Україна в електронно-публіцистичних українських періодичних виданнях Польщі (2017-2019 рр.): когнітивний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна в електронно-публіцистичних українських періодичних виданнях Польщі (2017-2019 рр.): когнітивний аспект

Наталія Осадча. науковий співробітник відділу української філології НДІУ

Анотація

У статті аналізується Україна в електронно-публіцистичних україномовних періодичних виданнях, а саме «Наше Слово» та «Наш вибір», за 2017-2019 рр. Вибір періоду дослідження обумовлений тим, що сучасний етап найбільш яскраво характеризує динаміку висвітлення українсько-польських відносин та подій в Україні закордонними ЗМІ.

Виділено кілька основних питань, звертаючись до яких, автори формували у громадян відповідні характеристики України та її сприйняття поляками. А саме: характеристика українсько-польських історичних відносин та українських політиків, політичні питання, ставлення до українських іммігрантів та заробітчан. Найбільш обговорюваною та описаною темою в закордонних виданнях була тема президентських та парламентських виборів в Україні, в публікаціях також приділена увага голосуванню українців за кордоном.

Сприйняття України та її характеристики в україномовному тижневику «Наше Слово» та газеті «Наш вибір» було сформовано на основі суспільно-політичних та українсько-польських історичних подій та їх впливу на загальнополітичну ситуацію у світі. Виокремлено образи та характеристики України, українців та українських політиків, які були незмінними протягом аналізованого періоду, зокрема: Україна - важливий сусід, «варварська держава», «бандерівська ідеологія», «бандерівські монументи», «бандеризм»; українці - це «убивці, сусіди-вороги, зрадники»; В. Вятрович - «помірковане крило українських націоналістів», П. Порошенко - «найбільш симпатичний з українських олігархів», Ю. Тимошенко - «ветеранка» української політики, гібридна передвиборча кампанія В. Зеленського.

Таким чином, незважаючи на те, що кількість поляків з позитивним ставленням до України скоротилася за останні роки, та на кризу в українсько-польських відносинах, Польща, проте, зацікавлена в розвитку та стабільності України, її демократичних змінах й інтеграції в європейський простір.

Ключові слова: електронно-публіцистичні видання; мовнокогнітивні форми; образи України та українців; українсько-польські історичні відносини; українські політики; українські мігранти; вибори в Україні.

Annotation

The article analyzes Ukraine in Ukrainian electronic publicistic periodicals, namely “Nashe Slovo” ta “Nash vybir” for 2017-2019. The choice of the study period is due to the fact that it most clearly characterizes the dynamics of coverage of Ukrainian-Polish relations and events in Ukraine by foreign media.

The research defines several main issues addressed by the authors to form the respective image of Ukraine for the citizens and its perception by the Poles. Among them are: characteristics of Ukrainian- Polish historical relations and Ukrainian politicians; political issues; attitudes towards Ukrainian immigrants and wage earners. The most discussed and described topic in foreign editions was the topic of presidential and parliamentary elections in Ukraine; also the publications focused on Ukrainians' voting abroad.

The perception of Ukraine and its characteristics in the Ukrainian-language weekly “Nashe Slovo” and newspaper “Nash vybir” were formed on the basis of sociopolitical and Ukrainian-Polish historical events, their impact on the global political situation. Such images and characteristics of Ukraine, Ukrainians, and Ukrainian politicians that remained unchanged during the analyzed period are distinguished: Ukraine as an important neighbor, the “barbaric state”, “Bandera ideology”, “Bandera monuments”, “Banderism”; Ukrainians as “murderers, hostile neighbors, traitors”; V. Viatrovych as “a moderate wing of Ukrainian nationalists”, P Poroshenko as “the most likable Ukrainian oligarch”, Yu. Tymoshenko as a “veteran” of Ukrainian politics, V. Zelenskyis hybrid election campaign.

Thus, despite the recent decrease in the number of Poles with a positive attitude towards Ukraine, and the crisis in Ukrainian-Polish relations, Poland remains interested in the development and stability of Ukraine, its democratic changes and integration into the European space.

Key words: electronic publications; language-cognitive forms; images of Ukraine and Ukrainians; Ukrainian-Polish historical relations; Ukrainian politicians; Ukrainian migrants; elections in Ukraine.

Текст як об'єкт наукового дослідження є предметом аналізу багатьох гуманітарних наук, зокрема лінгвістики, літературознавства, психолінгвістики, лінгводидактики, окремих методик тощо.

Новий погляд на текст як засіб і реальну одиницю мовної комунікації з'явився у другій половині ХХ ст., що сприяло дослідженню цілої низки нових комунікативно-прагматичних категорій і понять функціональної та когнітивної лінгвістики.

На думку українського мовознавця, доктора філологічних наук А. Ціпка, когнітивний напрям у науці, що також діє разом із напрямом творчого персоналізму, дедалі ґрунтовніше увіходить у дослідне поле, розширюючи його завдання та вдосконалюючи отримувані підсумки здійснених наукових спостережень. У застосуванні когніції як поля наукової праці слід зауважувати також своєрідний рух на «зближення», що вбачається у «повороті», а радше - поновному поєднанні (після певного часу паралелізації) літературознавчого спостереження та мовознавчих позицій. Основа такого поєднання - семіотичні властивості культуротворення та його текстотворчі форми [64, с. 175].

Останнім часом особливого теоретичного значення набуває нова міждисциплінарна сфера «імагологія» (з лат. imago - зображення, образ), що поступово перетворюється в самостійну наукову дисципліну. В українській науці поняття «імагологія» більше пов'язують з компаративістикою, проте відомий вітчизняний літературознавець Д. Наливайко у статті «Літературознавча імагологія: предмет і стратегії» зазначив: «За своїм характером вона є галуззю міждисциплінарною, поряд з літературознавцями нею займаються антропологи і етнологи, соціологи і культурологи, історики ментальностей та історики ідей та інші» [44, с. 27]. Український філолог У Карпенко-Івано- ва виділяє базові імагологічні категорії: інонаціональне та інокультурне, етнокультурна ідентичність, самовизначення,

взаємне сприйняття, етнонаціональний стереотип, автостереотип, уявлення про образ «свого» та «іншого» культурного простору [31, с. 13]. Інтерес до феноменів і проблем, які вивчає імагологія, існує здавна. Уявлення й образи Свого й Чужого належать до найдавніших, архетип- них, а їх опозиція є однією із засадничих у структурі людської свідомості від часу її появи, що підтверджується і первісною міфологією [32, с. 292].

А. Ціпко зазначає, що «провідним чинником систематизації шляхом розгляду одноосібної (персоналістської) антропології творчого процесу комунікації виступає себе представлення, що належить до досвіду утвердження такої персоналістської психології через пошук засобів та можливостей самовираження. Це дієвий процес набування, ствердження та оприявлення власної самості-ідентичності (у культуротворчому визначенні (самовизначенні), куди входять усталені моделі комунікативного діалогу як представлення власного психологічного (докладніше - творчого) та культурного «Я». Воно діалогізує у комунікаційній творчості із гуртовими самостями (ідентичностями) «свого» «Ми» та «іншого» «Ми», що є носіями «свого» та «іншого» гуртового культуротворчого потенціалу» [64, с. 173-174].

У сучасному соціокультурному просторі процеси комунікації зумовлюють напрям подальшого розвитку наукової галузі, визначають ключові теми обговорень, досліджень та публікацій у науково-популярних та періодичних інтернет-виданнях.

У науковій літературі все більше уваги приділяється аналізу газетно-публіцистичного тексту. Його досліджували численні вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: В. Пілик [48, с. 78-88], О. Сніжко [56, с. 237-240], І. Семенюк [52, с. 121122], І. Гальперін [11], Н. Третяк [61, с. 328-331], О. Максимчук [42, с. 285289], Д. Баранник [8, с. 155-166], Л. Алек- сєєв [1, с. 3-20], Г. Солганік [57, с. 41-45], Ж. Мацак [43], В. Зайцева [17, с. 39-48; 16, с. 82-91; 18, с. 202-219]. В. Зайцева наголошує, що інформаційний стиль відрізняється від публіцистичного і становить різновид цього стилю. Інформаційний підстиль репрезентує газетна мова. Мова газети - різновид мови масової інформації в її писемній формі [16, с. 85].

Мова сучасних газет характеризується підвищеною експресивністю. Закономірність газетно-інформаційного підстилю виявляється в чергуванні мовної експресії та стандарту.

Постановка наукової проблеми визначається потребою осмислення сприйняття інформаційного іміджу та культурного образу сучасної України зарубіжними ЗМІ та висвітлення політичних процесів, що відбуваються в українській державі. Особлива роль у цьому відводиться електронним періодичним виданням, які, надаючи оперативну і доступну інформацію, «створюють громадську трибуну» [63, с. 135-148].

Останнім часом зростає інтерес польської преси до європейської політики України та необхідності конструювання нових якісних та перспективних українсько-польських відносин у форматі взаємодії між Україною і ЄС. ЗМІ Польщі, у тому числі і електронні періодичні видання, усвідомлюють важливість України для стабільності центральноєвропейського регіону. Електронні періодичні видання, на нашу думку, є тією силою, яка спроможна вплинути на формування сприятливого та позитивного політичного клімату між Україною та ЄС. Європейський напрям зовнішньої політики України, з огляду на важливість для Польщі позицій Києва у питаннях євроінтеграції, є однією з популярних тем для сучасних друкованих польських ЗМІ [15, с. 78].

Аналізу політичної ситуації в Україні та питанню українсько-польських взаємовідносин, висвітленню стереотипів про сучасну Україну польськими періодичними виданнями присвячена чимала кількість наукових праць. Аналітику зарубіжних авторів щодо політичного та економічного розвитку України, суспільно-політичних подій, які відбуваються у нашій державі на сучасному етапі, висвітлених на сторінках польського тижневика «Річ Посполита», дослідив С. Польовик [49, с. 63-72]. Образ України в польському часописі «Політика» проаналізовано у праці О. Ігнатової. Дослідниця на основі матеріалів якісного видання висвітлила процеси розвитку України протягом 1991-2003 рр. На її думку, «сучасний образ України у Польщі формується відповідно до двох чинників - стереотипів про Україну та українців, що виникли впродовж минулих сторіч, та подій, які відбуваються в Україні на сучасному етапі» [23, с. 499]. Аналізом матеріалів цього ж тижневика та з'ясуванням образу України після Революції гідності займалися О. Консевич та М. Павлюх. Дослідження О. Консевич показало, що Україну сприймають як «країну-сусіда», «постраждалу країну», «демократичну країну». Росія ж, навпаки, сприймається як «країна-агре- сор» [36, с. 117]. На думку М. Павлюх, після Помаранчевої революції українців у Польщі почали сприймати краще [47, с. 253-261]. Суттєвий внесок у вивчення дотичних проблем української тематики зробив А. Кресло, який на основі загальнопольських періодичних видань 1991-2003 рр. висвітлив образ України та українсько-польські відносини [37]. На основі дослідження проблем українсько-польських відносин у відображенні польської преси І. Дерев'янко робить висновки: польські публіцисти концентрують увагу на політичних та економічних компонентах співпраці, піддають критиці європейську політику України та прогнозують дистанціювання Варшави від Києва [15, с. 82]. На думку науковця Л. Стрільчук, саме завдяки зусиллям ЗМІ у суспільствах формується позитивний імідж держави-сусіда, стають зрозумілими національні цінності сусіднього народу [58, с. 141-146].

Зазначені наукові розробки, що стосуються аналізу друкованих польських періодичних видань на предмет висвітлення образу України, політичних процесів та українсько-польських відносин, окреслили лише межі тематики і створили підґрунтя для концептуальних засад досліджуваної проблеми.

Аналіз напрацювань щодо зазначеної тематики свідчить, що цей напрям не можна віднести до числа добре розроблених, зокрема щодо дослідження електронно-публіцистичного тексту українських періодичних видань Польщі на сучасному етапі, а саме 2017-2019 рр.

Тому ми поставили за мету проаналізувати два польських україномовних електронних періодичних видання, а саме «Наше Слово» та «Наш вибір», за 2017-2019 рр.

Нашим завданням є розглянути образ України в електронно-публіцистичних україномовних виданнях - когнітивний аспект, простежити, чи є сталий набір слів або слова, якими характеризуються Україна, українські політики, українсько-польські відносини.

Україномовний тижневик «Наше Слово» - найбільше видання української меншини в Польщі, яке видає Об'єднання українців. У паперовій версії існує 61 рік і є найстаршим українським періодичним виданням у післявоєнній Польщі, у якому працюють журналісти, кореспонденти з Варшави, Кошаліна, Ольштина, Перемишля. Крім них, до газети дописують кілька співпрацівників з інших міст Польщі, у яких проживають українці.

Перше число вийшло друком 15 червня 1956 р. До жовтня 1956 р. виходило двічі на місяць, кожен тиждень. Протягом перших місяців свого існування одноразовий тираж тижневика складав понад 17 тис. примірників, причому у вигляді передплати було розповсюджено близько 70% усього накладу.

Упродовж першого року свого існування газета збагатилася кількома постійними тематичними сторінками, зокрема, для дітей - «Дитяче слово», літераторів - «Літературна сторінка», етнічної групи лемків - «Лемківське слово», а також окремими рубриками. У 1958 р. у формі додатка до тижневика почала виходити «Наша культура» - літературний і популярно-науковий щомісячник. У середині 60-х років з «Нашого Слова» виокремився щомісячний додаток «Світанок» - газета для українських дітей, яка їх не лише розважала, а й вчила рідної мови.

В першій половині 1980-х років влада продемонструвала своє критичне ставлення до газети, і тоді «Наше Слово» опинилося в серйозних поліграфічних клопотах, свідомо відмовившись від отримання допомоги. Наслідком цього було припинення випуску «Нашої культури», «Світанку», протягом кількох місяців не виходив також сам щотижневик. У середині 1990-х років відновлено випуск додатка для дітей, натомість випуск «Нашої культури» відновити так і не вдалося.

Після позачергового з'їзду в лютому 1990 р. Українського суспільно-культурного товариства і перетворення організації в Об'єднання українців у Польщі тижневик «Наше Слово» припинив виконувати роль пресового органу нової структури, набувши формулу українського тижневика. Натомість Об'єднання українців у Польщі перейняло на себе роль видавця [59; 60].

Головними редакторами «Нашого Слова» були Григорій Боярський (1958 -1963 рр. і 1971-1980 рр.), Мирослав Вербовий (1980-1991 рр. і 20022006 рр.), Роман Галан (1993-1994 рр.), Ігор Щерба (1995-2002 рр.). Від серпня 2007 р. роботою редакції керував Ярослав Присташ. Протягом певних періодів (навіть кількарічних) посада головного редактора не була заміщена. З лютого 2017 р. редакційний колектив очолює Христина Заник [45].

Нині електронна версія газети виходить раз на тиждень. На сайті інформація подається у вигляді окремих номерів газети та рубрик. Газета складається з таких розділів: «Міграція», «Українська меншина в Польщі», «Політика», «Культура», «Погляди», «Історія», «Лемки». На сайті представлений електронний архів номерів за 1956-1999 рр.

«Наш вибір» - це перша газета, скерована до громадян України, які перебувають у Польщі. Газета та створення порталу naszwybir.pl польською українською мовами, які існують дотепер, є першим великим проектом Фонду «Наш вибір» [46]. Фонд заснований українцями та поляками ще під час Помаранчевої революції, але офіційно зареєстрований у 2009 р. Газета видається у рамках проекту «Інформаційні засоби для іммігрантів з України у Польщі», який фінансується Європейським фондом інтеграції громадян третіх країн і з бюджету Польської держави.

Основна мета газети - поширювати корисну для іммігрантів інформацію, зокрема про польське законодавство, особливо те, яке стосується їх, про можливості вирішення проблем, з якими вони стикаються, або як їх уникнути, установи й організації, де вони можуть знайти допомогу, щоденне життя мігрантів. Газета відповідає потребам українських іммігрантів та виходить у паперовій і електронній версіях щомісячно і розповсюджується безкоштовно [62].

Щодо інформаційного порталу, то, окрім інформації, яка дублюється у паперовому варіанті, є багато інформації іншого типу, вже більш скерованої до активних користувачів Інтернету. Щодня портал оновлюється, подаються важливі новини, фотофакти, публікації про актуальні події, а також анонси подій, що можуть зацікавити українців у Польщі.

«Наш вибір» організовує регулярні тематичні зустрічі з читачами, в першу чергу, щоб моніторити, які є інформаційні потреби в українців у Польщі, які теми є найбільш актуальними. У створенні порталу і газети бере участь команда, яка складається з 30 осіб [46].

Інформація на сайті не подається у вигляді номерів газет, але увесь матеріал розподілений на розділи або блоки, які, в свою чергу, складаються із рубрик: «Про нас» («Редакція», «Фонд «Наш вибір», «Місія», «Архів», «Контакт»), «Події» («Вісті з України», «Вибори», «Бізнес», «Культура», «Спорт»), «Порадник» («Легалізація», «Освіта», «Важливі адреси»), «Бібліотека» («Молодь», «Поради», «Право»), «Практичні поради», «Оголошення», «Життя» («Варто знати - Польща», «Відпочинок», «Кухня», «Блоги»), «Українці у Польщі» («Український дім», «Галерея Українського дому», «Клуб Українських Жінок», «Дитячий клуб «Рукавичка», «Меншина»), «Точка зору» («Аналітика та погляди», «Інтерв'ю»). На порталі наявний електронний архів газети «Наш вибір», включаючи всі номери за 2011-2019 рр. [10].

У ході дослідження було проаналізовано 25 номерів україномовного тижневика «Наше Слово» з грудня 2017 р. по жовтень 2019 р. та 18 номерів щомісячної газети «Наш вибір» з лютого 2017 р. по квітень 2019 р. Вибір періоду дослідження обумовлений тим, що сучасний етап найбільш яскраво характеризує динаміку висвітлення українсько-польських відносин та подій в Україні закордонними ЗМІ. Для аналізу були використані матеріали про Україну, опубліковані в періодичних виданнях протягом означеного періоду. У ході аналізу відстежено 23 публікації у тижневику «Наше Слово» та 14 статей газети «Наш вибір» відповідно до зазначеної тематики.

Дописувачів періодичних електронних видань «Наше Слово» та «Наш вибір» умовно можна поділити на дві групи: польські автори та українські. Під час аналізу виявлено 4 автори, які працюють в обох виданнях (В. Кірічева, П. Андрусечко, П. Лоза, І. Ісаєв), з них 2 - українських та О. Русіна - київська кореспондентка, яка є дописувачкою «Нашого Слова».

Виділимо кілька основних питань, порушуючи які, автори формували у громадян відповідні характеристики України та її сприйняття поляками. Це характеристика українсько-польських історичних відносин, українських політиків, політичні питання, ставлення до українських іммігрантів та заробітчан. Найбільш обговорюваною та описаною темою в закордонних виданнях була тема президентських та парламентських виборів в Україні, в публікаціях також приділена увага голосуванню українців за кордоном.

У 2017 р. автори «Нашого Слова» присвячують багато публікацій питанню українсько-польських історичних відносин. Так, польські політики, зокрема Л. Адамський, вважає, що Польща та Україна поринають у «спіраль непорозумінь». За словами голови ОУП П. Тими, початок теперішнього конфлікту - це вина українців, які не хочуть ексгумації волинських жертв [40]. Дописувачі видання «Наш вибір» наводять позицію польської правлячої партії: «З Бандерою Україна до ЄС не ввійде» [22, с. 6]. У першій половині листопада в Польщі Україна не сходила з вуст високопосадовців, котрі її встигли назвати «варварською державою», яка забороняє ховати поляків, яка не достойна західної цивілізації. «Що? Щоб Варшава відбудовувала «бандерівські» монументи? Такого не буде ніколи», - приблизно так відповіла польська сторона на пропозицію В. В'ятровича відновити знищені українські пам'ятники в Польщі. Автори зауважують, що більшість польського суспільства сприймає українців у Польщі з великою приязню, проте не можна не зауважити, що в частині суспільства антиукраїнські й антиіммігрантські настрої зростають [30, с. 4-5].

Президент Польщі А. Дуда звинувачував деяких українських політиків у тому, що вони відверто висловлюють націоналістичні та антипольські погляди, очікував від президента України П. Порошенка та прем'єр-міністра В. Гройсмана, що такі люди не будуть займати важливі посади в українській політиці» [21, с. 6]. Експерти Групи польсько-українського діалогу останній період відносин між Україною і Польщею назвали «стратегічним маразмом» та «стратегічним абсурдом» [26, с. 8].

Розкриваючи це саме питання у 2018 р., дописувачі статей аналізованих нами видань, що виходять у Польщі, розкривали позицію Сейму Польщі щодо історичних відносин між Україною та Польщею, яка залишається незмінною, а саме - був ухвалений законопроект про заборону пропаганди так званої «бандерівської ідеології». За заперечення «злочинів бандерівців» передбачений штраф або позбавлення волі на строк до 3 років [9]. Автори звертають увагу, що дуже часто «українське питання» з'являється в наративі неонацистів. У цих колах українців називають «убивцями, сусідами-ворогами, зрадниками». Так, досить відомий неонацистський репер Басті (Базїї) у пісні «Ворожа кров» співає: «Українська кров - ворожа. Я поляк. Жодний українець не є мені братом» [53]. Кореспондентка К. Семчук у своїй статті зазначає, що на сьогодні ми спостерігаємо портретування українців у такий спосіб, наче вони раптово з'їхали з глузду із прибуттям на Волинь військ Гітлера і почали «вбивати братів» [55].

Не винятком у висвітленні питання спільної історичної пам'яті стали публікації авторів україномовного періодичного видання «Наш вибір», яке розраховане на мігрантів Польщі, у 2018 р. У статтях звертається увага на те, що, з огляду на найновіші дослідження, кількість поляків, які декларують негатив - не ставлення до українців, перевищила кількість тих, хто висловлює до них симпатію. Ілюструється думка голови ОУП П. Тими, що «мова ненависті перестає бути маргінальною і стає мейнстрімом» та зростає хвиля ворожості щодо присутності українських символів у публічному просторі. За його словами, в польському парламенті сьогодні присутні угруповання, які будують свою підтримку на фундаменті ненависті до українців. Ключовими словами їх риторики є «бандеризм, націоналізм» [38, с. 12-13]. У березні польські ЗМІ облетіла новина - ставлення поляків до українців є найгіршим протягом останніх 10 років. Як підтверджує інтернет-дослідження, проведене на замовлення Об'єднання українців у Польщі, 48% негативних емоцій щодо українців пов'язані саме зі складним спільним минулим [7, с. 4, 6].

Т. Данюченко, дописувачка аналізованого нами «Нашого Слова», зазначає, що 2019 р. має стати для України та Польщі новим етапом у перезавантаженні стосунків та виходу з конфлікту й кризи. Українська сторона очікує, що розблокування конфлікту та вихід із замкненого кола допоможе налагодити двостороннє співробітництво. На її думку, новий президент України відверто декларує своє бажання перезавантаження польсько-українських відносин, позаяк не є таким наполегливим в історичних питаннях, як його попередник чи голова.

Українського інституту національної пам'яті В. В'ятрович. Досягнуті домовленості поки ще не оформлені офіційно, наразі це лише спільні заяви [12]. Натомість у газеті «Наш вибір» це питання у 2019 р. розглянуто не було.

Висвітлюючи політичні питання, цитуючи польських політиків, у 2017 р. дописувачі акцентували увагу на тому, що «як члена Ради Безпеки ООН Польща буде підтримувати такого важливого сусіда, як Україна, частина території якої наразі охоплена окупацією» [19]. На сторінках періодичного видання «Наш вибір» подається така характеристика безвізового режиму: «Після 11 років консультацій, нарад та переговорів «безвіз» в Україні став темою анекдотів, мільйонам українців відтепер стане легше відвідувати західних європейських сусідів» [6, с. 4-6]. У 2018 р. ставлення до українців не змінилося, про що пишуть автори зазначеного електронного видання. Даючи інтерв'ю, Ґ. Станішевська, опозиціонерка «Солідарності», польська політична діячка, колишня депутатка Європарламенту, ініціаторка ідеї висилання новорічних посилок для сімей українських бійців, які загинули на Донбасі, наголосила, що польське суспільство втомилося від української теми [41, с. 9]. На економічному форумі в Криниці українське питання втратило свою актуальність. Можливо, через відсутність зацікавленості представленням цих тем вищим керівництвом України в особі президента чи прем'єр-міністра, які не були присутні від нашої держави, - зазначає В. Кірічева [34, с. 10-11].

Окремою темою для обговорення на шпальтах польських ЗМІ стали деякі політики. Зокрема, українсько-грузинського політика М. Саакашвілі називають «непоганим шоуменом» [27, с. 7]. У 2018 р. М. Саакашвілі називають «ньюз-мейкером», і бути таким йому натхненно допомагає також українська влада, яка своїми незграбними діями дає, здавалося б, політичному банкруту М. Саакашвілі шанси на активну участь у політичному житті країни [20, с. 7]. «Наше Слово» у 2017 р. наводить характеристику В. В'ятровича, яку дав Л. Адамський: В. В'ятрович - «помірковане крило українських націоналістів» [39]. На думку авторів видання, у льотчиці Н. Савченко такі якості, як «незламність, різкість і жертовність, сила духу», були «героїчними» саме у тій ситуації (за ґратами у Москві) [54].

Цікавою та детально описаною у 2018 р. на сторінках тижневика «Наше Слово» можна назвати тему ставлення поляків та уряду до українських іммігрантів і заробітчан. Під час ефіру на одному з національних каналів Польщі Станіслав Тишка, віце-спікер Сейму Польщі, представник доволі радикальної партії «Кукіз-15», яка, як відомо, вирізняється своєю «любов'ю» до українців, заявив, що у лікарнях тепер більше клопотів з низькокваліфікованими працівниками з України - через них помирають люди. Це, на думку авторів, була нічим не підкріплена заява про «халатність українських медсестер», що нібито призводить до смертей поляків. За останніми соціологічними дослідженнями Інституту публічних справ, від квітня 2018 р. рівень довіри і позитивного ставлення до українців впав на 20% порівняно з 2013 р. Проте, малюючи портрет «українського бандерівця та вбивці», польські урядовці отримують негативний ефект - відплив трудових мігрантів та сутички між українцями і поляками [33].

Приїзд громадян України до Польщі колишній прем'єр-міністр Беата Шидло називає польським «вибором моделі суспільства, в якому ми хочемо жити», адже «Польща вітає українців тому, що вони, ймовірно, розділять наші цінності». Його комплементарність щодо українців у Польщі викличе немалий дисонанс серед тих, хто знає, як офіційна Варшава відгукується про «цінності» українців (тих, що «бандерівці») на власному, польському, подвір'ї [25].

Однією з центральних тем на сторінках електронних закордонних ЗМІ стала тема президентських виборів та виборів до Верховної Ради України, голосування українців за кордоном. Автор статті «Польські медіа про українців» М. Прунцева («Наше Слово»), аналізуючи різні польські медіа, в інтерв'ю І. Ісаєва, головного редактора порталу PROstir.pl та постійного автора «Нашого Слова», для газети «Виборча» зазначає, що українці не знають, за кого віддають свій голос. Одні виборці обирають «менше зло», а інші вже настільки цим втомилися, що йдуть на вибори задля «злого жарту, протесту, щоб потролити теперішню владу». З таких суспільних настроїв скористався кандидат у президенти В. Зе- ленський. Натомість один із дописувачів газети «Жечпосполіта» стверджує, що «в неділю відбудуться, напевно, найнепередбачуваніші вибори в історії незалежної України» [50]. Інший автор цього ж видання П. Андрусечко називає вибори 2019 р. не лише найбільш непередбачуваними, але одними з найбільш агресивних, з численними скандалами, а передвиборчу кампанію В. Зеленського - гібридною. Він є першим українським кандидатом, який широко використав соціальні мережі. На результат виборів вплинув катастрофічно низький рівень довіри до нинішньої влади у суспільстві. За даними дослідження Інституту Геллапа, у 2018 р. Україна посіла перше місце за «антирейтингами» - лише 9% громадян довіряли владі. Тому можна сказати, що переміг кандидат, який об'єднав електорат протесту [2; 3]. Дописувачка О. Русіна зазначає, що у В. Зеленського спосіб взаємодії з виборцями відбувається через жарти, розваги, імідж «крутого пацана», короткі відео у соцмережах. На думку автора, світ його прихильників протягом останніх трьох років конструювали через серіал «Слуга народу». Виборці голосують фактично за серіального героя, а не за реального кандидата, і це є великий парадокс цих виборів [51].

Деякі автори характеризують В. Зеленського як такого, що випромінює свіжість, молодість, енергію та вміє будувати свій позитивний імідж. На їхню думку, особистість В. Зеленського ще не спаплюжена політикою. Звертають увагу на те, шо після першого туру виборів у нього не було якоїсь цілісної виборчої програми. Нова програма Зе з технічної точки зору є зразковою. Написана елегантно, динамічною мовою. Є в ній «усе, що треба». Між рядків можна помітити напрямок на децентралізацію та збільшення впливу влади в регіонах, а також цілковиту відсутність мовного питання [35].

На думку історикині О. Попович, головної редакторки «Альманаху», «ментальність В. Зеленського видно в жартах «95 кварталу», він пострадянський, вихований в російській культурі, а зміни останніх років в Україні йому, мабуть, чужі». П. Тима вважає В. Зеленського «не бандерівцем», людиною, яка піде на поступки в гуманітарних питаннях [14]. На думку І. Ісаєва, В. Зеленський стоїть перед викликом до голосування у Верховну Раду, його електорат, а це понад 70 відсотків виборців, може «розбігтися» в різні боки. Як зазначає автор, В. Зеленського, з одного боку, «підгризає» П. Порошенко, який може «відкусити» немалу частину патріотично налаштованого електорату, а з другого - В. Медведчук і Ю. Бойко із залишками колишньої «Партії регіонів», які претендують на проро- сійський електорат, а з усіх боків гризе Ю. Тимошенко, що обіцяє соціальні блага [28]. Партію президента В. Зеленського «Слуга народу» вважають головним лобістом дострокових виборів. Новообраного президента польська преса характеризує як «народного», що проводить іміджеві зміни - аби бути «ближче до народу» [13]. Інші автори характеризують українське законодавство як таке, що не бере до уваги української міграції. Політику називають «брудною річчю». «Геть!» у виконанні українських громадян (те, що політологи називають «протестним голосуванням») з закордонних дільниць звучатиме голосніше [29].

Ще на початку червня 2019 р., коментуючи зустріч В. Зеленського з А. Дудою у Варшаві, на шпальтах «Нашого Слова» автор звертав увагу на те, що на публічній прес-конференції тематичний тон задає польський президент, а український лише повторює за ним те саме, лише іншими словами. Часом В. Зеленський переходить межу імітації Д. Трампа, наприклад, коли той оскаржує Анґелу Меркель у бездіяльності, український президент підхоплює і робить досить нерозумну з дипломатичної точки зору заяву: «Насправді США є значно більшим партнером України, ніж ЄС» [24].

Інше щомісячне видання «Наш вибір» дало характеристику українських політиків у контексті виборчих перегонів. У травні 2014 р. П. Порошенко переміг на виборах у першому ж турі, набравши понад 50% голосів. На той час П. Порошенко здавався гарантом безпеки. Навіть якщо йому пригадували минулі справи та бізнес-зв'язки, це означало, що Порошенко - «найбільш симпатичний з українських олігархів».

Ю. Тимошенко називають «ветеранкою» української політики (20 років!), вона єдина серед українських політиків має свій «залізний електорат». На думку автора, негативний результат діяльності політичної еліти - зростання недовіри до будь-якої активності. Звідси парадокс, що люди хочуть бачити нові обличчя, але вони водночас не довіряють їм [4, с. 7-8].

Аналізуючи вибори та передвиборчі дебати, автори видання «Наш вибір» зазначають, що В. Зеленський закликав президента провести поєдинок на стадіоні. П. Порошенко погодився, відтоді розпочалося справжнє шоу, яке абсолютно не було схожим на традиційну виборчу кампанію. П. Порошенко пішов на вибори (як і Ю. Тимошенко) з великим антирейтингом. На цьому тлі В. Зеленський, позасистемний кандидат, виглядав більш позитивно. Політологи та експерти зауважують, що така велика підтримка В. Зеленського, з одного боку, є певною ознакою довіри, а з другого - результатом протесту проти нинішньої влади [5, с. 8, 12].

Натомість, повідомляючи про голосування українців за кордоном, автори газети «Наш вибір» зазначають, що простежується негативна тенденція, оскільки вони є зовсім неактивними. Низька явка - ознака не тільки зневіри й розчарування, а й передвісник того, що до влади легко може прийти недобросовісна політична сила [39, с. 8].

Зроблений аналіз дає можливість зробити такі висновки: питання українсько-польських історичних відносин були висвітлені у 10 публікаціях; політичні питання - у 5; характеристика деяких українських політиків подана у 4 статтях; ставлення до українських іммігрантів аналізується у 2 статтях; у польських ЗМІ найбільш описана тема президентських та парламентських виборів в Україні - 9 публікацій; голосування українців за кордоном - 1 публікація.

Нами було проаналізовано образ України в електронно-публіцистичних україномовних виданнях Польщі - когнітивний аспект - та виявлено:

2017

Висвітлюючи питання українсько-польських історичних відносин, автори, в тому числі цитуючи польських політиків, використовують такі висловлювання: Україна і Польща поринають у «спіраль непорозумінь», - за словами Л. Адамського; позиція польської правлячої партії: «З Бандерою Україна до ЄС не ввійде», польські високопосадовці називали знищені українські пам'ятники в Польщі «бандерівськими» монументами, а Україну - «варварською державою», яка забороняє ховати поляків; експерти Групи польсько-українського діалогу останній період відносин між Україною і Польщею назвали «стратегічним маразмом» та «стратегічним абсурдом».

2018 рік

Ухвалений законопроект про заборону пропаганди так званої «бандерівської ідеології»; у колах неонацистів українців називають «убивцями, сусідами-ворогами, зрадниками». Неонацистський репер Басті (Basti) у своїй пісні співає: «Українська кров - ворожа. Жодний українець не є мені братом»; спостерігаємо портретування українців - наче вони раптово з'їхали з глузду із прибуттям на Волинь військ Гітлера почали «вбивати братів»; угруповання, які наявні в польському парламенті, оперують ключовими словами своєї риторики: «бандеризм, націоналізм».

2019 рік

Очікування нового етапу у перезавантаженні українсько-польських відносин та виходу з конфлікту і кризи.

2017 рік

Висвітлюючи політичні питання, автори використовують такі висловлювання: «Україна - важливий сусід, частина території якої охоплена окупацією, і як члена Ради Безпеки ООН Польща буде підтримувати її», - на думку польського президента Анджея Дуди; «безвіз» в Україні став темою анекдотів.

2018 рік

Польська діячка Ґражина Станішевська наголосила, що польське суспільство втомилося від української теми; на економічному форумі в Криниці українське питання втратило свою актуальність.

2019 рік

На публічній прес-конференції В. Зеленського з А. Дудою тематичний тон задає польський президент, а український повторює за ним те саме, лише іншими словами. Часом В. Зеленський переходить межу імітації Д. Трампа.

2017 рік

Характеризуючи деяких українських політиків, автори висловлюються таким чином: українсько-грузинського політика М. Саакашвілі називають «непоганим шоуменом», В. В'ятровича - «поміркованим крилом українських націоналістів».

2018 рік

«Ньюзмейкером» та «політичним банкрутом» називають М. Саакашвілі; «незламність, різкість і жертовність, сила духу» льотчиці Н. Савченко були «героїчними» саме у тій ситуації (за ґратами у Москві).

2019 рік

У контексті виборчих перегонів надають таку характеристику українських політиків: у травні 2014 р. П. Порошенко переміг на виборах у першому ж турі, на той час він здавався гарантом безпеки. П. Порошенко - «найбільш симпатичний з українських олігархів»; Ю. Тимошенко називають «ветеранкою» української політики (20 років!), єдина серед українських політиків має свій «залізний електорат».

2018 рік

Ставлення до українських іммігрантів простежується у таких висловлюваннях: С. Тишка, віце-спікер Сейму Польщі, представник доволі радикальної партії «Кукіз-15», заявив, що у лікарнях тепер більше клопотів з низькокваліфікованими працівниками з України - через них помирають люди. Польські урядовці у своїх виступах створюють портрет «українського бандерівця та вбивці», цим отримують негативний ефект - відплив трудових мігрантів та сутички між українцями і поляками.

2019 рік

Тема президентських виборів та виборів до Верховної Ради України характеризується так: різні польські медіа, наприклад, газета «Виборча», зазначають, що одні виборці обирають «менше зло», а інші вже настільки втомилися, що йдуть на вибори задля «злого жарту, протесту, щоб потролити теперішню владу». У газеті «Жечпосполіта» зазначається, що «в неділю відбудуться, напевно, найнепередбачуваніші вибори в історії незалежної України». «Ментальність Зеленського видно в жартах «95 кварталу», він пострадянський, вихований в російській культурі, а зміни останніх років в Україні йому, мабуть, чужі». П. Тима вважає В. Зеленського «не бандерівцем», людиною, яка піде на поступки в гуманітарних питаннях; В. Зеленський закликав президента провести поєдинок на стадіоні. П. Порошенко погодився, відтоді розпочалося справжнє шоу, яке абсолютно не було схожим на традиційну виборчу кампанію; голосування українців за кордоном: низька явка - ознака не тільки зневіри й розчарування, а й передвісник того, що до влади легко може прийти недобросовісна політична сила.

Отже, можемо констатувати, що сприйняття України в україномовному тижневику «Наше Слово» та газеті «Наш вибір» було сформовано на основі суспільно-політичних подій та українсько-польських відносин та їх впливу на загальнополітичну ситуацію у світі.

Протягом аналізованого періоду від призупинення ексгумацій на вищому політичному рівні відносини між Україною та Польщею залишаються досить напруженими, у зв'язку з цим у значної частини поляків ставлення до українців стало менш позитивним. Незважаючи на це, Польща зацікавлена в розвитку та стабільності України, її демократичних змінах та інтеграції в європейський простір.

Після офіційного візиту до Польщі Президента України В. Зеленського влітку 2019 р. у польської та української сторін є надія, що ситуація зміниться в кращий бік, оскільки В. Зеленський пообіцяв, що Польща незабаром отримає дозвіл на відновлення пошуково-ексгумаційних робіт в Україні, що і було зроблено. Натомість польська сторона має впорядкувати українські місця пам'яті на півдні Польщі. Варто сподіватися, що заданий з боку Києва на найвищому політичному рівні позитивний імпульс матиме такий самий позитивний відгук у Варшаві.

україномовний політик іммігрант польський

Література

1. Алексеев В.О некоторых особенностях публицистического функционального стиля. Проблемы журналистики: сб. ст. / под ред. В. А. Приходько, В. С. Тереховой. Ленинград: Изд-во ЛГУ 1973. Вып. 2. С. 3-20.

2. Андрусечко П. Вибори з великим знаком запитання. Наше Слово. 30 березня 2019.

3. Андрусечко П. Виборче шоу. Наше Слово. 14 квітня 2019. № 15

4. Андрусечко П. Річниця незалежності в контексті виборчих перегонів. Наш вибір. 2018. № 72. С. 7-8.

5. Андрусечко П. Така велика підтримка. Наш вибір. 2019. № 4 (77). С. 8,

6. Бабакова О. Довгоочікуваний «безвіз»: як він діятиме та що змінить у житті українців? Наш вибір. Травень 2017. № 60. С. 4-6.

7. Бабакова О. Чому поляки та українці почали гірше ставитися один до одного? Наш вибір. Червень-липень 2018. № 71. С. 4, 6.

8. Баранник Д. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті. Про культуру мови: матеріали Республіканської наукової конференції з питань культури української мови, 11-15 лютого 1963 р. Київ: Наукова думка, 1964. С. 155-166.

9. Вінницька А. Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої «бандерівської ідеології». Наше Слово. 4 лютого 2018. № 5.

10. Газета «Наш вибір».

11. Гальперин И. Текст как объект лингвистического исследования. Москва: Наука, 1981. 139 с.

12. Данюченко Т. Зеленський простягає руку Варшаві. Наше Слово. 1 вересня 2019. № 36.

13. Данюченко Т. Місяць президента Зеленського при владі: що відбувається? Наше Слово. 30 червня 2019. № 26.

14. Данюченко Т. Після виборів. Наше Слово. 26 травня 2019. № 21.

15. Дерев'янко І. Проблеми українсько-польських відносин у відображенні польської преси (1991-2011 рр.). Стратегія розвитку України. 2016. № 1. С. 78-82.

16. Зайцева В. Особливості газетно-публіцистичного стилю. Дослідження з лексикології і граматики української мови. 2011. Вип. 10. С. 82-91.

17. Зайцева В. Про жанрову своєрідність газетної мови. Український смисл. 2015. № 1. С. 39-48.

18. Зайцева В., Ковальчук М. Політична метафора в мас-медійному дискурсі (на матеріалі українськомовного газетного тексту). Український смисл. 2018. № 1. С. 202-219.

19. Заник Х. Дуда з Порошенком у Харкові: нові комісії для примирення. Наше Слово. 14 грудня 2017.

20. Зимнін А. Епопея Міхеіла Саакашвілі в Україні (не)завершилася. Наш вибір. Березень 2018. № 69. С. 7.

21. Зимнін А. Україна - Польща: напруга зростає... Наш вибір. Грудень 2017. № 67. С. 6. URL:

22. Зимнін А. Україна розчарована заявами глави МЗС Польщі. Наш вибір. Серпень 2017. № 63. С. 6.

23. Ігнатова О. Образ України в польському тижневику «Політика». Вісник Львівського університету. Сер. Журналістика. 2004. Вип. 25. С. 499-504.

24. Ісаєв І. «В'ятровича - геть, дякую, Новака - геть, дякую, приїжджайте до Києва». Наше Слово. 6 жовтня 2019. № 40.

25. Ісаєв І. «Країни безглуздого світу». Наше Слово. 5 серпня 2018. № 31.

26. Ісаєв І. Вийти з абсурду: мігранти як шанс перезавантажити польсько-українські взаємини. Наш вибір. Жовтень 2017. № 65. С. 8.

27. Ісаєв І. Вина системи: чому Саакашвілі використав українських мігрантів у Польщі. Наш вибір. Жовтень 2017. № 65. С. 7.

28. Ісаєв І. Двоє на шпагаті. Наше Слово. 5 червня 2019. Wersja w j^zyku polskim.

29. Ісаєв І. Українські виборці в Польщі вчергове дивують. Чому? Наше Слово. 22 липня 2019.

30. Ісаєв І. Через що посварилися Польща з Україною? Наш вибір. Грудень 2017. № 67. С. 4-5. иВХ:

31. Карпенко-Иванова У. Фрейм. «Вооруженное противостояние» в русской, английской, итальянской культурно-языковой традиции. Киев: Издательский дом Дмитрия Бураго, 2006. 232 с.

32. Кіор Н. Літературна імагологія: вивчення образів інших етнокультур у національній літературі. Питання літературознавства. 2010. № 79. С. 290-299.

33. Кірічєва В. Небезпечні українці: якщо не «бандерівці», то вбивці? Наше Слово. 1 липня 2018. № 26.

34. Кірічєва В. Українська тема - не в топі на Економічному форумі в Криниці. Наш вибір. Листопад 2018. № 73. С. 10

35. Комар-Мацинська К. Маленькі побрехеньки та велика брехня. Наше Слово. 14 квітня 2019. № 15. иВХ

36. Консевич О. Образ України у польському тижневику «РОБІТУКА» після Революції гідності. Вісник Львівського університету. Сер. Журналістика. 2016. Вип. 15. С. 117-136.

37. Кресло А. Польсько-українські стосунки й образ України у польській пресі (1991-2003). Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2005. 128 с.

38. Кузьменко О. Ситуація української меншини та мігрантів з України в Польщі. Наш вибір. Травень 2018. № 70. С. 12

39. Лавриненко В. Чому українці не голосують? Наш вибір. Лютий 2019. № 75. С. 8.

40. Лоза П. Криза у україно-польських відносинах. Наше Слово. 10 грудня 2017. № 50.

41. Лоза П. Наша польська приватна закордонна політика. Наш вибір. Лютий 2018. № 68. С. 9.

42. Максимчук О. Прагматичний потенціал публіцистичного тексту. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2013. Вип. 6. С. 285-289.

43. Мацак Ж. Лінгвостилістичні особливості газетного стилю. Вісник Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського. 2009. Вип. 3.

44. Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ-ХУІІІ ст. Київ: Основи, 1998. 578 с.

45. Наше Слово (газета Польщі). Вікіпедія.

46. Наш вибір: українці Польщі крізь Майдани.

47. Павлюх М. Стереотипи й образи України та українця у сучасній польській журналістиці. Вісник Львівського університету. Сер. Журналістика. 2007. Вип. 30. С. 253-261.

48. Пілик В. Теоретичні засади лінгвістичної характеристики газетної мови. Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Сер. Філологія, педагогіка, психологія. 2014. Вип. 29. С. 78-88.

49. Польовик С. Контент-аналіз польського видання «Річ Посполита» (Rzecz- pospolita) як джерела формування інформаційно-бібліографічного бюлетеня «Україна у відгуках зарубіжної преси». Вісник Одеського національного університету. Сер. Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство. 2016. Т. 21. Вип. 1. С. 63-72.

50. Прунцева М. Польські медіа про українців. Наше Слово. 25-29 березня 2019.

51. Русіна. О. Україна від вікторин Зеленського до третьої поразки Тимошенко. Наше Слово. 10 квітня 2019.

52. Семенюк І. Функціональні особливості сучасної газетної публіцистики. Культура народов Причерноморья. Сер. Филологические науки. 2012. С. 121-122.

53. Семчук К. «Святкували день народження Гітлера». Наше Слово. 4 лютого 2018. № 5.

54. Семчук К. Заземлення Надії Савченко. Наше Слово. 1 квітня 2018. № 13.

55. Семчук К. Колективна пам'ять про Волинь, трагедія в масовій культурі. Наше Слово. 15 липня 2018.

56. Сніжко О. Жанрова система публіцистичних текстів. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Філологія. Соціальні комунікації. 2011. Вип. 26. С. 237-240.

57. Солганик Г. Что такое «язык газеты»? Русская речь. 1982. № 4. С. 41-45.

58. Стрільчук Л. Роль засобів масової інформації у сучасних українсько-польських міждержавних взаєминах. Науковий вісник Чернівецького університету. Сер. Історія. 2016. № 2. С. 141-146.

59. Тижневик «Наше Слово».

60. Третяк Н. Тенденції розвитку публіцистичного стилю на сучасному етапі. Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огі- єнка. Сер. Філологічні науки. 2015. Вип. 38. С. 328-331.

61. У Польщі вийшла перша газета для іммігрантів з України - «Наш вибір».

62. Федорчук А. Создание библиотечных информационных ресурсов на основе мониторинга содержания публикаций в сети Інтернет. Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития. 2013. Вып. 11. С. 135-148.

63. Ціпко А. Когнітивний простір українознавчої комунікації: теоретичні спостереження. Українознавство. 2018. Вип. 4 (69). С. 170-183.

Размещено на Allbest.ru