Досвід оцінки ефективності міжнародних журналістських розслідувань в українському медіапросторі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Досвід оцінки ефективності міжнародних журналістських розслідувань в українському медіапросторі

Гудошник О.В., к. філол. н., доцент

Куліді Н.А., магістр

Анотація

Представлена характеристика розслідування українських журналістів у межах транснаціонального проекту Panama Papers та ефекти, які ці матеріали спричинили. У процесі дослідження відібраних матеріалів визначено якісний та результативний рівні викривальних публікацій, отримані результати порівнюються із показниками міжнародних публікацій у межах Panama Papers. У висновках виокремлено особливості медіаландшафту України, які могли вплинути на якість та результативність розслідування.

Ключові слова: розслідування; якість; результативність; ефективність; інвестигейтор, контент.

Annotation

Kulidi N., Hudoshnyk O. Experience of the effectiveness of international journalistic investigations evaluation in Ukrainian media space

The article analyzes the investigations conducted by Ukrainian journalists within the framework of the Panama Papers project and the after-effects caused by these materials. Our research determines the qualitative and effective level of investigative reports.

The analysis of the materials published on the subject has shown that the activity and effectiveness of investigative organizations hasn't been studied enough. This fact makes our study rather important in the context of understanding of the current development of the investigative journalism.

Research methodology: comparison, description and interview.

In conclusion, we single out the peculiarities of the Ukrainian media landscape, which could affect the quality and effectiveness of the investigation process.

The research describes some special aspects of transnational researches, highlights qualitative and effective levels of international exposйs, and analyzes the ethical issues of the Ukrainian investigative journalism.

The received results can be applied during the work on scientific papers, related to the topic of transnational investigations, as well as for creation of such courses as "Professional Ethics" and "Investigative journalism" for students.

Keywords: investigation; quality; performance; effectiveness; investigator; content.

Вступ

Постановка проблеми. Розслідування - один із найвпливовіших жанрів журналістики, що вирізняється високою трудомісткістю, необхідністю самоорганізації інвестигейтора; містить професія і певні ризики для життя: за даними організації «Репортери без кордонів» протягом 2017-2018 рр. злочинні угрупування через розслідування вбили близько 30 журналістів з усього світу. Разом з тим, актуальною залишається проблема якості та результативності журналістських матеріалів, адже вимірювання реальної ефективності викривальних матеріалів звичними критеріями, які використовуються для інших журналістських публікацій (кількість переглядів, заходи на сайт), не є показовими. Світова практика вимірювання ефективності через спеціальні трекери, на кшталт Impact Tracker, в українському просторі не використовується. Вказана методика була нами вже застосована для оцінки результативності у 13 країнах проекту Panama Papers, підготовленого Міжнародним консорціумом журналістів- розслідувачів (ICIJ) та Центром з дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) [1]. Предметом цього дослідження стали особливості української медіарецепції міжнародного розслідування Panama Papers та окремі ефекти, які виникли після публікацій викривальних матеріалів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Традиційними проблемами для українських розслідувань вітчизняні журналісти та науковці вважають тотальну локалізацію («втеча у локальність») та мінімізовану результативність, як наслідок - «вельми вузьку сферу застосування викривальної енергетики» [2, с. 245]. Не менш значущими для українського інформаційного простору дослідники називають транспарентність (прозорість) - відкритість руху інформації, довіру читача до джерел інформації, умов її отримання, до об'єктивності презентації поданих матеріалів у ЗМІ [3]. Ускладнили результативність і довіру до жанру відсутність прозорого розслідування та судових вироків у резонансних справах (розстріли на Майдані, вбивства журналістів), розподіл на опозиційних та провладних журналістів, висока секретність матеріалів з АТО. Медіаландшафт України все більше увиразнювався негативними ознаками: редакційна залежність від власників, концентрація основних ЗМІ в руках олігархів, погіршення якості змісту та криза професійної ідентичності [4].

Зарубіжний науковий дискурс, присвячений українським етичним проблемам, розглядає їх у контексті світових змін розслідувальних інвестигейторських практик, етичних стандартів і методів роботи журналістів. Визначені наступні актуальні питання.

Об'єкт дослідження. Для дослідження були обрані матеріали українських інвестигейторів у межах міжнародного проекту Panama Papers.

Мета: проаналізувати український сегмент міжнародного розслідування Panama Papers та медійні висвітлення його результатів.

Методи дослідження. У науковій роботі задіяні загальнонаукові методи: порівняльний та описовий; протягом 2016-2019 рр. здійснювався моніторинг ефектів та результатів міжнародних розслідувань ICIJ та OCCRP стосовно подій в Україні; метод інтерв'ю було залучено при аналізі специфіки роботи українських інвестигейторів (інтерв'ю з Ганною Бабінець, Владом Лавровим, червень 2016 р.).

Самоорганізація журналістських спільнот, технологічна складова результативності міжнародних розслідувань воєнних злочинів

В останні роки на перше місце виходить технологічна складова дата-журналістики. Книга «Digital Investigative Journalism: Data, Visual Analytics and Innovative Methodologies in International Reporting» [5] презентує нові форми збору та інтерпретації інформації. Інвестигейтори виходять за межі традиційних журналістських практик, працюють з програмістами, дизайнерами і науковцями для отримання результатів. Така висока технологічність та кросмедійність, на думку дослідників, доповнюється новими фактами самоорганізації у просторі політичних та воєнних розслідувань. Україна виступає яскравим прикладом такої самоорганізації. Головні колізії у становленні технологій журналістських розслідувань та етики втілення їх результатів зосереджено на воєнних подіях на Сході країни. Причому міжнародна спільнота активно обговорює проблеми судової підзвітності журналістів, особливо у процесах військових злочинів [6]. Першою європейською війною на тлі всюдисущого Інтернету називає українські події Aric Toler [7]. Він звертає увагу на наявність великого за обсягом документального матеріалу і необхідність аналітичного його опрацювання. Поява спільнот аналітиків-волонтерів - ще один результат ускладненого сприйняття цілісної картини подій у країні. Дискурс, який продукують онлайн-спільноти щодо розслідування, наприклад, справи щодо MH17, дозволяє протидіяти російській пропаганді на міжнародному рівні [8]. Richard Pendry розглядає усі ці справи під кутом громадянської журналістики: колектив Bellingcat, на думку дослідника, є прикладом паражурналістики, де розслідувачі почали діяти як репортери. Науковій спільноті вчений презентував результати інтерв'ю людей з соціальних медіа в Україні з метою дослідження, як політична приналежність та особистісний вибір впливають на довіру до міжнародних інформаційних організацій [9].

Українська корупційна складова міжнародних розслідувань

український міжнародний медійний рanama рapers

Проект Panama Papers, зазвичай, залишався за межами оцінок міжнародних спостерігачів і дослідників. Мотивація такого підходу - внутрішні проблеми українці повинні вирішувати самостійно. Причому розвиток соціальних медіа в Україні бачиться таким, що може протистояти негативним тенденціям у розвитку суспільства (див., наприклад: [10]).

Результати й обговорення

Розслідуваннями Panama Papers в Україні займалися Ганна Бабінець, Влад Лавров та Дмитро Гнап. 3 квітня 2016 р., коли по всьому світу публікувалися матеріали про офшори, на трьох українських каналах («Громадське телебачення», «иА:Перший» та «24») вийшло розслідування програми «Слідство. Інфо» сюжет «Подвійне життя Президента». З дати публікації (3 квітня 2016 р.) на Youtube (канал «Громадське Телебачення») ролик набрав 564 680 переглядів, 6 тисяч лайків та 482 дізлайків, 1 852 коментаря (на 01.05.2019). Публікації: на сайті стаття Г. Бабінець «Подвійне життя Президента», для міжнародної аудиторії - окрема стаття на сайті OCCRP (Anna Babinets and Vlad Lavrov «Ukraine: The President's Offshore Tax Plan») та згадка про українського президента у статті на сайті ICIJ («The Panama Papers. Giant Leak of Offshore Financial Records Exposes Global Array of Crime and Corruption»).

За показниками якості розслідування ми зробили наступні висновки:

1. Відкритість джерел інформації. Інвестигейтори пояснюють, що приводом для публікацій став злив паперів з панамської фірми Mossack Fonseca. Цю інформацію згадують у всіх матеріалах ЗМІ. Крім того, є посилання на проект Panama Papers, що допоможе читачеві/глядачеві ознайомитися з деталями зливу.

2. Прозорість самого розслідування. Детальне описання усіх схем, які стосуються порушення закону. Журналісти викрили повну схему виводу коштів та додали документи, які це підтверджують (скріни декларації Порошенка, листувань та паперів).

3. Серіальність розслідування. Журналісти продовжили своє розслідування на міжнародному та національному рівнях. На сайті OCCRP вийшов матеріал «Новий погляд на президентські офшори: Швейцарський фонд і виведені з України мільйони», де інвестигейтори ще раз доводять наявність у чинного президента України офшорних компаній. Згадувався український президент і в наступному міжнародному проекті - Paradise Papers. У статті та відео під назвою «Темний шоколад» Петра Порошенка: про що говорять документи «райських островів» продовжується історія про офшорну компанію Президента України, журналісти надають нові докази незаконного руху коштів з держави.

Активне обговорення журналістських матеріалів одразу визначило два проблемних напрямки: підтримка і поширення матеріалів пресою («Дзеркало тижня», «Кореспондент»), на сайтах («Радіо Свобода», «Детектор медіа», «Обозреватель»), у інформаційних програмах на ТБ спровокувало потужний інформаційний вибух, але і таке ж прискорене зняття скандальної теми з порядку денного інформаційних ресурсів. Повернення до розслідування не відбулося, попри сталу традицію міжнародних об'єднань прискіпливо вивчати наслідки звинувачень, а за їх відсутності - повертатися до медійної підтримки. Розгортання другого інформаційного напрямку - офіційного - частково пояснює безрезультатність у 2016-2017 рр. роботи українських інвестигейторів. Скандал породив скандал: вищезазначене відео, що підготували журналісти програми «Слідство. Інфо», стало приводом для професійних і громадських дискусій. Відеосюжету дорікали у перебільшеній емоційності, притягнутості фактів, неприпустимій об'єктивації власних авторських припущень та суб'єктивних оцінок. Колеги українських розслідувачів опублікували матеріали, у яких розбирали сюжет по секундах («Скандал з офшорами Порошенка. Детальний аналіз брехні і маніпуляцій «Слідства.інфо»).

Вже 5 квітня відбулась Редакційна рада Громадського телебачення, на якій медійники визнали, що «сюжетна лінія подій в Іловайську (на якій акцентується в розслідуванні про офшорні компанії Петра Порошенка) важлива для повного розуміння контексту подій, наведених у розслідуванні. Але стилістика подачі розслідування та надмірне використання архівних кадрів подій на сході України відволікає глядача від суті розслідування про офшори президента, зміщує сприйняття у площину емоцій» [11]. 18 квітня Незалежна медійна рада (НМР) зазначила: «сюжет «Подвійне життя Президента» не відповідає стандартам відокремлення фактів, суджень чи припущень, поваги права громадськості на повну та об'єктивну інформацію про факти та події, а також стандарту доступності інформації» [12]. Після звернення Д. Гнапа та Г. Бабінець НМР оцінила публікацію, встановила, що у цьому матеріалі є твердження та звинувачення, не підкріплені доказами та посиланнями на джерела; подекуди факти підмінили припущеннями та необґрунтованими суб'єктивними оцінками.

На критику розслідування відреагували і міжнародні розслідувачі. Головний редактор OCCRP Дрю Салліван вимагав скасувати рішення Незалежної медійної ради. Свій лист редактор направив до Наталії Лигачової - голови НМР та шеф-редакторки сайту «Детектор медіа». Дрю Салліван визнав, що робота журналістів була виконана погано, втім, рішення НМР назвав прискіпуванням до кожного журналіста, чия історія не подобається. Він запропонував «Слідство.Інфо» влаштувати дебати, а НМР скасувати своє рішення та видалити його з сайту. Крім того, Дрю Салліван назвав таку реакцію медіа-суспільства бійками між організаціями. На його думку, це «політична критика, замаскована під етичну» [13].

Слід зазначити, що продовження історії про офшорну компанію президента в межах розслідування Paradise Papers було більш виваженим, у ньому відсутня сюжетна лінія про воєнні події, мінімальна кількість оціночних суджень, мова більше йде про економічну складову. Можна сказати, що журналісти дослухалися до критики своїх колег та спробували зробити дійсно якісний матеріал.

Результативність. Результативність розслідувань виступає чи не найвагомішим показником журналістської роботи. Панамські документи для ICIJ та OCCRP стали стрижневою темою з постійним моніторингом результатів: і через три роки публікують розгорнуті матеріали про повернення $1,2 млрд по усьому світу, результати розслідувань в окремих країнах (інфографіка, персональні досьє), судові звіти з процесів фігурантів резонансної справи, законодавчі ініціативи ЄС щодо захисту інформаторів, окремі кейси розслідувань преси в країнах (Пакистан, Фінляндія, Вірменія, Сальвадор, Мадагаскар).

Результативність та її складові, дієвість та ефективність, українського блоку, зокрема матеріалів про Петра Порошенка, виявилась низькою. Усі фігуранти справ залишилися при своїх посадах, правоохоронці не розпочали жодного розслідування. За це навіть дорікав Міжнародний консорціум в одному зі своїх звітів. «Деякі країни взагалі прибрали реформу (щодо офшорів, - Н.К., О.Г.) з очей геть. 7 з 10 держав, в яких чинні або колишні лідери засвітилися в Панамському архіві, продовжують мовчати або відмовляються відкривати розслідування, включаючи Саудівську Аравію, Катар і Україну...», - йдеться в повідомленні ICIJ [14]. Також Міжнародний Консорціум звертав увагу на відхилення ініціативи створення Тимчасової комісії з питань розслідування фактів щодо використання офшорних компаній Президентом України та іншими вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

У свою чергу, Президент України Петро Порошенко відхрестився від публікації українських журналістів. «Я зробив це не для мінімізації податків, це було повністю публічна дія. Це підприємство не отримало жодного пенса з України», - пояснив він у квітні 2016 р. Тим часом представники юридичної компанії «Авеллум», яка обслуговує інтереси Президента Порошенка, звинуватили журналістів у «перекручуванні позиції компанії». На це вказала і представник Президента України у Верховній Раді Ірина Луценко. Вона закликала обережно підходити до інформації про ухилення Порошенком від сплати податків. На її думку, журналісти надали інформацію, що не відповідає дійсності.

З публічних осіб лише лідер української партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко закликала розслідувати інформацію про причетність Президента України до створення фірм в офшорних зонах. Втім, це радше було схоже на популізм, тому що на голосних заявах все і скінчилось. Самі українські журналісти, які займалися Panama Papers, а потім Paradise Papers, визнали, що, дійсно, якогось гучного результату немає. Дмитро Гнап, журналіст, який займався відеосюжетом для «Слідство.інфо» та тоді ще керівник програми, сказав, що головне завдання журналістів - інформувати людей: «Ми просто журналісти. Наш обов'язок - повідомляти людям інформацію, ставити «дзеркало», демонструвати, що насправді відбувається перед вами. Тому що далі - питання до громадських активістів, опозиції, політиків, правоохоронних органів. Це у розвинених країнах працює. Розслідування чіпляє громадську думку, вона чіпляє правоохоронців, а ті садять у тюрму когось із чиновників. Тобто питання має бути до суспільства - «А що далі»?» - зазначив керівник проекту «Слідство.інфо» [15].

Висновки

Дієвість як частина результативності (соціальні інститути вживають конкретних заходів) матеріалів міжнародного розслідування Panama Papers в Україні не спрацювала зовсім. Рівень ефективності (вплив на читача та глядача) відслідкувати важко - медійне продовження дискусії та громадські обговорення відсутні. Серед чотирьох форм результативності (функціональна, дисфункціональна, афункціональна, нефункціональна) спрацювала сама афункціональна з майже безрезультатним ефектом. Разом з тим, звернімо увагу на особливі обставини політичного дискурсу в Україні: скандали (міжнародні, інформаційні) не набувають тут сили прямої дії, але чітко відбиваються на результатах дії подовженої. П. Порошенко під час президентських перегонів 2019 р. отримав нищівну критику та принизливий рейтинг не тільки за рівень корупції в країні, але й за особисту участь у офшорних схемах. Результат голосування виявився пролонгованим непрямим ефектом багатьох журналістських розслідувань і публікацій.

Список використаних джерел

1. Куліді Н.А., Гудошник О.В. Чинники результативності журналістського розслідування в сучасному інформаційному просторі. Масова комунікація у глобальному та національному вимірах. 2018. Вип. 10. С. 51-55.

2. Ефективність і перспективи «локальної» розслідувальної журналістики в Україні: світоглядні альтернативи. Вісник Львівського університету. Серія журналістика. 2009. Вип. 32. С. 244-247.

3. Гринько А. «Гра за гроші»: (не)прозорість медіа в Україні та світі. Детектор медіа. 13 січня 2011.

4. Orlova D. Ukrainian media after the EuroMaidan: in search of independence and professional identity. Publizistik. 2016. Vol. 61. Issue 4. Р. 441-461.

5. Hahn O., Stalph F. (Eds.) Digital Investigative Journalism. Springer, 2018. 26 p.

6. Diakopoulos N. Algorithmic Accountability Journalistic investigation of computational power structures. Digital Journalism. 2015. Vol. 3. Issue 3. Journalism in an Era of Big Data: Cases, Concepts, and Critiques.

7. Toler A. Crowdsourced and Patriotic Digital Forensics in the Ukrainian Conflict. In: Digital Investigative Journalism/ O. Hahn, F. Stalph (eds). Cham: Palgrave Macmillan, 2018.

8. Sienkiewicz M. Open BUK: Digital Labor, Media Investigation and the Downing of MH17. Critical Studies in Media Communication. 2015. Vol. 32. Issue 3. P. 208-223.

9. Pendry R. Partiality, Patriotism and Propaganda: Aggregating Local News Sources in Ukraine. In: Representing Communities: Discourse and Contexts. Cham, Switzerland: Palgrave Macmillan, 2017. Р.199-216.

10. Hubenko D., Wall M. The networked public sphere and Ukrainian journalists. In: Social Media and Politics in Central and Eastern Europe / Ed. ByPawet Surowiec, Vaclav Stлtka. London, 2017.226 p.

11. Редакційна рада «Громадського ТБ» розглянула розслідування про офшори на предмет дотримання стандартів. 5 квітня 2016.

12. Незалежна медійна рада. Висновок №4 щодо передачі «Подвійне життя Президента» проекту «Слідство.Інфо». 18.04.2016.

13. OCCRP вимагає скасувати рішення Незалежної медійної ради щодо сюжету "Слідства.інфо" про офшори Порошенка.

14. Fitzgibbon W., Dfaz-Struck E. Panama Papers Have Had Historic Global Effects - And The Impacts Keep Coming.

15. Гнап. Д.В. Україні є результат від журналістських розслідувань.

Размещено на allbest.ru