Оцінні критерії якості журналістської творчості Соні Кошкіної

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінні критерії якості журналістської творчості Соні Кошкіної

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЖУРНАЛІСТИКА ЯК ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

1.1 Методи наукових досліджень

1.2 Інформаційний привід

1.3 Методи збирання інформації

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ СОНІ КОШКІНОЇ

2.1 Критерії оцінки впливовості журналістської творчості

2.2 Аналіз журналістської діяльності Соні Кошкіної

2.3 Оцінка креативної творчості Соні Кошкіної на прикладі книжки «Майдан. Нерозказана історія»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Журналістська діяльність - це складний професійний процес. З розвитком засобів масової інформації, появою нових джерел та через перенасичення аудиторії інформацією, журналістика отримує нові форми та властивості. Надання правдивої, цікавої та актуальної інформації, дотримуючись при цьому об'єктивності та неупередженості - складне завдання сучасних робітників засобів масової інформації.

Ми живемо в час, коли події відбуваються та набувають розвитку з блискавичною швидкістю. З такою ж швидкістю поширюються новини та з'являються нові ЗМІ. Змінюються вимоги до інформаційних повідомлень, з'являються нові норми етикету та поведінки.

Інформаційний потік стає щоразу більшим, а новини все більше захоплюють або навіть шокують. Тому пересічній людині важко відрізнити фейкову інформацію від правдивої. Таким чином відбувається викривлення громадської думки та ситуації в суспільстві, в цілому.

Завдання професійної журналістської діяльності - відфільтрувати інформаційне «сміття», знайти достовірну та перевірену інформацію, та в результаті цього - надати читачеві факти, які втамують потребу в інформації. Журналістка Соня Кошкіна - саме та журналістка, яка неодноразово довела свою професійність, неупередженість та коректність.

Соня Кошкіна - це зразок для наслідування, як особистих рис, так і професійних. Вона почала свій професійний шлях ще підлітком, і в 35 років стала співвласницею та шеф-редакторкою одного з найпопулярніших українських видань LB.ua.

Тому метою нашої роботи було: вивчити критерії оцінювання журналістської творчості та проаналізувати діяльність Соні Кошкіної. Об'єктом дослідження є: журналістська творчість Соні Кошкіної. Предмет дослідження - критерії оцінки впливовості журналістської діяльності авторки.

Для досягнення цієї мети необхідно виконати наступні завдання:

- ознайомитись з методами наукових досліджень;

- розглянути поняття інформаційного приводу;

- дослідити методи збирання інформації;

- розглянути критерії оцінки впливовості журналістської творчості;

- проаналізувати журналістську творчість та діяльність Соні Кошкіної.

У ході роботи ми маємо об'єктивно оцінити творчість журналістки, оскільки навколо її особистості розвивалось досить багато неоднозначних подій та скандалів у ЗМІ. З іншого боку - Соня Кошкіна посприяла збереженню історичної самосвідомості українців, написавши свою книжку «Майдан. Нерозказана історія».

РОЗДІЛ 1. ЖУРНАЛІСТИКА ЯК ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

1.1 Методи наукових досліджень

Журналістська діяльність - це не тільки інформування людей про події чи явища. Це ще й складний творчий процес, який потребує неабиякої винахідливості та сміливості від журналістів, які докладають максимальну кількість зусиль, щоб надати своїй авдиторії найбільш правдиву та цікаву інформацію.

Оскільки глядачі та читачі стають дедалі вибагливішим, журналісти мають використовувати увесь свій потенціал для приваблення аудиторії. Бо інакше важливе повідомлення може бути не почутим. Саме тут на допомогу приходить журналістська творчість.

Перш ніж розпочати дослідження журналістської творчості Соні Кошкіної, необхідно визначитися з методами, які ми будемо використовувати в ході нашої роботи. Термін «метод» походить від грецького слова «methodos» і означає шлях, простежування, дослідження, а також означає спосіб досягнення мети, сукупність прийомів і операцій теоретичного або практичного освоєння реальності, людської діяльності, організованої певним чином [14]

Метод у науці - це заданий гіпотезою шлях ученого до збагнення предмета вивчення. Таким чином, основна функція методу - це внутрішня організація і регулювання процесу пізнання предмета дослідження [14].

Розглянемо більш детально основні методи наукових досліджень, які використовуються в журналістикознавстві. Спираючись на твердження українських науковців Різуна В.В. та Скотникової Т., методи наукових досліджень у журналістикознавстві поділяються на[13]:

- Описові методи;

- аналіз документальної інформації;

- спостереження;

- опитування;

- експеримент [13, С. 11].

До описових методів відносяться історичний, біографічний методи, а також класифікація та типологія. Суть історичного методу полягає в уявному відтворенні виявлених історичних фактів з одночасним розкриттям логіки цього процесу. Тобто, в ході використання історичного методу об'єкт досліджується в хронологічній послідовності.

Для визначення загального й особливого в історичних явищах, а також для визначення причини цих подібностей і розходжень, а також для виявлення і зіставлення змін та тенденцій використовується різновид історичного методу - порівняльно-історичний метод.

На відміну від історичного методу, який ґрунтується на фактичній інформації, біографічний метод передбачає дослідження подій на основі свідчень очевидців [9]. Цей метод використовується також у теорії літератури, етнографії, історії, соціології, психології.

Під час використання біографічного методу необхідно дотримуватись певних правил. Наприклад, дотримуватися співвідношення історії життя однієї людини з часом і суспільством, в якому ця людина жила. Необхідно спостерігати за динамікою суспільного й особистого життя цієї людини, а також з'ясовувати мотивацію поведінки людини в тій чи іншій ситуації, щоб якнайкраще дослідити світогляд.

Таким чином ми отримаємо максимально повну інформацію про особистість та її діяльність. Але варто пам'ятати під час використання біографічного методу, що отримана інформація є суб'єктивною.

Типологія та класифікація допомагають досліднику структурувати отриману інформацію. Так, класифікація потрібна, щоб визначити зв'язки та закономірності розвитку досліджуваних об'єктів [13, С. 15]. Типологія - це виявлення подібності й розходження досліджуваних соціальних об'єктів чи явищ, пошук надійних способів їх ідентифікації, а також критеріїв групування в межах прийнятої дослідником моделі [13, С.16]. Тобто, виділення певних типів досліджуваних об'єктів чи явищ - це типологізація. А класифікація є власне сукупністю реальних об'єктів.

Другий метод - аналіз документальної інформації. Тобто, будь-якої інформації, що зафіксована в друкованому чи рукописному тексті, на фото- чи кіноплівці, на аналогових чи цифрових носіях, а також на інших матеріальних носіях (наприклад,наскельні рисунки) [13, С. 18].

Залежно від статусу, документи поділяються на [13, С.18]:

- офіційні (протоколи, урядові матеріали, постанови, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної і відомчої статистики, архіви, звітність тощо);

- неофіційні (особисті документи, а також складені приватними громадянами безособові документи).

За джерелом інформації документи поділяються на первинні (наприклад, записи прямого спостереження) і вторинні (оброблені дані).

Аналіз документальної інформації поділяється на класифікацію, що є класичним методом, та новітні методи - це контент-аналіз та контент-моніторинг.Контент-аналіз - це кількісно-якісний метод аналізу документів, направлений вивчення проблеми соціальної дійсності, висловлені чи, навпаки, приховані в документі, а також структурні та інші особливості самого документа.

Контент-аналіз передбачає весь цикл дослідницьких процедур, починаючи визначенням одиниць дослідження до інтерпретації результатів. Цей метод характеризується об?єктивністю висновків та строгістю проведення процедури збору й оцінки даних [7 ].

На відміну від контент-аналізу, контент-моніторинг - змістовий аналіз інформаційних потоків, направлений на отримання необхідних якісних і кількісних зрізів, який здійснюється безперервно [2].

Аналізуючи документи, варто пам'ятати, що не зважаючи на офіційність і справжність документа, дані, що вказані в ньому, можуть не бути на 100% достовірними.

Метод спостереження є безпосередньою реєстрацією подій очевидцем. Спостерігач або самостійно спостерігає події, що відбуваються, або користується даними спостережень інших осіб (чи приладів) [13, С. 26].

Метод спостереження класифікують:

- за ступенем формалізації (структуроване і неструктуроване);

- за місцем проведення (польове і лабораторне);

- за регулярністю проведення (систематичне і несистематичне);

- за позицією спостерігача в дослідженні (включене і невключене) [13, С. 27].

Наступний метод дослідження в журналістикознавстві - це метод опитування. Опитування проводяться за допомогою інтерв'ю або анкетування. Термін "інтерв'ю" походить від англ. interview, тобто бесіда [13, С.32].

За змістом інтерв'ю поділяються на:

- документальні інтерв'ю, мета яких - вивчення подій минулого, уточнення фактів;

- інтерв'ю думок, мета яких - виявлення оцінок, поглядів, суджень тощо.

За технікою проведення інтерв'ю поділяються на:

- формалізоване інтерв'ю, під яким розуміють стандартизоване і структуроване спілкування;

- неформалізоване (нестандартизоване) інтерв'ю.

За ступенем інтенсивності інтерв'ю поділяються на:

- короткі (від 10 до 30 хвилин);

- глибинні (або клінічні), які можуть тривати годинами;

- фокусовані, які орієнтовані на вивчення процесів сприйняття і проводяться за певною методикою. Їх тривалість обмежена лише метою і завданнями дослідження.

Анкетування - це вид опитування, в ході якого використовується друкована чи електронна анкета як комунікаційний засіб зв?язку між дослідником та респондентом; оперативний метод збирання первинної інформації про суб?єктивні та об?єктивні аспекти суспільного та індивідуального життя. Метод анкетування застосовується здебільшого для опитування значних груп людей, які мешкають на великій території [1].

Експеримент - це метод дослідження, в якому треба встановити, як зміни однієї (чи кількох) незалежних змінних (факторів) впливають на досліджувані (одну чи кілька) залежні змінні (параметри, відгуки) [ 13, С. 50].

В експерименті створюється штучна ситуація для того, щоб дослідник на практиці міг перевірити свої гіпотези, зімітувати деякі життєві обставини, що дало б йому змогу краще пізнати досліджуваний об'єкт. Під час експерименту дослідник маніпулює однією чи кількома заздалегідь відібраними змінними й спостерігає ефекти, спричинені цим впливом на інші характеристики досліджуваного об'єкта [6, 34].

Метод експерименту в суспільних науках іноді ототожнюють з методом включеного спостереження, оскільки, як у включеному спостереженні, експериментатор підтримує безпосередній взаємозв'язок з об'єктом вивчення.

У нашому дослідженні використано описові методи, аналіз документальної інформації та спостереження. Завдяки комбінуванню цих методів ми маємо змогу отримати найповнішу картину дослідження творчої діяльності Соні Кошкіної.

1.2 Інформаційний привід

Вміння шукати інформацію - це вагома частина журналістського професіоналізму. Перед тим, як почати процес пошуку інформації, важливо зрозуміти, що саме та для кого ми шукаємо.І вже після цього вирішувати, де потрібну інформаціюможна знайти.

Удалий інформаційний привід є запорукою добре написаного матеріалу. Поняття інформаційного приводу досліджується науковцями різних галузей масових комунікацій та суміжних із ними вже не один рік. Проте, з розвитком комунікацій, еволюціонувало й поняття інформаційного приводу.

Інформаційний привід, у традиційному визначенні, - це подія, яка своєю значущістю або екстравагантністю може зацікавити аудиторію того або іншого засобу масової інформації та стати предметом обговорення [6].

Проте, для нинішнього інформаційного простору доцільно використовувати поняття «інформаційного приводу» в розрізі «нетрадиційний погляд на факти, свіже трактування загальновідомих подій або суттєві зміни в житті людей».

Часто працівники реклами та маркетингу штучно створюють інформаційні приводи. Наприклад, влаштовують заходи, презентації, виставки, благодійні акції, тощо. Тобто, роблять все, щоб привернути увагу журналістів.

Визначення інформаційного приводу в різних типах журналістики відбувається по-різному. Наприклад, для журналістики періодичних друкованих видань, радіо- та тележурналістики важливим чи неважливим інформаційним приводом буде та подія, яку визначають редактори чи журналісти самостійно.

При цьому інформаційним приводом для журналістики інформаційних агентств є будь-яка подія чи ситуація, яку інформаційне агентство фізично й технічно спроможне зафіксувати [6].

На думку англійських дослідників, існує ряд характеристик, якими мають володіти події, щоб стати актуальним інформаційним приводом [11]:

- високе співвідношення частоти події з частотою новин зумовлюєзбільшення ймовірності того, що подія буде розглядатися як новина;

- амплітуда - відповідний низький рівень, наприклад, насильства в країні, потрібен для того, щоб воно розглядалося як новина;

- чим меншою є неоднозначність, тим більше ймовірність того, що подію помітить аудиторія;

- подія має бути культурно релевантною, щоб бути значущим інформаційним приводом.

- чим більшим є очікування події, тим швидше вона стане актуальною та цікавою новиною;

- для того, щоб стати новиною, подія повинна бути рідкісною та несподіваною;

- чим більше подія персоналізована, тим вище ймовірність того, що вона стане інформаційним приводом.

Ідеальним є інформаційний привід, що створює суспільний резонанс. Тобто, коли подія, що стала інформаційним приводом, продовжує транслюватися в ЗМІ протягом тижня і більше. Це відбувається в тому випадку, коли після демонстрації чи оповідання про саму подію навколо неї розгортається дискусія, висловлюються протилежні точки зору, що дозволяє підтримувати інтерес до події протягом декількох днів.

1.3 Методи збирання інформації

Методи збирання інформації в журналістиці схожі на методи наукових досліджень. Який саме метод використовуватиметься для збирання інформації залежить від її джерела та способу транслювання.

Джерело інформації в журналістиці - це об'єктивна реальність. За типологією Б. Пфейфера інформаційні джерела поділяються на [8]:

- білі джерела - офіційна інформація, документовані джерела державних та комерційних установ, пресрелізи, які доступні для широкого загалу;

- сірі - доповіді, експертизи, документи, архіви, які "нелегко здобути";

- чорні - ексклюзивна інформація, яку журналіст отримав із перших рук.

Основні методи збору суспільно-значущої інформації в журналістиці поділяються на: спостереження, спілкування, робота з документами. Метод спостереження є фіксуванням явищ, які цікавлять журналіста.

Спостереження поділяються на:

- Одноактні та поетапні, послідовні спостереження (за способом проведення).

- Відкриті та приховані, включені й невключені спостереження (за участю журналіста) .

Найпоширенішим видом спілкування в журналістиці є інтерв'ю. Сюди можна віднести як збір свідчень із місця події, так і спеціально підготовану зустріч з експертом, знаменитістю чи іншою авторитетною чи цікавою персоною.

Перш ніж розпочати інтерв'ю, необхідно серйозно до нього підготуватись. До підготовки входять наступні етапи:

1. Вивчення предмета бесіди (пошук спеціальної інформації, складання питальника);

2. вивчення об'єкта інтерв'ю (його біографічних даних, його досвіду в темі інтерв'ю);

3. планування бесіди (визначення часу, місця, умов тощо).

Інтерв'ю може стати невичерпним джерелом інформації. Власне, така зустріч чи висловлення думки можуть стати вагомим інформаційним приводом. Проте, робота з документами є не менш вагомою частиною в роботі журналіста. Особливо, якщо це стосується журналістських розслідувань.

Головна мета для журналіста під час інтерв'ю - отримати інформацію. При цьому варто не забувати про тактовність і етикет. Гарним прикладом того, як отримати всю необхідну інформацію, поставити «незручні» питання та залишитись при цьому джентльменом, є англійський ведучий програми «Today» - Робін Дей. Його вважають одним із найрозумніших та жорстких інтерв'юерів в історії телебачення [5], хоч і працював він більш ніж 50 років тому.

На думку Робіна Дея, для того, щоб інтерв'ю було етичним та ефективним, під час його проведення журналіст має дотримуватись наступних правил [5]:

- ставити об'єктивні питання, що відображають широкий спектр думок, відкинувши власні упередження;

- не слід ніяковіти від захвату в присутності відомого або авторитетного гостя;

- не можна обманювати аудиторію, навмисно уникаючи незручних тем і заздалегідь заготовлюючи потрібні питання;

- не піддаватися на прохання роботодавця згладити гострі кути або заздалегідь прописати текст інтерв'ю, щоб забезпечити появу в ефірі престижного гостя або догодити владі. Журналіст зобов'язаний відмовитися від інтерв'ю, якщо його вимоги проти подібного підходу не були задоволені. Тобто, робота журналіста полягає в тому, щоб надати правдиву інформацію, а не пропіарити співрозмовника чи виконати наказ керівництва;

- інтерв'юер не повинен заздалегідь узгоджувати свої питання з гостем, однак він цілком може повідомити, про що в цілому піде мова. Якщо гість вже отримав список конкретних питань, журналіст не зможе нічого уточнити або пред'явити контраргументи;

- журналіст зобов'язаний дати гостю можливість висловитися, враховуючи жорсткі часові межі ефіру чи зустрічі;

- ні в якому разі не можна використовувати свої професійні навички, щоб якимось чином збентежити співрозмовника;

- ставити запитання потрібно впевнено і твердо стояти на своєму. Однак важливо знати міру, щоб не звучати занадто агресивно або образливо;

Дотримуючись цих простих правил журналіст отримає всю необхідну інформацію, при цьому, не заплямувавши ні чию репутацію та залишаючись коректним. Наступний метод отримання інформації - це робота з документами.

Для журналіста документ може служити [8, С.16]:

- самостійним джерелом інформації;

- способом попереднього знайомства із ситуацією (взагалі знайомство із певним об'єктом доречно розпочати з вивчення документації);

- засобом перевірки даних, отриманих іншим способом.

У журналістському тексті документи можуть бути представлені як:

- окремі витяги з документа з посиланням на нього або без (факти, думки, цифри);

- як ідеологічно-етичні положення;

- через запозичені художні образи;

- прецеденти історії та науки;

- у вигляді цитат тощо.

Сучасними журналістськими джерелами інформації можуть бути [14]:

- Пресрелізи та повідомлення прес-служб - найпростіший спосіб отримати інформацію. Варто не забувати, що спеціалісти зі зв'язків з громадськістю найчастіше надають неповну інформацію, тому слід дізнаватися про події, ставитися до них критично, розвивати й доповнювати цю інформацію з інших джерел.

- Офіційні документи - закони, законопроекти, постанови, укази, міжнародні договори тощо. Вони важливі, оскільки є першоджерелами.

- Органи державної влади - дуже важливе джерело інформації, де Ви можете знайти відповідь на запитання щодо будь-якої суспільно важливої інформації, яка стосується відповідного відомства.

- Експерти. Для того, щоб як слід оцінити дані або ситуацію, варто поговорити з експертом, щоб одержати інформацію. До них варто звертатися, щоб краще розібратись у незрозумілому запитанні, а також щоб узяти коментар із приводу якогось питання з метою доповнити матеріал.

- Поінформовані особи - люди, які мають стосунок до проблеми. У пошуках інформації необхідно виходити за межі стереотипів, бути критичними,спостережливими та допитливими.

Варто пам'ятати про те, що всі джерела необхідно перевіряти на правдивість. Наприклад, для перевірки документів існують такі методи перевірки:

- звіряння цифр, фактів, інших даних з джерелом інформації,

- зіставляння отриманих даних з наявними аудіозаписами, текстовими документами;

- читання тексту експертами, колегами в редакції або редакційним юристом.

У нашій роботі ми використовуємо метод спостереження та роботи з документами. Таким чином, ми оцінимо роботи журналістки Соні Кошкіної, її діяльність, творчість та репутацію як журналістки, так і лідера думок.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ СОНІ КОШКІНОЇ

2.1 Критерії оцінки впливовості журналістської творчості

Точних одиниць для виміру впливовості та якості журналістської творчості зокрема чи якогось видання в цілому не існує. Проте, для проведення дослідження та оцінки журналістської діяльності Соні Кошкіної нам необхідно визначитися з критеріями, за якими ми будемо проводити оцінку.

У теорії журналістики є сформовані поняття для осягнення впливовості журналістської діяльності - це дійовість та ефективність. Розглянемо їх більш детально.

Дійовістю журналістської діяльності називають особливу форму результативності, що визначається як конкретна участь журналістики в розв'язанні соціально-економічних, господарчих, культурних та інших завдань [4].

Дійовість журналістської діяльності вимірюється за допомогою аналізу сукупності прийнятих органами влади заходів за матеріалами журналістів. Під дієвістю преси ми розуміємо оперативну, безпосередню реакцію суспільних інститутів і посадових осіб на її виступи [4].

Наприклад, за часів Радянського Союзу ЗМІ були інструментами політичних структур. Тоді створювалися спеціальні комісії для розгляду й перевірки критичних виступів преси та існувала жорстка цензура. Відповідно, газети були вимушені, щоб її виступи не залишалися без наслідків. Тобто, дійовість преси за радянських часів була мінімальною, оскільки всі матеріали жорстко контролювались, а будь-які виступи проти чинної влади були поза законом.

На щастя, в демократичному суспільстві такий безпосередній жорсткий зв'язок між виступами преси й урядовими заходами зник. І, здавалося б, виступи преси не мають прямого впливу на діяльність уряду. Проте, з часом, зони впливу дзеркально змінились. І коли за радянської влади, уряд диктував пресі, про що і як вона має інформувати народ, то зараз преса - є голосом суспільства, який може з легкістю змінити громадську думку та знищити репутацію політиків.

Сьогодні преса володіє силою правди, пристрасного публіцистичного слова, силою гласності, що приводять у рух грандіозний механізм громадської думки, яку не може ігнорувати ніхто. Таким чином, під дійовістю журналістської творчості ми можемо розуміти реакцію урядовців на виступи журналістів.

Щодо ефективності журналістської діяльності, то вона показує результативність звернення журналіста до масової аудиторії, виконання журналістами ідеологічних, культурно-розважальних, гносеологічних та ін. функцій. Також, під ефективністю журналістики розумію рівень задоволення потреб аудиторії в масовій інформації[4].

Поняття ефективності пов'язане з постійним впливом ЗМІ на суспільство в цілому. В терміні «ефективність» закладено результат, який можна оцінити лише в розрізі історичного процесу. Ефективність преси - це те, як вона вплинула на суспільну свідомість загалом[4].

Оцінити ефективність можна за результатом, що має збігатися з намірами суб'єкта діяльності, засвідчує досягнення свідомо поставлених цілей в процесі створення та поширення інформації. Ефективність закладається в постійному русі преси в напрямку досягнення поставленої мети.

З цього погляду найважливішого значення для журналістики набуває категорія мети, адже від її правильного визначення, реалістичної оцінки залежить і можливість її досягнення. Мета в кожній конкретній ситуації визначає зміст, вибір форм і методів упливу на людину того чи іншого органу масової інформації.

Серед пропонованих способів оцінки ефективності особливе значення мають два. Перший спосіб - виділення різних етапів "контакту" з джерелом інформації [12]:

- перший контакт з джерелом;

- контакт з інформацією, що міститься в цьому;

- засвоєння інформації в тій чи іншій формі;

- формування ставлення до прийнятої інформації;

- освоєння і запам'ятовування інформації.

Другий спосіб оцінки ефективності передбачає визначення можливих "кінцевих ефектів", які об'єднані в п'ять груп [12]:

- когнітивні;

- ціннісні;

- організаційні;

- комунікативні;

- створення емоційно-психологічного тонусу.

Отже, вивчення параметрів оцінки ефективності діяльності журналіста формує загальні вимоги до журналістської творчості, що сприяє покращенню якості журналістських матеріалів та збільшує рівень ефективності засобів масової інформації.

Проблема ефективності вирішується журналістом на кожному етапі його діяльності: в ході формулювання завдання, вибору теми, збору первинної інформації, в ході творчої праці по створенню матеріалу, при визначенні типологічного вигляду видання або програми, тощо.

Для з'ясування даної діяльності треба, перш за все, дослідити відносини між журналістським матеріалом і аудиторією. Оптимальними ці відносини можуть бути тільки тоді, коли журналіст, орієнтуючись на "споживача", видозмінює в так чи інакше будь-які сторони твору.

Отже, завданнями аналізу ефективності є розгляд всіх етапів журналістської діяльності на відповідність вимогам прагматичної адекватності, а потім вироблення практичних рекомендацій.

Необхідність підвищувати дійовість й ефективність журналістської творчості означає, що журналісти та дослідники маютьпослідовно та злагоджено вирішувати завдання, які стоять перед журналістикою в цілому. Висока ефективність ЗМІ сприяє підвищенню дієвості, а висока дієвість підвищує - підвищення ефективності, оскільки авторитетність преси підвищує довіру аудиторії, а отже і силу впливу преси на громадську думку.

2.2 Аналіз журналістської діяльності Соні Кошкіної

Соня Кошкіна -псевдонім української журналістки, шеф-редактора та співвласниці інтернет-видання Лівий берег (LB.ua) Ксенії Микитівни Василенко.Народилась у 1985 році. Батько - Василенко Микита Кімович, викладач КНУ.

Почала свою діяльність ще в 1998, під час навчання в Школі юного журналіста «Юн-прес» при Київському палаці дітей та юнацтва. Коли Соні було 18 років (з 2003), після закінчення Школи юного журналіста, два роки там же викладала. З 2008 року веде викладацьку діяльність у Київському інституті проблем управління імені Горшеніна.

Як свідчать джерела, у 2007 році Василенко закінчила Інститут журналістики КНУ. Проте, вона залишилась незадоволеною отриманою освітою та вступила до аспірантури Одеської юридичної академії на спеціальність «Філософія права». У 2012-му році захистила в КНУ ім. Шевченка дисертацію «Інтернет-видання як чинник формування демократичної та політичної культури», отримавши ступінь кандидата політичних наук.

Однак, науковий шлях Ксенії Василенко не став гладким. І навколо її дисертації розвернувся скандал. У жовтні того ж року заступник декана філософського факультету КНУ з наукової роботи Сергій Руденко подав у суд на Кошкіну, звинувативши її в плагіаті. Сама ж Соня Кошкіна вважає, що це обвинувачення було ні чим іншим, ніж цькування журналістки з боку урядовця Андрія Портнова.

Професійну журналістську діяльність розпочала з посади кореспондента газети «День» (2003-2005рр.). Уже тоді Ксенія Василенко почала налагоджувати контакти з політичною елітою. Одним із перших її інтерв'ю для «Дня» була бесіда в стінах парламенту з Дмитром Табачником. Та оскільки дівчині було всього 18 років, її не сприймали серйозно і вона багато разів стикалася з ейджизмом [15].

Проте, журналістка швидко налагодила комунікацію в політичному колі, та вже в 2004-му році мала доступ до ексклюзивної інформації та першоджерел. ««Так вышло, что я всех-всех знала с того момента. Совсемипознакомилась, совсемивошла в какую-то коммуникацию». - Розповідає Соня Кошкіна в інтерв'ю [15].

У вересні 2005 року почала працювати в авторитетному всеукраїнському інтернет-виданні «Обозреватель». Саме тоді, за пропозицією шеф-редактора сайту Олега Медведєва взяла псевдонім «Соня Кошкіна», оскільки ще не покинула остаточно своє місце роботи в газеті «День».

У червні 2009 року, залишивши «Обозреватель», стала шеф-редактором і співвласником інтернет-видання «Лівий берег». LB.ua позиціонує себе як сайт «авторської суб'єктивної журналістики». До речі, в 2015 році «Лівий берег» увійшло в ТОП 15 найпопулярніших сайтів новин. За рік «Лівий берег» відвідало більше ніж 7.3 млн читачів, і надалі кількість зростала, що говорить про успішну роботу Соні Кошкіної та команди [10].

Журналістка проявила себе і в телевізійній діяльності. Починаючи з червня 2015 по серпень 2017 го, Василенко була ведучою програми «Лівий берег з Сонею Кошкіною» на телеканалі «24». Текстові версії ефірів публікувалися на LB.ua в форматі спеціальної теми й окремої рубрики «Постскриптум». Робота в кадрі полюбилася Соні настільки, що в липні 2018 го вона запустила ютуб-канал KishkiNa - програму авторських інтерв'ю [19]. Гостями Соні Кошкіної були Юлія Тимошенко, Віталій Кличко, Ринат Ахметов та інші політичні та громадські діячі.

Головне кредо в роботі журналістки «Будь там, де на тебе не чекають». Саме тому, під час «Помаранчевої революції» Кошкіна вирушила до штабу Януковича, а під час оголошення результатів останніх президентських виборів - поруч із чинним на той час президентом, Петром Порошенком.

За роки роботи Соня Кошкіна створила репутацію чесної, професійної та жорсткої журналістки. Попри це, політики не перестають іти на контакт з редакторкою. Оскільки з'явилось твердження, що, якщо Кошкіна зацікавилась політиком - цей політик дійсно має вагу [15].

Особливу увагу варто приділити уважності журналістки до правдивості джерел. По-перше, в цьому допомагають налагоджені особисті контакти Кошкіної, а по-друге, авторка самостійно шукає першоджерела інформації та способи підтвердження тих чи інших тверджень.

"Джерел було два. Надійних, перевірених, але два. А у мене стара звичка: спиратися на три. Завжди. Особливо якщо мова про настільки серйозні речі. Ну а раз сам Володимир Олександрович (прим.Зеленський) все підтвердив, то хто я, щоб мовчати?" [17]. Так Соня Кошкіна прокоментувала інформацію щодо однієї з нарад в Офісі президента, де Зеленський розв'язував питання щодо арештів корупціонерів.

Не зважаючи на авторитет Соні Кошкіної та здатність упливати на громадську думку, вона неодноразово ставала учасницею скандалів. Один із найгучніших був інцидент з оприлюдненням особистого листування народного депутата Володимира Ламбіка. На той час його син перебував під судом. Хлопцяобвинувачували в побитті дівчини.

У 2012-му році після оприлюднення смс-листування виданням LB.ua Володимир Ламбік звернувся до прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу проти Соні Кошкіної «за недотримання таємниці листування інтернет-виданням LB.ua». Соня вибачилась перед депутатом і він скасував свою заяву. Проте, сама журналістка прокоментувала цю ситуацію так, що «Ландік - лише нагода, формальний привід наїхати на нас (LB.ua)» [3].

Попри те, що Ламбік забрав свою заяву з прокуратури, справу все ж порушили. Видання LB.uaвідреагувало на це оперативно: сайт закрив доступ до свого вмісту.

Натомість журналісти оприлюднили на головній сторінці сайту фотографії посадовців, яких вважали відповідальними за порушення справи: глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, першого заступника генерального прокурора Рената Кузьміна, першого віцепрем'єр-міністра Валерія Хорошковського і радника президента Андрія Портнова - з підписом: «Спитайте в них, де LB.ua» [3].

Справа набула настільки гучного резонансу, що в неї втрутився президент Володимир Янукович. Більш того, з боку США з'явилась вимога закрити цю справу та припинити переслідування журналістів.

Варто додати, що видання неодноразово «переходило дорогу» своїми критичними заявами в бік політиків. 21 травня 2017 в Києві було скоєно пограбування квартири батьків Кошкіної. Сама Соня пов'язала це зі своєю професійною діяльністю. 31 жовтня 2017 журналістка заявила, що отримала погрози життю

Ці факти - лише маленький відсоток із тих факторів, що доводять значущість, дійовість та ефективність журналістської творчості Соні Кошкіної. Ця журналістка не лише здатна створити суспільний резонанс, а й вплинути як на урядовців, так і на громадську думку. При цьому, зберігаючи професіоналізм та дотримуючись правил журналістської етики.

2.3 Оцінка креативної творчості Соні Кошкіної на прикладі книжки «Майдан. Нерозказана історія»

У лютому 2015 року книга Соні Кошкіної «Майдан. Нерозказана історія», присвячена подіям Євромайдану 2013-2014 років з'явилась у продажі. Соня Кошкіна була очевидицею тодішніх подій та підтримувала протестувальників. Підзаголовок книги «головне розслідування подій Революції» - є досить гучним, та попри все відповідає дійсності. У своїй книзі журналістка розповіла, які рішення приймалися конкретними представниками влади та опозиції в місяці, що стали для України поворотними.

У своєму інтерв'ю для інтернет-видання «Детектор.Медіа» Соня Кошкіна заявила, що спочатку вона не мала на меті саме написання книги. Але те, що «…події Майдану - фундаментальні для нації, для країни. Не можна було допустити їх «витіснення», «розмивання».» стало причиною появи книги.

Як каже сама авторка, «Матеріалу було багато, і я взялася за книгу. А для того, щоб це не виглядало чистим «відсебеньками», як у нас деякі автори люблять, забезпечила її ексклюзивними інтерв'ю, що дозволили гранично точно реконструювати події. Адже що відбувалося безпосередньо на площі, все ми бачили й знаємо, а ось кулуари-кабінети на Банковій, Володимирській, хороми в Межигір'ї, резиденції послів, штаби опозиції ...» - говорить журналістка. Тільки Соня Кошкіна могла проникнути в такі стратегічно важливі місця та об'єктивно подати інформацію [15].

Безумовною перевагою книжки «Майдан. Нерозказана історія» є те, що в ній подані свідчення з обох сторін конфлікту - і з боку влади, і з боку опозиції - протестантів.Баланс свідчень та спроба бути об'єктивною є ознакою того, що твір Кошкіної є хорошою журналістською книжкою.

На «якість» книжки впливає ще й те, що журналістка надає перевагу використаннюфактажу та свідчень очевидців у написанні свого твору. Авторка намагається бути чесною та об'єктивною, уникаючи оціночних суджень та домислів.

І якщо Кошкіна не впевнена в першопричинах якихось важливих подій, наприклад, хто саме почав стрілянину вранці 20 лютого із філармонії або чому силовики вдень 21 лютого поспіхом залишили урядовий квартал, то вона відкрито про це повідомляє [16].

Як заявила сама авторка, книга дає відповіді на наступні питання[18]:

- як планували й здійснювали розгін студентів;

- хто готував бійню на Банковій 1 грудня і спробу розгону Майдану 10 грудня[18];

- хто доставив з Росії в Україну "гуманітарний вантаж" - 13 тисяч гранат, які застосовували проти Майдану;

- який наказ отримали снайпери, виведені на позиції ще 14 лютого; хто розстрілював героїв Небесної сотні;

- якими були останні години Віктора Януковича як президента і хто допомагав йому здійснити втечу[18]:.

Творчий підхід авторки і журналістки Соні Кошкіної в написанні своєї книги перш за все помітний у структурі твору. Відверті інтерв'ю головних дійових осіб того трагічного історичного періоду стали основою книжки.

У книжці «Майдан. Нерозказана історія» висвітлено ексклюзивні інтерв'ю та зізнання Петра Порошенка й Ріната Ахметова, Олександра Турчинова та Олександра Януковича, Арсена Авакова й Володимира Рибака, Андрія Шевченка й Вадима Новинського, Юлії Тимошенко та Юрія Іванющенка, Олександра Попова й Володимира Макеєнка, а також Сергія Пашинського, Сергія Тарути, Андрія Сенченка, Ігора Коломойського, Михайла Добкіна, Ігора Луценка, Тетяни Чорновол, Олексія Гриценка та багатьох інших.

Читаючи твір Соні Кошкіної, ми можемо прослідкувати за справжнім професіоналізмом та журналістською майстерністю авторки. Вона діяла в екстремальних умовах, знаходилася в самому центрі «Революції», при цьому мала в собі наснагу зберігати холоднокровність та шукати правду. Завдяки тому, що Кошкіна, попри всі умови, ставила «правильні» запитання, відповіді на них дали змогу авторці отримати від посадовців якомога більше інформації та скласти на основі їх свідчень цілу книгу.

Як ми вже зазначали, твір журналістки Соні Кошкіної «Майдан. Нерозказана історія» має особливе значення для історії України, оскільки ця книжка є першою спробою розібратись у залаштункових процесах, що супроводжували та частково визначили долю Революції Гідності.

Варто зауважити, що на «якість» передання даних міг уплинути поспіх, з яким авторка писала та компонувала книгу, адже прагнула встигнути та видати книгу до річниці розстрілу на Інститутській. Тому твір журналістки можна віднести до першоджерел, пам'яток усної історії про трагічні події зими 2013-2014 року.

«Майдан. Нерозказана історія» має не тільки оригінальний зміст, а й незвичайну структуру написання. По-перше, книга поділена за хронологією ключових етапів Революції на чотири частини: «Листопад-грудень 2013», «Січень 2014», «Лютий 2014» та окрему частину - «Відкриті рани», в якій авторка пише про окупацію Криму та початок заворушень на Донбасі.

У цій же частині своєї книги Кошкіна звертає увагу на факт «Політичного православ'я на службі Віктора Януковича». Оскільки СоняКошкіна залишається вірною Московського патріархату,проблема релігії в Україні була темою, що не давала журналістці спокою вже багато років. Ексклюзивне інтерв'ю з Олександром Януковичем, якого вважають головним злодієм подій Революції, можна вважати предметом гордості Кошкіної.

Оригінальний підхід викладення інформації, який використовує авторка, а саме - багатостороннє викладення, беззаперечно надає «Нерозказаній історії» особливого шарму та самобутності.Сюжет книжки можна умовно поділити на чотири елементи:

· інтерв'ю політиків, бізнесменів, громадських діячів, журналістів, тощо;

· авторських свідчень про бачене на Майдані та в кулуарах;

· викладу подій, заснованого здебільшого на загальновідомих фактах;

· особистих переживань, тлумачень і оцінок авторки, які накладають тінь суб'єктивізму на фактичний виклад подій і не дають вважати книжку історичним документом. Проте цей же елемент спонукає читача до роздумів та можна вважати вдалим прийомом.

Кошкіна не залишила книжку зовсім без оцінних суджень, інакше вона була б зовсім нудною та документальною. Власне, це явище можна розглядати з двох сторін: з одного боку, коментарі журналістки - це предмет для роздумів. З іншого - ці судження були сформовані поспіхом, тому мають чимало неузгодженостей. Можна сказати, що багато з них було зроблено передчасно, та це пояснюється поспіхом у написанні й напруженою навколишньою атмосферою. Вірогідно, читачеві доведеться абстрагуватись від заключень авторки, щоб самостійно розібратися в ході подій і зробити висновки з прочитаного.

Авторка не гребує використанням художніх прийомів: метафор, риторичних запитань та яскравих епітетів. Їх використання надає деяким епізодам додаткової драматичності:«Выпонимаете, чтоэтотакое: невозможность поклониться иконе, потому чтовокруг - война, а в храме - лазарет?». Або ж те, що авторка пише про розстріли на Інститутській: «Вызнаете, чтотакое п-о-с-к-а-л-ь-з-ы-в-а-т-ь-с-я на крови?». Водночас ці прийоми є перепоною для об'єктивного сприйняття ситуації, описаної авторкою.

Як згадувалося раніше, Соня Кошкіна володієнадприродною здібністю опинятися в таких неймовірних місцях, де іншим журналістам категорично заборонено бути. Відтак серед співрозмовників журналістки були, як порівняно публічні особи - Михайло Добкін, Володимир Рибак, Олександр Попов і Сергій Ларін, так і малодоступні пресі персони - Вадим Новинський, Рінат Ахметов і Юрій Іванющенко. На нашу думку, підхід журналістки до інтерв'ювання «демонізованих» політиків є ні чим іншим, як креативним підходом до виконання своєї роботита вмінням будувати взаємовигідну комунікацію.

Під час Революції, Кошкіна запропонувала «винуватцям», політикам і бізнесменам, яких протестанти вважали «злою силою» дати їй інтерв'ю як нагоду внести свою версію подій до протоколу історії, перш ніж «переможці» запишуть свою версію подій.Варто враховувати, що правдивість інформації, поданої в інтерв'ю, ніхто гарантувати не може. Журналістка пропонує читачам «Нерозказаної історії» співставляти сказане політиками з очевидними фактами, і робити висновки самостійно, не дарма.

Варто звернути увагу на те, що на офіційній сторінці книги «Майдан. Нерозказана історія» - http://maidanbook.com.ua, Кошкіна зібрала багато хвалебних відгуків від багатьох представників політичної еліти. Першим на сторінці є відгук чинного на той час президента України - Петра Порошенка: «Революциядостоинствапобедилаблагодарямужеству и самопожертвованиюмиллионовукраинцев. И оченьбольшую роль в нашейпобедесыграли те украинскиежурналисты, которыепомогали нести миру правду о Майдане. Соня Кошкина -- один из таких журналистов. Онабыла на Майдане в тяжелые, драматическиевремена. Ееострое и меткое слово защищалотогда Майдан так же, как и баррикады.».

Також, позитивно відгукнулися про книгу Арсен Аваков, Олександр Турчинов, Юлія Тимошенко, Юрій Луценко, Володимир Гройсман та інші. В усіх відгуках політики висловлюють свою повагу до журналістської діяльності Соні Кошкіної та говорять про книгу «Майдан. Нерозказана історія» як про відображення подій революції саме як важливої історичної події для України.

Також, на сайті опубліковані відгуки від засобів масової інформації: Hromadske.tv, LB.ua, телеканалу «Інтер», телеканал «Эспрессо-ТВ», суспільно-політичний щотижневик «Новоевремя», сюжети на телеканалах «Телеканал 24», «Радіо Свобода» та серед інших авторитетних ЗМІ.

Позитивні коментарі ще раз підтверджують дієвість, ефективність та значущість творчості Соні Кошкіної. Об'єктивність свідчень, неупередженість та багатогранність поглядів та свідчень зробили книжку Соні Кошкіної «Майдан. Нерозказана історія» не тільки цінним журналістським матеріалом, а й, можливо, значущим документом, у якому засвідчено важливі для української історії події.

Не дивно, що в перші місяці після виходу книжки було продано більш ніж 24 000 примірників [3], що є неабияким масштабом для українського книжкового ринку. Цей факт ще раз підтверджує значущість Соні Кошкіної не тільки як професійної журналістки, а як поважної особистості.

ВИСНОВКИ

журналістська творчість інформація соня кошкіна

Критерії оцінки якості журналістської творчості - це основоположні характеристики, якими має керуватись кожен сучасний журналіст. Відповідність цим критеріям - це ідеал, до якого ми маємо прагнути.

В ході нашої роботи нами були виконані наступні завдання:

1. Ознайомитись з методами наукових досліджень. Виконуючи це завдання ми ознайомилися з поняттям «методу» та його функціями. Також, більш детально ми розглянулиописові методи, метод аналізу документальної інформації, метод спостереження, опитування та експерименту.

У нашій роботі були використані описовий метод та метод аналізу документальної інформації. Документами слугували біографічні дані Соні Кошкіної, її інтерв'ю та статті.

2. Розглянути поняття інформаційного приводу було наступним завданням. У ході роботи ми визначили, що інформаційний привід з часом почав набувати нових форм. А також визначили, що ідеальний інформаційний привід для журналіста, це то, що створює суспільний резонанс.

Тобто, коли подія, що стала інформаційним приводом, продовжує транслюватися в ЗМІ протягом тижня і більше. Це відбувається в тому випадку, коли після демонстрації чи оповідання про саму подію навколо неї розгортається дискусія, висловлюються протилежні точки зору, що дозволяє підтримувати інтерес до події протягом декількох днів.

3. Дослідити методи збирання інформації. Під час виконання цього завдання, ми дізналися, що основним джерелом для журналістської діяльності - є об'єктивна реальність. А власне методи збору журналістської інформації схожі на методи наукових досліджень.

Основними методами збирання журналістської інформації є:

- спостереження;

- спілкування;

- робота з документами.

4. Розглянути критерії оцінки впливовості журналістської творчості було необхідним етапом дослідження, який передував власне оцінці журналістської творчості Ксенії Василенко.

Виконуючи це завдання ми ознайомилися з поняттями дійовість та ефективність, та визначили різницю між ними. Так, дійовістю журналістської діяльності називають особливу форму результативності, що визначається як конкретна участь журналістики в розв'язанні соціально-економічних, господарчих, культурних та інших завдань.

Ефективність журналістської діяльності - відображає результативність звернення журналіста до масової аудиторії, виконання журналістами ідеологічних, культурно-розважальних, гносеологічних та ін. функцій. Також, під ефективністю журналістики розумію рівень задоволення потреб аудиторії в масовій інформації.

Обидва ці поняття відображають рівень впливу преси на суспільну свідомість, в цілому, а також на владу та ситуацію в соціумі. Розглянуті нами приклади доводять, що у слів є сила та вплив.

5. Проаналізувати журналістську творчість та діяльність Соні Кошкіної.Досліджувана нами особистість, журналістка Соня Кошкіна - це фахівець, до рівня якого має прагнути кожен журналіст-початківець. Ще підлітком Кошкіна брала інтерв'ю в політиків у парламенті. Зараз її першоджерело - це президент України.

Принципи, яких дотримується журналістка, наприклад завжди мати хоча б три перевірених джерела, неодноразово підтверджували її гарну репутацію. А здатність домовлятися та налагоджувати комунікацію посприяла тому, що Соня має змогу «бути там, де інші журналісти тільки мріють побувати».

Соня Кошкіна заробила репутацію жорсткої, проте справедливої та об'єктивної журналістки. На її прикладі ми можемо побачити, як саме виглядає в дії відповідність основним критеріям оцінки впливовості та якості журналістської творчості. Кошкіна - це та людина, яка може з легкістю стати лідером думок, проте обирає гласність, чесність і справедливість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анкетування [Електронний ресурс] // Великий український словник - Режим доступу до ресурсу: https://vue.gov.ua/%D0%90%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.

2. Берко А. СИСТЕМА КОНТЕНТ-МОНІТОРИНГУ НОВИННИХ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ [Електронний ресурс] / А. Берко, Я. Кісь - Режим доступу до ресурсу: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2017/jun/3423/0271.pdf.

3. Віртуальний музей Інституту журналістики. Соня Кошкіна [Електронний ресурс]. - 2021. - Режим доступу до ресурсу: http://labs.journ.univ.kiev.ua/spring2017/%D1%81%D0%BE%D0%BD%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B6%D0%BD%D1%94-%D1%96%D0%BC%D1%8F-%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%8F-%D0%BC%D0%B8.

4. Журналістська діяльність: дієвість та ефективність. [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/journalism/25665/.

5. Золотые правила интервью, иликтотакойСэрРобин [Електронний ресурс] // BBC News. - 2008. - Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/russian/radio/2010/03/100324_cojo_interviewing.

6. Інформаційний привід [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://studfile.net/preview/3270767/.

7. Контент-аналіз [Електронний ресурс] // Велика українська енциклопедія - Режим доступу до ресурсу: https://vue.gov.ua/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%82-%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7.

8. Лаврик О. В. Основи журналістики [Електронний ресурс] / О. В. Лаврик. - 2008. - Режим доступу до ресурсу: https://uu.edu.ua/upload/Osvita/Navch_metod_d_t/Navch_metod_materiali/Zhurnalistika/Lavrik_Osnovi_zhurnalistiki.pdf.

9. Мещеркина Е. Ю. Биографический метод в социологии: История. Методология. Практика. / Е. Ю. Мещеркина, В. В. Семенова. - Москва: Наука, 1994. - 148 с. - (ВА 559692).

10. НВ определило 15 самыхпопулярныхукраинскихновостныхсайтов [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://nv.ua/techno/gadgets/nv-opredelilo-15-samyh-populjarnyh-ukrainskih-novostnyh-sajtov-83776.html.

11. Пушкарьов Г. В. Інформаційний привід [Електронний ресурс] / Г. В. Пушкарьов - Режим доступу до ресурсу: http://rua.pp.ua/informatsionnyiy-povod.html.

12. Туполева А. Н. Эффективностьжурналистскойдеятельности. Критерии и способыоценки. Медиаизмерения. [Електронний ресурс] / А. Н. Туполева. - 2015. - Режим доступу до ресурсу: https://studfile.net/preview/2025777/page:41.

13. Різун В. МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВСТВІ / В. Різун, Т. Скотникова. - Київ, 2005. - 97 с.

14. Хилько М. Особливості застосування філософських, загальнологічних, теоретичних методів дослідження у журналістикознавстві [Електронний ресурс] / М. Хилько. - 2013. - Режим доступу до ресурсу: http://www.journ.univ.kiev.ua/periodyka/pdf/visnykknu/vknujourn_20.pdf.

15. Холоденко О. Соня Кошкина: «Я прохожу туда, кудабольшинствужурналистов доступ намертво закрыт. Это моя фишка» [Електронний ресурс] / Олена Холоденко. - 2019. - Режим доступу до ресурсу: https://detector.media/community/article/168595/2019-07-02-sonya-koshkyna-ya-prokhozhu-tuda-kuda-bolshynstvu-zhurnalystov-dostup-namertvo-zakryt-jeto-moya-fyshka/.

16. Шурхало Д. «Майдан» Кошкіної: VIP-історія революції [Електронний ресурс] / Дмитро Шурхало. - 2015. - Режим доступу до ресурсу: https://www.radiosvoboda.org/a/26873220.html.

17. "Щоб швидко і сподобалось людям": Кошкіна розповіла про наради ОПУ з силовиками щодо "посадок" [Електронний ресурс]. - 2019. - Режим доступу до ресурсу: https://espreso.tv/news/2019/10/10/quotschob_shvydko_i_spodobalos_lyudyamquot_koshkina_rozpovila_pro_narady_opu_z_sylovykamy_schodo_quotposadokquot

18. LB.ua: Соня Кошкіна розповіла про свою книгу "Майдан. Нерозказана історія" [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://lb.ua/society/2015/02/15/295643_sonya_koshkina_rasskazala_knige.html.

19. YouTube-канал KiskiNa [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/channel/UCnhQmEk7EAc8paBvDVu1m4g.

Размещено на Allbest.ru