Засоби медіатизації артактивізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Засоби медіатизації артактивізму

Темченко Л.В., кандидат філологічних наук, доцент

Тимонова В.М., магістр Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

У статті досліджено явище артактивізму в контексті постмодерних соціально-культурних зрушень у сфері медіапростору, репрезентація перформансу, хепенінгу, флешмобу як його інтерактивної складової. Встановлено, що подібні артпрактики формуються внаслідок протесту проти існуючих норм і цінностей суспільства. Характер акцій передбачає інтерактивність, імпровізацію, стихійність, нівеляцію авторського начала, що повністю залучає реципієнта у хвилюючу суспільство подію.

Ключові слова: протест; артактивізм; медіатизація; перфоманс; хепенінг; флешмоб; інтерактивність.

Вступ

Постановка проблеми. Протест є своєрідною реакцією на сучасні події, які відбуваються в суспільстві, і виступає лакмусовим папірцем щодо готовності суспільства рефлексувати над подіями та процесами. Культура диктує моральні норми людей, а культура протесту безпосередньо «пов'язана з критикою, а іноді і й повним запереченням існуючих в суспільстві норм і цінностей, ідеалів, що домінують» [1].

Теоретичним підґрунтям для вивчення протестних настроїв у суспільстві може виступати психологічна концепція депривації особистості, згідно з якою протест є наслідком розчарування та роздратування, що пов'язане із невідповідністю між реальним і очікуваним станом індивіда. Зіставлення соціальної дійсності із соціально значущими ідеалами спричиняє стан глибокого незадоволення, проте залишається надія, що за певних соціальних і політичних змін бажані цілі можуть бути досягнуті у відносно короткий термін [1].

Протестні настрої отримують втілення не лише в політичних акціях, а й у різних формах сучасного мистецтва. Так, одним з напрямків протестного мистецтва можна назвати артактивізм - «... мистецтво, спрямоване на прогресивні суспільні зміни» [2], що дозволяє виразити своє ставлення до подій, осмислюючи дійсність у формі художніх образів.

Активізм - соціальне явище, яке передає конкретне повідомлення за допомогою художніх засобів. Для артактивізму характерними є інтерактивність, медіаефект, які дозволяють створювати свої засоби масової інформації для просування проєктів (це не лише інтернет-сайти і соціальні мережі, блоги, а й різні форми медіаносіїв, зокрема некомерційна видавнича продукція, поширення інформації в міському середовищі). Артактивізм завжди балансує між громадянським / політичним висловлюванням і естетикою, які жодною мірою не суперечать, а навпаки є продовженням одне одного.

Постмодерні реалії формують новий принцип художнього та комунікативного вираження. Такими стають усі форми акціонізму: перформанс, хепенінг та сучасне явище - флешмоб. Усі вони намагаються стерти межі між реальністю та мистецтвом, адресатом та адресантом, глядачем і безпосереднім учасником дії. Ці форми комунікації створюють нерозривне комунікаційне поле, у якому є місце для інтерактивності, гри та свободи інтерпретацій. Як відзначав Жан Бодрійяр, «заміна реального знаками реального» [3] стає гаслом сучасної культури, яка еволюціонує від парадигми «відображення реальності» [3] до маскування її відсутності та йде далі, досягаючи сучасного стану та взагалі не співвідноситься з якою б то не було реальністю.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Психологію натовпу та основи масової комунікації досліджено в роботах Г. Лебона, Ортега-і-Гассета, Р. Мокшанцева, В. Рафаеля, Г. Рейнгольда та ін. Реалізація артактивізму у формах флешмобу, перфомансу, хепеннінгу та інших масових культурних акцій знаходиться у фокусі уваги сучасних науковців А. Петренко-Лисака, Г. Довжика, Є. Глухова, В. Гайтана, М. Антоняна, Ю. Кривцова, А. Коноплева, Г. Почепцова, А. Сахарова, К. Бобринської, Д. Александера та ін.

Мета статті - проаналізувати процес медіатизації культури за допомогою засобів артпрактик.

Об'єкт дослідження - сучасні засоби артактивізму: перформанс, хепенінг, флешмоб.

Методи дослідження. Аналіз протестних рухів, культурних акцій дозволив виявити їх загальні риси та синтезувати визначальні ознаки цих рухів; узагальнення отриманих результатів.

Результати й обговорення

артактивізм медіапростір перформанс флешмоб

Артактивізм - це актуальна художня практика, у якій акцент робиться не на сам твір, а на його створення художником, комунікативний ефект, що змушує говорити нас про перформанс; це і вуличний театр, найчастіше у формі перформансу; і медіа-активізм, який спрямовано на просування артпроєктів та інсталяцій як художніх комунікацій, де артоб'єкт представлений реально і віртуально в певному просторі, де відбувається інтерактивна взаємодія глядача з об'єктом. Залучаючи різні форми (перформанси, інсталяції, плакати, візуальне та образотворче мистецтво тощо), протестне мистецтво залишає незмінними свої цілі: привернути увагу суспільства до соціальної чи політичної проблеми і вплинути на її рішення.

Головним інструментом сучасної комунікації є медіа як засіб конструювання соцюкультурної реальності Медіатизація - це «двосторонній» концепт, який дозволяє зв'язати трансформації суспільства й культури, з одного боку, і специфічні зміни в медіа і комунікаціях - з іншого. Це глибокий і тривалий метапроцес, який характеризується проникненням медіації на всі рівні соціального життя. Медїатизація вже поширилася на культуру, науку, освіту, релігію, пам'ять. У першому випадку можна говорити про тимчасове, просторове і соціальне поширення медїа, в іншому - про наслідки медїаекспансії для соціуму.

Аналіз медіатизації культури засобами артактивізму дозволяє дослідити вектор розвитку процесів медіатизації сучасної культури та розглянути інтернет-технології в контексті формування культурних засобів, які впливають на соціальну реальність. Різні акції артактивізму тим чи іншим чином впливають на соціальне життя, думки та ідеї локальних спільнот чи широкого загалу. Культурні коди, які передаються за допомогою артпрактик, можуть дати нестандартні можливості соціального досвіду.

Процес медіатизації флешмобу, перформансу, хепенінгу пов'язаний із формуванням різноманітних способів сприйняття комунікації. Основним чинником трансформації соціальної інтеракції є мережа інтернет. Сучасні інтернет-практики та інтернет-комунікація провокують виникнення різноманітних за своїм наповненням і рівнем їнтерактивності варіантів спілкування і обміну інформації, виникненню нових форм соціокультурного вираження, у яких взаємодіють люди різних культур та національностей. Учасники таких спільнот об'єднуються на підставі інтересів та спільних ідей. Завдяки інтернету транслюється контент, який містить цінності, ідеї, символи та коди, які конструюють самосвідомість локальних та національних груп. Дослідники Хепп і Коулдрі відзначають роль медіа в побудові «уявних спільнот» [6].

Більш широким у порівнянні з віртуальним спївтовариством є поняття інтернет-практик. У зв'язку з проникненням інтернету в різноманітні галузі життєдіяльності індивідів, у людей з'являється можливість здійснювати більшість повсякденних дій за допомогою інтернет- технологій. Дослідник Г. Маклюен у роботі «Розуміння медіа» пише про гарячі та холодні засоби комунікації: «Гарячий засіб - це той, що розширює одне-єдине почуття до ступеня «високої визначеності». Висока визначеність - це стан наповненості даними. Гарячі засоби характеризуються, отже, низьким ступенем участі аудиторії, а холодні - високим ступенем її участі» [7, с. 265]. Таким чином, сучасні види інформаційних технологій (наприклад, листування у Facebook) розглядають як гарячі засоби комунікації, тому що вони все більше витісняють і заступають паперові книги й поштові листівки.

Розглянемо засоби артактивізму, в яких основою виступає імпровізована соціальна взаємодія (перформанс, хепенінг, флешмоб), та особливості їх медіатизації.

Комунікативна природа перформансу, як і інших видів актуального мистецтва, ґрунтується на впливі мистецтва на психіку глядача, застосовуючи в цей час різноманітні подразники: звуки, фрази, дії. Відкритість і невимушеність дій створює ілюзію свободи комунікації з глядачем, що дозволяє всім присутнім стати не просто пасивними адресатами, а зайняти активну позицію джерела інформації, автора, що забезпечує абсолютно точну комунікацію без спотворення сенсів [4].

Серед прикладів перформативного протесту можна назвати роботи Олі Михайлюк. Перформанс «between» (2014), в основу якого було покладено два монітори, з яких транслювались потоки українських та російських новин, між якими знаходилась героїня. Дія перформансу є метафорою тотожності інформаційної і фізичної війни та їхніх впливів на людину. Ця акція, поміж інших робіт мисткині таких, як «Схід та захід разом», «Стежка», була оприлюднена в інтернет-журналі про сучасну культуру «Korydor» та інтернет-виданні «Українська правда».

Хепенінг - форма сучасного мистецтва, яка черпає свої джерела з поп-арту. Для хепенінгу більш важливий творчий досвід, а не кінцевий продукт. Відсутня будь-яка фіксація - дія прагне розчинитися в часі. Також нівелюється значення сценарію, планується лише початок дії, а далі характерними є спонтанність, випадковість, інтерактивність, імпровізація. Артдія прагне до поєднання руху, жестів, звуку та зображення. У часовому аспекті характеризується недовговічністю, ефемерністю, мистецтвом миті. Як і для перформансу, наріжними у дії є епатажність та важливість ігрового моменту. Окрім цього, відсутня диференціація між автором та реципієнтом. Глядач є співучасником подій, який має можливість брати участь у творі. Один із таких хепенінгів відбувся в травні 2020 р. Активісти «відкрили ресторан» під офісом президента на знак протесту обмежень роботи літніх терас закладів харчування під час пандемії коронавірусу, як повідомило інтернет-видання «Лівий берег». Дія в ЗМІ названа перформансом, але, на нашу думку, відбувся саме хепенінг, адже «відвідувачами» були звичайні перехожі, які впливали на перебіг акції.

Інший вид артактивізму - флешмоб прагне продемонструвати критичне ставлення до сформованих засад, правил, стереотипів. Цей засіб "паразитує" на особливостях життя міста, прагнучи продемонструвати стан нудьги й туги жителя мегаполісу, який втратив сенс життя в низці звичайних дій. Виходить, що флешмоб - це соціальна девіація апатичного або агресивного індивіда, що є частиною стихійної недовговічного тимчасової натовпу. Основним елементом флешмобів є раптовість. Найчастіше випадкові глядачі не можуть одразу ідентифікувати ситуацію, у якій опинились. Тим самим глядач опиняється в ситуації, у якій має дешифрувати повідомлення натовпу. Одним з елементів флешмобу є абсурдність дій, яка відсилає до своїх культурних «сусідів»: перформансу та хепенінгу. Миттєвий натовп об'єднує реальне та віртуальне, отримуючи інструкції через месенджери, соціальні мережі, імейли та SMS-повідомлення.

Найбільш продуктивним серед типів флешмобу, на нашу думку, є буккросинг. У 2018 р. про флешмоб повідомили локальні ЗМІ: «Comments.UA» про буккросинг в інтернаті Марганця, у дніпровській школі №35, «Інше.ТВ» про флешмоб у сервісному центрі МВД на Миколаївщині, «Днепр Инфо» про полицю в Сурсько-Литовській сільраді. Сьогодні запит «bookcrossing» на новинному порталі news.google.comвідображає 31 300 матеріалів в іншомовних ЗМІ. Новини з цією позначкою з'являються щотижня, але найчастіше рекламують локальні події та фестивалі, на яких буде буккросинг-полиця або можливість обміняти власну книгу. Новини руху висвітлювали: Італія (BariToday, LaRepubblica, NuovoLevante, OglioPoNews), Польща (BIA24, EchoDniaRadomskie), Іспанія (CadenaSER). Більшість представлених інтернет-видань місцеві. Тож, як бачимо, цей рух набув масовості, втративши свої андеграундні, виняткові риси.

Отже, зазначені сучасні види артзасобів та тенденції їхнього розвитку дозволяють культурі розширяти функціональні межі, стаючи одним з найважливіших важелів суспільної думки. Соціальні мережі та медіа трансформують ролі всіх гравців паблікарту - проєктувальників, художників, споживачів і глядачів. Якщо раніше аудиторією вуличних художників і перформерів була лише професійна спільнота, нечисленні глядачі та випадкові перехожі, то тепер на них дивиться весь світ.

Висновки

Культурні коди, які передають за допомогою акцій, дають нестандартні можливості соціального досвіду. Аналіз медіатизації засобів артактивізму дозволив дослідити вектор розвитку процесів медіатизації сучасної культури загалом та розглянути інтернет-технології в контексті формування мистецьких практик, які впливають на соціальну реальність.

Після переосмислення артактивізму в мистецькому та соціокультурному контекстах, можна зробити висновок, що образотворчі форми художніх практик другої половини ХХ - початку ХХІ ст. інтерпретуються через тактильний контекст. Художньо-тілесними формами виступають саме такі акції як хепенінг, перформанс та флешмоб. Основною рисою всіх названих форм є зображальна репрезентація тіла художника, виконавця, адресанта, а також суб'єктивна співучасть у творчому акті глядача-співавтора, адресата. Мистецькі акції дозволяють обрати зрозумілі адресату інтерпретації, залишаючи його у вільному просторі для думок, асоціацій та згадок. Тобто адресат не просто сприймає інформацію, він її переосмислює, додаючи нові й нові сенси, і таким чином стає співучасником події.

Основна мета протестного мистецтва - принести зміну, а не руйнацію, акцентувати соціальні, політичні, економічні проблеми, які потребують вирішення. Артактивізм виконує об'єднуючу функцію, підштовхуючи суспільство до осмислення проблемних моментів, а так само сприяє самоактуалізації особистості діячів цього мистецтва. Авторський звіт про артакцію в інтернеті базується на вкиданні інформації в медіасередовище, яка повинна викликати бурхливу реакцію й подальше обговорення не лише серед учасників акції. Таким чином, обговорення акції в медіа-просторі стає самостійною акцією.

Список використаних джерел

1. Штейнман М.А. Анатомия маски протеста. URL: www.rbcdaily.ru/2020/02/21/society/562949984559652. (дата звернення: 24.02.2020)

2. Никовская Л.И. Гражданское общество и протесты: что за ними стоит? Мониторинг общественного мнения. 2012. № 4 (110). С. 5-13.

3. Бодрийяр Ж. Общество потребления. URL: http://ruthenia.ru/logos/kr/consum.pdf(дата звернення: 15.02.2020).

4. Коноплева А. Коммуникативное пространство современного искусства. URL: http://sn-philcultpolsoc.crimea.edu/arhiv/2013/uch-26-4/uch-26-4-filosof.pdf#page=233 (дата звернення: 16.02 2020).

5. Петренко-Лысак А.А. Флэшмоб как порождение информационного общества. Коммуникативные стратегии информационного общества: Труды 2-й Междунар. науч.-теор. конф. Санкт-Петербург: Изд-во Полтихн. ун-та, 2009. с. 59-64.

6. Couldry N., Hepp A. The Mediated Construction of Reality. Cambridge: Polity Press, 2016. 256 p.

7. Маклюэн, Г. Понимание Медиа: Внешние расширения человека; пер. с англ. В. Г. Николаева. Москва: Жуковский: КАНОН-пресс-Центр, 2003. 464с.

Tymonova V., Temchenko L. Means of art-activism mediatisation

The article explores the phenomenon of art activism in the context of postmodern socio-cultural shifts in the sphere of media space, representation of performance, happenings, flash mob as its interactive component.

In the process of study, it was found out that such art practices are formed as a result of the protest against the existing norms and values of the society. Postmodern realities dictate a new principle of communicative expression. The nature of the actions implies interactivity, improvisation, anarchy, leveling of the author's text, which completely attracts the recipient into the eventful society.

Mediatisation of social life implies a deep penetration of Internet technology in the context of the formation of cultural practices that affect social reality.

The topic of mediatisation of art-activism has been poorly understood. The article can help to explore art events in the media space.

Keywords: protest; art activism; mediatisation; performance; happenings; flash mob; interactivity.

Размещено на Allbest.ru