) і соціальних мереж як специфічних суспільних явищ, а також дослідження процесу формування та функціонування соціально-відповідального бізнесу під впливом останніх [5]. Концептуально під соціально відповідальною діяльністю бізнесу розуміються такі аспекти діяльності економічних суб'єктів, які будь-яким чином (прямим або непрямим) пов'язані із соціумом і людьми. При цьому важливе значення мають такі обставини: по-перше, визнання того, що сутність соціальної відповідальності полягає в задоволенні інтересів груп впливу; по-друге, умовою реалізації соціальної відповідальності бізнесу є економічно ефективна діяльність, відповідна інтересам самого бізнесу, суспільства і держави.

Досвід показує, що досить потужний соціальний потенціал неформальних зв'язків і відносин, що міститься в соціальних мережах, будучи повною мірою реалізованим щодо бізнес-організації, сприяє: 1) створенню її позитивного іміджу; 2) покращенню ділової репутації; 3) формуванню стабільного ділового середовища; 4) зростанню інвестиційної привабливості; 5) зниженню нефінансових ризиків; 6) зростанню капіталізації компанії в довгостроковій перспективі. При цьому потрібно мати на увазі, що вплив ефективно діючих соціальних мереж не є автоматичним наслідком неефективності формальних інститутів.

В історії розвитку людського суспільства завжди стояло питання оптимальної форми політичної організації, яка відповідала б вимогам сучасності та рівню науково-технічного розвитку людства, де дедалі більшого значення набували комунікаційні інструменти відповідної історичної доби. соціальна держава інтернет комунікативний

З цієї точки зору потрібно зазначити, що постіндустріальне суспільство означає появу нових осьових принципів: перехід від товаровиробничого до інформаційного суспільства, або суспільства знань, а в самих формах вироблених знань зрушення по кругу абстракції від емпіризму, або методу проб і помилок, до теорії, узагальнення та обґрунтування теоретичного знання з метою управління потоком нововведень і формулювання політики. Інформаційна сфера перетворюється в системоутворюючий фактор життя людей, соціальних груп і держави. Рівень розвитку інформаційного суспільства детермінує рівень соціально-економічного розвитку держави, його безпеку і здатність держави успішно вирішувати поставлені перед суспільством проблеми, ефективно відповідати на сучасні загрози.

Література