Наукометрія: вектори розвитку в Україні та Євросоюзі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукометрія: вектори розвитку в Україні та Євросоюзі

Леонід Костенко,

кандидат технічних наук, зав. відділу НБУВ

Олександр Жабін,

науковий співробітник НБУВ

У рамках Міжнародної наукової конференції «Бібліотека. Наука. Комунікація. Актуальні тенденції у цифрову епоху» відбувся 10-й, ювілейний, семінар «Бібліометрічні технології та наукометричні дослідження». До його роботи долучилися фахівці провідних науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, бібліотечних установ. Головну увагу учасники засідання приділили видавничим і наукометричним ініціативам Євросоюзу, проблематиці визначення груп експертів на основі аналізу бібліометричних показників і порівняльним оцінкам наукометричної рефлексії академічної та вузівської науки.

Одну з науково-комунікаційних ініціатив Євросоюзу - трансформацію передплатної журнальної бізнес-моделі в більш економну бізнес-модель відкритого доступу - розглянув у своїй доповіді завідувач відділу НБУВ, кандидат технічних наук Л. Й. Костенко. Означена ініціатива полягає в передачі коштів від існуючих передплатних бюджетів наукових інституцій до публікаційних бюджетів. Передбачається, що з 2020 р. результати досліджень, виконаних за кошти платників податків, мають публікуватися в спеціально визначених журналах відкритого доступу та на відповідних програмно- технологічних платформах. Ресурси, які сьогодні витрачаються на передплату, повинні спрямовуватися на організацію нової видавничо-комунікаційної інфраструктури відкритого доступу. Доповідач зауважив, що видавничі корпорації (зокрема, Elsevier) негативно ставляться до такої новації, але змушені розпочинати переговори для знаходження своєї ніші в нових реаліях. Натомість, наукові інституції підтримують позицію Євросоюзу в цій сфері. Свідченням цього може бути спільна заява трьох національних академій наук (Франції, Німеччини і Великої Британії), в якій вони критично висловилися стосовно монополії комерційних структур на право визначати науковий рівень публікацій, адже це прерогатива дослідницьких інституцій. У процесі реалізації згаданої ініціативи власники комерційних наукометричних систем Scopus і Web of Science змушені будуть кардинально переглянути політику індексування та поширення журналів. За прогнозом Л. Й. Костенка, з 2020 р. в Євросоюзі взаємовідносини наукових і видавничих корпорацій почнуть змінюватися: видавці вже не зможуть диктувати свої умови науковцям для одержання власних надприбутків - правила співпраці значною мірою визначатиме наукове співтовариство. Варто мати на увазі, що намір проводити аналогічну видавничо-телекомунікаційну та наукометричну стратегію висловив і Китай.

Презентація старшого наукового співробітника Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, кандидата хімічних наук В. П. Рибачука була присвячена порівняльним оцінкам наукометричної рефлексії академічної та вузівської науки. Доповідач відзначив: питання про те, яка модель науки краща - академічна або університетська, не повинно розглядатися в площині протиставлення однієї форми іншій. Кожна з них має свої особливі функції, історію становлення та місце в сучасній структурі науки. Тому їх потрібно не протиставляти, а розглядати як взаємодоповнюючі. На завершення В. Рибачук наголосив, що для отримання університетами або академічними інститутами дійсно високих міжнародних рейтингів потрібна, в першу чергу, високорозвинута інноваційна економіка, а також підтримка процесу інтеграції академічної й університетської науки.

У виступі старшого наукового співробітника Інституту проблем реєстрації інформації НАН України, кандидата технічних наук І. В. Балагури розглядалася структура та алгоритми наукометричних сервісів для визначення експертів із середовища науковців. Вони мають вирізнятися активною співпрацею у наукових колективах та значним творчим доробком із обраної тематики, стосовно вирішення завдань у різних галузях наукової діяльності. Визначення експертних груп має здійснюватися на основі баз даних наукових публікацій за допомогою формування та аналізу мереж співавторів і термінів з обраної тематики. Виявлення експертних груп може здійснюватися за допомогою визначення кластерів у мережах співавторства.

Концепцію дуалізму наукометрії у своїй доповіді представила директорка Наукової бібліотеки Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, кандидат історичних наук В. О. Копанєва. Вона розглянула підходи до вирішення проблеми оцінювання результативності дослідницької діяльності, які обстоювали у своїх напрацюваннях Г. Добров і В. Налімов. Було відзначено, що розбіжність методологічних підходів цих учених до оцінювання досліджень - це не помилковість їхніх поглядів, а вияв дуалізму наукометрії. Останній проявляється в подвійності співвідношень формальних (кількісних) та експертних критеріїв оцінювання науки і прогнозування напрямів її розвитку. Доповідачка наголосила на необхідності подальшого розроблення теоретико-методологічної бази наукометрії як інструменту моніторингу та підтримки досліджень.

Провідний бібліотекар Науково-технічної бібліотеки ім. Г. І. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» А. В. Кузнецов ознайомив учасників семінару з досвідом участі видавців України у CrossRef - об'єднанні видавців наукових публікацій (журналів, монографій, збірників матеріалів конференцій), яке створене з метою розроблення та підтримки всесвітньої високотехнологічної інфраструктури наукових комунікацій. CrossRef побудоване на технології DOI (Digital Object Identifier) міжнародного реєстру науково-інформаційних матеріалів та пов'язаних з ними метаданих. Доповідач відзначив, що видавнича служба УРАН представила в CrossRef понад 60 видавців України. бібліометрічний наукометричний журнальний

Науковий співробітник НБУВ, кандидат наук із соціальних комунікацій Т. В. Симоненко розглянула питання інтерпретації та узагальнення емпіричних закономірностей інформаційних явищ і процесів у комунікаційних структурах науки, які є виявом об'єктивно існуючих, але теоретично не обґрунтованих, кількісних відношень між суб'єктами і об'єктами наукових комунікацій (вченими, публікаціями, термінами тощо). Було показано, що на даний час не існує загальноприйнятої точки зору щодо механізму формування згаданих закономірностей, їх узагальнення та подання у формі єдиного закону. Вирішити це питання Т. Симонеко запропонувала на основі масштабної інваріантності розглянутих закономірностей. Концепція масштабної інваріантності дає змогу узагальнити закономірності інформаційних процесів і явищ у середовищі наукових комунікацій і представити їх сукупність у вигляді стійкого закону розподілу з характеристичним показником, рівним коду золотій пропорції.

У виступах працівників НБУВ, наукового співробітника О. І. Жабіна, молодшого наукового співробітника, кандидата наук із соціальних комунікацій Є. О. Кухарчук, молодшого наукового співробітника А. О. Жабіна, аспіранта А. С. Медведєвої порушувалася проблематика альтернативних метрик наукової інфосфери, системи міжнародних ідентифікаторів у наукових комунікаціях, упровадження когнітивних практик у наукометрію та сучасні аспекти застосування наукометричної платформи Web of Science.

При підбитті підсумків семінару його учасники констатували наявність розбіжностей у підходах до оцінювання результативності наукових досліджень в Україні і Євросоюзі. Зокрема, у спільній заяві національних академій наук Франції, Німеччини, Великої Британії наголошується, що оцінювання наукового рівня публікацій це справа вчених, бібліометричні показники мають бути інтерпретовані експертами, а імпакт-фактори журналів взагалі не повинні враховуватися. Однак, в Україні вважаються вагомими ті публікації, що представлені в журналах, які індексуються в наукометричних платформах Scopus і Web of Science. Присутні були єдині в думці: Україна має гармонізувати свою наукометричну політику з науково-інформаційними ініціативами Євросоюзу

Размещено на Allbest.ru