Роль продюсера в комунікаційних телевізійних і радіотехнологіях

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАКККіМ,

РОЛЬ ПРОДЮСЕРА В КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ І РАДІОТЕХНОЛОГІЯХ

Ліхута Ігор Леонідович

аспірант продюсер

м. Київ

Сучасні комунікаційні технології завдяки візуальним образам телебачення мають великий вплив на масову аудиторію. Телебачення є безумовним інструментом певних маніпуляцій, що можуть приводити навіть до змін моделей поведінки людей, адже вплив на публіку здійснюється на підсвідомому рівні.

Велика частка скерованості матеріалу, що транслюється на широкий загал, лежить на генеральному продюсерові каналу або продюсері окремої програми. Від поставлених завдань, професійності, правдивості подачі інформації через телеекран або радіоефір залежить формування тої чи тої позиції тисяч людей.

На прикладі комунікаційних телевізійних технологій шоу-програм та музичних передач, можна спостерігати процес впливу, який може бути корисним для конкретної особистості і безпечним для суспільства, а також, за наявності методу інмутації, нести негативні пертурбації.

Розробці питань комунікаційних телевізійних технологій достатньо уваги приділено науковцями (Г. Почепцов, В. Іванов, А. Москаленко, В. Різун, О. Холод, В. Гоян, А. Яковець, В. Матвієнко, В. Бугрим, В. Лисенко, О. Коновець, В. Патрушев, Д. Гавра, Т. Єжинанська та ін.).

Теорія комунікації оперує великою кількістю моделей загальнотеоретичного й прикладного характеру: соціологічними, психологічними, педагогічними, семіотичними, технічними та багатьма іншими і більшість з них розроблено у XX ст. Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць науковців, варто зауважити, що комунікаційні телевізійні технології розважальних телевізійних шоу та музичних програм, а також роль продюсера в них у сучасній українській науці досліджені ще недостатньо, що й актуалізує підняте в статті питання.

Цікавим дослідом часткового узагальнення досліджуваної проблеми можна назвати статтю В. Бабенко «Видовищні комунікації: методи та форми взаємодії, естетична форма видовищності», опубліковану у 2011 році у «Віснику Львівського університету, серія журналістика». В статті подано обґрунтування того, що вивчення телевізійної комунікації як специфічного явища діалогічного комунікативного простору є одним з актуальних напрямів сучасних медіа-досліджень.

Телебачення виникло внаслідок науково-технічного прогресу як оптико-акустичний засіб масового спілкування услід за створенням фотографії, кінозображення, магнітного запису звуків і врешті звукового кіно. Як вважає російський дослідник В. Соковнін, роль оптико- акустичних засобів зросла завдяки винайденню телебачення, справжнє життя якому надали радіо та фототелеграф.

Телебачення удосконалює можливості радіо тим, що здатне одночасно передавати не лише мову, але й зображення. Щоправда, саме життя змушує розширити встановлені рамки категоріального визначення телебачення, додавши до кількох його ознак і позицію про найпотужніший засіб комунікаційних технологій.

Адже за допомогою телебачення можна передавати людям практично все, що потрапляє у поле зору телеоб'єктиву, тому що воно служить найбільш дієвим засобом масового спілкування, здатного залучати людей до подій дня країни і навіть усієї планети в буквальному сенсі.

Давно минув час, коли телебачення вважали різновидом мистецтва й найменше - журналістикою. На практиці воно виявилося, перш за все, засобом масової інформації, хоча, як вважає львівський дослідник З. Є. Дмитровський, таке поняття як драматургія факту, його внутрішнього розвитку єднає телебачення з мистецтвом і водночас спонукає по-іншому сприймати телевізійну журналістику, яка повинна ґрунтуватися на драматургічно-виражальному матеріалі.

Шоу-технології, які застосовують у різних сферах життєдіяльності, перетворюються на засіб формування світосприйняття аудиторії. Їх використовують задля досягнення інформаційної мети, посилення ігрового ефекту, зміцнення менеджменту, до якого все частіше звертаються медіа-технологи як до засобу реклами, маніпулювання, розваги, а також ідейно-тематичного спрямування надання новин.

Якщо взяти, приміром, найбільш рейтинговий телепроект в Україні «Новини», над яким працює команда новинарів з великим досвідом, то можна стверджувати, що на цьому каналі працівники, ставлять головним завданням оперативне інформування глядачів про події в Україні та світі, дотримуються світових інформаційних стандартів, серед яких - чесність, об'єктивність, збалансованість, неупередженість, професійність. Знайдена журналістами новина оперативно повідомляється в ефірі ведучими без нав'язування суб'єктивних чи оцінних суджень. Мовна стилістика випусків доступна, зрозуміла, проста. Це той стиль, новий «сенс», що вирізняє «Новини» і робить їх справді ексклюзивними і очікуваними. Тому аудиторія, яка дивиться ці інформаційні випуски, а це люди різних вікових категорій та соціальних груп, - найширша. У період поступового переходу до суспільного мовлення команда новин розробляє нові жанрові формати, експериментує, щоб розширити аудиторію. У випусках доволі багато є аналітики, розслідувань, нових змістових рубрик. Команда «Новин» помітно рухається вперед, шукає різноманітні формати, сміливо йде на експерименти. Можна з впевненістю сказати, що головний продюсер каналу знається на своїй справі, розуміє потреби новітнього часу і тому телепроект буде і надалі набирати глядачів і відповідно рейтинг.

Велика відповідальність під час запису музичних передач на телебаченні і радіо лежить не стільки на продюсері, як на саундпродюсері, якому доводиться робити запис концертів у відкритих і закритих приміщеннях з різною акустичною характеристикою. Це передбачає процес «підчищення» неякісної або занадто спотвореної різними шумами фонограму, створювати заставки, озвучувати рекламні ролики, анонси тощо. Тому у телерадіомовленні важливим є технологічний процес роботи зі звуком. Його традиційна схема зводиться до забезпечення чистого первинного запису звуку на знімальному майданчику (на телебаченні), або в студії (на радіо); грамотний монтаж «чорнової» звукової фонограми; створення мовного та шумового озвучування; монтаж співочих голосів, мови і шумів; монтаж музики і шумів з фонотеки; перезапис (зведення всіх компонентів звуку на доріжки, а на телебаченні ще й зображення).

Продюсеру разом з саундпродюсером, а інколи й самому, необхідно вміти організувати процес роботи над створенням звукової партитури, тобто мати повний сценарій щодо етапів роботи не тільки над твором (кліпом, фільмом тощо), але й над звуковим рішенням різних жанрів, враховуючи, що кожен з них має специфічні стильові особливості, а отже і звукового рішення.

В музично-екранних формах роль музики є основоположною. Тому продюсеру при роботі на телебаченні і радіо треба знати про функції музики, про вплив музичних форм на композицію теле- чи радіопрограми, драматургію музичного ряду в них, розуміти і відчувати основні моменти слухового дискомфорту і способи його усунення та багато іншого. Усе це потрібно для створення звукоглядацького (аудіовізуального) образу телетвору. комунікаційний технологія телевізійний розважальний

Сучасний аудіовізуальний образ телетвору складається з чотирьох компонентів: зображення, музики, шумів і мови. Звукова партитура теле- або радіотвору - гармонійне поєднання всіх компонентів звуку з урахуванням законів психології сприйняття аудиторії. Тут відчутно проявляється прямий чи опосередкований зв'язок зі сферою шоу-бізнесу. В умовах активної інтеграції телерадіомовних професій при записі оригінальних музичних фонограм робота продюсера та цілої низки різновидів продюсерів (музичний продюсер, саундпродюсер) стає все більш необхідною за відсутності в штаті музичного редактора.

Продюсеру (саундпродюсеру) телебачення і радіо подеколи доводиться самому виконувати роботу з добору музично-шумового матеріалу для програм, серіалів, радіовистав тощо, брати на себе відповідальність за те, які виконавці будуть представлені публіці, яку музику будуть чути слухачі радіоприймачів і глядачі телевізорів. Тому необхідно керуватися не тільки комерційними міркуваннями, як це нерідко буває на практиці, догоджаючи смакам невибагливої публіки, а більш високими матеріями, такими як художній смак, культурна цінність.

Продюсер, як правило, володіє також і технічними аспектами професії, добре знає фізику звуку, орієнтується в акустиці, психоакустиці, має музичну освіту. Професія продюсера - це мистецтво, творча професія, пов'язана з пошуками і створенням нових художніх образів, формуванням концепції і драматургії творів, звуків із подальшою їх обробкою з використанням складних звукотехнічних засобів, вирішенням різноманітних культурно-мистецьких завдань.

Враховуючи творчу участь продюсера в роботі над музичними творами, коли він у низці випадків стає співавтором, саундпродюсером, аранжувальником, музичним редактором твору, можна констатувати багатократне розширення та якісні зміни його професійної компетенції.

Внесок продюсера у створення нових художньо-естетичних задумів не підлягає сумніву. Авторський текст і робота виконавців слугує першоджерельним матеріалом, а художні засоби виразності сприяють створенню кінцевого бачення музичного, вокального або іншого твору. Продюсер має бути готовим до створення звукового ряду мистецького твору у співтворчості зі звукорежисером, композитором, виконавцем, продюсером телевізійного або радіоканалу. Очевидним є й той факт, що продюсер за допомогою імеджмейкерства шукає або створює необхідний для певної аудиторії потрібний образ виконавця і експлуатує популярних виконавців, відчуваючи запити мінливого смаку вибагливої публіки.

Розвиток комп'ютерних програм і цифрових технологій надає можливість щодо корекції, модифікації та монтажу виконання, що викликає до мистецького життя величезний творчий потенціал як у жанрі класичної, так і популярної музики. Однак для цього потрібні глибокі різнобічні знання та бездоганний смак. Для результативного процесу співтворчості продюсеру необхідна постійна систематична творча робота, націлена на вдосконалення своєї професійної майстерності та креативності мислення. Подібний процес неможливий без широких знань у галузі гуманітарних наук, у тому числі, зарубіжної та вітчизняної історії музичного мистецтва, масової культури, психології тощо.

Продюсер разом із саундпродюсером за допомогою технічних звукових засобів здійснює запис, відтворення, обробку, і зведення різних звукових компонентів. Це творча професія, адже продюсер завжди створює художній образ, формує його драматургію і концепцію, шукає нові звуки і займається їх обробкою.

А ще - має бути сильною і вимогливою особистість продюсера, який може дисциплінувати колектив, разом з командою працювати над репертуаром, створенням образів тощо. Тільки в цьому випадку буде досягнуто високої художньої якості і культурної цінності створеної пісні чи іншого культурного продукту на телебаченні чи радіо.

Таким чином, продюсери, що працюють на телебаченні й радіо - це майстри з багатогалузевим напрямом роботи у цій сфері, які не тільки фінансують проекти, а, відчуваючи вимоги публіки, диктують артистам репертуар, працюють із засобами масової комунікації, створюють необхідний імідж виконавця тощо.

Размещено на Allbest.ru